№
| Назви філософських шкіл, течій та напрямів
| Час їх заснування
| Країна, місто, заклад, де почалася їх історія
| Представники цих шкіл, напрямів
| Філософські ідеї, проблеми, які були у центрі їхньої уваги
|
1
| Локаята (школа чарваків)
| Середина 1 тис.
| Стародавня Індія
| Брихаспаті
| Основу світу становлять 4 елементи: земля, вода, вогонь, повітря.
|
2
| Санкх”я
| Середина 1 тис.
| Стародавня Індія
| Капіла, Асурі, Панчашикка, Варшаган'я
| Існують 2 самостійних начала: пракріті (субстрактна першопричина) і пуруша ("Я", дух, свідомість). Всесвіт виник завдяки впливу пуруші на пракріті.
|
3
| Йога
| Середина 1 тис.
| Стародавня Індія
| Патанджалі
| Ідеї виходять із з'ясування питання про сутність душі та тіла. Сутність цього відношення у безперервному самовдосконаленні душі і тіла шляхом самозаглиблення людини у свій внутрішній світ, що реалізується через безпосереднє бачення і переживання.
|
4
| Фа-цзя
| VI-V ст. до н.е.
| Стародавній Китай
| Шан Ян, Хань Фей.
| Вели рішучу боротьбу проти пережитків родинного ладу та общинно-патріархальних традицій, за об'єднання країни та жорстоку централізацію правління.
|
5
| Інь-ян
| VI-V ст. до н.е.
| Стародавній Китай
| Представники шкіл Інь-ян-цзя, Дун-Чжуншу
| Основою світу є 2 протилежності: інь, ян. Взаємодія цих протилежностей є основою виникнення всього світу.
|
6
| Кун-Фуцзи
| VI-V ст. до н.е.
| Стародавній Китай
| Конфуцій
| Центральне місце — питання природи людини, її етики і моралі, життя сім'ї та управління державою. Фундаментальним поняттям є поняття "жень" - гуманність.
|
7
| Мін-цзя
| VI-V ст. до н.е.
| Стародавній Китай
| Хуей Ші, Гунсунь Лун
| Школа своєрідно переробляла даоське вчення, абсолютизуючи момент відносності в процесі пізнання.
|
8
| Даосизм
| VI-V ст. до н.е.
| Стародавній Китай
| Лао-цзи
| Наголошує на діалектичній ідеї загальної рухомості та мінливості. Дао - це шлях, надбуття, це єдине, вічне і безіменне, безтілесне, невичерпне і безкінечне у русі; воно — основа всього сущого.
|
9
|
| VI-V ст. до н.е.
| Стародавній Китай
| Мо-цзи
| Противники конфуціанства, вважали, що наперед зазначеної долі немає, вона залежить від того, як людина буде впроваджувати принципи "загальної любові", в основі яких лежить "небесна воля". Призивали допомагати один одному, займатися корисною справою, відмовитись від насилля та війн.
|
10
| Ньяя
| Середина 1тис.
| Стародавня Індія
| Готам
| Знання відповідають дійсності. Вважали, що існує 4 джерела пізнання: чуттєве сприйняття, логічний висновок, порівняння, словесне засвідчення авторитетів.
|
11
| Мілетська школа
| VІІ-VІ ст. до н.е.
| Стародавня Греція
| Фалес, Анаксімандр,
Анаксімен
| За Фалесом: началом усіх речей є вода. За Анаксімандром - "апейрон". Висуває ідею еволюційного походження людини. За Анаксіменом - повітря.
|
12
| Ефеська школа
| VІ-Vст. до н.е.
| Стародавня Греція
| Геракліт Ефеський
| Основою наук вважається логос, який у нього означає загальний закон буття, основу світу. Началом всіх речей є вогонь.
|
13
| Елейська школа
| Кін. VІ-Vст. до н.е.
| Стародавня Греція
| Ксенофан, Парменід, Зенон Елейський
| Питання про начало буття. Вважали, що пізнати світ можна тільки завдяки мисленню. Головна теза — про єдність, сталість і несуперечливість сущого.
|
14
| Піфагорійський союз
| VІ-V ст. до н.е.
| Стародавня Греція
| Піфагор
| Першоосновою є кількісне відношення — число — це величина геометрична, що існує у вигляді геометричної пропорції. Відкритий взаємозв'язок числа і звуку.
|
15
| Софісти
| Сер. V-1 пол.ІV ст. до н.е.
| Стародавня Греція
| Протагор, Горгій
| Основна проблема - це реальність сущого. Будь-яка істина відносна. Людина є мірою всіх речей.
|
16
| Атомісти
| VІ-ІV ст. до н.е.
| Стародавня Греція
| Левкіп, Демокріт
| Допускають 2 начала у світобудові -буття і небуття. Трактують буття як нескінченну множину атомів, визнаючи нескінченне число атомів.
|
17
| Перипатетики
| IV ст. до н.е.
| Стародавня Греція
| Арістотель, Теофраст, Стратон, Андронік Родосський, А.Афроді- зійський
| Хотіли примирити погляди Арістотеля, Демокріта. Боролися за збереження і правильне тлумачення філософської спадщини Арістотеля.
|
18
| Мегарики
| V-ІV ст. до н.е.
| Стародавня Греція
| Евклід
| Існує тільки одне благо, яке називають різними іменами, відіграла значну роль у розвитку логіки. Сформулювали ряд логічних парадоксів "Купа", “Лисий”, "Рогатий".
|
19
| Кініки
| V-ІV ст. до н.е.
| Стародавня Греція
| Антисфен, Діоген
| Люди повинні звести свої потреби до мінімуму. Жити потрібно на природі, звільнившись від культурних традицій розкоші та пересиченості.
|
20
| Стоїцизм
| V-ІV ст. до н.е.
| Стародавня Греція
| Зенон
| Світ єдиний і складається з матерії. Розробляють основи раціональної етики. Людина повинна виробити: розсудливість, невибагливість, мужність.
|
21
| Патристика
| ІІ-VІІІ ст.
| Стародавня Греція
| Тертулліан, К.Александ-йріський, Оріген, Августин
| Християнське богослів'я, апологетика "отців церкви", які відстоювали догми християнської релігії проти язичництва.
|
22
| Грекомовна апологетика
| V-ІV ст.до н.е.
| Стародавня Греція
| Юстін, Тертулліан, Оріген
| Захист та виправдовування віросповідання за допомогою доводів, звернених до розуму. Доведення буття Бога, безсмерття душі, вчення про признаки божественної відвертості, розгляд заперечень, спрямованих проти релігії та її часткових догматів, а також теологічний аналіз інших віросповідань.
|
23
| Номіналізм
| II ст.
| Західна Європа
| Д.Скот, І.Росцелін, У.Оккам
| Реально існують лише поодинокі індивідуальні речі, а загальні поняття — це лише назви, знаки або імена, породжені людським мисленням.
|
24
| Реалізм
| II ст.
| Західа Європа
| Ансельм Кентерберійсь-кий
| Буття існує у вигляді загальних понять або універсалій. Вони існують раніше і незалежно від речей, являючи собою думки та ідеї божественного розуму. Завдяки цьому людський розум має змогу пізнати сутність речей, бо вона є загальним поняттям.
|
25
| Іудейська схоластика
| VII ст. до
н.е.
| Ізраїль
| Бубер
| Характерні особливості: віра в єдиного бога Яхве ті месію, багато ритуальних заповітів, які охоплюють майже всі області побуту віруючих.
|
26
| Неоплатонізм
| ІІІ-VІ ст.
н.е.
| Стародавня Греція
| Плотін,
Прокл
| Намагалися поєднати різні системи античної філософії (стоїцизм, арістотелізм, скептизм).
|
27
| Філософія Ісламського відродження
| XVIII ст.
| Схід
| Мухамед ібн
Абд аль-
Ваххаба
| Виражалося релігійним рухом
Ваххабітів, які з'явилися в процесі
його історичного розвитку та
контакту з іншими релігійними системами.
|
28
| Раннє відродження
| XVI ст.
| Італія
| Дж.Бруно,
Б.Телезіо
| Бруно висував ідею безкінечності,Всесвіту та множинності в ньомусвітів, стояв на позиціях пантеїзму,"розсередивши" Бога в усійприроді. Вважав, що природа і є Богв речах.
|