Назавжди вісімнадцятирічний
14 березня Бершадська громада, родина, друзі, земляки прощалися із Денисом Гринюком – загиблим героєм війни з країною-терористом росією.
Немає таких слів, які могли б заспокоїти згорьовану родину героя. У ці гіркі хвилини вся Бершадська громада, земляки розділяють горе сім’ї, усі ми схиляємо голови у скорботі.
Назавжди вісімнадцятирічний. Він віддав найцінніше за наше майбутнє – власне життя.
Пам’ять про відважного героя – власне життя.
Пам’ять про відважного героя-патріота завжди житиме в наших сецях.
Ціщенко Олександр Андрійович
У Бою за Сєверодонецьк під обстрілами «градів» героїчно загинув наш земляк, який народився у Флорино, учасник АТО/ООС Олександр Андрійович Ціщенко.
Після закінчення ЗОШ№1 Олександр навчався в Горлівському медичному училищі, де опанував фах зубного техніка. За цією спеціальністю працював у Вінниці до призову в АТО.
З 9 березня 2015-го служив у 24-ій ОМБР 2-го батальйону 4-ої окремої кулеметної роботи.
Останнім часом Олександр Цішенко працював інспектором відділу контролю об’єктів комунальної власності «Муніципальної варти», захищав громадський порядок в обласному центрі. А коли рашистська орда напала на Україну, пішов захищати рідну землю.
У квітні 2016 року журналіст і педагог, багаторічний директор міської школи №1, почесний краєзнавець України Григорій Погончик писав у кореспонденції «Психотерапія для противника» (спочатку матеріл був надрукований у районній газеті, а згодом увійшов до його книги «На передньому краї»):
«Але найбільше Олександр Цішенко усвідомив значення для наших солдатів Державного Гімну України, який став грізною зброєю для ворогів.
Чия ідея – змайструвати з труби протитанкового реактивного керованого снаряда підсилювач звуку – солдат не пам’ятає, але це виявилося грізнішим для противника, ніж стрілецька зброя. Трубу, в яку вмонтували радіо, направляли в сторону позицій противника й щоранку о 6-ій годині включали Державний Гімн України. Нашим солдатам це підносило настрій, спонукало до патріотичних дій, а противника виводило з себе, він почав безладно стріляти.
Такий сеанс психотерапії для ворога продовжувався понад місяць, поки не заборонило вище командування невідомо з яких причин.
Нині солдат повернувся додому, де зустріли його рідні та близькі люди.
Олександр Цішенко мріє, щоб найшвидше припинилася війна та наступив мир».
Пам’ять про Олександра Цішенка назавжди залишиться у наших серцях і серцях батьків – Андрія Яновича та Марії Іванівни, усіх рідних, односельчан, земляків, колег.