Ім'я файлу: лекція 19.docx
Розширення: docx
Розмір: 22кб.
Дата: 25.11.2020
скачати
Пов'язані файли:
лекція 18.docx

Навчання дітей дошкільного віку

План

1. Особливості та зміст навчання дітей дошкільного віку.

2. Принципи та типи навчання.

3. Методи і форми організації навчання дошкільників.


  1. Навчання — спільна діяльність педагога і дитини, зорієнтована на засвоєння знань, умінь і навичок, способів пізнавальної діяльності.

Сутність навчання, його особливості досліджує дидак­тика— наука про навчання, його закони і закономірнос­ті, принципи і зміст, методи і форми організації. Вона визначає такі функції навчання:

– освітня

–розвивальна

–виховна

Дидактика визначає також принципи (загальнодидактичні)— головні прави­ла і вимоги до процесу навчання:

– спрямованість навчального процесу на розв'язан­ня взаємопов'язаних завдань навчання, виховання і роз­витку;

– науковість процесу навчання;

– систематичність і послідовність процесу навчання;

– принципи, що стосуються діяльності вчителя і мето­дики викладання (доступність, дохідливість викладання);

– наочність у навчальному процесі;

– активність і свідомість навчання;

– міцність засвоювання знань, формування вмінь і на­вичок..

Дошкільна дидактика — теорія навчання дітей дошкільного віку, яка визначає мету, розробляє зміст, методи й форми організації навчання дітей.Засновником дошкільної дидактики є Я.-А. Коменський.

Зміст навчання дітей дошкільного віку має відповідати таким принципам:

1. Принцип зв'язку знань і вмінь із життям.

2. Принцип науковості знань.

3. Принцип системності знань.

4. Принцип виховувальної й розвивальної спрямова­ності знань.

5. Принцип доступності знань.

За змістом навчання дітей дошкільного віку є енциклопедичним,тобто програма знань зорієнтована на широкий обсяг предметів і явищ дійсності. У програмах навчання і виховання дошкільників знан­ня і вміння згруповані за відповідними розділами: жива і нежива природа; знання про найближче оточення; суспіль­ствознавчі знання; математичні знання; уміння художньої діяльності; знання й уміння мовленнєвої діяльності; етичні знання й уміння; уміння навчальної діяльності. Кожен роз­діл містить факти, предмети, явища, події, які є основою для створення системи знань у дошкільному дитинстві і протягом подальшого життя.

2.Принципи навчання — основ­ні вихідні положення теорії навчання, що випливають із його закономірностей. Сучасна дидактика вимагає, щоб навчальний процес у дошкільних закладах вибудовувався на основі таких прин­ципів:

Принцип наочності (золоте правило дидактики) навчання.Обґрунтований він Я.-А. Коменським. Суть його полягає в необхідності демонстрації дітям конкретних предметів, явищ, процесів, моделей, щоб вони не тільки чули, а й бачили і завдяки цьому включали різноманітні психологічні механізми освоєння дійсності.

Принцип свідомості й активності. Він орієнтує на використання таких методів навчання, які відкривають дитині можливості бути реальними суб'єктами процесу пізнання.

Принцип систематичності й послідовності.Суть його полягає у плануванні пізнавального матеріалу, дотриманні логічної послідовності під час по­дання його дітям, у повтореннях того, що вивчається, з ме­тою глибшого його засвоєння.

Принцип індивідуального підходу до дітей. Обґрун­тований він Я.-А. Коменським як одна з провідних вимог до навчання дітей. Дотримання цього принципу в навчан­ні зобов'язує до вивчення і врахування індивідуальних, вікових особливостей кожної дитини з метою її всебічного розвитку.

Типи навчання — найоптимальніші способи донесення до дітей знань, організації їхньої пізнавальної діяльності, контролю й оцінювання її результатів

Пряме навчання.Такий тип навчання доцільний за необхідності дати нові знання, сформувати нові навички й уміння.

Проблемне навчання.Педагог уникає прямого повідомлення знань і відповідного формулювання завдання, а створює проблемну ситуацію,яка вимагає від дитини пошуку правильного вирішення на основі нового способу використання здобутих знань, установлення в них нових зв'язків, оволодіння новими знаннями і вміннями.

Непряме навчання.Наприклад, позна­йомити гостей з рідним містом, життям нашого дитячого садка.

Опосередковане навчання.Суть його полягає у на­вчанні різних способів пізнання навколишнього світу.

3.Метод навчання — система послідовних способів взаємопов'язаної діяльності педагога і дітей, спрямована на досягнення навчально-виховних завдань.

Структурним елементом мето­ду навчання є прийом навчання— конкретна дія виховате­ля чи дитини.

Використовувані у дошкільній дидактиці методи на­вчання класифікують за різними ознаками.

За джерелами знань розрізняють наочні, словесні та практичні методи.

Наочні методи. Особливість цих методів навчання по­лягає у набутті дітьми знань шляхом сприйняття окремих процесів, явищ, предметів або їх зображень. Наочні мето­ди широко використовують при повідомленні дошкільни­кам нової інформації.

До цієї гру­пи методів належать спостереження і демонстрація.

Спостереження.Воно є провідним у навчанні дітей дошкільного віку. Суттю спостереження є безпосереднє, цілеспрямоване, планомірне сприйняття дітьми процесів, явищ, об'єктів навколишнього світу за допомогою органів чуття, без втручання у їх буття.

Спостереження буває короткочасним (наприклад, за поведінкою тварини) і тривалим (за будівництвом будин­ку, ростом рослини тощо).

У процесі навчання використовують такі види спосте­режень:

— розпізнавальні спостереження. їх застосовують у всіх вікових групах для ознайомлення з новими об'єкта­ми, уточнення та розширення уявлень дітей;

— спостереження за зміною і перетворенням об'єктів;

— репродуктивні спостереження, засновані на від­творенні образу об'єкта. формують уміння використовувати знання у вирішенні практичних і пізнавальних завдань.

Демонстрація.Її використовують для уточнення, узагальнення і систематизації знань дітей про предмети і явища, формування уявлень про недоступні для безпосереднього сприймання об'єкти. Метод демонстрації полягає у показі дітям натуральних предметів або їх зображень (кар тин, діапозитивів, кінофільмів).

За допомогою демонстрації картин, ілюстрацій, схем формуються уявлення про статичні наочні образи, а при використанні технічних засобів навчання — динамічні.

Словесні методи навчання. Основою цієї групи мето­дів є слово як джерело здобуття знань

Розповідьзбагачує дитину різноманітними вра­женнями, впливає на її розум, почуття, уяву.Найпоширенішими видами дитячих розповідей, які використовують у навчальному процесі, є перекази літера­турних творів, розповіді за картинами, про предмети та іграшки, про події з власного досвіду, складання казок, за­кінчення початку розповіді вихователя та ін.

Читання (слухання дітьми) творів художньої літе­ратури.

Бесіда.Її використовують для узагальнення і система­тизації знань.

У роботі з дошкільниками використовують такі види бесіди:

— етична (її метою є формування моральних уявлень дітей);

— пізнавальна (про події життя, працю дорослих, при­роду);

— вступна (використовують для підготовки дітей до певної діяльності);

— підсумкова (застосовують з метою уточнення, систе­матизації знань).

Практичні методи навчання.За допомогою них педагог організовує різноманітну практичну діяльність дітей, що сприяє засвоєнню ними знань, умінь і навичок.

Вправи.їх суть полягає у багаторазовому повторенні дитиною розумових і практичних дій, зміст яких заданий педагогом.

Ігри.Цей метод передбачає застосування у навчанні елементів ігрової діяльності.

Прості досліди.Полягають у перетворенні предмета, явища чи ситуації з метою виявлення прихованих якостей об'єктів, установлення зв'язків між ними (важкий — легкий; плаває — тоне,перехід води у пару тощо).

Моделювання.Його основою є принцип заміщення, згідно з яким реальний предмет заміщується його зобра­женням або певним знаком.

За типом пізнавальної діяльності виокремлюють такі ме­тоди навчання: пояснювально-ілюстративний (інформацій­но-рецептивний), репродуктивний (відтворюючий), частко­во-пошуковий (евристичний), проблемний, дослідницький.

У педагогічній науці методи навчання класифікують і за такими критеріями:

— за логічними механізмами засвоєння знань: індук­тивні (пізнання загального через часткове), дедуктивні (пізнання часткового через загальне);

— за особливостями взаємодії у процесі навчання: ме­тоди викладання, методи учіння;

— за дидактичними функціями: методи первинного засвоєння, узагальнення засвоєного, контролю та пере­вірки;

— за характером знань: метод повідомляючого навчан­ня й осмислення нових знань, метод проблемного навчан­ня і проблемного навчального пізнання.
скачати

© Усі права захищені
написати до нас