8
– дозволені законодавством методи амортизації. Закордонний досвід свідчить про велику кількість дозволених до використання методів амортизації необоротних активів, що дозволяє підприємствам альтернативні варіанти амортизаційної політики в широкому діапазоні. Наше законодавство також не обмежує використовувані методи амортизації, але обмежує норми амортизації по групах необоротних активів;
– склад і структура використовуваних основних засобів. Методи амортизації, дозволені до використання в нашій країні, диференціюються в розрізі рухомої і нерухомої (активної і пасивної) частин операційних основних засобів. Цю же диференціацію визначають і встановлені норми амортизаційних відрахувань;
– темпи інфляції. В умовах високої інфляції постійно занижуються база нарахування амортизації, а відповідно й розміри амортизаційних відрахувань. Крім того, інфляція впливає на реальну вартість накопичених коштів амортизаційного фонду, що негативно позначається на фінансових можливостях збільшення швидкості відновлення операційних необоротних активів;
– інвестиційна активність підприємства. Вибір методів амортизації значною мірою визначається рівнем поточної потребив інвестиційних ресурсах, готовністю підприємства до реалізації окремих інвестиційних проектів, що забезпечують відновлення операційних необоротних активів.
Облік перерахованих факторів дозволяє підприємству вибрати відповідні методи амортизації окремих груп операційних необоротних активів, що найбільшою мірою відображують їх специфіку використання в операційному процесі. У процесі встановлення амортизаційної політики головну регулюючу роль грає держава, визначаючи її основні принципи:
– порядок визначення амортизації;
– норми амортизаційних відрахувань;
– віднесення амортизаційних відрахувань на витрати виробництва;
– застосування прискореної амортизації;
– віднесення витрат на проведення капітального ремонту, реконструкцію й технічне переозброєння виробництва;
– використання амортизаційних відрахувань.
Амортизаційна політика держави - це державне керування процесом розробки норм і правил нарахування амортизації, установлення порядку

11 де На
– норма амортизації в й групі основних фондів;
Фб.
i
– балансова (залишкова) вартість основних фондів в й групі;
i – група основних засобів.
Тобто, установлене нарахування амортизаційних відрахувань по методу
«Зменшення залишкової вартості» без права зміни норм амортизації. Даний метод не давав можливість накопичувати суму коштів, що з урахуванням технічного прогресу згодом зможе бути використана на відновлення застарілих основних фондів, тому що сума амортизації з кожним роком зменшується, а термін служби для всіх видів обладнання (за винятком першої групи основних фондів для яких установлена залишкова вартість, при якій вони можуть бути списані) розтягується нескінченно. Такий порядок нарахування амортизації не влаштовував підприємства, тому що скорочу- валися власні можливості по плануванню відновлення основних фондів і розвитку підприємства. До того ж, якщо підприємство-власник приймало самостійно рішення про ліквідацію якого-небудь об'єкта основних фондів у зв'язку з його моральним старінням, то його вартість покривалася за рахунок власних коштів. Мало того, підприємство повинне було заплатити податок на додану вартість на суму відшкодування ліквідаційної вартості, що в остаточному підсумку впливало на фінансовий результат діяльності – прибуток.
Відповідно до Закону про прибуток, що діє на цьому етапі, власник основних фондів може самостійно приймати рішення про прискорену амортизацію основних фондів групи 3, придбаних після р. і за перші три роки експлуатації списується 65% їхньої вартості. Але зазначене рішення не може бути прийняте на підприємстві, що випускає продукцію, ціни на яку регулюються державою. При прискореній амортизації сума амортизаційних відрахувань визначається по встановлених нормах від первісної вартості, збільшеної на суму витрат, пов'язаних з поліпшенням таких основних фондів, а облік основних фондів регулюється по кожному об'єкті. Однак при використанні прискореного методу амортизації для основних фондів групи 3 не дозволяється застосовувати індексацію їхньої вартості. Це може привести до того, що при значній річній інфляції (20-30%) реально не буде забезпечуватися не тільки прискорена амортизація, але й звичайна. На додаток до сказаного можна перелічити наступні недоліки від застосування методу нарахування амортизації, установленого Законом про прибуток.
По-перше, для відшкодування зносу, проведення реконструкції й модернізації необхідно здобувати деталі, напівфабрикати, окремі блоки,

12 оплачувати витрачену працю на виконання цих робіт з відтворення основних фондів не по залишковій вартості, аза вартістю рівною або вище, внаслідок
інфляції, що закладена в первісній вартості основних фондів. Подруге, по встановлених нормах для груп основних фондів амортизаційні відрахування не забезпечують накопичення такої суми коштів за амортизаційний період служби фондів, що була б достатньою для повної заміни обладнання не придатного до експлуатації, тобто в межах їхньої первісної вартості з урахуванням інфляційних процесів.
По-третє, відповідно Закону про прибуток балансова вартість основних фондів постійно зменшується на суму зносу, а, отже, і 5-процентна сума, що може бути віднесена на валові витрати підприємства, зменшується, а сума, що відноситься до збільшення балансової вартості росте. У теж час, чим довше об'єкт перебуває в експлуатації, і чим інтенсивніше він експлуатується, тим більше зростає потреба у витратах на підтримку йогов робочому стані.
Частина річних витрат, що додається до балансової вартості основних фондів, може перевищувати суму річних амортизаційних відрахувань. Отже, виникає парадокс збільшення вартості основних фондів у порівнянні з одночасним погіршенням їхнього стану й підвищенням величини зносу.
Протягом 1997 й 1998 років при розрахунку амортизаційних відрахувань й їхньому обліку при визначенні оподатковуваного прибутку використалися понижуючі коефіцієнти 0,7 й 0,6. Використання цих коефіцієнтів штучно занижувало величину амортизаційних відрахувань, а, отже, збільшувало величину оподатковуваного прибутку, і тим самим відрахування у вигляді податку на прибуток у бюджет. Цей спосіб законодавчого руху сум амортизації, що є одним з важливих джерел відтворення основних фондів, значною мірою знизив потенційні можливості підприємства по самофінансуванню. На третьому етапі з 1.01.99 р. відповідно до Закону України від р. №371 XIV, внесена зміна, відповідно до якої, для підприємств різної форм власності встановлюються обов'язкові відрахування в розмірі 20-10% у різні періоди діяльності) амортизації в державний бюджет для реалізації заходів щодо структурної перебудови економіки. У цьому випадку у підприємств підвищується сума використовуваних амортизаційних відрахувань для відтворення основних фондів до 80% (90%) замість 60 й 70% до прийняття дійсного закону. У той же час включення повної суми амортизації у валові витрати зменшує суму оподатковуваного прибутку.

13 З уведенням Закону про прибуток амортизаційні відрахування виділені в окремий елемент, що враховується при визначенні оподатковуваного прибутку Поп
Поп = ВД – ВВ – А
по
, де ВД – валові доходи підприємства;
ВВ – валові витрати підприємства;
А
по
– амортизаційні відрахування, розраховані по нормах амортизації, установлені Законом про прибуток (податковий облік).
Крім того, в експлуатаційні витрати (Е) підприємства, які враховуються при визначенні загального прибутку, амортизаційні відрахування включаються як стаття витрат, необхідна для поліпшення основних фондів, а саме: Е = ФЗП + Н
фзп
+ А + Ф
пол
+ Е
ін
, де ФЗП – витрати на оплату праці;
Н
фзп
– нарахування на заробітну плату А – амортизаційні відрахування, визначені по нормах обраного методу
Ф
пол
– витрати на поліпшення основних фондів (у тому числі в розмірі 5% від балансової вартості основних фондів у валові витрати);
Е
ін
– інші витрати підприємства.
Використання методу «Зменшення залишкової вартості» привело до того, що підприємства, дотримуючись Закону про прибуток і не бажаючи ускладнювати процес по обліку амортизації, а також визначенню собівартості продукції й оподатковуваного прибутку свідомо йдуть на політику заниження необхідних для інвестиційної діяльності амортизаційних відрахувань. Таким чином, з урахуванням вищесказаного, використання нелінійного методу нарахування амортизації сприяє вповільненню процесу по відтворенню основних фондів, що в остаточному підсумку впливає на якість продукції, що випускається, і надаваних послуг. Стан основних фондів галузі після тривалої експлуатації не відповідає вимогам науково-технічного прогресу, а підтримка
їх у робочому стані вимагає усе більше ресурсів як матеріальних, так і трудових, тому загальна картина роботи національного оператора
ВАТ «Укртелеком» по якісному обслуговуванню населення й народного господарства послугами зв'язку далека від благополучної. Цепов язане з тим, що джерела внутрішніх інвестицій, включаючи чистий прибуток й амортизаційні відрахування, явно недостатні, у результаті чого потрібне залучення великого обсягу зовнішніх джерел для розширення масштабів діяльності й виходу на світовий ринок національного оператора як партнера і конкурента по наданню послуг.

14 На четвертому етапі, що бере свій початок з 01.07.2004 р. на підставі Закону України Про оподаткування прибутку підприємств», зі змінами, внесеними Законом України від 01.07.04 р. №1957-IV підвищуються щоквартальні норми амортизації кожної із груп основних фондів у розрахунку на податковий кварталу групі 1 з 1,25% до 2%; у групі 2 з 6,25% до 10 %; у групі 3 з 3,75% до 6%; у групі 4 – 15%. Установлені нові норми амортизації, в остаточному підсумку, підвищуються на основні фонди, що вводяться тільки з
2004 року більш ніж в 2 рази.
Крім того, на цьому етапі виділяється нова група основних фондів(4), пов'язаних із прискореним процесом впровадження інформаційних технологій для забезпечення більше ефективної інвестиційної й виробничої діяльності підприємства. Кошти на поліпшення основних фондів, що включаються у валові витрати, підприємство має можливість збільшити з 5% до 10% від їхньої балансової вартості.