Навчально-методична карта заняття № 11
Навчальна дисципліна: “Внутрішні хвороби тварин”. Тема заняття: “Анатомо-топографічні особливості будови шлунково-кишкового тракту у ВРХ. Клінічне дослідження тварин з діагнозом атонія, гіпотонія передшлунків”. Вид заняття: лабораторне заняття. Мета заняття: засвоїти основні клінічні симптоми, методи діагностики, лікування та профілактики за атонії та гіпотонії передшлунків.
Вивчити: принципи дослідження передшлунків за даних захворювань; основну симптоматику, методи для діагностики та профілактики. Знати анатомо-топографічні особливості передшлунків,
клінічну термінологію хвороб передшлунків, організацію заходів лікування і профілактики.
Вміти: користуватися основними нормативними матеріалами, які регламентують методи дослідження тварин; правильно діагностувати і виконувати всі лікувальні та профілактичні заходи.
Володіти: методами клінічного дослідження хворих тварин, диференціальної діагностики, лікування і профілактики.
Міжпредметні зв’язки: клінічна діагностика, анатомія, патологічна анатомія, патофізіологія, клінічна біохімія, годівля.
Забезпечення
заняття:
інструменти для клінічного дослідження тварин, руменограф З.С. Горяїнової, рото- стравохідні зонди ("ветснабпром", Черкасова), троакар, реактиви, лабораторне обладнання (мікроскоп, предметні скельця, чашка
Петрі, універсальні індикаторні смужки для визначення pH.
Наочність: хворі тварини, таблиці.
Технічні засоби навчання: мультимедійна система, ноутбук.
Навчальні місця (для лабораторних занять
1. Устаткування аудиторії (терапевтичного манежу Столик для проведення УЗД, столики інструментальні – 2 шт, станки фіксаційні для великих тварин.
2. Пристосування для фіксації та приборкування тварин: щипці Гармса для великої рогатої худоби, пута з мотузками, бинтові повязки, намордники.
2
3. Набір для клінічного дослідження тварин: термометри, перкусійні молотки з плесиметрами, фонендоскопи.
Література:
1. Внутрішні хвороби тварин / В.І. Левченко, І.П. Кондрахін,
В.В. Влізло та ін. / за ред. В.І. Левченка. – Біла Церква, 2012, Ч. 1. –
528 с.
2. Клінічна діагностика хвороб тварин / В.І. Левченко, В.В.
Влізло, І.П. Кондрахін та ін.; за ред. В.І. Левченка і В.М. Безуха. –
Біла Церква, 2017. – 544 с.
3. Клінічна ветеринарна фармакологія: навч. посібник // О.І.
Канюка, В.Р. Файтельберг-Бланк, Ю.П. Лизогуб та ін.; За ред. О.І.
Канюки. – Одеса: Астропринт, 2006. – 296 с.
4. Анатомія свійських твин / С.К. Рудик, Ю.О. Павловський,
Б.Б. Криштофорова та ін. – Київ, 2001. – 575 с.
5. Патологічна анатомія тварин / [Урбанович П.П., Потоцький
М.К., Гевкан І.І. та ін.]. – К Ветінформ, 2008. – 896 с.
6. Патофізіологія тварин / АЙ. Мазуркевич, В.Б. Данілов, Н.В.
Куц. – К Мета, 2003. – 176 с.
7. Ветеринарна клінічна біохімія / В.І. Левченко, В.В. Влізло, І.П.
Кондрахін та ін.; За ред. В.І. Левченка і В.Л. Галяса. – Біла Церква,
2002. – С. 326–346.
8. Норми годівлі, раціони і поживність кормів для різних видів сільськогосподарських тварин: довідник / [Проваторов Г.В., Ладика
В.І., Бондарчук Л.В. та ін.]; За заг. ред. ВО. Проваторової. – Суми:
Університетська книга, 2009. – 489 с.
Зміст та хід заняття
1. Організаційна частина (3 хв.). Взаємне вітання науково- педогогічного працівника зі студентами. Перевірка присутніх.
2. Актуалізація і корекція опорних знань студентів (5-10 хв.).
2.1. Фронтальне опитування.
1. Які додаткові методи дослідження органів травлення?
2. Перерахуйте передшлунки в жуйних.
3. Яка мета та техніка зондування передшлунків?
4. Який механізм дії препаратів чемериці?
3. Повідомлення теми (2 хв.).
“Анатомо-топографічні особливості будови шлунково- кишкового тракту у ВРХ. Клінічне дослідження тварин з діагнозом атонія, гіпотонія передшлунків”.
4. Виконання лабораторної роботи.
3
4.1. Теоретична частина (20 хв.).
Багатокамерний шлунок жуйних тварин складається із рубця, сітки, книжки (передшлунки) і сичуга, який виконує функцію однокамерного шлунка. Слизова оболонка передшлунків покрита плоским незроговілим епітелієм і не має травних залоз. У кожному відділі передшлунків є морфологічні особливості, тісно пов'язані з його функціональним призначенням.
Рубець (Rumen) – наймісткий відділ передшлунків, перший і найбільший відділ багатокамерного шлунку жуйних тварин, майже повністю займає ліву половину черевної порожнини від діафрагми до входу в таз, позаду і знизу частково переходить і на праву половину черевної порожнини. Вміст рубця у новонароджених телят – 0,4-0,5 л, у корів – 100-150 і навіть долу овець і кіз – 13-23 л.
М'язовими тяжами і складками рубець ділиться на 5 частин. Права і ліва продовгуваті складки розділяють його на дорсальний і вентральний мішки. Велика поперечна складка відділяє від мішків переддвер'я, а іксоподібна – каудодорсальний і каудовентральний сліпі мішки. Складки рубця беруть участь у сортуванні і пошаровому розподіленні його вмісту. Слизова оболонка рубця разом із підслизовим шаром формують сосочки різної величини, які збільшують поверхню слизової оболонки рубця, а простір між ними є добрим середовищем для розвитку мікроорганізмів.
Сітка (Reticulum)– розміщена попереду рубця, в нижній частині черевної порожнини, в куполі діафрагми: передня частина її доходить до го ребра і прилягає до діафрагми, а задня - безпосередньо над мечоподібний відростком. Це кулеподібний орган ємністю 5-10 літрів у корів і 1,5-2 л у овець і кіз.
Від переддвер'я рубця вона відділяється серпоподібною складкою. Слизова оболонка сітки разом із сполучнотканинною основою утворює вічкоподібні складки, які за формою нагадують бджолині стільники. Вічка сітки сортують уміст і забезпечують евакуацію підготовленої маси із передшлунків. У рубці і сітці кормові маси піддаються фізичній, хімічній і мікробіологічній обробкам. Під дією слини і води проходить зволоження, пом'якшення і набухання грубого корму. Постійні скорочення передшлунків сприяють перемішуванню і промиванню вмісту, віджиманню газових міхурців. Незважаючи
4 на потужні скорочення сітки і рубця, при звичайній годівлі їх вміст розміщується пошарово. У міру подрібнення і перетравлювання грубого корму проходить перемішування нижніх шарів вмісту, змінюються його відносна густина, поверхневий натяг і в'язкість. Книжка (Omasum) – третій відділ шлунку жуйних, розмішена між сіткою і сичугом з правого боку від го до 10-горебра.
Об'єм книжки у корів 7-18, у овець – 0,3-0,9 л. Книжка має продовгуваті, радіально розміщені листки різної величини, які чергуються в суворому порядку між двома великими листками розміщується один середній, між великим і середнім - два малих, а між ними – чотири дуже малих листки. Весь цей комплекс листків складає одну нішу. Поверхня листків покрита плоским епітелієм, який утворює грубі короткі сосочки. В процесі евакуації вмісту із сітки і рубця між листками книжки затримується щільна маса. Таким чином, книжка виконує функцію сортувального фільтру. Велика поверхня слизової оболонки книжки сприяє інтенсивному всмоктуванню, а сама книжка виконує роль “присмоктувально-витискної помпи”. Під час розслаблення гладкої мускулатури книжки всмоктується рідина, а при скороченні її вміст витискується. Щодоби всмоктується в овець долу корів – дол рідини, причому рідина може всмоктуватися навіть із гіпертонічних розчинів.
Також у книжці всмоктується до 70% летких жирних кислот
(ЛЖК).
ХВОРОБИ ПЕРЕДШЛУНКІВ
Атонія та гіпотонія передшлунків (Atоnіа et hуроtоnіа
rumіnіs, rеtісulі е оmаsі) – розлади моторної діяльності рубця, сітки і книжки та порушення бродильних і біосинтетичних процесів у них. При гіпотонії зменшується кількість і сила скорочень передшлунків, а при атонії припиняється їх моторна діяльність.
Найчастіше хворіє доросла велика рогата худоба, рідше молодняк. Захворювання особливо часто спостерігається в стійловий період. Телята не мають цієї патології, поки не починає функціонувати рубець. Дещо рідше хворіють кози і вівці. За перебігом хвороба може бути гостра і хронічна, аза походженням – первинна і вторинна.
5
Етіологія.Основною причиною гіпотонії та атонії передшлунків є порушення умов годівлі і утримання тварин.
Первинна гостра гіпотонія або атонія виникають після раптової зміни соковитого корму на грубий, сухий або навпаки, при годівлі тварин тільки концентрованими кормами з обмеженою дачею грубих кормів. Захворювання може виникнути внаслідок поїдання твариною недоброякісних кормів
(запліснявіле сіно, гнилі коренебульбоплоди, кисла барда, меляса, жом, згодовування кормових сурогатів у приміських зонах (квашена капуста, тощо).
Зумовлюючими факторами у виникненні гіпо- і атоній бувають захворювання зубів, слизової оболонки рота, слинних залоз, вроджена слабість мускулатури передшлунків, відсутність моціону.
Вторинна гостра гіпотонія і атонія передшлунків виникає під впливом рефлекторних імпульсів з інших органів (слабість серця, хвороби легень, при маститі, ушкодженні блукаючого нерва, а також при інфекційних, інвазійних і незаразних хворобах).
Хронічна гіпотонія або атонія передшлунків розвивається з гострої або спричиняється одноманітним за типом і низьким за поживністю раціоном (при довготривалій годівлі сухою соломою, солом'яною січкою, половою, недоброякісним силосом, а також недостатність моціону.
Вторинна хронічна атонія передшлунків частіше проявляється при порушенні обміну речовин (внаслідок білкової, мінеральної і вітамінної нестачі), внаслідок запалення травного тракту, кормовому травматизмі, наявності хвороб печінки (цироз, абсцеси), нирок, при туберкульозі, паратуберкульозі, лейкозі. Патогенез. У звичайних умовах, при дотриманні установленого режиму годівлі мускулатура передшлунків забезпечує нормальне перемішування і пересування кормових мас. Процеси мацерації і ферментації їх з участю симбіотичних мікроорганізмів, які відбуваються при цьому, забезпечують утворення поживних речовин (оцтової, пропіонової та інших органічних кислот, комплексу вітамінів). Для нормального травлення в жуйних має особливе значення підтримання оптимального кількісного і якісного складу та високої активності мікроорганізмів.
6
Якщо годувати тварин тільки грубим кормом, фізіологічний подразник діє постійно і наступає переподразнення нервово- м'язевого апарату, що призводить до зниження його тонусу. Коли ж відсутній фізіологічний подразник, тоді взагалі немає подразнення нервово-м'язевого апарату і розвивається атонія. Генез гіпотоній та атоній йде повільно, порушується хімізм у рубці з утворенням продуктів розщеплення і зниження кількості високомолекулярних жирних кислот, що супроводжується зниженням енергетичного запасу організму, обмінних процесів і, як наслідок, зменшується продуктивність тварини.
Отруйні речовини (продукти гниття білків, органічні кислоти, гази), що утворюються в передшлунках, всмоктуються в кров і шкідливо впливають на печінку, що призводить до енергетичних і морфологічних змін в ній. Токсична дія проявляється і на інших органах, що супроводжується ацидозом тканин, особливо мозку.
Одночасно порушується і секреторна діяльність травних залоз, моторика шлунку, кишок, що ускладнюється посиленням бродильно-гнильних процесів і настанням аутоінтоксикації. Склад інфузорій змінюється або вони гинуть. У передшлунках порушується утворення вітамінів групи В.
Патолого-анатомічні зміни.При гострій гіпотонії або атонії передшлунків рубець наповнений кашоподібним або сухим вмістом з кислим неприємним запахом, а в книжці виявляють велику кількість щільних сухих кормових мас. Іноді знаходять почервоніння і крапкові крововиливи на слизових оболонках рубця, книжки і сичуга. При хронічній гіпотонії та атонії передшлунків вміст рубця напіврідкий або щільний з різким неприємним запахом, а вміст книжки сухий. Листки книжки місцями червонуваті з вогнищами некрозу. Іноді знаходять спайки органів черевної порожнини, дегенеративні зміни в печінці, нирках, серці. При розтині трупа часто можна відмічати відшарування слизової оболонки, яка щільно оточує кормові маси, але це посмертне явище. При вторинних атоніях знаходять патологічні зміни, властиві первинній основній хворобі.
Симптоми.Спочатку в тварини помічаються погіршення, спотворення або повна відсутність апетиту, розлад жуйки й відригування. Відригаються гази неприємного запаху. Тварина пригнічена, довго лежить, нехотячи встає (інколи її не можна навіть примусити встати). Нерідко помічається фібрилярне
7 тремтіння скелетних м'язів. Температура тіла і частота пульсу залишаються в межах фізіологічних коливань або трохи підвищені, дихання частішає. Шерстний покрив тьмяніє і стає кошлатим. При гіпотонії передшлунків частота скорочення рубця зменшується, скорочення стають слабкими, а при атонії припиняються. Порушується перистальтика травного каналу.
Пальпація ділянок рубця і книжки у деяких тварин викликає больові відчуття, збудження. Спостерігається розлад дефекації вона стає рідкою, запор змінюється проносом). Інтоксикація організму посилюється. Тварини худнуть, різко знижується молочна продуктивність їх. При вторинних гіпотоніях або атоніях передшлунків виявляються симптоми основної хвороби.
Перебіг.Хвороби перебігають гостро, підгостро або хронічно. У тварин гостра гіпотонія або атонія передшлунків у легких випадках при наданні лікувальної допомоги та усуненні причини триває 3-5 днів, у тяжких випадках хвороба затягується до 10-15 днів. Хронічна гіпотонія або атонія передшлунків триває 2-3 тижні. Особливо затяжними бувають вторинні гіпотонії і атонії передшлунків.
Прогноз.При умові своєчасного надання допомоги при атонії аліментарного походження тварини виліковуються. При вторинних атоніях передшлунків прогноз обережний і залежить від основної хвороби.
Діагноз і диференційний діагноз.Анамнестичні дані, симптоми, візуальне визначення якості кормів, умови утримання дають підставу для достатнього уявлення про хворобу. При встановленні діагнозу слід мати на увазі травматичний ретикуліт і ретикулоперитоніт, засмічення книжки, вторинні гіпотонії і атонії, які доповнюються симптомами основної хвороби.
Лікування.В основі патогенетичного лікування тварин при атоніях передшлунків є використання медикаментів і лікарських засобів, що покращують моторику, жуйку, відрижку та біохімічні процеси в організмі і передшлунках.
Поряд з патогенетичними засобами при атоніях необхідно використовувати і симптоматичне лікування, направлене на усунення переповнення передшлунків, зменшення патологічного бродіння в рубці та відновлення ферментативної діяльності мікрофлори в рубці.
8 При ускладненнях з інтоксикацією і ураженням печінки як доповнення до названих методів необхідно застосовувати терапію, направлену на ліквідацію токсикозу, відновлення печінкового бар'єру, поліпшення функцій серцево-судинної системи, сечовидільної та інших систем організму. В залежності від важкості захворювання і наявності медикаментів лікування рекомендуємо проводити по такій схемі: Легкий перебіг:
Важкий перебіг:
1. Голодна дієта
2.
Масаж рубця
3.
Моціон
4.
Інсуліно-глюкозотерапія
1. Голодна дієта
2.
Промивання передшлунків
3.
Інсуліно-глюкозо- терапія
4.
Румінаторні
5.
Фізіотерапевтичні процедури
6.
Серцеві препарати
1. Голодна дієта
2.
Ультрафіолетове опромінювання
3.
Моціон
1. Голодна дієта
2.
Осмотерапія
3.
Моціон
1. Голодна дієта
2.
Румінаторні
3.
Інфузоризація Голодна дієта або обмежена годівля обов'язкова для всіх хворих тварин, експозиція 1-2 доби, залежно від важкості процесу.
Промивання передшлунків не завжди обов'язкове. Це необхідно проводити у тварин, в рубці яких знаходиться тістоподібна маса, що піддається гниттю при відсутності у вмістимому рубця живих інфузорій. Рубець промивають розчинами марганцево-кислого калію 1:10000, 1 % соди, глауберової солі, натрію хлориду.
Із румінаторних медикаментів рекомендуємо настойку чемериці в дозі 15-20 мл на 0,5 л води всередину, порошок з кореневища білої чемериці 5,0-10,0 у вигляді відвару, етиловий спирт не більше 40% концентрації в дозі 250-300 мл, аміридину гідрохлорид, який вводять підшкірно по 1-2 мл на 100 кг маси тіла, повторно препарат використовують через 12-24 год.
Моторну функцію передшлунків стимулюють натрію і магнію
9 сульфат, 5- або 10 % розчин натрію хлориду в дозі відповідно 500 або 250 мл (0,05-0,1 г на 1 кг маси тварин) внутрішньовенно, епіплевральна і паранефральна новокаїнові блокади.
Поряд з вищезгаданими медикаментами рекомендується цілий ряд засобів, що також значно покращують моторику, секрецію і
евакуацію вмістимого шлунково-кишкового тракту. До них відносяться гіпертонічний розчин хлориду натрію, інсулін,
інсулін з глюкозою, фізіотерапевтичні процедури. Розчин натрію хлориду вливають внутрішньовенно в 10% концентрації з розрахунку 1 мл на кг живої маси.
Інсулін вводиться підшкірно в дозі 0,5 МО на 1 кг живої маси. Через 60 хвилин після введення інсуліну вливають 200-300 мл
20-40% розчину глюкози. Дія інсуліну багатогранна, в даному випадку він діє ваготропно, збуджує перистальтику шлунково- кишкового тракту і моторику рубця, посилює секреторну функцію травних залоз. Введена глюкоза використовується як енергетичний і пластичний матеріал.
Кращі лікувальні результати атонії передшлунків корів при
інсулінотерапії одержані при застосуванні суміші солей 10% розчину ацетату натрію та 2 % розчину цитрату натрію. Розчин солей (замість глюкози) вводиться внутрішньовенно через 1 год. після введення інсуліну в дозі 200 мл. З метою відновлення ферментативних процесів в передшлунках застосовують вміст рубця від здорової корови (л, суміш за С.І. Смирновим (дріжджі – 50-100 гр, цукор – 200 гр, спирт етиловий 70º – 50-100 мл, вода дол) або 20-40 мл
0,5% розчину оцтової кислоти з 300 гр. цукру ул води, ферментні препарати – протосубтилін ГЗХ (по 6 г на 100 кг маси тіла в 1 л води всередину) та амілосубтилін ГЗХ (8 г на 100 кг маси тіла в 1 л води, повторно їх вводять через 24 год. Для покращення апетиту і травлення застосовують карловарську сіль великим жуйним 50-100 г, дрібним 10-25), листя і верхівки стебел з квітками з полину гіркого по 25-50 г великим і 5-10 г дрібним жуйним; кореневище аїру болотного (лепеха) по 15-50 г відвар листя та молодої трави череди трироздільної по 10 г настій часнику або цибулі (100 гнал води, дають по 500 мл 2-3 рази на добу). При атоніях передшлунків рекомендують опромінювати тварин лампами ПРК-2, ДРТ на віддалі 50 см від тварини протягом 40-60 хвилин. Ультрафіолетові промені тонізують
10 моторику і посилюють секрецію шлунково-кишкового каналу завдяки утворенню в організмі гістаміноподібних сполук, що діють ваготропно.
Корисним є активний і пасивний масаж рубця в комплексі з
іншим лікуванням. Пасивний масаж проводиться в ділянці рубця проти годинникової стрілки за переміщенням кормових мас і фізіологічного скорочення рубця.
Дають сольові проносні засоби – сульфат натрію або магнію
(ВРХ 400-700 г, ДРХ 40-80 г, вводному розчині).
Застосовують всередину іхтіол 30,0-50,0, формалін 20-25 мл. Як дезинфікуючі засоби.
Після 1-2 добової голодної дієти тваринам згодовують легкостравні корми – моркву, буряки, м'яке лугове сіно, пшеничні висівки, доброякісний силос.
Профілактика. Головним є сумлінне дотримання всіх зоотехнічних норм годівлі та утримання тварин. Не слід застосовувати великої кількості зернових відходів, дробини, барди, жому. Не можна згодовувати промерзлі, зіпсовані корми.
Переводити худобу з одного раціону на інший треба поступово.
Забезпечувати повноцінну годівлю і систематичний щоденний вигул тварин.
Тимпанія рубця (Tympania ruminis) – розуміють розлади моторної діяльності рубця. Хвороба характеризується швидким нагромадженням газів у рубці, його здуттям. Хворіють корови, кози, вівці, рідше верблюди.
Етіологія.Поїдання великої кількості легко зброджуваних кормів (молода трава, конюшина, люцерна, кукурудзяні качани молочно-воскової стиглості, сходи озимих, листя капусти, бурякова гичка. Напування перед вигоном на пасовище різко посилює процеси бродіння. Це захворювання буває і тоді, коли корова поїдає велику кількість зерна чи борошна, зіпсованих кормів технічного виробництва (жом, барда, макуха.
Небезпечні корми, які зігрілися в купах або зволожені дощем, росою.
Нерідко захворювання спричиняє згодовування зіпсованих гнилих кормів, мерзлої картоплі, отруйних рослин (аконіт, цикута, тощо). Причинами хронічної тимпанії є звуження, розширення і дивертикули стравоходу, здавлювання стравоходу ззовні
11 переродженими лімфатичними вузлами (туберкульоз, лейкоз, пухлинами, паралічі стравоходу і здавлювання блукаючого нерву, який інервує стравохід.
Хронічна тимпанія рубця розвивається на ґрунті послаблення моторної функції рубця при хронічній атонії передшлунків, переповненні рубця, засміченні книжки, при травматичному ретикуліті і захворюванні сичуга (катари, виразки).
Розвитку періодичних тимпаній у молодняка сприяє передчасний або різкий перехід на безмолочну годівлю телят, повна заміна молока технічними залишками його переробки, додаткова даванка концентрованих кормів – викликає серйозні розлади роботи шлунково-кишкового тракту. У розвитку періодичної тимпанії важливу роль відіграє відсутність моціону, нечистий посуд, підстилка, облизування стін, поїдання шерсті, у більш дорослих телят – при згодовуванні зіпсованих кормів (мерзлої картоплі, капусти, буряків, тощо).
Патогенез.Утворення газів у рубці проходить внаслідок бродіння вуглеводів і розпаду азотистих основ. У склад газів рубця входить метан (СН
4
), вуглекислий газ (СО, водень (Н, азот (N), сірководень (Н. За добу у рубці великої рогатої худоби утворюється дол газу СОСН загального об'єму). З рубця гази виводяться шляхом відрижки, певна кількість дифундує з рубця у кров, невикористана частина виділяється через легені. Наявність в рубці великої кількості кормів, які легко бродять, веде до утворення великої кількості газів. Вони скупчуються у верхньому мішку рубця, фіксуються дрібними частинами корму, плавають у рідкому вмістимому рубця, збільшують його об'єм, збираються у великі бульбашки, спінюючи кормові маси. Гази, що швидко утворюються, розтягують рубець. Подразнення рецепторів розтягуванням стінки посилює скорочення рубця аж до виникнення спазмів з больовим відчуттям. Настає парез передшлунків, що утруднює рух діафрагми і прилив крові до серця. Понижується газообмін, швидко наступає кисневе голодування тканин. Якщо гази в рубці не змішані з вмістимим, а займають верхню частину рубця, тимпанія називається газовою, а якщо гази змішуються з вмістимим рубця у вигляді пінистої маси – тимпанія зветься пінистою. При хронічній тимпанії рубця рефлекторні імпульси з патологічних ділянок (сітки, книжки, сичуга, кишечнику,
12 печінки, тощо) гальмують скорочення рубця, викликають застій вмістимого, посилюють бродіння, особливо гнильне, з утворенням газів і токсинів. Тривале порушення травлення та
інтоксикація ведуть до розладу багатьох функцій і виснаження.
Патологоанатомічні зміни.Периферичні вени наповнені кров'ю. При розтині стінки рубця, сітки, сичуга, кишечнику наявний пінистий вміст з газом неприємного запаху. Деколи знаходимо прижиттєвий розрив діафрагми або рубця. Органи черевної порожнини стиснуті, малокровні. Права половина серця і вени наповнені кров'ю до такої міри, що інколи праве передсердя розривається.
Симптоми.Захворювання починається ознаками неспокою.
Тварина не приймає корму, обмахується хвостом, оглядається на живіт, горбить спину, інколи мичить і лягає, б'є задніми кінцівками по животі. Температура тіла нормальна. Дихання прискорене, поверхневе, грудне. Пульс прискорений. По мірі збільшення рубця посилюється гіперемія слизових оболонок, яка переходить в ціаноз. Припиняється жуйка і відрижка, перистальтика сичуга і кишечнику не прослуховується, скорочення рубця на початку розвитку метеоризму посилюються, потім слабшають, пізніше з розвитком парезу – зникають. При пальпації встановлюють підвищену напруженість черевної стінки лівої голодної ямки, відмічають щільно-еластичну консистенцію, а при перкусії – тимпанічний звук. Ділянка лівої голодної ямки вип'ячена, живіт збільшений.
Перебіггострої тимпанії завжди короткий – від 2 годин до доби. При хронічній тимпанії – від декількох тижнів до кількох місяців, практично до усунення причин, які викликали її.
Прогноз.Гостре здуття рубця може викликати загибель тварини, якщо воно розвивається швидко і одночасно у великої кількості тварин. У даному випадку важко буває надати тваринам своєчасну допомогу. При хронічній тимпанії в більшості випадків прогноз несприятливий.
Діагноз та диференціальний діагноз.Анамнестичні дані, характерна клініка і перебіг хвороби дозволяють правильно поставити діагноз.
Диференціюємо тимпанію просту від пінистої, а також ті, що розвиваються при хворобах, що супроводжуються гарячками
(сибірка, емфізематозний карбункул.
13 При простій тимпанії перкусія в ділянці лівої голодної ямки дає дзвінкий тимпанічний звука при пінистій – більш тихий.
Хронічна тимпанія відрізняється від гострої можливістю рецидивів, темп розвитку метеоризму не буває таким швидким, як при гострій тимпанії.
Лікування.Необхідно приймати міри до звільнення рубця від газів і обмеження їх утворення. Хвору корову ставлять так, щоб передні кінцівки стояли вище задніх (положення під гору. Кулаками енергійно масажують ліву голодну ямку, черево.
Проводять обливання холодною водою. Для видалення газів можна вводити у рубець зонд. Непогано у тварин викликати відрижку, для чого у них ритмічно витягують язик або загнуздують товстою мотузкою або солом'яним перевеслом, попередньо змоченим дьогтем, нафтою. Можна вставити руктатор аби примусовим жуванням викликати відригування газів із рубця. Для вбирання газів застосовують адсорбенти: всередину свіже молоко – 2-5 л із настойкою валеріани (20-30 мл, магнію оксид –
20-50 гнал води, активоване вугілля з деревини – 200-300 гул води, водний розчин аміаку (нашатирний спирт) – 10-20 гул води 200 г кухонної солі або глауберової, доливають води, збовтують до розчинення і заливають тварині через зонд добре залити води з йодом (одну столову ложку настойки йоду на 400 мл води. Допомагає випоювання корові 3-5 л вапняної води, яку набирають з ям після гашення вапна. Запас її потрібно мати накожному випасі. З метою зменшення бродильних процесів і утворення газів у рубці великій рогатій худобі дають усередину 2 % розчин іхтіолу в дозі 20-30 г, молочну кислоту великим тваринам – 8-15 мл, дрібним жуйним – 3 мл, оцтову кислоту – відповідно 10-14 і 5-10 мл на 0,5-1 л води, терпентинову олію – 25-35 мл, краще з відваром льону. Ефективною при лікуванні тимпанії рубця виявилася суміш іхтіолу – 25 г, 70° спирту етилового – 100 мл на
0,5 л води. Щоб зменшити утворення й руйнування пухирців піни при пінявій тимпанії, використовують рослинні олії
(соняшникова, арахісова, касторова) – по 150-300 мл 2 % розчин натрію гідрокарбонату – 5-7 л сикаден – 50 мл тимпанол настойка чемериці, настойка полину, полівініловий спирт, молочна кислота і кремнійорганічний піногасник) – 150-200 або антиформол – 150-200 мл ул води. Якщо симптоми тимпанії
14 не зникають, тимпанол дають повторно в дозі 0,4-0,5 мл на 1 кг маси, але розбавляють його у меншій кількості води (1:5).
Подібну до тимпанолу дію має комплексна кремнійорганічна сполука ФАМС у дозі 20-30 мл. Для посилення моторної функції рубця застосовують всередину настойку чемериці – 10-12 мл, проносні (краще рослинні олії – соняшникову та ін.) – 0,5 л. При пінистій тимпанії вводять суміш з рослинної олії (до 500 мл) з спиртом (мл, іхтіолом (30 г).
Застосування фракції АСД-2 20-30 мл з 0,5 л води з гумової пляшки всередину також знижує процеси бродіння. При наростанні ознак асфіксії слід негайно проколювати рубець троакаром або ін'єкційною голкою. З препаратів рекомендують давати сілітімпакон (задають перорально через зонд, розчиняють 20-40 мл в 2-3 л води, попередньо не використовувати засоби, які містять формалін, креозол, алкоголь і масла, які діють антагоністично у відношенні до сілікону і послаблюють його дію) або алоєспасмосан (250 мл змішуємо з 1 л теплої води, заливати з пляшки, ча допомогою зонду, у телят, овець, кіз – 50-70 мл препарату змішуємо з 1 л теплої води.
Корисно промити рубець 1 % розчином сульфату натрію
(Na
2
SO
4
) або сульфатом магнію (М 4
) дол. Якщо бродильно-гнильні процеси посилені, то призначають внутрішньо слабкі розчини соляної кислоти, полину, корінь тирличу (20-30 г, огірковий, помідоровий та капустяний розсіл дол випоюють суміш (20-40 мл оцтової кислоти, 500 г цукру ул води. Для стимуляції моторики рубця застосовують масаж, моціон.
Після наданого лікування тварину витримують добу в приміщенні без корму і води. В наступні 1-1,5 тижня перед вигоном на пасовище згодовують невелику кількість сіна.
Випасають після того, як спаде роса або перестане йти дощ. При періодичній тимпанії молодняка знижують норму молока наполовину, розводячи в рівній кількості 0,9 % розчином натрію хлориду. Перед годівлею дають шлунковий сік, АБК, ПАБК. Запори усувають введенням всередину натрію сульфату, карловарської солі в послаблюючих дозах або роблять теплі клізми. Роботу серця можна підтримувати кофеїном.
Профілактика.Усунення етіологічних факторів. Всіх людей, які доглядають тварин (пастухів, доярок, чабанів, телятниць)
15 ознайомити з правилами згодовування легкобродильних кормів, переходу з одного раціону на інший, особливо з сухих кормів на соковиті. Велику небезпечність становить поїння тварин до і швидко після згодовування великої кількості соковитої трави, що може призвести до масового захворювання тварин тимпанією.
Необхідно навчати тваринників прийомів першої лікувальної допомоги тваринам, хворим тимпанією.
4.2. Лабораторна (практична) частина. Самостійна робота
студентів під контролем викладача та лікаря-ординатора (20 хв.).
Збір анамнезу, клінічне обстеження тварини, морфологічне дослідження крові, постановка діагнозу, диференціальна діагностика. На основі результатів досліджень і постановки діагнозу студентами кожної групи пропонують план лікування хворої тварини. Якщо є можливість необхідно відпрацювати легкі до виконання методи лікування.
4.3. Узагальнення та систематизація знань (10 хв.).
Викладач опитує 4-5 студентів, з’ясовує ступінь засвоєння теми даного заняття; виставляє оцінки опитаним з урахуванням їх активності та якості виконаної ними роботи.
Контрольні питання:
1. Яка етіологія первинної гострої гіпотонії або атонії?
2. Які основні симптоми хронічної тимпанії у великої рогатої худоби?
3. Яке лікування рекомендують проводити за важкого перебігу атонії?
4. Від яких небезпечних захворювань потрібно віддеференціювати тимпанію?
5. Яка профілактика гіпотонії та атонії у великої рогатої худоби?
4.4. Обговорення отриманих даних, висновки і пропозиції
щодо проведеної роботи, оформленням протоколу (15 хв.).
Студенти в присутності всієї групи доповідають викладачу результати роботи, в дискусійній формі аналізують отримані дані, викладач підписує протокол.
4.5. Завдання для тематичної самостійної роботи (3 хв.).
Порушення моторики передшлунків і сичуга (синдром
Гофлюнда).