1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   91
Ім'я файлу: stat_chvor.pdf
Розширення: pdf
Розмір: 7064кб.
Дата: 03.11.2022
скачати
Пов'язані файли:
186393.rtf
ГРОШІ ТА КРЕДИТ.doc.docx
ЕКОНОМІКА ПІДПРИЄМСТВА.doc
залік-професйна іноземна мова (фахова).doc
Курсова (1).docx
ФККПІ_2021_122_П_ятківський_В_Ю.pdf
Практична 3.docx
Заняття 3.DOCX
химия.docx
образец 2.docx
595594.rtf
Семінар 2.docx
Лекція 5 Педагогічна техніка.docx
2022_щоденник_Вир_пр_в_гр_дошк_віку_.docx
Python_ПЗ_Модуль_04_Функции_ч_3.pdf
Тема 1.docx
Курсова пат анат.docx
Курсова робота по патологічній анатомії Інфекційний гепатит.docx
10_p35.docx
urrizmir0980[1].doc
Філологічна практика uk.docx

АКАДЕМІЯ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ
ІНСТИТУТ ДЕРМАТОЛОГІЇ І ВЕНЕРОЛОГІЇ
І. І. МАВРОВ
СТАТЕВІ ХВОРОБИ
Рекомендовано Центральним методичним кабінетом МОЗ України
як навчальний посібник для студентів і лікарів-інтернів вищих
медичних навчальних закладів ІІІ-IV рівнів акредитації
Тернопіль
ТДМУ
“Укрмедкнига”
2005

2
ББК Я M 12
Рецензенти: Т.В. Проценко, доктор медичних наук, професор кафедри шкірних та венеричних хвороб факультету післядипломної освіти, До- нецький державний медичний університет МОЗ України;
Л.А. Болотна, доктор медичних наук, професор кафедри шкірних та венеричних хвороб, Харківська медична академія післядипломної освіти.
ББК Я І. І. Мавров, 2005
ISBN 966-673-061-8
Мавров І.І.
М 12 Статеві хвороби: Пер. з рос. — Тернопіль: ТДМУ, 2005. — 716 с ISBN У посібнику висвітлено питання епідеміології, патогенезу, клініки, діагностики, ліку- вання і профілактики хвороб, що передаються статевим шляхом. Розглянуто пробле- ми невенеричних запальних захворювань статевих органів, а також контрацепції та безплідності. Книга містить відомості про ембріональний розвиток сечостатевої сис- теми, анатомо-фізіологічну будову статевих органів, їхні аномалії. Значну увагу при- ділено деяким аспектам сексології та сексопатології, статевого виховання, медико- соціальної реабілітації хворих.
Призначається для практичних лікарів, лікарів-інтернів, студентів медичних ВНЗ.

3
ПЕРЕДМОВА
Перша (1994) публікація монографії Половые болезни була з інте-
ресом зустрінута читачами. Видання стало популярним керівництвом
у практичній роботі дерматовенерологів, акушерів, гінекологів, урологів, лікарів
сімейної медицини, педіатрів, невропатологів, травматологів, окулістів, епіде-
міологів, лікарів-лаборантів, а також гарним посібником і порадником для
інтернів, студентів, лікарів-курсантів і викладачів медичних ВНЗ.
Недостатній тираж книги не зміг задовольнити читацький попит. Назріла
потреба в її перевиданні. Це невипадково, адже проблеми захворювань, обумов-
лених сексуальними стосунками, й сьогодні є багатогранними і, разом з тим, ма-
ловивченими.
Книга вперше видається українською мовою у переробленому та доповнено-
му вигляді та рекомендується як навчальний посібник для лікарів-інтернів і сту-
дентів медичних ВНЗ.У ній узагальнено нові дані вітчизняних і зарубіжних уче-
них із розглянутих питань, враховано побажання і пропозиції практичних лікарів.
Автор сподівається, що книга виявиться корисною не тільки для початків-
ця, але й для досвідченого лікаря, і буде дуже вдячний читачам за можливі кри-
тичні зауваження.
І. І. Мавров
доктор медичних наук, професор,
директор Інституту дерматології і венерології АМН України,
завідувач кафедри шкірних і венеричних хвороб
Харківської медичної академії післядипломної освіти

4
ВСТУП
Запропоноване увазі читачів видання розраховане, насамперед, на венерологів,
але воно може зацікавити і лікарів інших спеціальностей: урологів, акушерів-гінекологів,
невропатологів, педіатрів, окулістів, травматологів, лікарів-лаборантів, лікарів сімейної ме- дицини.
Книга вирізняється своєрідною структурою. Матеріал викладений не за загально- прийнятим принципом опису різних нозологічних форм венеричних захворювань, а подає
венерологію як комплексну медичну дисципліну, що давно вже має потребу в залученні
даних, отриманих іншими науками. Подібна концепція ще не знайшла широкого застосу- вання в практичній венерології.
Видання знайомить читачів з різними ураженнями статевих органів, що трапляються в практиці, клінічними симптомами і синдромами, що супроводжують ті чи інші патологічні
стани статевої системи. Такий підхід є дуже цінним, оскільки лікарям необхідне знання різних клінічних форм уражень статевих органів, що зустрічаються в даний час, їхньої діагности- ки, основ профілактики, проблем сексу та ін. На підставі цих знань лікар-практик повинен вчасно виявити захворювання статевої системи і призначити адекватне лікування.
Світогляд лікаря, його судження і прийняті рішення залежать від інформації, якою він володіє. У кожному конкретному випадку він повинен свідомо вибирати методи обсте- ження і лікування, показані конкретному хворому. Дане видання розраховане нате, щоб допомогти лікарю-практику засвоїти як загальні питання, так і клінічне розуміння цього складного розділу медицини.
Особливої уваги заслуговують ті розділи венерології, з якими найчастіше доводиться мати справу на практиці. Крім того, наведені і нові наукові дані, що збагатили венероло- гію останнім часом, але ще не стали надбанням широкої медичної громадськості.
Різні аспекти порушень статевої сфери (етіологічні, епідеміологічні, клінічні, діагно- стичні чи терапевтичні) у посібнику постійно оцінюються з позицій лікаря-практика, що сприяє формуванню правильного клінічного мислення.
Велика увага приділена методам обстеження хворих, диференціальної діагностики і
встановлення діагнозу, наведений алгоритм обстеження пацієнтів. Підкреслюється не- обхідність ретельного збору анамнезу, індивідуального підходу до хворих з урахуванням особливостей їх медичного, психологічного і соціального статусу, а також специфіки деон- тології. Докладно розглядаються принципи терапії, психоемоційна орієнтація хворих.
Приділено увагу анатомії і фізіології статевої системи, статевому вихованню. Описано механізми, що контролюють ембріогенез статевих органів, аномалії розвитку статевої
системи. Спеціальні глави присвячені фізіології статевого життя, різним аспектам сексо- патології. У практиці лікаря-венеролога часто спостерігаються випадки різних відхилень від норми в статевому житті, тому є доцільним ознайомлення з клінікою, виявленням,
лікуванням і попередженням сексуальних порушень у чоловіків і жінок.
Останніми роками в результаті зміни біологічних властивостей збудників, імунологі- чної реактивності організму людини типова клінічна картина хвороб, що передаються ста- тевим шляхом, у ряді випадків зазнала зміни (патоморфоз). У зв’язку з цим розробляються нові методи етіотропної і патогенетичної терапії. Постійно переглядається й удоскона- люється система організації боротьби з венеричними хворобами.
У книзі описаний досить широкий спектр збудників захворювань, що передаються статевим шляхом бактерії, віруси, найпростіші, багатоклітинні паразити та ін. Вона містить сучасні дані про сифіліс, гонококову інфекцію, хламідіоз, мікоплазмоз, м’який шанкр, до

5
нованоз, вірусні, грибкові, паразитарні ураження, захворювання, спричинені найпрості- шими, та ін. Значне місце відводиться системі організації боротьби із сексуально-транс- місивними хворобами.
У процесі багаторічного вивчення венеричних захворювань склалися традиційні уяв- лення про етіологію і патогенез, методи й оцінку результатів клінічних і лабораторних досліджень, характер й етапи лікувальних заходів при даній патології. Сьогодні дослід- ження в цій галузі стали більш складними й отримали трохи іншу спрямованість. У значній мірі це зв’язано зі СНІДом — небезпечною вірусною хворобою, поширення якої обумов- лене, зокрема, зростанням сексуальної активності. Саме тому особливої актуальності на- буває підготовка фахівців в галузі венерології, чому, ми сподіваємося, і буде сприяти дане видання.
В окремих главах посібника подана інформація про етіологію, епідеміологію, клініку,
діагностику, лікування і профілактику невенеричних бактерійних інфекцій сечостатевої
системи. Описані урогенітальні інфекції, викликані новими збудниками, шляхи їхньої пе- редачі (у тому числі внутрішньолікарняний), інфекційні ураження статевих органів, які
зустрічаються рідко.
У роботі одержали висвітлення деякі проблеми медичної, сімейної, соціальної і тру- дової реабілітації хворих, організації боротьби з поширенням статевих хвороб. Належне місце відведено законодавству в галузі боротьби з венеричними хворобами і СНІДом, інди- відуальній профілактиці заразних статевих хвороб, методам контрацепції, питанню пла- нування сім’ї.
Спеціальний розділ книги присвячений статевому життю в шлюбі і позашлюбним сексуальним стосункам, проституції і соціальній еротиці. На наш погляд, ці питання –
важлива складова частина проблеми хвороб, набутих статевим шляхом, тому що статеві
зносини визначають виникнення, розвиток і припинення епідеміологічного процесу при цих захворюваннях.
Дані епідеміологічних досліджень показують, що значне збільшення числа тих, що знову захворіли, зв’язано зі змінами в сексуальній поведінці, доступністю методів контра- цепції, а також соціальними зрушеннями, розширенням можливості пересувань, сучасни- ми процесами в сім’ї і шлюбних стосунках.
Тільки при комплексному підході до вивчення проблем венерології можлива успішна боротьба з захворюваннями, що передаються статевим шляхом, і їхніми наслідками. Нині
зовсім очевидна необхідність усвідомлення того, що венерологія – наукова дисципліна,
яка охоплює не тільки питання клінічного характеру, але і ряд проблем епідеміології, соціо- логії, економіки, демографії, етики, правові аспекти.
Венерологія ніколи не розвивалася так швидко, як сьогодні. Прогрес у різних її галу- зях привів до радикальних профілактичних заходів, у новому світлі представив питання епідеміології, діагностики і лікування захворювань, що виникають у результаті сексуаль- них контактів. Викладений у керівництві матеріал може бути корисним практичним ліка- рям, науковцям, викладачам, лікарям-інтернам і студентам медичних ВНЗ.
Глава 1
АНАТОМО-ФІЗІОЛОГІЧНА БУДОВА
СТАТЕВОЇ СИСТЕМИ
Анатомія і фізіологія статевої системи чоловіків, жінок і дітей подані
лише в тому обсязі, що необхідний для правильної орієнтації в різних патологіч- них змінах, викликаних урогенітальними контактними інфекціями.
1.1. ЧОЛОВІЧІ СТАТЕВІ ОРГАНИ
Розрізняють зовнішні (статевий член із сечівником, калитка) і
внутрішні (яєчко і його над’яєчка, сім’яний канатик із сім’явиносною протокою,
пухирчаста залоза, передміхурова і цибулинно-сечівникові залози) чоловічі ста- теві органи (рис. 1, Стат е в и й член має корінь, тіло і головку. Тіло утворене двома печерис- тими і губчастим тілами. Проксимальні кінці печеристих тіл, так звані ніжки ста- тевого члена, починаються на гілках лобкових і сідничих кісток, утворюють корінь статевого члена. Кожне печеристе тіло має свою білкову оболонку. Печеристі тіла складаються з численних порожнин (осередків), вистелених ендотелієм і з’єдна- них одне з одним. В осередки відкриваються глибокі артерії. При ерекції вони наповнюються кров’ю, у результаті чого статевий член збільшується за розміром
і стає твердішим. Задній кінець губчастого тіла потовщений (так звані цибулини),
а передній переходить у головку статевого члена. Шкіра статевого члена утворює
довгу складку – вінець головки, що покриває головку. На задній поверхні статево-
ниркова артерія
ниркова
вена
нирка
ниркова миска
сечовід
ампула сім’явиносної протоки
сім’яний пухирець
простата
перетинчастий відділ уретри
сім’яний канатик
головка придатка яєчка
яєчко
сім’явипорскувальна протока
хвіст придатка яєчка
головка статевого члена
висячий відділ уретри
кавернозне тіло статевого члена
цибулинний відділ уретри
залоза Купера
перехідна складка очеревини
сечовий
міхур
Рис. 1. Загальний вигляд чоловічих статевих органів.
го члена вінець головки, прикріплюючись до головки, утворює вуздечку передньої
шкірочки статевого члена. На шкірі головки статевого члена і вінця головки роз- ташовані залози, що продукують смегму.
С е ч і вник (уретра) являє собою еластичну трубку довжиною до 23 см, що тягнеться від шийки сечового міхура до головки статевого члена, де закінчується зовнішнім вічком сечівника. У сечівнику розрізняють передміхурову, перетинчас- ту і губчасту частини.
Передміхурова частина довжиною 3-4 см проходить через передміхурову за- лозу. На задній стінці випинається сім’яний горбик, на верхній частині дисталь- ної поверхні якого є сліпе заглиблення – передміхурова маточка довжиною 7-10 мм,
а з боків і трохи нижче відкриваються два отвори сім’явиносних проток.
Перетинчаста частина – ділянка від верхівки передміхурової залози до цибу- лини статевого члена довжиною близько 2 см – оточена окресленими м’язовими пучками зовнішнього сфінктера сечівника. Це найважча і найменш розтяжна ділян- ка каналу.
Губчаста частина довжиною 17-20 см знаходиться між зовнішнім сфінктером
і зовнішнім вічком сечівника. У цій частині в ділянці головки статевого члена розміщене розширення – човноподібна ямка сечівника. Проксимальніше, приблиз- нона см від зовнішнього вічка сечівника, розташовується складка-заслінка човноподібної ямки. У цибулинну частину сечівника перед зовнішнім сфінктером відкриваються вивідні протоки парних цибулинно-сечівникових залоз (залоз Ку- пера).
Слизова оболонка передміхурової частини сечівника вистелена міхуровим пе- рехідним епітелієм, що у перетинчастій частині змінюється на багатошаровий ци- ліндричний. Губчаста частина на початку вистелена одношаровим, а дистальніше
цибулинний відділ уретри
яєчко
Рис. 2. Анатомічна будова сечостатевої системи у чоловіків
(розріз в сагітальній площині).
симфіз
сечовий міхур
внутрішні отвори уретри
прямокишково-міхурова виїмка
сім’яний пухирець
сім’явипорскувальна протока
простата
пряма кишка
залоза Купера
перетинчастий відділ уретри
цибулина кавернозної частини уретри
кавернозна частина уретри
зовнішній отвір уретри
крайня плоть
човноподібна ямка
головка статевого члена
кавернозні тіла статевого члена
перегородка кавернозного тіла
статевого члена
простатична частина
уретри

8
впадання проток залоз – багатошаровим стовпчиковим епітелієм; човноподібну ямку покриває багатошаровий плескатий епітелій.
У губчастій частині сечівника знаходиться багато дрібних альвеолярно-труб- частих залоз (залози Літтре), вистелених простим стовпчиковим епітелієм. На пе- редній стінці губчастої частини, звичайно по середній лінії, розташовані пазухи сечівника. Вони відкриваються у ділянці зовнішнього вічка сечівника, вуздечки,
на внутрішньому вінці головки на задній поверхні статевого члена.
К али т ка шкірно-м’язове мішкоподібне утворення в передньому відділі
промежини, у якому знаходяться яєчка, їхні над’яєчка і початкові (дистальні)
відділи сім’яних канатиків.
Я є ч ко парна чоловіча статева залоза; місце розвитку сперматозоонів і ви- роблення андрогенів. Має овоїдну форму довжина 4-4,5 см, товщина 2-3 см. Спо- лучнотканинними перегородками яєчко розділене на часточки (250-300). У кожній часточці знаходяться 2-4 звивистих сім’яних трубочки, що з’єднуються одна з одною і переходять у прямі сім’яні трубочки з утворенням сітки яєчка. Від неї
відходять 12-18 виносних проточок, що утворюють головку над’яєчка.
Між сім’яними трубочками знаходиться інтерстиціальна тканина, що скла- дається з інтерстиціальних гландулоцитів (ендокриноцитів, клітин Лейдіга), яким притаманна внутрішньосекреторна діяльність. У звивистих сім’яних трубочках розрізняють підтримуючі клітини (клітини Сертолі), сперматогонії й утворені з них сперматозоони. Підтримуючі клітини відіграють допоміжну роль і піджив- люють сперматозоони.
Над’яєчко розташоване уздовж його заднього краю. У над’яєчку розрізняють головку, тіло і хвіст. Виносні проточки яєчка впадають у протоку над’яєчка, що вистелена псевдобагатошаровим епітелієм з облямівковими клітинами.
У хвостовій частині протоки над’яєчка повертає догори і переходить у сім’яви- носну протоку, що разом із судинами і нервами яєчка, внутрішньою сім’яною фас- цією, м’язом і зовнішньою сім’яною фасцією, яка їх оточує, утворює сім’яний кана- тик. Сім’явиносна протока, пройшовши через паховий канал, залишає інші частини сім’яного канатика і й іде під очеревиною до задньої поверхні сечового міхура. Тут вона формує ампулу, звужуючись, з’єднується з видільною протокою сім’яного пу- хирця, яка впадає у неї, і утворює сім’явипорскувальну протоку, що, пройшовши через передміхурову залозу, відкривається в сечівник на передньому схилі сім’яного горбика. Довжина витягнутої сім’явиносної протоки досягає 50-60 см. Стінка його складається зі слизової оболонки, м’язового шару і сполучної оболонки – адвентиції.
Слизова оболонка покрита дворядним стовпчиковим епітелієм, утворює поздовжні
складки. Просування сперматозоонів тут здійснюється завдяки скороченню м’язових волокон стінки. Сім’явипорскувальна протока має довжину 2-2,5 см, діаметр 0,5-1 мм.
П ухи р часта зал о за (сім’яний пухирець) – парне утворення, яка є час- тиною сім’явиносних шляхів. Складається зі складеної вдвоє і трохи вигнутої трубки, може утворювати вторинні і третинні випинання. Слизова оболонка вистелена однорядним, а місцями дворядним стовпчиковим епітелієм секреторного типу. Вона утворює велику кількість складок, що виступають у просвіт.

9
Довжина пухирчастої залози (сім’яного пухирця) складає 4,5-5,5 см, ширина –
1,5-2 см. Сім’яний пухирець, будучи залозистим органом, виробляє сірувато-біло- го кольору секрет драглистоподібної консистенції з лужною реакцією (рн 7,3). У
ньому звичайно містяться кулеподібні чи яйцеподібні драглисті глибки і фібро- подібні утворення, що розчиняються при додаванні оцтової кислоти. У секреті є
фруктоза, необхідна для забезпечення обмінних процесів у сперматозоонах, а та- кож для їхньої рухливості. Вміст сім’яних пухирців є основною частиною спер- ми. Драглиста консистенція секрету додає спермі великої в’язкості, перешкоджа- ючи витіканню її з піхви відразу ж після еякуляції.
П ере дм і х у ров аза лоза непарний м’язово-залозистий орган, що має
форму каштана. Розташована під сечовим міхуром на місці виходу з нього сечів- ника, якого охоплює з усіх боків. Задня поверхня залози, що прилягає до прямої
кишки, має борозенку, що поділяє її на праву і ліву частки, з’єднані перешийком
(середня частка).
Орган складається з 30-50 трубчасто-альвеолярних простатичних залозок, що відкриваються своїми вивідними протоками в передміхурову частину сечівника.
Альвеоли вистелені кубічним епітелієм, передміхурові проточки – багатошаро- вим стовпчиковим, а ближче до сечівника – перехідним. Між простатичними за- лозками знаходяться сполучнотканинні перегородки і м’язово-еластичні волокна.
Через передміхурову залозу проходять обидві сім’явипорскувальні протоки, що відкриваються в просвіт передміхурової частини сечівника. Зовні залоза оточена щільною капсулою.
Передміхурова залоза, разом із гіпофізом, бере участь в регуляції утворення сперматозоонів у звивистих сім’яних трубочках, забезпечуючи їхнє транспорту- вання по сім’явипорскувальній протоці і сім’явипорскування, а також у форму- ванні статевого потягу й оргазму.
Ц и б ул и н носе ч і вник о ваза лоза парний залозистий орган, роз- ташований біля сліпого кінця цибулини статевого члена. Вивідна протока залози довжиною 5-6 см відкривається в перетинчасту частину сечівника. Залоза виділяє
слиз, що захищає від подразнення сечею слизової сечівника.
Суміш секретів яєчок, їхніх над’яєчків, ампул сім’явиносних проток, сім’я- них пухирців, передміхурової залози, цибулинно-сечівникових залоз і залоз сечів- ника утворює сперму. Вона являє собою каламутну, злегка опалесціювальну клей- ку рідину з характерним запахом має лужну реакцію (рН 7,2–7,4). Сперма скла- дається з сім’яної рідини (спермоплазми) і клітинних елементів сім’яних канальців
(в основному, це сперматозоони, а також сперматогонії, сперматоцити, спермати- ди, що підтримують клітини), містить відторгнені епітеліальні клітини статевих шляхів, амілоїдні тільця передміхурової залози, окремі лейкоцити, жирові і білкові
зерна. Порцію сімені, що випорскнулася наприкінці статевого акту, називають еякулятом. Її об’єм звичайно коливається в межах 2–5 мл. Кількість сперматозо- онів у 1 мл еякулята складає в середньому 60-120 млн, з них рухливі форми – 70-
90 %, морфологічно повноцінні – 75-80 % і незрілі клітини на різних стадіях сперматогенезу
10
Сперматозоон складається з головки, шийки і хвоста. Його загальна довжина
50–60 мкм. Головка має яйцеподібну форму. Велику частину її об’єму займає ядро.
У ньому міститься ДНК, у якій закодована генетична інформація, що передається потомству. Перед ядром у вигляді чохла розташовується акросома, що полегшує
проникнення сперматозоонів через оболонку яйцеклітини при заплідненні. Хвіст закінчується ниткою, яка позбавлена оболонки. За допомогою хвоста сперматозо- они здатні рухатися; при кімнатній температурі вони зберігають рухливість про- тягом доби, а при низькій – ще довше. У шийці матки сперматозоони можуть за- лишатися життєздатними до 48 года в піхві звичайно гинуть протягом 2–3 год після еякуляції.

  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   91

скачати

© Усі права захищені
написати до нас