Ім'я файлу: Виступ Академічна доброчесність.docx
Розширення: docx
Розмір: 21кб.
Дата: 07.10.2021
скачати
Пов'язані файли:
Магістерська робота.docx
Дидактичні ігри.doc
П.р. №3 реферат.docx
111.docx
Нетеса .docx
Тренінг.docx
Кваліфікація українською мовою.doc

Науковий виступ

Чи є плагіат невід'ємною частиною (наукової) творчості?

Плагіат як явище з’явилося коли заняття літературою, мистецтвом, інтелектуальною працею стали престижними. Факти плагіату спо- стерігалися протягом усієї історії розвитку науки і мистецтва. В усі часи плагіаторів засуджували як самі автори, так і суспільство. Однак, незважаючи на моральний осуд і правову охорону авторських прав, це негативне явище продовжує існувати, а останніми роками спостерігаються тенденції його подальшого стрімкого поширення. Глобальний розвиток публічної сфери, істотне розширення інформаційного простору стало не тільки суттєвим кроком вперед до прогресу і загальної інформатизації, але й породжує практику інтелектуальних правопорушень шляхом привласнення чужих ідей, думок, що пов’язано з легким доступом до продукції інтелектуальної власності та простотою її копіювання.

Плагіат з появою Iнтернету перетворився на серйозну проблему. Потрапивши в Iнтернет, певні знання стають надбанням всіх, дотримуватись ви- мог авторського права стає дедалі важче, а іноді навіть неможливо. Все складнішою стає ідентифі кація первісного автора. Стрімкий розвиток мережі Iнтернет поряд зі збільшенням комп’ютерної освіченості сприяє проникненню плагіату в різні сфери людської діяльності.

Плагіат сьогодні є гострою проблемою в освіті, промисловості й на- уковому співтоваристві. Плагіат вводить в оману споживачів, приносить шкоду автору, і надає незаслужені блага плагіаторові.

Стаття 50 Закону України «Про авторське право і суміжні права» визначає плагіат як порушення авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для судового захисту [1].

Плагіат – оприлюднення (опублікування) по вністю або частково чужого твору під іменем особи, яка не є автором цього твору. Автори творів є власниками авторського пра ва. Призначення авторського права полягає в охороні і захисті прав та інтересів авторів творів науки, літератури і мистецтва, а також самих творів від різних посягань.

Значення слова плагіат походить від латин ського слова plagium – викрадати. В українську мову цей термін увійшов з французької мови, де plagiat означає пограбування, викрадення. Пізніше поняття «plagium» почали використовувати у літературній діяльності. Ним називали крадіжку твору або його частини іншим автором. Iсторія явища привласнення інтелектуальної або творчої праці починається більше ніж дві тисячі років тому і перші випадки були зафіксовані ще за античних часів, однак у той час такого явища як плагіат ще не існувало, а запозичення окремих частин чужих літературних творів вважалось абсолютно нормальним і було достить розповсюдже ним. Плагіат у сучасному його розумінні, як і саме поняття з’явилось у Європі лише у XVII сторіччі [2, c. 796 – 797]. При цьому слід враховувати, що кожна країна має свою особисту історію плагіату відповідно до розвитку у ній писемності, появи вищих навчальних закладів, початку книговидання тощо. Періодами зародження сучасного плагіату в історичній Україні називають також XVII сторіччя, але його масовість припадає на кінець XVIII – ХIХ століть [3]. Iснує багато визначень поняття плагіату. Плагіат – привласнення авторства на чужий твір науки, літератури, мистецтва або на чуже від- криття, винахід чи раціоналізаторську пропозицію, а також використання у своїх працях чужого твору без посилання на автора [2, c. 796 – 797].

Плагіат – вид порушення прав автора або винахідника, який полягає у незаконному вико- ристанні під своїм ім’ям чужого твору (наукового, літературного, музичного) або винаходу, раціоналізаторської пропозиції (повністю або частково) без вказівки джерела запозичення [4, с. 601].

Найчастіше плагіат знаходить своє вираження у привласненні авторства на чужі результати інтелектуальної праці шляхом публікації їх під своїм ім’ям. Плагіат можливий і в частковому використанні чужого твору або цитуванні без посилання на джерело.

В науковій літературі зустрічається точка зору, відповідно до якої плагіатом також можуть бути визнані неправомірні дії з примусу до співавторства. Традиційно плагіат співвідносять із літературними творами, але значно більша кількість фактів порушення відбувається у щоденному про цесі створення інформації.

Останнім часом саме у журналістиці випадки привласнення чужих мате- ріалів залишаються непоміченими, внаслідок роз киданості творів у періодиці, величезної кількості джерел інформації та самих ЗМI.

Термін «плагіат» можна застосовувати лише щодо об’єктів авторського права, виходячи із ви значення, яке міститься у законодавстві, стосовно ж інших об’єктів інтелектуальної власності цей тер- мін використовувати не можна.

Дії по неправомірному використанню, копіюванню, опублікуванню чужих авторських ма теріалів самі по собі не можуть бути визнані плагіатом.

Такі порушення відносяться до іншого виду порушень авторських прав і мають назву «піратство». Піратство стає плагіатом при неправомірному ви- користанні результатів інтелектуальної праці і присвоєнні авторства. Використання сюжету, теми твору чи наукової ідеї, із втіленням їх в іншу форму вираження, а не в ту, з якої вони запозичені, не визнається плагіатом. Збіг деяких ідей як такий також не може бути визнаний плагіатом, оскільки автори часто приходять до схожих результатів творчості незалежно один від одного. До плагіату необхідно відносити своєрідне оформлення, індивідуальну форму нового твору, його зовнішню оригінальну оболонку, привласнення яких і буде називатися плагіатом.

У практиці зустрічається також таке поняття як ненавмисний або підсвідомий плагіат, під яким розуміється опублікування або інше поширення чужої праці під своїм ім’ям, помилково прийнятого як власний твір, в результаті необізнаності або незнання про існування автора на цю працю. Найчастіше таке запозичення зустрічається в музичних творах.

Закон дозволяє використання твору без згоди автора, але із зазначенням імені автора і джерела запозичення, цитат з опублікованих тво рів в обсязі, виправданому поставленою метою.

Першою формою плагіату є точне копіювання існуючого оприлюдненого об’єкту авторського, патентного права без належного оформлення запозичених з нього частин. Довести таку форму найпростіше оскільки відбувається повне символьне або структурне дублювання.

До другої форми відносять повтор ідейної основи твору – фабули, яка складає його цінність. Iдея, сюжет, ідейний зміст, принцип не можуть бути зафіксованими у чистому вигляді, вони потребуть матеріальних засобів представлення. Таким засобом є знакова, символьна система – літери, цифри, ноти, графічні елементи, що зафіксовані на носії. Дана форма плагіату являється найважчою і найсуперечливішою оскільки у такому випадку надзвичайно складно довести факт копіювання.

Третя форма передбачає оприлюднення об’єкту авторської роботи зміст якої утримує частину або весь матеріал іншого(их) авторів у мовній, лексичній, технологічній інтерпретації. Таким чином, даний плагіат змінює авторську схему знакової системи (певне конкретне розміщення літер, цифр чим являється наприклад текст), що дозволяє її використовувати як оригінальну, за знаковою системою, роботу. Така інтерпретація досить часто може бути виявлення за допомогою технічних, програмних засобів, якщо не була докорінно змінена.

До четвертої, відносять плагіат, який передбачає помилки у посиланнях; помилки у визначені цитат; посилання на неіснуючі джерела; у наведен ні точних фактів без конкретизації джерела (якщо не є особистим дослідженням); помилки у пред ставлених інформаційних джерелах. Виділяють ще безліч видів умисного плагіату, однак поряд з умисним плагіатом, існує ненавмис ний «плагіат» і завуальований «плагіат», які формально не є плагіатом і не спричиняють юридичної відповідальності. Відокремити умисний плагіат від завуальованого і ненавмисного плагіату іноді буває неможливо.

Література

1. Про авторське право і суміжні права: Закон України від 23.12.1993 № 3792-XII // Відомості Верховної Ради України від 29.03.1994 року. – № 13. – Ст. 64.

2. Энциклопедический словарь Ф. А. Брокгауза и И. А. Ефрона / Ф. А. Блокгауз, И. А. Ефрон. – 82 основн. и 4 дополн. полуто- мах. – СПб, 1898. – Т. XXIII, кн. 48.

3. Порало I. В. Iнтелектуальний капітал України в полоні плагіату / I. В. Порало // Теорія і практика управління соціальними сис- темами : філософія, психологія, педагогіка, соціологія. – 2009. – № 4. – С. 89 – 97.

4. Большая Советская энциклопедия : в 30 томах / гл. ред. А. М. Прохоров. – [изд. 3-е]. – М. : Советская энциклопедия, 1975. – Т. 19. 5. Матінченко С. Я. Iнтелектуальна власність / С. Я. Матінченко // Iнтелектуальна власність. – 2012. – №1. – С. 21 – 23.
скачати

© Усі права захищені
написати до нас