1   2   3   4
Ім'я файлу: курсова робота Сопко Андрій.docx
Розширення: docx
Розмір: 85кб.
Дата: 06.05.2021
Пов'язані файли:
индезе менеджент.docx

Міністерство освіти і науки України

Харківській національний аграрний університет ім. В. В. Докучаева

Кафедра рослинництва


КУРСОВА РОБОТА З РОСЛИННИЦТВА

на тему:

«Наукове обґрунтування технології вирощування озимого тритикале
в умовах Східного Лісостепу»

Виконав: студент

2 групи 4 курсу агрономічного факультету Сопко А.А.

Перевірив: Огурцов Є. М.
Оцінка:



Харків 2021

Зміст

ВСТУП

1. Морфологічні і біологічні особливості озимого тритикале, її районованих і перспективних сортів……………………………..

1.1. Морфологічна характеристика озимого тритикал…………

1.2. Біологічна характеристика озимого тритикале………………

1.3. Біологічні особливості, продуктивність і якісні показники зареєстрованих і перспективних сортів……………………..

1.4. Фенологічні спостереження за обраним сортом шаланда

1.5. Проектування елементів структури планової врожайності..

2. Обґрунтування технології вирощування озимого тритикале…......

2.1. Місце культури в сівозміні………………………………….

2.2. Підготовка ґрунту……………………………………………

2.3. Норми добрив і система удобрення………………………...

2.4. Сівба…………………………………………………………..

2.5. Догляд за посівами…………………………………………..

2.6. Збирання і зберігання врожаю…………................................

2.7. Агротехнічна частина технологічної карти………………..

Висновки і пропозиції…………………………………………………

Список використаної літератури……………………………………...
Вступ
Тритикале - нова культура, "синтезована" людиною в XIX-XXст. Світова спільнота визначила її латинську назву як Triticosecale Wittm. & А. Camus. Не дивлячись на свою філогенетичну молодість, тритикале вже починає тіснити інші культури в структурі посівних площ. Світовим лідером з вирощування тритикале є Польща, де під неї відводять 840 тис. га, або 9,6% всіх посівів зернових. Середня врожайність тритикале (на зерно) в Польщі - 30 ц/га. Серед країн СНД перше місце за площами тритикале займає Білорусь (більше 350 тис. га, або 15 - 17% посівної площі). Там тритикале добре пристосоване до кліматичних умов. Білоруси одержують стабільну врожайність, що перевищує на 5-7 ц/га врожайність пшениці. Собівартість 1 ц тритикале на 5-6% нижче, ніж в середньому по зернових культурах, а рентабельність - на 10% вище, відзначили учені-аграрії.

Сучасні сорти тритикале можуть володіти більшою екологічною стійкістю, ніж пшениця і жито. Тритикале значно краще, ніж пшениця, здатне протистояти низьким температурам, хворобам і шкідникам. Амфідиплоїдний гібрид пшениці і жита - тритикале вдало поєднує в собі ознаки обох батьків. Велика цікавість, що проявляється до нової культури, викликана тим, що тритикале може давати урожаї на еродованих, піщаних, кислих легких ґрунтах, там де пшениця істотно знижує врожайність. Тритикале перевершує пшеницю і жито за вмістом білка в зерні, відрізняється високим вмістом незамінних амінокислот, і в першу чергу - лізину. У зернових сортах тритикале в зерні накопичується білка на 1,5-2 % більше, ніж у пшениці, вище за жито на 3-4%. Збір білка з гектара перевершує пшеницю і жито на 40-45 %, лізину на 20-25 %. Тритикале - це нове важливе джерело світових харчових ресурсів. Доведено, що по харчових властивостях і технологічній цінності тритикале конкурує з пшеницею, кукурудзою, рисом, просом, сорго. Лінії тритикале можна використовувати для різного роду хлібопекарських і макаронних виробів. В даний час хліб високої якості з муки тритикале одержують при змішуванні її (50 %) з мукою сильної пшениці.

Пшенично-житні гібриди (Triticale) володіють підвищеною зимостійкістю, стійкістю проти грибних і вірусних хвороб, зниженою вимогливістю до родючості ґрунту, містять багато білка в зерні. У нашій країні пшенично-житні гібриди, що не розщеплюються, одержували в двадцятих роках академік Г, М. Мейстер, Н.Р. Мейстер, Н.У. Лебедєв, в тридцятих роках А.І. Державін, в сорокових роках професор В.Е. Пісарєв. Тритикале більш зимостійкий, ніж озима пшениця. По хімічному складу тритикале близький до пшениці, але в ньому більше сирого протеїну (15,1-18,1%) і лізину (0,50%), в пшениці ж цих речовин 9,2-13% і 0,41%. Протеїн пшениці і пшенично-житніх гібридів однаково перетравлюється, але амінокислотний склад його у тритикале більш повноцінний. По харчовій цінності тритикале перевершує пшеницю - володіє підвищеним вмістом вітамінів групи В і РР, оптимальним співвідношенням мінеральних речовин. Із зерна тритикале одержують високоякісне печиво, що володіє підвищеною харчовою цінністю за рахунок підвищеного вмісту білкових речовин, зокрема незамінних амінокислот (лізин, метіонін, триптофан), моносахарів. Тритикале можна віднести до продуктів дієтичного і лікувально-профілактичного призначення.

По поживній цінності зерно пшенично-житніх гібридів не поступається зерну ячменю і сорго, і може замінити його в раціоні свиней, а також в концентрованих сумішах для відгодівлі великої рогатої худоби, дійних корів, овець. Викладена вище характеристика відноситься до двовидових тритикале, одержаних від схрещування одного виду пшениці і жита.

Чимале значення відводиться тритикале в захисті грунту від водної ерозії, очищенні полів від бур'янів. Більшість сортів тритикале, на жаль, дозріває пізніше за пшеницю. Пізньостиглість тритикале обумовлюється подовженням періоду колосіння - дозрівання за рахунок повільного процесу формування і наливання зерна. Цікавість до тритикале зростає через унікальне поєднання у нього ряду господарсько-біологічних особливостей.

Тритикалевий солод перевершує інші сорти солоду по впливу на обсяг хліба, оскільки в середньому значно перевищує інші сорти солоду з хлібних злаків по діастатичній силі і вмісту амілази. Крім того, середній вміст розчинного білка в солоді тритикале складає 53% (від загального білка) на відміну від 27-38% в інших хлібних злаках. Таким чином, тритикале дає більше зброджуваних сахарів і низькомолекулярних азотних з'єднань, ніж солод з інших зернових культур.

Висока ферментативна активність тритикалевого солоду наводить на думку, що його можна використовувати в пивоварінні. Середній вихід пива з тритикалевого солоду був нижчим, ніж з ячмінного. Тритикалове сусло багатше азотними з'єднаннями, кількість загального і формального азоту в тритикалевому суслі майже вдвоє вища, ніж в ячмінному. Пиво з тритикалевого сусла є темнішим і має вищі значення pH, а також містить менше алкоголю, ніж ячмінне. Таким чином, зерно тритикале можна включити як складова частину зерна для приготування пива.

Закордоном зерно тритикале широко використовують для кормових цілей (зерно, сінаж, літній силос). Підкреслюється цінність зерна кормового призначення: воно містить таку ж або більшу кількість білка, ніж зерно пшениці. Як джерело енергії тритикале успішно замінює пшеницю, кукурудзу, ячмінь і зернове сорго.

Крім того, тритикале - цінна кормова культура. Його зерно використовують для годування сільськогосподарських тварин, перш за все свиней і птиці. Встановлено, що заміна 40% зерна в звичайних комбікормах зерном тритикале збільшує прирости свиней на відгодівлі на 18-30% і економить 15-20% корму. Зелену масу цієї культури також використовують на корм тваринам. Завдяки підвищеному вмісту каратиноїдів, зелену масу тритикале худоба поїдає краще, ніж зелену масу жита або пшениці.

1. МОРФОЛОГІЧНІ І БІОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ тритикале озимого, ЇЇ РАЙОНОВАНИХ І ПЕРСПЕКТИВНИХ СОРТІВ

За морфологічною будовою органів тритикале подібне до жита і пшениці.

Коренева система мичкувата, з добре розвиненими вузловими коренями, проникає у ґрунт на глибину до 1,5 м і глибше. Відзначається високою фізіологічною активністю, що сприяє доброму розвитку рослин на недостатньо родючих ґрунтах.

Стебло — порожниста соломина, заввишки 100—140, у кормового тритикале — до 200 см, з 4-6 міжвузлями, часто опушене, як у жита, під колосом.

Тритикале відзначається високою кущистістю, здатне утворювати кущ з 5-12 пагонами. Листя велике, пластинки довгі (20-35 см) і широкі (до 2,5-3 см), ланцетні або лінійні, з вушками і язичками, вкриті восковим нальотом.

Суцвіття — складний колос, здебільшого веретеноподібної форми, завдовжки 7,5-18 см. Як у жита, він багатоколосковий — містить 25-35 колосків, а як у пшениці — колоски багатоквіткові, з 2-6 квітками. Колоски розміщуються на виступі членика стрижня по одному. Колоскові луски подібні до пшеничних. Кожна квітка має дві квіткові луски, з яких нижня в остистих форм закінчується остюком, маточку і три тичинки.

Тритикале — переважно самозапильна рослина.

Плід — зморшкувата зернівка, з добре розвиненим чубком, частіше червоного, червонувато-сірого забарвлення. Зерно крупне, маса 1000 шт. становить 50-60 г.
Тепло:

мінімальна температура проростання насіння - +1...+2 °C;

оптимальна температура проростання насіння - +20 °C;

мінімальна температура з'явлення сходів - +4...+5 °C;

температура, що спричиняє пошкодження сходів - -17 … -18 °С;

оптимальна температура росту і розвитку - +20 °С;

середньодобова температура для відновлення вегетації - +6°С.

Волога :

оптимальна вологість грунту - 65-75%;

потрібно для набухання та проростання насіння - 50-60 %;

транспіраційний коефіцієнт - 360-450;

Винос елементів живлення, кг/ц основної та побічної продукції:

- N : 3,3 - 4 ;

- P2O5 : 1,1 - 1,4 ;

- K2O : 2 - 2,7;

Вимоги до реакції грунтового розчину : pH 5,5 - 7,5 ;

Відношення до світла (довжина дня) : тритикале це рослина довгого дня.

Спосіб запилення : перехресний

Тривалість вегетаційного періоду в середньому у різних сортів складає 250-325 днів.
Нині в Україні досить широкий сортовий асортимент тритикале. До Державного реєстру сортів рослин, придатних для поширення в Україні станом на 2010 р., занесені 25 сортів тритикале озимого та 16 ярого, здатних забезпечувати стабільну й високу врожайність. Але їхній генетичний потенціал використовується на рівні 40 %. Окрім того, щороку проходять державну експертизу десятки сортів вітчизняної та зарубіжної селекції. Систематичне поліпшення сортів під час селекційного та виробничого процесу вимагає вивчення біологічних, фізіологічних властивостей та елементів агротехнології вирощування, що сприятиме зменшенню впливу лімітуючих факторів, дозволить зайняти новій зерновій культурі чільне місце в структурі посівних площ України. Основними виробниками зерна тритикале за даними FAO є Польща, Білорусь, Німеччина, Австралія, Франція, Китай, Угорщина та ін.
В Україні тритикале вирощують поки що на обмеженій площі (до 160 тис. га, з яких 30 % посівів займають ярі форми), обґрунтуванням чого є обламування колосу під час у цієї культури під час достигання, в окремі роки спостерігається значна череззерниця, низькі фізичні показники якості зерна. Обсяг ринку тритикале в Україну в 2007 р. склав приблизно 224 тис. т, що перевищує минулорічний показник на 72 %.
Обсяг ринку в країні за прогнозами аналітиків буде розширюватися за рахунок внутрішнього виробництва, враховуючи той факт, що в Україні активно ведуться селекційні розробки з удосконалення існуючих та виведення нових сортів тритикале, особливо продовольчого використання.
За даними Інституту рослинництва ім. В.Я. Юрєва НААН, нині в Україні під посівами тритикале зайнято близько 200 тис. га, в т.ч. близько 80 тис. га зайнято під тритикале ярим. В загальному, в кожній області країни посівна площа тритикале в межах 2-5 тис. га. Основні площі тритикале озимого та ярого сконцентровані в Волинській, Чернігівській, Сумській, Житомирській, Київській, Дніпропетровській, Донецькій, Харківській, Полтавській, Львівській та інших областях.
Останнім часом посівні площі тритикале в країні поступово зростають, причому впроваджуються у виробництво як озимі, так і ярі його форми, що зумовлено підвищеним вмістом білка високої якості і добрій засвоюваності, багатому складу (вміст каротину - до 2,5 мг/кг), зерно тритикале ефективно використовують для годівлі птиці, свиней, великої рогатої худоби, овець тощо. До складу збалансованого комбікорму входить 40-45 % зерна тритикале. Крім цього, використовують суміш тритикале з бобовими культурами для одержання сіна, силосу, монокорму.

В умовах Дніпропетровської області у фірмі «АВІАС 2000» впродовж 2000-2005 рр. сорти тритикале озимого Ладне, Гарне, АД 15, АД 52 забезпечили формування урожайності зерна 5,0-8,2 т/га, вміст білка в якому був на рівні 11-16 %, клейковини - 24-28 % (ІІ-ІІІ групи якості).
На Жмеринській випробувальній станції (Вінницька обл.) сорт Зеніт Одеський забезпечив урожайність 7,1 т/га, на Ужгородській (Закарпатська обл.) - 7,0, Торчинській (Волинська обл.) - 7,7, Миргородській (Полтавська обл.) - 8,1, Андрушівській сортодільниці (Житомирська обл.) - 9,3 т/га.
В сільськогосподарських господарствах Волинської області вирощують такі сорти тритикале озимого: АДМ 8, АДМ 9, АДМ 11, АДМ 12, Поліський 7 і Поліський кормовий, Гарне, які продовж останніх 10 років забезпечують середню врожайність зерна 5,0 т/га, що на 1,5-2,5 т/га більше, порівняно з цими показниками пшениці озимої та ячменю ярого. В цій області станом на 2003 р. посівні площі тритикале складали 13 тис. га, в 2005-2010 рр. - близько 25 тис. га. Найбільші посівні площі тритикале сконцентровані в Луцькому районі (господарство «Нива»), Володимир-Волинському (господарство «Прогрес»), Любешівському (господарство «Зоря»), Рожищенському (господарство «Світанок»), Ратнівському (господарство «Україна»), Турійському (господарство «Заповіт») районах . На Луганщині в Старобільському районі станом на 2008 рік посівні площі тритикале озимого складали 286 га, 2009 році - 0,147 тис. га, 2010 році - 0,402 тис. га (в т.ч. 30 га - тритикале ярого, середня урожайність якого - 2,3 т/га), за середньої урожайності зерна - 3,0 т/га. В Сватівському районі посівні площі тритикале озимого в 2008 році склали 55 га (ТСП «Нибулон», середня урожайність зерна - 2,6 т/га), в 2009 році - 0,317 тис. га (домінуючі сорти в сільських господарства: АД 256, Гарне). Білокуракинському районі, цієї ж області, в 2009 році посівні площі тритикале складали 0,127 тис. га. В Борівському районі станом на 2011 рік посівні площі тритикале озимого становили 320 га. У 2008 р. у Кролевецькому районі (Сумська обл.) було засіяно 0,223 тис. га тритикале озимого, під урожай 2012 року - 0,2 тис. га. Під урожай 2011 р. в Коростенському районі (Житомирська обл.), всіма категоріями господарств посіяно 0,13 тис. га тритикале. В Україні Планується до 2017 року посівну площу тритикале збільшити до 500 тис. га
1.1. Морфологічна характеристика тритикале озимого

Коренева система. Рослини тритикале мають мичкувату кореневу систему, яка складається із зародкових (первинних) корінців, утворених під час проростання насіння, додаткових та вторинних (вузлових) корінців, утворених під час кущення. Зародкові корінці, кількість яких варіює в межах 4-7 шт., спочатку розвиваються за рахунок запасних речовин зерна, а потім, закріплюючись в орному шарі ґрунту, використовуючи резерви останнього, відіграють важливу роль у розвитку наземної маси роздолин до фази кущення. На початку вегетації рослина має лише зародкові корені, за допомогою яких відбувається кореневе живлення.
Стебло у рослини тритикале - соломина, циліндричної форми, потовщене, заповнене мякою паренхімою, складається з 4-6 міжвузлів, відокремлених між собою вузлами. Порожнина під колосом, як правило, має опушення. Довжина міжвузлів різко збільшується від кореневої шийки до колоса. Міжвузля від вузла до колоса найдовше. Довжина кожного середнього міжвузля дорівнює половині суми нижнього та верхнього. Росте стебло у висоту за рахунок поділу меристематичних клітин, розміщених в основи листкових вузлів (інтеркалярний ріст), спочатку першого міжвузля, потім другого та іншого. Найбільш інтенсивніше стебло росте на початку виколошування й призупиняється після цвітіння. Довжина соломини у зернових сортів - 90-125 см, зерно кормових - 110-125 см, кормових - 120-160 см. Довжина стебла тритикале залежить від низки абіотичних факторів.
Листовий апарат. Від кожного стеблового вузла відростає листок, що складається з піхви, яка щільно охоплює стебло, та листкової пластинки. Листкова піхва захищає частину стебла від пошкодження та надає йому стійкості проти вилягання. Доведено також, що чим краще й щільніше піхва охоплює стебло, тим менше рослина пошкоджуються гессенською мухою та іншими шкідниками . У нижній частині листка, де він прикріплюється до стебла, є потовщення (листковий вузол), яке надає стеблу міцності. У разі переходу піхви в листкову пластинку з внутрішнього боку відростає короткий листковий язичок (у вигляді тонкої плівки) та вушка. Язичок запобігає проникненню в піхву дощової води, що стікає по стеблу. На надземній частині стебла тритикале розвивається 5-6 листків. Найбільшого розміру досягає листкова пластинка у другого або третього листка зверху
В тритикале суцвіття - колос, який складається членистого стрижня і колосків. На кожному членику стрижня міститься по одному багатоквітковому колоску, стрижень якого у разі достигання зерна не розламується. Колос, як у жита, - багатоколосковий - містить 25-35 колосків. Багатоколосковість колосу тритикале контролюється генами жита, багатоквітковість - генами пшениці. Кількість колосків у колосі істотно більша, ніж у колосі жита. Колосок складається з двох колоскових лусок і 8-9 зачаткових квіток, з яких залишається лише 2-4 й, які утворюють зерно. Решта квіток відмирає на ранніх фазах розвитку. Колоски розміщуються на виступі членика стрижня по одному. Колоскові луски подібні до пшеничних. Кожна квітка має дві квіткові луски, з яких нижня в остистих форм закінчується остюком, маточку і три тичинки. Квіткові луски захищають тичинки й завязь з приймочкою від несприятливих умов. Між нижньою та верхньою квітковою лускою є 2 (рідше 1 або 3) ніжних приквіткові лусочки, або квіткові плівки - лодікули. Тичинок зазвичай 3, розташованих в 2 кола; тичинкова нитка тонка; пиляки переважно розкриваються повздовжньою щілиною. Рильця маточки (їх два) найчастіше перисті, завязь верхня, одногнізда, з одним насіннєвим зачатком. Для тритикале характерне самозапилення, але за певних обставин відбувається перехресне 15-20 % зі 100 %.

  1   2   3   4

скачати

© Усі права захищені
написати до нас