Ім'я файлу: Міністерство освіти і науки.docx
Розширення: docx
Розмір: 660кб.
Дата: 30.04.2021
скачати
Пов'язані файли:
реферат 2.docx
Розширення: docx
Розмір: 660кб.
Дата: 30.04.2021
скачати
Пов'язані файли:
реферат 2.docx
Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
Харківський національний університет радіоелектроніки
Кафедра фізичного виховання та спорту
Контрольна самостійна робота
Дисципліна: «Фізичне виховання»
Тема: «Настільний теніс»
Виконала
ПІБ студента Безніс Анна Юріївна
навчальна група КСТЗІу-19-1
Харків 2020
Яким видом спорту ви займатись в університеті або самостійно, опишість його (історія виникнення, правила, олімпійський або неолімпійський).
В університеті я займалася настільним тенісом- це олімпійський вид спорту, у якому використовують спеціальні ракетки та ігровий стіл, розмежований сіткою навпіл.
Гра може проходити між двома суперниками або двома парами суперників. Завданням гравців є утримувати м'яч в грі за допомогою ракеток — кожен гравець після одного відскоку м'яча на своїй половині столу повинен відправити м'яч на половину столу суперника. Очко нараховується гравцеві, коли суперник не може повернути м'яч відповідно до правил. За сучасними міжнародними правилами, кожна партія триває до 11 очок. Матч складається з непарної кількості партій, і грається на більшість перемог у партіях.
Більшість фахівців вважає, що настільний теніс з'явився в Англії, як різновид великого тенісу.Можливо, що настільний теніс виник у США, Індії або Південній Африці (передбачається, що в останніх двох країнах у настільний теніс почали грати відряджені туди британські офіцери).
Незабаром гра з відкритого повітря перейшла в приміщення — грали на підлозі. Пізніше з'явилася гра на столах. Простий інвентар, а головне невеликі розміри майданчика дозволяли грати де завгодно.
Тоді не було визначених правил. М'ячі робилися з ниток, книги, розставлені на столі, були сіткою, а шматки товстого картону були ракетками. Досить довго гра використовувалася не як вид спорту, а тільки як засіб для проведення вільного часу й активного відпочинку.
Наприкінці вісімдесятих років XIX століття гра стала популярною багато в чому через конкуренцію серед виробників інвентарю, яка сприяла вдосконалюванню ракеток і м'ячів. Основним їхнім виробником була американська фабрика братів Паркер, штат Массачусетс. Ця фабрика робила й експортувала до Англії все для гри в «Теніс для приміщень». Однак і англійські компанії, такі як Ayres Ltd. (вони рекламували цей вид спорту як «Мініатюрна гра в лауніверситетеніс у приміщеннях»), отримали власні патенти.
М'ячі виготовляли з гуми або корку, їх часто зашивали в тканину. Ракетки не були стандартизовані. Безсумнівно, головним удосконаленням став порожнистий м'яч. Ось одна з версій його виникнення:
1900 року гравець на ім'я Джеймс Ґібб в Америці натрапив на маленькі порожнисті кольорові кульки — дитячі іграшки. Після повернення до Англії він спробував подібну порожнисту кульку на столі і виявив, що вона має величезну перевагу над цілісною.
Поступово стала змінюватися форма ракетки. З'явилися фанерні ракетки, їхня вага зменшилась майже втроє. Стали застосовуватись і нові матеріали для обклеювання ігрової поверхні: пергамент, шкіра, велюр та ін. Змінювались і правила гри.
В Англії пінг-понг як спорт визнали ще на початку 1900 року, коли було проведено перше офіційне змагання. З Англії гра прийшла в Австро-Угорщину, потім у Німеччину.
1901 року офіційний турнір відбувся в Індії. Його можна вважати першим міжнародним змаганням. Переміг один із найкращих гравців того часу індійський спортсмен Нандо. Назву «пінг-понг» було зареєстровано у 1901 році Джоном Джаквесом і продано братам Паркер. Назву утворено зі сполучення двох звуків: Пінг — звук м'яча, коли він ударяється в ракетку, і Понг — коли м'яч відскакує від столу.
Особливо помітний поштовх розвитку настільного тенісу дала поява пористої, губчатої гуми (губки), яку стали застосовувати як накладку на ракетку. 1902 року Е. К. Гуд обклеїв свою ракетку гумою, що дозволило йому закручувати м'яч.
З 1904 до 1921 року популярність настільного тенісу в Європі й Америці знижується, багато в чому через монополію братів Паркер і Джона Джаквеса на інвентар і правила гри.
1926 року засновано Міжнародну Федерацію Настільного Тенісу (ITTF).
З появою губки (1930 р.) гра стала різноманітнішою, бо завдяки щільному зчепленню ракетки з м'ячем стало можливим додавати йому сильні обертання. Змінилася траєкторія польоту м'яча, відкрилася можливість грати активно і тоді, коли він вже опускався нижче сітки. Спортсмени, що грають у захисному стилі, тепер повинні були далеко відходити від столу і швидко повертатися до нього. Гра ставала динамічнішою. Інтерес глядачів до змагань значно зріс, змагання на першість світу в Лондоні 1935 року щодня спостерігали до 10 тисяч чоловік. 1936 року конгрес ITTF прийняв рішення змінити назву гри. Замість старої назви пінг-понг з'явився настільний теніс.
Головною зміною в правилах гри можна вважати зниження висоти сітки (від 17 до 15,25 сантиметрів), а також встановлення визначеної висоти ігрової поверхні столу — 76 сантиметрів від підлоги. Було також заборонено під час подачі підкручувати м'яч пальцями.
З 1930 до 1951 року серед переможців змагань переважають представники Угорщини. З 1951 року найкращі результати показують представники Азійських країн (Японія, Корея, Китай).
З 1952 року, з першості світу в Бомбеї, почалася нова епоха настільного тенісу, пов'язана з виходом на міжнародну арену японських спортсменів. Японці ввели не тільки новий вид покриття ракетки але й своєрідний хват. Система ведення гри виявилась незвичайною, вони виконували один основний елемент техніки — накат праворуч, який було доведено до віртуозної точності. Інший елемент — відмінне володіння подачами. Безпосередньо на подачах японські гравці в кожній партії вигравали від 4 до 10 очок. Японських гравців відрізняла висока фізична підготовленість, що дозволяла стрімко переміщуватись, миттєво завдавати удари. У Бомбеї чемпіоном світу серед чоловіків став Сато. Чоловічі парні змагання виграли Фудзі і Хаясі. У жіночих парних змаганнях — Нарахара і Нісімура.
З 1954 до 1957 року гідний опір японським тенісистам робили тільки представники жіночої команди Румунії. Стиль європейських спортсменів став змінюватись. Щоправда, більшість гравців ще дотримувалась захисної манери, але гра стає все енергійнішою, винахідливішою.
В ITTF зареєстровано близько 130 країн. Чемпіонати світу з настільного тенісу почали проводитись щороку починаючи з 1926 (за винятком 1940–1946 років), а з 1957 року — раз у два роки. Чемпіонати Європи проводяться з 1958. 1988 року настільний теніс стає Олімпійським видом спорту (Сеул, Південна Корея). Сьогодні більш ніж 40 мільйонів гравців щорічно беруть участь в офіційних турнірах в усьому світі.
Розвиток обраного виду спорта в Україні.
Вважають, що піонерами розвитку настільного тенісу в наших краях принаймні наприкінці 19-го - на початку 20 століть були ентузіасти з Галичини, Буковини чи Закарпаття, чиї території впродовж 1867-1918 років входили до складу Австро-Угорської імперії, куди ця гра прийшла тоді з Англії.
Ось те, що настільний теніс набув певного розвитку в СРСР, і зокрема, в Україні, наприкінці 20-х - на початку 30-х років минулого століття - це вже реальність. Щоправда, потім він втратив популярність, знову відродившися в 60-х роках, коли став одним з наймасовіших видів спорту. Перший всесоюзний турнір з цієї гри відбувся в Москві 1950 року, а вже наступного було започатковано проведення чемпіонатів Союзу та України.
Радянські тенісисти вперше з'явилися на європейських чемпіонатах з 1958-го та на світових - з 1961 років. Найтитулованішою з них була золота трійця:
- Зоя Руднова (неодноразова чемпіонка світу та Європи)
Станіслав Гомозков (триразовий чемпіон континенту)
І представниця України Світлана Федорова-Гринберг
Ця киянка - дворазова чемпіонка світу (1969 року в парі з Рудновою та у командних змаганнях), триразова Європи (1970-го - у тих же номінаціях і 1974-го - у команді). У великій колекції нагород Світлани є також світові "срібло" і "бронза", континентальні чотири срібні та вісім бронзових медалей, а також вісім золотих відзнак, завойованих на чемпіонатах Союзу.
Слід згадати й інших наших уславлених співвітчизників попередніх поколінь майстрів малої ракетки.
Принаймні таких, як львів'янин Анатолій Строкатов (чемпіонат світу-1973 - "срібло" у міксті та "бронза" в команді, Європи-1972 - два "золота" і "срібло", Європи-1976 - "срібло" і "бронза", багаторазовий чемпіон СРСР),
харків'янка Олена Ковтун (чемпіонка Європи-1986 у парі й 1988 - у команді, срібний призер-1988 - у парі), чемпіони СРСР одесит Борис Розенберг, кияни Михайло Овчаров та Володимир Дворак, їхній земляк бронзовий призер юніорської світової першості Володимир Маринкевич, володар юнацького континентального "золота" донеччанин Олександр Левадний... А привели їх до спортивний висот заслужені тренери Фелікс Савранський, Борис Шафір, Володимир Тульчинський, Ілля Фрейгер, Фелікс Осетинський, Олександр Табаровський, Володимир Геворгізов...
3. Видатні українські спортсмени обранного виду спорту (прізвища, види змагань на яких здобували призові місця та здобутки).
Високі досягнення на міжнародній арені мали спортсмени, виходці із України, які входили до складу збірної СРСР: Світлана Фьодорова-Грінберг – дворазова чемпіонка світу (1969, у командному та парному розрядах), триразова чемпіонка Європи (1970, у парному та командному розрядах, 1974); Анатолій Строкатов – срібний призер чемпіонату світу (1973, змішаний розряд), срібний призер чемпіонату Європи (1976, особистий розряд), двічі бронзовий призер чемпіонату Європи (1978, змішаний та командний розряд); Олена Ковтун – двократна чемпіонка Європи (1986, 1988, обидва рази у парному розряді).
Алла Миколаївна Басіна
Після розпаду Радянського Союзу федерацією настільного тенісу України було прийнято рішення провести свій перший незалежний чемпіонат, де в 1991 році переможницею стала Олена Ковтун. З тих пір чемпіонат України проводиться щорічно, з відбором до складу національної збірної з настільного тенісу. Також щорічно проводиться Кубок України з настільного тенісу, який носить ім’я А.М. Басіної (президент федерації настільного тенісу України з 1961 року).
У період 1997-2017 рр. президентом федерації настільного тенісу України стає В.І. Ландик.
Найбільш титулованими чемпіонами Україні в період з 1991 року по 2020 рік були: серед чоловіків – Коу Лей (десять разів: у 2008-10, 2012-2016 та 2019 рр.); серед жінок – Тетяна Біленко (Сорочинська) (сім разів: у 2002, 2003, 2005, 2006, 2009, 2013 та 2014 році). Замість чемпіонату України в 2007 році проводилась Всеукраїнська Спартакіада, чемпіонами якої стали – Євген Прищепа та Маргарита Песоцька.
Починаючи з кінця 90-х років ХХ століття, європейський настільний теніс, як й український, випробують поступове відставання від настільного тенісу Азії (так званої «великої трійки» – Китаю, Японії, Південної Кореї). Починаючи з 2005 року золоті медалі світового рівня отримували тільки представники Китаю (у жінок – з 1995 року).
На європейській арені в період з 1994 року по 2020 рік серед українських тенісистів найбільших успіхів досягли Маргарита Песоцька (молодша), Коу Лей, Євген Прищепа, Олександр Дідух та Ярослав Жмуденко.
Маргарита Пєсоцька
Маргарита Песоцька – срібна призерка чемпіонату Європи 2009 року в Німеччині (Штутгарт) в особистому розряді, бронзова призерка чемпіонату Європи 2011 року в Польщі (Гданськ, Сопот), бронзова призерка командного чемпіонату Європи 2015 року (Єкатеринбург, Росія) в складі збірної України (разом з Тетяною Біленко і Ганною Гапоновою), срібна призерка чемпіонату Європи 2018 року в Іспанії (Аліканте) в одиночному розряді.
Тетяна Біленко – багаторазова чемпіонка України
Євген Прищепа – бронзовий призер в командному заліку на відкритому чемпіонаті в Білорусі 2008 року (Мінськ) – разом з Олександром Дідухом, Іваном Катковим, Геннадієм Закладним та Микитою Рубаном, бронзовий призер чемпіонату Європи 2010 року в Чехії (Острава) (в парному розряді разом з Коу Леєм), срібний призер відкритого чемпіонату Португалії 2020 року (Лісабон) в особистому розряді.
.4. Розвиток обраногто виду спорта у Світі.
Ось вже більше 40 років настільний теніс залишається головною і найпоширенішою спортивною дисципліною на планеті. Причина тут не лише в легкості гри для спортсменів різного віку, але і в її доступності. Для цієї гри не потрібен величезний простір, а тенісні столи стоять повсюдно: у коридорах установ, школах, у дворах і паркових алеях, в будинках відпочинку та інших громадських місцях.
Оскільки настільним тенісом займаються не тільки в Азії, а й на всіх континентах, то ніхто не може сказати точно: коли і де вперше почали грати в цю найпопулярнішу гру. Швидше за все, настільний теніс з'явився в другій половині XIX століття. Тоді ще не було певних правил, а м'ячі робилися з ниток. Книги, розставлені на столі, служили сіткою, шматки товстого картону були ракетками.
У кінці вісімдесятих років XIX століття гра стала популярною багато в чому через конкуренцію серед виробників інвентарю, яка сприяла вдосконаленню ракеток і м'ячів. Основним їх виробником була американська фабрика братів Паркер, штат Массачусетс. Ця фабрика робила й експортувала до Англії все для гри в "теніс для приміщень". Проте англійські компанії, такі як Ayres Ltd. (вони рекламували цей вид спорту як "Мініатюрна гра в лаун-теніс в приміщеннях"), отримали власні патенти. М'ячі виготовляли з гуми або пробки, їх часто зашивали в тканину. Ракетки не були стандартизовані (до речі, дотепер ракетки випускають різних форм, розмірів і матеріалів). Безсумнівно, головним удосконаленням був порожнистий м'яч.
Назва "пінг-понг", зареєстрована в 1901 році, прийшла на зміну таким назвам, як госсіма, флім-флам і віф-ваф. Походить вона з поєднання двох звуків: пінг - звук, видаваний м'ячем, коли він ударяється об ракетку, і понг - коли м'яч відскакує від столу. У 1988 році настільний теніс стає Олімпійським видом спорту (Сеул, Південна Корея).
Інвентар для гри в настільний теніс- це стіл, сітка, ракетки та м'ячик. Всі ці аксесуари повинні відповідати певним параметрам. Так, розмір столу - 2,74 метра на 1,525 метра і висотою 76 см. Посередині столу знаходиться сітка висотою 15,25 см.
При грі використовуються ракетки, зроблені з дерева (можна використовувати й шари з іншого матеріалу), покриті одним або двома шарами спеціальної гуми з кожного боку. М'яч для настільного тенісу виробляють з целулоїду. Його розмір у діаметрі становить 40 мм, а маса - 2,7 г. М'яч повинен бути білого або оранжевого кольору. Починаючи з 2007 року інший колір кульки на міжнародних змаганнях не використовується. Всепогодні тенісні столи призначені в першу чергу для використання на вулиці, хоча, звичайно, їх можна встановлювати і в приміщеннях. Їх пластикові, алюмінієві, меламінові стільниці здатні без жодної шкоди переносити високу температуру, вологість або холод, і що б не сталося, всепогодні тенісні столи збережуть свій зовнішній вигляд. Вони мають достатньо легку конструкцію для зручності перенесення з будинку на вулицю. Правда, при всіх своїх перевагах такі столи, як відзначають професіонали, грішать нестандартним відскоком. Товщина стільниці становить від 12 до 20 мм. Вартість варіюється в залежності від фірми виробника, країни виготовлювача, класу та якості виготовлення стола.
Професійні тенісні столи відрізняються особливо якісним виготовленням. Наприклад, вони часто забезпечуються спеціальним покриттям "антивідблиск", яке гарантує, що око спортсмена правильно вловить найтонші нюанси руху тенісного м'яча. Такі столи до міліметра відповідають за розмірами стандартам Міжнародної федерації настільного тенісу. Професійні столи відрізняються своєю масивністю, надійністю і дизайном. Товщина стільниці від 22 до 30 мм. Незважаючи на досить пристойну вагу, вони легкі в установці, одним рухом можна скласти половинки столу (поставити їх вертикально на масивній основі), легко переміщаються на роликах, забезпечених підшипниками.
Існує ще категорія так званих аматорських тенісних столів. Такі можуть мати стільницю з різних матеріалів, не придатні для установки на вулиці, тому що бояться води. Ідеальний варіант для шкіл, будинків відпочинку та офісів. Товщина стільниці, як правило, від 16 до 19 мм.
5. Видатні світові спортсмени обранного виду спорту (прізвища, види змагань на яких здобували призові місця та здобутки).
Хочеться відмітити Коу Лей (натуралізований з 2007 року гравець із Китаю) – бронзовий призер чемпіонату Європи 2010 року в Чехії (Острава) (в парному розряді разом з Євгеном Прищепою), бронзовий призер Європейських ігор 2015 року в Баку, срібний призер відкритого чемпіонату Білорусі 2018 році в Мінську (в парному розряді).
Коу Лей
Вернер Шлагер — австрійський настільний тенісист. Чемпіон світу 2003 року в одиночному розряді серед чоловіків. Після перемоги на чемпіонаті світу 2003 року, в Австрії на честь Вернера Шлагера, була випущена поштова марка з його зображенням, накладом 700 тисяч штук і номіналом 55 центів. Це була перша австрійська поштова марка присвячена живій людині (крім глав держав). У тому ж році (2003) він отримав нагороду «Спортсмен року в Австрії», а в Китаї він був визнаний «найпопулярнішим іноземним спортсменом». Вигравши титул чемпіона світу, Шлагер вперше у кар'єрі отримав номер 1 рейтингу ITTF.
Венер Шлагер
Жан-Філіпп Гасьєн — колишній французький настільний тенісист. Віце-чемпіон олімпійських ігор 1992, i чемпіон світу 1993 року в одиночному розряді. З 1987 року спортсмен почав виступати в змаганнях професіоналів. У 1988 році у складі свого клубу «Levallois UTT» він виграв кубок Nancy-Evans. У 1991 року Гасьєн виходить у фінал кубка світу в одиночному розряді, де він поступається шведові Йоргену Перссону. Гасьєн представляв Францію на чотирьох літніх олімпіадах (1988—2000). На Олімпійських іграх 1992 року Жан-Філіпп пробився у фінал одиночного розряду, де поступився знаменитому шведові Ян-Уве Вальднеру. У 1993 році Жан-Філіпп стає чемпіоном світу в одиночному розряді, обігравши у фіналі бельгійця Жан-Мішеля Сев. У 1994 році спортсмен виграє кубок світу в одиночному розряді, знов обігравши у фіналі Жан-Мішеля Сев. У 1997 році спортсмен стає віце-чемпіоном світу у складі збірної Франції. У 1994 і 1998 рр. Гасьєн двічі стає чемпіоном Європи у складі збірної Франції. На Олімпійських іграх 2000 років в парі з Патріком Шила Гасьєн виграв бронзову медаль. 15 травня 2004 року через різні травми гравець завершив свою професійну кар'єру.
Жан-Філіпп Гасьєн