Наше сьогодення – це постійний рух. Кожного дня ми кудись їдемо, йдемо і кожного дня ми поспішаємо. То треба пришвидшити крок, аби не спізнитись на автобус, то варто швидше прочитати книгу, бо скоро вже будемо розглядати її на уроці, то варто поспішати, щоб не запізнитись в кінотеатр на початок фільму і багато інших таких “варто” і “треба”. Вранці швиденько вмитися, поїсти і побігти до школи. Там хочемо, щоб пошвидше минули нудні і не дуже уроки, бо хочеться вже додому. Після школи швидесенько зробити домашнє завдання і зайнятись своїми улюбленими заняттями. Ох ні, ще треба допомогти мамі з пранням і миттям посуду. Треба зробити це якомога швидше. Поки до комп’ютера, читання книжки чи розмови з подружкою по телефону, то вже скоро і спати пора. А наступного дня знову поспішати і знову підганяти годинник. А час все йде і йде, йде і пришвидшує свій крок.