1   2   3   4
Ім'я файлу: Національно-патріотичне виховання учнів початкової школи засобам
Розширення: docx
Розмір: 188кб.
Дата: 09.06.2020

2.2. Методи та програми розвитку почуття патріотизму на уроках музики

В даний час існує безліч програм, в основі яких лежить концепція Д.Б. Кабалевського. Дана концепція дала не тільки яскравий образ уроку музики, а й образ вчителя. Ідеї програми-пріоритет загальнолюдських цінностей, спрямованість до збереження і виховання духовної культури – актуальні і сьогодні [35].

Урок музики в даних програмах трактується як урок мистецтва, морально-естетичним змістом якого, є художньо-педагогічна ідея. У ній розкриваються найбільш значущі для формування особистісних якостей дитини вічні теми мистецтва: добро і зло, любов і ненависть, життя і смерть, материнство, захист Вітчизни.

Своєрідність пропонованих програм надає вчителю можливість зробити вибір того варіанту програми, який дозволить йому реалізувати свої можливості і врахувати рівень підготовки дітей.

Патріотичне виховання на уроках музики в початковій школі здійснюється через [5]:

  • осягнення основних пластів світового музичного мистецтва: фольклору, і духовної музики, творів композиторів-класиків;

  • введення дитини в світ музики за допомогою інтонацій, образів російської музичної культури;

  • знайомство з народною музикою, історією народу, його традиціями і звичаями;

  • знайомство з історією Вітчизни, символікою, історичною спадщиною;

  • вивчення основних жанрів фольклорних вигадування;

  • знайомство з культурою народу, їх традиціями, звичаями, музикою.

Працюючи над розвитком і вихованням патріотичних почуттів у школярів шляхом залучення їх до прекрасного, істинного мистецтва, урок музики стає уроком мистецтва, морально-естетичним стрижнем якого є художньо-педагогічна ідея, що дозволяє вчителю і дитині осмислювати музику крізь призму загальнолюдських цінностей. Дуже важливо так спланувати урок, щоб він являв собою якусь художню цілісність, а не просто послідовність видів діяльності.

Почуття патріотизму не можна прищепити в примусовому порядку. У зв'язку з цим майстерність педагога полягає в тонкому мистецтві викладання. Для цього він сам повинен бути творчою особистістю. Якщо уроки, які створює вчитель, дійсно є результатом його творчості, якщо його дійсно тягне творче спілкування з учнями, якщо він відчуває, що так він може проявити себе як педагог і художник, то діти йому повірять і будуть завжди готові до співтворчості [17].

У побудові уроків музики традиційно застосовуються два підходи:

Перше. Словесні пояснення, бесіди з учнями, спрямовані на те, щоб зацікавити їх твором, історичними подіями періоду, в якому жив композитор, змістом твору. Прищеплюючи дітям любов до Батьківщини, педагог повинен уникати висловлювань спотвореного характеру, що містять домішки шовінізму, нездорового націоналізму, переваги своєї нації над іншими. Сам педагог повинен прагнути до моральності, намагатися бути прикладом для дітей.

Друге. Сам процес сприйняття або виконання твору, розвиток емоційної чуйності учнів на будь-який момент уроку. Роль вчителя на цьому етапі також має значення. Діти повинні бачити, що педагог любить музику як живе мистецтво, йому самому приносить радість, відноситься до музики з трепетом, хвилюванням.

Тільки власним прикладом, «горінням душі», проявляючи повагу до людей і до рідної землі, взаєморозуміння і повагу до вихованця, можна долучити дитину до загальнолюдських, морально-моральних цінностей.

Процес навчання і виховання будується з використанням нетрадиційних уроків: уроків-подорожей, музичної творчості, уроки з використанням відео матеріалів. Особливий акцент робиться на залучення до народної музики, фольклору, народної творчості взагалі, на вивчення народних традицій, на знайомство з духовною музикою.

З першого класу діти входять в різноманітний світ музичної культури:

  • через доступні інтонації пісень, танців, найпростіших народних попевок, пісень, колискових пісень;

  • через початкове знайомство з духовною музикою (молитва, кант), яке дає можливість учням освоювати духовно-моральні цінність;

  • через творчу діяльність в процесі гри на народних інструментах, вокальну імпровізацію, художньо-музичне творчість, співочу діяльність [17].

Я вважаю, що головним завданням на уроках музики має бути збагачення дітей знаннями про музику своєї Батьківщини, а так само своєї малої Батьківщини. Обов'язковою якістю уроків музики є їх емоційна насиченість, творчо активне, естетичне ставлення учнів до будь-якого виконуваного завдання. Складність музично-виховного процесу визначається рядом моментів: при колективній формі занять необхідно враховувати індивідуальні можливості учнів; підбір музичного матеріалу для вивчення повинен відповідати віковим особливостям учнів; кожен елемент уроку повинен бути активним і виконувати роль залучення учнів до музичного мистецтва.

Звернення до витоків народного музичного мистецтва, традицій, звичаїв народу формує моральні підвалини, патріотичні настрої, які живі в людях старшого покоління. У цьому випадку працюють такі сторони духовного світу дитини, як воля, загальний інтелектуальний розвиток, світоглядні, моральні та патріотичні переконання. Виконання народно-музичного репертуару виробляє спадкоємність мислення, усвідомлення ролі і місця національної спадщини в світовому духовному розвитку, повагу і відкритість до традицій інших народів [23].

Тільки глибока і усвідомлена любов до своєї спадщини спонукає людину з повагою ставитися до почуттів інших народів. Народна музика-джерело постійного натхнення композиторів минулих і справжніх років. Наприклад, найбільш близькими і зрозумілими хлопцям початкової школи можуть стати деякі твори Глінки, Чайковського, Прокоф'єва, Шостаковича та ін.композиторів-класиків і сучасників. Патріотичне виховання має гармонійно поєднуватися з залученням учнів до кращих досягнень світової цивілізації. Знайомство учнів з біографіями вітчизняних композиторів, виконавців дозволяють зрозуміти, що вони невпинно працювали на благо нашої Батьківщини.

Введення учнів у сферу патріотичної тематики музичної культури вимагає від педагога великої точності у виборі вивчення творчості композиторів. Підбір відповідного репертуару (вітчизняних, зарубіжних композиторів, зразків народної музики) виховує в дитині любов до рідних місць, до людей, почуття гордості за історію країни, її кращих представників, вселяє оптимістичну віру в свої сили, в світле майбутнє країни і народу. Найважливішою передумовою успішної виховної роботи з учнями (старшого шкільного віку) є залучення їх до таких видів суспільно корисної діяльності, які відповідають внутрішнім психологічним запитам даного віку і дозволяють наповнювати життя старшокласників цікавими справами.

Одним з таких цікавих справ для учнів, може з'явитися вивчення і виконання творів традиційної народної музичної творчості. В даний час проблемі виховання дітей та молоді засобами музичного фольклору приділяється велика увага. Про це свідчить проведення безлічі методичних семінарів і конференцій, створення центрів і дитячих, юнацьких, молодіжних колективів,видання книг, нотних збірок. Існують пісні епічного жанру, які за рівнем складності можуть виконуватися молоддю. Головне завдання керівника музичного колективу в тому, щоб знайти творчий підхід до освоєння даного жанру, показати його красу і прищепити почуття гордості за свою Вітчизну [7].

Безумовно, даний музичний жанр допомагає у вихованні почуття патріотизму, пізнаванні історії свого народу. Великим потенціалом в процесі становлення активної громадянської позиції особистості учня володіє правильно спланована педагогічна діяльність вчителя музики або викладача по класу вокалу. На викладача вокалу покладається велика відповідальність за виховання підростаючого покоління, оскільки в його руках знаходиться настільки потужна зброя морального і естетичного впливу на людину, як музика.

Вокальне мистецтво є одним з найважливіших компонентів морального становлення особистості, воно володіє великою силою емоційного впливу на духовний світ людини, формує у нього цивільно-патріотичні якості. Виховання засобами вокальної музики відкриває широкі можливості для адекватного емоційного сприйняття музичного мистецтва шляхом внутрішнього переживання і розуміння ідейно-художнього змісту реалістичних творів.

Зміст, укладений в піснях, часом переконує сильніше, ніж інформація, отримана іншим шляхом, так як в його основі лежать емоції і почуття, внутрішні переживання їх творця, що відображають його ставлення до навколишньої дійсності. Пісні, які в змозі глибоко торкнутися душевний внутрішній світ людини, викликати сильний емоційний відгук, переживання, співчуття, розуміння, можуть стати дієвим засобом у формуванні громадянськості і патріотизму в учнів.

Для цілеспрямованого виховання цивільно-патріотичних якостей засобами музичного мистецтва необхідно впроваджувати в навчально - виховну практику різні форми організації музичної діяльності та творчості учнів: конкурси та фестивалі патріотичної пісні, тематичні концерти, музичні вечори, літературно-музичні композиції, спілкування учасників і глядачів в інтерактивному режимі за допомогою Інтернет-технологій. Цілі і завдання подібних заходів такі [3]:

  • активізація інтересу до музичних культур народів, що населяють країну;

  • виховання почуттів патріотизму і любові до своєї Батьківщини;

  • підвищення виконавської майстерності учасників;

  • пропаганда серед підростаючого покоління творів патріотичної тематики;

  • виявлення обдарованих молодих співаків, а також авторів, які створюють пісні цивільно-патріотичної спрямованості;

  • стимулювання творчого зростання виконавців;

  • створення умов для художньої творчості та культурного обміну між авторами, піснярами та виконавцями.

Таким чином, засобами музичного мистецтва прищеплюється повага і любов до народної і класичної творчості, національної культури, виховується високе почуття любові до Батьківщини, патріотизм і громадянська активність. Концертна діяльність учнів є ефективною формою поширення духовних цінностей та патріотичних ідей.

Починаючи з першого класу, в дітях закладаються основи патріотизму, моральності і доброти. На уроках необхідно намагаюся пробудити в дітях інтерес до нашої рідної музики, музики свого краю, міста, до музичних занять. Розвинути вже наявний у них життєво-музичний досвід, захопити, використовуючи доступний матеріал, знайомлячись з народними традиціями, звичаями, святами, долучити до цінностей народної творчості [3].

З різними жанрами народної музики діти починають знайомитися на уроках вже в першому класі. До четвертого року навчання накопичується певний багаж знань і відбувається узагальнення досвіду. Фольклор розглядається як окрема, багата, різноманітна область культури, куди вплетені усна, прикладна, музична пародна творчість.

Народна музика виховує активну життєву позицію сучасної молодої людини, дає йому високі орієнтири в житті.

Велике значення у вихованні патріотизму має знайомство з історією Вітчизни, його історичною спадщиною. Великі події в історії, славні діяння предків завжди були в числі важливих соціалізуючих факторів. Діти розучують історичні, військові пісні, слухають легенди, билини і перекази про славних синів і Героїв Вітчизни, знайомляться з великими музичними творами композиторів-класиків, що відображають різні історичні події рідної Вітчизни.

Багатство і краса рідної природи, відображені в творах мистецтва, —прекрасний засіб виховання дитячої душі. Уроки музично-художньої творчості спрямовані на творчий саморозвиток дітей, незалежно від рівня їх художньої підготовки і здібностей. Це спроба встановити живий зв'язок між віршами, музикою, ілюстраціями, картинами художників і душею дитини без нав'язування йому дорослих думок.

Для формування у школярів «національної широти» музичного смаку, необхідно залучати дітей до слухання музики інших народів, вловлювати її характерні інтонації.

Вся робота з розвитку та виховання патріотичних якостей на уроках музики дає хороші результати:

  • діти з цікавістю сприймають матеріал уроку;

  • в учнів з'являється стійкий інтерес до народної музики і до історії народу, почуття гордості за свою Вітчизну, шанобливе ставлення.

Робота в цьому напрямку орієнтує дітей на самостійне добування знань про історію та культуру народу.

З величезним успіхом в школі проводяться свята, де діти виконують пісні про армію, готують літературно-музичні композиції, відповідної тематики, з повагою ставляться до символіки держави, дуже зворушливо сприймають зустрічі з учасниками бойових битв.

Напередодні свята Великої Перемоги в школі проводиться спортивно-пізнавальні ігри, де хлопці показують не тільки свої фізичні, а й інтелектуальні знання про великі битви і битви, про воїнів-героїв, про музичне життя країни під час війни, виконують відомі військові пісні, розповідають про авторів і композиторів того часу [7].

Патріотичне виховання на уроках музики несе в собі важливі передумови для формування музичної культури, як невід'ємної частини духовної культури школярів, що є спільною метою масової музичної освіти. Тому даний досвід може бути рекомендований будь-якому вчителю музики початкової школи, а також допоможе в організації позакласної роботи.
2.3. Вивчення української народної пісні в школі

Народна пісня є одним із найбільш популярних жанрів музичного мистецтва. Світ пісенної культури українського народу безмежний. Це скарбниця людської духовності, що полонить почуття, розум і серце. В українській пісні відтворюється світогляд народу, його морально-етичні та естетичні цінності, педагогічний геній, багатовіковий досвід виховання підростаючих поколінь у дусі високої духовності та моралі х9ї. Тому, на нашу думку, українська народна пісня має стати основою музичного матеріалу, що використовується на уроках музики в загальноосвітніх школах.

Важливо зазначити, що вивчення й пропаганду пісенного спадку народу варто здійснювати не епізодично, а доцільно кожний розділ уроку (хоровий спів сольфеджіо, гра на дитячих музичних інструментах, слухання музики тощо) будувати на народнопісенному матеріалі.

Провідну роль у музичному вихованні в загальноосвітній школі має відігравати хоровий спів. Він поєднує в собі два найсильніших чинника, що впливають на виконавця та слухача: слово і музику. Поєднавшись між собою, слово і музика здатні підняти людину на подвиг спонукати до роздумів, доброчинності. Доповнюючи і поглиблюючи одне одне, вони формують художні смаки та благородні громадянські почуття. Окрім того, вивчення й використання високохудожнього хорового репертуару надає прекрасну можливість для формування вокально-хорових і художньо-виконавських умінь і навичок школярів.

Основні етапи розучування хорового твору, що має народно-пісенну основу, збігаються із загальноприйнятими [12]. Це і вступне слово вчителя, спрямоване на розкриття проблематичного змісту та загального характеру хорового твору, і повідомлення про автора музики та літературний текст твору або народнопісенне його походження; це сприйняття учнями музики через ознайомлення їх із хоровим твором або через власний показ учителя; розспівування і настроювання хорового колективу в тональності даного твору; розучування твору, що здійснюється окремо по голосах кожною партією, групами голосів, усім складом хору; робота над окремими завершеними музичними побудовами, складними для виконання місцями, які пропонується співати на окремі склади та зі словами даного твору.

На цьому етапі завданням учителя є вироблення в учнів правильного співочого дихання та звукоутворення, вдосконалення чистоти інтонації та строю, ансамблю, дикції; робота над художнім виконанням твору на основі синтезу музики і слів, використання можливих засобів музичної виразності [7].

Наведемо приклади використання народних пісень для розвитку вокально-хорових навичок школярів. На першому-другому році навчання на уроці музики навички чистої інтонації виробляються на унісоні. На цьому етапі вокально-хорові вправи, які будуються на народнопісенному матеріалі, орієнтовані на вироблення співацького дихання, високої позиції та м'якої атаки звука, оволодіння навичками виконання музики з різними динамічними відтінками. З цією метою варто використовувати пісні "Вербовая дощечка", "Як діждемось літа", "Коляд, коляд, колядниця", "Українка я маленька" тощо. На третьому-четвертому році навчання формується здатність до слухового сприйняття та виконання двоголосних творів. Для роботи в цей період рекомендуємо використовувати вокально-хорові вправи та пісні, в яких голоси, що співають в унісон, начебто випадково розходяться {в терцію), а потім знову зливаються:



Наступним етапом роботи є виконання творів, в яких два голоси рухаються паралельними терціями або секстами: Старий рік минає



В основній школі далі варто використовувати пісні, в яких поступово збільшується самостійність голосів, що сприяє появі нових інструментів.



На наступному етапі роботи над двоголоссям бажано вивчати народні пісні, в яких хорові партії відтворюють різні види голосоведіння і мають особливості [9].



Окремим методом роботи над двоголоссям є спів канонів.



Під час опрацювання двоголосся продовжується робота над різними видами атаки звука (м'якою, твердою), звуковедення (легато, нон легато, стакато).

Загальні вимоги до народних пісень, що використовуються на початку навчання, - це їх мелодична виразність, простий ритм, консонантність інтервалів, вокально зручна текстура.

У школах із поглибленим вивченням музики перехід до сприйняття й виконання триголосних хорових творів здійснюється з поступовим ускладненням народнопісенного матеріалу. Більшість вокально-хорових вправ необхідно виконувати без супроводу - це сприяє формуванню навичок з активного чистого інтонування.

Українські композитори-класики завжди вважали народну пісню найдовершенішим засобом суспільного і художнього виховання, тому чимало збірок, що містять обробки українських народних пісень, вони присвятили дітям. Збірник М.Лисенка "Молодощі", виданий 1875 р., є першим значним зібранням українських ігрових пісень і веснянок. Дуже корисною і популярною, розрахованою на школярів і домашнє музикування дітей, була збірка К. Стеценка «Луна» [15]. За основу шкільного хорового матеріалу композитор узяв народну пісню. Взагалі ця збірка характеризується вдалим добором матеріалу та майстерним його опрацюванням. Другою значною музичною працею К. Стеценка був "Шкільний співаник" - енциклопедія народного життя та побуту, відтворена у вигляді досконалих за художньою формою і різних за жанром пісень: "Ой дзвони дзвонять", "Калач", "Зайчик", "Добрий вечір тобі" та ін., У 20-ті роки XX ст. з'явилося чимало спеціальних збірників: три випуски "Пролісків" Я.Степового, "Дитяча розвага" С.Титаренка, "Гра" (упорядник Р.Вовк), "Дитячі пісні" М. Вериківського, "Весняночка" В. Верховинця, "Слобожанські народні пісні для школи" В.Ступницького, публікації творів М.Леонтовича. Одним із найкращих творів у світовій музичній літературі для дітей вважається збірник Л.Ревуцького "Сонечко". Він містить 20 народних пісень для голосу з фортепіано, серед яких "Прийди, прийди, сонечко", "Іде, іде дід, дід", "Галя по садочку ходила" та інші.

Перші українські збірники для дітей мали величезне значення: вони будувалися на народнопісенному матеріалі, специфічному характері співу, відтворювали повнокровні образи народного життя [7].

Невичерпність духовних цінностей народної пісні, новаторство українських композиторів у галузі хорової обробки народних пісень і створені ними високохудожні обробки піднесли жанр на небувалу височінь. Цей національний мистецький скарб, без сумніву, заслуговує на увагу педагогів і підлягає детальному вивченню в загальноосвітніх школах України.


1   2   3   4

скачати

© Усі права захищені
написати до нас