1   2   3   4
Ім'я файлу: Національно-патріотичне виховання учнів початкової школи засобам
Розширення: docx
Розмір: 188кб.
Дата: 09.06.2020

1.3. Вікові особливості молодших школярів

Оскільки в музичному вихованні величезну роль відіграє спадкоємність розвитку, необхідно розглядати вікові особливості дітей молодшого шкільного віку в єдності сущого і належного. У психології часом забувають про цю єдність, констатують тільки основні психологічні прояви. Звідси виникає безліч непорозумінь, неточностей при використанні вчителем – предметником психологічних даних про учнів. Ось чому вчителю музики потрібно творчо застосовувати знання про психологічні особливості дітей, враховувати їх при побудові педагогічного процесу. Інакше він може потрапити у скрутне становище, коли дані психології «не спрацьовують» х4ї.

Молодший шкільний вік починається в сім років, коли дитина приступає до навчання в школі, і триває приблизно до десяти років. Дитина набуває нову соціальну роль-роль школяра, яка безпосередньо пов'язана з навчальною діяльністю. Його самосвідомість змінюється докорінно, що призводить до переоцінки цінностей. Провідною діяльністю даного періоду є навчальна діяльність. [4].

Молодший шкільний період характеризується вдосконаленням вищої нервової діяльності, розвитком психічних функцій дитини. Цей віковий період займає особливе місце в психології, тому що навчання в школі є якісно новим етапом психологічного розвитку особистості. В цей час психічний розвиток дитини здійснюється в процесі навчальної діяльності.

Навчальна діяльність спонукається різними мотивами: у дитини спостерігається пізнавальна активність, з'являється прагнення до саморозвитку. Навчальна діяльність починає набувати великого значення для молодшого школяра. Успіхи в навчанні сприяють формуванню його адекватної самооцінки, в той час як, невдачі в провідній на даному етапі навчальної діяльності часто призводить до формування комплексів неповноцінності або розвитку синдрому хронічної неуспішності [4].

До найважливіших особистісним характеристикам молодшого школяра відносяться: довірливе підпорядкування авторитету, підвищена сприйнятливість, уважність. У поведінці учня початкових класів проявляється послух, конформізм і наслідуваність [3, c. 59]. У молодшому шкільному віці складаються найбільш сприятливі умови для формування моральних якостей і позитивних рис особистості. Молодші школярі вселяються і податливі, вони довірливі, сприйнятливі, схильні до наслідування. Учитель є для них авторитетом, тому він повинен створити сприятливі умови для формування високоморальної особистості.

У молодших школярів переважає наочно-подібний тип мислення, тому вони звертають увагу на все яскраве, тому при навчанні молодших школярів повинні враховуватися ці психічні особливості. Для більш продуктивного навчання треба враховувати специфіку пам'яті дітей. Молодші школярі легко і міцно запам'ятовують невеликий за обсягом мовний матеріал і добре його відтворюють. У початкових класах запам'ятовування носить механічний характер, який заснований на багаторазовому повторенні і силі враження акту сприйняття. Учитель повинен знати особливості пам'яті молодших школярів, щоб краще будувати процес уроку [16].

Подальший розвиток отримує і інтелектуальна рефлексія. Молодший школяр ще недостатньо усвідомлює власні розумові операції, він малоздатний до внутрішнього спостереження, але починає виправдовувати свою думку перед іншими людьми, намагається розрізняти внутрішні мотиви, які його ведуть, і напрямок, якому слід він.

Таким чином, молодший школяр тільки починає опановувати рефлексією-здатністю розглядати і оцінювати власні дії, умінням аналізувати зміст і процес своєї розумової діяльності.

. Довільна увага - ще одне новоутворення молодшого шкільного віку, фактор який має значення не тільки для хорошого навчання в молодших класах і подальшої середній школі, а й для майбутнього життя дитини. Між успішністю і рівнем розвитку довільної уваги дитини спостерігається досить тісний зв'язок. Однак розвинена довільна увага не може гарантувати школяреві, що він досягне успіху в навчанні, яка стає його провідною діяльністю.

Навчальна діяльність починає набувати великого значення для молодшого школяра. Успіхи в навчанні сприяють формуванню його адекватної самооцінки, в той час як, невдачі в провідній на даному етапі навчальної діяльності часто призводить до формування комплексів неповноцінності або розвитку синдрому хронічної неуспішності [3]. До найважливіших особистісним характеристикам молодшого школяра відносяться: довірливе підпорядкування авторитету, підвищена сприйнятливість, уважність.

У поведінці учня початкових класів проявляється послух, конформізм і наслідуваність [9]. У молодшому шкільному віці складаються найбільш сприятливі умови для формування моральних якостей і позитивних рис особистості. Молодші школярі вселяються і податливі, вони довірливі, сприйнятливі, схильні до наслідування. Учитель є для них авторитетом, тому він повинен створити сприятливі умови для формування високоморальної особистості [16].

Молодший школяр ще недостатньо усвідомлює власні розумові операції, він малоздатний до внутрішнього спостереження, але починає виправдовувати свою думку перед іншими людьми, намагається розрізняти внутрішні мотиви, які його ведуть, і напрямок, якому слід він. Таким чином, молодший школяр тільки починає опановувати рефлексією-здатністю розглядати і оцінювати власні дії, умінням аналізувати зміст і процес своєї розумової діяльності.

Адаптація до школи вимагає великих зусиль від дитини. Навчання, будучи провідним типом діяльності, ставить ряд вимог до молодшого школяра: відбувається зміна режиму його дня, ритм шкільного життя сприяє розвитку умінь і навичок, які необхідні для успішного навчання. Молодший школяр вчиться правильно розподіляти свій час, взаємодіяти з колективом, спілкуючись з великою кількістю однолітків і викладацьким складом [18].

У молодшому шкільному віці гра займає не так багато часу, як в дошкільному періоді, але, все ж, грає чималу роль в психічному розвитку дитини. Школярів, на відміну від дітей дошкільного віку, яких найбільше приваблює сам процес гри, починає цікавити її результат, тому ігри школярів вимагають чіткої організації і цілеспрямованості. Гра протягом молодшого шкільного віку істотно змінюється як за формою, так і за змістом. В іграх дошкільнят зазвичай розігруються сюжети і особи навколишнього оточення, а в іграх школярів починають з'являтися Історичні герої і події з суспільного життя. Ця сюжетна зміна також позначає новий етап у розвитку соціальної спрямованості особистості молодших школярів, виявляючи новий характер їхніх інтересів [20].

У сучасній психолого-педагогічній науці вікові особливості молодших школярів вивчені досить повно. Так, основні положення викладені в роботах Б.Г. Ананьєва, л. і. Божович, В. В Давидова, А. а Люблінської, Р. С. Немов, Г. А. Цукермана, Д. Б. Ельконіна та ін. до молодших школяра відносяться діти від 6-7 до 11-12 років. Діти цього вікового відрізка мають широкий спектр психологічних особливостей. Однак деякі вчені несправедливо стверджують, що молодші школярі не мають ще яскраво виражених особливостей, які слід було б враховувати в ході навчання, тому вважають організацію диференційованого навчання в початковій школі недоцільною [20].

Ми вважаємо, що, якщо вчитель, працюючи з 1-2 класом, накопичить інформацію про розвиток вікових і прояв індивідуальних особливостей своїх учнів, це дозволить йому виділити надалі індивідуально-типологічні особливості, які стануть основою ефективного здійснення диференційованого навчання в 3 -4 класах.

Проілюструємо відмінність учня 1-2 і 3-4 класів на прикладі розвитку найважливіших пізнавальних процесів.

Пам'ять молодшого школяра-першорядний психологічний компонент навчально-пізнавальної діяльності. Дитина приходить в перший клас не володіючи мнемонічними прийомами. Він прагне до механічного запам'ятовування, що викликає великі труднощі в процесі навчання.

Надалі мнемонічна діяльність школяра стає більш осмисленою і продуктивною. Найважливішим прийомом запам'ятовування тексту є його поділ на смислові частини і складання плану. Учні 1 і 2 класу не можуть розділити текст на частини, а якщо і вдаються до поділу, то лише механічно розчленовують запам'ятовується матеріал з метою заучування невеликих за обсягом уривків тексту. У 3-4 класі підвищується техніка читання, діти можуть самостійно прочитати і зрозуміти текст, в зв'язку з цим можуть усвідомлено застосувати прийом ділення тексту на смислові частини в повній мірі.

Сприйняття першокласника також знаходиться в розвитку. Його приваблюють тільки зовнішні яскраві ознаки предмета. Зосередитися і ретельно розглянути всі особливості предмета, виділити серед них істотні, діти ще не можуть. Так, наприклад, на початковому етапі вивчення математики діти не завжди правильно сприймають цифри 6 і 9, букви Е і з, Е і з, І І Н.

Робота вчителя в 1 класі повинна бути спрямована на навчання дітей аналізу, порівнянні властивостей предметів, виділенню істотного і словесної формулюванні отриманих висновків [20].

Можливості дитини аналізувати і диференціювати сприймаються предмети пов'язані з формуванням у нього більш складного виду діяльності, ніж сприйняття. Цей вид діяльності, званий спостереженням, особливо інтенсивно складається в процесі шкільного навчання. На заняттях учень отримує, а потім сам розгорнуто формулює завдання сприйняття тих чи інших прикладів і посібників. Завдяки цьому сприйняття стає цілеспрямованим.

У 2-3 класах багато учнів вже володіють довільною увагою і можуть сконцентрувати його на будь-якому навчальному матеріалі. Довільність уваги-важливе придбання молодшого шкільного віку.

Систематична навчальна діяльність допомагає розвинути у дітей уяву. Більшість відомостей, що повідомляються молодшим школярам, має форму словесних описів, картин і схем. Школярі повинні відтворити собі образ дійсності (поведінка героїв оповідання, події минулого, незнайомі ландшафти, розташування геометричних фігур в просторі і т.д.).

Спочатку відтворювані образи тільки приблизно характеризують реальний об'єкт, бідні деталями. Ці образи статичні, оскільки в них не представлені зміни і дії об'єктів, їх взаємозв'язку. Побудова таких образів вимагає словесного опису або картини. На початку 2 класу, а потім в 3 класі настає друга стадія. Перш за все, значно збільшується кількість ознак і властивостей в образах. Вони набувають достатню повноту і конкретність, що відбувається в основному за рахунок відтворення в них елементів дій і взаємозв'язків об'єктів. Першокласники найчастіше уявляють собі лише початковий і кінцевий стан рухомого об'єкта. Учні 34 класу з успіхом можуть уявити і зобразити багато проміжні стани об'єкта, як прямо зазначені в тексті, так і маються на увазі характером руху. Діти можуть відтворити образи дійсності без безпосереднього їх опису або без особливої конкретизації, керуючись пам'яттю або загальною схемою-графіком. Так, вони можуть писати великий виклад з розповіді, прослуханого на початку уроку, або вирішувати математичні завдання, умови яких наведені у вигляді абстрактної графічної схеми [20].

У процесі розвитку мислення молодших школярів також спостерігаються дві основні стадії. На першій стадії (1 і 2 класи) їх розумова діяльність ще багато в чому нагадує мислення дошкільника. Аналіз навчального матеріалу проводиться переважно в наочно-дієвому плані. Діти спираються при цьому на реальні предмети або їх прямі заступники, зображення. Такий аналіз називають практично-дієвим, або чуттєвим.

На основі систематичної навчальної діяльності до 3 класу змінюється характер мислення молодших школярів. З цими змінами пов'язана друга стадія в його розвитку. З кожним роком збільшується обсяг завдань, що вимагають вказівки зв'язків між поняттями. До 3 класу учні опановують родовідовими співвідношеннями між окремими ознаками понять, тобто класифікацією (наприклад, «стіл - іменник»). Діти постійно звітують перед учителем у формі розгорнутих суджень про те, як вони засвоїли ту чи іншу класифікацію. Формування класифікації певних предметів і явищ розвиває у молодших школярів нові складні форми власне розумової діяльності [20].

Висновок

Таким чином можна сказати, що проблема патріотичного виховання школярів – це одна з найактуальніших проблем на даний момент. Результатом ефективної патріотичної роботи зі школярами може стати, наприклад, любов до Батьківщини, бажання захищати її інтереси на різних рівнях, сумлінно працювати, відстоювати власну громадянську позицію, підтримувати її статус, національну ідентичність тощо [9]. Говорячи про перспективи нашого дослідження, ми хотіли б відзначити, що надалі зосередимо свою увагу на узагальненні існуючих і, можливо, обґрунтуванні нових способів і прийомів патріотичного виховання школярів, які може використовувати вчитель.

З урахуванням особливостей патріотичного виховання в сучасному суспільстві мета даного процесу визначається як виховання переконаного патріота, люблячого свою Батьківщину, відданого Вітчизні, готового служити їй своєю працею і захищати її інтереси.

Отже, щоб навчання молодших школярів було продуктивним, вчителю необхідно враховувати їх психологічні та вікові особливості, а також інші фактори, що впливають на успішність навчання молодшого школяра. Так як навчання в школі, з причини своєї новизни, досить складний вид діяльності для дитини, вчитель повинен враховувати специфіку навчальної та ігрової діяльності, а також з'явилися новоутворення цього періоду, щоб краще організувати навчальну діяльність і правильно побудувати урок.

Розділ 2.

Дослідження національно-патріотичне виховання учнів початкової школи засобами музичного мистецтва
2.1. Музичне мистецтво – як засіб виховання патріотизму

Музичне виховання-один з напрямків загальної системи виховання молодших школярів. Особливої актуальності на сучасному етапі набуває патріотична спрямованість мистецтва в цілому і музичного мистецтва, зокрема, на художньо-образне пізнання світу і виховання почуття єдності з ним, формування культури почуттів у молодших школярів, емоційної сфери, його асоціативного мислення, освоєння національних і загальнолюдських цінностей культури минулого і сьогодення, формування творчої активності, інтеграція особистісних якостей з національної та світової музично-художньої культури.

Соціокультурна і педагогічна значимість музичного мистецтва школярів, його практична результативність дозволяє підійти до музики як системі патріотичного виховання [23]. Відображаючи життя суспільства і особистості своїми специфічними художньо-образними засобами, музика сприяє глибокому емоційному сприйняттю даного узагальненого музичного образу, втіленого в музичному творі.

Музика формує особистість освічену, культурну, музичнограмотну, передаючи їй цінності, норми, ідеали, накопичені загальнонаціональною культурою.

Переконливо звучать слова Д. Б. Кабалевського: «Перші ж зустрічі з мистецтвом — з першими казками, пісеньками і картинами... ставлять перед дітьми найважливіші морально-етичні проблеми, вчать їх розуміти, що таке добро і зло, любов до друзів і ненависть до ворогів, що таке благородство, а що таке підлість» [15].

Патріотизм - одна властивостей людської особистості. У патріотизмі виражаються світоглядна зрілість, моральна переконаність, ціннісна орієнтація особистості, її життєва позиція, практична поведінка. А так як мистецтво має властивості всебічного впливу на людину, необхідно при цьому забезпечити єдність емоцій, що викликаються музикою, з власне емоціями пізнання. Це здивування, сумніви, емоції евристичного пошуку і ті емоції, які супроводжують школяра на шляху шукання істини. Саме музика здатна висловлювати ідею патріотизму з винятковою яскравістю і достовірністю.

Патріотична тема Батьківщини, любов до Батьківщини передається в музичних творах через призму власних переживань композитора або розкривається через картини народного життя, природи. Патріотичне виховання молодших школярів засобами музики спрямоване на розвиток у них цілісного уявлення про музичне мистецтво, на те, щоб дати їм опорні ключові знання, вміння, навички музично-художньої діяльності в системі, що забезпечує молодшим школярам у своїй сукупності базу для подальшого самостійного спілкування з музичним мистецтвом, для самоосвіти і самовиховання.

Патріотичне виховання молодших школярів засобами музики спрямоване на розвиток у них цілісного уявлення про музичне мистецтво, на те, щоб дати їм опорні ключові знання, вміння, навички музично-художньої діяльності в системі, що забезпечує молодшим школярам у своїй сукупності базу для подальшого самостійного спілкування з музичним мистецтвом, для самоосвіти і самовиховання. Загальновизнана роль народної творчості в історії музичного мистецтва. Своє яскраве і повне вираження народна музика знайшла не в чисто інструментальній музиці, а в об'єднанні мелодії зі словом, тобто в пісні [9].

Кінцева мета роботи вчителя музики-виховання у хлопців почуття національної гордості, любові до нашого народу, до нашої маленької Республіці, яку ми називаємо «малою батьківщиною». Це не тільки місце, де людина народилася, не тільки точка на географічній карті. Краса тих місць, звідки він бере початок, моральні ідеали людей жили і живуть в цьому милому серцю краї, його історичні та культурні традиції, – все це становить ту основу, яка формує людину як особистість, патріота [3].

Сьогодні вимальовуються цілком певні напрямки патріотичного виховання молоді. Для цього, на наш погляд, необхідно:

1.Відновити баланс двох основних функцій освіти-навчання і виховання. Реорганізувати шкільний побут з метою збільшення часу на виховання (зокрема патріотизму), різноманітні заняття за інтересами, набуття дітьми досвіду соціальної взаємодії.

2.У навчальному процесі виховання має стати основою формування патріота, особливо при викладанні гуманітарних предметів, що дають учням багаті можливості отримання фактичних і теоретичних знань для осмислення і емоційного сприйняття минулого і сьогодення України. Виховувати в учнів шанобливе ставлення до історичної спадщини.

2.Вчити дітей поводитися з державними символами.

3.Розробити і реалізувати ідею малої Батьківщини як першого кроку у формуванні патріотичного світовідчуття, його «кореневої системи» прилучення до історії предків [9].

4.Відновити і розвивати в школі інфраструктуру дитинства: гуртки, військово-патріотичні клуби, центри, туристичні станції, студії, дитячі та молодіжні громадські організації.

5.Проводити позакласні заходи з комплексної підготовки учнів до військово-патріотичного виховання.

Кожен урок музики-це зустріч з художнім втіленням реальної дійсності, яка вимагає умов, здатних забезпечити вплив специфічної мови музики на виховання учнів. Тому, підбираючи музичні твори для кожного уроку, необхідно зосередити зусилля на тому, щоб патріотичне виховання впліталося в загальний комплекс виховних завдань уроку, і кожен урок музики залишав би в учнів глибоке враження. При цьому слід мати на увазі, що переживання музики не припиняється з її звучанням. Наприклад, сприйняте через музику почуття радості не може миттєво зникнути під впливом музики, що виражає горе. І навпаки, музика, відгукнулася у внутрішньому світі учнів болем, співчуттям, створює бар'єр несприйнятливості до бадьорої, життєрадісної музики.

Серцевину методики роботи на уроці повинен складати узагальнений педагогічний принцип взаємодії інтересу, уваги, усвідомленості і активності учнів. Особливу увагу слід приділяти самостійного добування знань учнями, оскільки це дуже необхідно для ефективного здійснення виховної мети уроків музики.

Необхідно на музичному матеріалі виховувати в учнів трудове ставлення до життя, любов до рідного краю, яке має стати «серцевиною системи шкільної освіти і виховання» [3].

Організація повноцінної художньої діяльності при формуванні почуттів патріотизму, патріотичної свідомості вимагає певних умов для вдосконалення патріотичного змісту навчально-виховного матеріалу.

За наявністю ознак і займаному ними положенню в музичному творі ще неможливо визначити наскільки їх вираз відповідає дидактичним завданням і художньо цінно. Показники визначаються наступними критеріями:

1.Вікова доступність [31].

2.Збудження інтересу і активізація роботи мислення.

3.Художні достоїнства: типовість образів, зв'язок з життям; мелодійність; глибина музичного вираження, що формує патріотичні почуття.

Необхідно враховувати вікові особливості школярів-підлітків, знати яку домінуючу тематику патріотичного змісту потрібно представляти в кожній віковій групі. Таким чином, з огляду на психологічні особливості дітей кожного віку, використовується різний музичний матеріал.

Народна пісня-це, основний і головний за своїм художнім значенням вид народної музики. Зародившись в самій примітивній формі багато тисячоліть тому, вона неухильно розвивалася, еволюціонувала в тісному зв'язку з розвитком культури самого народу, його побуту, мови, мислення, незмінно знаходять відображення і в текстах пісень, і в наспівах.

У музичному енциклопедичному словнику в поняття «народна музика» включається пісня, пісенна імпровізація, пісня без слів, епічне сказання, танцювальні мелодії, танцювальні приспівки (наприклад, частівки), інструментальні п'єси та інше. Її жанри складалися століттями в залежності від різноманітності соціально-побутових функцій народної музики, пов'язаних з економіко-географічними та соціально-психологічними особливостями формування етичної спільності.

«Народна пісня в педагогіці є носителька живих індивідуальних основ національного виховання — - писав відомий педагог С. Миропольський. При цьому народна наша пісня служить незамінним засобом для утворення здорового смаку, розуміння витонченого і здатності ним насолоджуватися.. Народну пісню так само не можна замінити в початковому вихованні, як не можна замінити нічим молока матері для немовляти». Маючи в запасі розкішний освітній матеріал народної музичної творчості, було б вкрай не правильно скористатися ним на користь школи, на користь освіти народу» [29].

Народні пісні складалися голосом без допомоги музичного інструменту. Ритм нескладних народних мелодій теж дуже простий: це чергування восьмих і чвертей. Розмір звичайний-дво - і тридольний. Музичні фрази часто закінчуються чвертями, що зручно для дитячого дихання. Куплетна форма з повторенням мелодії відповідає схильності дітей до повторення. Заспівавши приспів, що зустрічаються в багатьох народних піснях, дають можливість дітям співати не весь час, а з відпочинком: заспівавши співають одні, приспів — інші. Таким чином під час співу народних пісень не втомлюються слабкі голосові зв'язки дітей [17].

Пісня-складна форма народної поетичної творчості. У піснях розкривається зовнішня і внутрішня краса людини, значення прекрасного в житті. Слова пісень, умови і характер їх виконання сприяють зміцненню здоров'я, розвитку працьовитості, в піснях відтворюється поетична картина природи; в піснях опоетизовані національні традиції і звичаї, наводяться прислів'я [23].

Вплив музики на свідомість і поведінку школярів ґрунтується на закономірностях виховання особистості і перш за все — її моральних почуттів. [3].

Завдання патріотичного виховання засобами народної музики полягає в тому, щоб, встановивши відповідність тих чи інших творів рівню учнів, відбирати ті, які найбільш ефективно впливають на розум і почуття, поведінку дітей і сприяють формуванню патріотичної свідомості. Формування світогляду і виховання почуттів засобами народної музики здійснюється в єдності — їх не можна відокремити один від одного. Ідейне виховання засобами мистецтва може успішно здійснюватися лише в тому випадку, коли у дітей виховуються здібності активного естетичного сприйняття творів мистецтва, естетичного переживання цих творів як єдності їх ідейного змісту і художнього втілення в певних формах. Виховання засобами народної пісні нерозривно пов'язане з вихованням художнього смаку.

Художній смак-це здатність відрізняти, цінувати і любити таке мистецтво, яке правдиво відображає дійсність, хвилює своєю ідейністю, глибоким змістом, що відображає ідеали суспільства, кращі почуття і думки народу, виражені такими художніми засобами, які, будучи доступними, змушують найбільш інтенсивно, емоційно і естетично переживати твір мистецтва і насолоджуватися ним. Ці здібності, що характеризують рівень художнього смаку, необхідно розвивати і зміцнювати [30].

Успішно здійснити виховання засобами народної пісні і розвинути музичний смак можливо лише при наявності у об'єктів цього виховання інтересу до музики, любові до неї. Цю любов до музики, так само, як до літератури, живопису, театру, потрібно пробудити і розвинути. Потрібна часом велика і наполеглива робота, щоб музика стала по — справжньому життєвою потребою людини, а разом з цим і справжнім засобом його виховання. Для цього необхідно не тільки любити музику і емоційно її сприймати, а й розуміти її ідейну сутність і її мову, її музичні образи і насолоджуватися ними. У народній пісні безумовно присутня патріотична ідея, вона і обумовлює виховну функцію підростаючого покоління [17].

Таким чином, ми можемо зробити висновок про те, що народна музика, зокрема, народна пісня, може слугувати основою патріотичного виховання молодших школярів на музичних заняттях у початкових класах загальноосвітній школі та закладах додаткової освіти.

1   2   3   4

скачати

© Усі права захищені
написати до нас