1   2   3   4
Ім'я файлу: Національно-патріотичне виховання учнів початкової школи засобам
Розширення: docx
Розмір: 188кб.
Дата: 09.06.2020

МИКОЛАЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ В. О. СУХОМЛИНСЬКОГО

ФАКУЛЬТЕТ ПЕДАГОГІКИ ТА ПСИХОЛОГІЇ

Кафедра музичного мистецтва


КУРСОВА РОБОТА
з дисципліни «Методика й технології викладання фахових дисциплін у ВНЗ та загальноосвітніх навчальних закладах»
на тему: Національно-патріотичне виховання учнів початкової школи засобами музичного мистецтва


Студента (ки) __________________

спеціальність «Музичне мистецтво»

_______ група_____________________
Керівник:

___________________________________
Національна шкала _____________
Кількість балів: __________

Оцінка: ECTS ___________

Голова комісії: ________________ О. І. Стріхар


Члени комісії: ________________ Л. С. Аристова

________________ І. П. Парфентьєва

________________ Л. Л. Васильєва

м. Миколаїв

2019-2020 н. р.

ЗМІСТ

Вступ……………………………………………………………..…………………3

Розділ 1. Загальна характеристика патріотичного виховання учнів початкової школи………………………………………………………….……..……..6

1.1.Поняття «патріотичне виховання»……………………..……..………….…...6

1.2. Патріотичне виховання школярів: мета, завдання, принципи.…………......10

1.3. Вікові особливості молодших школярів……………….......….……..………14

Висновок…………………………………………………………………………..20

Розділ 2. Дослідження національно-патріотичне виховання учнів початкової школи засобами музичного мистецтва……………………….………..22

2.1. Музичне мистецтво – як засіб виховання патріотизму…………..…………22

2.2. Методи та програми розвитку почуття патріотизму на уроках музики………………………………………………………………………..…………...23

2.3. Вивчення української народної пісні в школі…………………….…………27

Висновок…………………………………………………………………………..37

Висновки……………………………………………………………..…….……..38

Список використаних джерел………………………………………….………39

Вступ
Актуальність роботи. Соціальні перетворення в українському суспільстві докорінно змінили орієнтації в галузі освіти. Нова освітня філософія визначила головну стратегію педагогічної діяльності: спрямування навчально-виховного процесу на формування духовного світу особистості, утвердження загальнолюдських цінностей, в тому числі і патріотичного виховання. Розв’язання цих актуальних проблем можливе лише на основі широкого запровадження нових педагогічних технологій, спрямованих на розвиток творчих сил, здібностей і нахилів особистості.ої людини є почуття патріотизму: безкорисливої любові до рідної землі, малої і великої Батьківщини, відданості і служінню інтересам держави, вірності своєму народу, його історичним традиціям, його культурі.

Актуальність поставленої проблеми зумовлюється й тим, що, кожен народ має свої священні символи, котрі уособлюють його самобутність, національну єдність. Вони покликані підносити дух нації в боротьбі за свободу, національну самоідентифікацію та самоутвердження, за власну самостійну державу.

Так через знання, емоції та діяльність, поступово формується система загальнокультурних і національних цінностей та соціально значущих якостей особистості, що характеризують її ставлення до суспільства і держави, інших людей, природи, мистецтва, самої себе, що визначається відповідною поведінкою або вчинками.

У працях з філософії та естетики (Г. Апресян, Ю. Борєв, О. Буров, Г. Васянович, С. Гольдентрихт, І. Зязюн, М. Каган, М. Киященко, В. Крутоус, Л. Левчук, М. Лей- зеров, О. Лосєв, В. Мазепа, В. Малахов, М. Овсянніков, В. Онищенко, Л. Печко, В. Разумний, Л. Столович, С. Улано- ва, В. Чиаурелі) розглянуто сутність і багатофункціональність естетичного ставлення, його зміст, діалектику об’єктивного, суб’єктивного, практичного та духовного, специфічні функції в смисловому колі культур.

У педагогічному аспекті її досліджували Л. Буєва, В. Бутенко, Д. Бусурашвілі, Н. Ветлугіна, М. Вербицький, Д. Кабалевський, Є. Квятковський, Л. Коваль, Б. Ліхачов, Л. Масол, Н. Миропольська, Б. Неменський, О. Рудницька, С. Соломаха, Г. Шевченко, О. Щолокова та ін. У роботах учених осмислювалися питання місця мистецтва в системі духовної культури особистості, особливості естетичного сприйняття та патріотичного виховання.

Таким чином, лише той зміст навчального заняття сприяє вихованню, який через виклик емоцій і суб'єктивних переживань учня впливає на його мотиваційну сферу. Музика в сім'ї мистецтв займає особливе місце завдяки її безпосередньому комплексному впливу на людину, тому виховний потенціал кожного уроку музичного мистецтва чи позакласного заходу, безперечно, має бути джерелом формування ціннісних орієнтацій учнів.

Об’єктом дослідження є процес естетичного виховання учнів у загальноосвітніх навчальних закладах.

Предмет дослідження – шляхи і засоби патріотичного виховання молодших школярів засобами трудового навчання.

Мета дослідження – теоретично обґрунтувати, розробити шляхи національно-патріотичного виховання учнів початкової школи засобами музичного мистецтва

Відповідно до мети визначено такі завдання:

1. З’ясувати стан досліджувальної проблеми в педагогічній теорії та виховній практиці.

2. На основі аналізу та узагальнення філософсько-естетичної літератури уточнити сутність поняття «патріотичне виховання».

3. Розробити заходи спрямовані на розвиток патріотичного виховання учнів початкової школи засобами мистецтва.

Теоретичною основою дослідження є праці, в яких міститься наукова інтерпретація сут в галузі дослідження процесу виховання, висвітлені в працях К.Д. Ушинського, який в основу патріотичного виховання поклав ідею народності. Зовсім інше трактування мало розглядається поняття в XX столітті. У педагогіці питанням виховання патріотизму були присвячені роботи А.С. Макаренка і В. А. Сухомлинського. Б.Кобзаря, В.Кременя, В.Кузя, І.Огієнка, С.Русової, М.Стельмаховича, В.Сухомлинського, Я.Чепіги, К.Чорної, В.Шахненка, М.Шлемкевича та інших.

Наукова новизна дослідження:

  • вперше розроблено - конкретизовано зміст поняття «патріотичне виховання» стосовно до сучасного етапу суспільного розвитку; виявлено і розкрито зміст виховного потенціалу музичного мистецтва у процесі патріотичного виховання учнів, розвиток і збагачення внутрішнього духовного досвіду; переказу за допомогою музичного мистецтва загальнозначущого, соціально-ціннісного на рівень глибоко особистісного ставлення до самого себе як суб'єкта національної історії;

  • обґрунтовано сукупність педагогічних умов забезпечення ефективності патріотичного виховання майбутніх учителів початкових класів засобами музичного мистецтва (відбір і застосування етнокультурного компонента музичного мистецтва у навчально-виховному процесі;

  • теоретично обґрунтовано структуру та зміст моделі патріотичного виховання учнів початкових класів засобами музичного мистецтва.

Практична значимість дослідження полягає в можливості застосування його результатів у практиці освіти майбутнього фахівця. Крім того, матеріали дослідження використовуються при складанні концепції виховної роботи внз, загальноосвітніх шкіл, методичних посібників для вчителів початкових класів; на основі дослідження можуть бути розроблені методичні рекомендації для батьків, органів управління освітою, учених-методистів з метою наукової організації патріотичного виховання молоді.

Методи дослідження:

1. Вивчити психолого-педагогічну літературу;

2. Аналіз науково-популярної літератури.

Структура роботи. Курсова робота складається зі вступу, двох розділів, висновку, списку використаних джерел.

Розділ 1.

Загальна характеристика патріотичного виховання учнів початкової школи
1.1.Поняття «патріотичне виховання»

Патріотизм - це любов до Батьківщини, відданість своїй Вітчизні, прагнення служити його інтересам і готовність, аж до самопожертви, до його захисту. Патріотизм проявляється у вчинках і діяльності людини. У патріотизмі гармонійно поєднуються кращі національні традиції народу з відданістю до служіння Батьківщині [3].

Патріотизм є однією з найбільш яскравих рис українського національного характеру, українського патріотизму притаманні свої особливості. Перш за все, це висока гуманістична спрямованість патріотичної ідеї; віротерпимість; соборність і законослухняність; спільність як стійка схильність і потреба до колективного життя; особлива любов до рідної природи, традицій, музики.

Мета патріотичного виховання-розвиток в українському суспільстві високої соціальної активності, громадянської відповідальності, духовності, становлення громадян, що володіють позитивними цінностями і якостями, здатних проявити їх в творчому процесі в інтересах Вітчизни, зміцнення держави, забезпечення його життєво важливих інтересів і сталого розвитку.

Основною метою державної програми патріотичного виховання є вдосконалення системи патріотичного виховання, що забезпечує розвиток країни як вільної, демократичної держави, формування у громадян високої патріотичної свідомості, вірності Вітчизні, готовності до виконання конституційних обов'язків.

Для досягнення цієї мети необхідно вирішити наступні завдання [3]:

- підвищувати якість патріотичного виховання в освітніх установах, перетворити їх на центри патріотичного виховання підростаючого покоління;

- проводити науково обґрунтовану організаторську і пропагандистську діяльність з метою подальшого розвитку патріотизму як стрижневої духовної складової України.

Пріоритетним напрямком програми є патріотичне виховання підростаючого покоління-дітей та молоді. При цьому головний акцент робиться на роботу в освітніх установах. Системою заходів щодо вдосконалення процесу патріотичного виховання передбачається посилення патріотичної спрямованості в курсах соціально-гуманітарних дисциплін. Кінцевим результатом реалізації програми повинні стати позитивна динаміка зростання патріотизму та інтернаціоналізму в країні, забезпечення на її основі сприятливих умов для духовного і культурного підйому в суспільстві, зміцнення економічної стабільності держави, підвищення міжнародного авторитету України [27].

Патріотизм як соціально-моральна цінність виражає єдність людського роду, спільність його історичних доль і в цьому відношенні дозволяє піднятися над соціальною та етнічною роз'єднаністю людей, зберігаючи при цьому національні особливості кожного народу.

У психолого-педагогічній літературі поняття «патріотизм» трактується по-різному. Так, в педагогічній енциклопедії патріотизм — соціально-політичний і моральний принцип, що виражає почуття любові до Батьківщини, турботу про її інтереси і готовність до її захисту від ворогів. Патріотизм проявляється в почутті гордості за досягнення рідної країни, в гіркоті за її невдачі і біди, в повазі до історичного минулого свого народу, в дбайливому ставленні до народної пам'яті, національно-культурних традицій [5].

Досить повно розкрито зміст даного поняття в монографії Н. Е. Кравцова: «Патріотизм - це любов до своєї Батьківщини; до рідних місць, до рідної мови, до передової культури і традицій, до продуктів праці свого народу, до прогресивного суспільного і державного ладу. Патріотизм - це відданість своїй Батьківщині, готовність захищати її незалежність.

Виховання є механізмом взаємодії між поколіннями, що забезпечує входження підростаючих поколінь в життя суспільства, становлення їх активними суб'єктами конкретного історичного процесу.

У різних історичних епохах, в залежності від соціально-економічних умов життя суспільства і панівної в ньому ідеології у виховання вкладали різні аспекти.

Я.Л. Коменський відзначав, що одним з головних напрямків виховання має бути виховання у дитини прагнення надавати користь своїми послугами можливо більшій кількості людей. Він писав у «Великій дидактиці»: «Тоді лише настав би щасливий стан у справах приватних і громадських, якби всі перейнялися бажанням діяти в інтересах загального благополуччя» [33].

У школі завжди приділялася велика увага вихованню підростаючих поколінь моральних якостей особистості. колективізму, громадянськості, любові до своєї Батьківщини, шанобливого ставлення до історії своєї Батьківщини, до геральдики, до свого народу. При цьому велику роль у вихованні патріотичних почуттів відігравали засоби масової інформації: радіо, високохудожні вітчизняні кінофільми, театр, художня література.

А. С. Макаренко зазначав, що патріотизм проявляється не тільки в героїчних вчинках. Від справжнього патріота потрібно не тільки «героїчний спалах», а й тривала, болісна, робота, часто навіть дуже важка, нецікава. брудна».

Особливе значення в дослідженні питань патріотичного виховання мають роботи В. Л. Сухомлинського, який вважав, що школа повинна виховувати у молоді прагнення до беззавітного служіння Батьківщині, до активної трудової та громадської діяльності. Визначаючи радянський патріотизм як «благородну любов радянського народу до своєї соціалістичної Вітчизни». В. О. Сухомлинський підкреслював, що одним з головних виховних завдань школи є підготовка учнів до простого. буденній, повсякденній праці, праці для суспільства як до патріотичної діяльності, причому сама діяльність дітей, організована педагогом з цією метою, представляє рушійну силу формування особистості зростаючого громадянина.

У своїх роботах В.А. Сухомлинський також вказував і труднощі у вихованні патріотизму. пояснюючи їх тим, що в повсякденному житті ми не зустрічаємося з мірою, за допомогою якої можна було б виміряти цю «важко осягнуту цінність» - патріотизм. Любов до Батьківщини стає силою духу тільки тоді, коли у людини відображені у свідомості образи, пов'язані з рідним краєм, мовою, коли з'являється почуття гордості від того, що все це - твоя Батьківщина[15].

Вчений писав: «Серцевина людини – любов до Батьківщини – закладається в дитинстві. ... Дитині, підлітку не просто приємно, коли добро торжествує. Торжество добра, краси, істини – це для нього особисте щастя. Формування патріотичної серцевини людини якраз полягає в тому, щоб вона осягнула це щастя» [15,]. Слід зазначити, що значну роль у патріотичному вихованні школярів В.О. Сухомлинський відводить рідній мові, рідній природі та праці.

Сьогодні проблемами патріотичного виховання школярів займаються О.І. Попова, Ю. В Савін, Є. С. Троїцький та інші науковці. О. І. Попова вважає, що, реалізуючи завдання патріотичного виховання учнів, вчителю слід застосовувати такі методи, які сприяли б накопиченню системи знань і умінь у сфері формування патріотичних почуттів, власної позиції вихованців, оцінки явищ навколишньої дійсності, дій, вчинків, що мають патріотичну спрямованість [15].

До педагогічних умов, що сприяють організації патріотичної роботи зі школярами, з точки зору Ю.В. Савіна, можна віднести об'єднання і координацію зусиль органів місцевого самоврядування, ветеранських, творчих, наукових, громадських, молодіжних організацій.

Виділяючи патріотичне виховання в умовно самостійному напряму виховної роботи, необхідно відзначити його органічний взаємозв'язок з іншими напрямками (цивільним, моральним, трудовим, естетичним та іншими видами виховання), що являє собою набагато більш складне поєднання, ніж співвідношення частини і цілого. Це пов'язано ще й з тим, що [33]:

  • по-перше, патріотизм, особливо якщо мати на увазі його генезис, виникає і розвивається як почуття соціалізації і підноситься за допомогою духовно-морального збагачення:

  • по-друге, розуміння вищого розвитку почуття патріотизму нерозривно пов'язане з його дієвістю, що в більш конкретному плані проявляється в активній соціальній діяльності, діях і вчинках, здійснюваних суб'єктом на благо Вітчизни;

  • по-третє, патріотизм, будучи глибоко соціальним за своєю природою явищем, являє собою не тільки грань життя суспільства, але й джерело його існування і розвитку, виступає як атрибут життєздатності, а іноді і виживання соціуму:

  • по-четверте, в якості першоосновного суб'єкта патріотизму виступає особистість, пріоритетним соціально-моральним завданням, якою є усвідомлення своєї історичної, культурної, національної, духовної та іншої приналежності до Батьківщини як вищого принципу, що визначає сенс і стратегію її життя, виконаної служінню Вітчизні;

  • по-п'яте, істинний патріотизм - в його духовності.

Патріотизм як піднесене почуття, незамінна цінність і джерело, найважливіший мотив соціальної значущої діяльності, найбільш повно проявляється в особистості, соціальній групі, яка досягла вищого рівня духовно-морального і культурного розвитку. Істинний, духовний у своїй основі патріотизм передбачає безкорисливе, беззавітне аж до самопожертви служіння Вітчизні.
1.2. Патріотичне виховання школярів: мета, завдання, принципи

Досить повно розкрито зміст даного поняття в монографії І. Є. Кравцова: «Патріотизм - це любов до своєї Батьківщини; до рідних місць («Землі батьків»), до рідної мови, до передової культури і традицій, до продуктів праці свого народу, до прогресивного суспільного і державного ладу. Патріотизм - це беззавітна відданість своїй Батьківщині, готовність захищати її незалежність».

Особливе значення в дослідженні питань патріотичного виховання мають роботи В. Л. Сухомлинського, який вважав, що школа повинна виховувати у молоді прагнення до беззавітного служіння Батьківщині, до активної трудової та громадської діяльності. Визначаючи патріотизм як «благородну любов народу до своєї Вітчизни». В. А. Сухомлинський підкреслював, що одним з головних виховних завдань школи є підготовка учнів до простої, буденної, повсякденної праці, праці для суспільства як до патріотичної діяльності, причому сама діяльність дітей, організована педагогом з цією метою, представляє рушійну силу формування особистості зростаючого громадянина. У своїх роботах В.А. Сухомлинський також вказував і на труднощі у вихованні патріотизму, пояснюючи їх тим, що в повсякденному житті ми не зустрічаємося з мірою, за допомогою якої можна було б виміряти цю «важко збагненну цінність» - патріотизм. Любов до Батьківщини стає силою духу тільки тоді, коли у людини відображені у свідомості образи, пов'язані з рідним краєм, мовою, коли з'являється почуття гордості від того, що все це - твоя Батьківщина [23].

Ідеологічною основою патріотичного виховання в сучасній школі є духовно-моральні цінності нації. Сутність патріотичного виховання в сучасних умовах може трактуватися як розвиток почуття особистості, патріотичної свідомості, заснованого на гуманістичних духовних цінностях свого народу.

Виділяючи патріотичне виховання в умовно самостійний напрямок виховної роботи, необхідно відзначити його органічний взаємозв'язок з іншими напрямками (цивільним, моральним, трудовим, естетичним та іншими видами виховання), що являє собою набагато більш складне поєднання, ніж співвідношення частини і цілого. Це пов'язано ще й з тим, що [17]:

  • патріотизм, особливо якщо мати на увазі його генезис, виникає і розвивається як почуття допомогою духовно-морального збагачення;

  • розуміння вищого розвитку почуття патріотизму нерозривно пов'язане з його дієвістю, що в більш конкретному плані проявляється в активній соціальній діяльності, діях і вчинках, здійснюваних суб'єктом на благо Вітчизни;

  • патріотизм, будучи глибоко соціальним за своєю природою явищем, являє собою не тільки грань життя суспільства, але джерело його існування і розвитку, виступає як атрибут життєздатності, а іноді і виживання соціуму;

  • в якості першоосновного суб'єкта патріотизму виступає особистість, пріоритетним соціально-моральним завданням, якою є усвідомлення своєї історичної, культурної, національної, духовної та іншої приналежності до Батьківщини як вищого принципу, що визначає сенс і стратегію її життя, виконаної служінню Вітчизні;

  • істинний патріотизм - в його духовності.

Здійснення патріотичного виховання ґрунтується на сукупності принципів, які відображають загальні закономірності та принципи виховного процесу, та специфіку патріотичного виховання школярів у загальноосвітній школі. До їх числа відносяться [17]:

  • обумовленість патріотичного виховання розвитком суспільства і подіями, що відбуваються в ньому;

  • обумовленість змісту, форм і методів, засобів і прийомів патріотичного виховання віковими та індивідуальними особливостями учнів;

  • діалектична єдність і органічний зв'язок між навчальним матеріалом і змістом позакласних і позашкільних заходів;

  • інтеграція патріотичного виховання з іншими напрямками виховної роботи;

  • опора на нові концепції організації та здійснення навчально-виховного процесу та на нове розуміння основних педагогічних понять;

  • опора на позитивне в особистості вихованця і створення сприятливої психологічної атмосфери в процес педагогічної взаємодії:

  • координація взаємодії школи, сім'ї та громадськості в системі патріотичного виховання.

Основні напрямки цивільно-патріотичного виховання

Основні напрямки цивільно-патріотичного виховання в школі сформовані на основі базових напрямків, виділених в державній програмі:

Духовно-моральне. Усвідомлення учнями в процесі цивільно-патріотичного виховання вищих цінностей, ідеалів і орієнтирів, соціально-значущих процесів і явищ реального життя, здатність керуватися ними в якості визначальних принципів, позицій в практичній діяльності [5].

Історико-краєзнавче. Система заходів, спрямованих на пізнання історико-культурних коренів, усвідомлень неповторності Вітчизни, її долі, нерозривності з нею, формування гордості за причетність до діянь предків і сучасників та історичної відповідальності за те, що відбувається в суспільстві, формування знань про рідне село, місто, район.

Цивільно-правовий. Впливає через систему заходів на формування правової культури і законослухняності, навичок оцінки політичних і правових подій і процесів у суспільстві і державі, громадянської позиції, постійної готовності до служіння своєму народу і виконання конституційного обов'язку; виховує повагу до державної символіки.

Соціально-патріотичне. Направлено на активізацію духовно - моральної і культурно-історичної наступності поколінь, формування активної життєвої позиції, прояв почуттів благородства і співчуття, прояв турботи про людей похилого віку.

Військово-патріотичний. Орієнтоване на формування у молоді високої патріотичної свідомості, ідей служіння Вітчизні, здатності до його збройного захисту, вивчення російської військової історії, військових традицій.

Спортивно-патріотичне. Направлено на розвиток морально-вольових якостей, виховання витривалості, стійкості, мужності, дисциплінованості в процесі занять фізичною культурою і спортом, формування досвіду служіння Батьківщині і готовності до захисту Батьківщини [7].

Культурно-патріотичне. Направлено на розвиток творчих здібностей учнів через залучення їх до музичного фольклору, усної народної творчості, світу народних свят, знайомство зі звичаями і традиціями українського народу.

Цивільно-патріотичне виховання в школі – це цілеспрямований, морально обумовлений процес підготовки учнів до функціонування і взаємодії в умовах демократичного суспільства, до ініціативній праці, участі в управлінні соціально цінними справами, до реалізації прав і обов'язків, а також зміцнення відповідальності за свій політичний, моральний і правовий вибір, за максимальний розвиток своїх здібностей з метою досягнення життєвого успіху.

Робота з патріотичного виховання здійснюється через організацію навчальних занять, проведення позакласної та позаурочної роботи. Основною формою навчальної роботи залишається урок, який у виховній системі стає виховним комплексом, де інтегруються виховні впливи в цілісний виховний процес.
Тому для підвищення виховуючого характеру навчання доцільно [17]:

  • посилити гуманітарну спрямованість всіх навчальних дисциплін: в традиційні предмети включити матеріал допомагає дітям зрозуміти себе, мотиви своєї поведінки, ставлення до оточуючих, проектувати своє життя.

  • використовувати активні форми і методи освітньої діяльності, її відкритості, різноманітність навчально-методичних матеріалів, форм і прийомів навчальної та позанавчальної роботи, розвиваючої знання і навики, що підвищують соціальну і культурну компетентність особистості.

Виховна система охоплює весь педагогічний процес, інтегруючи навчальні заняття, позаурочне життя дітей, різноманітну діяльність і спілкування, вплив соціального та предметно-естетичного середовища.

  1   2   3   4

скачати

© Усі права захищені
написати до нас