МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Національний Авіаційний Університет
Факультет лінгвістики та соціальних комунікацій
Кафедра історії та документознавства
Реферат
З дисципліни «Архівознавство»
на тему:
«Національний Архів та архівна справа Непалу»
Виконав: студент
І курсу ФЛСК – 122гр.
Горєв Сергій Олександрович
Київ – 2021
План
Вступ 2
1.Історія Національного архіву 3
2.Закон про архіви в країні Непал. 4
3.Національний архів Непалу: найдавніші історичні джерела світу. 6
Додатки 9
Висновок 14
Вступ
Площа Країни Непал – 147181 кв. км. Населення – 23 млн. чол. Одна з небагатьох країн, де чоловіків більше, ніж жінок; майже половина непальців – діти до 16 років. 86,5 % населення – індуси, 7,8 % – буддисти, 3,5 % – мусульмани (за неофіційними даними буддисти складають до 50 %). Населення ділиться на 60 каст і народностей (етнологи нараховують до 100 етнічних груп). Одна з найбідніших країн світу, де за офіційною статистикою щорічна інфляція становить 8 %; 50 % дітей страждають від голоду; дитяча смертність становить 8 %; середня тривалість життя – 54 роки; тільки 40 % дітей відвідують школу до 5-го класу; на 1 лікаря припадає 25 тис. жителів, а на всю країну не більше 5 тис. лікарняних ліжок. Державний устрій: до 1990 р. монархія, у 1990 – 2007 р. – конституційна монархія, з 2007 р. – республіка. 28 травня 2008 р. – Федеративна Демократична Республіка Непал. У країні діє 13 головних політичних партій – Непальский конгрес (НК), Об’єднана марксистсько-ленінська (комуністична) партія (ОМЛП), від якої у 1998 р. відкололася радикальна Марксистсько-ленінська партія, Національна демократична партія (НДП), Садбхавана Парішад (“Зібрання доброї волі”), найвпливовіша на сучасному етапі правляча Комуністична партія Непалу (маоїстська) та ін. Економіка: середньорічний прибуток на душу населення – 160 $, 9 % населення володіє 50 % землі. Непал – аграрна країна, де 99 % жителів вирощують рис, кукурудзу, пшеницю, ячмінь, просо, рапс, овочі і фрукт, розводять худобу. У промисловості зайнято менше 1 % насе- 182. Більшість промислових товарів імпортується до Індії і Китаю. Валюту країні приносять в основному тібетські коври, одяг (у т. ч. зі шкіри), а також туризм. Непал – рай для туристів. Вісім з 14-ти 8-тисячних гірських вершин світу знаходяться саме у Непалі, і найзнаменитіша з них – Еверест. Хоча це й найбідніша країна, але на мою думку В Непалі досить цікава архівна справа, а також знаходиться досить цікавий архів з документами який мене дуже зацікавив, адже про відомі країни і їх архіви знають всі, а про такі як ця – дуже мало.
Історія Національного архіву
Національний архів Непалу – один із найбільш екзотичих архівів світу. Астрологію тут вважають саме наукою, без приставки “псевдо”. У Непалі існує традиція: новонародженій дитині відразу складають астрологічний гороскоп, з яким вона проживе усе життя. А потім сувій буде спалений разом із тілом покійного, попіл же понесе якась річка у вічність. Саме давні астрологічні трактати були першими архівними документами Непалу, з яких почалося знайомство з культурноісторичним надбанням цієї дивовижної країни. Вражає зміст і хронологія цього архіву (найдавніший документ – VII ст. н. е.). На полицях архівосховища Національного архіву Непалу акуратними рядами лежать червоні, помаранчеві, жовті і білі “мішечки”.(Додаток 1) При детальному огляді виявилося, що кожний такий мішечок – це манускрипт, стіс довгих прямокутних листів з текстами, яку “сповили”, наче дитину, у бавовняну тканину, зверху і знизу притиснули дощечками і перев’язали стрічкою. Головна людина в архівосховищі – хімік, доктор наук. Саме він відповідає за фізичну збереженість документів. Архівосховище чисте, з клімат-контролем. У 36-градусну спеку і напередодні 3-місячного сезону мусонних злив, коли вологість повітря досягає майже 100%, тут цілодобово працює кондиціонер. І все ж архівні справи постійно перевіряються. Перед надходженням до архівосховища кожна справа проходить спеціальну обробку: її поміщають у металеву шафу на полицю з отворами, через які справа “окурюється” спеціальними травами або хімічними речовинами, що на нижній полиці. За день-два такі майже “стерильні” документи можна відправити на постійне зберігання. В архівосховищі, де іноді проводять екскурсії, розміщено декілька вітрин з копіями найбільш цікавих документів.
Закон про архіви в країні Непал.
Основний законодавчий документ, на підставі якого діє архівна система у країні – це “Акт про збереження архівів”. Він був прийнятий у 1898 році Його Величністю королем Бірендрою Бір Бікрамом Шах Девом за порадою і згодою національної ради для того, щоб “здійснювати зберігання документів національної важливості в архівах систематичним шляхом”. Акт складається з 15-ти розділів (59 пунктів). Перш за все, актом визначені такі базові дефініції архівної галузі, як “документ”, “архів”, “установа». Наводять такі значення терміну «Документ»:
1) рукописний манускрипт, книга, доповідь, фінансовий звіт, договір, газета і журнал, лист, заповіт, малюнок, фотографія, карта, справа, частина справи, реєстр або інша публікація;
2) оригінал чи копія фільму, мікрофільм, магнітофонна стрічка (звукозапис), художній фільм, комп’ютерний диск чи комп’ютерна касета; 3) оригінал чи фото тадпатри (документ, написаний на листі або корі пальмового дерева), бхойпатри (документ, написаний на корі берези); надписи на золоті, міді або камені (петрографи);
4) поштові штампи першого гасіння, аерограми (радіограми) та поштові картки. Архів – це документи, що зберігаються у Національному архіві та як документ, що пройшов реєстрацію в установі. Національний архів утворений для постійного i системного зберігання архівів. Він має такі права, обов’язки і функції:
1.Реєстрація та облік документів, що надходять з установ;
2.Охорона і зберігання документів;
3.Класифікація архівів;
4.Копіювання та публікація документів;
5.Здійснення необхідних заходів для забезпечення користувачів правом читати документи та одержувати їх дублікати та архівні копії;
6.Надавати рекомендації установам у питанні зберігання документів та ін.
Установа– це міністерство і департамент Уряду Його Величності, які включають установу з постійним штатом уповноважених осiб. Також Уряд може заснувати за потребою спеціальну тимчасову дорадчу комісію для вирішення особливо важливих питань архівної справи. Установа зобов’язана передавати до Національного архіву документацію національної важливості після 25-річного або більш ніж 25-річного терміну зберігання в установі, в т.ч. поштові картки першого гасіння, нові зразки грошових знаків, радіограми. Установа може передавати без урахування будь-яких термінів інші види документів, які установа вважає за необхідне зберігати у вигляді архіву, наприклад: звіти, фінансові матеріали, договори, рукописи, книги, газети і журнали, листи, малюнки, карти, плани, фільми, магнітофонні записи, художні фільми, комп’ютерні диски і касети та інші документи, важливі з історичної точки зору.
Акт надає право кожній особі, котра має документи національної важливості з точки зору історії, релігії, культури, літератури, фінансів тощо, здати їх в Національний архів з наданням їм статусу власності нації без права повернення приватній особі. Установа зобов’язана зберігати свій відомчий архів у належному стані. Акт має окремий параграф щодо секретних архівів, доступ до яких має право обмежити як відомчий архів до передачі на державне зберігання, так і Національний архів після приймання. Щодо використання визначено два основних правила:
Будь-яка особа може читати документи та замовляти після оплати їх копії. Архів може надавати копії і безкоштовно. Актом передбачаються суворі покарання для персоналу і користувачів у разі недотримання правил зберігання та використання документів. Так, відповідальний службовець Національного архіву, який надав несанкціонований доступ до секретних документів іншій особі, карається штрафом у 5000 рупій або ж ув’язненням на 3 і більше років. Якщо чиновник пошкодив або ж знищив документ, він має сплатити 5000 рупій чи відсидіти у в’язниці до 2-х років, або ж одержує обидва види покарання. Користувач у аналогічному випадку сплачує 3000 рупій чи ув’язнюється на термін 1 рік, або ж одержує обидва види покарання.
Національний архів Непалу: найдавніші історичні джерела світу.
Національний архів Непалу знаходиться у столиці країни – Катманду . Він був утворений 30 жовтня 1967 р. Підвідомчий Департаменту археології Міністерства молоді, спорту і культури. Будинок архіву старовинний, у традиційному непальському архітектурному стилі пагоди. У структурі архіву – 4 відділи (секції):
Адміністративний,
Архівний,
Манускриптів та зберігання.
Відділ зберігання має два підрозділи – консервації та мікрофільмів.
Відділ манускриптів охоплює величезну і різноманітну колекцію 30000 манускриптів хінду, буддистів та тибетців, наукові праці яких яскраво відображають південно-азійську історію і культуру. Є манускрипти різними мовами і шрифтами, на різноманітних носіях – пальмовому листі, березовій корі, непальському папері (Nepali paper), зокрема на кольоровому непальському папері, що мають назви “Харітал” та “Нілпатра”. Більшість манускриптів містить чудові мальовничі мініатюри як на обкладинках книг, так і всередині їх. Деякі манускрипти написані золотим та срібним чорнилом. Багато буддійських манускриптів непальського архіву вважаються одними з найцінніших та найбільш давніх у світі. Так, манускрипт Садхарма Пундаріка, складений шрифтом Gilgit, датується VII століттям нашої ери. Головний архів Непалу має добре устаткований підрозділ мікрофільмування. Завдяки непальсько-німецькому проекту щодо збереження манускриптів вже мікрофільмовані всі манускрипти, котрі тут зберігаються. Крім того, копіюються манускрипти, що належать цивільним установам та монастирям. Всі мікрофільм-ролли добре зберігаються в архіві та часто використовуються дослідниками, які замовляють з них копії і фотографії.
Національний архів Непалу – не єдине місце, де зберігаються давні манускрипти. Значна їх кількість знаходиться безпосередньо у храмах і монастирях, а їх у країні сотні тисяч.
У Національному архіві Непалу зберігається більше 200 тисяч справ. Більшість документів – на паперових носіях, зокрема – на рисовому папері. Ніхто не знає, чому цей папір називають рисовим. Адже виготовляється зовсім не з рису, а вручну із кори “вовчої (або собачої) трави” – рослини, що росте у гірських районах на висоті 2000–2500 метрів. Рисовий папір надзвичайно міцний, саме тому його використовували з давніх давен і донині у державних установах та офіційному листуванні. У країні, де 55 % населення не знає грамоти, до паперу з текстом або зображенням ставляться більш ніж шанобливо – жоден непалець не наступить ногою на шматок паперу, де щось написано чи надруковано, а тим наче на фотографію. Це і релігія, забобони, і повага до слова. Деякі крамнички спеціалізуються на виробах саме з рисового паперу: календарях, поштовому папері і картках, коробках для канцелярських предметів, іграшках та сувенірах з прес-пап’є, закладках для книг та ін. Але з точки зору архівіста найкращим сувеніром із рисового паперу є літографії із зображеннями символів Непалу. Це може бути храм, колісниця живої богині Кумару, текст мантри, картина світу та багато чого іншого.
У Національному архіві Непалу збереженості паперових та інших документів приділяється величезна увага, також використовується і досвід професійних виробників паперу. Архів має лабораторію де проводяться роботи з реставрації, знищення грибків та відновлення манускриптів і документів.
Робочий день непальського архівіста триває 7 годин. У літній період персонал працює з 10.00. до 17.00. з понеділка по четвер, у п’ятницю – з 10.00. до 15.00. Обідня перерва у розкладі не зазначена. Для дослідників встановлені інші часи – 11.00. до 16.00., щоп’ятниці – з 11.00. до 14.00. У зимовий період робочий день і архівістів, і дослідників скорочується на 1 годину. (Додаток 2)
Також країна Непал вражає іншою своєю архівною справою якої не має в інших відомих країн. Адже в них записи зберігаються не тільки в Національних архівах, а й навіть на каменях і на стежках. В країні його називають «Архів з каменю»(Додаток 3) .
Додатки
Додаток 1
В архівосховищах Національного архіву Непалу, у яскравих червоно-жовто-білих бавовняних згортках, зберігаються манускрипти з астрології, тибетської медицини, релігійні тексти, найдавніші з яких датуються VII століттям.
Додаток 2
Працівник Національного архіву в країні Непал за виготовленням бумаги з рису для архіву.
Додаток 3
Архів на камені в Непалі.
Висновок
Виходячи з вище сказаного в моєму творчому завданні можна сказати, що Непал хоч маленька та бідна країна, але архівна справа саме цієї країни мене вразила найбільше. Адже саме в Національному архіві Непалу зберігаються найдавніші документи їхньої країни, також зберігаються сувої кожної людини яка проживає в цій країні. Можна сказати що ця країна вразила мене своїм архівом та архівною справою. Тому що навіть папір для архівних документів, працівники архіву виготовляють самі. А що саме більше вражає так це те, що виготовляють цей папір вони з звичайного рису. Також на мою думку більше не знайдеш країн в яких давні архівні документи зберігаються навіть на каменях та стежках. Ця країна мене вразила найбільше своїм архівом, та тим як саме зберігають документи та іншу інформацію кожної людини яка проживає в їх країні.