Ім'я файлу: Стаття Постемський А.О..docx
Розширення: docx
Розмір: 34кб.
Дата: 01.08.2022
скачати

Здобувач освітнього ступеня «магістр»

Постемський Антон Олександрович

ВТЕІ ДТЕУ

ВПРОВАДЖЕННЯ СУЧАСНИХ УПРАВЛІНСЬКИХ ТЕХНОЛОГІЙ

НА ПІДПРИЄМСТВІ

У статті розглянуто поняття «інноваційні управлінські технології» та «концепція управління», проаналізовано важливість стратегічного планування як основного чинника забезпечення ефективного функціонування підприємств, досліджено потенційну можливість впровадження реінжинірингу на українських підприємствах, а також окреслено основні фактори, які можуть перешкоджати імплементації сучасних управлінських технологій в Україні.

Ключові слова: управлінські технологія, управлінські та організаційні технології, концепція управління, управлінська діяльність, стратегічне планування, реінжиніринг, кризовий реінжиніринг, реінжиніринг розвитку, розвиток підприємства

Постановка проблеми та її зв'язок з актуальними теоретичними та практичними завданнями. Запровадження новітніх методів управління є однією з основних запорук поліпшення інвестиційного клімату та стимулятором економічного зростання певного підприємства. Раціональність управлінської діяльності зумовлює ефективність функціонування всього підприємства та перспективи його подальшого розвитку, а організаційно-управлінські інновації є ключовою складовою забезпечення конкурентоспроможності підприємства. Тому дослідження специфіки та методології впровадження сучасних управлінських технологій є актуальним та може відіграти значну роль у післявоєнній реструктуризації підприємств України для відновлення їх подальшого функціонування.

Мета статті полягає у ознайомленні з основними принципами впровадження сучасних управлінських та організаційних технологій для здійснення керування підприємствами, аналіз ефективних прикладів запровадження таких технологій у провідних зарубіжних компаніях та підбір найбільш оптимальних рішень для застосування на українських підприємствах.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Методологію та проблематику впровадження сучасних управлінських технологій досліджувала група провідних зарубіжних та вітчизняних вчених, а саме М. Бадаві, Г. А. Дмитренко, Г. В. Щокін, Ф. І. Хміль, Г. Трауфлер, М. Робсон та інші. Проведений аналіз дозволив виявити низку актуальних питань, пов'язаних з пошуком стратегічно важливих інструментів впровадження організаційно-управлінських технологій для подальшої адаптації та інтеграції в українську економіку. Ці питання ще не були достатньо досліджені. Необхідність подальшого дослідження зазначеного питання з метою підвищення ефективності діяльності вітчизняних підприємств зумовила вибір теми статті.

Виклад основного матеріалу. Сучасний світ характеризується підвищеною динамічністю, наявністю глобалізаційних процесів та жорсткої конкуренції, котра обумовлює необхідність застосування сучасних управлінських та організаційних технологій. Перш за все, потрібно звернути увагу на те, що впровадження інновацій у менеджменті виступає обов’язковим чинником успішності та безперервного розвитку й функціонування підприємств [5.

Термін «управлінська технологія» можна визначити як «регламент виконання процесу управління, який обумовлює порядок прийняття управлінських рішень і обґрунтовує найбільш ефективні методи та засоби їх впровадження на практиці» [6, c. 3]. Власне кадровий (людський) потенціал є найважливішим ресурсом будь-яких підприємств чи організацій, оскільки саме персонал забезпечує ефективну конкурентоспроможність підприємства. Вони виступають джерелом тих переваг, які забезпечують підприємству перемоги у конкурентній боротьбі. Відповідно до вищезазначеного, можна стверджувати, що одним із найголовніших завдань, поставлених перед менеджментом організації має бути ефективна взаємодія та управління персоналом 10.

Щоб запроваджувати управлінські технології, потрібно розуміти природу їх походження. Саме інструменти управління можна вважати проявом соціальних технологій. Тобто, ці засоби орієнтовані на те, аби відбувалось органічне поєднання суб'єктивних (залежать від персоналу) та об'єктивних факторів (конкуренція, маркетинг, вимоги ринку, попит та пропозиція) з метою досягнення певних цілей, які ставить підприємство (висока ефективність та результативність) [9].

Також варто зосередити увагу на терміні «концепція управління». Цей термін можна трактувати як провідну ідею, спосіб менеджменту на підприємстві. Існує багато методів управління організацією, а їх вибір зумовлений специфікою діяльності підприємства. Управління передбачає розробку заходів з планування та прийняття рішень, організації матеріальних та інформаційних ресурсів, а також управління персоналом. Кінцевою метою впровадження цих заходів є досягнення нових, кращих результатів організованої діяльності 3. Відповідність впроваджених управлінських інновацій цілям та завданням організації чи підприємства зумовлює можливість випускати продукцію нового рівня та подальший розвиток підприємства, однак для їх успішного застосування необхідно звертатися до зовнішніх незалежних експертів з метою оцінки якісно-нових змін та можливостей певної організації. На ефективність впровадження управлінських інновацій також може впливати раціоналізація процесу реалізації нових ідей [6, с. 3].

Поділяючи точку зору І. В. Яремчука, можна зазначити, що до інноваційних управлінських технологій належать вдосконалені алгоритми впровадження змін на підприємствах задля отримання певних конкурентних переваг, серед яких:

  • бюджетування,

  • реінженіринг,

  • стратегічне планування,

  • сегментація споживачів,

  • аутсорсинг,

  • бенчмаркінг,

  • система управління взаємодією з клієнтами (Customers Relationship Management),

  • та менеджмент якості (Total Quality Management) [ 1, с. 27; 6, с. 2].

Порівнюючи традиційний («класичний») менеджмент з інноваційним, доцільно зазначити, що перший тип більше зосереджений на ефективному збільшенні та раціональному використанні фінансових та технічних ресурсів підприємства, в той час як другий тип зосереджений на покращенні якості людських, інформаційних та технічних ресурсів підприємства.

Впровадження інноваційних технологій управління передбачає використання таких інструментів, як інтерактивне планування, моделювання та оптимізація бізнес-процесів, а також врахування усіх аспектів, які дозволять підприємству досягати поставлених цілей та задач 5.

Саме стратегічне планування має одну з ключових функцій у діяльності будь-якого підприємства та забезпечує його функціонування. Керівникам підприємств необхідно звертати увагу на комплексний підхід до його здійснення. Перш за все, даний підхід забезпечує узгодженість та взаємозв’язок планів та їх фокус на досягнення нових цілей підприємств 5.

Проведений аналіз теоретичного матеріалу дозволяє нам стверджувати, що існують дві технології формування стратегій планування: структурний та інноваційний підходи. Перший підхід передбачає компонентний аналіз зовнішнього середовища та стану підприємства, а це, у свою чергу, зумовлює розробку стратегії, яка забезпечує найбільш ефективне використання підприємством всіх наявних можливостей для виходу на новий якісно-кількісний рівень. Цей підхід уособлює трикутник «оточення – організація – прибуток». Таким чином, зовнішні умови зумовлюють прийняття тих чи інших управлінських рішень, які будуть доцільними саме в цих умовах.

Інноваційний підхід передбачає відмінний порядок дій. Суть основної ідеї в тому, що підприємство вибирає інструменти та засоби для самостійного впливу на середовище. Тобто, найбільшим пріоритетом під час імплементації другого підходу є окреслення стратегії підприємства, в той час як формування сприятливих для її реалізації умов зовнішнього середовища розглядають як ціль наступного етапу.

Результати проведеного аналізу свідчать також про те, що під час впровадження будь-якого з вищезгаданих підходів підприємство може стикнутися з певними проблемами. У структурному підході головними проблемами є недостовірність інформаційної бази про стан зовнішнього середовища та недостатня регламентація процесу планування. Інноваційне планування передбачає складні зміни в організації роботи підприємства, які вимагають ретельної та тривалої підготовки, а також неможливість залучення працівників без постійно діючої системи підвищення їх кваліфікації. Отже, можна зробити висновок, що під час імплементації такої технології управління роль персоналу змінюється. Відповідно, інвестиція в людський капітал набуває не меншого значення, аніж вкладання коштів у основний капітал 3.

Окрім цього, варто враховувати ще й те, що використання технологій стратегічного планування може позначатися на швидкості реагування підприємства на зміни як у зовнішньому, так і внутрішньому середовищі певної організації. Однак, незважаючи на вказані недоліки, обидва підходи до стратегічного планування є досить ефективними інструментами менеджменту 5, [6, c. 3].

Під час дослідження увагу було зосереджено також на досить радикальній технології реінженирінгу (Business-Process Reengineering, BRP). Загальновідомо, що запровадження будь-якої нової технології управління потребує значних капіталовкладень, тому найкраще це робити поступово. Реінжиніринг передбачає відмову від правил та раніше існуючих підходів та радикальну зміну моделі ведення діяльності. Ця технологія є однією з найбільш ефективних в інноваційній управлінській діяльності. Реінжиніринг доцільно застосовувати у трьох випадках:

  1. коли компанія переживає важку кризу (кризовий реінжиніринг),

  2. коли підприємство знаходиться у задовільному економічному стані, але прогнози щодо її майбутньої діяльності невтішні,

  3. або коли організація прагне досягти більш суттєвих цілей, ніж її конкуренти (реінжиніринг розвитку) [4]

З огляду на вищезазначене, найбільш актуальним для відновлення стабільного функціонування українських підприємств у післявоєнний час доцільно вважати саме кризовий реінжиніринг.

У контексті сучасної парадигми досліджень науковці виділяють три підходи стосовно розуміння технологій, спрямованих на розвиток підприємства: гуманітарний, інженерний та емпіричний. Щоб проілюструвати відмінності між ними, розглянемо таблицю 1.

Таблиця 1

Назва підходу

Критерії

Гуманітарний підхід

Інженерний підхід

Емпіричний підхід

Як розглядають підприємства?

Підприємства розглядають як соціальні системи.

Компанії розглядають як технічні системи.

Організації розглядають як аналог вже існуючих успішних підприємств.

Що є методологічною засадою такого підходу?

Методологічними засадами імплементації цього підходу є соціальні науки (соціологія та психологія).

Методологічною базою даної технології виступають теорія систем, системотехніка, системний аналіз та кібернетика. Характерною ознакою цього підходу є чітка регламентація діяльності підприємства [2].

Основний методологічним джерелом цього методу є запозичення та поширення галузевого досвіду тих чи інших компаній, які здійснюють діяльність у тій же сфері, що й підприємство, на якому впроваджують інноваційні управлінські технології.

Як відбувається розвиток підприємства за такого підходу?

Розвиток підприємств здійснюється завдяки самовизначенню працівників та активній взаємодії усього колективу.

Розвиток здійснюється завдяки технологічному процесу та структуризації інформаційних потоків підприємства.

В даному випадку, розвиток здійснюється завдяки застосуванню типових організаційних і функціональних схем, бенчмаркінгу, і добору персоналу з досвідом аналогічної діяльності. Також розвиток підприємств відбувається завдяки запровадженню професійної сертифікації менеджменту (PM або CIIA) [2]

З метою більш поглибленого аналізу ефективності інноваційних управлінських рішень, необхідно проілюструвати вищеописане, враховуючи досвід провідної японської компанії з виробництва автомобілів, Toyota. Японському автомобільному гіганту Toyota Motor Corporation у 2016 році було потрібно змінити свою організаційну структуру для подальшого прискорення прийняття рішень та посилення управлінського контролю [7]. Основними завданнями впровадження сучасних управлінських технологій були покращення ефективності виробництва та збільшення кількості проданих автомобілів по всьому світу. Структура підприємства зазнала суттєвих змін, й тепер була побудована на основі продуктів, а не на основі функцій. Це було зумовлено тим, що економічного зростання неможливо було досягти без вирішення двох основних проблем, з якими на той час стикнулася компанія. Першою проблемою постала розробка механізму управління достатньою кількістю людей, котрі можуть швидко приймати рішення. Другою проблемою було зменшення часу та зусиль, які були витрачені на координацію цих людей та налагодження робочих процесів. Такі реорганізація та запровадження сучасних управлінських моделей дозволили компанії Toyota стати одним з лідерів автомобільних продажів у світі [8].

Важливо також дати характеристику чинникам, які можуть перешкоджати впровадженню інноваційних управлінських технологій на українських підприємствах. Враховуючи нинішню економічну ситуацію, це:

  • відсутність достатнього фінансового потенціалу для впровадження подібних технологій,

  • відсутність можливості отримати кваліфіковану консультацію з питань впровадження таких технологій,

  • а також часткове розуміння сутності організаційно-управлінських інновацій в рамках сучасних тенденцій розвитку економіки [6, с.3].

Доцільно зауважити, що впровадження інноваційних управлінських технологій у практику менеджменту вітчизняних підприємств можливе тільки за умови створення методичного інструментарію з його подальшого регламентацію. Обов'язковим є створення нормативної документації, а також подальша розробка системи мотивації, яка зможе забезпечити стимуляцію інвестицій для впровадження сучасних управлінських технологій 5.

Висновки. Компанії, які ефективно використовують інноваційні управлінські рішення, є конкурентоспроможними на ринку, оскільки навички швидко адаптуватися до вимог споживачів є ключовими факторами успіху. Впровадження сучасних управлінських технологій зумовлює підвищення ефективності діяльності підприємства та уможливлює їх вихід на новий якісний рівень. Всесвітньовідомі компанії показують приклади ефективного лідерства в менеджменті підприємства і тому потрібно залучати їх досвід, адаптуючи його до українських реалій. Необхідно також зазначити, що в ході дослідження було виокремлено певні проблеми, з якими можуть стикнутися керівники українських підприємств. Отже, основним напрямком подальших досліджень є розробка організаційно-методичного забезпечення використання сучасних управлінських технологій в умовах української економіки та її подальшого відновлення.
Список використаних джерел:


  1. Атаманчук Г. В. Теория государственного управления : курс лекций. 4 е изд., стер. М. : Омега-Л, 2006. 584 с.

  2. Верба В. А., О. М. Гребешкова. Управління розвитком компанії : навч. посіб. К. : КНЕУ, 2011. 482 с. URL: [http://dspace.wunu.edu.ua/bitstream/316497/32588/1/%D0%A1%D0%BC%D0%BE%D0%BB%D1%96%D0%B9_%D0%AE.%D0%9B.pdf] (дата звернення 13.04.2022 р.).

  3. Впровадження сучасних технологій управління. Publish.com.ua. Веб-сайт. URL: https://publish.com.ua/navchannia/vprovadzhennya-suchasnikh-tekhnologij-upravlinnya.html (дата звернення 13.04.2022 р.).

  4. Гончарова О. Реінжиніринг бізнес-процесів як метод процесного управління. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка : Економіка. 2013. №10 (151). URL: http://bulletin-econom.univ.kiev.ua/wp-content/uploads/2015/11/151_17.pdf (дата звернення 14.04.2022 р.).

  5. Довбня С. Б. Управлінські технології інноваційного розвитку підприємства. Економічний вісник Дніпровської політехніки. 2012. №1 (37). С. 88-95. URL: https://ev.nmu.org.ua/docs/2012/1/EV20121_088-095.pdf (дата звернення 14.04.2022 р.).

  6. Коренюк П. І., Зєніна-Біліченко А. С., Яремчук І. В. Впровадження сучасних управлінських технологій на підприємстві. Глобальні та національні проблеми економіки. 2015. Випуск 8. С. 449-452. URL: http://global-national.in.ua/archive/8-2015/261.pdf (дата звернення 14.04.2022 р.).

  7. Національна доповідь «Організаційно-управлінські інновації: розвиток економіки, заснованої на знаннях» / За ред. С. Е. Литовченко. М. : Асоціація Менеджерів. 2008. С. 98-126.

  8. Павленко Т. А., Кравченко Т. О. Місце організаційно-управлінських інновацій у забезпеченні конкурентоспроможності компанії. Бізнес, інновації, менеджмент: 2021 : збірник тез доповідей ІІ Міжнародної наук.-практ. конф., 2021 р. Київ : КПІ ім. І. Сікорського, 2021. С. 236-237. URL: http://confmanagement.kpi.ua/proc/article/view/231810 (дата звернення 14.04.2022 р.).

  9. Толковый словарь по социальным технологиям. 500 терминов. М. : 1994. С. 220.

  10. Шульпіна Н. В., Кримняк Л. С. Особливості впровадження сучасних технологій управління персоналом в Україні. Соціально-економічні проблеми сучасного періоду України. 2017. Випуск 1 (123). С. 113-116. URL: http://ird.gov.ua/sep/sep20171(123)/sep20171(123)_113_ShulpinaN,KrymniakL.pdf (дата звернення 14.04.2022 р.).

скачати

© Усі права захищені
написати до нас