Музична атмосфера у творчостi лiни костенко курсова робота

1 2 3 4

Ім'я файлу: lkostenko_omfdfexz.rld.docx
Розширення: docx
Розмір: 113кб.
Дата: 19.02.2022
скачати
Пов'язані файли:
Фактори і резерви підвищення продуктивності праці персоналу підп
Фактори і резерви підвищення продуктивності праці персоналу підп
Аналітика цін на салат.docx
Придніпровська державна академія фізичної культури і спорту.docx
Розвиток вищих психічних функцій в онтогенезі.docx
analizrizikivprimanevruvanniuzonibojovihdijumori_acl3gokc.ucx.do
Методи, способи та стилі адміністративного управління в сучасних
Історія.docx
Конституційний принцип визнання та гарантування місцевого самовр

ПРИДНІСТРОВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ім. Т. Г. ШЕВЧЕНКА

Філологічний факультет

Кафедра української філології
МУЗИЧНА АТМОСФЕРА У ТВОРЧОСТI ЛIНИ КОСТЕНКО
КУРСОВА РОБОТА
з історії української літератури

студентки 34 групи

Верніческо Ганни Олександрівни
Науковий керівник:

к.ф.н., доцент А. В. Третьяченко
Тирасполь

2020 рік

ЗМІСТ

ВСТУП 3

РОЗДIЛ 1. ОСОБЛИВОСТI ФУНКЦIОНУВАННЯ МУЗИЧНИХ ТЕРМIНIВ У ТВОРАХ Л. В. КОСТЕНКО 5

РОЗДІЛ 2. МЕЛОДIЙНЕ ВТIЛЕННЯ ПОЕТИЧНОГО ДОРОБКУ МИСТКИНI 20

2.1 Злиття музики i поезії Л. Костенко (на матерiалi вокального цикла Богдани Фiльц) 20

2.2 Музичне втiлення творiв поетеси в естрадному жанрi 29

3.1.Злиття музики i поезії Л.Костенко (на матерiалi вокального циклу Богдани Фiльц) 32

3.2.Музичне втiлення творiв поетеси в естрадному жанрi 42

ВИСНОВКИ 45

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 46

ВСТУП

Лiна Василiвна Костенко – поетеса шiстдесятниця, страдниця, поет кiнця XX столiття, але ще бiльшою мiрою – поет XXI столiття. Вона знана i любима не лише в Українi, а й у свiтi.

Творчість Ліни Костенко – визначне явище в українській літературі новітнього часу, її прикметноюрисою є інтелектуалізм – рух, поезія, злети думки, яка осягає великі і сторичні простори... Тому не дивно, що поезія Ліни Василівни так красиво і легко лягає на музику. Та на сьогоднi, багато українських митців створили романси і піснi на слова авторки.

Актуальність роботи

Вивченню творчого доробку Л. Костенко присвячено чимало нaукових досліджень. Літерaтурознaвчa думкa протягом останніх десятиріч не випускaє з поля своєї пильної увaги постaть авторки тa її творчий доробок. Серед дослідників творчості Ліни Костенко укрaїнські вчені – Є. Гуцaло, М. Жулинський, Є. Сверстюк.

Основну увaгу дослідників було сконцентровaно нa ключових мотивaх і неповторності художнього світу мисткині у світлі контрaстних тенденцій літерaтурного процесу.

Однaк, на нaшу думку, майже нiхто не займався дослiдженням музичної атмосфери у творчостi авторки, ця тема малодослiджена. Тому вважаємо її цікaвою і aктуaльною.

Поезiя Лiни Костенко – це музика слова. Велична i пристрастна. Музика в її творах – це душа. Непiзнана i безмежна. Музика i творчiсть Лiни Василiвни – це два космоси, де кожен – неосяжний.

Мета роботи – дослідити музичну атмосферу у творчостi Л. Костенко (на матеріалі лiтературних творiв).

Основні завдання:

– вирізнити та проаналізувати використання та функціонування музичних термiнiв у творах Л. Костенко, розглянути основнi експресивнi засоби i стилiстичнi прийоми;

– дослідити мелодiйне втiлення поетичного доробку авторки.

Об’єктом дослідження є творчий доробок Лiни Костенко.

Предмет дослідження – музичнi термiни, символи, мотиви творчого доробку письменницi.

Науково-теоретичноюосновою є працi О. Павловой, В. Рябовой, Б. Фiльц.

Наукова новизнароботи полягає в тому, що були дослiдженi лiтературнi труди Л. В. Костенко, саме як праці, використовуванi в музичнiй творчостi.

Методи дослідження:пошуковий, описовий, культурно-історичний, метод пiдрахунку.

Структура дослідження: робота складається зі вступу, двох розділів, висновків та списку використаних джерел.

РОЗДIЛ 1. ОСОБЛИВОСТI ФУНКЦIОНУВАННЯ МУЗИЧНИХ ТЕРМIНIВ У ТВОРАХ Л. В. КОСТЕНКО

Творчість Ліни Костенко тісно переплітається з музикою. Письменниця сприймає її, як невичерпне джерело енергії і натхнення, джерело образотворчих засобів і емоцій, що дозволяють їй пробитися в найпотаємніші куточки людської душі і створити там яскраві незвичайні поетичні образи. Аналіз мовного матеріалу свідчить про те, що поетеса досить часто, вільно і вміло застосовує музичні терміни образи в своїй творчості, що дає можливість їй чути музику фраз, почуттів і життя. Це помітно, в першу чергу, в назвах її творів: «Музики», «Концерт Ліста», «Біла симфонія снігу», «Маркова скрипка», «Азовська баркарола», «Останній концерт Ойстраха у Києві», «Пелюстки старовинного романсу», «Смертельний падеграс», «Скрипка Страдіварі», «Пісенька з варіаціями», «Поезія згубила камертон», «Пастораль XX сторіччя», «Балада моїх ночей» та iншi.

Всі музичні терміни, застосовні Ліною Василівною Костенко, можна розподілити на ряд лексико-семантичних груп:

1) Найменування музичних інструментів, призначених для відтворення ритмічних шумів і вилучення звуків, що застосовуються для сольного або групового виконання (віолончель, бубон, гітара, валторна, кастаньєти, клавесин, скрипка, сопілка, рояль, орган, катеринка, цимбали, шарманка,смичок, скрипкова дека, струна); Наприклад:

Вітри гули віолончеллю, писали пальми акварель.
Я вчора бачила ту скелю, де був прикутий Прометей. [10;111]

Любов неповторна -
моя валторна.
Шляхи прощальні -
перша скрипка печалі. [7]

Той клавесин і плакав, і плекав
чужу печаль. Свічки горіли кволо.
Старий співак співав, як пелікан,
проціджуючи музику крізь воло. [7;46]

І на човнах, залитими кварталами,
коли ми поверталися зі школи,
дзвеніли сміхом, сонцем і гітарами
балкончиків причалені гондоли. [10;83]

минуть віки... Калинова сопілка
всю правду скаже голосом моїм. [7]

Комусь – щоб хліба скибка.

Комусь – щоб тільки лаври.

Одна душа – як скрипка,

а друга – як літавра. [7]

2) Назви музичних жанрів, а саме родів і видів музичного мистецтва, пов'язаних з їх виникненням, сприйняттям і умовами використання (романс, соната, балада, симфонiя,реквієм, сюїта, пісня, опера, скерцо, хорал, вальс, полонез, ноктюрн, мазурка, лезгинка, падеграс, менует, полька, гопак, тарантела, чардаш);

О, заспівайте дівчині романс!
Жінки втомились бути не прекрасними. [7]

Мовляв, їм добре. Козакам в досаду.
Ось почекай, мазурку ще утнуть.
Ми видержим. Хай танчать до упаду
Вони стріляти першими почнуть. [10]

Танцюють чи не всі там і чардаш, і мазурку, і танці всіх племен. [10;178]

Від ніжного ноктюрна –

до громових симфоній.

Від буйного обурення –

до сміху саксофонів. [7]

3) Назви музичних спеціальностей,професій і амплуа (диригент, лірник, маестро, кобзар, арфістка, примадонна, скрипаль, гітарист, бандурист, співак, віртуоз, соліст);

Це тільки мить, уривочок, фрагмент.
Остання нота ще бринить в повітрі, –
дивися: Час, великий диригент,
перевертає ноти на пюпітрі. [10;88]

Сумна арфістко — рученьки вербові! -
по самі плечі вкутана в туман.
Зіграй мені мелодію любові,
ту, без котрої холодно словам... [7]

Старий маестро з добрими руками,
котрий гуманно причинив балкон [7]

лист, як струну гітарист.
Я чую слова, де ні Отримала я ненаписаний лист.
Торкнула той слова нема.
Я теж, як і ти, від любові німа. [7]

4) Терміни, що визначають темп, динаміку і характер виконання в цілому (алегро, модерато, крещендо, форте, димінуендо, стакато);

5) Терміни музичної фонетики,розділу теорії музики,що вивчає музичний звук та його характеристики (інтервал, акорд, звук, диссонанс, акустика, тембр, резонанс, камертон, октава, сольфеджiо);

Чи, може, це ввижається мені

той несказанний камертон природи,

де зорі ясні і де тихі води? [7]
Він був старий і плакав не про нас.
Той голос був як з іншої акустики. [7]

Сольфеджіо, сольфеджіо!.. Октави...
колоратура... опера... вокал... [10;204]

6) Терміни музичної морфології – теорії музики, що вивчає основні виразні і формотворчі музичні засоби – ритм, метр, лад, ритмічні одиниці, мелодію і тональність (гама, такт, ритм);

Дощі програють по городах гаму.
Трусне зелені кучері весна.
Педалі днів натисне під ногами –
І заспіває пташка голосна. [10;334]

А ритми мчать— як вершники у полі.
А рима віршам запліта косу. [7]

А ми минаєм…ми минаєм…так-то…
А час – це тільки відбивання такту. [7]

7) Терміни нотної графіки або розділу теорії музики, що вивчає нотне письмо і його історію, основні елементи, знаки спрощення і скорочення (нота, нотне письмо, мелодiя, пауза, партитура, скрипковий ключ, басовий ключ);

Усе таке важливе: Нотабене.
Все невідкладне: Нота, Нота — бене!
Усе на вчора, і гаття, гаття!

А що ж тоді залишиться од мене,
якщо візьму я тільки ноту бене?
А де ж тоді симфонія життя? [7]

Люблю слова, їх музика іскриста.

Мелодія пекуча і терпка.

Ця аскетична пристрасть гітариста,

коли він струни пальцями торка. [7]

Відмикаю світанок скрипковим ключем.
Чорна ніч інкрустована ніжністю.
Горизонт піднімає багряним плечем
день —
як нотну сторінку вічності. [10; 80]

8) Назви співочих голосів (сопрано, меццо, контральто, тенор, баритон, бас);

Співає ліс захриплими басами,
веде за повід стежечку худу. [7; 63]

І слухав меццо, сопрано й фальцети,

і пише рецепти, і пише рецепти... [7; 400]

Як холодно! Акація цвіте.
Стоїть, як люстра, над сирим асфальтом.
Сумної зірки око золоте,
і електричка скрикнула контральто. [10; 37]

Усі пищать. Усі вони сопрано.
Усі співати хочуть Баттерфляй. [10; 204]

9) Імена власні - прізвища відомих композиторів і персонажів оперних творів, а також музикантів і співаків певцов (Берліоз, Бізе, Бетховен, Альбiнонi, Верді, Ліст, Моцарт, Вiардо, Ґріґ, Бах, Пуччіні, Сарасате, Шопен, Сальєрі, Шуберт, Шуман; Ойстрах, Паганіні; Баттерфляй, Аїда, Кармен, Мефістофель, Маргарита, Тоска).

Краще послухати «Арабески» Шумана. Краще піти в театр [8; 220]

А тут не все так чітко.

То крила, то вериги.

Від Баха – до чечітки.

Від "чижика" – до Ґріґа. [7]

Іще тебе в Гренаду твій тато повезе.
Життя — це і усмішка, і сльози ці солоні.
І кров, і барикади, і музика Бізе! [7]

Приходила до нас іспанка Карменсіта.
Любила танцювати, на те ж вона й Кармен. [10; 178]

Концертний зал був круглий, наче острів.
Погасла люстри золота бджола.
І ще живий, а вже далекий Ойстрах
підняв смичок… і скрипка ожила! [10;180]

— Він що, заважає чиїйсь кар’єрі?

— Немає Моцарта — ніхто не Сальєрі. [7]

Що ви сказали? «Тоска»? Тоська. Так, Пуччіні.
Аїда? Ні. Безсоння. Люмінал.
Вам не дано. Пояснювать? Причини?!
В кордебалет. В кафе. У персонал!!! [10; 205]

Створення музичної атмосфери: використання музичних термінів і символів в літературній творчості Ліни Костенко є унікальним, тому як художньому слову взагалі властиві свіжість вираження при створенні незвичайного образу, його яскравої індивідуальностi. Поетеса включає музичні терміни в незвичайний і особливий для них метафоричний, образний емоційний контекст, створюючи яскраві і незабутні поетичні образи: сосновий ліс перебирає струни [10; 275], вітри гули віолончеллю [10; 111], білий вальс вітрів і хуртовин [10; 363], відмикаю світанок скрипковим ключем [10; 80], люблю твоє проміння крізь музику беріз [10; 42], виє вовк, ночей моїх соліст [10;45], електричка скрикнула контральто [10; 37], на вікнах розсиплеться сонячне скерцо [10; 384], вiки замкнула на басовий ключ[10;67],болять дисонанси, сумують симфонії [10;385], смертельна туга плакала органно [10; 136], пручаються ноти в розпечений залп [10; 385], а затишок співає, мов сирена [10; 159].

Ми звернули увагу, що характерним для сучасної української художньої літератури, а саме творчості Ліни Костенко є: по-перше, використання музичних термінів в їх прямому, лексичному значенні, коли вони виступають в описах, що відтворюють ті чи інші деталі зображуваного і служать фоном для розгортання ідей твору, наприклад:

1) «Ходили у філармонію, слухали «Адажіо» Альбіноні, і так було приємно додому йти пішки!»[8; 263];

2) «Тільки наукова дідорня може вважати, що скрипка Страдіварі – це всього лише особовий склад лаку, а кохання – хімічний коктейль у голові на пару років чи місяців» [8; 157];

3) «Арабески» Шумана. Краще піти в театр. Краще обнятися і побути рядом» [8; 220];

4) «Відкриття Олімпіади було грандіозне. Грецька співачка виходила, як із піни морської, у хвилях синьо-сріблястої сукні, і співала античним голосом» [8; 354];

5) Сольфеджіо, сольфеджіо!..Октави…

колоратура… опера… вокал…

Взискуйте слуху, слуху, а не слави!

Нічого, звик. Усе життя звикав [10; 204].

6) Студентьскі вечори… Танцюють чи не всі там

І чардаш, і мазурку, і танці всіх племен [10;178];

7) Співає гімни смертна жінка.

А в ній – чи знає і сама? –

Безсмертно тужить плем’я – інки.

Те плем’я, котрого нема [10; 133];

8) У музичній школі розучував менуети й сонати, а тут бацає то «Стильного чувачка», то «Місісіпі-кля-кля-кля» [8; 374];

Аналіз матеріалу показав, що, по-друге, музичні терміни символи вживаються в художніх творах в переносному, метафоричному сенсі і часто саме ці терміни – слова, опиняючись в центрі уваги автора, дають основу для ліричних і філософських роздумів, для образних узагальнень різного роду, наприклад:

* * *

Мені здається, музика — космічна.

Найбільш космічна із усіх мистецтв.

Я часом думаю, що музика походить

ще з позивних із космосу крізь хаос.

А особливо — скрипка і орган.

В його акордах чутно кроки Бога.[7; 540].

У цьому вірші поетеси терміни-слова, що позначають музичні інструменти, є ядром висловлювання, навколо якого розгортаються думки автора про божественну природу музичного мистецтва в цілому. Слід особливо підкреслити, що в основному терміни музичного мистецтва в художніх творах письменниці використовуються саме в переносному, метафоричному сенсі, з метою посилення емоційного впливу на читача, для створення різного роду ефектів і як засіб експресії і виразності.

Спостереження над мовним матеріалом показали, що музичні терміни в мові художньої літератури втрачають свої традиційні специфічні характеристики: точність, однозначність, стилістичну нейтральність, відсутність модальних та естетичних характеристик та ін. І часто набувають ряд нових функціонально-стилістичних особливостей: суб'єктивну інтерпретацію, багатозначність, неточність, свободу у використанні, нове вербальне оточення, модальні характеристики, емоційне забарвлення, додаткові естетичні відтінки.

В цілому, як показує проведене дослідження, музичні терміни, використовувані Ліною Костенко, фігурують у створенні таких експресивно-стилістичних засобах, як порівняння, метафора, уособлення і метонімія. Уособлення в творах Ліни Василівни можуть використовуватися для опису картин природи, розкриття внутрішнього світу ліричної героїні, для філософських роздумів і узагальнень, наприклад:

а) І я не я, і ти мені не ти.
Скриплять садів напнуті сухожилля.
Десь грає ніч на скрипці самоти.
Десь виє вовк по нотах божевілля.
Бере голодну тугу — як з ножа.
Дзвенять світів обледенілі дзбани.
І виє вовк. І вулиця чужа
в замет сміється чорними зубами.
І виє вовк, ночей моїх соліст...[10; 45];

б) Сосновий ліс перебирає струни.

Рокоче тиша на глухих басах.

Бринять берези. І блукають луни,

людьми забуті звечора в лісах. [10; 275];

в) Дощі програють по городах гаму.

Трусне зелені кучері весна.

Педалі днів натисне під ногами –

І заспіває пташка голосна. [10; 334];

г)Це тiльки мить, уривочок, фрагмент.

Остання нота ще бринить в повітрі, –

дивися: Час, великий диригент,

перегортає ноти на пюпітрі [10; 88];

д) Співає ліс захриплими басами,

веде за повід стежечку худу [7; 63];

ж) Той клавесин і плакав, і плекав
чужу печаль. Свічки горіли кволо.
Старий співак співав, як пелікан,
проціджуючи музику крізь воло. [7; 46] i т.п.

На наш погляд, музичні терміни, використовувані в художній літературі Ліни Василівни Костенко в прямому, номінативному значенні, вживаються в основному для створення фону дії, правдивого життєвого відображення деталей і процесів, мовної характеристики осіб тієї чи іншої професії, в мові автора як прийом стилізації. Метафори в поетичній творчості Ліни Костенко можуть служити для створення незвичайних образних картин природи:

Ті журавлі, і їх прощальні сурми…

Тих відлітань сюїта голуба…

Натягне дощ свої осінні струни,

Торкне ті струни пальчиком верба. [10; 301].

У цьому вірші поетеса асоціативно порівнює осінній дощ зі струнами, тому як нескінченні краплі затяжного дощу і правда нагадують струни. Ліна Василівна дуже вдало зіставляє відліт журавлів на південь саме з сюїтою-музичним твором, що складається з декількох великих самостійних, що контрастують між собою, частин. Курликання журавлів тут – це своєрідна сюїта, створена двома, протилежними за настроєм, піснями: осінньої, повної печалі розставання з рідним краєм, і весняної, наповненою захопленою радістю повернення в рідні краї.

Завдяки метафоричному обіграванню музичних термінів Л. Костенко також розкриває внутрішній світ ліричної героїні, передає найбільш тонкі рухи, сподівання і переживання жіночої душі:

Спини мене отямся і отям

Така любов буває раз в ніколи

Вона ж промчить над зламаним життям

За нею ж будуть бігти видноколи

Вона ж порве нам спокій до струни

Вона ж слова поспалює вустами

Спини мене спини і схамени…[10; 6].

Як бачимо, любов ліричної героїні – пристрасна і пекуча. Вона мчить і ламає все на своєму шляху, рве «спокій до струни». Такою метафорою поетеса передає найвищу напругу людських почуттів емоцій, підкреслює всепоглинаючу силу любові [21; 107].

Музичні зіставлення можуть виконувати в поезії Ліни Костенко функції пізнання навколишнього світу, відтворення різноманітних явищ природи і передачі складних людських почуттів, розкриття важких філософських проблем [21; 106], наприклад:

а) Що мій лежить за Віслою, далеко.

Якби землі хоч рідної на труни.

А ті ж обличчя як скрипкова дека,

що вже на скрипці порвані всі струни; [2; 14];

б) А сірі будні будуть бити, як в бубни.

Дуже мені легко. Дуже мені трудно. [7; 8];

в) Яка різниця – хто куди пішов?

Хто що сказав, і рима вже готова.

Поезія – це свято, як любов.

О, то не є розмовка побутова!

І то не є дзвінкий асортимент

метафор, слів, – на користь чи в догоду.

А що, не знаю. Я лиш інструмент,

в якому плачуть сни мого народу. [10; 117].

У метафоричному порівнянні "я лиш інструмент, в якому плачуть сни мого народу", Ліна Василівна Костенко ототожнює себе з музичним інструментом, визначаючи ту роль, яку вона виконує в житті свого народу, а саме своє покликання художника [21; 108].

Музичні терміни, що беруть участь у створенні метонімії, автор використовує головним чином для відображення ситуації, а також розкриття рухів хвилюючої душі героя твору, його іронічного ставлення до дійсності:

а) Iшли музики із весілля,

Цимбали, бубон і скрипаль [7; 47];

б) Вродливий, етнічно вдекорований баритон натхненно співає: «Україно моя! Хай боронять тебе заворожені крила джмеля!» От хіба тільки й оборонять, що заворожені крила джмеля [8; 268];

в) Старесенький лікар, чаклун санаторний,

підсилений курс призначає, повторний,

І слухає меццо, сопрано й фальцети,

І пише рецепти, і пише рецепти… [7; 400];

г) Мені вже й сопрано допікають. Одна поп-зірка все співає: «У слов’янки губи, як рахат-лукум». Ну співала б - як малина, як горобина, як конфітюр, як мед. [8;237].

Підводячи підсумок вище викладеному, хочеться відзначити, що використання музичних термінів у творчості Ліни Костенко є стилістично виправданим, оскільки дозволяє їй найбільш повно розкрити задум твору, створюючи неповторні обстановку і атмосферу творінь, а також показати яскраву складність і неординарність його ліричних героїв.

Відображаючи реальний світ, певні його ділянки, письменниця використовує музичнi термiни для досягнення своїх ідейно-художніх задумів. Функції цих термінів абсолютно різнi: від додаткової деталі до мовного портрета персонажа, розкриття внутрішнього світу і складних почуттів ліричного героя, створення неповторних метафоричних картин природи до розкриття важких філософських проблем і можливості виходу на вічні теми в новому для літератури ракурсі.

1 2 3 4

скачати