МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ОДЕСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МОРСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ
НАВЧАЛЬНО-НАУКОВИЙ МОРСЬКИЙ ГУМАНІТАРНИЙ ІНСТИТУТ КАФЕДРА «ФІЛОЛОГІЯ»
Курсова робота
на тему:
«Мовні засоби вираження політкоректності в англомовних текстах ЗМІ та особливості її перекладу українською мовою»
Виконала
студентка 3 курсу 31 групи
денної форми навчання
Маслийчук Світлана Миколаївна
Одеса-2020
ЗМІСТ
ВСТУП…………………………………………………………………………..........3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ………………...…..........5
1.1. Походження феномену «політична коректність» та його визначення………5
1.2. Проблема політичної коректності в англомовних текстах ЗМІ……………...9
1.3. Політична коректність у контексті евфемії.…………..……………………..11
Висновки до Розділу 1……………………………………………………..….........12
РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕКЛАДУ АНГЛОМОВНИХ ТЕКСТІВ ЗМІ УКРАЇНСЬКОЮ МОВОЮ ………..........................................................................14
2.1. Види політкоректної лексики в медійних текстах……………………………14
2.2. Евфемізми як засіб вираження політкоректності…………………………….20
2.3. Особливості перекладу політкоректної лексики українською мовою………23
Висновки до Розділу 2………………………………………………………...........25
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ……………………………………………………...........26
РЕЗЮМЕ……………………………………………………………………....……29
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………….……31
ВСТУП
Мова – це основний засіб суспільної комунікації, інструмент опису світу та змін, які в ньому відбуваються. У мові, як і у природі, все живе все рухається. У цьому розумінні, мова є динамічним віддзеркаленням того, що відбувається у суспільстві: його процесів, явищ, культури, традицій та ментальності народу. Те, якою мовою ми говоримо і пишемо, детермінує наш спосіб мислення, впливає на процес категоризації та ієрархізації реальності.
Крім того, мова є дзеркалом культури, в якому відбивається суспільна самосвідомість, спосіб життя, мораль, система цінностей і світогляд, з огляду на це, надзвичайної популярності набуває новий культурний і мовний феномен – «політична коректність». Оскільки мова і реальність є нерозривно пов’язаними, то в цьому контексті аналіз мас-медійних текстів допомагає нам інтерпретувати сучасну дійсність.
Політична коректність – це свого роду добровільний суспільний кодекс поведінки. Його основу становить схвальне прагнення не образити, не зачепити почуттів людини, зберегти гідність особи і гарний настрій.
Вивчення феномену політичної коректності набуває особливої актуальності у період глобалізації суспільства, при якому створено умови для вільного пересування представників різних рас, етносів, релігій і культур, разом із властивими їм ідеями, концепціями та ідеологіями. Необхідність розв’язання можливих суперечностей, конфліктів, непорозумінь, в основі яких лежить культурна неоднорідність сторін, активізувала роботу вчених-лінгвістів. За таких умов гостро постає питання адекватного перекладу текстів та уникнення комунікативних непорозумінь і невдач у міжкультурному спілкуванні.
Актуальність даного дослідження обумовлена тим, що у сучасному світі вплив преси та ЗМІ зростає з кожним роком. Саме ЗМІ формують думки людей про події у світі.У зв'язку з чим виникає потреба у прояві мовної коректності, оскільки автори текстів статей зацікавлені у тому, щоб не образити почуттів жодного читача. Одним із інструментів реалізації успішної мовної комунікації є використання політкоректної лексики, що зумовлює актуальність обраної теми дослідження.
Основною метою дослідження є вивчення особливостей застосування мовних засобів вираження феномену «політичної коректності» в англомовних текстах ЗМІ та особливості їх перекладу українською мовою. Мета дослідження зумовлює необхідність вирішення таких завдань:
1) розкриття поняття політичної коректності у науковій літературі;
2) обґрунтування доцільності використання політично коректної лексики в медійних текстах ;
3) аналіз особливостей перекладу політкоректної лексики українською мовою.
Об’єктом дослідження є політкоректна лексика в англомовних медіатекстах.
Предмет дослідження – мовні засоби вираження феномену політичної коректності в англомовних текстах ЗМІ.
У ході дослідження застосовувалися такі методи: описовий метод для аналізу та класифікації мовних засобів вираження політкоректності та контекстуальний метод, який допоміг визначити особливості перекладу політкоректних одиниць.
РОЗДІЛ 1
ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ
Активний розвиток суспільства, в який бурхливо впроваджуються толерантність й демократизація, сприяють культурним трансформаціям. Велику роль у нових реаліях життя відіграють сучасні ЗМІ, у зв’язку з чим виникає потреба у дослідженні політкоректної лексики, у тому числі у медіатекстах. Це явище зумовило великий вплив на сучасну англійську мову, і перетворилося в подобу самоцензури в усіх сферах ЗМІ.
1.1. Походження феномену «політкоректність» та його визначення
Зародження поняття політкоректності почалося саме в англійській мові, адже англійська мова є мовою світового спілкування, міжнародною та міжкультурною мовою. Вона використовується як засіб комунікації між представниками різних народів та рас. Англійською мовою розмовляють понад 2 мільярди людей. Тому цілком зрозумілий той факт, що поява політкоректності в англійській мові є важливим аспектом при спілкуванні між людьми. Необхідно зазначити, незважаючи на узгодженість вчених, які досліджували тему політкоректності, точний час виникнення терміну не виявлено. За таких умов, далі наведені декілька версій щодо історії походження політкоректності, які є більш достовірними.
Уперше поняття політкоректність виникло внаслідок невеликих повстань африканців, які були обурені «англійським расизмом» і вимагали усунення відмінних расових якостей та дерасилізації поняття «black» на позначення темношкірих жителів США. Щоб уникнути великих повстань виникло нове позначення для американців африканського походження як «Afro-American» – афро-американці.
Письмово цей термін був використаний у судовій справі «Чізхольм проти Джорджії» у 1793 р., де Верховний Суд США при рішенні цієї справи вжив термін «not politically correct», що означало – політично некоректний, суспільно неприйнятний.
Однак, понад півстоліття пізніше цей термін мутував, перебравшись у зовсім інше середовище – у розвинене світське капіталістичне суспільство, в якому була свобода слова. Як чітко зазначив американський журналіст Гітченс К.: «Уперше в американській історії ті, хто закликають до розширення прав, також закликають до скорочення мови» [20, с. 3]. У той час політкоректність охоплювала не лише слова, а й дії. Республіканці вважали антивоєнні протести наприкінці 50-х р. XIX ст. «політично некоректними», а демократи вважали підтримку законодавства про громадянські права «політично коректною».
У 60-х роках XIX ст. велику увагу до політкоректності проявив феміністський рух. Як приклад, відомі феміністки Жермен Грир, Бетті Фрідан, Кейт Міллетт, Глорія Штейнем досягли рівності у зверненні до жінки, яке б не дискримінувало її як незаміжню «Miss» («міс») та заміжню «Mrs» («місіс»). Замість цих слів вони включили до мови слово «Ms»(«міс») по аналогії з «Mr» («містер») [12].
Політкоректність стала частиною сучасного лексикону і навіть сучасного мислення унаслідок широких публічних дискусій, що розпочались у камбузах США з кінця 1980-х. Оскільки майже 50% американців навчалися в коледжах, де вплив суперечок був широким. Як концепція, політкоректність передує дискусії і є складним явищем, яке кардинально змінилося навіть за останні два десятиліття. Саме за цей час вона змістилася від своїх первинних проблем, що стосувалися освіти та навчальної програми, на численні реформи та питання, що стосуються раси, культури, статі, інвалідності, навколишнього середовища та прав тварин.
У 90-х р. ХХ століття феномен «політична коректність» перетерпів важкі часи. У засобах масової інформації США стали публікуватися статті про політичну коректність. Таким чином, 21 січня 1991 року у газеті «The New York Magazine» з'явилася публікація «Are You Politically Correct?». У даній статті політкоректність була оголошена загрозою особистих свобод, і, більшою мірою, свободи слова.
Історія доводить, що термін «політична коректність» не застарілий. Його значення різко змінилося з першого використання. Зміна значень показує, що цей термін може знову змінюватися, адже мова розвивається і поповнюється новими словами. Таким чином, можна сказати, що з початку зародження цього терміну та до 80-90-х років XIX ст. політична коректність була соціокультурним рухом, де окремі групи людей (афро-американці, феміністки, науковці) намагалися досягти рівноваги на мовному рівні. Маємо підкреслити, що, хоч виникнення феномену «політкоректності» розпочалося в США, цей термін отримав міжнародний розголос і поширився в більшості країн світу.
Що ж таке «політкоректність»? Саме це питання є фундаментальним в нашій роботі, на яке все важче відповідати через постійні зміни реалізації нових понять в суспільстві. Більшість людей формулюють відповіді наступним чином: «Це означає не використовувати такі слова, як «нігер» або «каліка». Це означає проявляти повагу до всіх. Це означає приймати і заохочувати різноманітність». Ці відповіді адекватні, але охоплюють лише основні питання. Центральне ж місце займають акценти на образливі вислови, упереджене ставлення і образливу поведінку по відношенню до певних груп людей.
Словники сучасної англійської мови дають дещо різні визначення поняттю «політична коректність». У нашому дослідженні ми наведемо різні варіанти значень терміну «політкоректності» та виведемо своє значення, спираючись на подану інформацію.
У словнику «Macmillan Dictionary» [22] політична коректність виступає як стратегія боротьби з дискримінацією, у центрі уваги якої була мова.
Згідно «Cambridge Dictionary» [23], політкоректна людина – уникає формулювань і дій, які можуть бути образливими для інших, особливо тих, які стосуються статі, раси. Оксфордський словник дає таке визначення поняттю політична коректність: «політична коректність, яку часто називають просто ПК, стосується уникання певних поглядів, вчинків і перш за все, форм висловлювання, які завдають шкоди і можуть сприйматись як образа. Це може бути проти чоловіків чи жінок, проти літніх людей, або проти людей з певним кольором шкіри расового походження або фізичної вади» [14, с. 418]. Необхідно зазначити, у більшості випадків, термін означає передусім «необхідність поводитися ввічливо, шанобливо, дотримуючись правил і норм поведінки, прийнятих у суспільстві.
У XX ст. в англомовному суспільстві почала лунати нова фраза «політична коректність», коротше кажучи, ПК, швидко стала однією з найпопулярніших термінів у країні, породивши потік книг, статей у журналах та редакційних статей. Такі вчені як Тер-Мінасова С. Г., Лоузі Кей М., Г‘юз Д., Белл Р., Ферклаф Н., досліджували цю тему, так як вона є дуже актуальною. Відомий лінгвіст Тер-Мінасова С. Г. визначає політкоректність як прагнення знайти нові способи мовного вираження замість тих, які зачіпають почуття і гідність індивіда, принижують його людські права звичайною мовною нетактовністю або прямолінійністю щодо расової й статевої приналежності, віку, статусу, стану здоров'я, зовнішнього вигляду [12, с. 136]. Дослідниця Кей М. Лоузі трактує термін політкоректність як систему програм, ініціатив та поглядів, розроблених з метою вдосконалення взаємодії суспільства з певними соціальними групами та покращити їх життя і роль у суспільстві [21].
Мовознавець Джефрі Г’юз в своїй статті «Політична коректність: історія семантики та культури» пише: «з точки зору лінгвістики, проект політичної коректності почався з переважно ідеалістичного й навіть пуританського прагнення почистити мову за допомогою її позбавлення деяких властивостей, що мали упереджений характер» [20, с. 6]. Американський соціолог Белл Р., у свою чергу, визначає «політкоректність», як певні норми поведінки, яким індивід повинен в очах оточуючих в більшій чи меншій мірі слідувати, причому деякі з цих норм будуть нормами мовної поведінки і кодами відповідної мови [24, с. 235].
Серед багатьох визначень терміну «політкоректності» є такі, що надають терміну негативної конотації і асоціюють його з крайнощами, що виникають у нав'язуванні строгого дотримання нейтральної мови стосовно статі, віку, сексуальної орієнтації, расової приналежності. Так, наприклад, американський ліберальний експерт Джонатан Чейт, який є супротивником політкоректності в США, трактує політкоректність як політичне явище, в якому більш радикальні члени лівих намагаються регулювати політичний дискурс, і тим самим визначити погляди, протилежні їхнім, як фанатичні та нелегітимні [13].
Ферклаф Н. вважав, що політкоректність – це багатогранне явище, де до уваги потрібно брати соціальні перетворення останніх десятиліть. І з цього випливає закономірний наслідок поширення феномену «політкоректності», який з кожним роком стає все більш ліберальним [15].
У результаті аналізу наведених визначень політкоректності, у нашому дослідженні розуміємо дану категорію як прагнення знайти нові способи мовного вираження замість тих, які зачіпають почуття і гідності індивідуума, порушують його людські права звичною безтактністю, прямолінійністю щодо расової та статевої приналежності, віку, стану здоров'я, соціального статусу, зовнішнього вигляду.
1.2. Проблема політкоректної лексики в англомовних текстах ЗМІ
З розвитком міжкультурної комунікації все більших обертів набирає проблема політкоректності та пов’язані з нею правила застосування політ коректної лексики. Науковці велику увагу приділяють відмінностям у міжкультурних відносинах, між народами, які можуть спричинити непорозуміння, комунікаційні невдачі та помилки, які, у свою чергу, можуть привести до конфліктної ситуації. Тому потрібно відшукати саме той варіант, який би задовольняв обидві сторони спілкування.
У кінці 1990-х років міська рада Бірмінгема організувала серію концертів, шоу та інших громадських заходів, приурочених до Різдва, і назвали все це «Winterval» (winter + festival – суміш зими і фестивалю). Це було інтерпретовано деякими критиками, як перебільшена спроба уникнути образи людей нехристиянських віросповідань, і мер був звинувачений в «оголошенні війни на Різдво». Насправді все було не так просто (мер зазначив, що на ратуші був плакат з написом «Щасливого Різдва», а на кількох громадських площах – ялинки), але це стало однією з багатьох ситуацій, які були затавровані як «політична коректність зійшла з розуму» [17].
Саме у США політкоректність має надзвичайне значення, що можна простежити в політичній, художній та повсякденній сферах спілкування. Так, наприклад, прагнення американців дотримуватися політкоректності у всіх сферах призвело до того, що в деяких англомовних країнах традиційне побажання «Merry Christmas» («веселого Різдва») почали замінювати на «Happy Holidays» («щасливих свят») у випадках, коли воно звернене до людей, чиє віросповідання нам невідоме.
Американські ЗМІ завжди дуже обережні при висловлюваннях, які можуть образити певні групи людей (мігрантів, мусульман, негрів, людей нетрадиційної орієнтації). Але, деякі американські статті демонструють зловживання політкоректністю в англійських текстах. Саме це є чи не найголовнішою проблемою політкоректності – визначити, в яких випадках уживання політично коректної лексики є доречним. Так, наприклад, в американської статті «10 Hilarious Examples Of Political Correctness Gone Mad» («10 кумедних прикладів, того що політкоректність збожеволіла») наводиться 10 прикладів недоречного вживання політкоректності. Один із них ілюструє те, як Рада округу Тунбрідж Уеллс у Кенті змінила термін «brainstorming» («мозкова атака») на «thought showers» («потік думок») через страх образити епілептиків [18].
Ще однією проблемою політкоректної лексики є її переклад на інші мови. Великого значення у процесі перекладу цих лексичних одиниць відіграють процеси глобалізації. Відношення до політкоректної лексики в українській мові змінюється завдяки цим процесам, і це впливає на перекладацькі тенденції. Перекладачі намагаються адаптувати англомовні політкоректні терміни, відповідно до ужитку мови, якою виконується переклад. Сучасні українські дослідники Кияк Т., Заводська О., Великородна В., виявляють зацікавленість до аналізу політкоректних термінів. Слід зазначити, що на політкоректну лексику впливає також і наш менталітет, культурні цінності та моральні принципи. Зокрема, ці фактори зумовлюють часткову неадекватність перекладу, неприродне звучання термінів – вони здаються глузливими та неприйнятними для формального стилю [4].
Як зазначалося вище, американці намагаються бути коректними по відношенню до всіх, адже США – це країна, де живуть різні народи, нації і саме запорука успішного співіснування є використання політично коректної лексики. Так, наприклад, в англійській мові слово «pet» («собака») було замінено на «animal-companion» («тварина-компаньйон»). Це свідчить про певні розбіжності в суспільній свідомості: домашній вихованець сприймається не як іграшка, а як член сім'ї, який володіє певними правами. Але те, що здається природним одній стороні, може сприйматися як неадекватне і навіть таке, що відхиляється від норм спілкування, іншою стороною. Тому, при перекладі на українську мову таке словосполучення звучить неприродньо і є не зрозумілим.
1.3. Політична коректність у контексті евфемії
Евфемія – це явище, що існує на протязі всієї історії людства і властиве людській мові у цілому. Евфемізми виникли задовго до появи політкоректності. Виникнення цих слів пов’язано з прагматичними причинами: ввічливість, ясність, делікатність. У різних мовах, у різні часи продуктивними стають ті чи інші тематичні групи евфемізмів. В усній та письмовій мові ми використовуємо евфемізм, коли маємо справу з табу або делікатними темами. Під евфемізмами розуміється заміна будь-якого слова (словосполучення) з негативною конотацією на більш коректне з метою уникнення комунікативного дискомфорту, а також з метою маскування певних фактів дійсності. Так, наприклад, замість слова «death» (смерть) використовують такі слова як «passing» чи «to put one`s life on hold» у тому ж значенні. Велика група евфемізмів утворена за принципом ввічливості та містить слова і сполучення, які пом'якшують вікову дискримінацію: «middlescence» («середній вік») – це період життя від 40 до 65 років. Період життя від 65 років і далі стали називати «thirdage» («третій вік»). Замість слова «old» («старий») поширились такі евфемізми, як «senior», «mature», «golden-ager». [2, с. 96].
У словнику «The New Fowler's Modern English Usage» знаходимо визначення цьому терміну: «евфемізм означає використання пом'якшувального, невизначеного або перифрастичного виразу, як заміну занадто прямій точності або неприємному вживанню» [16, с. 267].
Головна відмінна риса політкоректності від евфемізмів – це крайня запобігливість. Засуджуються не тільки образливі вчинки, а все, що є потенційно образливим. Крім того, політкоректності, на відміну від евфемії, характерна крайня не конфліктність, тобто, обирання найменш образливого варіанту, навіть якщо він є менш імовірним чи навіть відверто вигаданим.
За сферою дистрибуції евфемізми розподіляються за такими функціонально-прагматичними розрядами: загальновживані евфемізми, арготичні евфемізми та евфемізми «політичної некоректності» [2, c. 95]. У нашому дослідженні нас цікавлять евфемізми «політичної некоректності», основним чинником яких є ввічливість. У цю групу входять вирази, що пом’якшують слова, які можуть сприймаються як образливі. Евфемізми є не тільки типовим, але також і законним засобом мовного вираження, мають чіткий нормативний статус, оскільки використовуються тоді (в тих ситуаціях і контекстах), коли мовні норми вимагають заміни прямих номінацій непрямими.
У цілому можна резюмувати, що евфемізми вживаються для заміни соціально чи психологічно неприйнятних прямих номінацій, наділяють поняття позитивною конотацією і значною мірою полегшують процес передачі інформації у певних сферах людської діяльності.
1 2 3