Муренченко Т.Г.
Журналістика толерантності – це підхід, або радше принцип, який тримається на трьох китах:
- Верховенство права
- Професійність
- Повага до людського життя – іншими словами, гуманізм.
- «Керівник» і «один із керівників» — не одне й те саме, кажуть експерти.
- Журналісти та редактори повинні здійснювати кроки для перевірки автентичності усіх повідомлень, відео- та аудіоматеріалів, отриманих від представників загалу, фрілансерів, прес-служб та інших джерел. (п. 6) Кодексу журналістської етики
- Редакційна обробка матеріалів, включаючи знімки, текстівки, заголовки, відповідність відеоряду та текстового супроводу тощо не повинні фальсифікувати зміст... (п. 8) Кодексу журналістської етики
- https://detector.media/community/article/195194/2021-12-29-mediachek-poltavshchyna-porushyla-etychnyy-kodeks-u-novyni-pro-pidozru-odnomu-z-kerivnykiv-kolonii/ - посилання
- Повага до права громадськості на повну та об’єктивну інформацію про факти та події є найпершим обов’язком журналіста. Журналісти і редактори повинні здійснювати кроки для перевірки автентичності усіх повідомлень, відео- та аудіо матеріалів, отриманих від представників загалу, фрілансерів, прес-служб та інших джерел. (п. 6) Кодексу журналістської етики
- Факти, судження та припущення мають бути чітко відокремлені одне від одного. Неприпустимим є розповсюдження інформації, що містить упередженість чи необґрунтовані звинувачення. (п. 9) Кодексу журналістської етики
- Точки зору опонентів, у тому числі тих, хто став об’єктом журналістської критики, мають бути представлені збалансовано…(п. 10) Кодексу журналістської етики
- https://detector.media/community/article/209862/2023-04-07-mediachek-novynar-poltavshchyny-identyfikuvav-u-novyni-pro-vykryttya-prorosiyskoi-diyalnosti-osib-pro-yakykh-sbu-ne-zghaduvala/ посилання
Мова ворожнечі – мова ненависті.
До мови ворожнечі відносяться:
- Антисемітські висловлювання
- Сексистські висловлювання
- Ксенофобські висловлювання
- Расистські висловлювання
- Виправдання актів насильства у минулому.
- Важливо пам’ятати, що висловлювання мовою ворожнечі у першу чергу дегуманізують цілі групи людей, які стають лише фігурами – без імені, біографії, родини, професії, друзів, без будь-якої людської подоби.
- Саме тому мова ворожнечі завжди призводить до дискримінації та насильства: адже якщо перед вами не людина, то і бити її не так вже і важко.
- У подібних заголовках йдеться не про конкретних злочинців чи підозрюваних у злочинах, а про цілі групи людей.
- А як щодо думки тих, хто вважає, що окремі групи людей не повинні реалізовувати свої конституційні права – висловлювати позицію, збиратися на мітинги?
- Або ще радикальніше: як щодо думки тих, хто вважає, що окремі групи людей за певними ознаками, не мають рівних прав – на місце проживання, освіту, самореалізацію, а іноді й на життя?
- Дуже часто саме епізоди перешкоджання реалізації конституційних прав однієї групи людей іншою, насильство, найбільше захоплює увагу медіа і монополізує ефірний час: дуже часто ЛГБТ прайдів ми бачимо «яскраве» шоу сутичок між людьми «різних таборів» або сутички з поліцією.
- І сама подія та її учасники, які вийшли заявити про дискримінацію і свої проблеми, виступає лише тлом, прохідним матеріалом для картинки, яку створюють нападники.
- Розглядуваний матеріал не містить узагальнень щодо навчального закладу; фокусується не на ньому, а на лише двох конкретних засуджених; не містить образ, наклепницької інформації, адже самі ці відомості взято з офіційного джерела – вироку суду. Отже, тут немає ознак стереотипізації, мови ворожнечі, побудованої на фейках чи домислах, образах чи паплюженні. Не йдеться також про об’єктивацію, оскільки матеріалі не проводиться паралелей чи аналогії з неживими предметами.
- https://detector.media/community/article/192937/2021-10-18-mediachek-zghadka-pro-universytet-u-materiali-poltavshchyny-ne-rozpalyuie-vorozhnechi/ посилання
цитують без будь-яких зауважень, контексту чи пояснення вислови політиків, активістів, діячів, а можуть і самі нею послугуватися, навіть не усвідомлюючи цього.
Саме завдяки медіа мова ворожнечі стає елементом картини чийогось світу, нормою.
Відтак медіа несуть відповідальність за те, до чого така картина світу може призвести.
2-й розділ Конституції України передбачає низку речей:
- Ст. 21. Усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах.
- Ст. 23. Кожна людина має право на вільний розвиток своєї особистості, якщо при цьому не порушується права і свободи інших людей.
- Ст. 28. Кожен має право на повагу до його гідності.
- Ст. 29. Кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність.
- Ст. 34. Кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.
- Усі вище перераховані статті Конституції не означають, що у ваших журналістських матеріалах рівне право голосу мають абсолютно всі.
- Поняття балансу у журналістиці передбачає позиції «іншого боку».
- Якщо у ваших матеріалах йдеться про проблему або конфлікт, у якого є два боки або два погляди на вирішення – тут усе зрозуміло. Але як бути з більш складними матеріалами? Що і навіщо потребує «іншого боку»? Скажімо, чи балансуємо ми наукові думки антинауковими?
- У 2022 році в рейтингу Україна зайняла 106-те місце.
- У першій сотні Україна трималася до 2010 року. У 2008-му нашій країні відвели 87 місце в рейтингу (зі 173), в 2009-му – 89 місце (зі 175).
- Одним з інструментів обмеження свободи слова є цензура. У тоталітарних/авторитарних державах вона існує у формі спеціальних органів/установ з контрольно-репресивними функціями. Нерідко люди в таких державах втрачали не лише свободу, а й життя, висловлюючи погляди, що суперечать позиції влади. Таке регулювання свободи слова є політичним рішенням влади.