Ім'я файлу: 61226.docx
Розширення: docx
Розмір: 51кб.
Дата: 24.11.2021


Доповідь на тему:

«Мотивація та формування стійкого інтересу до вивчення хімії»
( III Науково-методична конференція «Сучасні тенденції навчання хімії», у Львівському національному університеті імені Івана Франка)
Покотицька Галина Романівна

Вчитель хімії

НВК «Чанизька ЗОШ І-ІІ ст.-ДНЗ»

Буського р-ну

Львівської обл..

Сучасний освітній процес спрямовано на розвиток особистості, здатної до самостійної праці, творчого пошуку, активної життєвої позиції. А це означає, що учням необхідно збільшувати час самостійної творчої праці, формувати ключові компетентності.

Сучасний урок хімії…

Яким він повинен бути за новими Державними стандартами? Якими повинні бути змістовні, організаційно – методичні, психолого – педагогічні основи його підготовки і проведення? Ці питання хвилюють сьогодні будь-якого мислячого вчителя, небайдужого до долі своїх вихованців і якості професійної діяльності.

Питання мотивації навчальної діяльності школярів та формування стійкого інтересу до вивчення предметів розробляється в дослідженнях видатних вітчизняних та зарубіжних педагогів і психологів:  Б.Г.Ананьєва, Л.І.Божович, О.М.Леонтьєва, А.К.Маркової, С.Л.Рубінштейна, Г.І.Щукіної, Д.Аткінсона, А.Маслоу, М.Форда та інших.

У психології мотив розглядається як спонукання до дії потребою. Мотивація -це сукупність взаємопов’язаних мотивів, які визначають спрямованість  поведінки, впливають на емоції, прагнення, переживання та установки [7] Мотивація – винятково важливий компонент не лише навчання, але й будь-якої людської діяльності взагалі.

Арабський письменник і філософ Сааді зазначив: учень, який вчиться без бажання, - це птах без крил. [2] Сьогодні, на жаль, хімія не є модним предметом. Та й в очах багатьох дітей можна побачити байдужість до навчання. Тому вчитель повинен будувати навчальний процес таким чином, щоб учень отримував задоволення від процесу учіння. Формуванню стійкого інтересу до вивчення хімії, сприяє мотивація, а також зміст навчання,так і форми та методи організації навчання.

Застосування стандартних методів навчання, при яких вчитель виступає тільки носієм інформації, навіть при ідеальній організації, швидко набридає учням. Тому багаторічна вчительська діяльність, дозволяє впевнено сказати, що саме одним із завдань навчання хімії сьогодення- є формування засобами  навчального предмета ключових компетентностей учнів, необхідних  для творчої самореалізації особистості.

Тому сучасна педагогічна система хімічної освіти, орієнтована на  формуванні творчої особистості,  вимагає вдосконалення методики викладання хімії, її модернізацію з метою  сприяння розкриттю природних інтелектуальних і творчих здібностей учнів.

Отже, учитель має завдання не просто надати учням необхідну кількість знань, але й сформувати потребу до самостійного пізнання світу. Формування останньої неможливе  без виникнення інтересу до навчання.

Одна з важливих умов стійкості інтересу до навчальної праці – її різноманітність. Кожен урок не повинен бути подібним до попереднього, він повинен нести в собі інтригу, таємницю, викликати інтерес. ( Що нового, цікавого і потрібного у житті ми відкриємо сьогодні?).

Вважаю, що створити сприятливі умови для формування стійкого інтересу, позитивного ставлення до хімії дозволить реалізація компетентнісного підходу в процесі навчання хімії. Різні аспекти впровадження компетентнісного підходу при вивченні хімії розглядаються у працях Н.Авдєєвої, О.М.Бабенко, І.В.Родигіної, М.М.Савчин, проте деякі питання потребують подальшого дослідження, зокрема, не виявлені можливості компетентнісного підходу в посиленні внутрішньої мотивації учнів до вивчення даного предмета.

А особистісно зорієнтоване визначення цілей кожного уроку, на якому наголошує І.О. Зимня: «на сьогоднішньому занятті кожен з вас навчиться…»  [7] за умов упровадження компетентнісного підходу має бути доповнене практичним компонентом: «… це дасть вам змогу пояснити…, передбачити…, спланувати дії…, отримати практичний результат….». Практично зорієнтовані цілі уроку можуть, наприклад, формулюватися наступним чином: «Сьогодні кожен з вас ознайомиться з чинниками, які впливають на швидкість хімічної реакції, це дозволить вам пояснювати особливості перебігу хімічних процесів у природі та в побуті, передбачити вплив зміни умов на швидкість протікання хімічних реакцій, прискорити корисні хімічні процеси (приготування їжі, відбілювання білизни) й сповільнити небажані (корозію металів)». ( 9 клас)

« Єдиний  шлях , який веде  до знань - це  діяльність.» - говорив  Б. Шоу[1]. І ця діяльність має бути викликана глибокою мотивацію: або зовнішньою, або внутрішньою. Внутрішні мотиви зв’язані із змістом навчання, є прямим продуктом навчальної діяльності учнів. Вонисприяють одержанню задоволення від роботи, викликають інтерес, радісне збудження, підвищують самоповагу особистості. Зовнішні мотиви лежать поза навчальною діяльністю школярів. Вонизасновані на заохоченнях, покараннях та інших видах стимуляції, які або спрямовують, або гальмують поведінку людини. Внутрішні мотиви є найбільш дійові, а зовнішні – не дуже сильними. Дієвість цих мотивів залежить від конкретної ситуації. Тому необхідно формувати в учнів внутрішні мотиви навчання.
Найбільш цінним є пізнавальна мотивація.Вона зумовлена бажанням учитися, отримувати нові знання . Наведу, наприклад , таку проблемну ситуацію: «Білочки стрибали по гілках старого дуба і знайшли дві кульки. Зраділи як! Одна білочка помітила, що зелена кулька весь час чомусь хотіла злетіти, а жовта намагалася впасти на землю. Вони вирішили дізнатися про причину цього явища у Мудрої сови. Сова замислилась і сказала: кульки були заповненні різними газами: киснем та воднем…» Використавши на ще на підготовчому етапі вивчення хімії (наприклад, на уроці природознавства у 5 класі) таку мотивації, ми пробудемо інтерес до вивчення предмету. [11]

Навчальний матеріал повинен стимулювати мислення учнів, поставлене завдання — підштовхувати до пошуків шляхів його розв'язання. Надмірно спрощені завдання є нецікавими для учнів, а це призводить до втрати мотивації засвоєння навчального матеріалу. Дитина має радіти тому, що вона про щось дізналася і прагнути досягти успіху. Тільки тоді можна сказати, що в неї розвивається мотивація, а значить і стійкий інтерес до даної науки.

Мотивацію на уроках можна здійснювати різними шляхами, а саме:

  • Шляхом бесіди;

  • Створення проблемних ситуацій чи завдань;

  • Шляхом використання цитат, загадок, чи віршованих творів;

  • Творчих завдань;

  • Пізнавальних і дидактичних ігор;

  • Шляхом хімічного експерименту, тощо.

Я часто ставила собі питання: «Чому у школі для мене найцікавішим і найдоступнішим предметом була саме хімія?» Напевне тому, що я ніколи не забуду першого уроку хімії у 7 класі, коли вчитель , зливаючи безбарвні речовини з пробірок, отримував різнокольорові, а ми спостерігали із захопленням на уроці зміну забарвлення речовин. Напевне, мотиваційний момент використання хімічного експерименту, вплинув на мене вже з першого уроку, адже мені не терпілось дізнатись, як відбувались ці «фокуси» у руках вчителя. Не можу не відмітити надзвичайну професійну майстерність свого колишнього вчителя.

Сьогодні, особливо похвалитись високою зацікавленістю предметом хімії, важко напевне не лише мені , а й моїм колегам. Чому?

Я думаю, що суттєвим чинником, який знижує інтерес учнів до вивчення хімії, є збідніла матеріально-технічна база шкільних хімічних кабінетів. За умов відсутності необхідного фінансування забезпечення хімічних кабінетів лабораторним обладнанням і реактивами, більшість шкіл втратили такий вагомий засіб зацікавлення як учнівський хімічний експеримент; хімія з науки про речовини та їх перетворення перетворилася на науку про хімічні формули та рівняння реакцій.

Іншою причиною яка зумовлює відсутність у частини учнів позитивного ставлення до вивчення хімії є те, що в свідомості школярів відображується негативне ставлення до хімії, яке сформувалося в сучасному суспільстві. Для нашого суспільства характерним є в цілому негативне ставлення до хімії, яку звинувачують у забрудненні навколишнього середовища, виникненні екологічних проблем, погіршенні здоров'я людей. Не одноразово ми чуємо фразу: «Це все хімія», в яку включено не поняття науки, а шкідливість певних речовин на організм людини.

На мою думку, усвідомлення школярами цінності хімічних знань має відбуватися якомога раніше,що .дозволить створити умови для об’єктивної оцінки інформації хімічного характеру, яка подається у ЗМІ і часто має негативне забарвлення; вироблення власної точки зору відносно цивілізаційної місії хімічних знань, їх ролі в житті людини.

Напевне, не менш важливою причиною і є те, що учні вважають цю науку достатньо важкою Готуючись, до даної конференції, я провела певні дослідження, а зокрема: 65% учнів 9 класів, 55% учнів 8 класів та 35% учнів 7 класу, вважають хімію складною (складнішою ніж фізика та біологія). Відповідно 30 % від усіх учнів вважають, що вона є важкою через терміни, 25% через формули та задачі. Згідно опитування, 30% учнів розуміють де хімічні знання реально можна використати у повсякденному житті.

Випливаючи з вище сказаного, спадає мотиваціяшколярів до навчальної діяльності. Тому вчителям необхідно створити усі умови для формування в учнів мотивації, шляхом впровадження компетентнісного підходу [10.].Основними принципами даного підходу є:

-   формування понять здійснюється в ході активної навчально-пізнавальної діяльності школярів, що пов'язане з використанням активних та інтерактивних методів навчання, технологій проблемного навчання, проектних технологій;

-        використання в навчальному процесі індивідуального життєвого досвіду школярів, узгодження ліній розвитку наукових і життєвих понять;

-   інтеграція знань, встановлення взаємозв’язків та взаємовідношень між поняттями як на внутрішньопредметному, так і на міжпредметному рівнях; поняття засвоюються в нерозривній єдності з умовами їх прояву;

використання базових хімічних понять для здійснення пояснювально-аналітичної, проектувальної, практично-результативної діяльності;

-  здатність учня вільного, творчого оперування поняттям при вирішенні різноманітних завдань практичного спрямування, можливість його практичного використання виступають основними критеріями засвоєння даного поняття;

-    формування в учнів ціннісного ставлення до хімічних знань, усвідомлення їх важливості, необхідності й значимості для себе як для особистості та для суспільства в цілому.

Під час управління і організації навчально-творчої діяльності необхідно залучати учнів до активного пізнання і постійного пошуку з опорою на співробітництво і співтворчість. З метою створення творчого мікросередовища, забезпечення розвитку особистості учня, підвищення рівня його навчально-творчої компетенції обираю методи, прийоми, форми і засоби навчання, які сприяють підвищенню пізнавальної діяльності і спонукають дітей до активного навчання.

Отже, нам, вчителям, необхідно міняти підходи до процесу викладання хімічних знань. Пов’язуючи навчальний матеріал із повсякденним життям людини ми робимо його не тільки більш цікавим, але й більш доступним для учнів і таке викладання може здійснюватися в різних формах:

- навчальний матеріал ілюструється та пояснюється за допомогою прикладів з повсякденного життя. Наприклад, пояснюючи вплив каталізаторів на швидкість хімічних реакцій, зазначаємо, - процеси та явища, що відбуваються в навколишньому світі пояснюються із залученням хімічних знань. Наприклад, залежність інтенсивності обміну речовин від температури (для холоднокровних організмів – температури навколишнього середовища, для теплокровних організмів – температури тіла) пояснюється з точки зору впливу температури на швидкість каталітичних хімічних реакцій;

- з'ясовується можливість використання хімічних знань при розв’язанні різноманітних життєвих ситуацій та практичних проблем. Наприклад, виявляється можливість використання знань про швидкість хімічних реакцій і чинники, які на неї впливають, на уповільнення псування продуктів харчування. Чи, наприклад ,що наявність йонів Сl- прискорює корозію заліза та його сплавів. Саме тому, посипання доріг в ожеледь сумішшю солі з піском, приводить не тільки до танення льоду, але й до іржавіння частин автомобілів, на які вона потрапляє.

- учні залучаються до практичної діяльності, яка вимагає використання хімічних знань. Наприклад, здійснюють дослідження якості золотих виробів,якості питної води, виявляють вміст вуглекислого газу у видихуваному повітрі тощо.

Навчання мусить бути захоплюючим, швидким і наповненим. Реалізуючи програмовий матеріал, визначений Державним стандартом, не достатньо просто ознайомити учнів з основними термінами, поняттями і хімічними явищами. Необхідно осучаснити зміст шкільної хімічної освіти, показати учню значення знань із хімії в реальному житті.

Отже, можна зробити висновок, що позитивне ставлення до навчального предмета залежить від його цікавості для учнів, усвідомленням ними зв'язку даного предмета з життям, його значення для суспільства та для кожної людини, а також зі зрозумілістю та доступність навчального матеріалу.

Список використаної літератури
1.Андреєва В.М., Наволокова Н.П.  Практична педагогіка  для вчителя. – Х: Основа, 2008.

2.Гадецький  М.В. ,Хлєбнікова Т.М. Організація навчального процесу в сучасній школі.- Х: Основа, 2006.

3.Гурняк І.А. Система практично зорієнтованих завдань і дослідів з теми «Хімічні явища». – С.: РВВ СОІППО, 2008.

4.Грабовий, Андрій Кирилович. Компетентнісний підхід до учнівського хімічного експерименту // «Біологія та хімія в школі»- ­ 2012-№4-с.135

5.Лозова В. І. Пізнавальна активність школярів. — Харків: ОВС, 1990.

6.  Максимов О.С. Методика викладання хімії: практикум: навч.посіб. / О.С.

Максимов – К.: Вищ. шк., 2004.-

7 . Підласий І.П. Продуктивний педагог. Настільна книга вчителя. – Х.:Основа,2010

8.  Пометун О.І., Пироженко Л.В. Сучасний урок . Інтерактивні технології

навчання . – К., 2004

9.Савчин М.М. Проблема творчості в навчанні // «Біологія та хімія в школі»- ­ 2004-№2-с.114

10.Савчин М. М. Рівні предметних компетентностей з хімії // «Біологія та хімія в школі»- ­ 2015-№1-с.59

11.Ярошенко, Ольга Григорівна. Вивчення хімії розпочинається на уроках природознавства // «Біологія та хімія в школі»- ­ 2006-№6-с.81

12.Щукіна Г.І. Активізація пізнавальної діяльності учнів в навчальному процесі .-М.: Просвіта, 1979. – 160

Доповідь на тему:

«Мотивація та формування стійкого інтересу до вивчення хімії»
Покотицька Галина Романівна

Вчитель хімії

НВК «Чанизька ЗОШ І-ІІ ст.-ДНЗ»

Буського р-ну

Львівської обл..

Львів-2017

Проблемне навчання, як один із методів активного навчання, допомагає учням самостійно засвоювати зміст уроку, навчає вчитися, виробляє вміння вирішувати завдання під час навчально-пізнавальної діяльності. Саме тому у зміст завдань систематично включаю проблеми пізнавального та практичного характеру, які стимулюють думку учня, формулюють його інтерес до вивчення хімії та є ядром розвивального навчання, умовою свідомого засвоєння предмета. Матеріалом для створення проблемних ситуацій може бути хімічний експеримент, задачі, вправи, проблеми ужиткового характеру. Такі питання викликають інтерес в учнів, значить активізують їх розумову активність і діяльність.

Новий навчальний матеріал, який подається чітко та логічно, легше сприймається учнями, що, в свою чергу, активізує пізнавальну діяльність дітей. Адже краще запам’ятовується та інформація, яку учень не тільки почув, а й побачив. Наочні методи навчання допомагають подавати інформацію з опорою на малюнки, діаграми, графіки, схеми та таблиці. Використання готових схем або створення нових дають змогу спрямувати діяльність учнів на пошук та встановлення логічних ланцюжків, виробляє уміння виділяти головне, віднаходити закономірності, співставляти, аналізувати, робити висновки. Методика використання наочних методів навчання дозволяє учням самостійно заповнювати таблиці, використовуючи текст підручника, слухаючи розповідь учителя чи застосовуючи власний досвід, який формується на уроках хімії, фізики, біології, географії тощо; аналізувати інформаційну схему, запропоновану вчителем та знаходити розв’язок поставленої проблеми.

Одним із способів активізації пізнавальної діяльності учнів є створення на навчальних заняттях ігрових ситуацій. «У дитячому віці гра – це норма, і дитина повинна завжди гратися, навіть коли робить серйозну справу»(А.С.Макаренко). Дидактичні ігри використовую переважно на уроках узагальнення знань, їх закріплення чи вироблення практичних умінь і навичок. Ігрові ситуації допомагають підвищити емоційне сприйняття учнів, дозволяють уникнути перенавантаження, збуджують думку дітей та стимулюють їх творчу ініціативу. Ігрова модель навчання сприяє розвитку творчої уяви, формуванню навичок співпраці; створює умови для вільного висловлювання учнями власної думки, визначення певної аргументованої позиції; надає можливість учневі самовизначитися. Перевагу надаю таким прийомам як гра з кубиком, «кольорова стрічка», «дерево знань», «хімічні перегони», «вилучи зайве», «хімічне доміно», «хімічне лото».

Сучасні інформаційно-комунікаційні технології (ІКТ) та медіаосвіта відіграють значну роль у формуванні ціннісних орієнтацій школярів. Виділяю основні напрямки використання ІКТ та мультимедіа:

  • демонстрація під час пояснення нового матеріалу;

  • виконання віртуальних лабораторних та практичних робіт;

  • ПК як засіб самоосвіти;

  • перевірка та закріплення знань учнів.

ІКТ мають ряд переваг: забезпечується доступ до інформації, підвищується ефективність та мотивація навчання, з’являються нові шляхи подання інформації, які полегшують її розуміння, роблять учнів більш впевненими та здатними вирішувати проблеми самотужки.

Важливим компонентом уроку є перевірка знань, умінь і навичок учнів. Сьогодні досить актуально використовувати тестову перевірку знань. Тестові завдання в першу чергу спрямовані на те, щоб виявити досягнення і вади учнів у навчальному процесі. За допомогою тестових завдань можна встановити зворотній зв’язок між учителем і учнем, змусити учнів старанно готуватися до уроку. Систематичне тренування учнів у розв’язанні тестових завдань сприяє мотивації навчання, покращує рівень успішності, стимулює самостійність школярів, підвищує інтерес до вивчення хімії.

Для того щоб навчити учнів виконувати тести будь-якого виду, практикую тестові завдання різних типів на різних етапах уроку. З метою уникнення одноманітності проводжу цю роботу в різних формах. Серед тестів відкритої форми перевагу надаю роботі з файлами, робота з пальцями долоні, тест-есе, розв’язанню кросвордів тощо.

Широко використовую тести закритої форми: «експрес-тест», «вірю – не вірю», перфокарти, «слайд – шоу» тощо.

На уроках практикую тестування за персональним комп’ютером. Для цього використовую програмові засоби навчання «Хімія, 9», «Віртуальна хімічна лабораторія» та інші. За допомогою програми “ADTester” та “Test” розробила банк тестових завдань. До його складу увійшли тестові запитання з різних тем на різних етапах уроку. Застосування на уроці комп'ютерних тестів і діагностичних комплексів дозволяє за короткий час отримати об'єктивну картину рівня засвоєння учнями матеріалу, що вивчається, і своєчасно його скорегувати. Для учня важливо те, що після виконання тесту, коли ця інформація ще не втратила актуальності, він отримує об'єктивний результат із зазначенням помилок.

Такий підхід до організації навчально-пізнавальної діяльності школярів дозволяє отримати певні результати. Оптимальне поєднання методів і прийомів, включення учнів до різних форм практичної і дослідницької діяльності, комплексне використання педагогічних засобів, сприяють залученню учнів до активного процесу пізнання і самовдосконалення. Це дає можливість зацікавити учнів хімією, відкинути думку багатьох учнів, що хімія важкий і незрозумілий предмет. Як результат, кожного року значна кількість моїх вихованців успішно складає ЗНО. Завдяки набраним балам діти мали можливість вступити до обраного вищого навчального закладу. Гарні результати показують учні на предметних олімпіадах із хімії як в районі, так і в області. Протягом кількох років мої учні стають учасниками обласного етапу олімпіади з хімії. У 2009, 2010 роках четверо учнів стали призерами обласного туру, два учні (2009, 2010) представляли нашу область на ІV етапі всеукраїнської олімпіади з хімії.

Коли я заходжу до класу, то ставлю перед собою головну мету: розвивати здібності учнів, дати дитині упевненість у тому, що вона досягне успіху, навчити її вчитися, формувати уміння застосовувати набуті знання й отримувати насолоду від процесу учіння.

Під час роботи на уроках я виробила своє педагогічне кредо: зацікав, щоб пізнати, навчай, щоб уміли вчитись, твори, щоб осмислили пізнання. Це допомогло мені працювати над проблемою: «Формування пізнавальних інтересів та розвиток творчого мислення учнів на уроках хімії».

   Викладання хімії, як на мою думку, починається із пробудження у учнів інтересу до предмету . Лише сила пізнати невідоме дає величезний стимул усьому людству відкривати тайни самої матінки природи. Інтерес – це потужний стимул активності людини. Під його впливом психічні процеси відбуваються інтенсивно, а діяльність стає привабливою і продуктивною. Ще Л.О.Гордон наголошував: « Інтерес – особливий  сплав емоційно-вольових та інтелектуальних процесів, які підвищують активність свідомості та діяльності людини». Блез Паскаль вважав, що «не тільки сама істина дає впевненість, а пошук її». Тому я на уроках хімії намагаюсь спонукати учнів до пошуку істини. А пошук –це вже клопітка праця, яку звати навчання. Навчання ж не повинно зводитись до простої передачі знань вчителя до  учнів, бо в такому випадку відбувається деградація суспільства. Та коли крім передачі своїх знань, навчити учня знаходити ту інформацію, яка його цікавить, навчити його правильно осмислити те, що він пізнав – в такому випадку, з наших уроків будуть виходити не тільки носії інформації, а ті, що шукають і доводять істину –дослідники. 

Своєрідним дороговказом стали для мене слова В. Сухомлинського: «Якщо хочете, щоб педагогічна робота приносила вчителю радість, щоб повсякденне проведення уроків не перетворювалося в нудну, одноманітну повинність, ведіть кожного вчителя на щасливу стежинку дослідження.». Власне дослідження, а саме хімічний експеримент займає чи не основне місце у викладанні хімії. Бо свідоме засвоєння знань хімічних знань можливе лише за умови поєднання теорії з практикою, підкріпленою експериментами. За допомогою шкільного  експерименту вчитель може вирішити безліч завдань, зокрема активізувати мислення учнів та задовольнити їх природну допитливість і дослідницький інтерес. Для цього необхідно: 1)сформувати в учнів навички роботи з хімічними реактивами та хімічним посудом; 2)навчити їх самостійно аналізувати й відтворювати потрібну інформацію;

3)виробити системний аналітичний  підхід, необхідний для їх подальшої діяльності.

   Формування в учнів умінь проводити хімічний експеримент починається з виховання стійкої уваги, здатності спостерігати за демонстраційним експериментом, що проводить вчитель, осмислювати послідовність дій, прогнозувати кінцевий результат. Я дуже багато використовую експериментів на уроках хімії чи виховних заходах. Намагаюсь підходити творчо до того, щоб показати ці досліди учням. 

Експеримент – це суть нашого предмета, це початок хімічної науки, бо спочатку було явище, яке  потім людство намагалось описати, дослідити і осмислити. Тому й на уроці формую у учнів відношення до експерименту не як до циркового фокусу, а як до явища, яке вони повинні зрозуміти й пояснити. Крім того використання на уроці різні ТНЗ, не тільки полегшує роботу вчителя і економить час на уроці, а ще, найголовніше, дозволяє учням краще засвоїти матеріал.

Формування таких якостей школяра досягається через упровадження у шкільну практику інноваційних технологій, а саме інтерактивне навчання. Це дуже мене зацікавило, бо навчити учнів вчитися важче, ніж вимагати від них відтворення інформації. Тому використовую на уроці різні  інтерактивні методи: «Мозковий штурм», «Мікрофон», «Третій зайвий», «Склади кросворд», «Знайди застосування»,  «Упіймай помилку», і інші. Також великі результати дають уроки, що проводять у групах, використовую  уроки-казки, ігри, уроки з використанням комп’ютерних технологій, і інші. Ці методи дозволяють учням вільно висловлювати свою думку, формують у них навички співпраці. За допомогою таких методів вчитель легко може вести діалог між класом у вигляді запитань і відповідей, в яких учні намагатимуться давати оцінку чи пояснення цих запитань. Тобто, за допомогою цих методів вони починають творчо мислити. Наприклад, в результаті гри «Знайди застосування» , появилась ідея застосувати алюміній, целюлозу і поліетилен нетрадиційно, а саме пошити з них одяг. Понад 10 суконь із алюмінієвої фольги, паперових салфеток і поліетиленових пакетів пошили дівчата 10,11-х класів та продемонстрували їх на виховному заході .

   Готуючи урок, я завжди поєдную даний матеріал із іншими предметами. Наприклад: при вивченні теми «Метали», доцільно наводити міжпредметні зв’язки  з біологією (вказати значення наявності металів у живих організмів), з географією (вказати які є родовища у нас на Україні), з фізикою (вказавши цікаві фізичні властивості металів ), з історією (розказати історію відкриттів металів), з філологічними предметами (зачитуючи вірші складені про метали). Такі міжпредметні зв’язки можна наводити для кожної з тем. Для учнів це дозволяє осмислити хімію, як науку, яка тісно пов’язана з іншими науками і разом вони становлять одне ціле. Це також дає усвідомлення того, що хімія існувала і існує завжди поміж нас, її явища і процеси забезпечують життя на Землі, тому кожен учень повинен вивчати  цей предмет. Тобто міжпредметні зв’язки не тільки викликають пізнавальний інтерес, а ще й дозволяють осмислити та поєднати цю науку з матінкою природою.

   Однак, у кожному класі завжди є учні успішні і не дуже успішні. Декотрі з останніх, мені дорікнули про те, що, мовляв, наука хімія не розвивається у нас на Україні, що немає ніяких досягнень у хімічній галузі, тобто вона є непопулярною, а тому навіщо її вивчати. Та ці песимістичні настрої учнів мені вдалось змінити завдяки виховному заходу «Жінки-хіміки України». Власне, готуючи цей захід, я взяла за мету донести учням про наукові досягнення сьогодення, відкрити їм нові імена вчених, які працюють на благо нашої держави. Учні повинні володіти інформацією про сучасну науку, тому що це дає величезний стимул для вивчення предмету та осмислення його в якості майбутньої професії. Тому й залучаю учнів до участі в таких конкурсах як «Забуті імена в науці й техніці України», «Юний хімік», у яких неодноразово отримували нагороди.

   Обов’язковою в моїй діяльності стала робота над такими психічними процесами, як пам'ять, мислення, уява, увага. Без їх удосконалення неможливо сподіватись на успіх у розвитку учня. Навчаючи, я намагаюсь допомогти дитині осягнути природу розумової діяльності. Психологи вважають, якщо навчити дитину мислити, решту життя вона зможе вчитися самостійно. Розвиток мислення має бути системний і включати різні аспекти навчально-виховного процесу: урок як  основну форму навчальної діяльності; спецкурси і факультативи; науково-дослідницьку роботу; підготовка проектів; позакласну роботу з хімії тощо, і базуватися на індивідуальних особливостях учнів. Таким чином, у роботі з розвитку мислення учнів на заняттях з хімії я виділяю такі аспекти: теоретичні, дидактичні та психологічні.

   Насамперед слід намагатися з’ясувати та встановити параметри мислення учнів, їх індивідуальні відмінності: глибину, гнучкість, стійкість мислення, усвідомлення мисленнєвої діяльності (можливість озвучувати результати і способи роботи), самостійність, ступінь швидкості, творчості, широти, критичності. Для цього з перших уроків потрібно включати завдання і вправи на порівняння, класифікацію, аналіз, синтез, узагальнення, аналогію, конкретизацію і абстрагування. Тобто відбувається діагностування учнів.

   Перед початком вивчення нової теми я продумую системний і теоретичний підходи, програму роботи над певними мисленнєвими операціями на конкретних уроках, формалізуючи структуру певних типів завдань. Як відомо, ефективність навчання значно збільшується після створення в учнів системних асоціацій через забезпечення взаємозв’язку навчальних предметів. Пояснюючи властивості речовин, особливо в старших класах, коли вже вивчено будову атома, хімічні зв’язки, будову речовин, постійно акцентую увагу на причинно-наслідкових зв’язках у ланцюжку «склад-будова-властивості-застосування». Демонструю, що закони мислення мають об’єктивний характер, алгоритмізую розумові дії. На уроках навчаю дітей прогнозувати властивості речовин на основі будови, узагальнювати висновки щодо будови на основі еспериментальних даних. На

більшення кількості самостійної навчальної роботи. Тільки один вид розумової діяльності – робота над усвідомленням своїх умінь і знань – є гарантією поступу у навчанні. Це допомагає реалізувати найважливіші принципи навчання: поступовість, послідовність, системність, доступність, міцність, усвідомленість й активність у засвоєнні знань. Намагаюсь організувати навчальну роботу так, щоб учні самостійно доходили до суті нових понять, а не одержували «готовий», «правильний» погляд на речі. Для цього впроваджую елементи групової та самостійної роботи з підручником, посібниками, дидактичним роздавальним матеріалом, хімічний експеримент. На перших уроках учні вчаться пояснювати побачене, прогнозувати перебіг хімічних реакцій; у старших класах – самостійно досліджують властивості речовин, на основі чого роблять узагальнюючі висновки або висувають теоретичні гіпотези.

Добір засобів контролю й оцінювання з точки зору їх сприяння розвитку пізнавальної діяльності. На мою думку наша система оцінювання вимагає значного удосконалення, оскільки ми оцінюємо переважно знання, а не мислення дитини. Останнім часом я дедалі більше схиляюсь до думки, що потрібно оцінювати оригінальність мислення і відповідей, нестандартні підходи у розв’язанні задач, а не завучені визначення і фрази, хоча добре розумію, що без міцної теоретичної бази процес пізнання буде обмеженим. Тому використовую більше завдань, у яких простежуються провідні ідеї курсу, у яких учні мали б можливість доводити істину, згідно алгоритму, який пропонують вони самі, і в котрих можна простежити здатність учнем мислити. Практикую оцінювання учнів учнями, само оцінювання.

   Психологічні аспекти включають відмову від стереотипів, мотивація, умови навчання. Необхідно відмовитись від стереотипів у поглядах на мисленнєві можливості дитини. Досвід роботи свідчить, що інколи учень, якого вважали умовно «слабким», починає вчитися з цікавістю і досягає неабияких успіхів. Наприклад, учениця закінчила 9-й клас з оцінкою по хімії «6», а через два 

Цілеспрямовано розвиваю мотивацію учнів. За словами Л.Виготського, думку народжує не інша думка, а мотиви, якими керується наша свідомість. Пізнавальна мотивація є необхідною умовою продовження процесу мислення і одним із найсильніших рушіїв роботи пам’яті, особливо мимовільної. Обов’язковим для вивчення предмету є забезпечення психологічно комфортних і фізіологічно здорових умов навчання. Намагаюсь створити на уроці атмосферу співробітництва, щоб учні не боялися висловлюватися, хай навіть неправильно, чи бути осміяними, стимулюю висловлювання думок навіть тоді, коли вони неточні або неправильні, не караючи за це низькими балами.

Наприкінці хотілося б згадати слова великого Сократа: « Я не можу навчити всіх усьому, але можу вплинути на мислення моїх учнів» . І це того варто.

Література

1.                Герберт Д. Организационная психология. Человек и организация. – Х.: Гуманитарный центр, 2006. – 624 с.

2.                  Гурняк І.А. Система завдань з хімії для 7 класу. – Суми: РВВ СОІППО2008. – 79с.

3.                  Гурняк І.А. Система практично зорієнтованих завдань і дослідів з теми «Хімічні явища». – Суми: РВВ СОІППО, 2008. – 60 с.

4.                  Зимняя И.А. Педагогическая психология: Учебник для вузов. – М.: Логос. – 384 с.

5.                  Моніторинг якості освіти: світові досягнення та українські перспективи / За заг. ред. О.І.Локшиної – К.: К.І.С, 2004. – 128 с.

2.  Герберт Д. Организационная психология. Человек и организация. – Х.: Гуманитарный центр, 2006. – 624 с.

3.  Гурняк І.А. На службі людям. Міні-хрестоматія з хімії. – Суми: РВВ СОІППО, 2008. –   19 с.

4.  Гурняк І.А. Система завдань з хімії для 7 класу. – Суми: РВВ СОІППО2008. – 79с.

5.  Гурняк І.А. Система практично зорієнтованих завдань і дослідів з теми «Хімічні явища». – Суми: РВВ СОІППО, 2008. – 60 с.

6.  Котляр З.В., Котляр В.М. Застосування модульно-рейтингової системи під час вивчення хімії в середній школі // Педагогічні науки. Стан та перспективи шкільної хімічної освіти. – Суми: СумДПУ. –  2005. – С. 29-35.

7.  Моніторинг якості освіти: світові досягнення та українські перспективи / За заг. ред. О.І.Локшиної – К.: К.І.С, 2004. – 128 с.

8.  Педагогическая энциклопедия: В 4 т. / Гл. ред. И.А.Каиров, Ф.Н.Петров и др. – М.: Советская энциклопедия, 1966. – Т.2. – 911 с. с ил.

9.  Федорів Т.М. Методичні засади створення і реалізації факультативного курсу "Хімія в побуті" в основній школі: Автореф. дис... канд. пед. наук: 13.00.02 / Нац. пед. ун-т ім. М.П.Драгоманова. — К., 2004. — 21 с.

. Андреєва В.М., Наволокова Н.П.     Практична педагогіка  для вчителя. – Х: Основа, 2008.

2. Аспицька А.Ф.,Кирсберг Л. В. Використання інформаційно-комунікаційних технологій під час навчання хімії. М.:Біном. Лабораторія знань, 2009.

 3.Гадецький  М.В. ,Хлєбнікова Т.М. Організація навчального процесу в сучасній школі

4.  У. М.Кругликов, Є. У. Платонов, Ю. А.Шаранов. Методи активізації пізнавальної діяльності.С.-Пб.: Знання, 2006. 

5.  Максимов О.С. Методика викладання хімії: практикум: навч.посіб. / О.С.

Максимов – К.: Вищ. шк., 2004.-

6.  Осмоловская И.М. Наглядные методы обучения: учеб. пособ.для студ. высш.учеб. заведений. / И.М. Осмоловская — М.: Изд.центр «Академия», 2009.

7 .Підласий І.П. Продуктивний педагог. Настільна книга вчителя. – Х.:Основа,2010

8.  Пометун О.І., Пироженко Л.В. Сучасний урок . Інтерактивні технології

навчання . – К., 2004

9. Рубинштейн С. Л. Основы общей психологии [Текст] / С. Л. Рубинштейн. – М. : 1946

10.  Сухомлинський В.О. Серце віддаю дітям. – 2-ге вид. – К.: Рад. Школа , 1971

11. Хаблак О.Г. Використання дослідницьких робіт як засіб розвитку пізнавальної активності обдарованих учнів / Хімія 2011. - № 6 (234) 
12. Шамова Т.І. Активізація вчення школярів. М.: Педагогіка, 1982. 
скачати

© Усі права захищені
написати до нас