Ім'я файлу: Стаття. Патріотичне виховання.doc
Розширення: doc
Розмір: 44кб.
Дата: 20.11.2020
скачати
Пов'язані файли:
Новий Документ Microsoft Word.docx
Жири. Склад жирів, фізичні властивості. Природні та гідрогенізов

Морально-патріотичне та культурне виховання дітей засобами хореографії

Танець – один із найдавніших видів мистецтва. Скільки існує людство, стільки воно і танцює. Люди використовували танець як засіб комунікації до появи вербального спілкування. На початку свого існування людство відкрило способи вираження думок, емоцій, вчинків через рухи. Спочатку людство вкладало в танці свої уявлення і вірування – танець був обрядом. У танці людина вимолювала у невідомих богів щасливе полювання, рясний урожай, порятунок від недуг. Такі обрядові танці донині можна побачити в деяких племенах Австралії або у американських індіанців. У нашій країні в танцях теж живуть відгомони древніх ритуалів предків.

Як і інші види мистецтва, хореографія відображає соціальні процеси, взаємини людей. Стародавні греки були впевнені, що танець удосконалює людину. Цьому мистецтву приділялася дуже велика увага. У багатьох народів Африки танець показує приналежність до того чи іншого племені. Індійський танець здатний розповісти глядачеві цілу історію. Танець у поєднанні з грою допомагає у вільній імпровізації переробити напруги почуттів, музика допомагає виразити радість руху. Мистецтво танцю завжди займало значне місце в житті людини.

Танець має величезне значення як засіб виховання національної самосвідомості. Через самобутні риси мистецтва того чи іншого народу проявляється тема Батьківщини в пісні, музиці, танці. Ось чому вивчення національного мистецтва ненав'язливо прищеплює молодим людям почуття любові до Батьківщини, до свого народу – цивільно-патріотичні почуття. Отримання відомостей про танці різних народів і різних епох настільки ж необхідно, як вивчення всесвітньої історії та етапів розвитку світової художньої культури, бо кожен народ має свої, тільки йому властиві танці, в яких відображені його душа, його історія, його звичаї і характер. Вивчення танців свого народу є такою ж потребою, як і вивчення рідної мови, мелодій, пісень, традицій, бо в цьому укладені основи національного характеру, етнічної самобутності, вироблені протягом багатьох століть. Допитливе, чуйне до всього рідного, любляче свою історію, прагне не відірватися від глибинних її витоків підростаюче покоління – надія України на те, що тисячолітні народні традиції будуть зберігатися, передаючись з покоління в покоління. Необхідність звернення до витоків народного мистецтва, традицій, звичаїв народу невипадкова. Не секрет, що крім економічних труднощів Україна зараз переживає кризу виховання підростаючого покоління. Порушилися традиції, порвалися нитки, які пов'язували старше і молодше покоління. Тому дуже важливо відродити спадкоємність поколінь, дати дітям моральні підвалини, патріотичні настрої, які живі в людях старшого покоління. Безжальне відрубування своїх коренів від народності у виховному процесі веде до бездуховності. У нашому повсякденному житті, в сім'ї, в гостях, на вулиці – малюки оточені в основному сучасними ритмами, сучасною музикою, яка не завжди відрізняється хорошим смаком. Осмислення минулого є одним із факторів патріотичного виховання дітей через прилучення до витоків народної культури, до духовного життя. Народне мистецтво, будучи першоосновою професійного мистецтва, сприяє формуванню художнього смаку, основних естетичних критеріїв, розвитку естетичного ставлення дітей до професійного мистецтва, природі, навколишньої дійсності.

Джерелами народної творчості є рідна природа, навколишній побут, пісенна творчість і танцювальне мистецтво. Знайомство з культурою українського народу сприяє всебічному чуттєвому та інтелектуальному розвитку дітей, формує їх світосприйняття, духовність. З давніх часів народний танець був одним із найулюбленіших видів мистецтва. Народжені народом, що зберігаються протягом століть, народні танці продовжують хвилювати і виконавців, і глядачів. Вони розважають і заворожують, змушують переживати або радіти, словом, не залишають байдужими нікого. Деякі з них під впливом часу і умов життя видозмінюються, а часом зникають, інші ж навпаки, стають традиційними на тривалий час. У наші дні народні танці можна побачити у виконанні любителів і професіоналів, дорослих людей різного віку і професій, дітей. Знайомство з культурою українського народу сприяє всебічному чуттєвому та інтелектуальному розвитку дітей, формує їх світосприйняття, духовність. Тут особливо важливий практичний показ елементів педагогом і перегляд номерів відомих ансамблів народного танцю.

Виховання дітей у хореографічному колективі, засноване на традиціях народної культури, вважається істинно патріотичним, так як воно формує громадянську самосвідомість, знання культури свого народу, виховує відданість і любов до Батьківщини.

Почуття патріотизму багатогранне за своїм змістом: це і любов до Батьківщини, рідних місць, гордість за свій народ, і відчуття нерозривності з оточуючим, і бажання зберегти, примножити багатство своєї країни. Патріотичне виховання має носити комплексний характер, пронизувати всі види діяльності дитини. Є багато способів і засобів знайомства дитини з культурною та історичною спадщиною рідного краю. Це бесіди, читання художньої літератури, перегляд ілюстрацій і фотографій, екскурсії і т. д. Але один із найвиразніших і дієвих засобів – це введення дитини у світ культури та історії Батьківщини через танцювальний фольклор. Неможливо виховати почуття патріотизму, не ознайомивши дітей із творчістю народу, який споконвіку живе на українській землі, з її природними багатствами і красою, що знайшли відображення у танцювальній культурі. Танцювальний фольклор нашої країни цікавий і різноманітний. Безліч самодіяльних і професійних танцювальних колективів зберігають фольклорні зразки і розвивають далі народне танцювальне мистецтво.

Таким чином, фольклор українського народу – не тільки важлива частина його національної духовної культури, а й школа патріотичного виховання. Патріотичні почуття нерозривно пов'язані з почуттям причетності людини до свого народу, єднання з ним, прихильності до своєї країни, прагненням зберігати і поважати культурні цінності і традиції. Почуття любові до Батьківщини починається у дитини з прихильності до дому, до природи, навколишнього світу, до рідного села, міста. Розвиток, поглиблення патріотичних почуттів тісно пов'язане з формуванням уявлень про рідний край. Фольклор прищеплює дітям любов до рідної природи, до рослинного і тваринного світу. Залучення дітей до народної культури є засобом формування у них патріотичних почуттів і розвитку духовності. Ми не повинні забувати про своє культурне минуле, про наші пам'ятки, літературу, мову, живопис: національні відмінності збережуться і в наступних століттях, якщо ми будемо турбуватися про виховання душ. Саме тому рідна культура, як батько і мати, повинна стати невід'ємною частиною душі дитини, початком, що породжує особистість. Якщо ознайомлювати дітей, починаючи з раннього віку, з рідною культурою, то це сприятиме духовному, моральному, патріотичному вихованню дошкільнят, і в майбутньому вони зуміють зберегти всі культурні цінності нашої Батьківщини. Україна буде жити, даруючи світові величезну кількість талантів, якими захоплювалися і будуть захоплюватися в нашій державі та за її межами.

Виховання громадянсько-патріотичних почуттів у дітей – процес складний і тривалий. Любов до близьких людей, до своєї школи, до рідного міста, до рідної країни відіграють провідну роль у становленні особистості дитини. Не секрет, що мистецтво викликає яскравий емоційний відгук, впливає на емоційну сферу свідомості, допомагає виховувати соціально-психологічні, світоглядні почуття, патріотизм, гуманізм, а також доброту, почуття обов'язку, гордості і справедливості, формує ставлення до навколишнього світу, до світу прекрасного. Відбувається це завдяки безлічі факторів, що сприяють духовному розвитку людини.

Хореографічне мистецтво – це творче відображення дійсності, відтворення її в художніх образах. Воно допомагає виховувати школярів добрими, життєрадісними, відданими Батьківщині, висококультурними, тобто громадянами і патріотами своєї країни. Народна мудрість говорить: «Порожнім храмом чорти володіють». Душа дитини не повинна стати таким притулком нечисті. Одним із найефективніших шляхів вирішення цієї проблеми може стати занурення дітей в танцювальну культуру рідної країни.

Сьогодні, як ніколи актуальна проблема патріотичного виховання дітей, збереження української нації, культурної спадщини, поваги до національно-патріотичного минулого.

Танець відображає життя людей в усіх її проявах, створює красу різноманітними засобами (пластичними і музичними, динамічними і ритмічними), чинить серйозний вплив на духовно-моральний стан суспільства. Стикаючись із народним мистецтвом і традиціями, діти духовно збагачуються, у них з'являється інтерес до історії, культури і витоків свого народу. Отримане з дитинства естетичне і моральне виховання відіграє позитивну роль у його житті. Те, що було істинно великим, залишиться великим назавжди.

Виховання патріотизму, небайдужості, активності молодого покоління — необхідна умова відродження України як великої процвітаючої держави.
скачати

© Усі права захищені
написати до нас