Мораль до оповідок з книги «Оповідки Давнього Китаю»
«Тушниці, потерті до дірок»
Мораль. Неможливо дістатися вершини за якийсь визначений термін. Тільки присвятивши життєвий час та купу зусиль, можна досягнути справжнього професіоналізму. Досвід приходить з роками.
«Ніяковість Янь-Вана»
Мораль. Коли ти розумієш, що маєш замало сил для боротьби, то краще зачекати, щоб удосконалитись, підвищити свої знання та навички, вивчити супротивника, а вже потім братися до боротьби.
«Ямки на чолі»
Мораль. Стосунки між людьми будуються лише на чесності. Навіть один раз збрехавши, можна втратити людину назавжди.
«Смак їжі»
Мораль. Як голодний, то з’їси і холодне. Не залежно від соціального статусу не потрібно ділити їжу на грубу та вишукану, бо існують люди, які її взагалі не мають.
«Порошок із цичжоу»
Мораль. Яскрава обгортка — не показник якості. Буває, щоб отримати бажане, якісне потрібно докласти чимало зусиль, а іноді пройти десятки кілометрів.
«Опальний чиновник»
Мораль. Брудними словами та наклепами неможливо досягнути кар’єрного зросту. Чесність та працьовитість — шлях до вершини.
Аналіз з погляду редактора дитячого вірша Лесі Українки «Надія»
Літературознавчі норми
Наявність рими
Суміжне, або парне римування (аабб): перший рядок римується з другим, третій, відповідно, з четвертим
Ні долі, ні волі у мене нема,
Зосталася тільки надія одна:
Надія вернутись ще раз на Вкраїну,
Поглянути ще раз на рідну країну,
Дотримання віршового розміру
Анапест 3-х стопний
Рима
За місцем ритмічного акценту (наголосу) в суголосних словах рима чоловіча/окситонна (наголос на останньому складі) та жіноча/парокситонна (наголос на передостанньому складі):
Ні долі, ні волі у мене нема,
Зосталася тільки надія одна:
Надія вернутись ще раз на Вкраїну,
Поглянути ще раз на рідну країну,
Поглянути ще раз на синій Дніпро, –
Там жити чи вмерти, мені все одно;
Поглянути ще раз на степ, могилки,
Востаннє згадати палкії гадки…
Ні долі, ні волі у мене нема,
Зосталася тільки надія одна.
Точність рими
Точна рима:
Надія вернутись ще раз на Вкраїну,
Поглянути ще раз на рідну країну,
Поглянути ще раз на степ, могилки,
Востаннє згадати палкії гадки…
Неточна рима:
Ні долі, ні волі у мене нема,
Зосталася тільки надія одна:
Поглянути ще раз на синій Дніпро, –
Там жити чи вмерти, мені все одно;
Багата і бідна рима
Бідна рима
Ні долі, ні волі у мене нема,
Зосталася тільки надія одна:
Надія вернутись ще раз на Вкраїну,
Поглянути ще раз на рідну країну,
Поглянути ще раз на синій Дніпро, –
Там жити чи вмерти, мені все одно;
Поглянути ще раз на степ, могилки,
Востаннє згадати палкії гадки…
Ні долі, ні волі у мене нема,
Зосталася тільки надія одна.
Оригінальна і банальна рима
Банальна рима (прикметники, іменники)
Поділ на стопи
Дотримана тільки одна стопа — анапест.
Ритм у поетичному творі
У вірші гармонійне чергування звукових елементів у строфах, вільно римовані рядки. Чергування звуків у строфах мінливе, відчувається милозвучність.
Лінгвістичні норми
Наголос
Наголос слова в поетичному творі Лесі Українки «Надія» відповідає наголошенню в орфоепічному словнику.
Поліграфічні норми
Розташування рядків
Рядки на сторінці вирівняні вліво від уявної вертикальної лінії, мають приблизно одну довжину та розташовані один над одним.
Типографічні норми
Поділ на строфи
Поділ на строфи відповідає наявним зразкам і не є хаотичним. Здвоєне римування — двовірш (аабб).
Нумерація віршів, строф, рядків
Відсутня
Аналіз з погляду редактора поетичного тексту
«Варіант 14»
Літературознавчі норми
Наявність рими
Перехресне римування (абаб) — перший рядок римується з третім, а другий — з четвертим.
Школа — велика дитяча країна,
В ній відкривається білий наш світ.
Тут пізнає себе кожна дитина,
І відправляється звідси в політ.
Знань надається тут першооснова,
Жити, дружити учились ми в ній.
Школу скінчили та линемо знову
В дзвінкоголосий і радісний рій.
В школі так щиро сміятися вміли,
Рішення легко приймалися в нас.
Впевнено всі ми до мрії летіли...
А повернутись не сила й не час...
Дотримання віршового розміру
Чотиристопний дактиль
Рима
За місцем ритмічного акценту (наголосу) в суголосних словах рима чоловіча/окситонна (наголос на останньому складі) та жі-ноча/парокситонна (наголос на передостанньому складі):
В школі так щиро сміятися вміли,
Рішення легко приймалися в нас.
Впевнено всі ми до мрії летіли...
А повернутись не сила й не час...
Точність рими
Точна рима (країна — дитина; світ — політ; першооснова — знову; ній — рій; вміли — летіли; нас — час).
Багата і бідна рима
Бідна рима — збігаються лише кінцеві голосні.
Школа — велика дитяча країна,
В ній відкривається білий наш світ.
Тут пізнає себе кожна дитина,
І відправляється звідси в політ.
Оригінальна і банальна рима
Банальна рима (дієслова, іменники)
Поділ на стопи
Дотримана тільки одна стопа — дактиль.
Ритм у поетичному творі
У вірші гармонійне чергування звукових елементів у строфах, вільно римовані рядки. Чергування звуків у строфах мінливе, відчувається милозвучність.
Лінгвістичні норми
Наголос
Наголос слова в поетичному творі «Школа» відповідає наголошенню в орфоепічному словнику.
Поліграфічні норми
Розташування рядків
Рядки на сторінці вирівняні вліво від уявної вертикальної лінії, мають приблизно одну довжину та розташовані один над одним.
Типографічні норми
Поділ на строфи
Поділ на строфи відповідає наявним зразкам і не є хаотичним.
Нумерація віршів, строф, рядків
Відсутня
Балада про кросівки
Жили на світі кросівки одні,
У магазині в прозорому склі.
Серед діодів і світла ясного,
Їм красуватися було до кого.
Поруч сандалі і туфлі ще модні,
А на полицях сумки благородні.
Але кросівки незвичні були,
Жовті і сині шнурочки вдягли.
Поруч проходило безліч народу,
Всі задивлялись на гарну цю вроду.
А особливість була їхня в тому,
Що ця краса на малесеньку ногу.
Раптом на них задивилася панна,
З виду велика, до того ж брутальна.
«Я хочу міряти ваші кросівки,
Ви принесіть мені пива й горілки».
Сунула в мешти ту ногу велику
І розминала свою грубу литку
Не пролізали ні пальці, ні п’ятка
Ще й попросила їй скинуть двадцятку.
«Пані, вони не для вашого зросту.
Ми вам не можемо скинути кошти.
Лише для маленької ніжки пошиті.
Вам пропонуємо лапті носити».
«Що?, — розізлилася жінка пихата, —
через три дні будуть в мене у хаті!
П’ятку обріжемо, в пальцях розшиємо.
Я вам покажу! Магазин ваш закриємо!»
Дуже обурились всі в магазині
Та не злякались, не розгубились
Вигнали жінку геть і далеко
Так що почули надворі лелеки
Щоб не сувала свої брудні ноги,
щоб не топтала в магазині підлоги.
«Лапті свої одягни у дорогу.
В наш магазин не сунь більше ногу!»