Ім'я файлу: характеристика чинників проектування.docx
Розширення: docx
Розмір: 18кб.
Дата: 19.05.2021
скачати
Пов'язані файли:
8 семинар Августин о свободе выбора.docx
Розширення: docx
Розмір: 18кб.
Дата: 19.05.2021
скачати
Пов'язані файли:
8 семинар Августин о свободе выбора.docx
Оптимальний проект для будь-якої організації залежить від відповідних ситуаційних чинників. Тобто ситуаційні чинники відіграють важливу роль у визначенні найкращого проекту організації у кожному окремому випадку.
Можна виділити чотири групи таких ситуаційних чинників:
1. Стан зовнішнього середовища.
2. Технологія роботи всередині організації.
3. Стратегічний вибір керівництва організації у відношенні до її цілей.
4. Поведінка працівників.
Зовнішнє середовище.
Інколи різниця між організаціями полягає в тому, яке середовище оточує ту чи іншу організацію.
Зовнішнє середовище складається з двох рівнів:
1) загальне оточення;
2) безпосереднє оточення.
Інститути зовнішнього середовища, які безпосередньо контактують з даною організацією, є чи організаціями, чи індивідуумами (приватними особами). Вони виконують роль посередників між силами загального оточення та частинами чи підрозділами організації, формуючи через задачі, які вони вирішують, попит на будь-яку функцію організації.
Виявлення цих інститутів є першим кроком у проектуванні організації, тому що допомагає визначити в першому наближенні основні функціональні частини чи підрозділи організації, які здійснюють прямий контакт з ними. Другим кроком є оцінка характеристик цих інститутів та їх важливості для організації. Зовнішнє середовище характеризується:
1. Складністю. Складність зовнішнього середовища визначається тим, як багато чинників впливає на проектування організації, та наскільки вони схожі між собою.
2. Динамізмом. Динамізм зовнішнього середовища характеризується тим, як швидко змінюються фактори, які впливають на проектування організації. Чи залишаються вони сталими, стабільними, чи змінюються, нестабільні.
Така двомірна класифікація чинників зовнішнього середовища, які впливають на проектування організації, дозволяє виявити чотири типи ситуацій, кожна з яких відповідає певному виду бізнесу.
1. Ситуація, що характеризується низькою невизначеністю, є найбільш сприятливою для керівництва організації.
Чинників мало, вони схожі та не змінюються. Приклад: виробництво гравію.
2. Ситуація помірної невизначеності є більш напруженою для керівництва. Висока ступінь складності зовнішнього оточення вносить елемент ризику в процес прийняття рішень. Потрібна підготовка, досвід.
Чинників багато, вони не схожі та не змінюються. Приклад: переробка сировини.
3. Ситуація помірно високої невизначеності вимагає від керівництва гнучкості, тому що змінюється характер взаємодії з факторами зовнішнього середовища. Схожість полегшує за допомогою комп´ютерної техніки приймати вірні рішення.
Чинників мало, вони схожі, але постійно змінюються. Приклад: товари народного споживання широкого вжитку.
4. Ситуація високої невизначеності - найбільша складність для прийняття рішень. Зовнішнє середовище повне невизначених ситуацій.
Чинників багато, вони не схожі та постійно змінюються.
Приклад: виробництво ЕОМ.
Кожна з розглянутих вище ситуацій потребує свого специфічного підходу до проектування організацій і їх частин. Очевидно, виробництво електронної техніки високої якості можливе тільки для складних організаційних структур. З іншого боку, така складність навряд чи знадобиться солеварному виробництву.
Технологія роботи
Технологія - це конверсійний процес, який використовують для трансформації вкладень (матеріалів або інформації) у випуск (товари та послуги
Зв´язок між технологією та проектуванням організації першою виявила Джоан Вудвард. Вудвард хотіла відшукати зв´язок між розміром організації та її проектуванням, та безуспішно. Проте ретельне дослідження фірм з її вибірки дало змогу визначити потенційний зв´язок між технологією і проектуванням організації. Учена виділила три головні форми технології.
1. Одинична, або технологія малосерійного виробництва: продукт вироблений на замовлення клієнта в малих кількостях.
До організацій, які використовують таку форму технології, належить, наприклад, швейна майстерня, друкарня, фотосалон.
2. Великосерійна, або технологія масового виробництва: продукт виробляють на зразок збірного конвеєра, збираючи деталі у вузли або кінцевий продукт. Таку технологію застосовують автомобільні виробники, такі як Subaru, компанії з виробництва пральних машин Whirlpool Corporation і фірми з виробництва електроприладів, такі як Philips.
3. Технологія безперервного виробничого процесу: сировинні матеріали переробляють у кінцевий продукт за допомогою цілої низки механічних або прецесійних перетворень; структура матеріалів змінюється. За цією технологією працюють нафтопереробні заводи, хімічні заводи. Ці форми технології впорядковані за рівнем складності. Тобто технологія виробництва малих партій є найпростішою, а технологія безперервного виробництва - найскладнішою. Крім того, з´ясовано, що різні конфігурації проекту організації були пов´язані з різною технологією.
Стратегічні зміни мають системний характер. Вони зачіпають усі сторони організації. Можна виділити дві сторони стратегічних змін в організації:
1)організаційна структура;
2)організаційна культура.
Вибір організаційної структури залежить від цілого ряду чинників. Найбільш значущими є наступні:
розмір та ступінь різноманітності діяльності, які властиві цій організації;
географічне розташування;
технологія;
ставлення до організації з боку керівництва та робітників;
динаміка зовнішнього середовища;
cтратегія, яка здійснюється.
Організаційна структура повинна відповідати розміру організації. Вона не повинна бути складною, якщо немає в цьому потреби. Елементарна структура, якщо один керівник здатний керувати. Якщо він вже не здатний (норма керованості), то з´являється проміжний рівень в управлінні та застосовується функціональна структура. Подальше зростання організації викликає необхідність утворення нових рівнів управління, в результаті чого можуть бути застосовані такі організаційні структури, як:
дивізійна (тобто як скоординована децентралізація. Наприклад: завод холодильників, завод автомобілів) «продуктова спрямованість», багатонаціональна корпорація;
матрична структура, якщо виникають комплексні проекти.
Вважається, що організаційна культураскладається із таких елементів:
1) філософія, яка складає саме існування організації та її відношення до співробітників та клієнтів;
2) домінуючі цінності, на яких базується організація та які становлять цілі її існування або способи досягнення її цілей;
3) норми, що поділяються співробітниками організації, які визначають принципи взаємостосунків в організації;
4) клімат, ритуали поведінки (використання виразів, сленг та ін.).
Організаційна культура формується, як реакція на дві групи проблем:
1) внутрішні проблеми (спільна мова, термінологія, стосунки між співробітниками, їх межі; норми, що регулюють неформальні відносини, оцінки поведінки співробітників, що бажано, що ні);
2) проблеми, які організація повинна вирішувати під час взаємодії із зовнішнім середовищем.