"Мистецтво любові" Еріха Фромма - одна з книг, що допомогли мені пережити перші місяці окупації мого рідного міста, вона змусила мене по новому подивитися на мої власні стосунки і зрозуміти, що взаємоповага і довіра між мною і людиною, яку я любив, відійшли на другий план, а на їх місце стала так звана "гра в команді", про яку пише автор, та розвага один одним. Саме цей інсайт зумовив мій вибір книги для есе.
Еріх Фромм є одним з найбільш відомих представників так званої «Франкфуртської школи» психологів та філософів, що їх загальний напрямок думки можна назвати неофрейдизмом або фрейдо-марксизмом. Його роботи залишаються актуальними і популярними в наш час, але далеко не всі розуміють його поради правильно.
Одна з провідних ідей автора полягає в тому, що любов є не об'єктом, а навичкою, або навіть мистецтвом, якому треба вчитися. Фромм вважає, що капіталістичне суспільство нав'язує пересічному громадянину міф про існування людини, що є судженою для неї, і що любов - відчуття, що звалиться на нього моментально і буде справжнім тільки з цією єдиною і неповторною людиною, призначеною долею. В сучасному світі це хибне уявлення набуло, на мою думку, ще більшого поширення.
Цей міф націлений на те, щоб подружні пари формувалися якомога швидше, бо люди зазвичай плутають закоханість і любов. Такі пари перетворюються на те, що автор називає "командою", що ідеально виконує свої функції у капіталістичному суспільстві, але при цьому не дає їм наблизитися один до одного і вийти зі статусу "автоматів". Яскраві приклади сімей, побудованих за подібним принципом, також можна побачити на пострадянському просторі, бо об’єднання у сімейні пари в СРСР для багатьох було ледь не умовою для виживання.
Автомат - це ланка суспільства, людина, що сприймає власні здібності, здоров'я та час як товар, яким вона має торгувати задля досягнення умовного "щастя". Насправді такі люди, а їх більшість, страждають від відчуження та самотності, подолання яких є найбільш глибокою потребою людини на думку Фромма. В капіталістичному суспільстві автомати пригнічують відчуття самотності за допомогою монотонної праці і таких самих монотонних розваг, націлених не втечу від самого себе. Таким чином, подружні пари, які були утворені фактично випадково, завдяки популярному міфу про суджених, є відносинами автоматів, націленими на володіння статусом одруженої людини, на утворення спільного побуту і отримання його переваг. Я гадаю, що кожен мав змогу хоч раз спостерігати за плином життя у сім’ях, що тримаються разом із прагматичних міркувань, та впевнитися, наскільки самотні та нещасні учасники таких схем.
Фромм пише про існування таких шляхів подолання відчуження та самотності:
1. Поринання у природні пристрасті (непрацюючий засіб).
2. Об'єднання у колектив (неефективний засіб).
3. Творчість (не ідеальний, але дієвий).
4. Любов (ідеальний шлях до подолання відчуження на думку автора).
Автор ділить любов на різновиди, залежно від об'єктів, на які вона спрямована. Він розрізняє братню любов, що є почуттям рівних людей, материнську любов, що є теплим почуттям до безпорадного, еротичну любов, любов до бога та любов до себе.
Останній тип любові є ключовим у системі, побудований Фроммом. Він вважає, що людина, що не любить себе, неспроможна любити взагалі. Вище я вже писав про втечу від свого "я"; автор вважає, що вона є одночасно і причиною і наслідком нелюбові до себе. Автомат намагається заглушити свій внутрішній голос і забути про власну унікальність, тому увесь час віддається праці та розвагам, навіть у вільні хвилини він буде палити цигарку або, якщо казати про сучасність, потопати у нескінченному потоці інформації з соціальних мереж. Я багато разів помічав за собою подібні втечі від себе, тому я можу уявити, наскільки нещасною може бути людина, що живе таким чином весь час. Однією з умов оволодіння мистецтвом любові є вміння бути наодинці з самим собою, поважати та любити своє "Я".
Чим є справжня любов на думку Еріха Фромма? Він пише, що любов - це діяльність, що вимагає певних навичок: зосередженості, терпіння і зацікавленості. Любов не з'являється нізвідки, вона не тотожна закоханості, вона вимагає подолання нарцисизму, що є антагоністом справжнього кохання, бо нарцис сприймає весь світ крізь призму власної вигоди. Любов означає прийняття обов'язків без вимагання гарантій, бажання своїми почуттями та діями породити любов в іншій людині.