МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ДОНБАСЬКА НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ БУДІВНИТЦВА І АРХІТЕКУТРИ
Економіко-гуманітарний факультет
Кафедра менеджменту
РЕФЕРАТ
з дисципліни «Економіка міського господарства»
на тему «Міське господарство у структурі суспільного
виробництва»
Студентки групи МО-23м
Напрям підготовки: Менеджмент у будівництві
Спеціальність: 073 Менеджмент
Михайличенко В. В.
Керівник: Токарева Л.М.
Національна шкала: _________
Кількість балів: ____________
Оцінка: ECTS _____________
Краматорськ 2020 р.
ЗМІСТ
ВСТУП……………………………………………………………………………3
РОЗДІЛ 1. УРБАНІЗАЦІЯ І РОЗВИТОК МІСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА..………………………………………………………………4
РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ МІСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА…………………………..……………………………………9
ВИСНОВКИ……………………………………………………………………...13
ЛІТЕРАТУРА…………………………………………………………………… 15
ВСТУП
Міське господарство є складовою частиною народного господарства країни. Воно покликано виконувати важливу роль у забезпеченні потреб усього суспільства, саме тому ця тема є актуальною сьогодні.
На думку А. Н. Єгорова (доц.,к.е.н. Національної Академії наук України Інституту Економіки промисловості): «Місто відіграє важливу роль у контексті швидкого економічного і соціального розвитку країни. Саме місто визначає економічний, соціальний, науковий і культурний динамізм країни. В даний час місто розглядається як активне джерело економічного росту і конкурентоспроможності на національному та інтернаціональному рівнях».
На думку Т.П. Юр’євої: «Міське господарство являє собою комплекс розташованих на території міста підприємств, організацій і установ, які обслуговують матеріально-побутові і культурні потреби населення, що живе в ньому. Воно включає у свій склад житлово-комунальне господарство міста і підприємства побутового обслуговування населення, будівельну промисловість і підприємства виробництва місцевих будівельних матеріалів, систему установ і підприємств міської торгівлі, суспільного харчування, охорони здоров’я та утворення».
Стольберг Ф.В. затверджує, що міське господарство – це склад об’єктів, що входять у нього, а також підприємства й організації які експлуатують їх та забезпечують функціонування міста як складної соціально-еколого-економічної системи.
Ґрунтуючись на вище перераховані визначення можна зробити висновок, що економіка міського господарства торкається всіх аспектів існування міста: економічної, соціальної та екологічної теми. В даній роботі ми розглянемо поняття «урбанізація» та особливості міського господарства.
РОЗДІЛ 1
УРБАНІЗАЦІЯ І РОЗВИТОК МІСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА
Сьогодні суспільне життя людства нерозривно зв’язане з містом. Кожна друга людина мешкає в місті. Сучасне місто є центром несільськогосподарського виробництва, постійно розширює свій вплив на навколишню територію і далі розвиває функції суспільно-політичного і культурного характеру.
Місто визначається як територія, що має певний статус і характеризується специфічним середовищем: соціальним, виробничим, природним, архітектурним.
Місто – це особлива соціально-територіальна форма організації суспільного виробництва, де відбуваються не тільки виробництво але й формування самих людей та їх способу життя. Формування людини багато в чому залежить від стану соціально-культурного середовища, що визначається поряд з іншими і такими чинниками, як наявність і якість житла та комунальних послуг, транспорту та зв’язку, торгівлі і громадського харчування, побутового обслуговування, охорони здоров’я, освіти і т.п. Процес ускладнення міського середовища призводить до зміни «якостей» самої людини.
Перші міста на землі виникли за кілька тисячоліть до нашої ери в зв'язку з переходом людського суспільства від первіснообщинного до рабовласницького ладу, коли відокремилося ремесло від землеробства, з'явилися приватна власність і товарообмін, класи і держава. Народження кожного міста обумовлено потребами суспільства й у першу чергу економічними.
Значення, роль і соціальний профіль міст мінялися залежно від рівня розвитку продуктивних сил, способу виробництва, суспільно економічної формації, в умовах яких вони розвивалися. Змінювалися характер розселення людей, розміри і темпи розвитку міського господарства, ступінь благоустрою житлового фонду. Підвищення ролі міст у розвитку суспільства називається урбанізацією.
Головний соціальний зміст урбанізації виявляється в особливих «міських відносинах», що охоплюють соціально-професійну і демографічну структуру населення, його спосіб життя, культуру, розміщення продуктивних сил, розселення.
Передумови урбанізації - зростання в містах індустрії, розвиток продуктивних сил, їх культурних і політичних функцій, поглиблення територіального поділу праці, динаміка демографічних показників, природні ресурси та інші містотвірні фактори.
Темпи урбанізації, її масштаби, рушійні сили і наслідки залежать від соціально-економічних умов на різних історичних етапах розвитку людського суспільства.
Історія міського господарства нерозривно пов'язана з виникненням міст і загальноміських суспільних потреб для вирішення яких створюється спеціальний орган управління. Зміцнюється місто, будуються у ньому громадські будинки і мости, гатяться болота і вирівнюються вулиці під керівництвом Міського магістрату, якому доводилося мати справи з Міською думою, Губернським правлінням та іншими органами управління. У містах України, навіть тих, які були «під панами», існувало самоврядування. Міста в той час поділялися на міста «привілейовані», яким королівськими, а потім і царськими грамотами підтверджувалося Магдебурзьке право, і на міста, що не володіли таким правом.
Інтенсивний розвиток міст починається в період капіталізму. Виникнення фабричного виробництва і поява машин вимагають великої кількості робочих рук на великих промислових підприємствах. Відбувається централізація населення. Навіть при невеликій фабриці робітники живуть поблизу. Задовольняючи їхні потреби, трудяться ремісники, кравці, шевці, пекарі, муляри, столяри та інший робочий люд, що селиться тут же, утворюючи робітниче селище. Згодом селище розростається в містечко, а міс течко - у велике місто. Чим більше місто, тим вище ступінь розвитку його інфраструктури: міських доріг, житлових мікрорайонів, масового міського транспорту, промисловості, мережі підприємств побутового обслуговування, установ науки і культури.
Розвиток малих і середніх групових систем населених місць припускає головним чином зростання центральних міст і поліпшення їхніх транспортних зв'язків з іншими населеними місцями. Однак, малі міста мають велике народногосподарське значення. Сьогодні їх нараховується близько 80% із загальною чисельністю населення, що перевищує четверту частину всіх міських жителів країни. Малі міста в економічній системі нашої держави подібні крихітним деталям великого господарського механізму: зовні вони малопомітні, але без них не може функціонувати економіка великого міста. Вони необхідні і великим міс там і селам: першим як додаткові бази для розміщення підсобних виробництв, заводівсуміжників, підприємств і організацій, що є ланками агропромислових комплексів, розташованих у містах, а також як резерв працездатного населення, другим – як місцеві організуючі центри і своєрідні ступені, що з'єднують їх із джерелами матеріальної і духовної культури великих міст. Малі міста відіграють прогресивну роль комунікацій, що забезпечують взаємне проникнення міської і сільської культур.
Інтеграція економіки України в загальноєвропейський ринок, необхідність підвищення економічної ефективності суспільного виробництва і ринку послуг, формування територіально-виробничих комплексів, розвиток науки і техніки, освіти і культури, сфери послуг стимулюють взаємозалежне підвищення рівня концентрації виробництва і розселення, появу нових і розвиток існуючих груп міст і селищ з високим рівнем розвитку інфраструктури міського господарства.
Міське господарство є складовою частиною народного господарства країни. Воно покликане виконувати важливу роль у забезпеченні потреб суспільства. Міське господарство являє собою комплекс розташованих на території міста (поселення) підприємств, організацій й установ, що обслуговують матеріально-побутові та культурні потреби населення, яке мешкає в ньому. Воно включає до свого складу житлово-комунальне господарство міста і підприємства побутового обслуговування населення, будівельну промисловість і підприємства з виробництва місцевих будівельних матеріалів, систему установ та підприємств міської торгівлі, громадського харчування, охорони здоров’я, освіти та ін. Підприємства та організації, що входять до складу міського господарства, виконуючи загальне завдання - обслуговування потреб населення того міс та, на території якого вони розташовані, розрізняються за ознаками організації виробничої діяльності, тобто за галузевими ознаками. Міське господарство, крім галузевої, має також соціальну (за формами власності) і відомчу (за ознаками підпорядкування) структуру.
Виробнича діяльність підприємств міського господарства має ряд галузевих особливостей, що знаходять відображення в плануванні цього господарства, в організації управління та фінансів. В організації фінансів підприємства (господарства) знаходять відображення також форма власності на засоби виробництва та його відомча приналежність.
Розвиток та благоустрій кожного міс та чи села здійснюється з урахуванням чисельності населення, його побутових потреб, санітарних та інших вимог. Чим більший населений пункт, чим щільніше його заселення, тим складніші завдання водозабезпечення, очистки, організації внутрішнього міського сполучення, санітарної охорони повітря, води, землі на його території, тим більше потрібно обладнання для його благоустрою та створення нормальних умов для життя населення і роботи підприємств, установ та організацій.
Комунальним обладнанням міста є водопроводи, каналізація, мережі теплофікації, електропостачання, газопостачання, трамваї, тролейбуси та інші засоби міського транспорту, лазні, пральні, готелі, а також споруди з благоустрою міської території - вуличні замощення, тротуари, мости, набережні, іригаційні споруди, ливнева каналізація, вуличне освітлення, зелені насадження вулиць, парки, сади, сквери, квітники, газони, огорожі, архітектурні споруди та пам’ятники. Розмір та умови експлуатації обладнання міс та залежать від розмірів та типу населеного пункту. Так, мережі електропостачання, газові, теплофікаційні, водопроводу та каналізації, траси міського транспорту, як правило, відображають схему розміщення проїздів міста. Розвиток, утримання та експлуатацію перелічених видів обладнання міста здійснюють організації міського комунального господарства виконкомів місцевих Рад народних депутатів.
РОЗДІЛ 2
ОСОБЛИВОСТІ МІСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА
Як невід’ємна частина народного господарства, міське господарство тісно пов’язане з його галузями і особливо з промисловістю. Взаємозв’язок міського господарства і промисловості виявляється в наступному:
- розміри міського господарства і темпи його розвитку визначаються, в основному чисельністю населення і її зростанням, які в свою чергу, залежать головним чином від розмірів і темпів розвитку промисловості міста. Промисловість є основним містоутворюючим фактором, що породжує нові міста та селища і визначає зростання наявних;
- міське господарство може розвиватися тільки на базі розвитку промисловості, що забезпечує його різноманітними матеріалами й обладнанням;
- діяльність підприємств міського господарства забезпечує нормальну роботу промислових підприємств. Добре, благоустроєне житло, чітко працюючий, швидкий й зручний пасажирський транспорт, лазні, пральні та ін. - все це безпосередньо впливає на продуктивність праці робітників, які зайняті в промисловості.
Міському господарству притаманні характеризуючи його особливості: різноманітність галузей і видів підприємств; місцевий характер; органічний (комплексний) зв’язок підприємств одного з іншим; зв’язок більшості підприємств з певною територією (локальність обслуговування); велика розкиданість споруд по території міста; специфічність зв’язку виробництва та споживання.
Оскільки основне завдання міського господарства полягає в безпосередньому обслуговуванні матеріально-побутових та культурних потреб населення, відповідні елементи міського господарства мають бути максимально наближені до споживачів, розташовані по всій селитебній території міста. Саме тому ми маємо розгалужені по міській території інженерні мережі, за допомогою яких підприємства міського господарства доставляють до житлових будинків воду, газ, електроенергію, тепло, відводять від них стічні води. Всі ці різні галузі та підприємства міського господарства являють собою єдиний комплекс заходів, що органічно зв’язані один з одним та з тією територією, на якій розміщено населення міста. Так, створення каналізації передбачає наявність у міс ті водопроводу; розвиток водоспоживання при відсутності каналізації неминуче призведе до погіршення санітарних умов. Різні види міського транспорту повинні доповнювати один одного. Електроенергія складає основу для розвитку різних галузей комунального господарства.
Крім великої різноманітності видів комунальних споруд, що мають бути об’єднані в єдиний комплекс, маємо ще дві характерні особливості, які безпосередньо позначаються як на будівництві, так і на експлуатації споруд. Це - надзвичайна розкиданість споруд на території (мережі, підстанції, депо, головні споруди) та їх тісний зв’язок з даною територією, з щільністю населення, топографією місцевості.
Правильне розташування на території міста ТЕЦ, трамвайних парків, гаражів, електричних підстанцій, сміттєпереробних заводів та ін. прямо впливає на доцільність виробничих процесів та скорочення експлуатаційних, а в багатьох випадках і будівельних витрат. Рельєф місцевості і окремих вулиць визначає вибір того або іншого виду міського транспорту. Сама схема маршрутів трамваїв, тролейбусів і автобусів обумовлюється планом міста та щільнісними показниками.
Потужність комунальних підприємств розраховується для задоволення потреб даного міста. Ці потреби визначаються в основному, чисельністю населення, а також деякими територіально-планувальними умовами.
Внаслідок великих розбіжностей в чисельності населення міст, у розмірах та конфігурації їх територій, а також планування, що історично склалося, розміри підприємств комунального господарства характеризуються великим розмаїттям.
Продуктивність великих водопроводів у містах перевищує продуктивність маленьких водопроводів в 500, 1000 і більше разів. У комунальному господарстві переважають невеликі підприємства, що обумовлено наступним:
- розміри комунальних підприємств у кінцевому результаті обмежуються чисельністю населення, а понад 80% міських поселень мають чисельність населення до 20 тис. мешканців;
- більшість підприємств комунально-побутового обслуговування розташовані в мікрорайоні або в житловому районі з радіусом обслуговування 1 - 1,5 км, що передбачає невеликі розміри підприємств.
Щодо специфічності зв’язку виробництва та споживання підприємства комунального господарства можна поділити на дві великі групи:
- підприємства, продукція яких існує самостійно між процесом виробництва та процесом споживання;
- підприємства, що надають послуги, для яких характерне повне співпадіння процесів виробництва та споживання.
Для виробничо-експлуатаційної діяльності комунальних підприємств характерно нас тупне: неможливість створення запасів продукції ставить роботу комунальних підприємств в безпосередню залежність від попиту споживачів, що обслуговуються, і в першу чергу від населення, а також від коливання цього попиту за сезонами, днями тижня, годинами доби (сезонні, за днями тижня та погодинні коливання навантажень лазень, водопроводів, нерівномірність пасажирських потоків на міському транспорті та ін.). Ритм роботи комунальних підприємств залежить від ритму міського життя. Відповідно до потреб, що змінюються, складають добові графіки теплових та електричних навантажень, графіки подачі води, розклади руху транспорту.
Характерною особливістю продукції комунальних підприємств є, як правило, її однотипність. Наприклад, водопроводи тільки винятково подають споживачам одночасно очищену та неочищену (для промисловості) воду; каналізація тільки у випадку недостатньої потужності очисних споруд може час тину стічних вод видаляти без очистки; у лазнях залежно від якості обслуговування встановлюють розряди. ТЕЦ, як правило, постачають споживачам тепло (різного потенціалу) та електроенергію. Механічні пральні оброблюють масову й індивідуальну білизну.
Продукція комунальних підприємств має не тільки кількісне, але і якісне вираження: зручності, що надаються пасажирам міським транспортом; ступінь очистки питної та стічних вод; потрібний тиск у водопровідних трубах; певна температура води у приміщенні лазні; потрібний тиск і температура теплоносія в ТЕЦ та тиск в газових мережах; відповідна напруга електричної енергії.
Перед комунальними підприємствами стоїть невідкладне завдання - систематичне підвищення якості продукції, поліпшення обслуговування населення. Для оцінки діяльності підприємств з точки зору якості їх продукції застосовують показники, що дозволяють регулювати роботу підприємств (продуктивність праці, собівартість, число аварій та перебоїв у роботі, кількість скарг та ін.).
ВИСНОВКИ
Сучасне місто є центром несільськогосподарського виробництва, постійно розширює свій вплив на навколишню територію і далі розвиває функції суспільно-політичного і культурного характеру.
Місто визначається як територія, що має певний статус і характеризується специфічним середовищем: соціальним, виробничим, природним, архітектурним.
Значення, роль і соціальний профіль міст мінялися залежно від рівня розвитку продуктивних сил, способу виробництва, суспільно економічної формації, в умовах яких вони розвивалися. Змінювалися характер розселення людей, розміри і темпи розвитку міського господарства, ступінь благоустрою житлового фонду. Підвищення ролі міст у розвитку суспільства називається урбанізацією.
Головний соціальний зміст урбанізації виявляється в особливих «міських відносинах», що охоплюють соціально-професійну і демографічну структуру населення, його спосіб життя, культуру, розміщення продуктивних сил, розселення.
Міське господарство є складовою частиною народного господарства країни. Воно покликане виконувати важливу роль у забезпеченні потреб суспільства.
Комунальним обладнанням міста є водопроводи, каналізація, мережі теплофікації, електропостачання, газопостачання, трамваї, тролейбуси та інші засоби міського транспорту, лазні, пральні, готелі, а також споруди з благоустрою міської території - вуличні замощення, тротуари, мости, набережні, іригаційні споруди, ливнева каналізація, вуличне освітлення, зелені насадження вулиць, парки, сади, сквери, квітники, газони, огорожі, архітектурні споруди та пам’ятники.
Міському господарству притаманні характеризуючи його особливості: різноманітність галузей і видів підприємств; місцевий характер; органічний (комплексний) зв’язок підприємств одного з іншим; зв’язок більшості підприємств з певною територією (локальність обслуговування); велика розкиданість споруд по території міста; специфічність зв’язку виробництва та споживання.
Оскільки основне завдання міського господарства полягає в безпосередньому обслуговуванні матеріально-побутових та культурних потреб населення, відповідні елементи міського господарства мають бути максимально наближені до споживачів, розташовані по всій селитебній території міста. Саме тому ми маємо розгалужені по міській території інженерні мережі, за допомогою яких підприємства міського господарства доставляють до житлових будинків воду, газ, електроенергію, тепло, відводять від них стічні води. Всі ці різні галузі та підприємства міського господарства являють собою єдиний комплекс заходів, що органічно зв’язані один з одним та з тією територією, на якій розміщено населення міста.
Перед комунальними підприємствами стоїть невідкладне завдання - систематичне підвищення якості продукції, поліпшення обслуговування населення. Для оцінки діяльності підприємств з точки зору якості їх продукції застосовують показники, що дозволяють регулювати роботу підприємств (продуктивність праці, собівартість, число аварій та перебоїв у роботі, кількість скарг та ін.).
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
Агаджанов Г.К. Економіка водопровідно – каналізаційних підприємств. Харків, 2000. 303 с.
Забродский В.А., Кизим Н.А. Оценка финансовой устойчивости производственно – экономической системы. Харьков: Основа, 2000.
Коробов М.Я. Фінансово – економічний аналіз діяльності підприємств. Київ: Знання, КОО, 2000.
Петросов В.А. Водоснабжение Харькова. Харьков: Основа,1999. 56 с.
Маслюк В.Є. Планування діяльності підприємства. Київ: КНХ, 2002. 252 с.
Порядок визначення нормативів забезпечення населення послугами водо -, теплопостачання та водовідведення. Наказ Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.99. р.№36.