Ім'я файлу: UML_Перероблена_КР_Бурей.docx
Розширення: docx
Розмір: 258кб.
Дата: 07.06.2023
скачати
Пов'язані файли:
михайло кравчук.docx
Розширення: docx
Розмір: 258кб.
Дата: 07.06.2023
скачати
Пов'язані файли:
михайло кравчук.docx
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ЕКОНОМІКИ І ТЕХНОЛОГІЙ
| ННІ/факультет | Факультет інформаційних технологій |
| Кафедра | Інформаційних технологій та моделювання |
| Спеціальність | «Комп’ютерні науки» |
| Форма навчання | Заочна |
| Група | 3КН2021 |
| КУРСОВА РОБОТА | |||
| здобувача | Євдокимова Анастасія Олександрівна | | |
| (прізвище, ім’я по батькові здобувача) | |||
| З дисципліни | «Об`єктне моделювання і UML» | | |
| Тема | «Моделювання ІС підприємства з реалізації комп‘ютерної техніки за допомогою UML» | ||
| Науковий керівник | | | Шокотько Л.М |
| | (наук. ступінь, вчене звання) | (підпис) | (прізвище, ініціали) |
| Захист курсової роботи (проекту) |
| Національна шкала Кількість балів:Оцінка: ECTS |
| Члени комісії із захисту |
| |
| |
| (прізвища, ініціали) (підписи ) |
Кривий Ріг – 2022
РЕФЕРАТ
Пояснювальна записка до курсового проєкту: 35 с., 1 табл., 4 рис., 3 дод.
Об'єкт дослідження: моделювання UML
Предмет дослідження: Моделювання ІС підприємства з реалізації комп‘ютерної техніки за допомогою UML
Мета роботи: дослідити, як моделювання UML може працювати задля реалізацій комп’ютерних технологій
Структура звіту включає три розділи
Перший розділ містить 3 підрозділи про ІС
Другий розділ представляє собою 2 підрозділи про UML
Третій розділ включає 2 підрозділи з практикою застосування UML
ЗМІСТ
Вступ…………………………………………………………………………………3
ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ ТЕХНОЛОГІЇ ПРОЕКТУВАННЯ ІС. МЕТОДОЛОГІЇЇ І ТЕХНОЛОГІЇ ІС……………………………………………….6
Поняття ІС…………………………………………………………………..6
Класифікація ІС та сфери її застосування………………………………...9
Основні поняття програмної інженерії та процеси життєвого циклу ІС…………………………………………………………………………………….15
ОСНОВНІ ВІДОМОСТІ ПРО UML………………………………...........18
Поняття та призначення…………………………………………………..18
Загальні та спеціальні діаграми…………………………………………..23
ПРАКТИКА ЗАСТОСУВАННЯ UML……………………………...........28
Рівні моделювання………………………………………………………...28
Практика застосування елементів UML………………………………....30
Висновки…………………………………………………………………………....35
Список використаних джерел……………………………………………………..
ВСТУП
Розробка інформаційної системи (ІС) – від початкової фази до розгортання складається з трьох послідовних і поступальних етапів: аналізу, проектування і реалізації. У посібнику описуються методи і прийоми, використовувані на етапах аналізу і проектування. Питання, пов’язані з реалізацією, включаючи приклади програм, розглядаються тільки в тій мірі, в якій вони потрібні на етапі проектування.
Проектування ІС – логічно складна, трудомістка і тривала робота, що вимагає високої кваліфікації фахівців, що беруть участь в ній. Проте до теперішнього часу проектування ІС нерідко виконується на інтуїтивному рівні неформалізованими методами, що включають елементи мистецтва, практичний досвід, експертні оцінки і дорогі експериментальні перевірки якості функціонування ІС. Крім того, в процесі створення і функціонування ІС інформаційні потреби користувачів постійно змінюються або уточнюються, що ще більше ускладнює розробку і супровід таких систем.
Основна доля трудовитрат при створенні ІС доводиться на прикладне програмне забезпечення (ПЗ) і бази даних (БД). Виробництво ПЗ сьогодні – найбільша галузь світової економіки, в якій зайняті близько трьох мільйонів фахівців (програмістів, розробників ПЗ і т. п.).
На початку 70-х рр. в США була відмічена криза програмування (software crisis). Це виражалося в тому, що великі проекти стали виконуватися з відставанням від графіку або з перевищенням кошторису витрат, розроблений продукт не мав необхідних функціональних можливостей, продуктивність його була низька, якість отримуваного програмного забезпечення не влаштовувала споживачів.
У числі причин можливих невдач фігурують: нечітке і неповне формулювання вимог до ПО, недостатнє залучення користувачів в роботу над проектом, відсутність необхідних ресурсів, незадовільне планування, часту зміну вимог і специфікацій, новизна використовуваної технології для організації, відсутність грамотного управління проектом, недостатня підтримка з боку вищого керівництва.
Потреба контролювати процес розробки ПО, прогнозувати і гарантувати вартість розробки, терміни і якість результатів привела у кінці 70-х рр. до необхідності переходу від кустарних до індустріальних способів створення ПЗ і появи сукупності інженерних методів і засобів створення ПО, об’єднаних загальною назвою «Програмна інженерія» (software engineering).
В процесі становлення і розвитку програмної інженерії можна виділити два етапи: 70-і і 80-і рр. – систематизація і стандартизація процесів створення ПЗ (на основі структурного підходу) і 90-і рр. – початок переходу до складального, індустріального способу створення ПЗ (на основі об’єктно- орієнтованого підходу).
У основі програмної інженерії лежить одна фундаментальна ідея: проектування ПЗ є формальним процесом, який можна вивчати і удосконалювати[13]. Освоєння і правильне застосування методів і засобів створення ПЗ дозволять підвищити якість ІС, забезпечити керованість процесу проектування ІС і збільшити термін її життя.
Самі комп’ютери складніші, ніж більшість продуктів людської діяльності. Кількість їх можливих станів дуже велика, тому їх так важко розуміти, описувати і тестувати. У програмних систем кількість можливих станів на порядок величин перевищує кількість станів комп’ютерів.
Складність ПЗ є істотною, а не другорядною властивістю. Багато проблем розробки ПЗ виходять з цієї складності і її нелінійного росту при збільшенні розміру. Складність є причиною утруднень, що виникають в процесі спілкування між розробниками, що веде до помилок в продукті, перевищення вартості розробки, затягування виконання графіків робіт. Складність викликає труднощі розуміння усіх можливих станів програм, що призводить до зниження їх надійності. Складність структури стримує розвиток ПЗ і можливості додавання нових функцій.
Для успішної реалізації проекту об’єкт проектування (ПЗ) має бути передусім адекватно описаний, тобто мають бути побудовані повні і несуперечливі моделі архітектури ПО, що обумовлює сукупність структурних елементів системи і зв’язків між ними, поведінку елементів системи в процесі їх взаємодії, а також ієрархію підсистем, що об’єднують структурні елементи.
Мова моделювання повинна включати: елементи моделі – фундаментальні концепції моделювання і їх семантику; нотацію – візуальне представлення елементів моделювання; керівництво по використанню – правила застосування елементів у рамках побудови тих або інших типів моделей ПЗ. Такі можливості має уніфікована мова моделювання UML, який останнім часом став загальноприйнятою мовою розробки програмних систем.
UML придатний для моделювання будь-яких систем: від информа-ционных систем масштабу підприємства до розподілених Web-приложений і навіть вбудованих систем реального часу. У посібнику основна увага приділяється застосуванню елементів мови UML, а не особливостям самої мови.
Очевидно, що кінцева мета розробки ПЗ – це не моделювання, а отримання працюючих застосувань (кода). Діаграми кінець кінцем – це усього лише наочні зображення, тому, використовуючи графічні мови моделювання, дуже важливо розуміти, чим вони допоможуть при написанні коду програм.
Перераховані проблеми породили потребу в програмно-технологічних засобах спеціального класу – CASE, реалізовуючих CASE- технологію створення і супроводу ПЗ ІС.
CASE-технологія є сукупністю методів проектування ІС, а також набір інструментальних засобів, що дозволяють в наочній формі моделювати предметну область, аналізувати цю модель на всіх стадіях розробки і супроводу ІС, і розробляти додатки відповідно до інформаційних потреб користувачів.
РОЗДІЛ 1
ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ ТЕХНОЛОГІЇ ПРОЕКТУВАННЯ ІС. МЕТОДОЛОГІЇ І ТЕХНОЛОГІЇ ІС
Поняття ІС
Під системою розуміють будь-який об’єкт, який одночасно розглядається і як єдине ціле, і як об’єднана в інтересах досягнення поставлених цілей сукупність різнорідних елементів. З безлічі визначень поняття системи (Вікіпедія) виберемо загальне. Тобто, система (греч. – «складене з частин»,
«з’єднання») – це сукупність взаємозв’язаних між собою елементів, підлеглих єдиної мети, щоб могла реалізовуватися функція системи.
Інформаційна система – взаємозв’язана сукупність засобів, методів і персоналу, використовуваних для зберігання, обробки і видачі інформації в інтересах досягнення поставленої мети.
Сьогоднішнє, сучасне розуміння інформаційної системи припускає використання як основний технічний засіб переробки інформації персонального комп’ютера. У великих організаціях разом з персональним комп’ютером до складу технічної бази інформаційної системи може входити мейнфрейм або суперЕОМ. Крім того, технічне втілення інформаційної системи саме по собі нічого не означатиме, якщо не врахована роль людини, для якої призначена вироблена інформація і без якого неможливе її отримання і представлення. Очевидно, що існує відмінність між комп’ютерами і інформаційними системами. Комп’ютери, оснащені спеціалізованими програмними засобами, є технічною базою і інструментом для інформаційних систем. Обов’язковою компонентою будь-якої інформаційної системи є також персонал, що взаємодіє з комп’ютерами і телекомунікаціями.
У міру розвитку і вдосконалення засобів обчислювальної техніки, мов програмування і математичного забезпечення, автоматизовані системи обробки даних зазнали декілька етапів розвитку.
Перші інформаційні системи з’явилися в 50-х рр. Після війни комп’ютери стали застосовуватися в першу чергу саме для оборонних завдань. Потужність комп’ютерів (першого покоління) була невелика, а програмування для них велося, в основному, в машинному коді. Вирішувалися, головним чином, науково-технічні завдання (рахунок по формулах), завдання на програмування містило, як правило, досить точну постановку завдання, і першими програмістами у більшості своїй були люди, які складали і виводили рівняння. Фізики і математики ретельно розробляли алгоритми. Вони готували детальну і точну документацію, аналізували рішення своїх колег і шукали математичні докази.
У ці ж роки уперше була усвідомлена роль інформації як найважливішого ресурсу підприємства, організації, регіону, суспільства в цілому. У ці роки вони були призначені для обробки рахунків і розрахунку зарплати, а реалізовувалися на електромеханічних бухгалтерських рахункових машинах. Це призводило до деякого скорочення витрат і часу на підготовку паперових документів.
60-ті рр. знаменуються зміною відношення до інформаційних систем. Проектування інформаційних систем виконувалося в основному на інтуїтивній технології програмування із застосуванням неформалізованих методів, заснованих на мистецтві, практичному досвіді, експертних оцінках і дорогих експериментальних перевірках якості функціонування програм. Майже відразу приступали до складання програми за завданням, при цьому часто завдання кілька разів змінювалося, враховуючи інформаційні потреби користувачів (що сильно збільшувало час і без того ітераційного процесу складання програми), мінімальна документація оформлялася вже після того, як програма починала працювати.
Інформація, отримана з інформаційних систем, стала застосовуватися для періодичної звітності за багатьма параметрами. Для цього організаціям було потрібне комп’ютерне устаткування широкого призначення, здатне обслуговувати безліч функцій, а не тільки обробляти рахунки і рахувати зарплату, як було раніше. Мета використання – підвищення швидкості обробки документів, спрощення процедури обробки рахунків і розрахунку зарплати.
70-х – початок 80-х рр. отримали широке поширення інформаційні системи і бази даних. До середини 70-х років вартість зберігання одного біта інформації на комп’ютерних носіях стала менше, ніж на традиційних носіях. Це різко підвищило інтерес до комп’ютерних систем зберігання даних.
Інформаційні системи починають широко використовуватися як засіб управлінського контролю, що підтримує і прискорюючого процес ухвалення рішень, системи для вищої ланки управління.
У 80-х – 2010 рр. концепція використання інформаційних систем змінюється. Вони стають стратегічним джерелом інформації і використовуються на усіх рівнях організації будь-якого профілю. Інформаційні системи цього періоду, надаючи вчасно потрібну інформацію, допомагають організації досягти успіху у своїй діяльності, створювати нові товари і послуги, знаходити нові ринки збуту, забезпечувати собі гідних партнерів, організовувати випуск продукції за низькою ціною і багато що інше.
80-е роки характеризуються широким впровадженням персональних комп’ютерів в усі сфери людської діяльності і тим самим створенням великого і різноманітного контингенту користувачів ПЗ. Це привело до бурхливого розвитку призначених для користувача інтерфейсів і створення інформаційних систем нового покоління.
З’являються мови програмування (наприклад, Ада), що враховують вимоги технології програмування. Починається бурхливий процес стандартизації технологічних процесів і, передусім, документації, що створюється в цих процесах. Виходить на передові позиції об’єктний підхід до розробки ІС. Створюються різні інструментальні середовища розробки і
супроводу ІС. Розвивається концепція комп’ютерних мереж. На перший план виходять засоби автоматизації розробки програм, що дістали назву CASE.
Підхід CASE дав розробникам ІС можливість отримати досконаліші інструменти, наприклад, мови четвертого покоління (для них є навіть своя абревіатура, 4GL). Приміром, такі мови четвертого покоління як Visual Basic і Clarion – це корисний, потужний і популярний 4GL-инструментарий, який дозволяє збільшити продуктивність програмістів і скоротити число потенційних помилок.
90-ті роки знаменні широким охопленням усього людського суспільства міжнародною комп’ютерною мережею, персональні комп’ютери стали підключатися до неї як термінали. Це поставило ряд проблем (як технологічного, так і юридичного і етичного характеру) регулювання доступу до інформації комп’ютерних мереж. Гостро встала проблема захисту комп’ютерної інформації і передаваних по мережі повідомлень. Стали бурхливо розвиватися комп’ютерна технологія (CASE-технологія) розробки ІС 2-го покоління і пов’язані з нею формальні методи специфікації програм.
Широке використання комп’ютерних мереж привело до інтенсивного розвитку розподілених обчислень, дистанційного доступу до інформації і електронного способу обміну повідомленнями між людьми. Комп’ютерна техніка із засобу рішення окремих завдань усе більш перетворюється на засіб інформаційного моделювання реального і мислимого світу, здатний просто відповідати людям на питання, що цікавлять їх. Починається етап глибокої і повної інформатизації (комп’ютеризації) людського суспільства. Усе це ставить перед технологією створення ІС нові і досить важкі проблеми.
Незважаючи на високі потенційні можливості CASE-технології (збільшення продуктивності праці, поліпшення якості програмних продуктів, підтримка уніфікованого і погодженого стилю роботи) далеко не усі розробники ІС, використовуючи CASE-засоби, досягають очікуваних результатів.
Існують різні причини можливих невдач, але, мабуть, головною причиною є неадекватне розуміння суті програмування великих систем і застосування CASE-засоби.
Класифікація ІС та сфери її застосування
Інформаційні системи можна класифікувати по цілому ряду різних ознак. У основу даної класифікації покладені найбільш суттєві ознаки, що визначають функціональні можливості і особливості побудови сучасних систем. Залежно від об’єму вирішуваних завдань, використовуваних технічних засобів, організації функціонування, ІС діляться на ряд груп (класів). Розглянемо найбільш важливі з них.
За типом даних, що зберігаються, ІС діляться на фактографічні і документальні. Фактографічні системи призначені для зберігання і обробки структурованих даних у вигляді чисел і текстів. У документальних системах інформація представлена у вигляді документів, що складаються з найменувань, описів, рефератів і текстів.
Грунтуючись на мірі автоматизації інформаційних процесів в системі управління фірмою, інформаційні системи діляться на ручні, автоматичні і автоматизовані.
Ручні ІС характеризуються відсутністю сучасних технічних засобів переробки інформації і виконанням усіх операцій людиною.
У автоматичних ІС усі операції по переробці інформації виконуються без участі людини. Автоматизовані ІС припускають участь в процесі обробки інформації і людини, і технічних засобів, причому головна роль у виконанні рутинних операцій обробки даних відводиться комп’ютеру.
Залежно від характеру обробки даних ІС діляться на інформаційно- пошукові (довідкові) і інформаційно-вирішальні.
Нині створено і успішно функціонує велике число інформаційно- довідкових систем різного призначення, які призначені для задоволення інформаційних запитів користувачів. Характерна особливість таких систем – інформація, знайдена відповідно до запиту, не використовується безпосередньо у рамках цієї ж системи, а видається користувачеві, який використовує отриману інформацію для будь-яких необхідних йому цілей. Пошук – одна з основних операцій в таких системах, тому вони є також інформаційно- пошуковими системами (ІПС).
Інформаційно-пошукові системи роблять введення, систематизацію, зберігання, видачу інформації за запитом користувача без складних перетворень даних.
Інформаційно-вирішальні системи здійснюють, крім того, операції переробки інформації по певному алгоритму. За характером використання вихідної інформації такі системи прийнято ділити на ті, що управляють і радять.
Результуюча інформація керівників ІС безпосередньо трансформується в рішення, що приймаються людиною. Для цих систем характерні завдання розрахункового характеру і обробка великих об’ємів даних.
Що радять ІС виробляють інформацію, яка приймається людиною до відома і враховується при формуванні управлінських рішень, а не ініціює конкретні дії. Залежно від сфери застосування розрізняють наступні класи ІС.
Інформаційні системи організаційного управління – призначені для автоматизації функцій управлінського персоналу як промислових підприємств, так і непромислових об’єктів (готелів, банків, магазинів). Основними функціями подібних систем є: оперативний контроль і регулювання, оперативний облік і аналіз, перспективне і оперативне планування, бухгалтерський облік.
ІС управління технологічними процесами (ТП) – служать для автоматизації функцій виробничого персоналу по контролю і управлінню виробничими операціями. У таких системах зазвичай передбачається наявність розвинених засобів виміру параметрів технологічних процесів (температури, тиски, хімічного складу і тому подібне).
ІС автоматизованого проектування (САПР) – призначені для автоматизації функцій інженерів-проектувальників, конструкторів, архітекторів, дизайнерів при створенні нової техніки або технології. Основними функціями подібних систем є: інженерні розрахунки, створення графічної документації (креслень, схем, планів), створення проектної документації, моделювання проектованих об’єктів.
За масштабом ІС поділяються на однокористувацькі, групові та корпоративні. Інтегровані (корпоративні) ІС – використовуються для автоматизації усіх функцій фірми і охоплюють увесь цикл робіт від планування діяльності до збуту продукції. Вони включають ряд модулів (підсистем), працюючих в єдиному інформаційному просторі і виконуючих функції підтримки відповідних напрямів діяльності.
Існує класифікація ІС залежно від рівня управління, на якому система використовується.
Інформаційна система оперативного рівня – підтримує виконавців, обробляючи дані про угоди і події (рахунки, накладні, зарплата, кредити, потік сировини і матеріалів). Інформаційна система оперативного рівня є сполучною ланкою між фірмою і зовнішнім середовищем.
Інформаційні системи фахівців – підтримують роботу з даними і знаннями, підвищують продуктивність і продуктивність роботи інженерів і проектувальників. Завдання подібних систем – інтеграція нових відомостей в організацію і допомогу в обробці паперових документів.
Інформаційні системи рівня менеджменту – використовуються працівниками середньої управлінської ланки для моніторингу, контролю, ухвалення рішень і адміністрування. Основні функції цих інформаційних систем:
1 2 3 4