1   2   3   4
Ім'я файлу: власенко перероблена.doc
Розширення: doc
Розмір: 983кб.
Дата: 28.10.2021
скачати


МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ПОЛТАВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ В.Г. КОРОЛЕНКА


Кафедра соціальної і корекційної педагогіки

Формування графічних навичок

у дітей старшого дошкільного віку

з порушенням усного мовлення


Курсова робота

студентки психолого -

педагогічного факультету

групи Д-21

Власенко Наталії Константинівни
Науковий керівник:

ас. Олійніченко Л.М.
ПОЛТАВА 2008

Зміст
ВСТУП 3

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ ГРАФІЧНИХ

НАВИЧОК У ДІТЕЙ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО

ВІКУ З ПОРУШЕННЯМ УСНОГО МОВЛЕННЯ 6

1.1. Формування графічних навичок письма у дітей старшого

дошкільного віку з порушеннями усного мовлення

як психолого-педагогічна проблема 6

1.2. Загальна характеристика порушень усного

мовлення дошкільників 11

1.3 Педагогічні принципи організації навчального процесу

з формування графічних навичок дітей старшого

дошкільного віку з порушеннями усного мовлення 15

Висновки до І розділу 19
РОЗДІЛ 2. ЗМІСТ, ФОРМИ І МЕТОДИ ОРГАНІЗАЦІЇ

ЛОГОПЕДИЧНОЇ РОБОТИ ЩОДО ПІДГОТОВКИ ДОШКІЛЬНИКІВ

З ВАДАМИ УСНОГО МОВЛЕННЯ ДО ОВОЛОДІННЯ

НАВИЧКАМИ ПИСЬМА 21

2.1. Комплекс завдань для діагностики рівня сформованості

графічних навичок у дітей старшого дошкільного віку 21

    1. Комплексний підхід експериментально-практичної

роботи з дітьми старшого дошкільного віку з порушеннями

усного мовлення при формуванні графічних навичок 23

2.3. Аналіз отриманих результатів 27

Висновки до 2 розділу 28

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ 29

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 32

ДОДАТКИ 36

ВСТУП

Останнім часом задача підготовки дітей до шкільного навчання займає одне з важливих місць у розвитку психолого-педагогічної науки. Реформування шкільної освіти, і її початкової ланки зокрема, передбачають перехід на систематичне нав­чання в умовах школи дітей шестирічного віку. Ефективність їх навчання неможлива без усебічного врахування вікових особливостей розвит­ку, їхньої здатності до засвоєння знань, умінь і навичок, передбачених навчальними програмами.

Результати експериментального навчання шестирічок у нашій країні, яке здійснювалося у 80-ті ро­ки, переконливо показали, що більшість із них здатні повноцінно засвоювати навчальний матеріал за умови створення оптимального режиму сприяння (педагогіч­ного, психофізіологічного, методичного, гігієнічного) розвитку природних задатків і здібностей дітей. У той же час досвід роботи з шестилітками засвідчив, що най­більші труднощі виникають під час навчання їх пись­ма. Зумовлені ці труднощі віковими особливостями нового контингенту учнів і специфікою предмета, оскільки письмо — це особлива форма мовлення, при якій її елементи фіксуються на папері шляхом накреслення графічних символів (графем),відповідних елементам усного мовлення.

Письмо — одне з найбільш комплексних умінь, які формуються в процесі навчання. Важливим елементом навчання письма є формування графічних навичок письма. Графічні навички — це певні звичні положення і рухи пишучої руки, які дозволяють зображувати письмові знаки та їх з єднання. Правильно сформовані графічні навички дозволяють писати букви чітко, красиво, розбірливо. Неправильно сформовані графічні навички створюють комплекс труднощів письма: неохайний, нерозбірливий почерк, повільний темп. У той же час, переробка неправильних графічних навичок не просто ускладнена, але іноді неможлива.

Письмо має складну психофізичну структуру і включає механізм артикуляції та слухового аналізу, зорову пам’ять і зоровий контроль, зорово-моторні координації й моторний контроль, перцептивну регуляцію й комплекс лінгвістичних умінь. Однак, як показують дослідження ряду психологів - Л.С. Виготського, В.С. Мухіної, Г.О. Урунтаєвої, О.М. Леушиної, Ф.О. Сохіна, рівень мовного розвитку дітей дошкільного віку недостатньо високий. Збільшується кількість дітей, які мають мовленнєві порушення: в одних страждає фонематичне сприйняття, в інших відзначаються труднощі в переказі, у словотворчих процесах, треті не можуть граматично правильно оформити своє висловлювання. Особливо актуально це для дітей, які готуються до навчання в школі, тому що мова є найважливішим засобом оволодіння знаннями.

Досвід показує, що значна частина дітей, які приходять до першого класу, не підготовлена до письма, а це вже з перших днів навчання створює комплекс труднощів. У дітей часто дуже малий досвід виконання графічних завдань, малювання, недосконала координація рухів руки, низький рівень зорово-моторних координацій, просторового сприйняття і зорової пам'яті. Чисто «технічне» виконання самого процесу письма ускладнюється тим, що у дітей 6-7 років слабо розвинені дрібні м'язи рук, не закінчено затвердіння кісток зап'ястя і фаланг пальців, недосконала нервова регуляція рухів, а також низька витривалість до статичних навантажень. Все це робить неможливим успішне формування навичок письма і створює проблеми у процесі навчання, гальмує формування мовленнєвої особистості молодшого школяра. Отже, як бачимо, навчання письма не є легким процесом, воно вимагає відповідного психофізіологічного рівня готовності, певних умінь і навичок дитини.

Для того, щоб розібратися в причинах труднощів навчання письма і зрозуміти, як допомогти учню, необхідно знати, що являє собою процес письма, чим відрізняється письмо при сформованій навичці від письма на різних етапах його формування, як можуть вплинути особливості розвитку організму на процес формування навички письма дитини, її вікові особливості, стан здоров'я, методика навчання, тактика вчителя. Проблема формування навичок письма, підготовки до навчання письма була і залишається актуальною. Над її розв’язанням працюють педагоги, методисти, фізіологи, психологи ы логопеди.

У зарубіжній літературі висвітленню питання підготовки першокласників до навчання письма присвячені роботи Н.Агракової, Б.Ананьєва, Л.Виготського, П.Горфункеля, Є.Гур’янова, М.Безруких, Д.Фабера, Л.Набашникова, І.Рогова Л.Столяренко, Н.Урунтаєвої, Н.Федосової, Т.Хохлової.

Серед українських науковців заслуговують на увагу дослідження Н.Адаменко, Н.Бастун, О.Запорожця, Г.Іваниці, Н.Киричок, Н.Присяжнюк, О.Прищепи, Є.Сарапулової, С.Сергійко, О.Скрипченко та інших.

Практична значимість і актуальність даної проблеми зумовила вибір теми нашої курсової роботи «Формування графічних навичок у дітей старшого дошкільного віку з порушенням усного мовлення».

Об'єкт дослідження – рівень сформованості графічних навичок дітей старшого дошкільного віку з порушенням усного мовлення.

Предмет: процес формування графічних умінь дітей старшого дошкільного віку з порушенням усного мовлення.

Мета курсової роботи: узагальнити психологічні, педагогічні та фізіологічні особливості формування навичок письма дошкільників з порушенням усного мовлення на підготовчому етапі й дослідити можливості їх цілеспрямованої оптимізації для кращої підготовки дитини до оволодіння грамотою та навчання в школі.

У ході дослідження були поставлені наступні завдання:

  1. Опрацювати психолого-педагогічну літературу з проблеми формування графічних навичок у дітей старшого дошкільного віку з порушенням усного мовлення.

  2. Дослідити особливості психофізіологічних, педагогічних і гігієнічних основ оволодіння навичками письма на підготовчому етапі.

  3. Проаналізувати зміст і напрямки підготовки до письма дошкільників з порушенням усного мовлення.

  4. Розробити методику розвитку графо-моторних умінь дітей старшого дошкільного віку порушеннями усного мовлення та експериментально перевірити її ефективність.


РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ ГРАФІЧНИХ

НАВИЧОК У ДІТЕЙ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО

ВІКУ З ПОРУШЕННЯМ УСНОГО МОВЛЕННЯ
1.1. Формування графічних навичок письма у дітей старшого

дошкільного віку з порушеннями усного мовлення як психолого-педагогічна проблема
Проблема навчання дошкільників графічним навичкам письма займає особливе місце в системі підготовки до навчання в школі. Це пов'язане з тим, що для більшості дітей найскладнішим предметом у початковій школі є письмо. Особливого значення ця проблема набуває у відношенні дітей з порушеннями усного мовлення, оскільки письмо тісно пов’язане з процесом усного мовлення.

Сучасне психологічне й психолінгвістичне вивчення процесу письма свідчить про те, що воно є складною формою мовленнєвої діяльності, яка включає значну кількість операцій різного рівня: семантичних, мовленнєвих, сенсомоторних. Недостатній розвиток дрібної моторики, погана координація рухів, недостатність самоконтролю, просторово-часового орієнтування в дітей із порушеннями усного мовлення може служити причиною моторної й оптичної дисграфії. Тому в дошкільному віці важливо розвити механізми, необхідні для оволодіння письмом, створити умови для нагромадження дитиною рухового й практичного досвіду [17, с. 7].

Процес оволодіння навичкою письма підкоряється закономірностям формування будь-якої рухової навички (трудової, спортивної й т.д.). У зв'язку з цим розвиток рухового компонента письма на дошкільному етапі відіграє дуже важливу роль. Будь-які навички людини виробляються в процесі тривалих вправ. До навичок, наприклад, відносяться читання, обчислювання, малювання, мовлення, в'язання і так далі.

Графічні навички письма належать до сенсорних навичок людини. Але, на відміну від більшості сенсорних навичок, що включаються або в трудову діяльність (шиття, випилювання, навички роботи з певним інструментом), або в спортивну діяльність (катання на ковзанах, танці, ігри в м'яч), графічні навички письма пов’язані з навчальною діяльністю людини й обслуговують процес писемного мовлення. У цьому й полягає специфіка і складність їх формування. Вони формуються не ізольовано, а разом з читанням, орфографією, розвитком письмового мовлення [28, с.13].

Для формування навички потрібно, щоб що той, хто навчається, був підготовлений до оволодіння цією навичкою. При цьому будь-яка навичка має специфічні компоненти, які повинні бути в достатньо розвинені до моменту її формування. Іноді одна навичка може розвинутись лише на базі вже значно сформованої іншої навички.

До певного часу дослідження психофізіологічних механізмів графічних навичок письма обмежувалося вузьким ко­лом питань, які не виходили за межі рухової ланки. Вважа­лось, якщо письмо є моторним актом, то вивчення його фор­мування зводиться до визначення рухових характеристик цього процесу на різних етанах навчання. Погляд на цю проблему змінився, коли з'явилися дослідження, які вказували на участь в акті письма зору й слуху. Зокрема Є.В.Гур’янов дійшов висновку, що, виробляючи навички письма, треба додатково формувати зоровий і руховий контроль. Він показав, що головною причиною вад письма учнів є розкладання рухів, скутість руки, невміння узгоджувати дії різних її частин під час зображення букви [11, с. 5-6].

П.Л.Горфункель експериментально довів, що початків­цеві переводити слухо-артикуляційний образ фонеми в зорове уявлення відповідної букви складніше, ніж у зворотному на­прямку, через дві причини: 1) буква - це комплексний об'єкт відображення, тоді як фонема - однокомпонентна й однорідна; 2)формування зорового уявлення букви - процес довготри­валий: в його основі лежить встановлення різних внутрішньо-аналізаторних зв’язків, у яких відображається просторове роз­ташування і взаємовідношення графічних елементів літери. У зоровому аналізаторі встановлюються такі внутрішні зв’язки, в яких відбито внутрішньолітерні відношення. Просторова й кількісна близькість багатьох літер ще більше ускладнює ці зв'язки, вимагаючи тонкого просторово-кількісного дифе­ренціювання, без чого складна аналітико-синтетична робота, потрібна для формування зорових уявлень букв, стає немож­ливою. І доки зорове уявлення букв остаточно не сформова­но, доти переведення із слухо-артикуляційного в зоровий відбуватиметься повільніше, ніж зворотне [40, с. 61].

Ознайомлення дітей з формою, розміром та іншими просторовими властивостями предметів неможливе без руху руки чи ока, які в певній послідовності обстежують різні частини предметів. Н.Г.Салміна виявила, що правильність визначення фігури дуже залежить від відповідності рухів руки чи ока дитини в процесі попереднього ознайомлення з цією фігурою. Здатність усвідомлено зорово сприймати розвивається надто повільно [46, с. 55].

У роботах Я.Л. Коломенського читаємо, що з завданнями на окомір, який дуже потрібний для роботи на лінійках зошита, діти справляються гірше, ніж із завданнями на порівняння довжини ліній. Причиною цього є низький рівень володіння оковимірювальними діями. Коли діти оволодівають умінням порівнювати ширину, висоту, довжину, форму, об’єм предметів, вони переходять до виконання завдань «на око». Під керівництвом дорослого поступова інтеріоризується перехід зовнішньої орієнтованої дії у внутрішній план. Але успіх досягається не завдяки формальним вправам, а лише за умови, коли ці дії входять до структури ширших видів діяльності [25].

Діти шестирічного віку нечітко виділяють предмети в про­сторі, особливо це помітно, коли розглядати їхні графічні зображення. Вони слабо орієнтуються в сторонах площини. Ці труднощі виявляються під час освоєння дитиною площі сторінки зошита, відпрацювання нахилу елементів букв та цифр, у до­держанні пропорції зображень [39, с. 62].

Дослідження психофізіологів переконують, що в дітей п’яти - семи років існує взаємозв'язок між їхньою розумовою працездатністю та тонкою руховою координацією пальців руки і кисті. У дітей з низьким рівнем розумової працездатності, як правило, спостерігається також низька координація та пору­шення пропорційності рухів.

І.П.Павлов у статті «Фізіологічні механізми так званих до­вільних рухів» особливо підкреслював важливе значення кіне­стетичних складових у формуванні рухових умовних рефлексів. «Передусім, — пише він, — потрібно вважати встановленим факт, що подразненню певних кінестетичних клітин у корі відповідає певний рух, як і навпаки: пасивне відтворювання певного руху посилає в свою чергу імпульси в ті кінестетичні клітини кори, подразнення яких активно відтворює цей рух» [33, с. 533].

«Дитячий вік, - пише О.В.Скрипченко, - характеризується вза­галі надмірною широтою рухів за відносної слабкості зовнішніх чуттєвих збуджень. Рефлекси вуха й ока поширюються мало не на всі м’язи тіла. Настає час, коли рухи групуються: з маси діючих м’язів виділяються одна-дві групи і рух стає обмеже­ним, набуває певної форми [45, с. 27].

На відміну від усних форм мовленнєвої діяльності, якими людина може оволодіти і поза навчанням (до певного рівня), письму потрібно навчатися.. Процес цей тривалий і непростий. Вироблення у дітей розбірливого й швидкого письма за короткий час неможливе, бо ця навичка формується повільно — протягом кількох років [37, с. 159]. На думку А.В. Антропової, А.В. Кенеман, М.М. Кольцової, Т.С. Комарової, С.О. Філіпповой, для успішного оволодіння графічними навичками необхідно розвивати координацію рухів, просторових уявлень, почуття ритму й дрібної моторики.

Методистом Н.Є.Адаменко досліджувалися рухи пальців у дітей 4-7 років у зв’язку з вивченням можливості підготовки до формування навички письма. Виявилося, що дітям цього віку легше здійснювати згинання і розгинання великого і вказівного пальців і важче - обертальні рухи цих пальців. При цьому руху пальців, особливо обертальні, у більшості випадків (навіть у дітей 6-7 років) супроводжуються рухами губ і язика. Цей факт свідчить про те, що організація рухів на вищому рівні коркової регуляції, очевидно, ще недостатньо диференційована: рухи пальців і мовленнєво-рухового апарата нерозривно пов’язані. Розвиток рухів пальців руки затримується навіть при інтенсивних вправах, тому що до моменту вступу дитини до школи ще не закінчене окостеніння пальців кисті [31, с. 26-27].

У дошкільному віці при формуванні рухів і рухових навичок значну роль має наслідування, словесне пояснення. При недостатності зазначених прийомів діти можуть при засвоєнні рухів орієнтуватись на м’язові відчуття, отримані за допомогою ведення руки дорослими [3, с. 28].

За даними Л.Я.Желтовськогї та О.М.Соколової, у дітей 4-5 років зображення прямої риси, овалу супроводжується тремтінням пальців кисті, так що в результаті прямі риси виходять вигнутими, овал - зиґзаґоподібним і не завжди замкнутим. До 6 років рухи руки при письмі букв і їх елементів впевнені, однак залишковий тремор при переході від письма прямої риси до заокруглення ще цілком можливий у багатьох дітей [14, с. 43-49].

Найвиразнішою віковою динамікою характеризуються мож­ливості центральної нервової системи шестирічних учнів, фун­кціональна витривалість якої невисока, а стійкість уваги низька, через що діти відволікаються під час занять, відтак дія вимагає особливого зосередження зорової, слухової й рухової уваги.

Для опанування графікою письма не менш важливим с роз­виток уміння узагальнювати. Психологи встановили такі сту­пені розвитку узагальнень у дітей раннього й дошкільного віку: а) наочні — на основі загальних зовнішніх яскравих прикмет; б) значущих ознак предметів — на основі позначення їх словом; в) на основі виділення однієї спільної прикмети для різних пред­метів: г) на основі спільності основних прикмет, виділених дитиною в різних предметах[36, с. 66].

Труднощі, що виникають під час підготовки до навчання письма, фізіологи М.М.Безруких і Д.А. Фабер ділять на три майже рівні групи: а) труднощі, пов’язані з нервово-просторовим спри­йняттям і зорово-моторною координацією; б) труднощі, спри­чинені недорозвитком мовлення й порушенням фонетико-фонематичного слуху; в) комплексні труднощі, пов’язані з різного ступеня порушеннями у функціональному розвитку дитини, при­чини яких ще не до кінця зрозумілі й з’ясовані [6, с. 61-65].

Таким чином, до моменту вступу дітей до школи, око і рука дитини певною мірою вже готові до оволодіння навичкою письма. Але підготовка першокласника до навчання письма потребує врахування не лише психофізіологічних особливостей організму розвитку 6-річної дитини, а й врахування рівня розвитку мовлення дитини. Це питання ми висвітлимо в наступному параграфі нашого дослідження.
  1   2   3   4

скачати

© Усі права захищені
написати до нас