Ім'я файлу: Ковальчук робота 1.docx
Розширення: docx
Розмір: 24кб.
Дата: 14.01.2022
скачати
Пов'язані файли:
Рихлицкий rabota 1.docx
Горбатенко rabota 2.docx
Ковальчук робота 3.docx

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ АВІАЦІЙНИЙ УНІВЕРСИТЕТ


Робота №1

з філософії

Покажіть взаємозв'язок матерії, руху, простору та часу

Виконав:

студент групи ЗБ134Бстн

Ковальчук Олександр Володимирович

Київ 2021

Проблема матерії е внутрішнім стрижнем теоретичного змісту матеріалістичної філософії, а поняття матерії — квінтесенцією, альфою і омегою матеріалізму, центральною його ідеєю і категорією.

Термін "матерія" має латинське походження (лат. речовина). У широкому значенні — це субстанція, найглибша сутність світу, його фундамент. Згідно з матеріалістичною філософією, крім матерії в її різноманітних видах та формах, у світі нічого не існує. Навіть свідомість розглядається як властивість матеріального характеру, оскільки вона притаманна високоорганізованій матерії — мозку людини.

У вузькому розумінні матерія — це об'єктивна реальність, яка існує поза і незалежно від свідомості і відображається органами чуття. З її змісту вилучається все, що є продуктом діяльності психіки людини. Матерія розглядається як протилежність свідомості. З гносеологічного погляду так чинити можна, тому що в самій свідомості не існує, наприклад, ланів чи лісів, на які спрямовані органи чуття людини. У ній немає нічого речовинно-субстратного від цих об'єктів споглядання. У свідомості містяться лише ідеальні образи, копії ланів і лісів, завдяки чому фахівець може осмислено діяти, творити.

Поняття матерії — це найширша абстракція, категорія. Тому матерію взагалі неможливо бачити, сприймати дотиком, нюхати, пробувати на смак і т. ін. Те, що сприймають органи чуття людини, є певним видом матерії. Матерія не тотожна жодній з речей, хоча всі вони входять до її структури, а іноді, на рівні буденної свідомості, саме так і сприймаються.

Отже, головною ознакою матерії є те, що вона — об'єктивна реальність, яка існує незалежно від свідомості.

У сучасній філософії виокремлюють чотири етапи становлення категорії "матерія".

Перший отримав назву етапу наочно-чуттєвого уявлення про матерію. Він охоплював безліч філософських шкіл і течій стародавнього світу, особливо античної Греції. Основою речей і космосу вважались ті чи інші першооснови (стихії) природи, які мали життєве значення, були поширеними і сприймалися наочно-чуттэво. Наприклад, Фалес доводив, що такою першоосновою є вода.

Другий етап називається фізикалістським, оскільки він базувався на фізичних уявленнях про зміст і структуру матерії. Зародився цей етап ще в античності, а розквіту досяг в епоху Нового часу. Його видатними представниками були: Ф. Бекон, Р. Декарт, Дж. Локк, П. Гассенді, І. Ньютон, М. Ломоносов, Д. Дальтон, К. Гельвецій, П. Гольбах та ін. Вони доводили, що матерія — це атоми або сукупність загальних властивостей речей. Так, за Ф. Беконом, кожна річ складається з певної кількості неподільних і простих властивостей — твердості, тяжіння, проникності, легкості. Згідно з Р. Декартом, природа матерії полягає в одній лише протяжності. Дж. Локк вважав, що сутність матерії утворюють дві вічні та незмінні властивості предметів — протяжність і щільність.

У межах механістичних поглядів Г. Галілея та І. Ньютона визначальною ознакою матерії була маса як особлива властивість макротіл. Оскільки маса виявляється у вигляді ваги, остільки головною ознакою матеріальності тіл вважалась на той час (аж до кінця XIX ст.) саме вага. Зрештою, матерія ототожнювалася з масою, носіїв якої розглядали як неподільні атоми.

Можна навести й інші цікаві погляди на матерію відомих філософів тієї епохи. Усіх їх поєднувало одне — їхні міркування стосовно сутності та змісту матерії були певним кроком уперед порівняно з розумінням її античними мислителями. Однак і ці погляди не були позбавлені недоліків. Головний з них — підміна матерії як субстанції речей їх загальною якістю, тоді як субстанція і якість — це різні характеристики буття.

Цей недолік у трактуванні матерії чітко виявився наприкінці XIX — початку XX ст., у період революції у фізиці, коли стала відомою мінливість атомів та їх здатність спонтанно розпадатися, виділяючи при цьому тепло і випромінюючи електрони, альфа-частинки та електромагнітні хвилі. Стало зрозуміло, що маса електронів змінюється залежно від швидкості їх руху. Оскільки матерія ототожнювалася з неподільністю атомів, з їх незмінною масою, остільки експериментальне підтвердження подільності атомів і мінливості їх маси спричинили розгубленість фізиків. Багато хто з них став твердити, що "атом дематеріалізується, матерія зникає". У результаті виникла необхідність поглибленої та всебічної інтерпретації поняття "матерії"". Настав третій, філософсько-гносеологічний, етап у формуванні і розвитку цього поняття. Застосувавши діалектику до його вивчення, філософія дійшла висновку, який В. Ленін сформулював так: "Матерія є філософська категорія для позначення об'єктивної реальності, що дана людині в її відчуттях, яка копіюється, фотографується, відображається нашими відчуттями, існуючи незалежно від них"1. До позитивних моментів цього визначення можна віднести те, що воно оголошує поняття матерії філософською категорією, а об'єктивну реальність — її головною властивістю, стверджує пізнаванність матерії та показує шляхи її вивчення.

Четвертий етап — субстанційно-аксіологічний (ціннісний). Він сформувався в середині XX ст. у результаті розвитку філософської думки та синтезу різноманітних стратегій дослідження матерії. Всі досягнення в цих дослідженнях, всі відомі науці та практиці форми і види матерії сьогодні розглядаються як загальнолюдські цінності, а за їх подальшого вивчення пріоритетною стала методологія діалектико-аксіологічного підходу.

Із сучасного уявлення про сутність і зміст матерії випливають її основні властивості: об'єктивність, вічність, нестворенність, багатоякісність, системність, структурність, самоорганізація, взаємодія, відображення та ін.

Якісна нескінченність матеріального світу полягає в невичерпності форм і видів предметної реалізації матерії. Наука відкрила і ще відкриє багато нового, дивовижного в структурі матерії, але вже сьогодні достовірно відомо, що матерія дискретна.

На засадах генетичного принципу у філософії виокремлюють неживу (неорганічну), живу (органічну) та соціально організовану (соціум) матерію. Кожен з рівнів має підрівні. У неживій матерії — це субмікроелементарний, мікроелементарний, ядерний, атомарний, молекулярний, макроскопічний, планетарний, галактичний, метагалактичний.

Відповідно до сучасних наукових поглядів, глибинні структурні підрівні неживої матерії представлені об'єктами мікроелементарного характеру. Це насамперед елементарні частинки. Вони мають одночасно і корпускулярні, і хвильові властивості, а закономірності їхнього руху, які вивчаються квантовою фізикою, відрізняються від закономірностей руху макротіл, що описуються в класичній фізиці. Наприклад, електрон має масу, заряд, магнітний момент, спін, здатність разом з античастинкою перетворюватися на фотон.

Має певні підрівні організації матерії і Земля як планетарний об'єкт: кристали, мінерали, гірські породи — геологічні тіла геосфери (ядро, мантія, літосфера, гідросфера, атмосфера) та проміжні структурні утворення.

Мегасвіт містить у собі міжзоряне поле і речовину, які концентруються в такі згустки, як зірки з планетами (пульсари, "чорні дірки"), зіркові скупчення — галактики, квазари. Розповсюдженими в космосі є міжзоряний газ, пилові галактичні і міжгалактичні туманності тощо.

В основі матеріальних систем і структурних рівнів матерії лежать фізичні види реальності: речовина і поле. Речовина — це вид матерії, який складається з частинок, що мають певну масу спокою. Це фактично всі матеріальні системи — від елементарних частинок до метагалактичних утворень. Наявність речовини є одним з виявів дискретності матерії.
скачати

© Усі права захищені
написати до нас