Ім'я файлу: КУРСОВА 2.docx
Розширення: docx
Розмір: 56кб.
Дата: 21.06.2022
скачати

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НAУКИ УКРAЇНИ

КУРСОВA РОБОТА

нa тему: «УЧАСТЬ ЗАХИСНИКА ПІД ЧАС ДОСУДОВОГО РОЗСЛІДУВАННЯ.»



Студентa Левенець І.С.

3 курсу - ___ групи

Львів – 2022

ПЛАН КУРСОВОЇ

1.Визначення досудове розслідування.

2.Складові досудове розслідування.

3. Процесуальні документи під час досудового розслідування.

4.Забезпечення права на захист у кримінальному провадженні
5.Загальні правила участі адвоката в кримінальному процесі

а) Права захисника.

б) Обов’язки захисника.

6.Висновк

Загальні положення

Досудове розслідування - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності (пункт 5 частини першої статті З Кримінального процесуального кодексу України (КПК України).

Суб'єкти, які реалізують завдання кримінального судочинства:

Слідчий, котрий у своїй професійній діяльності застосовує положення кримінального процесуального законодавства.

Слідчий - службова особа органу Національної поліції, органу безпеки, органу Державного бюро розслідувань, органу Бюро економічної безпеки України, Головного підрозділу детективів, підрозділу детективів, відділу детективів, підрозділу внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України, уповноважена в межах компетенції, передбаченої КПК України, здійснювати досудове розслідування кримінальних правопорушень (пункт 17 частини першої статті З КПК України).

Прокурор є ключовим суб'єктом з боку обвинувачення також  , який згідно з пунктом 15 частини першої статті З КПК України визнається особа, яка обіймає посаду, передбачену статтею 15 Закону України «Про прокуратуру», та діє у межах своїх повноважень .

Досудове розслідування злочинів здійснюється у формі досудового слідства, а кримінальних проступків - у формі дізнання в порядку, передбаченому КПК України (частина перша статті 215 КПК України).

Адвокат – це важливий учасник судочинства, на якого законом покладаються функції не тільки з надання юридичної допомоги, а й захисту прав та інтересів осіб, яких захищають. Це означає, що для виконання свого призначення в кримінальному судочинстві захиснику мають надаватися необхідні повноваження.

До загальних положень досудового розслідування належать норми КПК України, які регулюють:початок досудового розслідування;підслідність;об’єднання і виділення матеріалів досудового розслідування;місце проведення досудового розслідування;строки досудового розслідування;розгляд клопотань під час досудового розслідування;ознайомлення з матеріалами досудового розслідування до його завершення;недопустимість розголошення відомостей досудового розслідування тощо.

Початок досудового розслідування

Слідчий, прокурор зобов’язаний невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов’язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань (частина перша статті 214 КПК України).

Слідчий, прокурор здійснюють свої повноваження відповідно до вимог КПК України, починаючи з моменту надходження інформації про кримінальне правопорушення від заявника до правоохоронного органу, що фактично і є передумовою для початку досудового розслідування. Ця інформація подається у вигляді заяви чи повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення як в усній формі (викладена фізичною особою і оформлена в письмовій формі посадовою особою), так і письмово (надіслана поштою або передана фізичною особою до відповідного органу, установи особисто).

Потерпілим є фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди (частина перша статті 55 КПК України).

Заявник має право:отримати від органу, до якого він подав заяву, документ, що підтверджує її прийняття і реєстрацію;

отримувати витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань (ЄРДР);

подавати на підтвердження своєї заяви речі і документи;

отримати інформацію про закінчення досудового розслідування (частина друга статті 60 КПК України).

Внесення відомостей до ЄРДР


Внесення відомостей до ЄРДР визначає момент початку досудового розслідування.

ЄРДР - це створена за допомогою автоматизованої системи електронна база даних, відповідно до якої здійснюються збирання, зберігання, захист, облік, пошук, узагальнення даних, які використовуються для формування звітності та надання інформації про відомості, внесені до ЄРДР.

ЄРДР утворено та ведеться відповідно до вимог КПК України, Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення, затвердженого наказом Офісу Генерального прокурора від 30.06.2020 № 298.

Реєстрація кримінальних правопорушень, осіб, які їх учинили, здійснюється слідчим того органу досудового розслідування, під юрисдикцією якого знаходиться місце вчинення кримінального правопорушення (стаття 218 КПК України).

У разі виникнення процесуальної необхідності (обрання запобіжного заходу, видання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій тощо) відомості з ЄРДР надаються у вигляді витягу з ЄРДР.

Витяг з ЄРДР - це документ про внесення певних відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР або про відсутність таких у ЄРДР, отриманих за параметрами пошуку. Витяги надаються на спеціальних бланках та засвідчуються підписом уповноваженої особи.

Здійснення досудового розслідування до внесення відомостей до Реєстру або без такого внесення не допускається і тягне за собою передбачену законом юридичну відповідальність (частина третя статті 214 КПК України).

У ЄРДР автоматично фіксується дата внесення інформації та присвоюється номер кримінального провадження.

Отримавши відповідні матеріали, слідчий невідкладно у повідомленні про початок досудового розслідування доводить про це до відома прокурора, зазначаючи підставу початку провадження та інші відомості, передбачені частиною п'ятою статті 214 КПК України, а також направляє повідомлення заявнику та потерпілому про початок досудового розслідування, відповідно до вимог статті 111 КПК України.

Складання процесуальних документів під час досудового розслідування


Кожна слідча (розшукова) чи інша процесуальна дія фіксується в одному або кількох процесуальних документах, форма яких визначена кримінально-процесуальним законодавством.

Основні види кримінально-процесуальних документів під час досудового розслідування: постанова, протокол, ухвала, обвинувальний акт.

Постанова - це процесуальний документ, у якому мотивуються та формулюються рішення слідчого, прокурора, прийняті відповідно до вимог КПК України. Постанова виноситься у випадках, передбачених КПК України (наприклад, про зупинення досудового розслідування), а також коли слідчий, прокурор визнає це за необхідне.

Протокол - це процесуальний документ, у якому фіксується хід і результати проведення процесуальної дії. Відповідно до частини третьої статті 104 КПК України протокол складається із: вступної, описової та заключної частини.

Обвинувальний акт - це процесуальний документ, який складається за результатами досудового розслідування у разі, якщо слідчим встановлені достатні підстави для розгляду матеріалів кримінального провадження в судовому засіданні та вирішення питання про винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення.

Місце проведення досудового розслідування

Відповідно до статті 218 КПК України досудове розслідування здійснюється слідчим того органу досудового розслідування, під юрисдикцією якого знаходиться місце вчинення кримінального правопорушення.

Строки досудового розслідування

Згідно зі статтею 219 КПК України строк досудового розслідування обчислюється з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР до дня звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності або до дня ухвалення рішення про закриття кримінального провадження.

Строк досудового розслідування з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР до дня повідомлення особі про підозру становить:

  • дванадцять місяців - у кримінальному провадженні щодо нетяжкого злочину;

  • вісімнадцять місяців - у кримінальному провадженні щодо тяжкого або особливо тяжкого злочину.

Досудове розслідування повинно бути закінчено:

  • протягом 72 годин - у разі повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або затримання особи в порядку, передбаченому частиною четвертою статті 2982 КПК України;

  • протягом 20 діб - у разі повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку у випадках, якщо підозрюваний не визнає вину або необхідності проведення додаткових слідчих (розшукових) дій, або вчинення кримінального проступку неповнолітнім;

  • протягом одного місяця - у разі повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку, якщо особою заявлено клопотання про проведення експертизи у випадку, передбаченому частиною другою статті 2984 КПК України;

  • протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.

Строк досудового розслідування може бути продовжений у порядку, передбаченому параграфом 4 глави 24 КПК України.

Продовження строку досудового розслідування кримінального правопорушення здійснюється за клопотанням слідчого або прокурора, який здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення цього досудового розслідування.

Копія клопотання вручається слідчим або прокурором, що здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення цього досудового розслідування, підозрюваному та його захиснику не пізніше ніж за п’ять днів до дня подання клопотання прокурору, що уповноважений на розгляд питання про продовження строку досудового розслідування.

Підозрюваний, його захисник мають право до подання клопотання про продовження строку досудового розслідування подати слідчому або прокурору, який ініціює це питання, письмові заперечення, які обов’язково долучаються до клопотання і разом з ним подаються прокурору, уповноваженому на його розгляд.

Прокурор, уповноважений розглядати питання продовження строку досудового розслідування, зобов’язаний розглянути клопотання не пізніше трьох днів з дня його отримання, але в будь-якому разі до спливу строку досудового розслідування.

Рішення прокурора про продовження строку досудового розслідування або про відмову у такому продовженні приймається у формі постанови (статті 295 КПК України).

Розгляд клопотань під час досудового розслідування


Під час досудового розслідування сторони захисту, потерпілого і його представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, вправі подавати слідчому, дізнавачу, прокурору клопотання про виконання будь-яких процесуальних дій, а останні зобов’язані розглянути такі клопотання в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав.

Про результати розгляду клопотання повідомляється особа, яка заявила клопотання. Про повну або часткову відмову в задоволенні клопотання виноситься вмотивована постанова, копія якої вручається особі, яка заявила клопотання, а у разі неможливості вручення з об’єктивних причин - надсилається їй (стаття 220 КПК України).

Ознайомлення з матеріалами досудового розслідування


Слідчий, дізнавач, прокурор зобов’язаний за клопотанням сторони захисту, потерпілого, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, надати їм для ознайомлення матеріали досудового розслідування до його завершення, за виключенням матеріалів про застосування заходів безпеки щодо осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, а також тих матеріалів, ознайомлення з якими на цій стадії кримінального провадження може зашкодити досудовому розслідуванню. Відмова у наданні для ознайомлення загальнодоступного документа, оригінал якого знаходиться в матеріалах досудового розслідування, не допускається.

Під час ознайомлення з матеріалами досудового розслідування особа, що його здійснює, має право робити необхідні виписки та копії. Ознайомлення з матеріалами досудового розслідування, що містяться в інформаційно-телекомунікаційній системі досудового розслідування, здійснюється шляхом надання доступу до них або надання електронних копій чи примірників таких матеріалів (стаття 221 КПК України).

Недопустимість розголошення відомостей досудового розслідування - це заборона учасникам досудового розслідування розголошувати без дозволу слідчого чи прокурора відомості, що стали їм відомі у зв’язку з участю у кримінальному провадженні, або розголошувати ці відомості в обсязі більшому, ніж це було дозволено слідчим чи прокурором.

Незаконне розголошення відомостей досудового розслідування тягне за собою кримінальну відповідальність, встановлену законом.

Забезпечення права на захист у кримінальному провадженні
Забезпечення обвинуваченому права на захист згідно зі ст. 129 Конституції України є основною засадою судочинства, а відповідно до ст. 7 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) віднесено до загальних засад кримінального провадження.

Стаття 59 Конституції України проголошує право кожного на правову допомогу та вільний вибір захисника своїх прав, а ст. 63 Конституції України закріплює право на захист підозрюваного, обвинуваченого чи підсудного.

Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд зобов'язані надати затриманій особі чи особі, яка тримається під вартою, допомогу у встановленні зв'язку із захисником або особами, які можуть запросити захисника, а також надати можливість використати засоби зв'язку для запрошення захисника. Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд зобов'язані утримуватися від надання рекомендацій щодо залучення конкретного захисника.

Крім того, право на захист захисника забезпечується, зокрема, нормами КПК, які регламентують обов'язкову участь захисника у кримінальному провадженні (ст. ст. 49, 52 КПК), визнання недопустимими доказів, отриманих внаслідок порушення права особи на захист (ст. 87 КПК), особливості реалізації права на відмову від захисника (ст. 54 КПК), можливість підготовки до захисту від нового (ст. 338 КПК) або від додаткового обвинувачення (ст. 339 КПК), здійснення судового провадження за відсутності захисника як підставу для скасування судового рішення (п. 4 ч. 2 ст. 412 КПК).

Зокрема, відповідно до ст. 49 КПК слідчий суддя, суд зобов'язані забезпечити участь захисника у кримінальному провадженні у випадках, якщо: відповідно до вимог статті 52 цього Кодексу участь захисника є обов'язковою, а підозрюваний, обвинувачений не залучив захисника; підозрюваний, обвинувачений заявив клопотання про залучення захисника, але за відсутністю коштів чи з інших об'єктивних причин не може його залучити самостійно.

Захисник може бути залучений слідчим, прокурором, слідчим суддею чи судом в інших випадках, передбачених законом, що регулює надання безоплатної правової допомоги.

Крім цього, у випадках, передбачених ст. 52 КПК (із тих підстав, по яких угоду може бути укладено), обвинуваченому має бути забезпечено захист за призначенням.

Важливою складовою права на захист у кримінальному провадженні є також забезпечення ефективності захисту та створення умов для вільного вибору захисника. Недотримання цих складових права на захист навіть за умови участі захисника у провадженні на різних стадіях може призвести до істотних порушень вимог КПК та скасування судового рішення.



Дотримання вимог КПК про обов'язкову участь захисника у кримінальному провадженні


Відповідно до ч. 1 ст. 52 КПК участь захисника є обов'язковою у кримінальному провадженні щодо особливо тяжких злочинів. У цьому випадку участь захисника забезпечується з моменту набуття особою процесуального статусу підозрюваного. Згідно з ч. 2 ст. 52 КПК в інших випадках обов'язкова участь захисника забезпечується у кримінальному провадженні:

1) щодо осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення у віці до 18 років, - з моменту встановлення факту неповноліття або виникнення будь-яких сумнівів у тому, що особа є повнолітньою;

2) щодо осіб, стосовно яких передбачається застосування примусових заходів виховного характеру, - з моменту встановлення факту неповноліття або виникнення будь-яких сумнівів у тому, що особа є повнолітньою;

3) щодо осіб, які внаслідок психічних чи фізичних вад (німі, глухі, сліпі тощо) не здатні повною мірою реалізувати свої права, - з моменту встановлення цих вад;

4) щодо осіб, які не володіють мовою, якою ведеться кримінальне провадження, - з моменту встановлення цього факту;

5) щодо осіб, стосовно яких передбачається застосування примусових заходів медичного характеру або вирішується питання про їх застосування, - з моменту встановлення факту наявності в особи психічного захворювання або інших відомостей, які викликають сумнів щодо її осудності;

6) щодо реабілітації померлої особи - з моменту виникнення права на реабілітацію померлої особи;

7) щодо осіб, стосовно яких здійснюється спеціальне досудове розслідування або спеціальне судове провадження, - з моменту прийняття відповідного процесуального рішення;

8) у разі укладення угоди між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості - з моменту ініціювання укладення такої угоди.

Обов'язкова участь захисника у кримінальному провадженні щодо особливо тяжких злочинів


Обов'язкова участь захисника залежить від тяжкості кримінального правопорушення, щодо якого здійснюється кримінальне провадження. Відповідно до ч. 5 ст. 12 Кримінального кодексу України (КК) особливо тяжким злочином є злочин, за який передбачено покарання у виді штрафу в розмірі понад двадцять п'ять тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян, позбавлення волі на строк понад десять років або довічного позбавлення волі. Крім того, слід враховувати, що визначення початкового моменту виникнення обов'язку щодо забезпечення захисника згідно з ч. 1 ст. 52 КПК залежить від набуття особою процесуального статусу підозрюваного. Підозрюваним відповідно до ч. 1 ст. 42 КПК є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276 - 279 КПК, повідомлено про підозру, або особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

Результати аналізу судової практики дозволили встановити наявність випадків, коли участь захисника у кримінальних провадженнях щодо особливо тяжких злочинів забезпечувалась лише під час судового розгляду


Загальні правила участі адвоката в кримінальному процесі.

В Кримінальному процесуальному кодексі України від 13.04.2012 № 4651-VI поняття адвокат визначається наступним чином:

Відповідно до статті 45 КПК:


* Захисником є адвокат, який здійснює захист підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, а також особи, стосовно якої передбачається розгляд питання про видачу іноземній державі (екстрадицію). * Захисником не може бути адвокат, відомості про якого не внесено до Єдиного реєстру адвокатів України або стосовно якого у Єдиному реєстрі адвокатів України містяться відомості про зупинення або припинення права на зайняття адвокатською діяльністю.


Захисник має наступні права

Відповідно до ч. 4, 5 ст. 46 КПК


*Захисник користується процесуальними правами підозрюваного, обвинуваченого, захист якого він здійснює, крім процесуальних прав, реалізація яких здійснюється безпосередньо підозрюваним, обвинуваченим і не може бути доручена захиснику, з моменту надання документів, передбачених статтею 50 цього Кодексу, слідчому, прокурору, слідчому судді, суду. *Захисник має право брати участь у проведенні допиту та інших процесуальних діях, що проводяться за участю підозрюваного, обвинуваченого, до першого допиту підозрюваного мати з ним конфіденційне побачення без дозволу слідчого, прокурора, суду, а після першого допиту - такі ж побачення без обмеження кількості та тривалості. Такі зустрічі можуть відбуватися під візуальним контролем уповноваженої службової особи, але в умовах, що виключають можливість прослуховування чи підслуховування.
Захисник без згоди підозрюваного, обвинуваченого не має права розголошувати відомості, які стали йому відомі у зв'язку з участю в кримінальному провадженні і становлять адвокатську або іншу охоронювану законом таємницю.

Захисник після його залучення має право відмовитися від виконання своїх обов'язків лише у випадках: 1) якщо є обставини, які згідно з КПК виключають його участь у кримінальному провадженні; 2) незгоди з підозрюваним, обвинуваченим щодо вибраного ним способу захисту, за винятком випадків обов'язкової участі захисника; 3) умисного невиконання підозрюваним, обвинуваченим умов укладеного з захисником договору, яке проявляється, зокрема, у систематичному недодержанні законних порад захисника, порушенні вимог КПК тощо; 4) якщо він свою відмову мотивує відсутністю належної кваліфікації для надання правової допомоги у конкретному провадженні, що є особливо складним.

Захисник не має права взяти на себе захист іншої особи або надавати їй правову допомогу, якщо це суперечить інтересам особи, якій він надає або раніше надавав правову допомогу (ч. 1 ст. 46 КПК).


Обов’язки захисника

Стаття 47. 


1.Захисник зобов’язаний використовувати засоби захисту, передбачені цим Кодексом та іншими законами України, з метою забезпечення дотримання прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого та з’ясування обставин, які спростовують підозру чи обвинувачення, пом’якшують чи виключають кримінальну відповідальність підозрюваного, обвинуваченого.

2. Захисник зобов’язаний прибувати для участі у виконанні процесуальних дій за участю підозрюваного, обвинуваченого. У разі неможливості прибути в призначений строк захисник зобов’язаний завчасно повідомити про таку неможливість та її причини слідчого, прокурора, слідчого суддю, суд, а у разі, якщо він призначений органом (установою), уповноваженим законом на надання безоплатної правової допомоги, - також і цей орган (установу).

3. Захисник без згоди підозрюваного, обвинуваченого не має права розголошувати відомості, які стали йому відомі у зв’язку з участю в кримінальному провадженні і становлять адвокатську або іншу охоронювану законом таємницю.

4. Захисник після його залучення має право відмовитися від виконання своїх обов’язків лише у випадках:

а) якщо є обставини, які згідно з цим Кодексом виключають його участь у кримінальному провадженні;

б) незгоди з підозрюваним, обвинуваченим щодо вибраного ним способу захисту, за винятком випадків обов’язкової участі захисника;

в) умисного невиконання підозрюваним, обвинуваченим умов укладеного з захисником договору, яке проявляється, зокрема, у систематичному недодержанні законних порад захисника, порушенні вимог цього Кодексу тощо;

г) якщо він свою відмову мотивує відсутністю належної кваліфікації для надання правової допомоги у конкретному провадженні, що є особливо складним.

Випадки обов”язкової участі адвоката в кримінальному провадженні.

Відповідно до статті 52. Обов’язкова участь захисника

1. Участь захисника є обов’язковою у кримінальному провадженні щодо особливо тяжких злочинів. У цьому випадку участь захисника забезпечується з моменту набуття особою статусу підозрюваного.

2. В інших випадках обов’язкова участь захисника забезпечується у кримінальному провадженні:

а) щодо осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення у віці до 18 років, - з моменту встановлення факту неповноліття або виникнення будь-яких сумнівів у тому, що особа є повнолітньою;

б) щодо осіб, стосовно яких передбачається застосування примусових заходів виховного характеру, - з моменту встановлення факту неповноліття або виникнення будь-яких сумнівів у тому, що особа є повнолітньою;

в) щодо осіб, які внаслідок психічних чи фізичних вад (німі, глухі, сліпі тощо) не здатні повною мірою реалізувати свої права, - з моменту встановлення цих вад;

г) щодо осіб, які не володіють мовою, якою ведеться кримінальне провадження, - з моменту встановлення цього факту;

д) щодо осіб, стосовно яких передбачається застосування примусових заходів медичного характеру або вирішується питання про їх застосування, - з моменту встановлення факту наявності в особи психічного захворювання або інших відомостей, які викликають сумнів щодо її осудності;

ж) щодо реабілітації померлої особи - з моменту виникнення права на реабілітацію померлої особи.

3. Спілкування захисника з підзахисним.

Серед засобів захисту право на побачення із затриманим чи обвинуваченим має особливе значення для надання допомоги клієнту, адже чим раніше відбудеться побачення, тим краще. Покладаючи всі сподівання на мудрість і професійність адвоката, підзахисний з нетерпінням чекає такої зустрічі, особливо коли він перебу­ває під вартою.

Адвокату треба враховувати всі обставини, які передують побаченню з підзахисним. Крім того, слід розуміти, що поба­чення з підзахисним, який не перебуває під вартою, і з підза хисним, який знаходиться під вартою, будуть відрізнять Підзахисний, який знаходиться під вартою, перебуває в сті психологічного стресу. На нього давить все: обстановка камери, слідчі, які можуть застосовувати як дозволені, так і волені методи допиту (психологічні «пастки», обман, чи невиправдані обіцянки.

До побачення зі своїм підзахисним адвокат повинен ретель­но підготуватись, що полягає у вивченні матеріалів, які стали підставою для порушення кримінальної справи та його затри­мання, а може, і пред'явлення обвинувачення; глибоко засвої­ти теоретичні положення матеріального та процесуального за­кону, які безпосередньо стосуються кримінальної справи; по­знайомитися із судовою практикою вищестоящих судів з да­ної категорії справ тощо.

Під час першого побачення з підозрюваним чи обвинуваченим адвокат повинен з”ясувати наступні питання:

  • Анкетні дані: прізвище, ім'я, побатькові, освіта, спеціальність, нагороди, точне місце проживання, телефони знайомих, наявність інвалідності, чи був засудже­ний, чи застосовувалась амністія, наукові звання та інші обставини, які на думку ад­воката можуть бути використані у справі.

  • Коли, де, за яких обставин і хто затримав клієнта?

  • Спіймано на місці злочину?

  • Чи вчиняв опір при затриманні?

  • Був затриманий сам або ще з кимось?

  • Як були затримані інші?

  • Чи проводився звукозапис, відеозапис, фо­тографування?

  • Чи складався протокол затримання?

  • Чи роз'яснювались права?

  • Чи був санкціонованим обшук?

  • Чи проводилося освідування, ким саме, чи складався протокол?

  • Чи проводилося судово-медичне освіду­вання, чи був складений про це акт, хто проводив таке освідування?

  • Чи підписувався у протоколі про прове­дення освідування підзахисний, чи оголо­шувалась йому постанова про проведення освідування?

  • Що було вилучено при особистому огляді?

  • Чи складався протокол особистого обшуку і чи вручена його копія?

  • Чи був обшук у квартирі, інших приміщеннях?

  • Чи забезпечувався захисник, в необхідних випадках перекладач, законний представ­ник, педагог?

  • Чи складався протокол обшуку, чи був присутній клієнт при цьому? Де копії про­ токолів?

  • Чи було накладено арешт на майно і кому воно передано на збергігання?

  • Чискладався опис майна для можливої конфіскації?

  • Чискладався опис майна для можливоїконфіскації?

  • Чи вилучалось майно при проведенні об­шуку? Як воно упаковувалось? Чи було сфотографоване?

  • Чи були .присутні поняті при обшуку?

  • Чи проводилась виїмка?

  • Як вона проходила, хто був присутнім, як була оформлена виїмка, де протокол?

  • Чи було зроблено явку з повинною або щи­росердне зізнання?

  • Чи давались пояснення? В тому числі пе­ред відеокамерою? Чи було занесено в про­токол, чи такий протокол складався?

  • Як хто (свідок або підозрюваний) допиту­вався підзахисний?

  • Чи всі показання записано правильно? Інші обставини допиту, зокрема, чи дава­лись навідні запитання

  • Чи були очні ставки?

  • Чи проводилось впізнання з участю клієнта предметів, живих осіб або осіб за фотографіями? Чи запитували попередньо за якими озна­ками впізнавався предмет або особа?

  • Чи знайомий клієнт з протоколами, які оформляв слідчий?

  • Чи були у клієнта зауваження до протоко­лу, але він не наважився їх зробити?

  • Позиція затриманого щодо справи.

Участь захисника на досудовому слідтві.


Захиснику потрібно визначити для себе певну позицію, яку він буде займати у кримінальній справі:

Проаналізувавши думки з цього приводу можна визначити, що на вибір позиції захисника у кримінальній справі впливають такі чинники:

  • визнання вини клієнтом;

  • позиція клієнта та його особа;

  • позиція потерпілих, свідків та їх особи;

  • позиції співучасників та їх особи;

  • позиції інших захисників, їх професіоналізм та жит­ тєвий досвід;

  • матеріали справи;

  • обстановка розслідування справи (політизація справи,інші обставини);

  • психологічні особливості осіб, від яких залежить ви­рішення справи.

Для зайняття правильної процесуальної позиції за­хисникові часом недостатньо наданих йому слідчим ма­теріалів справи. Особливу роль тут відіграють відомості, які захисник отримує від свого клієнта, і дуже важли­вим є те, яку позицію займає сам підзахисний. У такій ситуації не все буває просто: інколи між захисником і підзахисним виникають певні конфлікти щодо зайняття ними відповідних процесуальних позицій у справі.

Отже, визначаючи свою правову позицію у кримінальній справі, захисник повинен керуватися такими правилами:

  • захисник не має права ігнорувати позицію підзахис­ного, але у вирішенні правових питань, вибору тактики і методики захисту є незалежним;

  • у разі заперечення підзахисним своєї вини захисник не може займати іншу позицію;

  • захисник повинен і спростовувати обвинувачення, спираючись на позицію підзахисного, і водночас звернути увагу на обставини, які пом'якшують його вину.

Дії захисника під час повідомлення про підозру:

Захисник, який бере участь при пред'явлен­ні повідомлення про підозру, насамперед сам повинен ознайомитися а постановою про притягнення особи як обвинуваченого та пере вірити відповідність такого документа КПК України.

Письмове повідомлення про підозру складається прокурором або слідчим за погодженням з прокурором.

При пред’явленні повідомлення про підозру слідчий зобов'язаний вручити його в день складення, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень. Письмове повідомлення про підозру затриманій особі вручається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту її затримання. У разі якщо особі не вручено повідомлення про підозру після двадцяти чотирьох годин з моменту затримання, така особа підлягає негайному звільненню.

Діяльність захисника під час закінчення досудового слідства:


Перед ознайомленням із ма­теріалами справи захисник повинен вимагати:

1) щоб справа була пронумерована і прошита; при цьому нумерація повинна бути зроблена не олівцем, а ручкою;

2) щоб були пред'явлені для огляду речові докази, за­криті пакети та додатки (наприклад, бухгалтерські доку­менти);

3) щоб було надано достатньо часу для ознайомлення з матеріалами справи.

Адвокат повинен робити виписки з усіх матеріалів спра­ви для забезпечення ефективності своєї подальшої участі у справі.

У досьє адвоката повинні бути:

  • копія обвинувального висновку (обвинувального акту);

  • виписки з постанов про порушення кримінальної справи (занесення відомостей до єдиного реєстру досудових розслідувань);

  • виписки з постанов про прийняття слідчим справи до свого провадження;

  • виписки з постанов про обрання запобіжного заходу - взяття під варту (це повинно стосуватися й інших запобіж­них заходів);

  • виписки з протоколів особистого огляду та обшуків;

  • виписки з протоколів огляду місця події;

  • виписки з протоколів відтворення обставин події злочину ( слідчий експеримент);

  • виписки з постанов про призначення експертиз;

  • виписки з висновків експертиз;

  • виписки з протоколів допиту підозрюваних, обвинува­чених, потерпілих, свідків, понятих, експертів;

  • виписки з документів, на які є посилання в обвинуваль­ному висновку або на які навмисно обвинувачення не поси­лається, оскільки вони виправдовують обвинуваченого;

  • копії клопотань адвоката.

Після вивчення матеріалів справи їх слід проаналізува­ти на предмет відповідності наявних у справі доказів, а та­кож дотримання слідством норм процесуального закону, зокрема:

  • чи порушено кримінальну справу(чи занесено відомості до єдиного реєстру досудових розслідувань) ;

  • чи є у справі постанова слідчого про прийняття її до свого провадження;

  • чи немає підстав для зміни або скасування запобіжно­го заходу;

  • чи немає підстав для закриття або зупинення справи;

  • чи не порушено вимоги статті 218 КПК України;

  • чи відповідає обвинувальний акт вимогам КПК України;

  • чи затверджено обвинувальний висновок уповноваже­ним на те прокурором;

  • чи підсудна справа суду, на розгляд якого вона надійшла

Завершальним етапом аналізу доказів має бути перевір­ка допустимості та належності їх до цієї справи.

Робота адвоката – захисника


Ефективність захисту багато в чому залежить від рівня підготовки адвоката до участі в судовому розгляді кримі­нальної справи. Зокрема, він повинен ретельно вивчити матеріали кримінальної справи, зробити необхідні для за­хисту виписки і нотатки, ґрунтовно переговорити з підза­хисним, узгодити з ним правову позицію, інші практичні питання захисту, намітити докладний план захисту, де пе­редбачити заявлення клопотань у підготовчій частині су­дового розгляду, пропозиції про порядок дослідження до­казів, визначити основні пункти захисту, конкретні проце­суальні дії (допити окремих осіб, поставлення питань екс­перту, оголошення документів тощо).

Захисник повинен брати активну участь у судовому слідстві з тим, щоб допо­могти суду дослідити всі докази, з'ясувати всі обставини справи, які виправдовують підсудного, пом'якшують його вину чи звільняють від кримінальної відповідальності98.

Визначаючи послідовність допиту підсудного, адвокат повинен виходити з позицій доцільності та ефективності для дослідження справи з погляду інтересів підзахисного, враховуючи конкретні обставини справи, характер епі­зодів, що досліджуються, причетність підсудних, потерпі­лих та свідків до обставин справи, особливості показань свідків на досудовому слідстві та інші моменти.

ВИСНОВКИ

Процесуальні рамки КПК України не обмежують правової допомоги адвоката в кримінальному процесі його участю у справі. На досудовому розслідуванні за правовим статусом потрібно розрізняти адвоката-представника та адвоката-захисника. Статус останнього може включати функції представника підозрюваного, обвинуваченого у випадку, якщо до цих осіб заявлено цивільний позов у кримінальному процесі, або коли він є представником в судовому процесі про перевірку правомірності дій та рішень органу дізнання, слідчого, прокурора на досудовому слідстві.

Адвокат-представник у кримінальному судочинстві не зобов’язаний отримувати дозвіл на участь у кримінальній справі, оскільки він діє як представник відповідно до ст. 6 Закону України "Про адвокатуру". Наявність представництва підозрюваних, обвинувачених, свідків на досудовому розслідуванні не є наслідком доповнень та змін до КПК України, а випливає з правових позицій Конституційного Суду України. Стан правової невизначеності нормативного регулювання діяльності адвоката суперечить ст. 59 Конституції України стосовно проголошеного права кожного мати можливість скористатися правовою допомогою адвоката та суперечить правовим позиціям Конституційного Суду України.

На адвоката-захисника не може бути покладено обов’язок щодо збирання доказів у кримінальній справі на стадії досудового слідства. Його діяльність в цьому контексті як суб’єкта доказування слід розуміти тільки як право і обов’язок довести до відома слідчого, прокурора, органа дізнання фактичні дані, що виправдовують обвинуваченого, можуть пом’якшити його покарання, або виключають провадження у кримінальній справі.

Є недоцільним визначення в нормі права обставин, випадків, наявність яких зобов'язувала б сторону обвинувачення спростовувати доводи, викладені у клопотанні адвоката-захисника про виключення з судового розгляду певних доказів, оскільки розгляд клопотання адвоката-захисника щодо виключення доказів є процесом оцінки доказів та їх джерел і є лише розумовою, логічною діяльністю

ЛІТЕРАТУРА

1. Конституція України, станом на 1 січня 2020 р. URL: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-ВР (дата звернення: 01.09.2020).

2. Борзих Н.В. Проблеми визначення поняття «захисник» у кримінальному процесі URL: http://radnuk.info/statti/556-protses/14683--- -lr---.html.

3. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, ратифіковано Законом України від 17 липня 1997 р. № 475/97-ВР. URL: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/995_004 (дата звернення: 01.09.2020).

4. Основні положення про роль адвокатів, прийняті VIII Конгресом ООН із запобігання злочинам у серпні 1990 р. URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/995_835 (дата звернення: 01.09.2020).

5. Попелюшко В.О. Поняття захисту у кримінальному процесі. Вісник Академії адвокатури України. 2005. Вип. 4. С. 87–96.

7. Шнягін О.Г. Реалізація функції захисту в кримінальному процесі України : автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.09. Київ, 2010. 23 с. 8. Кримінальний процесуальний кодекс України : Закон від 13 квітня 2012 р. № 4651–VI. URL: http://zakon

8. Про адвокатуру і адвокатську діяльність : Закон України від 5 липня 2012 р. № 5076–VI. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/5076-17#Text (дата звернення: 01.10.2020).

9. Берладин О.Б. Правові аспекти участі адвоката в досудовому провадженні у кримінальному процесі Великобританії. Вісник Академії адвокатури України. 2012. № 2 (24). С. 138–144
скачати

© Усі права захищені
написати до нас