| мІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ двнз «київський національний економічний університет імені вадима гетьмана» |
| Приватні інвестиції |
| Самостійна робота з макроекономіки Тема 8 |
| |
| |
| |
| |
Виконавці: студенти 1 курсу, спеціальність «Інвестицій менеджмент», група ФІ-101 Золотова Я.А. Горбань Н. Перевірив: к.е.н. доц. Колядич О.І.
Зміст
Інвестиції: сутність і роль в економіці 1
Інвестиційні функції: кейнсіанська та неокласична, їх обґрунтування 6
Фактори попиту на інвестиції 8
Проста інвестиційна функція: математична та графічна інтерпретація 9
Структура заощаджень. Трансформація заощаджень в інвестиції на фінансових ринках. Роль фінансових посередників 12
Процес трансформації заощаджень в інвестиції 14
Роль фінансових посередників 15
Джерела: 17
Переклад статей: 19
2.Effect of domestic and foreign private investment on economic growth of 19
Проблема 22
Інвестиції: сутність і роль в економіці
Інвестиції є основою розвитку підприємств, окремих галузей та економіки України в цілому. Економічна діяльність підприємств значною мірою характеризується обсягом і формами здійснюваних інвестицій. Термін «інвестиції» походить від латинського «invest», що означає укладати. Але досить часто це слово трактують як вкладення коштів в основний капітал з метою отримання прибутку. Проте в Законі України «Про інвестиційну діяльність» від 18.09.91р. дається визначення: Інвестиції як грошових, майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладається в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності з метою отримання прибутку чи досягнення соціального ефекту. Щоб визначитися, з цим питанням, звернемося до його економічної сутності. Сутність - це комплекс необхідних, глибинних зв'язків і відносин, які визначають основні риси, особливості і тенденції розвитку певної матеріальної системи. Сутність розкриває лише глибинні, сталі, внутрішньо-необхідні, причинно-наслідкові зв'язки між економічними явищам і процесами. В більш широкому трактуванні інвестиції являють собою вкладення капіталу з метою подальшого його збільшення. При цьому приріст капіталу повинен бути достатнім для того, щоб компенсувати інвестору відмову від використання наявних коштів на споживання в поточному періоді, винагородити його за ризик, повернути втрати від інфляції в майбутньому. Отже, інвестиції тісно пов'язані зі збільшенням капіталу. Проте, щоб досягти цього, необхідно спочатку вкласти гроші й при чому найчастіше люди відмовляються від якихось благ, від споживання, щоб зберегти певну суму, яку вони потім хотіли б інвестувати. Тобто маємо ще одне економічне явище – збереження капіталу. В реальному житті люди прагнуть розмістити частину свого доходу у зберігання та інвестиції. «Замість того, щоб вживати хліб зараз, вони можуть побажати побудувати нові машини, з тим щоб сприяти розширенню виробництва хліба для споживання в майбутньому. Коротше кажучи, ми повинні визнати, що кінцева мета людей передбачає інвестування або капіталоутворення, а не лише поточне споживання", - таке трактування сутності інвестицій за Самуельсоном. В будь-якому розвиненому суспільстві люди повинні використовувати частину виробничих можливостей для капіталоутворення, а не для споживання. Тому економічна сутність інвестування полягає не у споживанні, а у виробництві. При цьому чистий національний продукт включатиме всі споживчі товари і послуги, а також суму чистих інвестицій, які являють собою загальний обсяг інвестицій, зменшений на суму амортизаційних відрахувань. Розрахунок чистих інвестицій можна розглянути на прикладі визначення змін в населенні: Якщо підрахувати тільки показники народжуваності, не віднімаючи при цьому показники, що характеризують смертність, ми одержимо перебільшене уявлення про чисті зміни в кількості населення. Ті ж самі міркування відносяться і до суми вартості обладнання і будівель: чистий приріст завжди вираховується як народжуваність (новий капітал) за вирахуванням смертності (знос капіталу). Розглянемо кілька прикладів процесу накопичення капіталу. В ньому значна роль належить засобам праці - будівлям, обладнанню, приріст яких прямо пропорційний приросту капіталу. Якщо чисті інвестиції дорівнюватимуть нулю, запаси капіталу не будуть збільшуватись. Засоби праці оновлюватимуться відповідно до ступеня зносу, тобто вартість їх покращання буде дорівнювати сумі амортизаційних відрахувань. Економічне зростання в такому випадку не спостерігається. Якщо не тільки змінити зношені засоби праці, а й додати до них нові, збільшити запаси товарів, розміри капіталу зростуть, тому що підвищиться величина чистих інвестицій. При цьому спостерігається економічний підйом, забезпечується розширене відтворення виробничого показника. Тому, вивчаючи динаміку показника чистих інвестицій, можна дістати уявлення про характер економічного розвитку суспільства. Якщо приріст капіталу відбувається за рахунок не лише грошових вкладень, а й майнових та інтелектуальних, їх можна вважати інвестиціями. Інвестиції залежать від динамічних елементів зростання економічної системи, а також від елементів, які знаходяться за межами політики, державних податків і витрат, законодавчих заходів і т.д. Ця крайня нестійкість рівня інвестицій являє собою важливий момент, який необхідно підкреслити. Наша індустріальна система може створити багато речей, але вона не може гарантувати, що величина інвестицій буде такою, яка необхідна, щоб забезпечити повну зайнятість, не викликаючи інфляцію і безробіття. Що стосується сил, які породжують процес витрачання коштів, то тут немає регулятора, якщо не провадиться обережна і продумана політика у фіскальній області (податки й державні витрати) і в кредитно-грошовій діяльності (діяльність центрального банку). У випадку, коли податковий тиск занадто високий, доходи громадян суттєво зменшуються. Високі суми податків будуть означати пониження їх реального чистого доходу, а це, в свою чергу, вказує на скорочення їх споживацьких витрат. Скорочення споживання призводить до пониження чистого національного продукту і зайнятості, що негативно вплине на інвестиційну діяльність. Так, високий податковий тиск в Україні є одним з факторів несприятливого інвестиційного клімату. Необхідно розширювати систему пільг, спрямованих на стимулювання вкладень у виробництво. Ця система включає в себе: систему прискореної амортизації; систему пільг, яка звільняє від оподаткування або понижує податкові суми. В Україні інвестиційна діяльність стимулюється, хоч і не в достатньому обсязі. Відповідно до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до основних фондів групи 3 може застосовуватись прискорена амортизація. Суми коштів або вартість майна, що надходять платнику податку у вигляді прямих інвестицій у корпоративні права, імітовані таким платником податку, не включають до складу валових доходів. Інвестиції у формі основних засобів, отримані для формування цілісного майнового комплексу, не оподатковуються ПДВ. Відповідно до Закону № 93 передбачено звільнення від сплати мита майна, що ввозиться в Україну в якості внеску іноземного інвестора в уставний капітал юридичних осіб: що мають статус підприємств з іноземними інвестиціями. Уряд, встановлюючи завищені норми амортизації, надає можливість підприємствам відображати в бухгалтерських рахунках частину прибутку у вигляді вартості витрачених коштів виробництва. Пільги для прискореної амортизації основних засобів застосовуються в усіх розвинених країнах. Так, у Франції можна в перший рік служби списати до 50% вартості обладнання. В Японії прискорена амортизація застосовувалась вже в 50-х рр. З 1981 р. в США діє податковий кредит на дослідницькі інвестиції. Зниження величини податку на прибуток через завищення норм амортизації веде до збільшення чистих прибутків, зростання капіталовкладень. Зменшуючи податкові ставки на прибуток, держава може створити додаткові стимули для інвестицій. Капітальні вкладення як економічна категорія - це система грошових відносин, пов'язаних з рухом вартості авансованої у довгостроковому порядку в основні фонди від моменту виділення коштів до моменту їх відшкодування. В Україні на капітальні вкладення припадає близько 85% усіх інвестицій. Проблема в тому, що основні фонди фізично й морально зношені, а зростаюча інфляція знецінила власні кошти підприємств, накопичені за рахунок амортизаційних відрахувань. Тому на сьогоднішній день вони не можуть бути джерелом придбання та оновлення основних засобів підприємств. Різні групи економістів неоднаково трактують поняття амортизації, одні - як процес перенесення вартості основній фондів на продукт, що виробляється; інші - як нагромадження грошових сум в результаті реалізації цього продукту, і вже потім – використання цих коштів на відтворення основних фондів. Теоретично величина амортизаційних відрахувань дорівнює сумі балансової вартості основних фондів між початком і кінцем їх строку служби. На сучасному етапі амортизаційні відрахування не забезпечують повного відновлення основних фондів. Інфляція впливає на їх балансову вартість. Так ціна придбаних 5 років тому основних засобів набагато менша у порівнянні з їх справедливою вартістю на сьогоднішній день. Фонди, введені минулими капітальними вкладеннями, не можна порівняти з нинішніми, ні фізично, ні економічно. Фізично - тому, що для їх ремонту можуть знадобитись запчастини, яких зараз не виробляють. Економічно – бо їхня балансова оцінка в грошовому вираженні не відображає реального стану справ, реальної їх вартості на сьогоднішній день. Відповідно, амортизаційні відрахування за минулі роки неспроможні забезпечити належний ремонт чи відновлення основних фондів зараз. Якщо врахувати вище сказане, то, вкладаючи кошти в основні засоби за рахунок амортизаційних фондів, ми не матимемо збільшення чистих інвестицій. А звідси - і економічного зростання країни. Тому амортизація як джерело формування капітальних вкладень не виправдовує своє призначення. Відтворювальний процес потребує інвестиційної підтримки зовнішніх вкладників. Одним зі специфічних механізмів, що дозволяють врахувати інфляційні процеси, є Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств», яким передбачена індексація балансової вартості основних виробничих фондів. Коефіцієнт індексації розраховується за формулою: К = (І -10): 100, де І - індекс, інфляції року, за результатами якого проводиться індексація. Оскільки індекс інфляції відображає інфляційні процеси на ринку споживчих товарів і послуг але не відповідає індексу цін на певні основні фонди, індексація не може забезпечити відповідність їх балансової вартості справедливій вартості. Економічна сутність формули полягає в тому, що індексація основних фондів проводиться з деяким «відставанням» від темпів інфляційних процесів. Єдина перевага - у праві підприємства зменшити об'єктоподаткування на суму додатково нарахованої амортизації.
1 2 3 4 5 6 7