Ім'я файлу: М2Т04_черевний_тиф_та_паратифи_для_викладач_в.doc Розширення: doc Розмір: 123кб. Дата: 23.09.2020 скачати Пов'язані файли: Нові тенденції розвитку культури 1914-1921 рр.pptx МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИНАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені О.О.БОГОМОЛЬЦЯ “Затверджено”на методичній нараді кафедри мікробіології, вірусології та імунології Завідувач кафедриакадемік НАН Українипрофесор Широбоков В.П. __________________________ “___” _______________2010 р. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇДЛЯ ВИКЛАДАЧІВ
Методичну розробку склав: старший викладач Фурман А.А. Київ – 2010Конкретні цілі: Інтерпретувати біологічні властивості сальмонел, збудників черевного тифу, паратифів А та В. Пояснювати патогенетичні закономірності інфекційного процесу, спричиненого S.typhi, S.paratyphi A та B. Визначати методи мікробіологічної діагностики, етіотропної терапії та профілактики черевного тифу, паратифів А та В.. 2. Базовий рівень підготовки.
Організація змісту навчального матеріалу. 3.1 Зміст теми: На практичному занятті студенти вивчають морфологічні, культуральні, біохімічні та антигенні властивості збудників черевного тифу, паратифів А та В. Проводять серологічну ідентифікацію виділеної гемокультури. Здійснюють облік реакції Відаля. Вивчають препарати специфічної профілактики черевного тифу та паратифів А і В. Виконані завдання студенти записують у протокол та підписують його у викладача. . Теоретичні питання до заняття: Рід сальмонел (Salmonella). Загальна характеристика. Сальмонели – збудники черевного тифу і паратифу. Морфологічні і тинкторіальні властивості цих збудників. Культуральні і біохімічні властивості збудників черевного тифу, паратифів А і В. Антигенна будова збудників черевного тифу, паратифів А і В. Патогенез та імуногенез черевного тифу, паратифів А та В. Методи мікробіологічної діагностики черевного тифу, паратифів А і В. Специфічна профілактика та лікування. . Практичні роботи (завдання), які виконуються на занятті: Вивчити морфологічні, культуральні та біохімічні властивості збудників черевного тифу та паратифів А і В. Створити схему мікробіологічної діагностики черевного тифу. Зробити облік біохімічних властивостей та здійснити серологічну ідентифікацію гемокультури. Здійснити облік реакції Відаля, РНГА і зробити обґрунтований висновок. Вивчити препарати, які використовуються для діагностики та специфічної профілактики черевного тифу і паратифів А і В. . Перелік основних термінів, параметрів, характеристик, які повинен засвоїти студент на занятті:
. Рекомендації для оформлення протоколу. До протоколу слід внести: Малюнки морфології збудників черевного тифу, паратифів А та В. Опис колоній цих збудників на середовищах Ендо, Вільсон-Блера. Ряд Гісса, змінений збудниками S.typhi, S.paratyphi A, S.paratyphi B. Схему ранньої мікробіологічної діагностики черевного тифу та паратифів, виділенням гемокультури. Схему постановки РА з метою серологічної ідентифікації виділеної гемокультури й результати обліку. Облік реакції Відаля і РНГА, поставлених з метою серодіагностики цих інфекцій, з обґрунтованим висновком. Перелік діагностичних, профілактичних і лікувальних препаратів. План і організаційна структура навчального заняття.
5. Методика організації навчального процесу на практичному занятті. 5.1. Підготовчий етап. Ознайомити студентів з навчальними цілями та планом заняття. Провести контроль початкового рівня підготовки з використанням тестів, ситуаційних задач (орієнтовний перелік тестів – додаток 2), усно опитати студентів за стандартизованим переліком питань, проаналізувати найбільш важливі теоретичні та практичні питання. З урахуванням рівня підготовки далі треба перейти до наступного етапу. 5.2. Основний етап. Цей етап передбачає проведення студентами запланованих досліджень, визначення результатів, їх оцінка, запис протоколу досліджень за встановленою формою. Рекомендується така послідовність проведення досліджень: Студенти вивчають морфологічні і тинкторіальні властивості збудників черевного тифу, паратифів А і В, замальовують малюнки в протоколи. Вивчають культуральні властивості сальмонел, колонії на середовищі Ендо і Вільсон-Блера. Вивчають зміни в середовищі Гісса і заносять в протокол. Проводять серологічну ідентифікацію виділеної гемокультури в РА на склі з О- і Н-сироватками, роблять висновок. Проводять облік реакції Відаля і РНГА, поставлених з метою серодіагностики черевного тифу, паратифів А і В, роблять висновок. Створюють схему виділення гемокультури. 5.3. Заключний етап. Викладач перевіряє оформлення протоколу та в індивідуальній бесіді з кожним студентом встановлює кінцевий рівень набутих знань з основних і найбільш важливих теоретичних та практичних питань. Далі викладач повідомляє кожному студенту про загальну оцінку його підготовки та роботи на занятті, виставляє оцінку у журнал обліку відвідувань і успішності студентів і інформує студентів про тему та план наступного практичного заняття, особливості підготовки. Староста групи заносить оцінки у відомість обліку успішності і відвідування занять студентами, а викладач завіряє їх своїм підписом. 6. Додатки: Додаток 1. Питання для самоконтролю студентів. Морфологічні, тинкторіальні, культуральні властивості S.typhi, S.paratyphi A, S.paratyphi B. Антигенна будова сальмонел, класифікація за Кауфманом-Уайтом. Токсини сальмонел. Патогенез черевного тифу, паратифів А і В. Методи мікробіологічної діагностики черевного тифу, паратифів А і В. Препарати специфічної профілактики і лікування черевного тифу, паратифів А і В. Додаток 2. Тестові завдання з теми: “Сальмонельози” – черевний тиф, паратифи А та В. І варіант.Пацієнт звернувся до лікаря на другому тижні хвороби, яка за клініко-епідеміологічними даними нагадувала тифо-паратифозне захворювання. Лікар вирішив підтвердити діагноз виявленням специфічних антитіл. Які препарати слід використати для цього? A. Моноклональні антитіла. B. Мічені сироватки. C. Діагностичні сироватки. D. Діагностикуми. E. Бактеріофаги. Від хворого з підозрою на черевний тиф виділено чисту культуру збудника, яку ідентифіковано за морфологічними, культуральними та біохімічними властивостями як сальмонелу черевного тифу. Яке дослідження слід застосувати для остаточної ідентифікації збудника? A. Серодіагностику. B. Сероідентифікацію. C. Алергодіагностику. D. Антибіотикограму. E. Фаготипування. З крові хворого виділено культуру збудника черевного тифу. Які культуральні властивості характерні для цього збудника? A. Утворення колоній червоного кольору з металевим блиском на середовищі Ендо. B. Утворення безбарвних або блідо-рожевих колоній на середовищі Ендо та Плоскірєва. C. Утворення безбарвних колоній на середовищі вісмут-сульфіт агар. D. Утворення гемолізу на кровяному агарі. E. Утворення ніжної плівки на лужній пептонній воді. Для серодіагностики черевного тифу, паратифів А та В ставлять реакцію, при якій до різних розведень сироватки хворого додають діагностикуми трьох видів мікроорганізмів і результати якої оцінюють за наявністю осаду зі склеєних бактерій. Ця реакція називається: A. Вассермана. B. Борде-Жангу. C. Відаля. D. Райта. E. Преципітації. Хворого (почувається хворим 3 дні) госпіталізовано в інфекційну клініку з попереднім діагнозом: черевний тиф. За яким методом можна підтвердити діагноз? A. Виділення розеолокультури. B. Виділення гемокультури. C. Виділення копрокультури. D. Виділення уринокультури. E. Виділення мієлокультури. Хворому з підозрою на черевний тиф лікар-інфекціоніст призначив бактеріологічне дослідження крові. Доцільність цього призначення пояснюється тим, що на першому тижні захворювання тифо-паратифами спостерігається: A. Вірусемія. B. Бактеріємія. C. Септицемія. D. Токсинемія. E. Септикопіємія. Хворий потрапив до інфекційної лікарні на 8-й день захворювання зі скаргами на головний біль, загальну слабкість. Для серологічного дослідження у нього взяли кров. Під час проведення реакції аглютинації Відаля встановлено, що вона позитивна в розведенні 1:200. Який діагноз можна встановити на підставі цього дослідження? A. Черевний тиф. B. Шигельоз. C. Холера. D. Висипний тиф. E. Поворотний тиф. Під час бактеріологічного дослідження фекалій здорової жінки 38 років, яка 2 роки тому перенесла черевний тиф, було виявлено Salmonella typhi. Як охарактеризувати стан обстеженої жінки? A. Дисбактеріоз. B. Бактерієносійство. C. Реінфекція. D. Рецидив. E. Суперінфекція. При посіві випорожнень хворого на черевний тиф на середовище Ендо виросли колонії різного розміру та забарвлення – великі малинового кольору та безбарвні середнього розміру. До якої групи за призначенням належить це середовище? A. Вибіркове. B. Елективне. C. Спеціальне. D. Диференційно-діагностичне. E. Універсальне. Для серологічної діагностики черевнотифозного бактеріоносійства був використаний діагностикум – оброблені таніном еритроцити барана, на яких адсорбовано Vi-антиген Salmonella typhi. У якій реакції буде застосовано цей діагностикум? A. В реакції аглютинації. B. В реакції гальмування гемаглютинації. C. В реакції гемаглютинації. D. В реакції непрямої (пасивної) гемаглютинації. E. В реакції звязування комплемента. Тестові завдання з теми: “Сальмонельози”– черевний тиф, паратифи А та В. ІІ варіант.З крові хворого виділено культуру збудника черевного тифу. Які культуральні властивості характерні для цього збудника? A. Утворення колоній червоного кольору з металевим блиском на середовищі Ендо. B. Утворення безбарвних або блідо-рожевих колоній на середовищі Ендо та Плоскірєва. C. Утворення безбарвних колоній на середовищі вісмут-сульфіт агар. D. Утворення гемолізу на кров¢яному агарі. E. Утворення ніжної плівки на лужній пептонній воді. Для серодіагностики черевного тифу, паратифів А та В ставлять реакцію, при якій до різних розведень сироватки хворого додають діагностикуми трьох видів мікроорганізмів і результати якої оцінюють за наявністю осаду зі склеєних бактерій. Ця реакція називається: A. Вассермана. B. Борде-Жангу. C. Відаля. D. Райта. E. Преципітації. Хворому з підозрою на черевний тиф лікар-інфекціоніст призначив бактеріологічне дослідження крові. Доцільність цього призначення пояснюється тим, що на першому тижні захворювання тифо-паратифами спостерігається: A. Вірусемія. B. Бактеріємія. C. Септицемія. D. Токсинемія. E. Септикопіємія. Пацієнт звернувся до лікаря на другому тижні хвороби, яка за клініко-епідеміологічними даними нагадувала тифо-паратифозне захворювання. Лікар вирішив підтвердити діагноз виявленням специфічних антитіл. Які препарати слід використати для цього? A. Моноклональні антитіла. B. Мічені сироватки. C. Діагностичні сироватки. D. Діагностикуми. E. Бактеріофаги. Хворий потрапив до інфекційної лікарні на 8-й день захворювання зі скаргами на головний біль, загальну слабкість. Для серологічного дослідження у нього взяли кров. Під час проведення реакції аглютинації Відаля встановлено, що вона позитивна в розведенні 1:200. Який діагноз можна встановити на підставі цього дослідження? A. Черевний тиф. B. Шигельоз. C. Холера. D. Висипний тиф. E. Поворотний тиф. Від хворого з підозрою на черевний тиф виділено чисту культуру збудника, яку ідентифіковано за морфологічними, культуральними та біохімічними властивостями як сальмонелу черевного тифу. Яке дослідження слід застосувати для остаточної ідентифікації збудника? A. Серодіагностику. B. Сероідентифікацію. C. Алергодіагностику. D. Антибіотикограму. E. Фаготипування. Під час бактеріологічного дослідження фекалій здорової жінки 38 років, яка 2 роки тому перенесла черевний тиф, було виявлено Salmonella typhi. Як охарактеризувати стан обстеженої жінки? A. Дисбактеріоз. B. Бактерієносійство. C. Реінфекція. D. Рецидив. E. Суперінфекція. При посіві випорожнень хворого на черевний тиф на середовище Ендо виросли колонії різного розміру та забарвлення – великі малинового кольору та безбарвні середнього розміру. До якої групи за призначенням належить це середовище? A. Вибіркове. B. Елективне. C. Спеціальне. D. Диференційно-діагностичне. E. Універсальне. Хворого (почувається хворим 3 дні) госпіталізовано в інфекційну клініку з попереднім діагнозом: черевний тиф. За яким методом можна підтвердити діагноз? A. Виділення розеолокультури. B. Виділення гемокультури. C. Виділення копрокультури. D. Виділення уринокультури. E. Виділення мієлокультури. Для серологічної діагностики черевнотифозного бактеріоносійства був використаний діагностикум – оброблені таніном еритроцити барана, на яких адсорбовано Vi-антиген Salmonella typhi. У якій реакції буде застосовано цей діагностикум? A. В реакції аглютинації. B. В реакції гальмування гемаглютинації. C. В реакції гемаглютинації. D. В реакції непрямої (пасивної) гемаглютинації. E. В реакції зв¢язування комплементу. ВІРНІ ВІДПОВІДІ
Рекомендована література. Основна: Пяткін К.Д., Кривошеїн Ю.С. Мікробіологія, вірусологія та імунологія. К., 1992, с. 202-208. Воробьев А.А., Кривошеин Ю.С., Широбоков В.П. Медицинская и санитарная микробиология. М., 2008, с145-151. Медицинская микробиология, вірусологія и иммунология. Под ред. А.А.Воробьева, М., 2008, с. 362-368. Климнюк С. І, Ситник І. О., Творко М. С., Широбоков В. П. – Практична мікробіологія.-Тернопіль, „Укрмедкнига”, 2004, с. 199-206. Додаткова: Medical microbiology / edited by Samuel Baron, MD. – 4th ed. The University of Texas Medical Branch and Galveston, 1996, 1273 p. W.Levinson, E.Jawetz. Medical microbiology and immunology: examination and board review, 6th ed. The McGraw-Hill Companies, 2000, 582 p. |