МІНІСТЕРСТВО КУЛЬТУРИ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ КУЛЬТУРИ І МИСТЕЦТВ
ВП “ЛФ КНУКІМ”
Звіт
з практичного заняття № 8
з дисципліни: “Сервісно-технологічний процес (професійно-практичне
навчання в рамках дуальної освіти)”
Виконавець
Студентка 3-го курсу
ГРС-77Л (КНУКІМ)
Білоган Катерина Романівна
Керівник: викл.
Радзімовська О. В.
Львів – 2020
1.Дати перелік основних нормативно-правових документів, які регулюють діяльність готельних закладів.
2.Вкажіть основні ознаки засобів розміщення (колективні, індивідуальні); наявність номерного фонду або інших одиниць житла; обов*язковість чи необов*язковість проведення щоденних санітарних процедур; зміст асортименту послуг та додаткових сервісів; наявність спеціалізованих функцій тощо.
3.Перерахувати основні вимоги до групи «Готелі» згідно з українським законодавством.
1. У сучасних умовах господарювання особливого значення набуває правове регулювання господарської діяльності в готельному господарстві, що складається із сукупності законодавчих І нормативно-технічних актів, які є складовою національної правової системи. Державна політика щодо розвитку готельного господарства як основної складової туристичної галузі та сфери послуг спрямована на поліпшення якісних критеріїв його функціонування.
Правове поле координації функціонування підприємств готельного господарства обумовлюють Закони України, нормативні та регуляторні акти, державні стандарти тощо.
Політика держави щодо розвитку готельного господарства, регулювання основних аспектів господарської діяльності як складової туристичної індустрії спрямована на поліпшення його якісних критеріїв функціонування і відображена у Законах України «Про туризм», «Про захист прав споживачів», «Про стандартизацію» та ін.; постановах Кабінету Міністрів України щодо програм розвитку цього напряму господарської діяльності.
Правові засади функціонування підприємств готельного господарства України поширюються на елементи технології виробництва, організації та реалізації готельних послуг у площині:
& термінів і визначень, необхідних для взаєморозуміння п однозначності сприйняття понять, що описують готельний продукт, та умов реалізації продукту;
& договірних відносин, якості та безпеки споживачів готельних послуг; (Р класифікації типів підприємств готельного господарства і видів їх господарської діяльності;
& способів і методів формування, просування і реалізації готельного продукту; & змісту та форми інформації про готельні продукти, що
пропонуються підприємствами готельного господарства; & стандартних вимог до форм документів і складу інформації в них.
Нормативно-правові акти регулюють відносини між споживачем (клієнтом) і виробником послуг (готельним підприємством), узгоджують інтереси споживача, виробника та суспільства і створюють сприятливі умови для розвитку підприємств готельного господарства.
Проте чинне законодавство України нечітко визначає готельне господарство в контексті його належності до сфери туристичних послуг. Тому для розвитку готельного господарства, підвищення попиту на ринку споживання готельних послуг, створення готельних підприємств малої місткості доцільним є розроблення відповідних нормативних актів, які визначають правові, економічні й організаційні засади створення та подальшого розвитку конкурентних відносин на зазначеному ринку.
Важливе значення для функціонування підприємств готельного господарства належить сертифікації готельних послуг.
Сертифікація продукції (послуг) - це діяльність щодо підтвердження відповідності продукції установленим вимогам.
Сертифікацію здійснюють з метою:
> створення умов для діяльності підприємств на вітчизняному
ринку, а також для участі в міжнародному економічному,
науково-технічному співробітництві;
> сприяння споживачам у компетентності щодо вибору про
дукції (послуг);
> захисту споживачів від неякісної продукції (послуг);
> контролю безпеки продукції (послуг) для навколишнього сере
довища, життя, здоров 'я споживачів і їх майна
^ підтвердження показників якості продукції (послуг), заявлених виробником.
Сертифікація може бути обов'язковою і добровільною, але з метою забезпечення стабільності якості обслуговування в засобах розміщення та гармонізації критеріїв класифікації вітчизняних підприємств готельного господарства з рекомендаціями ВТО і з урахуванням існуючої закордонної практики готельні послуги підлягають обов"язковій сертифікації.
Сертифікація послуг підприємств готельного господарства;
> диференціює засоби розміщення залежно від асортименту
та якості наданих послуг;
> забезпечує споживача достовірною інформацією про те, що
категорія засобу розміщення підтверджена результатами
класифікації і відповідає категорії, що встановлена норма
тивними документами;
> забезпечує підвищення конкурентоспроможності підприємств
готельного господарства;
> сприяє розвитку в "ізного та внутрішнього туризму;
> зміцнює довіру споживачів до якості готельних послуг.
Сертифікацію готельних послуг здійснюють
на основі та з урахуванням:
> «Правил обов'язкової сертифікації готельних послуг»;
> ДСТУ 4268:2003 «Послуги туристичні. Засоби розмішування. Загальні
вимоги»;
> ДСТУ4269:2003 «Послуги туристичні. Класифікація готелів»;
> ДСТУ 4281:2004 «Заклади ресторанного господарства. Класифікація»;
> ДСТУ 2296-93 «Національний знак відповідності. Форма, розміри,
технічні вимоги та правила застосування»;
> ДСТУ 2462-94 «Сертифікація. Основні поняття. Терміни та визна
чення»;
> ДСТУ 3230-95 «Управління якістю та забезпечення якості. Терміни
та визначення»;
> ДСТУ 3498-96 «Система сертифікації УкрСЕПРО. Бланки доку
ментів. Форма та опис»;
> ДСТУ 150 9004-2-96 «Управління якістю та елементи системи
якості. Частина 2. Настанови щодо послуг»;
> ДК 016-97 «Державний класифікатор продукції та послуг» (ДКШТ).
Об'єктами обов'язкової сертифікації є готельні послуги, що надаються суб'єктами туристичної діяльності (готелі, мотелі, туристичні бази, гірські притулки, кемпінги, оздоровчі заклади, заклади відпочинку, місця для короткотермінового проживання в інших приміщеннях), процес надання послуг.
Обов'язкову сертифікацію готельних послуг здійснюють відповідно до обов'язкових вимог чинних нормативних документів щодо безпеки для життя та здоров'я людей, захисту їхнього майна та охорони навколишнього середовища; добровільну сертифікацію готельних послуг проводять відповідно до вимог, що не віднесені нормативними документами до обов'язкових. Сертифікацію на відповідність усім обов'язковим вимогам здійснюють обов'язково.
Порядок проведення обов 'язкової сертифікації передбачає:
У подання заявки на обоє язкову сертифікацію;
> розгляд і прийняття рішення за заявкою і визначення схеми сертифікації; 42
> проведення випробувань (перевірок) з метою обов'язкової
сертифікації;
> аналіз одержаних результатів і прийняття рішення про
можливість видачі сертифіката відповідності та укладення
ліцензійної угоди;
> реєстрацію і видачу сертифіката відповідності та підписання ліцензійної угоди;
У технічний нагляд за наданням обов'язкових сертифікованих послуг сертифікованою системою якості надання послуг;
> інформування про результати обов'язкової сертифікації
готельних послуг.
У разі проведення добровільної сертифікації готельних послуг вибір схеми сертифікації може здійснювати заявник (підприємство готельного господарства).
Для проведення обов'язкової сертифікації готельних послуг
заявник:
^ подає заявку до Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики (або органу з сертифікації готельних послуг, акредитованого Державним комітетом України з питань технічного регулювання та споживчої політики);
> заповнює анкету для проведення попереднього аналізу.
Під час обов'язкової сертифікації готельних послуг за всіма напрямами потрібно перевірити наявність договорів, актів, висновків останньої перевірки із санепідемслужби, органів пожежного, технічного нагляду та інших установ в межах їхньої компетенції і в установленому порядку. Після перевірки наявності цих документів, датованих терміном не пізніше ніж півроку до дня початку сертифікаційних випробувань (перевірок) і усунення виявлених у них недоліків, комісія може приступити до робіт з обов'язкової сертифікації.
У нормативному документі визначено основні поняття, які використовують в готельному господарстві. Зокрема:
* готелі й аналогічні засоби розміщення - майнові комплекси, що складаються із 7 і більше номерів, підлягають єдиному керівництву та згруповані за категоріями відповідно до переліку надаваних послуг і наявного обладнання; ^ готель - підприємство будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, складається з номерів, надає готельні послуги, що не обмежуються щоденним заправлянням ліжок, прибиранням кімнат і санвузлів;
^ аналогічні засоби розміщення - підприємства будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, що складаються з номерів і надають обмежені готельні послуги, включно зі щоденним заправлянням ліжок, прибиранням кімнат і санвузлів; ^ споживач - фізична особа, яка придбавас, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити товари, роботи, послуги для власних (побутових) потреб;
У замовник - фізична або юридична особа, в тому числі суб'єкт туристичної діяльності, яка укладає відповідний договір на надання готельних послуг від імені та на користь споживача та здійснює оплату за цим договором (надає гарантії щодо оплати за цим договором);
^ готельна послуга - дії (операції") підприємства з розміщення споживача шляхом надання номера (місця) для тимчасового проживання в готелі, а також інша діяльність, пов'язана з розміщенням і тимчасовим проживанням. Готельна послуга складається з основних і додаткових послуг, що надаються споживачу при розміщенні та проживанні в готелі;
^ основні послуги - обсяг послуг готелю (проживання, харчування тощо), що включається до ціни номера (місця) і надається споживачу згідно з укладеним договором;
^ додаткові послуги - обсяг послуг, що не належать до основних послуг готелю, замовляються та сплачуються споживачем додатково за окремим договором;
^ місце (ліжко-місце) частина площі номера з ліжком, постільною білизною, рушниками та іншим інвентарем відповідно до категорії готелю, призначена та придатна для проживання однієї особи;
^ номер - окреме мебльоване приміщення, що складається з однієї або декількох кімнат, обладнаних для тимчасового проживання;
^ штрафні санкції - штраф, який сплачується договірною стороною у випадку порушення нею вимог, обумовлених договором або чинним законодавством;
^ дата заїзду - дата прибуття споживача до готелю;
^ дата виїзду - дата виїзду споживача із готелю;
^ ранній заїзд - заїзд споживача у готель до розрахункової години;
^ пізній виїзд - виїзд споживача з готелю після розрахункової години в день виїзду;
^ розрахункова година - година, яка встановлена в готелі та при настанні якої споживач повинен звільнити номер у день виїзду і після якої здійснюється заселення у готель.
Основним завданням системи законодавчого та нормативного забезпечення підприємств готельного господарства є взаємопов'язане та взаємодоповнююче функціонування законодавчих актів і нормативних положень.
2. Туристичним відомством України спільно з Державним науково-дослідним інститутом «Система» у 2003 р. було розроблено та наказом Держспоживстандарту України від 08.12.2003 р. № 225 затверджено національний стандарт України ДСТУ 4268:2003 «Послуги туристичні. Засоби розміщення. Загальні вимоги», що визначає класифікацію засобів розміщення в Україні (стандарт набув чинності з 01.07.2004 р.).
Засобом розміщення є будь-який об’єкт, в якому виконавець регулярно або час від часу надає споживачеві послугу з тимчасового розміщення.
Засоби розміщення поділяють на колективні і індивідуальні.
Колективні засоби розміщення розділяють на:
а) готелі та аналогічні засоби розміщення:
1) готелі;
2) аналогічні готелям засоби розміщення;
б) інші колективні засоби розміщення
1) приміщення, призначені для відпочинку;
2) майданчики для кемпінгу;
3) стоянки морського та річкового транспорту;
4) інші колективі засоби розміщення;
в) спеціалізовані засоби розміщення:
1) оздоровчі засоби розміщення;
2) табори праці та відпочинку;
3) громадські транспортні засоби;
4) конгрес-центри.
Індивідуальні засоби розміщення розділяють на:
а) орендовані засоби розміщення:
1) кімнати, орендовані в сімейних будинках;
2) житло, орендоване у приватних осіб або через агентства;
б) інші типи індивідуальних засобів розміщення:
1) не основне власне житло;
2) житло, яке надають безоплатно родичі та знайомі;
3) інші індивідуальні засоби розміщення туристів.
До колективних засобів розміщення відносять засоби розміщення, в яких надають місце для ночівлі в кімнаті або іншому приміщенні, де число місць повинне перевищувати певний мінімум для груп осіб, більше, ніж одна сім'я, а всі місця підлягають єдиному керівництву та оплаті відповідно до встановлених цін. (Діяльність колективного засобу розміщення може не мати на меті отримання прибутку. Наприклад, студентські та шкільні гуртожитки, табори скаутизму й тому подібне).
До готелів і аналогічних засобів розміщення відносять колективні засоби розміщення, які складаються більш ніж з семи номерів; мають єдине керівництво; надають готельні послуги, зокрема обслуговування в номерах, щоденна заправка ліжок і прибирання кімнати, санвузлів; згруповані в класи та категорії відповідно до переліку послуг, що надаються, і наявного устаткування і не входять в категорію спеціалізованих закладів.
До готелів відносять засоби розміщення, в яких надають готельні послуги, не обмежені щоденною заправкою ліжок, прибиранням кімнат і санвузлів (наприклад, готелі, готелі квартирного типу, мотелі, дорожні готелі, клуби з мешканням, готелі в пристосованих транспортних засобах і тому подібне).
До аналогічних готелів засобам розміщення відносять засоби розміщення, які складаються з номерів і надають обмежені готельні послуги, зокрема щоденна заправка ліжок, прибирання кімнат і санвузлів (наприклад, пансіонати, дома відпочинку, туристичні бази і тому подібне).
До інших колективних засобів розміщення відносять засоби розміщення, які можуть бути безприбутковими, мають єдине керівництво, надають мінімум послуг (окрім щоденної заправки ліжок), не обов'язково складаються з номерів, а можуть мати окремі одиниці житлового типу, майданчики для кемпінгу або колективні спальні приміщення.
До приміщень, призначених для відпочинку, відносять колективні засоби розміщення, які мають єдине керівництво і надають обмежені готельні послуги, окрім щоденної заправки ліжок і прибирання житлових приміщень (комплекси будинків, організовані як житло, або бунгало).
До майданчиків для кемпінгу відносять колективні засоби розміщення на закритих майданчиках, призначені для розташування наметів, автофургонів, автопричепів і будинків на колесах, які мають єдине керівництво та надають певні туристичні послуги (інформаційні, продаж товарів в магазинах, відпочинок і розваги).
До стоянок морського і річкового транспорту відносять гавані для судів, призначені для оренди власниками судів стоянки на водній поверхні або місця на березі, а також порти для транзитних судів з оплатою швартовки на ніч, обладнані санітарно-технічними системами життєзабезпечення.
До інших колективних засобів розміщення відносять засоби розміщення, які підлягають єдиному керівництву, мають соціальне значення, і у багатьох випадках їх субсидують (наприклад, гуртожитки для молоді, туристичні гуртожитки, удома відпочинку для людей похилого віку, удома відпочинку для робочих підприємств, готелі для робочих, студентські гуртожитки і тому подібне).
До спеціалізованих засобів розміщення відносять засоби розміщення, які можуть бути безприбутковими, мають єдине керівництво, надають мінімум готельних послуг (окрім щоденної заправки ліжок), не обов'язково мають номери, а можуть мати одиниці житлового типу або колективні спальні приміщення, і, окрім розміщення, виконують ще яку-небудь функцію (наприклад, лікування, оздоровлення, соціальну допомогу, транспортування і тому подібне).
До оздоровчих засобів розміщення відносять лікувальні і оздоровчі заклади, в яких надають послуги розміщення (санаторії, удома реабілітації, оздоровчі ферми і тому подібне). Оздоровчі засоби розміщення, в яких надають готельні послуги, щонайменше, щоденну заправку ліжок, прибирання номерів і санвузлів, класифікують як готелі.
До таборів праці і відпочинку відносять табори, в яких надають послуги розміщення для осіб, які займаються певною діяльністю під час відпочинку (наприклад, сільськогосподарські, археологічні і екологічні табори праці, табори відпочинку, табори скаутизму, гірські притулки, хатини і тому подібне).
До цієї групи відносять також дитячі табори, засоби розміщення при спортивних центрах, в деяких надають готельні послуги.
До суспільних транспортних засобів відносять засоби розміщення із спальними приміщеннями, які належать до колективного суспільного транспорту і не відокремлені від нього в плані оплати, яка стосується в основному поїздів, судів і яхт.
Суспільні транспортні засоби відрізняються від інших засобів розміщення тим, що вони не призначені безпосередньо для розміщення туристів (готель, розташований на судні, яке постійно закріплене на одному місці, а не пересувається водними шляхами, класифікують як готель).
До конгрес-центрів відносять заклади, в яких надають послуги розміщення і устаткування та послуги для проведення конгресів, конференцій, курсів, професійного навчання, медитацій і релігійних заходів, а також навчання молоді; в цьому випадку спальні приміщення надають тільки учасникам спеціалізованих заходів, організованих цим закладом або проведених в його приміщеннях.
До індивідуальних засобів розміщення відносять власне житло, в якому за плату або безоплатно надають обмежену кількість місць; в цьому випадку всі одиниці розміщення (кімната, житло) незалежні і їх займають туристи або господарі, які використовують це житло протягом обмеженого проміжку часу, як другий будинок або будинок для відпочинку (дачу).
До кімнат, орендованих в сімейних будинках, відносять засоби розміщення, в яких турист зазвичай живе разом з сім'єю.
До житла, орендованого у приватних осіб або за посередництва агентств, відносять індивідуальні засоби розміщення (квартири, вілли, будинки, котеджі та тому подібне), що їх на тимчасових принципах здають в оренду як повністю обладнані одиниці для проживання туристів на підставі угод.
До неосновного власного житла відносять засоби розміщення (квартири, вілли, будинки, котеджі і тому подібне), які використовують під час туристичної подорожі відвідувачі, члени сім'ї власника.
До цієї групи належать також приміщення, які використовують для таймшеру.
До житла, наданого безоплатно родичами і знайомими, відносять засоби розміщення, в яких туристам їх родичі або знайомі безоплатно дозволяють повністю або частково використовувати свій будинок для розміщення.
До інших індивідуальних засобів розміщення відносять засоби розміщення, які не зовсім відповідають вимогам до індивідуальних засобів розміщення і складаються з наметів на неорганізованих майданчиках і судів на неофіційних стоянках.
Готелі відрізняються від інших засобів розміщення тим, що вони являють собою добротні будівлі, обов'язково складаються із номерів, кількість яких перевищує певний мінімум (в Україні він становить 10 номерів), надають різноманітні готельні послуги, перелік яких не обмежується щоденним прибиранням номеру. Найбільшу групу серед всіх засобів розміщення становлять саме готелі, що розрізняються за багатьма ознаками, серед яких: місце розташування, тривалість і режим роботи, тривалість перебування гостей, рівень цін на номери, режим харчування, місткість номерного фонду, рівень комфорту, функціональне призначення.
Аналогічні готельним заклади включають пансіонати і мебльовані кімнати, туристські гуртожитки та інші засоби розміщення, які складаються із номерів і в яких надаються обмежені готельні послуги, включаючи щоденне прибирання номеру.
Саме група «готелі й аналогічні заклади» найбільше та найчастіше використовується у туристській діяльності. Значну частину клієнтів готелів й аналогічних закладів становлять саме туристи. Заселятись у готельні підприємства можуть і люди, що працюють або навчаються в цьому поселенні, а постійне помешкання мають - в іншому. Існують готелі не тільки короткочасного, а й тривалого проживання, тому ними користуються як помешканнями постійного проживання. Послуги готельних підприємств використовують офіційні особи, що прибувають у певну місцевість з конкретною місією, тимчасові переселенці, біженці тощо. Зважаючи на зазначене, зрозуміло, що клієнтами готелів й аналогічних закладів є не тільки рекреанти (в першу чергу - туристи), а інші категорії населення.
У спеціалізованих закладах розміщення надання місць для ночівлі є вторинним, а первинною є будь-яка інша спеціалізована функція:
- лікування і профілактика захворюваності приїжджих із застосуванням таких природних чинників, як клімат, море, мінеральна вода, лікувальні грязі - в оздоровчих (санаторно-курортних) закладах;
- набуття трудових навичок і оздоровлення - у таборах праці і відпочинку;
- переміщення пасажирів - у громадських засобах транспорту, де є спальні місця;
- організація конференцій, семінарів - у конгрес-центрахтощо.
Санаторно-курортні заклади В.І. Новикова пропонує поділяти на спеціалізовані (санаторій, санаторій-профілакторій, курортна поліклініка, бальнеолікарня, грязелікарня, реабілітаційний центр), в яких функція санаторно-курортного лікування, профілактики, оздоровлення первинна, основна, базова, та загальнооздоровчі (пансіонат, будинок відпочинку, база відпочинку), де ця функція - вторинна, неосновна, другорядна.
Очевидно, що в таборах праці і відпочинку та у конгрес-центрах розміщуватися на ночівлю можуть не тільки люди, основною метою яких є рекреаційна діяльність, а інші категорії населення: у першому випадку - працівники переважно молодіжного віку, у другому - підприємці, учасники певних зібрань, бізнесмени, офіційні особи та ін., яким після проведення службових засідань потрібно десь спати. Не весь громадський транспорт, основним завданням якого є переміщення пасажирів, можна віднести до спеціалізованих закладів розміщення, а лише ті засоби, де є спальні місця. Передусім до таких відносяться поїзди, морські та річкові судна. Серед цих громадських засобів транспорту із можливістю розміщення на ночівлю пасажирів виділяються види, що мають спеціалізацію на рекреаційній діяльності та в інших сферах життєдіяльності людини практично не використовується, - туристські поїзди та круїзні лайнери.
Інші колективні засоби розміщення включають:
а) житло, призначене для відпочинку (комплекси будинків, приміщення квартирного типу, що здаються в оренду, бунгало);
б) об'єкти кемпінгів, бухт для малих суден, де клієнту надається ночівля і ряд послуг типу інформаційних, торгових, дозвіллєвих;
в) туристські, шкільні, студентські гуртожитки, будинки відпочинку для престарілих та подібні об'єкти соціальної значимості.
Індивідуальні засоби розміщення розраховані на обмежену кількість місць для ночівлі та надаються за плату, в оренду, безкоштовно. До них відносяться власне житло (квартири, вілли, котеджі, садиби); кімнати, які орендуються у приватних осіб або агентств; приміщення, що надаються безкоштовно родичами і знайомими.
Серед інфраструктурних об'єктів групи «засоби розміщення» виділяються ті, що використовуються виключно тільки у рекреаційній (передусім - туристській) сфері. До них, крім оздоровчих (санаторно-курортних) закладів, відносяться такі групи, як:
1) колективні засоби розміщення туристського спрямування;
2) туристські пасажирські транспортні засоби.
Перша група представлена турбазами, наметовими таборами, туристськими хижами, турстоянками, що обслуговують туристські маршрути, будинками рибалок і мисливців, альпіністськими таборами тощо. До другої ж групи відносяться туристські поїзди, круїзні лайнери, спеціальні спальні автобуси та ін. Для пересування автодорогами та проживання у подорожі використовують також:
1) ротель, дім на колесах, автобудинок (motorhome) - автобус, обладнаний спальнею на кілька місць (від 3 до 6), телевізором, кухнею з плитою, холодильником, туалетом, деякі - ванною;
2) караван - спеціальний автомобільний причеп, обладнаний під житлову кімнату з усіма зручностями, буксирується легковим автомобілем або тягачем;
3) кемпер або бастай - навісний житловий вагончик або великий намет, що складається у навісному спеціальному кузові для легкового автомобіля - пікапі; після доставки автомобілем у кемпінг знімається і встановлюється на підготовлений майданчик.
Залежно від конкретного устаткування й особливостей наданих послуг у складі готелів розрізняють готелі широкого профілю, готелі квартирного типу, мотелі, пришляхові готелі, курортні готелі, клуби з проживанням і ін.
Таким чином, мірилом віднесення засобу розміщення до того або іншого виду служить показник кількості місць для обслуговування проживаючих, рівний 10-ти. У зв’язку з цим, до категорії колективних відносяться засоби розміщення, що мають у наявності 10 місць і більше, власники яких зобов’язані пройти процедуру державної реєстрації в якості юридичної особи-СПД або фізичної особи-підприємця, здійснювати свою діяльність згідно з чинними нормативно-правовими актами у сфері туризму, приймати оплату за послуги на підставі встановлених цін, подавати у повному обсязі комплект документів фінансової та статистичної звітності відповідним державним органам.
Індивідуальними вважаються засоби розміщення, які мають менш 10-ти місць, власникам яких дано право здійснювати свою діяльність без реєстрації в якості суб’єкта підприємницької діяльності, надавати послуги за договором або безкоштовно, вести облік за спрощеною методикою, подавати декларацію про отримані доходи в державну податкову службу на підставі книги реєстрації, а також звітувати про статистичні показники перед місцевими органами виконавчої влади за встановленою ними формою.
Група закладів, аналогічних готелям, має номерний фонд, надає перелік обов'язкових послуг. Такими є пансіони, мебльовані кімнати, туристські гуртожитки тощо.
Спеціалізовані заклади (з єдиним керівництвом) також призначені для обслуговування туристів. Вони не мають номерів. Тут вихідною одиницею може бути житло, колективна спальня, майданчик. Крім надання місця для ночівлі туристам, заклад може здійснювати й інші види діяльності. Прикладами таких спеціалізованих закладів служать оздоровчі заклади (здравниці, курорти, санаторії, оздоровчі "ферми" й ін.), табори, засоби розміщення в громадських видах транспорту (потягах, суднах), у конгрес-центрах.
Функція надання місць для ночівлі в здравницях, у санаторіях, на курортах не є головною. Передусім тут необхідне лікування та профілактика захворюваності приїжджих із залученням природних факторів (клімат, море, мінеральна вода й ін.). Матеріальні і духовні впливи на людський організм включають усування звичних умов праці та відпочинку, збагачення приїжджаючих новими враженнями. Поряд з лікуванням організовується харчування, відпочинок, спорт, побут і, природно, ночівля проживаючих.
Інші колективні засоби розміщення включають, насамперед, приміщення, призначені для відпочинку. Прикладами цієї групи засобів розміщення служать готелі квартирного типу, комплекси будинків або бунгало. Ці приміщення мають єдине керування, здаються за плату, в оренду, безкоштовно будь-якою особою (особами) чи організацією. Ірландська рада з туризму, наприклад, передбачає наступну організацію комплексу будинків для відпочинку. Комплекс включає не менше дев'яти будівель, в одній з яких знаходиться контора. Будівлі є довгостроковими спорудами, з окремими входами, у гарному експлуатаційному стані. В кожному будинку знаходиться приміщення для сну, обіду, відпочинку; склад, ванна і туалети з відповідним устаткуванням. Передбачено використання простору поза будинком. Кожен засіб розміщення готується й прибирається для кожного нового проживаючого. Послуги з поточного прибирання постелі та приміщення клієнту не надаються.
Структура статті включає два основних розділи, в яких проводиться аналіз класифікації засобів розміщення туристів за українським законодавством та за нормами, що пропонуються Всесвітньою туристичною організацією, досліджується сучасний стан підприємств готельного господарства України з точки зору визначення їх місткості та надаються певні рекомендації з удосконалення нормативно-правової бази провадження готельної діяльності.
Всесвітня туристична організація визначає засіб розміщення як будь-який об'єкт, що регулярно або епізодично надає туристам місця для ночівлі. Стандартна міжнародна класифікація засобів розміщення передбачає розподіл їх на дві великі групи – індивідуальні (особисте неосновне житло; кімнати, квартири та будинки, орендовані у приватних осіб чи в агентствах тощо) та колективні. До складу колективних відносяться готелі та аналогічні їм заклади, спеціалізовані та інші колективні засоби розміщення. На відміну від індивідуальних, усі вони повинні підлягати єдиному керівництву, приймати оплату за встановленими цінами та надавати певний комплекс послуг з обслуговування туристів.
Категорія «готелі» включає колективні засоби розміщення, що складаються з номерів, кількість яких перевищує певний мінімум. Дані заклади зобов'язані надавати різноманітні готельні послуги, не обмежені обслуговуванням в номерах, щоденним заправлянням ліжок та прибиранням кімнат і санвузлів, а також повинні бути згруповані в класи відповідно до переліку надаваних послуг та наявного устаткування.
До аналогічних готелям засобів розміщення відносять ті, що складаються з номерів і надають обмежені готельні послуги, зокрема щоденне заправляння ліжок, прибирання кімнат та санвузлів (наприклад, пансіонати, будинки відпочинку, вмебльовані кімнати тощо).
Спеціалізовані засоби розміщення, за версією UNWTO, повинні мати єдине керівництво, надавати мінімум готельних послуг (крім щоденного заправляння ліжок), не обов'язково складатися з номерів, і, крім розміщення, виконувати ще яку-небудь функцію (наприклад, лікування, оздоровлювання, транспортування тощо). У даному випадку одиницею житла може служити палата санаторія, будиночок спортивної бази, каюта судна, купе залізничного вагону тощо.
Інші колективні засоби розміщення передбачають наявність мінімума послуг, до складу яких уже не входить щоденне прибирання кімнат та санвузлів. Дані заклади не обов'язково містять номери, а можуть мати окремі одиниці житлового типу або колективні спальні приміщення (комплекси будинків, організовані як житло; майданчики для кемпінгу, призначені для розташування наметів, автофургонів, автопричепів та будинків на колесах; стоянки морського та річкового транспорту в бухтах для малих суден, устатковані санітарно-технічними системами життєзабезпечування тощо).
Згідно з рекомендаціями UNWTO, в Україні створена нормативно-правова база з організації готельного бізнесу. Одним із документів, регулюючих діяльність засобів розміщення туристів, є «Порядок надання послуг з тимчасового розміщення (проживання).
3. Правила користування готелями та надання готельних послуг в Україні
1. Загальні положення
1.1. Правила користування готелями та надання готельних послуг в Україні (далі - Правила) розроблено на основі чинного законодавства і регулюють відносини між споживачами (громадянами, що проживають в готелі або мають намір скористатися готельними послугами) та виконавцями готельних послуг (готелями, готельними об'єднаннями, мотелями, кемпінгами, туристичними базами та туристичними комплексами, пансіонатами тощо, незалежно від форм власності - далі готелі).
1.2. Готель призначений для тимчасового проживання громадян терміном до 45 діб, незалежно від місця постійного проживання і прописки. Проживання понад вказаний термін здійснюється тільки з дозволу адміністрації готелю.
1.3. Підприємницька діяльність готелів регулюється чинним законодавством України та цими Правилами.
1.4. Готелі поділяються на категорії відповідно до вимог нормативних актів.
1.5. Готелі, що здійснюють туристичну діяльність, передбачену їх статутами чи положеннями, повинні отримати спеціальний дозвіл (ліцензію) на право надання туристичних послуг.
1.6. Режим роботи готелю - цілодобовий.
1.7. Підприємства, установи та організації, які мають у своєму віданні готелі, можуть затверджувати Правила користування готелями, що не суперечать цим Правилам.
2. Порядок оформлення проживання у готелі
2.1. Номер (місце) в готелі надається громадянам при наявності паспорта чи документа, що його замінює, та заповненої анкети встановленої форми.
2.2. Поселення іноземних громадян і осіб без громадянства (далі - іноземці) у готелях України проводиться на загальних підставах при пред'явленні національних паспортів іноземців або документів, що засвідчують їх особу. Порядок реєстрації національних паспортів іноземців визначається Міністерством внутрішніх справ України.
2.3. При наявності вільних місць та за бажанням громадянина йому може надаватись номер на два і більше місць з повною оплатою вартості номера.
2.4. Після оформлення документів на проживання у готелі громадянину видається документ про оплату номера (місця) і візитна картка готелю. Ключ від номера видається після пред'явлення візитної картки; у готелях, де такі картки не видаються - документа про оплату проживання.
2.5. Забороняється вилучення паспортів під заставу у громадян, що поселяються у готель.
3. Порядок бронювання номерів (місць) у готелі та оплата проживання
3.1. Адміністрація готелю має право укладати договір на бронювання номерів (місць). При наявності вільних місць адміністрація готелю приймає заявки на бронювання від юридичних та фізичних осіб (далі - замовники) у письмовій або усній формі.
3.2. Плата за бронювання при поселенні у готелі стягується в розмірі 50 відсотків вартості номера (місця) за добу, незалежно від того за договорами, індивідуальними чи груповими заявками проводиться бронювання. При поселенні на додаткове місце плата за бронювання не стягується.
3.3. Заявки на бронювання номерів (місць) у готелях для розміщення учасників масових заходів подаються замовниками у термін, визначений адміністрацією готелю, згідно з укладеним договором (контракту).
3.4. При запізненні груп або окремих громадян крім плати за бронювання, стягується плата за фактичний час невикористання номера (місця), але не більше, ніж за добу. У разі запізнення понад добу броня анулюється.
Якщо заброньовані номери (місця) не були підготовлені вчасно та якісно до заселення, плата за їх бронювання не стягується.
3.5. Плата за проживання і послуги в готелях здійснюється за цінами і тарифами, що встановлюються готелями самостійно, або на договірній основі. Ціни встановлюються адміністрацією готелю у відповідності з присвоєною готелю категорією та рівнем обслуговування.
Термін і форма оплати за проживання і послуги встановлюються адміністрацією готелю.
У готелях, підпорядкованих підприємствам, установам та організаціям, ціни і тарифи за проживання і послуги, термін і форму їх оплати встановлює власник.
3.6. Плата за проживання справляється у відповідності з єдиною розрахунковою годиною - 12 годин поточної доби за місцевим часом.
При проживанні в готелі менше доби плата стягується за повну добу, незалежно від розрахункової години.
При розміщенні до розрахункової години (з 0 до 12 годин) плата за проживання не стягується.
При виїзді протягом 12 годин після розрахункової години плата стягується за півдоби, а при виїзді понад 12 годин після розрахункової години - за повну добу.
3.7. За проживання дітей віком до 12 років без надання місця плата не стягується.
При розміщенні і оплаті проживання у готелі дітей віком від 2-х до 12 років, плата справляється у розмірі 50 відсотків від вартості одного місця у двомісному номері.
Діти віком до 2-х років розміщуються у готелі безкоштовно.
4. Права і обов'язки громадян, які проживають у готелі
4.1. Позачергово номерами та місцями у готелі, при їх наявності, забезпечуються:
Герої Радянського Союзу, Герої Соціалістичної Праці, особи, нагороджені орденом Слави трьох ступенів, особи, нагороджені чотирма і більше медалями "За відвагу", народні депутати України та особа, яка їх супроводжує, інваліди війни, інваліди першої групи та особа, яка їх супроводжує, працівники міліції при пред'явленні службового посвідчення та посвідчення про відрядження, співробітники Служби безпеки України при пред'явленні посвідчення про відрядження.
Першочергово, в міру звільнення місць у готелі, забезпечуються: ветерани війни, інваліди другої групи, а також громадяни, віднесені до першої та другої категорії згідно з Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12).
4.2. Громадяни зобов'язані:
дотримуватись встановленого адміністрацією готелю порядку проживання;
дотримуватися чистоти;
дотримуватись правил пожежної безпеки;
при виході із номера замкнути його і здати ключ в установленому готелем порядку;
відшкодувати збитки в разі втрати або пошкодження майна готелю у відповідності з чинним законодавством.
4.3. Громадянам, які проживають у готелі, не дозволяється: заносити і зберігати у номерах речовини, матеріали і предмети, що є
небезпечними для життя і здоров'я громадян та збереження майна;
залишати у номерах сторонніх осіб на період своєї відсутності, а також передавати їм ключ від номера без попередження адміністрації готелю;
передавати іншим особам свою візитну картку.
4.4. Громадяни при виявленні недоліків у наданій послузі мають право:
вимагати усунення недоліків у визначений термін; розірвати договір і вимагати відшкодування збитків, якщо у наданій послузі не були усунені недоліки.
4.5. Громадяни, які проживають у готелі, обслуговуються позачергово в підприємствах громадського харчування, зв'язку, побутового та інших видів обслуговування, розташованих у готелі.
5. Права і обов'язки адміністрації готелю
5.1. Рівень обслуговування громадян, які проживають у готелі, має відповідати вимогам присвоєної категорії.
5.2. Адміністрація готелю при оформленні проживання у готелі зобов'язана інформувати громадян про надання основних і додаткових послуг, форми і порядок їх оплати.
5.3. Інформація повинна знаходитись у доступному для огляду місці і повинна містити:
найменування нормативних документів, вимогам яких повинні відповідати готельні послуги;
Правила користування готелями та надання готельних послуг в Україні;
свідоцтво про присвоєння готелю відповідної категорії;
вартість номерів (місця в номері);
дані про режим роботи розміщених у готелі підприємств громадського харчування, зв'язку, побутового та інших видів обслуговування;
перелік і вартість додаткових послуг;
ліцензію на право надання даної послуги (при її наявності);
дані про виконавця, його юридичну адресу та номер телефона;
дані про органи, що здійснюють захист прав споживачів.8
5.4. Адміністрація готелю повинна забезпечити громадянам надання таких безплатних послуг:
виклик невідкладної допомоги;
користування медичною аптечкою;
доставку у номер кореспонденції при її отриманні;
надання необхідного інвентаря в залежності від категорії готелю.
5.5. Адміністрація готелю має право надавати громадянам за їх бажанням додаткові послуги за плату.
5.6. Заміна постільної білизни, рушників та туалетних речей проводиться у відповідності з категорією готелю, але не рідше двох разів на тиждень.
5.7. У номерах, в яких наявність телевізора, холодильника та інших побутових приладів не передбачена, ці прилади можуть надаватись за додаткову плату.
5.8. Адміністрація готелю несе відповідальність за комплектність і справність обладнання в номерах, а також за якість підготовки номерів до заселення.
Якість підготовки номерів перед заселенням перевіряється (контролюється) працівниками служби прийому та обслуговування згідно з затвердженою технологією.
5.9. Адміністрація готелю забезпечує громадянам зберігання особистих речей, що знаходяться в номерах, або зданих на зберігання, і згідно з чинним законодавством несе відповідальність за їх втрату і пошкодження, крім випадків, коли зберігання майна не забезпечене з вини громадян.
5.10. Адміністрація готелю зобов'язана на прохання громадян та за додаткову оплату приймати від них на тимчасове зберігання особисті речі, гроші та інші цінності та нести відповідальність за їх зберігання згідно з чинним законодавством.
При прийманні на зберігання цінних речей в описі потрібно вказувати тільки їх зовнішні ознаки без якісних характеристик. За нездані на зберігання гроші і цінності адміністрація готелю відповідальності не несе, про що громадяни мають бути попереджені при поселенні.
5.11. Відшкодування матеріальних збитків, що були заподіяні громадянами у зв'язку з втратою або пошкодженням майна готелю, здійснюється ними на основі оформлення актів згідно з чинним законодавством України.
5.12. Всі працівники, які безпосередньо пов'язані з обслуговуванням громадян, проходять медичне обстеження в установленому порядку, результати якого відображаються в їх особистих медичних книжках. Ці книжки пред'являються на вимогу представників контролюючих органів.
5.13. У готелях мають бути книги відгуків та пропозицій.
Порядок ведення, зберігання і видачі книг відгуків і пропозицій визначається Держжитлокомунгоспом України, Держкомтуризмом України та іншими власниками готелів.
5.14. Особливості організації прийому та обслуговування туристів у готелях України регулюються окремими правилами, які не суперечать чинному законодавству, цим Правилам і затверджуються Держкомтуризмом України.
5.15. Згідно з чинним законодавством адміністрація готелю несе відповідальність за невиконання вимог цих Правил, чинного законодавства з питань реєстрації іноземців у готелях, а також забезпечує захист прав та інтереси громадян, визначені Законом України "Про захист прав споживачів" (1023-12).
6. Контроль за дотриманням Правил
6.1. Контроль за дотриманням адміністрацією готелю цих Правил здійснюють місцеві державні адміністрації і органи місцевого самоврядування та відповідні державні органи в межах їх компетенції.
6.2. Контроль за дотриманням громадянами цих Правил здійснюється адміністрацією готелю.