ВІДКРИТИЙ МІЖНАРОДНИЙ УНІВЕРСИТЕТ РОЗВИТКУ ЛЮДИНИ «УКРАЇНА»
Факультет біомедичних технологій
Кафедра фармації
Самостійна робота
з дисципліни фармацевтична ботаніка
На тему: «Мильнянка лікарська»
Виконав студент 2 курсу
Групи: ЗФМ-18-1
Свистун В’ячеслав Анатолійович
Роботу перевірив викладач Мележик О.В.
Київ
2019
Зміст
Систематичне положення.
Ботанічна характеристика.
Екологія.
Сировина.
Діючі речовини.
Висновок.
Література.
Систематичне положення.
| Царство: | Зелені рослини (Viridiplantae) |
| Відділ: | Вищі рослини (Streptophyta) |
| — | Streptophytina |
| — | Ембріофіти (Embryophyta) |
| — | Судинні (Tracheophyta) |
| — | Euphyllophyta |
| — | Насінні (Spermatophyta) |
| — | Покритонасінні (Magnoliophyta) |
| — | Еудікоти |
| Порядок: | Гвоздикоцвіті (Caryophyllales) |
| Родина: | Гвоздичні (Caryophyllaceae) |
| Вид: | Мильнянка лікарська |
Ботанічна характеристика.
Багаторічна трав'яниста рослина (30—60 см заввишки) з розгалуженим повзучим кореневищем. Стебло пряме, вгорі трохи розгалужене, гладеньке або трохи шорстке. Листки (5—10 см завдовжки, 2—4 см завширшки) супротивні, видовжені або еліптичні, цілокраї, по краю гострошорсткуваті, з трьома жилками, звужені при основі в короткий черешок. Квітки великі, правильні, згруповані по 3—7 в кінцевих щіткоподібних суцвіттях на головному стеблі та гілках. Чашечка зрослолиста, циліндрична, часто червонувата, короткоопушена, з п'ятьма трикутними зубцями. Пелюсток п'ять. Вони білі або рожеві, з довгими лінійними нігтиками і цілісним або виїмчастим відгином. Тичинок десять, маточка одна, стовпчиків два, зав'язь верхня. Плід — довгаста яйцеподібна коробочка з чотирма зубцями на верхівці. Насіння численне, ниркоподібне, дрібногорбочкувате. Росте мильнянка серед чагарників, на галявинах, узліссях, у хвойних і мішаних лісах. Світлолюбна рослина. Запаси сировини невеликі.
Корінь мильнянки застосовується в народній медицині,а також в побуті. На даний момент відомо 9 різновидів цієї рослини. Мильнянка може бути дикоростучої, а також окультурені. Корінь цієї рослини має цілющі властивості. Зазвичай для приготування лікарських засобів використовують саме його. Червоний мильний корінь має в своєму складі вітаміни D, С, В і А, сапоназіди, сапоніни тритерпенові. У деяких випадках використовується і наземна частина мильнянки. Що стосується зеленої частини рослини, то в них містяться аскорбінова кислота, глікозид сапонарін і сапонарозід.
Деякі компоненти прекрасно піняться. Через це коріння мильнянки називають мильними. Їх нерідко застосовують для прання вовняних виробів, а також для купання тварин. Крім цього, мильнянка має жовчогінну, сечогінну і потогінну дію.
Екологія.
Мильнянка лікарська росте по всій території України, за винятком Полинного Степу,— в чагарниках, на заплавних луках степової і лісостепової зон, в надрічкових лозняках, на піщаних берегах озер, на лісових галявинах і узліссях, в занедбаних квітниках, іноді як декоративна рослина. Зустрічається мильнянка в Середній і Південній Європі, в Західному Сибіру, а також на Кавказі. Рослина зазвичай зростає близько житлових будинків, на узліссях лісу, в лугах, полях і долинах, а також уздовж берегів річок. Період цвітіння - з червня по листопад.
Сировина.
Харчова, лікарська, фарбувальна, декоративна рослина. У харчовій промисловості застосовуються корені з кореневищами рослини: в кондитерському виробництві для приготування халви і кремів (надають блиск, відбілюють і емульсують нерозчинні речовини), у хлібопекарській справі, при виробництві шипучих вин і пива. Завдяки наявності глюкозиду сапоніну корені використовують також, для виробництва сурогатів мила, яке застосовують для відбілювання і миття шовку, вовни і тканин, які не можна мити звичайними лужними милами. У науковій медицині зрідка застосовують кореневища з коренями мильнянка — Hadix Saponariae rubra — як відхаркувальний засіб при захворюванні дихальних шляхів. У народній медицині корені мильнянки застосовують як сечогінний, потогінний, проносний, відхаркувальний і поліпшуючий обмін речовин засіб, при хворобах печінки, нирок, селезінки, при золотусі. У гомеопатії використовують відвари висушених коренів, а у ветеринарії — при лікуванні хвороб кишково-шлункового тракту і як глистогінний та блювотний засіб. У фарбувальній промисловості корені мильнянки використовують для фарбування шовку і шерсті, у парфумерії — для виробництва шампунів. Мильнянка лікарська — декоративна рослина, має махрові форми, рекомендується для змішаних суцільних насаджень на клумбах і для букетів.
Фармакологічні властивості та використання. Препарати мильнянки лікарської посилюють видільні функції слизових оболонок верхніх дихальних шляхів і травного каналу, розріджують густе мокротиння і слизисті виділення, полегшують відхаркування, виявляють потогінну, жовчогінну й діуретичну дії, сприяють виведенню з організму токсичних продуктів обміну (що утворюються під час нормальних метаболічних процесів, і тих, що утворюються при хворобливих змінах у різних органах), тобто виявляють кровоочисну дію (термін «кровоочисна дія», або латинською мовою haemodepurativum, запозичений з народної медицини, наукова медицина не визнає, але в галузі фітотерапії користується ним за відсутністю кращого). Крім того, препарати мильнянки зв'язують холестерол і тим протидіють утворенню каменів жовчного міхура, полегшують всмоктування в травному каналі багатьох складових їжі й лікарських речовин завдяки зниженню поверхневого натягу травних соків та прискоренню емульгації жирів, мають проти набрякові властивості, прискорюють процес гоєння післяопераційних ран. Застосування мильнянки лікарської показане при хронічних катарах верхніх дихальних шляхів, особливо при запаленнях трахеї та при бронхітах, коли є сухий кашель і утруднення відкашлювання. Слід пам'ятати, що препарати мильнянки протипоказані при кровотечах з травного каналу, гострих катарах шлунку та кишечнику, безпосередньо після операцій на кишечнику, жовчних і сечових шляхах. Передозування препаратів спричинює подразнення шлунку та кишечнику, озноб, сухість у роті, частковий параліч язика, нудоту, блювання, сонливість, кривавий пронос, непритомність і судинний колапс. Як зовнішній засіб рослину використовують при себореї, лупі та випаданні волосся. В гомеопатії мильнянку використовують дуже рідко (при апатії, відчутті натиснення на око, повільному пульсі).
Лікарські форми та застосування. Внутрішньо — столову ложку коріння мильнянки настоюють 8 годин на 250 мл холодної кип'яченої води і випивають за день ковтками як відхаркувальний засіб;
- відвар коріння мильнянки (20 г сировини на 500 мл окропу, варити 5 хв., відразу процідити) приймати по три чверті склянки тричі на день (першу порцію — натщесерце) при хворобах печінки, екземі та герпесі;
- відвар трави 30 г сировини на 1 л окропу, випити рівними порціями за день при жовтяниці;
Зовнішньо — 30 г суміші коріння мильнянки лікарської і листя шавлії лікарської у співвідношенні 1:2 варять 5 хв. у 250 мл окропу і використовують цей відвар теплим для полоскання горла при ангінах;
- відвар коріння мильнянки (40 г сировини на 500 мл окропу, варити 5 хвилин) застосовують для обмивання при герпесі;
- чай від кашлю. 6-7 г висушеного мелконарезанного кореня потрібно залити 250 мл крутого окропу і настоювати протягом 4 годин. У цьому випадку попередньо замочувати рослина не потрібно. Необхідно профільтрувати засіб і збільшити його обсяг до 250 мл, долив кип’яченої води. Приймати слід по півсклянки після їди.
- від зубного болю рекомендують жувати корінь рослини;
- відвар при подагрі і ревматизмі. 6-7 г (1 ч. Л. З гіркою) висушених шматочків кореня потрібно залити 250 мл окропу, витримати 15-20 хвилин на водяній бані. Відвар слід процідити, збільшити його обсяг до 250 мл, долив кип’ячену воду. Пити потрібно по третині склянки після їжі близько 10 днів, потім зробити перерву на тиждень і продовжити лікування ще на 10 днів;
- при ангінах для полоскання горла. 10 г мильнянки (кореня або листя) і 20 г шавлії необхідно залити склянкою окропу, потримати на вогні 3-6 хвилин, процідити. Використовувати засіб потрібно для полоскання горла після їжі протягом дня.
- при висипаннях на обличчі. 1 ст. л. подрібненого кореня слід залити склянкою крутого окропу і варити на слабкому вогні 5 хвилин. Потім потрібно настояти засіб протягом години, охолодити до кімнатної температури. Протирати ним особа слід після вмивання водою з милом;
- шампунь з відваром рослини для харчування й зміцнення волосся. 20-30 г висушеного кореня мильнянки і будь-який аптечної трави (ромашки, чебрецю, деревію, шишок хмелю, календули) потрібно залити 0,5 л окропу і варити на маленькому вогні 15-20 хвилин. Необхідно настояти засіб протягом ночі. Потім його слід процідити, злити в скляну пляшку і використовувати при митті голови. Зберігати в холодильнику відвар можна не більше тижня. Перед застосуванням його потрібно збовтувати.
У складі мильнянки дуже багато аскорбінової кислоти, а також сапонінів і глікозидів. Завдяки цим компонентам, засоби на основі цієї рослини часто використовують при сильному кашлі і бронхіті. Крім цього, мильнянка лікарська має послаблюючу і сечогінну ефектом. Її часто додають в різні збори, призначені для очищення крові. Нерідко траву використовують для приготування потогінних препаратів.
Рослина підходить для терапії деяких захворювань дихальних шляхів, жовтяниці, порушень обміну речовин і при болях в суглобах. Зазвичай мильнянку використовують у вигляді відварів і настоїв, які готуються досить легко. Препарат з коріння застосовують для лікування захворювань печінки та селезінки.
Що стосується способу застосування, то трава мильнянка лікарська використовується для приготування примочок, мазей, порошку і розчину для ванн. Такі засоби застосовуються для терапії шкірної висипки, дерматитів, фурункульозу, екземи та корости. Також препарати на основі цієї рослини можуть використовувати ті, хто не може побороти лускатий лишай.
Відвар з коренів рослини. Такий препарат застосовується при деяких захворюваннях печінки, а також при екземі. Готується відвар з коріння мильнянки дуже просто. Для цього слід взяти 10 грамів підготовленої сировини, подрібнити коріння і залити окропом. На таку кількість рослини потрібно 250 мілілітрів рідини. Варити засіб потрібно на вогні протягом п'яти хвилин після закипання. Готовий відвар коріння варто процідити. Вживати такий препарат з мильнянки рекомендують до трьох разів протягом доби по 100 мілілітрів. Відвар можна використовувати при ангіні замість розчину для полоскання горла.
Чай з мильнянки лікарської. Для приготування такого засобу потрібно всього лише чайна ложка сировини. Для цього можна використовувати не тільки коріння мильнянки, а й траву. Дана кількість рослини слід залити однією склянкою окропу. У такому вигляді засіб повинен постояти години три. Після того, як препарат настоїться, необхідно влити в нього ще води, бажано кип'яченою, щоб вийшов первинний об'єм.
Приймати такий чай слід по кілька склянок на добу при сильному кашлі. Також в отриманий препарат можна додати ромашкового відвару. Готовий Діючі речовини.
Корінь мильнянки лікарської містить сапоніни (сапонарин, сапорубрин), вуглеводи, пектини.
Хімічний склад. Коріння мильнянки містить до 20% тритерпенових сапонінів, у тому числі сапонізиди А, В, С і D, агліконами яких є гіпсогенін або гіпсогенінова кислота. У листі рослини є флавоновий глікозит сапонарин і аскорбінова кислота (до 1%).
Які ЛП,ЛФ з цієї рослини
ЛП “ ПЕКТОСОЛ” Корінь мильнянки лікарської входить до складу. Діюча речовина –сапоніни- сприяють розрідженню густого бронхіального слизу.
ЛП “ПЕКТОЛВАН ІСЛАНДСЬКИЙ МОХ”- використовують настойку кореня мильнянки (Tinctura Saponariae) (1:5) 0,09 г.
Фітовитяжка «Простатолік» корені мильнянки лікарської – 0,5 г. Застосовується при Хронічний простатит, аденома передміхурової залози, запальні процеси сечостатевої системи, уретрит, цистит.Фітовитяжка «Бронхотин» входить до складу кореневище мильнянки. Застосовують при бронхолегеневих захворюваннях.
Мильнянка також широко використовується у вигляді сухої речовинт (чай), відвар якого потім використовують для лікування шкірних захворювань (псоріаз, екземи, дерматити і т. д.) та захворювань жовчнокам'яна шляхів.Висновок
Багаторічна трав'яниста рослина (30—60 см заввишки) з розгалуженим повзучим кореневищем.
Стебло пряме, вгорі трохи розгалужене, гладеньке або трохи шорстке.
Листки (5—10 см завдовжки, 2—4 см завширшки) супротивні, видовжені або еліптичні, цілокраї, по краю гострошорсткуваті, з трьома жилками, звужені при основі в короткий черешок.
Квітки великі, правильні, згруповані по 3—7 в кінцевих щіткоподібних суцвіттях на головному стеблі та гілках. Чашечка зрослолиста, циліндрична, часто червонувата, короткоопушена, з п'ятьма трикутними зубцями. Пелюсток п'ять. Вони білі або рожеві, з довгими лінійними нігтиками і цілісним або виїмчастим відгином. Тичинок десять, маточка одна, стовпчиків два, зав'язь верхня.
Плід — довгаста яйцеподібна коробочка з чотирма зубцями на верхівці. Насіння численне, ниркоподібне, дрібногорбочкувате.
Росте мильнянка серед чагарників, на галявинах, узліссях, у хвойних і мішаних лісах. Світлолюбна рослина. Цвіте у червні — жовтні.
Поширена мильнянка майже по всій Україні. Заготівля можлива у Волинській, Рівненській, Житомирській, Київській, Черкаській, Полтавській, Сумській, Харківській областях. Запаси сировини невеликі.
Література.
В. И. Чопик, Л. Г. Дудченко, А. Н. Краснова. Дикорастущие полезные растения Украины. Справочник. — Київ: Наукова думка, 1983. — 400 с.
Лікарські рослини: Енциклопедичний довідник – академік А. М. Гродзінський.