Ім'я файлу: Амосов.docx
Розширення: docx
Розмір: 16кб.
Дата: 13.02.2020
скачати
Пов'язані файли:
2_5300866778665060436.pdf

Микола Михайлович Амосов

Микола Амосов – геній української і світової медицини, письменник, новатор, винахідник і талановитий вчений, що випередив час. Це людина-епоха, видатний хірург, завдяки якому було врятовано тисячі людських життів. Його вклад в науку важко переоцінити.

Він створив інститут серцево-судинної хірургії та першим здійснив протезування мітрального клапана серця, а на міжнародному рівні він вперше ввів у вживання протезування клапанів серця, що мають антитромботичні властивості.

Микола Михайлович Амосов народився 1913 року в селі Вільхове Вологодської губернії в звичайній сільській родині. Мама – Єлизавета Кирилівна все життя працювала акушеркою на медичному пункті в селі Вільхове. Батько був учасником Першої світової війни, у 1919 році повернувся з німецького полону. Та через деякий час батько залишив сім'ю, за що Микола Амосов його так ніколи і не пробачив. Сім'єю і підтримкою для нього завжди була мама.

Початкову школу Микола Михайлович закінчив у рідному селі, а з 1926 року навчався в череповецькій школі. З дитинства захоплювався книгами, саме мати привила йому любов до літератури. Після закінчення Лісомеханічного технікуму в Череповці у 1932 році, він отримав диплом техніка і влаштувався механіком на Архангельській електростанції, де пропрацював три роки. В цей час виникає нове захоплення - створення різних механізмів та винаходів. Через нестачу технічних знань, Микола Амосов вступив до Всесоюзного заочного індустріального інституту (ВЗІІ) у Москві. У цьому ж році Микола Михайлович одружився на Галині Соболєвій.

Але одного вузу виявилось замало. І у 1935 році Микола Михайлович вступив до Архангельського державного медичного інституту. Паралельно навчаючись у двох вузах, Амосов набував досвіду та майстерності у галузях техніки і медицини, за що отримав два дипломи: інженера та медика, і обидва з відзнаками.

Та мирне громадянське життя зупинила війна і Миколу Амосова призвали до лав Червоної Армії. На посаді військового хірурга він пройшов всю страшну війну на багатьох фронтах – Західному, Брянському, 1, 2 і 3-му Білоруських фронтах, а також на 1-му Далекосхідному фронті. У польовому пересувному шпиталі Амосов зустрів долю з новою дружиною, операційною медсестрою Лідією Денисенко, 1944 року вони одружились.

Микола Амосов за час війни зібрав матеріал для кандидатської дисертації на тему «Про поранення колінного суглоба», яку успішно захистив у Горькому (нині – Нижній Новгород) 1948 року. За ці страшні роки Амосов став досвідченим хірургом і міг оперувати будь-які частини тіла.

Після війни Микола Михайлович продовжив хірургічну практику, успішно оперував хірургічні та онкологічні ураження легенів, стравоходу, кардіального відділу шлунка. Він став завідувачем відділення хірургії Брянської обласної лікарні, в якій створив власну методику резекції легенів при раку і туберкульозі. По цій темі видатний хірург захистив спочатку кандидатську, а потім і докторську дисертації.

У листопаді 1952 року Микола і Лідія Амосови переїхали до Києва. Миколу Михайловича запросили для керівництва спеціально створеною клінікою торакальної (грудної) хірургії. Амосов захистив докторську дисертацію на тему: «Пневмонектомії і резекції легенів при туберкульозі» і був обраний на кафедру в медінституті.

Поворотним у кар'єрі геніального хірурга став 1957 рік. Він вперше стикнувся в Мексиці з операцією на серці, в якій використовувався апарат «штучне серце». Після повернення на батьківщину, кар'єра лікаря Амосова стрімко злітає. Спочатку він очолює лабораторію, потім відділ біоенергетики, а згодом стає директором Інституту серцево-судинної хірургії у Києві. За цей час він разом з іншими науковцями розробив власний апарат штучного кровообігу. За роки своєї медичної практики видатний кардіохірург провів понад 6 тисяч операцій на серці.

Видатний лікар невтомно працював кілька десятків років, впроваджуючи новітні технології і революційні способи проведення надскладних хірургічних операцій. Микола Амосов у 1963 році першим у Радянському Союзі здійснив протезування мітрального клапана серця, а в 1965 році створив і вперше в світі впровадив у практику антитромботичні протези серцевих клапанів.

З 1968 року Микола Амосов став директором новоутвореного Київського НДІ серцево-судинної хірургії МОЗ УРСР і працював на цій посаді до 1989 року. В цьому медичному інституті було проведено близько 7000 резекцій легенів, понад 95 000 операцій, пов'язаних з вадами серця, у тому числі близько 36 000 з апаратом штучного кровообігу.

Крім хірургічної практики, геній медицини писав книги. Талант письменника приніс Амосову визнання і славу. Його книга «Роздуми про здоров'я» була видана гігантським тиражем – 7 мільйонів екземплярів.

Микола Амосов продовжував хірургічну практику до похилого віку, свою останню операцію на серці він провів, коли йому вже минуло вісімдесят років.

Але який неочікуваний злий поворт долі – взимку 1998 року стан серця видатного каріохірурга погіршився. У травні Амосову зробили операцію в Німеччині. Обстеження підтвердило різке звуження аортального клапана й ураження коронарних артерій. Німецький професор вшив Амосову біологічний штучний клапан i наклав два аортокоронарних шунта. Операція була проведена успішно, через три тижні Микола Михайлович повернувся додому. Але 12 грудня 2002 життя вченого обірвалося від обширного інфаркту міокарда.
скачати

© Усі права захищені
написати до нас