«Микола Гладкий про особливості вживання
прийменникових конструкцій»
М. Гладкий, за освітою не філолог, відзначився солідним мовознавчим доробком. Так, він є автором книжки «Практический курс украинского языка» (1918, 1924), про друге видання якої М. Йогансен схвально відгукнувся в рецензії, написавши так: «… вона [книжка] дуже багата на матеріял і то на матеріял, щонайбільше добірний. Народні приказки, пісні, в кінці ціла коштовна фразеологія … свідчать про велику роботу й великий язиковий смак» (Йогансен, 1925: 17). Також Гладкий є співавтором і редактором різних словників (як відомо, він був причетний до укладання академічного «Російсько-українського словника» (1924–1933 рр.).
У ІІІ розділі «Синтакса» М. Гладкий визначив «найслабше місце» мови тогочасної преси – прийменникові конструкції. Покликаючись на «Уваги …» О. Курило та «Українську фразеологію» М. Мироненка, мовознавець подав правила вживання синтаксичних конструкцій з прийменниками по, за, до, під. Як зазначив Гладкий, газетні робітники, «почувши … що … російські конструкції з прийменником по ("по его совету", "по Марксу") віддаються в укр. мові конструкціями з прийменником за ("за його порадою", "за Марксом")», почали і собі вдаватись до цього «нещасливого за буквально скрізь», і тому замість правильних конструкцій «на прохання», «на бажання», «під орудою», «через брак» мова газет зарясніла непоправними формами на кшталт «за проханням», «за бажанням», «за орудою», «за браком» та ін. [2, с. 51-52]. Повну розбіжність, як зазначив автор книжки, можна було спостерігати й у висловах з прийменниками під і за. Так, на шпальтах тієї ж самої газети можна було прочитати і «під керовництвом», і «за керівництвом»; і «під проводом», і «за проводом» і т. ін.