Ім'я файлу: Маркетингове_дослідження_Михальчук,_Піменова.docx
Розширення: docx
Розмір: 590кб.
Дата: 19.05.2022
скачати
Розширення: docx
Розмір: 590кб.
Дата: 19.05.2022
скачати
Міністерство освіти і науки України
ДВНЗ «Київський національний економічний університет
імені Вадима Гетьмана»
Міжнародне маркетингове дослідження
з дисципліни «Міжнародний маркетинг»
студентів 3-го курсу, групи МЕВ-303
Михальчук Аліни Сергіївни та
Піменової Антоніни Андріївни
Науковий керівник:
Доцент, кандидат економічних наук Солодковська Ганна Володимирівна
м. Київ - 2022 рік
2. Стан світового ринку даного товару (місткість світового ринку, обсяги міжнародної торгівлі, динаміка за останні 3-5 років; основні країни і компанії, що виробляють даний товар та продають його на глобальному ринку; основні сегменти)
Cвітовий ринок вина, на сьогодні – це чітко структурована система, в тому числі функціонально і територіально, що продовжує інтенсивно розвиватися і видозмінюватися, а тому потребує безперервного моніторингу і є досить перспективною для подальших досліджень.
В даному питанні важливо підкреслити, що дослідження можливе за рахунок вирішення наступних завдань: аналізу стану та тенденцій розвитку ринку, місткість його; демонстрація країн-лідерів та компаній на світовому ринку вина, досвід якої в області державного регулювання і ринкових стратегій є високим.
Традиційно, на винній карті важливе місце займали європейські країни, які мають давні традиції виноробства. Але наприкінці 70-х рр. з’явилися виробники Нового Світу, які запропонували свої оригінальні ідеї і свіжі, яскраві сучасні інтерпретації класичних європейських вин. До Австралії, яка очолила цю тенденцію, приєдналася Нова Зеландія, а нещодавно – Чилі, Аргентина і Південна Африка.
Рис. 1. Співвідношення основних країн на світовому ринку вина
Високий ступінь впливу сортів винограду на позиції країн-виробників на світовому ринку вина може бути проілюстрований на прикладі Чилі та Аргентини. У 90-х рр. якість чилійських і аргентинських вин оцінювалося винними критиками як дуже низька. Попит на ці вина в інших країнах практично не спостерігався. Однак ситуація різко змінилася, коли в рамках програм переорієнтації національних виноробних галузей на міжнародний ринок була зроблена ставка на виноградні сорти високої якості, привезені з Франції. Внесок фактору якості винограду в зростання експорту вина простежується за співвідношенням темпів приросту площ виноградних насаджень і вивезення вина в натуральному вираженні.
Наразі, незважаючи на неврожаї останніх років, які призвели до падіння виробництва вина на кілька десятків мільйонів гектолітрів, світова винна галузь намагається поступово оговтатися.
За даними Міжнародної організації виноградарства і виноробства (OIV), за 2020 рік до трійки лідерів експорту увійшли такі країни як Італія, що експортувала майже 21 мільйон гектолітрів цього напою, Іспанія (20,2 млн гл) і Франція з показником в 13,6 млн гл.
Перебуваючи на першій сходинці серед лідерів експорту, жителі Апеннінського півострова примудряються ще й майже повністю забезпечити вином власні чималі потреби — Італія розташувалася на третьому місці в світі за рівнем споживання вина.
У п’ятірку ТОП-світових експортерів також увійшли Чилі (8,5 млн гл) і Австралія (7,5 млн гл). Розміри експорту решти з п’ятірки країн, куди входять Аргентина, США, Південна Африка, Німеччина і Португалія, набагато скромніші і коливаються в межах 3−4 млн гл.
Рис. 2. Світовий ринок вина
Зростання ж імпорту вин у грошових показниках, більш ніж в 30 разі, пояснюється низкою причин, серед яких:
зростання різноманітних податків і зборів, особливо з метою захисту національних ринків;
збільшення частки продукції, що ввозиться в тарі, а отже й додаткові витрати (пляшка, корок, етикетка, упаковка);
закупівлі вин відомих брендів, особливо в країнах, які орієнтуються на європейських туристів.
Зростання експорту також характеризується подібними цифрами: в натуральних показниках приріст становив 6,5 млн. т, в грошових же об’єми експорту зросли більш ніж в 50 разів.
Окрім причин перерахованих вище, стосовно імпорту, зростання вартості експорту також зумовлюється:
зміною форм власності виноробних підприємств. Якщо в 1960-х роках це були переважно малі сімейні фірми, то на сьогодні, особливо в країнах Південної Америки і Східної Європи типовими є великі підприємства, що в свою чергу збільшує оплату праці, амортизаційні витрати, податки, а отже й ціну кінцевої продукції.
Зростанням об’єму операцій реекспорту.
Десять провідних країн-експортерів – це переважно країни-лідери виробництва вина, за виключенням Іспанії, де значна частка виробленої продукції припадає на внутрішнє споживання. Великобританія, Сінгапур та Гонконг мають високі показники за рахунок реекспорту та проведення винних аукціонів.
Список країн-лідерів, за натуральними показниками експорту, корелюється зі списком провідних виробників, знову ж таки за виключенням Іспанії. Також, високі позиції, за натуральними показниками експорту, займають Молдова, Угорщина та Україна, що зумовлено дешевою продукції цих країн. Зважаючи на складність узгодження класифікацій вина, та відсутність багатьох категорій у міжнародній та вітчизняній статистиці, досить важко проаналізувати компонентну структуру світового виноробства.
Виробництво вина в Україні поки що залишає бажати кращого. Так, в 2020 році було виготовлено всього 1,2 гектолітра вина. Зате був поставлений історичний рекорд з імпорту. Всього було ввезено вин на загальну суму 179,3 млн доларів. На жаль, інформації про більш точні об’єми ввезеного немає, так само як і інформації по загальній кількості його споживання. Вважається, що на одного українця припадає 2,68 літра вина на рік, і ця цифра поступово зростає.
Більшість країн-виробників спеціалізується на виробництві натуральних вин. Наприклад, лідерами у випуску червоного сухого вина традиційно є Франція (Бордо, Бургундія), Італія (Кьянті), Іспанія (Ріоха), Аргентина, Чілі та Уругвай. Білі вина є предметом спеціалізації французьких регіонів долини Рони та Луари, півдня Італії, Німеччини.
Рис. 3 Провідні країни-експортери вина у світі
Для оцінки наступного аспекту конкурентоспроможності національних виноробів можна використовувати різні підходи. Наприклад, концепція «національного ромба» включає 4 групи взаємозалежних чинників:
стратегії фірм, їхня структура, рівень конкуренції;
параметри попиту, тобто ємність попиту, динаміка його розвитку, диференціація за видами продукції, вимогливість покупців;
параметри факторів виробництва – матеріальні та нематеріальні умови, необхідні для формування конкурентної переваги;
наявність і рівень розвитку споріднених і підтримуючих галузей.
Крім того, існують додаткові чинники, що впливають на перераховані аспекти конкурентоспроможності: випадкові події, які посилюють або послаблюють конкурентні переваги, і роль урядів, політика яких безпосередньо впливає на всі фактори. Для того, щоб галузь була конкурентоспроможна на світовому і національних ринках, необхідна наявність сильних господарюючих суб’єктів-компаній, що володіють достатнім потенціалом, щоб завойовувати нові ринки і утримувати свої конкурентні позиції на традиційних ринках.
Складовими елементами потенціалу є: ступінь контролю над постачальниками щодо стратегії зростання, здатність позиціонувати продукт на конкурентних ринках, наявність достатніх фінансових і сировинних ресурсів. Важливим параметром, що характеризує рівень конкуренції, є концентрація в галузі.
Рис. 4. Ступінь концентрації компаній на ринку
Також, прогнозується, що ринок зросте з 340,53 млрд доларів США в 2021 році до 456, 78 мільярдів доларів США у 2028 році.
Рис. 5. Прогнозування щодо ринку вина 2017-2028
3. Вибір цільових ринків зарубіжних країн та вибір найпривабливішого.
Україна має значний потенціал експортної діяльності у секторі виробництва та переробки винограду. Проте проблема збільшення обсягів і підвищення стабільності виробництва виноградарсько-виноробної продукції є однією з ключових у національній аграрній політиці.
Підприємства, що виходять на зовнішній ринок стоять перед вибором перспективних сегментів ринку іноземної країни, а значить перед необхідністю не тільки вивчити її ринок, але й провести його сегментацію.
Як внутрішній, так і зовнішній ринки характеризуються різноманітністю покупців. Об’єктивна необхідність сегментації обумовлена наявністю різноманітних потреб споживачів одного і того ж товару. Тому фірма повинна сконцентруватися на тих сегментах ринку, які найбільш привабливі з точки зору її можливостей.
Отже, сегментація – це процес визначення різних груп споживачів тієї чи іншої продукції та розподіл існуючого ринку на однорідні за ознаками споживчі групи, на які надалі буде націлено впровадження маркетингової стратегії підприємства.
Поняття привабливість зовнішнього ринку зазвичай вживається у контексті оцінювання та вибору міжнародних ринків для здійснення підприємницької діяльності і пов’язується з аналізом впливу зовнішніх факторів ринкового середовища на діяльність підприємства, яке виходить на ці ринки.
Привабливість зовнішнього ринку виноградарсько-виноробної продукції характеризує економічні відносини між суб’єктами міжнародного ринку - споживачами, конкурентами, постачальниками, посередниками, державними органами з приводу узгодження їхніх економічних інтересів, пов’язаних з виходом та стратегіями їх діяльності на зовнішніх ринках виноградарсько-виноробної продукції у коротко-, середньо- та довгостроковій перспективах.
Привабливість ринків можна визначити через ступінь відповідності факторів ринкового середовища можливості реалізації економічних інтересів підприємств, пов’язаних з виходом і стратегіями діяльності на зовнішніх ринках. Залежно від глибини обґрунтування управлінського рішення вибір привабливих зовнішнього ринків для підприємств виноградарсько-виноробного підкомплексу може здійснюватися у два способи: 1) суб’єктивно – ґрунтуючись на власних уподобаннях, суб’єктивних відчуттях і очікуваннях, осіб, які приймають рішення; 2) об’єктивно – виходячи із проведеного дослідження ринків та порівняння об’єктивних даних.
Аналізуючи суб’єктивні методи відбору міжнародних ринків, слід зазначити, що вони являють собою фільтраційні методи, суть яких визначається у початковому визначенні потенційних ринків, поетапному їх оцінюванні та поступовому виключенні найменш привабливих ринків за різними критеріями у порядку зменшення їх значимості для підприємства.
До об’єктивних методів відбору міжнародних ринків можна віднести дискретний та комплексний підходи. Останній підхід передбачає кількісну оцінку кожного з параметрів можливих ринків за системою показників або глибоке аналітичне обґрунтування за певною моделлю і теоретично забезпечує найвищий рівень обґрунтованості. Дещо спрощеним і менш витратним з фінансового погляду виступає дискретний підхід, який ґрунтується на оцінці невеликої сукупності найважливіших для фірми показників стану та перспектив розвитку ринку чи інших критеріїв.
Підприємство виноградарсько-виноробного підкомплексу, яке працює на зовнішньому ринку, передусім повинно досконально вивчити його, застосовуючи заходи та систему аналітичних досліджень маркетингової діяльності. Важливою складовою частиною маркетингової діяльності є маркетингове дослідження зовнішніх ринків, як важливі заходи, які треба здійснювати планомірно і постійно для співставлення очікуваних результатів з реальною ситуацією на ринку, щоб своєчасного реагування на неї і внесення корективів у підприємницьку діяльність.
До завдання дослідження входять: збір, аналіз та обробка інформації про товари, клієнтів, конкурентів та ринок. Збір та обробка інформації проводяться з метою прийняття рішень в області стратегії маркетингу та розробки практичних кроків розвитку моделі.
Виноградарсько-виноробний підкомплекс АПК - значна і перспективна складова аграрного сектора економіки багатьох країн світу, в тому числі Україна, тому що має важливе господарське значення і наділений потужним експортним потенціалом.
В Україні товарним виноградарством займаються в основному в Одеській, Миколаївській, Херсонській, Закарпатській областях. Разом вони виробляють 90% загального обсягу винограду в країні.
Незважаючи на значну кількість підприємств виноградарсько-виноробного підкомплексу Миколаївської області, лише мала частина з них, в повній мірі займаються зовнішньоекономічною діяльністю. На сьогоднішній день, коло лідерів виноградарсько-виноробної індустрії досить вузьке і замикається на одній компанії – ВАТ «Коблево». Вона відіграє провідну роль у виробництві вин з відомими брендами.
Між тим, в групу компаній, що займалися експортом, до 2007 року входило таке підприємство як ВАТ «Зелений Гай», проте із ліквідуванням експортних поставок до Білорусії, куди саме надходив товар з даного підприємства, їх кількість звелась до одного, що в даний час є діючою компанією з експорту вина.
Щоб визначити які саме із закордонних ринків виноробної продукції є привабливими для підприємств аграрного сектору Миколаївської області варто спочатку розглянути обсяги та географію експорту вина у динаміці (таблиця 1).
Таблиця 1.
Географія експорту вина виноградного з Миколаївської області*
| Роки | Країни експорту | Всього, тис дал | ||||
| Ізраїль | Білорусь | Естонія | Данія | Молдова | ||
| 2013 | - | 1,0 | 1,7 | - | - | 11,1 |
| 2014 | 2,3 | 3,6 | - | - | - | 7,0 |
| 2015 | 3,1 | 16,2 | - | - | - | 19,3 |
| 2016 | 2,3 | 10,8 | - | - | - | 13,1 |
| 2017 | 2,3 | - | - | 0,9 | - | 3,2 |
| 2018 | 1,6 | - | - | - | - | 1,6 |
| 2019 | 1,6 | - | - | - | - | 7,9 |
| 2020 | 3,2 | - | - | - | 0,3 | 18,9 |
*За даними корпорації Миколаївсадвинпром
Виходячи з наведених даних у таблиці 1 можна зробити висновок, що Безперечним лідером в експорті вина протягом 2014 та 2016 років було ВАТ «Зелений Гай», що постачало свою продукцію у Білорусію, тому відповідно при ліквідації експорту в дану країну загальна кількість експорту зменшилась з 13,1 тис дал у 2016 році до 3,2 тис дал у 2017 році.
Постійним клієнтом підприємств Миколаївської області по закупівлі вина протягом досліджуваного періоду стала така країна як Ізраїль, експорт куди хоч і не був у великих розмірах, проте виявився стабільним. Винам виробників Миколаївської області в вочевидь не конкурувати з європейськими винами на ринку Англії, оскільки зробивши закупівлю ще у 2016 році у розмірі 20 дал, дана країна не відмітила особливості вин даної області.
Будь-яке підприємство при виході на зовнішній ринок має враховувати перешкоди. Головними потенційними перешкодами при виході підприємств виноградарсько-виноробного підкомплексу Миколаївської області на зовнішні ринки збуту країн Європи є:
1) високий ступінь рівень конкуренції, ступінь ймовірності – 47,4%;
2) адміністративні та бюрократичні перешкоди в Україні, ступінь ймовірності – 31,6%;
3) відсутність перешкод, ступінь ймовірності – 15,8%;
4) адміністративні та бюрократичні перешкоди в країнах, куди експортується продукція, ступінь ймовірності – 10,5%;
5) продукція неконкурентоспроможна за якістю або за ціною, ступінь ймовірності – 5,3%.
Незважаючи на вищеназвані перешкоди, досліджувані підприємства виноградарсько-виноробного підкомплексу планують займатися експортом своєї продукції й надалі. Для здійснення таких планів, для підприємств (насамперед – фінансово стійких) важливими є питання модернізації виробництва, розширенню ринків збуту, сертифікації підприємств за міжнародними стандартам, підвищення якості продукції.
Міжнародне маркетингове середовище є комплексом факторів, що формують кон'юнктуру товарного ринку, визначають його привабливість, формують тактику та умови ринкової поведінки та складають систему чинників, що прямо впливають на розвиток міжнародної діяльності фірми.
Привабливість ринку встановлюється відповідно до критеріїв, які кожна компанія визначає самостійно. Не всі критерії мають однакову важливість і тому кожен з них розглядається окремо.
Привабливість ринку витікає з його розміру, обсягу, темпів зростання та інших показників, а також з умов функціонування підприємств даної галузі. Найголовнішою складовою визначення привабливості ринку виступає проведення аналізу та характеристика оточуючого маркетингового середовища.
Для обгрунтування рішення щодо вибору зарубіжного ринку за дискретним підходом використовуються такі показники та критерії, як:
- розмір ринку;
- динаміка зростання ринку;
- власні конкурентні переваги;
- потенціал ринку;
- доступність ринку;
- сприймання ринку;
- стабільність.
Отже, склавши перелік можливих привабливих зовнішніх ринків для підприємств виноградарсько-виноробної продукції Миколаївської області, ми проведемо їх відбір із ранжируванням (рис. 6).
Рис. 6. Матриця визначення найбільш привабливого зовнішнього ринку для підприємств виноградарсько-виноробного підкомплексу Миколаївської області
Аналізуючи матрицю визначення найбільш ефективного зовнішнього ринку для підприємств продукції виноградарсько-виноробного підкомплексу Миколаївської області можемо зробити висновки, що Ізраїль і Білорусь, це ті привабливі зовнішні ринки, на які потрібно акцентувати увагу. Крім того, в загальному обсязі експорту виноградарсько-виноробної продукції питома вага цих країн складає 50 %, загального експорту і є більш привабливими серед інших країн.
Оцінимо привабливість ринку Ізраїлю за:
а) місткістю ринку. Зацікавленість підприємств виноградарсько-виноробної продукції Миколаївської області в плідному співробітництві є очевидною.
Адже як відомо, Ізраїль не спеціалізується на виробництві вина, а тому левову частку вина в країні імпортує. Це, у свою чергу, пояснюється тим, що ізраїльські вина нижчої якості, ніж імпортовані. Також, усі сорти винограду, що вирощується в Ізраїлі, привезені, а тому не дають високих показників якості та урожайності. Виходячи з цього, можна відмітити, що попит на вина у даній країні високий, оскільки майже усе населення Ізраїлю суворо віруюче, та вживання вина не забороняється їхньою релігією;
б) основними конкурентами. Основні конкуренти підприємств виноградарсько-виноробного підкомплексу Миколаївської області – є компанії з Німеччини, Молдови, Італії та Франції. Вино цих країн є продукцією дорогою. ВАТ „Коблево” серйозно займається укладанням експортних контрактів з ізраїльськими партнерами. Висока конкуренція, насамперед на ізраїльському ринку, обумовлена присутністю іноземних компаній. Лідерами у поставках своєї продукції на ізраїльський ринок є німецькі та французькі компанії, а також виробники з Італії тощо. Серед великих іноземних компаній виділяються Hugel, Joseph Drouhin (Франція), Barbolini, La Valentina (Італія), Kafer (Німеччина). Частка виробників виноградарсько-виноробної продукції Миколаївської області на ізраїльському ринку оцінюється приблизно у 5-7% від загального обсягу імпорту вина.
в) тенденціями зростання місткості ринку. Мова йде про поставку в Ізраїль продукції під брендами підприємств виноградарсько-виноробного підкомплексу Миколаївської області. Перш за все – це середні та низькі цінові категорії продукції досить високої якості, що забезпечуватиме конкурентноздатність на ринку Ізраїлю. В результаті дослідження ми переконалися, що ізраїльський ринок є надзвичайно реальним для опанування, адже уподобання потенційних споживачів передбачувані та реальні для українських технологій. Тому можна із впевненістю сказати, що ринок Ізраїлю для українського вина підходить по багатьом критерія, та недаремно вже налагоджений зв’язок з ізраїльськими імпортерами.
г) асортиментом товару. Найбільшою популярністю в Ізраїлі користуються червоні вина, попит на які складає 75% і лише 25% на білі вина. Споживання вина в середньому на одного жителя Ізраїлю в рік приблизно 4 літри.
д) сегментацією ринку. Традиційно сегментація споживачів вина у маркетингових дослідженнях проводиться, в основному, за рівнем доходу. При одночасній наявності у магазинах, наприклад, українських вин й імпортованих із Франції чи Італії приблизно однієї якості, для споживачів з низьким доходом ціна стає визначальним фактором. Адже продукція Миколаївської області коштує недорого, порівняно з продукцією зазначених країн.
Основними країнами-імпортерами української продукції виступають країни СНД, на які припадає до 99,5% експорту українського вина. Основними й постійними його імпортерами в даному регіоні виступає Білорусь. Після ізраїльського ринку, оцінимо другий за привабливістю ринок Білорусії за:
а) місткістю ринку. Білорусь розташована північніше регіону, де клімат та погодні умови дозволяють з легкістю вирощувати виноград. Власне виробництво вин має місце бути, проте у невеликій кількості, а отже велику частину винопродукції Білорусь імпортує. Той факт, що основними країнами-експортерами вина до Білорусії є Україна та Молдова пояснюється географічною близкістю розташування.
б) основними конкурентами. Основні конкуренти підприємств виноградарсько-виноробного підкомплексу Миколаївської області – є компанії з Молдови, а також традиційно Італії та Франції, проте це стосується елітних вин. У 2007 році був випадок щодо заборони імпорту бутильованого вина з Молдови до Білорусії через заборону імпорту розливного вина з Білорусії. Цей випадок спонукав збільшення експорту вин з України, в тому числі і Миколаївської області. Частка виробників виноградарсько-виноробної продукції Миколаївської області на білоруському ринку оцінюється приблизно у 6-8% від загального обсягу імпорту вина.
в) тенденціями зростання місткості ринку. Через те, що вина ВАТ «Коблево» мають помірні ціни, відмінну якість, про що свідчать перемоги на міднародних конкурсах, їх популярність на ринку Білорусії росте. Білоруський ринок є надзвичайно реальним для опанування, адже уподобання потенційних споживачів передбачувані та близькі до уподобань українців. Ринок Білорусії є близьким географічно, а процес гармонізації стандартів якості продукції України та й Білорусії є спрощеним (порівняно з Європейським Союзом). Беручи до уваги й те, що підприємствами виноградарсько-виноробного підкомплексу Миколаївської області було здійснено декілька попередніх продажів з білоруськими партнерами про поставки продукції, ми можемо з певністю стверджувати, що торгова місія підприємств виноградарсько-виноробного сектору регіону є успішною.
г) асортиментом товару. Найбільшою популярністю в Білорусії як і в Ізраїлі користуються червоні вина, на білі вина попит менший. Між тим, білоруси віддають перевагу винам.
д) сегментацією ринку. Розглядаючи сегмент з рівнем доходами, то варто відмітити, що вино підприємств виноградарсько-виноробного підкомплексу Миколаївської області матиме значний попит, оскільки коштує недорого і по цінах, у першу чергу, орієнтоване на українського споживача, і рівень доходів в Україні невисокий, а то й низький.
Підводячи підсумки, варто зазначити, що підприємства виноградарсько-виноробного підкомплексу Миколаївської області мають у своєму складі кілька сильних виробників і переробників виноградної продукції, а саме ВАТ «Коблево», ВАТ «Зелений Гай», ТОВ «Лиманський». Постійним імпортером вина виробників Миколаївської області є Ізраїль, у минулому ще й Білорусь, чиї ринки за результатами дослідження були визначені як привабливі.
Висновки.
Отже, можна зробити висновок, що аналізованим підприємствам виноградарсько-виноробного підкомплексу Миколаївської області, необхідно інтенсифікувати зусилля, щодо покращення умов реалізації продукції на зовнішньому ринку Білорусії. Низький попит на нього скоріше за все викликаний великою кількістю конкурентів з високою якістю своєї продукції, тому підприємствам Миколаївської області необхідно визначити шляхи підвищення конкурентоздатності вина, що виробляють.
ЛІТЕРАТУРА
1. Азарян Е.М. Международный маркетинг / Е.М.Азарян. — К.: Студцентр. — 200с.
2. Азарян Е.М. Международный маркетинг / Е.М.Азарян. — К.: НМЦВО МОиН Украины, Студцентр. — 344с.
3. Каніщенко О.Л. Міжнародний маркетинг у діяльності українських підприємств / О.Л.Каніщенко. — К.: Знання. — 446с.
4. Карпова С.В. Международный маркетинг: [учебное пособие для вузов] / С.В.Карпова. —М.: Издательство „Екзамен”. — 288с.
5. Котлер Ф. Маркетинг менеджмент / Ф.Котлер; [пер. с англ. под ред. О.А.Третьяк, Л.А.Волковой, Ю.Н.Каптуревского]. — СПб: "Питер". — 896с.
6. Портер М.Є. Конкуренція / М.Є.Портер; [пер. з англ.]. — М.: Издательский дом «Вильямс». — 174c.
7. Рыбинцев В.А. Маркетинг винограда и вина: [монография] / В.А.Рыбинцев. — К.: ИАЭ. — 347с.
8. Сейфуллаева Р.Э. Международный маркетинг: [учебник] / Р.Э.Сейфуллаева. — М.: ЮНИТИ-ДАНА. — 319с.
9. Сидоренко О. Економіка виноградно-виноробного господарства в ринкових умовах України / О.Сидоренко, І.Матчина, А.Бузні. – Миколаїв: Видавництво МДАУ. — 312с.
10. Соловйов І.О. Товарна політика виноробних підприємств / І.О.Соловйов, О.П.Петрухно // Маркетинг в Україні. — №6. — С.48-53.
11. Соловйов І.О. Товарна політика виноробних підприємств: визначення позиціонування продукції/ І.О.Соловйов, О.П.Петрухно, Г.М.Чорний // Маркетинг в Україні. — №2. — С.34-38.
12. Соловйов І.О. Товарна політика виноробних підприємств: управління асортиментом / І.О.Соловйов, О.П.Петрухно // Маркетинг в Україні. — №1. — С.44-49.
13. Старостіна А.О. Урахування зовнішньоекономічних ризиків під час оцінювання привабливості міжнародних товарних ринків / А.О.Старостіна, В.А.Кравченко, О.Ю.Пригара // Маркетинг в Україні. — №2. — С.40-44.
14. Циганкова Т.М. Міжнародний маркетинг: [навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни] / Т.М.Циганкова. — К.: КНЕУ. — 236с.
15. Щербак В.Г. Проблеми проникнення вітчизняних підприємств на зовнішні ринки / В.Г.Щербак, А.П.Лозенко // Фінанси України. — №4. — С. 58-61.
16. Інтернет - джерело: https://www.mordorintelligence.com/industry-reports/wine-market
17. Інтернет – джерело: https://www.fortunebusinessinsights.com/wine-market-102836
18. Інтернет – джерело: https://www.researchgate.net/publication/343769494_Sucasni_tendencii_rozvitku_svitovogo_rinku_vina_ta_perspektivi_dla_Ukraini