Міжнародна класифікація функціонування, обмеження життєдіяльності та здоров’я (МКФ) (англ. International Classification of Functioning, Disability and Health, ICF) — це класифікація компонентів функціональності та обмеження життєдіяльності.
• забезпечити наукове підґрунтя для розуміння та вивчення здоров'я та станів, пов'язаних зі здоров'ям, наслідків та факторів, що їх визначають;
• запровадити спільну мову для опису здоров’я та станів, пов’язаних зі здоров’ям, з метою поліпшення взаєморозуміння між різними користувачами, такими як працівники охорони здоров’я та соціальної сфери, наукові працівники, адміністратори та громадськість, у тому числі особи з обмеженнями життєдіяльності;
• забезпечити можливість порівняння інформаційних даних по країнах, сферах медико-санітарної допомоги, службах і в часі;
• забезпечити систематизовану схему кодування для інформаційних систем здоров’я.
Цілі МКФ
соціальний захист, оцінювання управління охорони здоров’я або дослідження населення на місцевому, національному та міжнародному рівнях.
Коло застосувань
Одиницею класифікації вважається категорія в доменах здоров'я і доменах, пов'язаних зі здоров'ям. Тому важливо зазначити, що в МКФ особи не є одиницями класифікації; тобто, МКФ не класифікує людей, а описує ситуацію кожної особи в межах низки доменів здоров'я і доменів, пов'язаних зі здоров'ям. Крім того, опис завжди здійснюється в контексті факторів середовища та особистісних факторів.
Існує широко розповсюджена хибна думка, що МКФ стосується лише осіб з обмеженнями життєдіяльності; насправді мова йде про всіх людей. Показники здоров’я і показники, що пов’язані зі здоров’ям, а також стани здоров’я можуть бути описані за допомогою МКФ. Іншими словами, МКФ має універсальне застосування.
Зміни полягають у тому, щоб переорієнтувати зусилля на відновлення або компенсацію певних порушень, враховуючи соціальне середовище та запити самого пацієнта, а не зосереджуватися суто на лікуванні хвороби або її наслідків. Тобто у центрі системи має бути пацієнт.
Міжнародна класифікація функціонування, обмежень життєдіяльності та здоров'я має на меті визначити уніфіковану і стандартизовану мову та схеми опису станів здоров'я та станів, пов'язаних із здоров'ям. Воно впроваджує визначення компонентів здоров'я та деяких пов'язаних із здоров'ям компонентів добробуту (таких, як освіта та праця).
Це система, яку використовують в усіх розвинених країнах лікарі, педагоги, спеціалісти з реабілітації та психологи, щоби всебічно зрозуміти стан людини й краще спланувати лікування, реабілітацію та створення послуг для людей із хронічними захворюваннями, особливими потребами або інвалідністю.