МИХАЙЛО ГРУШЕВСЬКИЙ
ЯК ГОЛОВА НАУКОВОГО ТОВАРИСТВА ІМ. ШЕВЧЕНКА
Наукове товариство ім. Шевченка (НТШ) - перша українська національна академія наук.
Товариство створене в 1873 р. у Львові за ідеєю подвижників відродження Сходу і Заходу України, розташованої на той час двома чужинецькими імперіями - Росією та Австро-Угорщиною.
Об'єктивні передумови для виникнення Товариства в столиці Галичини створював стимульований Шевченковою духовною спадщиною поступ українського національного відродження за обставин заборон українського розвитку на теренах царської Росії (зокрема після Валуєвського циркуляру 1863 р.) та більш ліберального ставлення до українства в Австро-Угорській імперії.
Це була перша в українській історії суспільна установа, яка, сповідуючи Шевченкові ідеї служіння Україні, присвоїла собі його ім'я (початкова назва інституції - Товариство ім. Шевченка).
МЕТА СТВОРЕННЯ НТШ :
- Шевченкова духовна спадщина ;
-бажання свідомих українців жити вільно від колонізаторів: Російської та Австро-Угорської імперій.
Після першого етапу розвитку, пов'язаного з розбудовою видавничої літературної діяльності Товариство за оновленим статутом, прийнятим у 1892 р., перетворюється в справжню багатопрофільну академію наук.
Особливий науковий та організаційний поступ здійснено під головокомандуванням Михайла Грушевського (1897-1913): великого розмаху набрав випуск численних серійних і монографічних видань, придбано декілька великих будинків, розпочато створення музеїв, бібліотеки та архівів. Академічний статус Товариства закріплено запровадженням елітарного корпусу провідних вчених - дійсних членів НТШ, до якого крім видатних подвижників української науки приєднано велику когорту славетних вчених Європи. У цей період з'явилось ряд фундаментальних збірників та монографій, пов'язаних зі студіями української історії, словесності та етнографії (зокрема багатотомна "Історія України-Руси" Михайла Грушевського). Інтелектуально-організаційне осердя НТШ в період тогочасного дуже плідного етапу діяльності Товариства, створювала "золота трійця" в особі Михайла Грушевського (голова Товариства, історик), Іван Франко (голова Філологічної секції) та Володимир Гнатюк (науковий секретар, наукові зацікавлення - фольклор і етнографія).
Перша світова війна радикально змінила долю НТШ. В час нетривалої російської окупації Львова (1914-15) Товариство було закрите, знищені його колекції та друкарня. Також наступне післявоєнне відродження НТШ проходило в умовах польських репресій та економічної дискримінації. Проте Товариство продовжувало свою діяльність, виходили "Записки НТШ" та інші збірники. Набули значної ваги наукові напрямки пов'язані зі стислими науками, формувалися нові музеї та природні заповідники. Вийшла друком перша Українська Загальна Енциклопедія. Набула особливого світового значення бібліотека україніки НТШ.
Головною фундаментальною монографічною працею створеною в НТШ слід вважати "Історію України-Русі" Михайла Грушевського - 8 томів якої з'явилось упродовж його діяльності в НТШ. Серед численних монографічних студій діячів Товариства, що були опубліковані вперше в збірниках НТШ, слід назвати серію праць Івана Франка, Володимира Гнатюка, п'ятитомник Шухевича "Гуцульщина".
Наслідком спільної праці подвижників НТШ стала перша "Українська Загальна Енциклопедія" під редакцією І. Раковського "Велика історія України" та "Історія Українського Війська" з видавництва І. Тиктора
Михайло Грушевський, довголітній голова НТШ, у своїх історичних студіях, зокрема, у схемі руської історії, науково аргументував окремий український історичний процес, його пряму спадкоємність від Київської княжої держави. Ці праці були об'єктом шаленої нагінки і супротиву, як зі сторони імперських російських істориків, так і пізніше з боку більшовиків, відмовляли українцям у праві на власний національний і державний розвиток.
Унаслідок титанічної праці в НТШ великої когорти етнографів, фольклористів та географів (В. Гнатюк, Ф. Колесса, Ф. Вовк, С. Рудницький, В. Кубійович та інші) була показана етнічна соборність українських земель, яка витримала випробування століть, незважаючи на нашу хронічну бездержавність та вікове розчленування українських земель під різними окупаціями; були встановлені і демографічно описані етнічні обшири українських земель.