Ім'я файлу: Презентація(Міастенія)Підготувала Закоржевська Є.В.pptx Запорізький державний медичний університет Кафедри Нервових хвороб Презентація на тему: “Міастенія” Розширення: pptx Розмір: 1217кб. Дата: 31.05.2021 скачати Пов'язані файли: Головний біль.docx Підготувала студентка 4 курсу 10 групи Закоржевська Єлизавета Вадимівна Викладач:д.мед.н., професор Дарій В.І. Міастенія (Лат. Myasthenia gravis; - «м'яз» - «безсилля, слабкість») - аутоімунне нервово-м'язове захворювання, що характеризується патологічною, швидкою стомлюваністю поперечно-смугастих м'язів. Захворювання може початися в будь-якому віці, однак найбільший пік захворюваності зустрічається серед молодих жінок 20-40 років. За даними міастенічний центру жінки хворіють частіше за чоловіків 3: 1. У літньому віці співвідношення вирівнюється, чоловіки хворіють так само часто, як і жінки, 1: 1. Дитяча міастенія зустрічається досить рідко, максимум 1-3% від усіх захворілих. Захворювання є хронічним і вимагає ретельного спостереження та лікування За характером перебігу виділяють: стаціонарну форму міастенії, коли прояви захворювання залишаються незмінними протягом тривалого терміну, прогресуючу форму, що характеризується наростанням тяжкості і поширеності патологічного процесу. міастенічні епізоди - прояви міастенічних розладів протягом нетривалого періоду часу, що змінюється тривалою ремісією . За клінічними проявами виділяють: на локалізовану - очну форму з ураженням окорухових м'язів( з'являється птоз, який варіює за ступенем вираженості протягом дня); бульбарну з ураженням м'язів мови, гортані, глотки (порушується ковтання, змінюється хода) генералізовану, при якій в патологічний процес втягуються кілька груп м'язів. Клінічна картина Загальні симптоми опущення повік двоїння в очах слабкість проксимальних м’язів кінцівок наростаюча слабкість після фізичного навантаження Бульбарні порушення Дизартрія(важкість у вимовленні “Р,Ш,С” гнусавий відтінок голосу порушення глотання потрапляння рідкої їжі в ніс Патогенез У механізмі розвитку міастенії грають роль аутоімунні процеси, в сироватці крові хворих на міастенію виявляються антитіла до скелетних м'язів і до епітеліальних клітин вилочкової залози. Певну роль у розвитку міастенії може грати відносна недостатність калію, рівень активності статевих гормонів і гіперфункція щитовидної залози. Лікування У випадках легкої ,вперше виявленої міастенії і очної форми в лікуванні застосовується тільки калімін і препарати калію. У випадках вираженої м'язової слабкості або наявності бульбарних порушень застосовується глюкокортикоїдних терапія: преднізолон в дозі 1 мг / кг ваги строго через день в ранкові години (звичайні дози становлять 60-80 мг на добу, мінімально ефективні дози становлять 50 мг на добу через день). у перші 1-2 роки від початку захворювання при генералізованої формі міастенії проводиться оперативне втручання з видалення вилочкової залози (тімектомія ). Ефект від тімектоміі розвивається в інтервалі 1-12 місяців з моменту тімектоміі, оцінка ефективності тімектоміі проводиться через 1 рік. Лікування У літньому віці, при недостатній ефективності терапії преднізолоном, при неможливості призначення преднізолону і при скасуванні преднізолону призначається цитостатична терапія. У легких випадках - азатіоприн по 50 мг (1 таб) 3 рази в день. У більш серйозних випадках - циклоспорин по 200-300 мг на добу або Селлсепт по 1000-2000 мг на добу. При загостренні міастенії допустимо і виправдано проведення плазмаферезу і введення внутрішньовенного імуноглобуліну. Плазмаферез доцільно проводити по 500 мл через день N5-7 з заміщенням плазмою або альбуміном. Дякую за увагу |