1   2   3
Ім'я файлу: РГР метрологія та стандартизація ПЦБ-264т Павлов.docx
Розширення: docx
Розмір: 80кб.
Дата: 10.06.2020

хсер - Δ Р = 8,34 - 0,1 = 8.24 мм

хсер + Δ Р = 8.34 + 0,1= 8.344 мм.

Середня величина відскоку приймається рівною хсер = 8,34мм.

Враховуючи цю величину, користуючись тарировочним графіком залежності величини відскоку склерометра від міцності бетону при стиску (додаток 1), визначають:

Rст = 19,9 МПа
Аналізуючи отримані данні, можливо стверджувати, що кількість випробувань достатньо для середній арифметичної величини, а результати находяться відхилень, що допускаються.

Розглянутим методом статичної обробки можливо визначити вірогідність часткових значень міцності бетону при стиску Rст . Для цього показники приладів і відповідні ним часткові значення міцності записуємо у таблиця 7.

Номер

вимірювань

Величина відскоку h, мм

R, МПа

R - Rсp

(R - RCp)2

1

8,1

17.45

-0,56

0,31440

2

8,3

18.05

0,04

0,00154

3

8,4

18.5

0,49

0,23940

4

8,0

17.4

-0,61

0,37297

5

8,2

17.9

-0,11

0,01226

6

8,3

18.05

0,04

0,00154

7

8,4

18.5

0,49

0,23940

8

8,0

17.4

-0,61

0,37297

9

8,1

17.35

-0,66

0,43654

10

8,2

17.9

-0,11

0,01226

11

8,4

18.5

0,49

0,23940

12

8,3

18.05

0,04

0,00154

13

8,5

18.5

0,49

0,23940

14

8.4

18.6

0,59

0,34726




hср = 8,

R = 18.01

ΣR - Rсp = 0

Σ(R-Rcd)2= 2.83
Таблиця 7.

Розраховують середнє квадратичне відхилення Sx:

Sx = ± = ± = ± 0.46 МПа

Коефіцієнт Стьюдента при довірчій ймовірності Рд = 0,99 та при (n — 1) =13 дорівнює tp = 3,012 (таблиця 6) .

Визначаються довірчі межі випадкової похибки:

Δ Р = ± 3,012 · = ± 3,012 · = ± 0,12мм

що складає :


від середнього арифметичного значення Rcp.

  1. Запис результату вимірювашш

Отже, величина міцності бетону з ймовірністю 0,99 знаходиться у межах:

Rсp - ε = 18,01 -0,12 = 17.89 МПа

Rcp+ ε = 18,01 + 0,12= 18.13 МПа

Приймаємо Rcp = 18,01 МПа.

При проведені іспитів залізобетонних балок отримані різні по величин (в мм) результати вимірювання відскоку склерометру (кількість вимірювань п = 15):

Використовую дані таблиці 8 обробити результати прямих багаторазових вимірювань.

3. ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА

3.1. ЗАВДАННЯ ДЛЯ КОНТРОЛЬНОЇ РОБОТИ

Варіант № 16

1. Поняття про вимірювання і одиниці физичних величин.

2. Види стандартів.

3. Обробка результатів прямих багаторазових вимірювань.

1. Поняття про вимірювання і одиниці физичних величин.

Вимірювання - це знаходження фізичної величини експериментальним шляхом за допомогою спеціальних технічних засобів.

Вимiрюють фiзичні величини, використовуючи вiдповiднi фiзичнi явища. Сукупнiсть фiзичних явищ, що лежать в основi вимiрювань, називається принципом вимiрювань. Наприклад, температуру вимiрюють з використанням термоелектричного ефекту, масу  – зважуванням (використання сили тяжiння, що пропорцiйна до маси), витрату газу або рiдини – за перепадом тиску тощо.

Результати вимірювань можуть бути використані за умови, якщо відомі відповідні характеристики похибок вимірювань. Для цього треба добрати правильну методику виконання вимірювань, тобто сукупність процедур і правил, виконання яких забезпечує одержання результатів вимірювань з потрібною точністю.

Вимiрювання фiзичних величин дуже важливi для вирiшення рiзноманiтних наукових i практичних завдань. Зокрема, вимiрюючи фiзичні величини, що характеризують той чи iнший об’єкт, можна встановити та кiлькiсно виразити iснуючі мiж ними зв’язки. Саме в такий спосіб було встановлено зв’язок мiж масою тiла, прискоренням та силою, що його спричинює (другий закон Ньютона); зв’язок мiж силою струму, напругою на дiлянцi кола та її опором (закон Ома) та ін.

Неодмiнною умовою виконання вимiрювань є вибiр одиниць вiдповiдних фiзичних величин. Цей вибір грунтується на тому, що однорідні величини можна порівнювати між собою.

Одиницею (фiзичної величини) називається фiзична величина певного розміру, прийнята за угодою для кількісного відображення однорідних з нею величин. Одиницi будь-якої величини можуть рiзнитися за розмiром.

В Законі "Про метрологію та метрологічну діяльність" подано дещо інше визначення, а саме: одиниця вимірювань – фізична величина певного розміру, прийнята для кількісного відображення однорідних з нею величин. Уведення в згаданому законі терміна "одиниця вимірювань" найвірогідніше пов’язано з наміром його авторів наголосити на ролі вимірювань у науці й техніці. Проте цей термін не узгоджується ані з міжнародними стандартами, ані з міждержавним стандартом, ані з чинними стандартами України. Тому в даному посібнику (за винятком випадків, коли наводяться прямі посилання на Закон "Про метрологію та метрологічну діяльність") використовувати­меться фізично й мовно точніший термін "одиниця (фізичної) величини".

Кожна одиниця фiзичної величини має назву, яка може бути спецiальною чи похiдною вiд назв iнших одиниць. Наприклад, спеціальні назви мають такі одиниці, як метр, секунда, джоуль, тесла, а похідні - метр за секунду, джоуль на кілограм, тесла на метр.

  1. Види стандартів.

Національна система стандартизації України вміщує різноманітні стандарти, в яких встановлені вимоги до конкретних об'єктів стандартизації. Залежно від об'єкта стандартизації, складу, змісту, сфери діяльності та призначення вони поділяються на такі види:

      • державні стандарти України - ДСТУ;

      • галузеві стандарти України - ГСТУ;

      • стандарти науково-технічних та інженерних товариств і спілок України - СТТУ;

      • технічні умови України - ТУУ;

      • стандарти підприємств - СТП;

      • кодекси усталеної практики.

Державні стандарти України (ДСТУ) - це нормативні документи, які діють на території України і використовуються усіма підприємствами незалежно від форми власності та підпорядкування, громадянами-суб'єктами підприємницької діяльності, міністерствами (відомствами

До державних стандартів прирівнюються державні будівельні норми і правила, а також державні класифікатори техніко-економічної та соціальної інформації.

Державні стандарти України містять обов'язкові та рекомендовані вимоги. До обов'язкових належать:

      • вимоги, що забезпечують безпечність продукції для життя, здоров'я, майна громадян, її сумісність і взаємозамінність, охорону навколишнього природного середовища та вимоги методів випробувань цих показників;

      • вимоги техніки безпеки та гігієни праці з посиланням на відповідні норми і правила;

      • метрологічні норми, правила, вимоги та положення, що забезпечують достовірність і єдність вимірювань;

      • положення, що забезпечують технічну єдність під час розроблення, виготовлення, експлуатації (застосування) продукції.

Щодо міжнародних стандартів, то в Україні вони почали використовуватися з 1989 р. З 1996 р. в Україні діють міжнародні стандарти 9000, які охоплюють системи забезпечення якості, з 1 січня 1998 р. - стандарти І8О 14000, які охоплюють сферу навколишнього середовища, з 1 липня 1998 р. - європейські стандарти 45000, які регулюють діяльність в галузі оцінки відповідності.

Стандарт ДСТУ ISO 9000:2001 розроблено для сприяння організаціям (незалежно від їхнього типу та чисельності працівників) у впровадженні та забезпеченні функціонування ефективних СУЯ. ДСТУ ISO 9000:2001 описує основні положення СУЯ, викладені у стандартах ISO серії 9000, і визначає термінологію для СУЯ, сферу застосування, принципи управління якістю.

Стандарт ДСТУ ISO 9001:2001. У стандартах ISO версії 2000 р. пропонується лише одна модель системи менеджменту якості. Вона викладена у стандарті ISO 9001:2000 (ДСТУ ISO 9001:2001). Цей державний стандарт розроблено на принципах управління якістю, сформульованих у ДСТУ ISO 9000 та ДСТУ ISO 9004, і може застосовуватися "внутрішніми" і "зовнішніми" сторонами, зокрема: органами із сертифікації для оцінювання спроможності організації дотримуватися вимог замовника, регламентованих вимог і власних вимог організації.

Стандарт ДСТУ ISO 9004:2001 містить настанови (рекомендації), які охоплюють широкий діапазон цілей системи управління якістю, ніж стандарт ISO 9001, зокрема щодо постійного поліпшення загальних показників та ефективності і результативності діяльності організації.

Стандарт ДСТУ ISO 19011:2001 затверджено в 2003 р. як державний стандарт України. Він замінив стандарти ДСТУ ISO 10011-1, ДСТУ ISO 10011-2, ДСТУ ISO 10011-3, ДСТУ ISO 14010, ДСТУ ISO 14011, ДСТУ ISO 14012. Цей стандарт містить рекомендації стосовно здійснення аудитів СУЯ і систем управління довкіллям.

3. Обробка результатів прямих багаторазових вимірювань.

Пряме вимірювання - вимірювання однієї величини, значення якої знаходять безпосередньо без перетворення її роду та використання відомих залежностей.

Багаторазові вимірювання проводяться, як правило, для зменшення впливу випадкових похибок. Результат кожного вимірювання при цьому дає оцінку вимірюваної величини.

Результат спостереження відрізняється від істинного значення вимірюваної величини через наявність випадкової Ді систематичної Дс складових похибки



Якщо систематична похибка результату вимірювань відома, то вводять поправки



У загальному випадку алгоритм обробки результатів вимірювань зводиться до наступного.

1. Виключають з результатів спостережень відомі систематичні похибки. Якщо відомо, що всі результати спостережень мають однакову систематичну похибку, її виключають з результату вимірювань.

2. Якщо є підозра про наявність грубих похибок, то їх виключають із результатів вимірювання, використовуючи критерії, наведені в 6.2.

3. Обчислюють середнє арифметичне X виправлених результатів спостережень.

4. Обчислюють оцінку середнього квадратичного відхилення результату вимірювань за формулою



5. Розраховують оцінку середнього квадратичного відхилення середнього арифметичного значення за формулою



6. Визначають належність результатів вимірювань нормальному розподілу.

7. Оцінити можливу похибку експериментатора, якщо вона істотна.

Вибір методу вимірювання і ЗВТ проводиться так, щоб вилучити

або зменшити до найменших значень методичну похибку, похибку взаємодії і динамічну похибку, тобто щоб похибка вимірювання визначалася тільки статичною похибкою ЗВТ (основною і додатковою, якщо вона є, складовими).

Наведені етапи підготовки до виконання вимірювань у якійсь мірі справедливі і для інших методів вимірювань, але особливої ретельності вони потребують при одноразових вимірюваннях, де роль одного відліку результату вимірювання надзвичайно висока.

Результат одноразового вимірювання є випадковим числом, і жоден з його окремих відліків не дає повного уявлення про таке число, а отже, і про вимірюваний параметр. Тому вже на етапі одержання відліку ЗВТ (тобто результату вимірювання) виникає дефіцит вимі­рювальної інформації, що деякою мірою може бути поповнений тільки за рахунок апріорної інформації.
1   2   3

скачати

© Усі права захищені
написати до нас