1   2   3
Ім'я файлу: курсова.docx
Розширення: docx
Розмір: 1802кб.
Дата: 29.04.2020
скачати


ВСТУП
Державна заборгованість – одна з характеристик сучасних національних економік. У теперішній час майже неможливо знайти державу, яка була б спроможна обходитися без запозичень. Використання державою позик зумовлено нестачею власних фінансових ресурсів, необхідних для виконання боргових зобов’язань, покриття дефіциту державного бюджету, фінансування проектів. За умови ефективного використання залучені ресурси можуть стати позитивним чинником економічного зростання. Проте в іншому випадку збільшення заборгованості може призвести до фінансової кризи, порушити макроекономічну стабільність.

Для більшості країн світу державний борг, що постійно накопичується, вважається передумовою нестабільності. Проте уряди цих країни неохоче відмовляються від запозичень як джерела фінансування, особливо в періоди надзвичайно високого попиту на державні витрати (війни, стихійні лиха, економічні кризи). Залучення державного боргу, з одного боку, це небезпека, що зростає внаслідок надмірного користування вигодами боргу, з іншого боку, вимагає постійної виваженості при використанні цього інструменту фінансової політики. Останнім часом зростаючий державний борг (через низку об’єктивних та суб’єктивних причин) є значною дестабілізуючою проблемою для України.

Проблема управління державним боргом є однією з ключових при розробці стратегії розвитку держави. Вона є невід’ємною складовою економічної безпеки держави та прямо чи опосередковано здійснює вплив на більшість соціально-економічних процесів у сучасних країнах. Отже визначення проблем державного боргу є актуальним для сучасної економічної науки.
Проблемам державного боргу присвячені праці таких вітчизняних науковців як: Барановського О.І., Вознюка Г.Л., Загороднього А.Г., Словженка Т.С. Роботи цих вчених стосуються поглибленого дослідження державного боргу і пов’язаних з ним наслідків.

Метою написання даної роботи є характеристика державного боргу, його стану, проблем та напрямків удосконалення управління ним.

Обєктом курсової роботи виступає державний борг. Предмет – механізм управління державним боргом.

Завдання курсової роботи:

  • провести характеристику державного боргу та його видів;

  • проаналізувати сучасний стан державного боргу в Україні;

  • описати основні проблеми та їх вирішення при управлінні державним боргом.

При написанні роботи були використані наступні методи дослідження:

  • аналіз – для дослідження показників стану державного боргу, його динаміки та структури;

  • синтез – для поєднання усіх теоретичних аспектів поняття державного боргу та формування загального уявлення про нього на сучасному етапі;

  • узагальнення – для обґрунтування результатів дослідження та висновків;

  • систематизація – для створення узагальнюючих схем, графіків та таблиць.

Курсова робота складається зі вступу, основної частини, висновків, списку використаних джерел та додатків.

Теоретичною та методологічною основою дослідження є наукові праці вітчизняних та зарубіжних, журнальні публікації і ресурси мережі Інтернет.

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ДЕРЖАВНОГО БОРГУ
2.1 Державний борг: визначення та механізм формування; чинники впливу
Рівень економічного розвитку країни та її платоспроможність визначається такими показниками, як валовий внутрішній продукт (ВВП), курс національної грошової одиниці до іноземних валют, сальдо платіжного балансу, валовий національний продукт, чистий внутрішній продукт, національний дохід та інші. Проте одним з основних критеріїв розвитку економіки є розмір державного боргу та його динаміка 14, 25.

Науковці, що досліджували державний борг по різному трактують його економічну сутність. Єдності, щодо визначення терміну «державний борг» не існує. Такі науковці, як П.А. Самуельсон і В.Д. Нордхаус, визначають державний борг як «загальну суму боргових зобов’язань уряду у формі облігацій і короткострокових позик». Але вони підходять до розгляду державного боргу і як до «заборгованості, накопиченої в уряді, внаслідок взяття грошей у позику для фінансування бюджетних дефіцитів які виникли в минулому» [36, 372].

Науковці А.Г. Загородній, Т.С. Словженко розглядають державний борг «як суму боргових зобов’язань, що виникає внаслідок заборгованості по кредитах і несплати відсотків по них». Також його визначають як непогашену основну суму боргу за зобов’язаннями, що виникли під час здійснення державних позик та надання державних гарантій у грошовій формі. Розглядаючи інші законодавчі акти потрібно звернутися до Бюджетного кодексу України. Він розглядає державний борг як загальну суму боргових зобов’язань держави, яка складається з випущеної і непогашеної заборгованості, а також боргових зобов’язань, що набирають чинності в результаті виданих гарантій за кредитами, або зобов’язань, що виникають на підставі законодавства чи договору [19, 85].

Зважаючи на це, можна сформулювати таку дефініцію «загальна сума непогашеної заборгованості держави, як за внутрішніми так і зовнішніми запозиченнями а також наданими гарантіями».

Існування боргу створює реальні й потенційні проблеми для боргової безпеки країни. Наявність державного боргу потребує здійснення щорічних відсоткових платежів, які повинні фінансуватися за рахунок податкових надходжень до державного бюджету. За стрімкого зростання видатків на обслуговування боргу держава повинна або зменшувати видатки на фінансування соціально-економічних програм, або збільшувати свої доходи, що здійснюється, як правило, за рахунок посилення боргового навантаження на населення. Існування значного за розміром державного боргу негативно впливає на можливість економічного зростання країни. Збільшення державного боргу в Україні зумовлюється зростанням бюджетного дефіциту та збільшенням витрат на обслуговування та погашення існуючих боргів країни.

Формування державного боргу має як об'єктивні, так і суб'єктивні аспекти.

Серед об'єктивних причин слід назвати такі: несприятливий інвестиційний клімат; трансформаційний спад виробництва; зауваження на цій основі податкової бази; наявність від'ємного сальдо торговельного балансу; переваження застарілої технологічної бази зі значним ступенем морального і фізичного зносу основного капіталу; уповільнені темпи виробничого відтворення [10, 99].

Суб'єктивні ж пов'язані із ситуативними прорахунками в тактиці впровадження реформ та фактичної відсутності стратегії розвитку фінансового ринку. А також – зі спробами «пожежного» вирішення поточних проблем.

Запропоновано наступні періоди формування державного боргу в Україні:

1991 рік – 1994 рік

Безсистемне утворення і нагромадження боргу:

  • залучалися прямі кредити НБУ,

  • надавались урядові гарантії щодо іноземних кредитів українським підприємствам,

  • урегульовувалися боргові взаємовідносини з Російською Федерацією.

1995 рік – 1997 рік

Поряд з продовженням боргової політики попередніх років, активізувалися зв'язки з міжнародними фінансовими організаціями. За цей період зовнішній борг зріс майже в 4 рази.

Економічна криза в Україні в самому розпалі. Вводиться гривня на заміну девальвованого карбованця

1998 рік  – 2000 рік

Зростання зовнішньої заборгованості. Державний борг України досягає у 2000 році 48,8 % від ВВП країни.

На 1 січня 2000 року загальна сума державного боргу становила 15,2 млрд дол.

2001 рік –2007 рік

Період економічного зростання. Прямий державний та гарантований державою борг поступово зменшується до 12,2 % від валового внутрішнього продукту України [14, 88].

2008 рік – 2009 рік

Глобальна фінансова криза ліквідності. Падіння експортної виручки, відновлення співпраці з МВФ, зростання на початок 2010 року Державного боргу до 29,2 % від ВВП.

2010 рік – 2013 рік

Прихід до влади Партії Регіонів України.

Масова корупція та бандитизм. Безсистемне нарощування Державного боргу України без очевидних на те підстав.

Проведення чемпіонату з футболу Євро-2012.

Зростання ціни на газ за контрактами з Газпромом, що були укладені Юлією Тимошенкою.

В результаті правління Партії Регіонів України розмір Державного боргу України зріс до 39,9 % від ВВП

2014 рік – 2019 рік

Революція Гідності, окупація територій України з підприємствами які там були, війна на сході країни.

Відмова боржників на окупованих територіях платити борги серйозно підриває фінансову систему України. Банки несуть величезні збитки.

Втрата підприємств на сході України та в Криму підриває дохідну частину бюджету України.

Інші економічні наслідки російської агресії проти України.

2019 рік – 2020 рік

Війна продовжується. Окуповані території не повернуті. Боржники з окупованих територій не виплачують борги, що були взяті до окупації.

Економічна сутність державного боргу проявляється через властиві йому функції. У науковій літературі виділяються фіскальна та регулятивна функції державного боргу. Фіскальна функція являє собою залучення державою необхідних коштів на фінансування державних витрат. Регулятивна – коригування обсягу грошової маси через механізм купівлі-продажу державних цінних паперів центральним банком країни.

Деякі науковці додають до вищезазначених функцій ще валютно-фінансову та перерозподільну. Валютно-фінансова функція полягає у поповненні міжнародних валютних резервів завдяки зовнішнім позикам. Перерозподільна функція – перерозподілі капіталу між приватним і державним сектором та перерозподілі капіталу між секторами фінансового ринку.
1.2. Види та структура державного боргу
Державний борг можна класифікувати за певними ознаками (Рис. 1.1). Класифікація боргу дає змогу систематизувати інформацію про всі боргові зобов’язання держави. Розглянемо деякі з них.



Рис. 1.1 – Класифікація державного боргу
Структурно Державний борг України складається з внутрішнього і зовнішнього. У 1992 році прийнято Закон «Про державний внутрішній борг України», яким визначено, що:

Державним внутрішнім боргом України є строкові боргові зобов'язання уряду України у грошовій формі. Державний внутрішній борг гарантується всім майном, що перебуває у загальнодержавній власності.

До внутрішнього державного боргу відносять:

1) боргові зобов’язання Кабінету Міністрів перед Національним Банком України;

2) боргові зобов’язання перед комерційними банками;

3) грошові кошти які мають бути використані для стипендій, пенсій;

4) заборгованість перед вкладниками Ощадбанку;

5) кошти які мають бути витрачені на повернення ПДВ суб’єктам підприємництва.

Державний зовнішній борг – це боргові зобов'язання держави перед нерезидентами щодо повернення позичених коштів (основна сума боргу) та відсотків за ними [16, 102].

Зовнішній державний борг складається з таких елементів:

1) позикових коштів які використовуються для підтримки або стабілізації курсу національної валюти;

2) позик спрямованих на фінансування державного бюджету, як основна стаття використання зовнішніх коштів, а також на погашення зовнішнього державного боргу;

3) коштів на реалізацію певних інвестиційних проектів;

4) державних гарантій, що надаються Урядом.

Класифікація боргу за типом боргового зобов’язання розрізняє заборгованість за довгостроковими, середньостроковими, короткостроковими зобов’язаннями та векселями (на термін, не менший від одного року) та іншими внутрішніми й зовнішніми зобов’язаннями у структурі непогашеного внутрішнього й зовнішнього боргу [21, 98].

За формою залучення коштів державний борг поділяється на державні запозичення та гарантії. Державні запозичення – залучення державою в особі Кабінету Міністрів України, який діє через Міністерство фінансів України, грошових коштів, іншого майна та майнових прав, яке передбачає прийняття зобов’язань щодо грошових коштів на умовах строковості, платності й повернення. Розрізняють державне внутрішнє запозичення, що здійснюється шляхом укладання угод із резидентами України про позику й випуск державних цінних паперів, що розміщуються на внутрішньому ринку; та державне зовнішнє запозичення, яке здійснюється шляхом укладання з нерезидентами України угод про позику й випуск державних цінних паперів, що розміщуються на зовнішньому ринку [21, 103].

Також державний борг за ознакою валюти зобов'язань поділяється на борг в іноземній валюті і борг в національній валюті; за ознакою відсоткової ставки – на борг з фіксованою ставкою і борг з плаваючими ставками.

Залежно від отримувача кредитних ресурсів державний борг може бути прямий та умовний (гарантований).

  • Прямий державний борг – це борг, що відображає обсяги позичених ресурсів, які надійшли в розпорядження уряду країни.

  • Умовний (гарантований) державний борг – це зобов'язання держави як гаранта повернення ресурсів кредитору в разі неплатоспроможності позичальника.


1.3 Нормативно – правове забезпечення механізму управління та обслуговування державного боргу
До групи нормативно-правових актів, що регулюють питання пов’язані з державним боргом належать:

1) Укази та розпорядження Президента України;

2) Постанови Кабінету Міністрів України. Кабінет Міністрів відіграє важливу роль в питаннях залучення коштів, адже кожна позика здійснюється на основі його постанови. В такій постанові регламентовані умови на основі яких здійснена позика. Визначається обсяг емісії цінних паперів та їх вид, номінальна вартість кожного цінного паперу, вказується спосіб погашення та дохід що буде сплачений за цінним папером;

3) До третьої групи належать нормативні документи, що визначають умови управління та обслуговування державного боргу, зокрема: нормативні акти Міністерства фінансів, Національного банку України, Державної казначейської служби України та ін. Ці акти є підставою для здійснення державними органами діяльності у сфері державних запозичень.

Розмір державного боргу, а також обсяг наданих гарантій є індикатором стабільності і розвитку держави. Тому кожного року для цих показників визначається гранично допустимий обсяг який зазначається в законі «Про Державний бюджет України». Загальноприйнятим у світовій практиці а також і в Україні є положення, за яким державний борг не повинен перевищувати 60% від валового внутрішнього продукту. У разі перевищення цього розміру Кабінет Міністрів України повинен вживати заходи для приведення цієї величини у відповідність з нормами (ст.18 Бюджетного кодексу України) [9, 00].

Основи правової регламентації державного боргу містяться в Конституції України. Зокрема стаття 92 чітко визначає, що лише Закони України можуть встановлювати порядок утворення і погашення державного боргу, як внутрішнього так і зовнішнього. Також тільки Закони України регулюють випуск та обіг державних цінних паперів. Основним законодавчим актом в цьому питанні виступає Закон України «Про цінні папери та фондовий ринок».

Правовий контроль у сфері державного боргу може здійснюватись лише на підставі конституційних законів. До них можна віднести такі:

1) Бюджетний кодекс України;

2) Закон України «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України»;

3) Закон України «Про правонаступництво»;

4) Закон України «Про цінні папери та фондовий ринок»;

5) Закони України «Про Державний бюджет» на відповідний рік;

6) Закон України «Про Рахункову палату».

Загалом, можна виявити наступні недоліки сучасної системи законодавчого забезпечення державного боргу:

1) відсутність єдиного механізму взаємодії з міжнародними організаціями;

2) відсутність законодавчо, конкретно визначеного переліку документів необхідних для ратифікації міжнародних угод;

3) відсутність чітко окреслених джерел погашення позик.

Труднощі, з якими стикається країна в процесі залучення і повернення кредитів, зумовлені відсутністю чіткої урегульованості з певних питань. Необхідно проводити заходи щодо покращення діяльності у сфері управління позиками [28, 55].

РОЗДІЛ 2.

ПРАКТИКА ТА ПРОБЛЕМАТИКА УПРАВЛІННЯ ТА ОБСЛУГОВУВАННЯ ДЕРЖАВНИМ БОРГОМ В УКРАЇНІ
2.1. Моніторинг показників боргової стійкості в Україні
Оцінювання боргової стійкості дає змогу виявити можливості щодо:

− економії бюджетних коштів як за рахунок зменшення обсягу державного боргу, так і видатків на його обслуговування;

− оптимізації боргового портфеля;

− результативності дотримання вимог, встановлених Бюджетним кодексом України.

У табл. 2.1 здійснимо оцінку показників боргової стійкості.

Таблиця 2.1

Динаміка показників боргової стійкості України  (Debt sustainability – Spd) впродовж 2015−2019 рр.

№ з/п

Показник

Роки

Відхилення у 2019р. порівняно з 2015р.

2014

2015

2016

2017

2018

2019

Абсолютний

приріст

Темп зростання

1

Співвідношення обсягу державного боргу до доходів бюджету, %

138,2

114,5

115,8

112,8

294,1

248,5

110,3

1,8

2

Частка умовного боргу    

в загальній структурі, %

33,6

32,4

29,1

26,3

14,0

15,1

-18,5

0,4

3

Питома вага бюджетних кредитів у структурі державного боргу, %

1,5

2,0

1,6

1,4

0,4

0,2

-14,8

0,1

4

Частка боргових зобов’язань в іноземній валюті, %

48,4

53,2

57,9

56,7

58,4

70,0

21,6

1,4

5

Коефіцієнт маневрування (співвідношення фактичних видатків на обслуговування державного боргу до планових)

1

0,9

1,2

1,1

0,8

1

0

1

6

Співвідношення державного боргу до ВВП, %

29,9

27,4

28,3

29,3

60,5

67,4

37,5

2,2

7

Зміна частки державного боргу по відношенню до ВВП держави

0,3

0,4

0,4

0,5

0,6

0,7

0,4

2,3

8

Динаміка зміни кредитного рейтингу відповідно до даних рейтингового агентства Standsrt and Poor’s

В­-

В

В+

Саа1

ССС-

ВВВ





9

Коефіцієнт чистого залучення (різниця між обсягами залучених позик  та витратами на погашення  і обслуговування державного боргу,

млрд. грн

-2

11,9

17,5

14,9

154,9

10,7

12,7

5,3

*Джерело: складено та розраховано на основі [34; 35; 36; 37].

 

Центральними узагальнюючими показниками боргової стійкості держави є співвідношення державного боргу до ВВП / доходів бюджету. Так, в Україні за офіційно встановленого граничного рівня 60% значення показника співвідношення державного боргу до ВВП на кінець 2019 р. становило 67,4% (це найвище значення за період незалежності України), що зумовлено передусім активізацією процесу співробітництва з кредитними організаціями на ринку міжнародних позикових капіталів. Перевищення граничного рівня зумовлює відплив вітчизняного капіталу за кордон та зменшення обсягу інвестицій в економіку України через необхідність обслуговувати державний борг.

Показник співвідношення державного боргу щодо доходів бюджету використовується як показник стійкості безпечного рівня та характеризує можливості виникнення боргових проблем унаслідок невиконання зобов’язань у майбутньому в разі значних темпів зростання боргу порівняно з надходженнями бюджету. Максимальний рівень показника зафіксовано у 2018 р. – 294,1% (при граничному значенні 300%). Негативні тенденції пояснюються девальвацією валютного курсу (97,3%),  збільшенням обсягу зовнішнього короткострокового боргу та зменшенням доходів домогосподарств. Таке зростаюче навантаження на вітчизняну економіку є внутрішнім негативним сигналом про стан економічного розвитку і на сучасному етапі, і в перспективі, що свідчить про потребу припинення подальшої акумуляції державного боргу та необхідність реформування фінансової політики держави в напрямі оптимізації державних фінансових витрат [28, 152].

Разом з цим, на погіршення боргової стійкості України, вказує значний обсяг державного боргу в іноземній валюті (58,4% у 2018 р., 70,0% у 2019 р.). Нормативне значення цього показника становить     30%. Відхилення від норми свідчить про низький розвиток ринку цінних паперів в Україні, зростання залежності міжнародних запозичень в умовах відсутності внутрішніх ресурсів держави. Така зовнішня фінансова залежність негативно впливає на фінансовий стан держави, враховуючи різкі коливання курсу національної грошової одиниці щодо іноземних валют, що суттєво підвищує рівень витрат на обслуговування та погашення державного боргу.

Отже, основні загрози борговій стійкості України, були зумовлені такими факторами: суттєвим збільшенням державного боргу у 2015–2019 рр. (225,4%); уповільненими темпами зростання номінального ВВП (18,5% у 2015 р., 26,3% у 2019 р.); різким зниженням курсу національної грошової одиниці (на 300% за 20152019 рр.). Разом з цим, виявлено такі негативні тенденції, що вплинули на рівень боргової стійкості, як зменшення обсягу валютних ресурсів (28% експорту) на зовнішні боргові виплати всіх секторів економіки та значна частка боргових зобов’язань в іноземній валюті у структурі державного боргу України.
  1   2   3

скачати

© Усі права захищені
написати до нас