«Методика розвитку критичного мислення молодших школярів»

Ім'я файлу: настя танасийчук.docx
Розширення: docx
Розмір: 58кб.
Дата: 26.05.2022
скачати
Пов'язані файли:
Види люмінесцентних ламп Женя.ppt
100 філософів.docx
Lab 1.docx
Основи медичних знань 10-11 кл. Я. В. КОДЕНКО.docx
Релігійні групи та секти.docx
docsity-testi-z-socialnoji-medicini-6.pdf

Державний заклад

«ПІВДЕННОУКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ К. Д. УШИНСЬКОГО»
Кафедра педагогічних технологій початкової освіти

КУРСОВА РОБОТА

з методики викладання природничої освітньої галузі

на тему:

«Методика розвитку критичного мислення молодших школярів»

Студентки 4 курсу 1 групи

спеціальності 013

Початкова освіта

заочної форми навчання

Танасійчук А. А.
Керівник:

доцент кафедри

педагогічних технологій

початкової освіти

к.пед.н., доц. Шпаляренко Ю. А.
Члени комісії

_________ __________________

(підпис) (прізвище та ініціали)

_________ __________________

(підпис) (прізвище та ініціали)

_________ __________________

(підпис) (прізвище та ініціали)

Одеса – 2022 року

ВСТУП

Актуальність дослідження. Від учителів початкових класів нині вимагається перебудова навчально-виховного процесу, щоб отримати змогу забезпечити умови для формування учня-громадянина розвиненого демократичного суспільства, що характеризується рухом соціального прогресу, швидким зростанням інформаційного потоку.

Сьогодні критичне мислення є необхідною навичкою. Те, що її розвиток є одним із наскрізних завдань навчально-виховного процесу, зазначено у новій концепції української школи. Кожен день ми стикаємося з багатьма проблемами, які неможливо вирішити відразу.

Є багато інструментів, які допомагають підвищити наші можливості. А критичне мислення є ефективним інструментом. Це спосіб підійти до проблеми, який дозволяє проаналізувати ситуацію, виявити приховані проблеми та прийняти правильні рішення. У такій ситуації пріоритетним є вміння та бажання особи аналізувати отриману інформацію, переглядати й переосмислювати, встановлювати істину, приймати рішення та відстоювати свою позицію. Критичне мислення є не лише наслідком демократичного способу життя, а й чинником його формування. НУШ відіграє важливу роль у допомозі молодим людям стати обізнаними, активними, незалежними та творчими, здатними адаптуватися до світу, що швидко змінюється. Формування таких людей вимагає нового підходу до навчання. Таким чином, підтримання організаційної форми навчально-виховного процесу в НУШ є одним із пріоритетів державної політики у розвитку освіти.

Мета курсової роботи – теоретично довести та експериментально перевірити ефективність використання технологічних прийомів розвитку критичного мислення молодших школярів на уроках в початковій школі.

Об'єктом курсової роботи є учні молодшого шкільного віку.

Предметом курсової роботи є розвиток критичного мислення молодших школярів.

Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити такі завдання:

1. На основі аналізу психолого-педагогічної літератури визначити сутність поняття «критичне мислення» та особливості розвитку критичного мислення молодших школярів.

2. Теоретично звернути увагу на структуру навчання з використанням технологій для розвитку критичного мислення.

3. Зрозуміти шляхи розвитку критичного мислення учнів у початковій школі.

Структура роботи. Робота складається із вступу, двох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку літератури, додатків.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ РОЗВИТКУ КРИТИЧНОГО МИСЛЕННЯ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

1.1. Сутність поняття «критичне мислення»

Розвиток критичного мислення та ідей зародився в США майже півстоліття тому. У другій половині століття розпочав роботу спеціалізований заклад, що об’єднує висококваліфікованих спеціалістів у галузі критичного мислення – Інститут критичного мислення. Засновник Інституту критичного мислення М. Ліпман визначив критичне мислення як кваліфіковане, відповідальне мислення, яке виносить правильні судження, оскільки вони ґрунтуються на критеріях, коригуються та враховують контекст.

Критичне мислення в Україні значно зросло з 2016 р. Концепція «Нова українська школа», затверджена колегією МОН 27 жовтня 2016 р., у першому абзаці зазначала: командна робота, мультикультурне спілкування та інші сучасні навички. Але, – одразу було додано, – українські школи до цього не готуються» (Нова концепція української школи. URL: https://www.kmu.gov.ua/storage/app/media/reforms/ukrainska-shkola – стиснута.pdf, 2016).

Ідеї та матеріали в цій сфері витримали перевірку часом і зараз поширюються та впроваджуються в українських школах. Критичне мислення починається як перехід від навчання, яке насамперед орієнтоване на запам’ятовування, до навчання, яке має на меті розвиток самостійного свідомого мислення (Cluster, 2015: 5).

Початкові школи постали перед проблемою регулювання навчально-виховного процесу, особистісної орієнтації на всебічну освіту учнів, цілісний і гармонійний розвиток особистості.

Нині розвиток освіти потребує переходу до нової системи освіти, спрямованої на усунення репродуктивного стилю навчання та переходу до нової освітньої парадигми, яка забезпечить самостійне мислення та пізнавальну діяльність учнів – стратегічний напрям модернізації освіти (Максименко , 2000: 2014).

У сучасному житті дискурс має бути критичним, тобто кожен повинен вміти неоднозначно відчувати світ і нову інформацію, вміти багатосторонньо розглядати проблеми, користуватися багатьма джерелами, відокремлювати об’єктивні факти від суб’єктивних думок, логічних ситуацій, забобон, самонадійності (Архипова, Ковалевська, 2012).

Основною метою сучасної освіти є не просто надання різноманітної інформації, а розвиток критичного мислення молодших школярів.

Сьогодні існує багато визначень поняття «критичне мислення». Розглянемо деякі з них.

Критичне мислення у роботах П. Шанса розглядається як здатність вирішувати різноманітні проблеми, аналізувати факти, генерувати й упорядковувати концепцію, будувати логічні висновки на основі спостережень, робити порівняння, оцінювати аргументи та захищати свою позицію.

На думку Ральфа Х. Джонсона, критичне мислення має специфічний тип розумової діяльності, що дозволяє нам раціонально судити про запропоновану точку зору або модель поведінки.

На думку Б. Теплова, критичне мислення – це «здатність суворо оцінювати роботу мислення, ретельно зважувати всі «за» і «проти» запланованої гіпотези і піддавати ці гіпотези всебічній перевірці» (Теплов, 1946: 223).

Д. Халперн зазначає, що критичне мислення має набір операцій, які дозволяють знайти напрямок до мети. Операції засновані на вмінні виводити логічні міркування, аналізувати факти, перевіряти гіпотези, приймати рішення.

Вчений Р. Пол трактує критичне мислення як дисципліну, самоврядне явище, що вказує на досконалість відповідно до конкретного способу мислення. Вчені виділяють дві форми критичного мислення: якщо дисципліна служить інтересам однієї особи чи групи, ігноруючи інших людей, то критичне мислення слабке; і якщо дисципліна звертає увагу на інтереси різних людей, то це сильне критичне мислення (Cluster, 2002).

На думку сучасного вченого О. Тягло, критичне мислення – це розумова діяльність, спрямована на виявлення та виправлення власних помилок, правильності міркування та точності висловлювань. Він вважає, що критичне мислення виникає з усвідомлення необхідності помилки в людському пізнанні. Цей тип спеціалізованого мислення ґрунтується на спеціалізованих наукових знаннях та базовій логіці (Tax, 1999: 210).

У концепції громадянської освіти в Україні критичне мислення – це здатність людини боротися з тенденціями до однозначного та догматичного сприйняття світу, вміння аналізувати проблеми з різних точок зору, використовувати інформацію з різних джерел, об’єктивно витягувати факти суб'єктивної думки, логічні висновки необ'єктивних припущень. Це вміння людини реально визначати причини та передумови наявних проблем у житті та бажання докласти зусиль для їх вирішення на практиці (Концепція нової української школи. URL: https://www.kmu.gov.ua/склад/application/media/reform/ukrainska-shkola-compressed.pdf).

Отже, у сучасній педагогіці існує багато визначень поняття «критичне мислення». Під час вивчення критичного мислення ми будемо розуміти один тип мислення, який спрямований на аналіз, синтез, оцінку об’єктів, які вивчаються і розглядаються, які ми не сприймаємо як належне, а ставимо під сумнів прочитане, почуте, сказане чи написане. Це загальний термін, який використовується для визначення необхідних способів мислення та навичок, які сприяють прийняттю ефективних рішень.

Психологічний аналіз та педагогічна література (Crawford, 2016, Cluster, 2015; Pometun, Gupan, 2019, Zorkina, 2002) можуть виділити функції критичного мислення. Регулююча функція призначена для формування досвіду розумної дії та навчання руху суб’єкта на основі об’єктивних умов. Ця функція втілює перехід від попереднього рішення задачі чи задач до остаточного. Функція оцінювання – оцінка власних і чужих думок. Функція ініціації має на меті виявлення та виправлення когнітивних аргументів. Якщо є суперечливі дані, конкретні проблеми, ця функція може допомогти вам знайти потрібну інформацію та вирішити проблему. Функція корекції спрямована на раціональний підбір необхідних матеріалів, отримання інформації. Учні також повинні коригувати свої дії за допомогою вчителя чи інструктора, оскільки свідоме ставлення до результатів має бути стимулом для майбутньої діяльності. Прогностична функція передбачає зосередженість на майбутніх діях, у майбутньому в цілому. Учні, здатні передбачати процес вирішення проблеми, передбачати розвиток ситуації, мають високий рівень критичного мислення. Функції моделювання передбачають створення моделей дій і результатів. Що стосується теоретичної фізики, то ці функції включають створення математичних моделей об’єктів дослідження; орієнтацію процесів мислення учнів на абстрагування та ідеалізацію. Функція інформації включає отримання й розуміння інформації. Комунікативна функція зосереджена на конструктивному обміні думками про особливості вивчення теми та отримані результати. Мотиваційна функція передбачає пошук важливості інформації, пробудження та стимулювання інтересу до вивчення теми. Функція систематизації спрямована на аналіз, осмислення та систематизацію, універсалізацію знань, побудову їх у певній системі.

Вчителі, які навчають критичному мисленню, використовують таксономію (класифікацію від простого до складного) до освітніх цілей і результатів Бенджаміна Блума (Паметун, Сущенко, 2017).

Систематика Б. Блюма використовується вчителями не лише для планування навчальних завдань, а й як основа для розвитку критичного мислення молодших школярів, оскільки дає вищий рівень мислення, пов’язаний з розумовою операцією критичного мислення.

Таксономія графічно описана як піраміда з ієрархічною структурою (див. Додаток А). Перші три елементи (знання, розуміння, застосування) є нижчими рівнями знання та навчання, тоді як наступні три (аналіз, синтез, оцінка) є вищими рівнями мислення.

У 2001 році група вчених під керівництвом Л. Андерсона і Д. Кретволла опублікувала переглянуту таксономію Блума «Таксономія викладання, навчання та оцінювання: переглянута таксономія освітніх цілей Блума» (див. Додаток Б).

У переглянутому варіанті всі категорії виражені дієсловами, а три категорії перейменовані. Основна відмінність полягає в тому, що Андерсон і Кретволл створили систему, де встановили, що діти навчаються на рівні знань: фактичному (знання основних фактів), концептуальному (знання взаємозв'язку між основними елементами системи), процесуальному (знання дослідницької діяльності, методів і способів дії) і метакогнітивному (пізнання особливостей власного мислення), і на рівні процесу (запам’ятовування, розуміння, застосування, аналіз, оцінка, створення).

Вчителі разом із учнями піднімаються по драбині від нульового рівня когнітивних процесів до вершини. Рівень «запам’ятовування» передбачає відновлення знань з довготривалої пам’яті, розпізнавання, пригадування. На рівні «осмислення» учні молодшого шкільного віку демонструють розуміння вивчених фактів. Наприклад, учні розпізнають значення слова, застосовуючи його в контексті різних речень. Завдання рівня «прикладний» створюють можливості для використання набутих знань та навичок у нових навчальних ситуаціях. Етап «аналізу» включає вміння учнів встановлювати зв’язки між ідеями, критично мислити та ділити інформацію на частини. Учні досягають рівня «оцінювання», коли вміють оцінювати різноманітні явища та поняття. Молодші школярі знаходять ефективні рішення різноманітних проблем, узагальнюючи висновки на основі власних знань і вмінь. Рівень «креативності» є основною метою навчання учня початкової школи. На останньому рівні молодші школярі демонструють вміння застосовувати знання та навички для створення нових продуктів або отримання інформації.

Такий підхід дозволяє побудувати навчання як поступовий розвиток кожного з цих навичок мислення, з особливою увагою до процесу мислення учня. Він пов’язує процес навчання учнів молодшого шкільного віку критичному мисленню із систематикою Блума та Андерсона-Кретволла. Таксономії цілей та результатів навчання класифікують декілька результатів навчання (навички та вміння учнів), які також є ознакою розвитку критичного мислення.

Критичне мислення, на думку вчених, розглядається як наукове мислення, його суть полягає в тому, щоб приймати рішення виважено і самостійно. Коли ви почали його розробляти? Чи не рано йти в початкову школу? Які рішення можуть прийняти першокласники? Може, почекати, поки вони стануть дорослими? Не варто так думати! Необхідно якомога швидше почати розвивати критичне мислення. Крім того, цей процес повинен бути постійним. Критичне мислення учнів можна і потрібно розвивати на кожному уроці. І чим раніше ми почнемо це робити, тим краще! Адже чим старша людина, тим важче прийняти нове і відмовитися від засвоєних і перевірених роками звичок, особливо сумнівних.

1.2. Особливості розвитку критичного мислення

Розглянувши сутність поняття «критичне мислення», розглянемо особливості розвитку критичного мислення молодших школярів.

Розвиток критичного мислення дитинства – це процес переходу мислення від емпіричного рівня пізнання (наочно-дійове мислення) до науково-теоретичного рівня (критичне мислення) з подальшою структурою взаємопов’язаних компонентів, де компонентами є власне саме критичне мислення, техніка (логіко-проблемні навички). що забезпечує цілісну функцію критичного мислення (табл., 2015).

Розвиток критичного мислення є дуже важливим аспектом не тільки в навчанні, а й у повсякденному житті. Щоб навчити молодших школярів критично мислити, треба навчитися правильно запитувати, навчитися аналізувати, робити висновки, вирішувати проблеми.

Розвиток критичного мислення у молодших школярів є основним завданням початкової освіти. Критичне мислення є загальною навичкою для всіх компетенцій Нової української школи.

Для розуміння можливості формування критичного мислення у молодших школярів ми звернулися до концепцій Дж. Дьюї, Ж. Піаже, Л. Виготського (Дубравіна, 2002).

Педагогіка мислення виділяє три підходи. При першому підході мислення молодших школярів розвивається самостійно, навчаючись у школі.

При другому підході мислення потрібно розвивати спеціально, для цього необхідно ввести в шкільну програму додатковий предмет, на якому діти будуть удосконалювати своє мислення, розгадуючи ребуси та логічні задачі.

Третя вимога – розвиток мислення безпосередньо в учнівському середовищі: вдома та в школі.

Відвідування школи – важлива ситуація в житті дитини. Діти опиняються в незнайомому оточенні, їм доводиться виконувати певні функції та «жити» в школі та класі (Braiclo, 2014).

Особливий період у житті дитини – молодший шкільний вік. У цей період відбувається зміна соціального статусу, психічної функції. Коли діти приходять до школи, це ґрунтується на словесному та логічному мисленні. На цьому етапі розвитку необхідно будувати початкові уявлення про критичне мислення як нову форму інформації та явищ навколишнього середовища. Наприкінці молодшого класу відбувається сплеск учнівської науково-дослідницької діяльності. Учні починають формулювати запитання, на які намагаються знайти відповіді. На цьому етапі підвищується самостійність розумової діяльності та реалізується критичне мислення (Гавриш, 2010).

У процесі навчальної діяльності учні початкових класів повинні вибудовувати такі структурні елементи критичного мислення, як відображення позитивних і негативних сторін об'єктів знань; здатність відрізняти суб'єктивні думки, отримані від думок, заснованих на фактах; знайти спосіб вирішення знайдених помилок.

Тому розвиток критичного мислення необхідно реалізовувати в порядку, пов’язаному з вирішенням навчальних завдань.

Важливою умовою розвитку критичного мислення є створення проблемних ситуацій під час навчально-виховного процесу. Він характеризує психічний стан молодших школярів, що виникає в процесі виконання завдань, для виконання яких немає готових засобів і потребує засвоєння нових знань про предмет, методи чи умови його виконання. Саме вирішення проблем навчає принципам, стратегіям і процедурам критичного мислення.

Потреба в критичному мисленні виникає, коли діти стикаються зі складними ситуаціями вибору, які потребують ретельного розгляду та оцінки. Цей тип мислення характеризується тим, що процес мислення нестандартний, неоднозначний і не має готових рішень. Це означає, що результатом навчання технології критичного мислення є особистісна зміна учнів: вони перебудовуються та отримують нові знання, знаходять шляхи вирішення проблем. Від висловлення простих оціночних думок до основних аргументів учні переходять до оволодіння кращим способом мислення – вмінням проводити багатофакторний аналіз (Редков, 2013).

Будь-який тренінг, спрямований на вдосконалення мисленнєвих здібностей молодших школярів, має на меті реалізувати все, що було досягнуто. Тому необхідно використовувати в навчальній діяльності проблемно-пізнавальні завдання, які дозволяють підготувати учнів до застосування наявних умінь і навичок у розв’язанні різноманітних завдань поза школою в реальних ситуаціях.

Вирішенню інших педагогічних завдань сприяє і зміст, і організація роботи вчителя та учнів, пов’язані з формуванням спрямованості на критичне засвоєння інформації та навчанням правильному формулюванню критичних думок.

Наприклад, навчити учнів здобувати самопізнання та включати результати раціональної навчальної роботи в майбутню діяльність.

Розвиток критичного мислення учнів початкових класів вимагає вміння аналізувати завдання, оцінювати факти, порівнювати, розуміти причину помилок. У процесі критичного мислення переважає розумова операція порівняння. Тому важливо виявити рівень розвитку критичного мислення дітей та надати їм необхідну допомогу.

Розвиток критичного мислення молодших школярів є важливим етапом розвитку особистості. Критичне мислення виявляє здатність учнів до самооцінки явищ навколишнього середовища, фактів, інформації, наукових знань, думок і висловлювань інших, вміння розрізняти позитивні та негативні сторони (Загашена, 2003).

1.3. Опис застосування технологій критичного мислення

Метою технології критичного мислення є розвиток навичок мислення учнів як у навчанні, так і в повсякденному житті; формування людей, готових жити в постійно мінливому світі, здатних аналізувати і розуміти інформацію, різні аспекти процесів і явищ, вчитися і самовдосконалюватися, приймати ефективні рішення.

Побудова технологій розвитку критичного мислення спрямована на навчання навикам. Це може бути використання мовленнєвих операцій, отримання інформації, постановка різних видів запитань, використання різних джерел пошуку, вміння розрізняти різні типи запитань, вміння розрізняти факти та думки, здатність розуміти й оцінювати висловлювання інших, вміння формувати думки, вступати в бесіду з іншими людьми, знаходити рішення проблемних ситуацій.

Технологію розвитку критичного мислення молодших школярів вчитель може використовувати на різних предметах початкової школи.

Метою вчителя стоїть завдання створити ситуацію успіху для розвитку особистості учня. Тобто створити такі сприятливі умови, щоб школяр відчував радість досягнення, вірив у свої сили. Наставник повинен допомогти учневі зрости в умовах досягнення, дати відчути радість від долання труднощів. Для подолання ситуації успіху вчитель може використовувати такі прийоми, як радість класу, лінія горизонту, авансування.

Вихователь повинен забезпечити успішний стан навчального процесу, який він реалізує. І це має працювати для індивідуальних і групових заходів. Потрібний певний психолого-педагогічний вплив, щоб допомогти дітям досягти успіху в діяльності. Вчителі повинні мати силу сугестивного впливу через елементи педагогічних прийомів.

Треба розуміти, що навчити дітей критично мислити одного дня буде недостатньо. Вчителю необхідно поступово вибудовувати критичне мислення.

Використання технологій розвитку критичного мислення при викладанні навчальних дисциплін як на уроках, так і в позааудиторній роботі створює додаткову мотивацію до навчання.

Молодші школярі вивчають матеріали лише за умови, що це їм подобається. Тому потрібно щільно годуватися до уроків. Використовуючи технологію критичного мислення у навчально-виховному процесі стимулюємо загальну енергійність молодших школярів, сприяємо створенню продуктивного освітнього оточення, й утвердження єдиного характеру навчання та самонавчання (Сиротенко, 2003).

За своїм змістом технологія розвитку критичного мислення молодших школярів має інноваційний характер, який зобов’язує від учнів застосовування нових знань, спираючись на вивчений раніше матеріал. Вимагає від учнів діяти та приймати рішення самостійно, розв’язувати проблемні задачі. Вимагає пошуку нової інформації та застосування її в повсякденному житті.

Отож, ефективність впровадження цієї технології в початковій школі спричиняє до того, щоб молодші школярі не тільки вивчали її як навчальну технологію, але й використовували свої знання на практиці.

Висновки до розділу 1

У сучасному світі мислення людині потрібно неоднозначно відчувати навколишній світ новою інформацією, вміти різноманітно розглядати проблеми, користуватися багатьма джерелами, відокремлювати об’єктивні факти від суб’єктивних думок, логічних ситуацій забобонів, припущень.

Основною метою НУШ є розвиток критичного мислення молодших школярів.

У сучасній педагогіці існує багато сутності поняття «критичне мислення», що використовується в першому розділі, ми розглянули деякі з них.

Під час вивчення критичного мислення ми будемо розуміти один тип мислення, який спрямований на аналіз, синтез, оцінку об’єктів, які вивчаються і розглядаються, які ми не сприймаємо як належне, а ставимо під сумнів прочитане, почуте, сказане чи написане.

Це загальний термін, який використовується для визначення необхідних способів мислення та навичок, які сприяють прийняттю ефективних рішень.

Теоретичний аналіз особливостей розвитку критичного мислення щодо молодших школярів показав, що розвиток критичного мислення є невід'ємним етапом розвитку особистості.

Критичне мислення свідчить про здатність учнів до самооцінки явищ навколишнього середовища, фактів, інформації, наукових знань, думок і висловлювань інших, вміння розрізняти «за» і «проти».

Дослідження особливостей технології розвитку критичного мислення по відношенню до молодших школярів показують, що ця технологія спрямована не на механічне запам’ятовування інформації, а на осмислений процес її сприйняття, формулювання та вирішення проблем.

Тобто технології пропонують підхід до навчальної діяльності, коли учні вчаться критично аналізувати, будувати власні думки, критикувати нову інформацію та досліджувати.

РОЗДІЛ 2. МЕТОДИКА РОЗВИТКУ КРИТИЧНОГО МИСЛЕННЯ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

2.1. Структура уроку за технологією розвитку критичного мислення молодших школярів

Особливістю педагогічної технології розвитку критичного мислення є структура уроків.

Вивчення розвитку критичного мислення складається з етапу виклику, етапу розуміння та етапу рефлексії.

Перший етап передбачає активізацію наявних знань, пробудження інтересу до нової інформації. У процесі проведення етапу виклику важливо дати можливість молодшим учням висловити свою думку щодо теми чи питання, яке зараз досліджується. Вчителі повинні заохочувати учнів до пізнавальної діяльності.

Вчителю на уроці необхідно скласти асоціації з дослідницьких проблем, які самі по собі будуть серйозним і стимулюючим активізуючим фактором для подальшої роботи.

Вчителі можуть створити складну ситуацію за допомогою вмілих запитань. Учні пригадують відому їм інформацію по темі, роблять припущення та вказують питання, на які вони хотіли би отримати відповіді (Трубінова, 2015).

Таким чином, на етапі виклику народжуються початкові знання: оновлюється досвід, даються питання, на які потрібно відповісти – тобто інформація, яку потрібно перевірити, доповнити, вивчити.

Фаза мислення передбачає роботу з новою інформацією, а технологічні методи та прийоми розвитку критичного мислення допоможуть підтримувати активність учня.

Під час роботи з інформацією учні відповідають на запитання, що виникають під час виконання завдань, відзначають нові цілі та завдання, пов’язують наявні знання з новими, формують власні позиції та систематизують знання. Важливим критерієм розвитку критичного мислення на цьому етапі є відстеження розуміння при роботі з новим матеріалом (Гагін, 2003).

Наставнику потрібно виділяти досить багато часу для реалізації смислової стадії, оскільки саме тут молодші школярі тренують когнітивні процеси сприймання, розуміння, переробки інформації та відтворюють це у своєму мовленні.

Стадія рефлексія спрямована на роздуми, формування особистої думки щодо навчального матеріалу. Учителі повинні проводити обговорення матеріалу, щоб учні могли оцінити та показати, як їхні знання змінюються від етапу завдання до етапу роздумів.

Рефлексія є необхідною умовою для того, щоб учні та вчителі бачили організаційну схему навчальної діяльності, проектували відповідно до своїх цілей, розмірковували над проблемами, що виникають, оцінювали навчальну діяльність та результати (Богданович, 2001).

Основною метою третього етапу є діяльність учнів і вчителів. У процесі рефлексії учням важливо вміти оцінювати власний шлях від початку вивчення нового матеріалу до його розуміння.

Тому виконання технологічних етапів розвитку критичного мислення має бути поступовим і системним. Усі етапи слід застосовувати поступово, оскільки вони сприяють складним психічним процесам. Ця властивість технології розвитку критичного мислення значно розширює сферу застосування.

Ці фази успішно трансформовані сучасними педагогами у п’ять основних етапів навчання критичного мислення.

Перший етап навчання – розминка. Часто уроки в початковій школі починаються з розминки, це допомагає замінити організаційний час.

Основна функція – створення сприятливого психологічного клімату на уроках початкової школи.

Під час розминки бажано використовувати такі методичні прийоми, як класне задоволення, лінії горизонту та прогрес.

Другий етап навчання – раціональне навчання. Цей етап включає постановку цілей і завдань навчання, розвиток внутрішньої мотивації до вивчення окремих тем і предметів загалом.

Учні краще навчаються, коли розуміють, що саме для них потрібно на уроці.

Третій етап навчання в початковій школі – це актуалізація опорних знань і вмінь.

Навчання в початковій школі починається з етапу актуалізації, коли вчителі дають учням завдання, які допоможуть їм пригадати ідеї, знання, навички, зробити інвентаризацію, поміркувати та запитати про теми, які вони вперше вивчили.

На цьому етапі вчителі перевіряють рівень знань та обізнаності самих учнів, допомагаючи сформувати орієнтацію на вивчення нових тем.

Наступний етап навчального пізнання – розуміння, усвідомлення учнями матеріалу, що викладається.

Це центральна частина навчання, що вимагає аналізу та синтезу (поділ об’єктів навчання на частини та їх об’єднання на новій основі), визначення головного (що учні, наприклад, повинні визначити основні ідеї, знайти ключові слова та поняття, сформулювати назви, складати плани певного тексту тощо), порівняння (тобто встановлення подібності та відмінності між їх окремими об’єктами чи елементами та ознаками), абстрагування та конкретизація, які потребують видимого відхилення від певної ознаки об'єктів і виділити необхідну в певних ситуаціях аргументацію, доказ (Паметун, 2007).

На цьому етапі учні мають відчути нову інформацію, зрозуміти вміння висловити інформацію своїми словами, зробити висновки про адекватність певної інформації, об’єднати кілька ідей в одну нову ідею, створити нові варіанти ідей.

Учень знайомиться з новою інформацією, аналізує, визначає своє особисте розуміння, а вчитель найменше впливає на учня. Етап передбачає розвиток навичок інформаційної співпраці, самостійної роботи, основних моментів, сутності, формування в учнів компетенцій з предмету.

Важливо розуміти, що оволодіння завжди передбачає наявність кількох «хвиль». Потрібно кілька «підходів» учнів до одного й того самого змісту, щоб вони могли його «зрозуміти». Крім того, такі підходи повинні бути різноманітними, не повторюючи початкові етапи сприйняття. Наприклад, у математиці це засвоєння теорії, а потім розв’язання поступово ускладнених прикладів. Кожен спосіб роботи учнями з матеріалом вносить розуміння до його змісту. Іноді сам метод важливіший за зміст інформації. Тільки так ми можемо забезпечити розумовий розвиток учнів. Коли навчальний процес пасивний, учні там «залишаються» без запитань, без інтересу до результатів. Коли навчання є активним, учні постійно «шпигують», спостерігають, хочуть відповідати на запитання, потребують інформації для вирішення проблеми або розмірковують з іншими про те, як виконати завдання (Паметун, 2007).

На етапі розуміння, коли учень молодшого шкільного віку знаходить нову інформацію чи ідеї, читає тексти, дивиться фільми, слухає лекції, він вчиться відстежувати нове розуміння та ігнорувати прогалини в ньому, а писати, запитуючи, що він хоче. не розуміти, уточнювати інформацію для майбутнього. Час від часу слід пропонувати учням висловити, як вони розуміють значення зрозумілих і незрозумілих слів. Привчати дітей до такого самоспостереження потрібно поступово.

Побудова та закріплення нових знань і методів діяльності на цьому етапі уроку має відбуватися за допомогою різноманітних методів і прийомів активної самостійної роботи. Є два обов’язкових елементи – індивідуальний пошук учнів та обмін думками в групах чи громадських колах, причому особистий пошук має передувати обміну думками.

П’ятий етап у вихованні – рефлексія.

На цьому етапі уроку слід узагальнити, систематизувати основні думки; інтерпретувати нові поняття, ідеї; обмінятися думками; перевірка цих ідей під час обдумування процесу навчання, що відбувся; виявити особисте ставлення до матеріалу та процесу навчання; оцінювати власні навчальні курси, результати тощо.

Етап передбачає усвідомлення того, що робиться на уроці, демонстрацію знань і як отримані знання можна застосувати, можливість подумати про підвищення якості роботи, визначення необхідності корекції. Обов'язковою ознакою на етапі рефлексії є питання. Учні ставлять запитання і відповідають на інші запитання, здійснюють контроль і самоконтроль, корекцію знань, отриманих на уроці.

Рефлексія є одним із важливих етапів навчання у розвитку критичного мислення. Підводячи підсумок уроку, рефлексія розглядається як процес, звернений до початку уроку, що дозволяє учням озирнутися на події, порівняти цілі з досягнутими результатами, побудувати необхідний план корекції. Рефлексія розбирає зроблений зміст і узагальнює знання, які необхідно засвоїти, вибудовуючи зв’язки між тим, що вже відомо, і тим, що потрібно вивчати в майбутньому.

Усі уроки побудовані за такою структурою: вступна частина уроку (5-7 хвилин) є етапом актуалізації опорних знань і вмінь та мотивації до навчання. У літературі критичного мислення цей етап називається «викликом». На цьому етапі діти разом з педагогами «освіжають» свої знання, уявлення, вміння, «інвентаризують» ці знання, зосереджують увагу на нових темах, готують сприйняття нових ідей, формують позитивне ставлення, інтерес до процесу навчання.

В основній частині уроку (27-35 хв. уроків) учні формують знання та вміння, формують власне ставлення до теми.

Завдання заключної частини уроку (до 10 хв.) полягає в рефлексії над процесом і результатами навчальної діяльності.

Приклади уроків про технології розвивають критичне мислення молодших школярів (див. додаток В).

2.2. Стратегії (методи) розвитку критичного мислення на уроках

Для того, щоб учні вчилися мислили, виділяли найголовніше, висловлювали свої думки до теми вчитель початкової школи повинен застосовувати на уроках методи, які роблять навчальний процес цікавим.

Розглянемо деякі прийоми розвитку та формування критичного мислення дітей молодшого шкільного віку.

За допомогою «мозкового штурму» можна створити безліч ідей на будь-яку тему.

Учні молодшого шкільного віку можуть проводити мозковий штурм окремо, в парах, у малих групах або в класі. Цей спосіб повинен тривати не більше десяти хвилин.

Молодші школярі можуть висловлювати всі думки з певної теми. Якщо навіть ідея учня некоректна, вчитель повинен допомогти розвинути, модифікувати цю ідею без жодної критики.

Наприклад, розглянемо формування критичного мислення на уроці «Я досліджую світ» під час вивчення теми «Космос». Бажано, якщо тема абсолютно нова, спочатку надати базові знання та навички. Ми можемо показати молодшим школярам коротке відео про простір. Потім запропонуйте записати через мозковий штурм те, чого діти навчилися. Залишимо на мить «кущ» і продовжимо вивчення теми. Наприкінці уроку попросіть учнів підвищити свої знання. Для цього візьміть маркер або крейду іншого кольору і разом з дітьми запишіть нове твердження. Разом проаналізуйте обсяг знань, які діти отримають на уроці.

За допомогою цієї техніки вчитель може краще зрозуміти навчальний матеріал, що саме учні краще засвоїли.

Метод «Асоціативний кущ» слід використовувати в процесі ознайомлення з новим матеріалом або при повторенні матеріалу, що вивчається. Це метод спонукає учнів до вільного мислення про певний предмет чи зображення.

Суть методу полягає в тому, що на початку роботи вчитель одним словом визначає тему, яку необхідно уважно вивчити, а учні обирають асоціацію на цю тему.

Вчителі можуть використовувати «асоціативний кущ» у груповій, парній та індивідуальній роботі.

Наприклад, на минулому уроці ви з дітьми вивчали тему «Космос». Відповідно до актуалізації опорних знань дітям можна запропонувати створити асоціативний кущ на тему «Космос».

Стратегія «Тонкі запитання, товсті запитання» організовує опитування на певні теми, доцільно використовувати на етапі рефлексії. Перед вивченням теми вчителі заздалегідь готують запитання.

Опитування поділяється на два типи запитань. Перший тип – це «тонке» запитання, яке дає коротку відповідь «так чи ні» і починається, наприклад, так: хто ...? Що…? Це правда ...? Це правда ...? Чи можливо, що ...? Ви згодні з...? Як вас звати ...? Другий тип — «товсті» запитання, які вимагають вичерпної відповіді від молодшого школяра.

Наприклад, на уроці «Я досліджую світ» при вивченні теми «Космос» наприкінці уроку можна дати учням самостійну роботу, використовуючи «тонкі» та «товсті» запитання.

Щодо стратегії «Прогнозування», то вона стимулює пізнавальну активність учнів, порівнюючи ідеї з власним текстом (фільмами, презентаціями тощо), сприяючи «поглибленню теми». Рекомендується використовувати на етапі осмислення матеріалу.

Передбачення можна здійснювати за назвою твору, за ключовими фразами до тексту, за частиною тексту, за картиною, малюнком, за частиною переглянутого фільму.

Наприклад, при вивченні теми «Василь Сухомлинський. Оповідання «Соромно перед соловейком»» для уточнення вивченого матеріалу учням можна запропонувати скласти «сенкан» зі словом «пір’я». Учитель ставить запитання «Прочитай назву твору», «Як ти розумієш слово сором?», «Чому тобі соромно?», «Як це відчуваєш?», «Як ви думаєте, про що ця історія?», «Які події описані?» тощо.

Стратегія «Прогноз» має ґрунтуватися на фактах, щоб учням не доводилося вгадувати наступні події, а думати на основі аналізу роботи.

Щодо методу «Кубування», то основним елементом для реалізації розвитку критичного мислення є куб. За допомогою «Кубування» ви можете разом з учнями пояснити обрану тему. Кубики можна використовувати на будь-якому уроці в початковій школі, якщо потрібно розглянути конкретний предмет або явище.

Для узагальнення та систематизації знань слід використовувати кубізацію. На кожній поверхні куба позначаємо команди «пояснити», «порівняти», «встановити асоціацію», «проаналізувати», «знайти застосування», «пропонувати аргумент за чи проти».

Наприклад, при вивченні теми «Акваріум» вчитель може задати такі запитання, як «Опишіть зовнішній вигляд акваріума», «Порівняйте акваріум із пташиною кліткою», «Створіть асоціацію зі словом акваріум», «Проаналізуйте будову акваріума», «Напишіть, для чого використовується акваріум», «Як ви ставитеся до людей, які використовують акваріум для утримання тварин? Поясніть чому».

Стратегія розвитку критичного мислення Сенкана може бути використана для систематизації, закріплення та узагальнення вивченого матеріалу.

«Сенкан» – це вільна байтова форма з п’яти рядків, яка не має рими.

У Сенкана свої правила письма.

Першим рядком є тема, певне поняття, якому присвячений вірш. Зазвичай це слово іменник.

Другим рядком є два прикметники, якими описують обране поняття.

Третій рядок – це три дієслова, які показують, що робить концепція або що з нею відбувається.

Четвертий рядок – це фраза з чотирьох слів, яка веде до вашого прославлення концепції.

П'ятий рядок – одне-два слова, в яких дитина висловлює власні почуття, пов'язані з цим поняттям.

Стратегія «Кластер» використовується на етапі осмислення та стадії рефлексії.

Для того, щоб організувати роботу з цієї стратегії необхідно спочатку визначити тему, яка буде розглядатися, визначити смислові поняття, які будуть стосуватися цієї теми.

Своєю чергою, кожне поняття має визначити свої підпункти. «Кластер» корисно використовувати у тому випадку, коли в процесі роботи вичерпується запас думок чи ідей. Для того, щоб застосувати стратегію на уроці, вчителю необхідно запропонувати написати в центрі аркуша ключове поняття або слово, що буде стосуватися вивченої теми. Наступним кроком мають бути записані слова, які відповідають вище вказаному поняттю. Від цих слів мають бути записані похідні слова, що належить до основного поняття чи теми. Результатом такої роботи є структура, що графічно зображує міркування школярів. Вона визначає інформаційний простір зазначеної теми.

Учень повинен використовувати свою уяву і записувати всі свої думки до поняття, спробувати побудувати якомога більше зв’язків.

Метод «кластер» може застосовуватися практично на всіх уроках, при вивченні самих різних тем. Форма роботи може бути індивідуальною, груповою, колективною. Вона визначається залежно від поставлених цілей і завдань, можливостей вчителя та учнівського колективу.

Кожен із методів при правильному виборі може якнайкраще забезпечити рівень засвоєння учнями окремих елементів змісту (знань, умінь, цінностей, творчого досвіду тощо) і має власну спрямованість на конкретні результати навчання. Щоб правильно оцінити метод, важливі два моменти. По-перше, вчителі мають власний досвід «переживання» методу в «ролі» учнів молодшого шкільного віку під час навчання. По-друге, слідувати інструкціям щодо застосування методу, що зазвичай вказує напрямок методу (Паметун, 2007).

Висновки до розділу 2

Особливістю педагогічної технології розвитку критичного мислення є структура уроків.

Для ефективного навчання вчителі повинні покладатися на стадію виклику, стадію міркування та стадію роздумів.

Три етапи слід застосовувати поступово, оскільки вони сприяють складним психічним процесам. Розвиваючи критичне мислення, учні молодшого шкільного віку повинні застосовувати методи та прийоми, відповідні технологічному етапу. Особливістю цієї технології є відсутність категоричної та мовленнєвої критики вчителів, надання учням можливості самопізнання в процесі здобуття знань.

Для розвитку критичного мислення молодших школярів достатньо ефективні методи, що створюють творчий навчальний процес, навчають учнів мислити, виділяти, міркувати та вирішувати власні думки.

Уроки мають бути розроблені так, щоб кожен учень відчував себе дослідником, який самостійно здобуває знання, має можливість порівнювати, протиставляти, шукати і знаходити істину, доводити гіпотези у спілкуванні з однокласниками та вчителями.

Для кожного етапу технології організовано стратегії, що дозволяє виконувати завдання кожного етапу в організації навчальної діяльності на уроках НУШ.

Навчання критичного мислення в початковій школі є ефективним способом удосконалення критичного мислення молодших школярів.

ВИСНОВКИ

Під час написання курсової роботи нами були підведені такі підсумки:

1. На основі аналізу психолого-педагогічної літератури визначили сутність поняття «критичне мислення», а саме мислення, яке спрямоване на аналіз, синтез, оцінювання об’єкта, що вивчається та розглядається, в якому ми не сприймаємо речі як потрібне, а ставимо під сумнів те, що читаємо, чуємо, говоримо чи пишемо.

Теоретичний аналіз особливостей розвитку критичного мислення відносно молодших школярів показав, що розвитком критичного мислення є складовий етап особистісного розвитку. Критичне мислення показує здатність учня самостійно оцінювати явища довкілля, дійсність, інформацію, наукові знання, думки та твердження інших людей, уміння розрізняти позитивні та негативні аспекти.

2. Теоретично розглянули структуру уроку за технологією розвитку критичного мислення, а саме стадії технології розвитку критичного мислення, етапи уроку критичного мислення та структуру будування уроку в початковій школі.

У Додатку В подано уроки про технології розвитку критичного мислення у молодших школярів.

3. Зрозуміли шляхи розвитку критичного мислення учнів у початковій освіті, а саме: «Мозковий штурм», «Асоціативний кущ», «Тонкі запитання, товсті запитання», «Передбачення», «Прогноз», «Кубування», «Сенкан», «Кластер».

Отже, застосування стратегій розвитку критичного мислення робить навчання цікавим, вчить учнів думати, виділяти основне, висловлювати власні думки та самостійно вирішувати різноманітні завдання.

скачати