1   2
Ім'я файлу: Коледж Методичка_АТП.doc
Розширення: doc
Розмір: 449кб.
Дата: 21.11.2020

Міністерство освіти і науки України


Технічний коледж

Національний університет водного господарства та природокористування

Технічний коледж

Методичні вказівки


до виконання курсового проекту

з дисципліни "Автоматизація технологічних процесів"

для студентів, за спеціальністю

5.05020201 "Монтаж,обслуговування засобів і систем автоматизації технологічного виробництва"




Рівне – 2014

Методичні вказівки до виконання курсового проекту

з дисципліни "Автоматизація технологічних процесів"

для студентів, які навчаються за спеціальністю. 5,05020201

"Монтаж, обслуговування засобів і систем автоматизації технологічного виробництва" /Н.В.Кухнюк,. – Рівне:

Технічний коледж НУВГП, 2014.  27 с.


Упорядник: Н.В.Кухнюк, викладач.

©Кухнюк Н.В., 2014 © ТК НУВГП, 2014
Зміст

Вступ……....…………………………………………………………..4

I.Загальні методичні положення…………………………………….4

ІІ.Пояснювальна записка…………………………………………….6

ІІІ.Зміст пояснювальної записки……………………………...….....7

IV. Графічна частина проекту…………………………..………….17

Література…………………………………………………………...19

Додаток 1…………………………………………………………….22

Додаток 2…………………………………………………………….23

Додаток 3………………………………………………………….....24

Додаток 4…………………………………………………………….26

Додаток 5…………………………………………………………….27

Вступ

Метою виконання курсового проекту з дисципліни "Автоматизація технологічних процесів" є практичне засвоєння методів аналізу технологічних процесів як об’єктів автоматичного керування, проектування функціональних схем автоматизації, синтез систем автоматизації. В проекті передбачено розрахунок контуру автоматичного регулювання основного технологічного параметра та розробку функціональної схеми автоматизації (ФСА) технологічного процесцу.


I. Загальні методичні положення
Курсовий проект з дисципліни "Автоматизація технологічних процесів" студенти виконують для закріплення теоретичних знань, отриманих як в цьому, так і в інших попередніх навчальних курсах для розроблення системи автоматизації технологічним процесом та засвоєння правил її проектування.

В результаті виконання курсового проекту студент повинен вміти аналізувати технологічний процес як об’єкт автоматизації, визначати вхідні і вихідні координати об’єкта та основні збурення, виявляти фактори, що визначають ефективність технологічного процесу, синтезувати контури автоматичного регулювання, реєстрації, сигналізації і блокування.

Кожен студент одержує індивідуальне завдання на курсовий проект, в якому вказано:

  1. Типовий технологічний процес в конкретному апаратному оформленні (об’єкт).

  2. Продуктивність технологічної апаратури.

  3. Вимоги до проектованої системи автоматизації технологічного процесу.

Додаткові дані для виконання курсового проекту студент отримує самостійно на основі детального вивчення технічної і патентної літератури, стандартів на норми та правила розроблення систем автоматизації типових технологічних процесів.

Курсовий проект складається з описової частини обсягом 25 – 30 сторінок тексту форматом А4 та графічної частини  один аркуш формату А1.

Рекомендованими об’єктами автоматизації для курсового проекту є типові неперервні технологічні процеси в їх конкретному апаратному оформленні:


  1. Змішування в механічних реакторах-змішувачах.

  2. Змішування в гідравлічних реакторах-змішувачах.

  3. Переміщування рідин.

  4. Переміщування газів.

  5. Нагрівання рідин.

  6. Нагрівання газів.

  7. Охолодження рідин.

  8. Охолодження газів.

  9. Сушіння.

  10. Синтез органічних речовин.

  11. Сепарація газів.

  12. Очищення рідин.

  13. Випарювання.

  14. Випаровування.

  15. Кристалізація.

  16. Абсорбція.

  17. Десорбція.

  18. Екстракція.

  19. Ректифікація.

  20. Адсорбція.

  21. Реакторні процеси.

  22. Нейтралізація.

  23. Денейтралізація.

  24. Конверсія газів.

  25. Формування плівок із пластичних мас.


В окремих випадках, тема курсового проекту може бути запропонована студентом та узгоджена з керівником.


ІІ. Пояснювальна записка
Пояснювальна записка курсового проекту має таку структуру.

Титульна сторінка.

Завдання на курсовий проект.

Вступ.

1. Аналіз технологічного процесу як об’єкта керування.

1.1. Опис технологічного процесу.

1.2. Техніко-економічне обґрунтування проекту.

1.3. Теоретичні основи технологічного процесу.

1.4. Математичний аналіз динамічних і статичних властивостей об’єкта.

1.5. Структурна схема об’єкта.

1.6. Карта технологічних параметрів.

2. Розробка системи автоматизованого керування технологічним процесом.

    1. Аналіз існуючих схем автоматизації технологічним об’єктом.

2.2. Структурна схема системи автоматизації.

2.3. Контури автоматичного контролю, регулювання, сигналізації та блокування.

2.4. Вибір технічних засобів автоматизації.

2.5. Розробка функціональної схеми автоматизації.

    1. Опис функціональної схеми автоматизації.

3. Розрахунок системи автоматичного регулювання.

3.1. Розрахунок параметрів математичної моделі об’єкта регулювання.

    1. 3.2. Вибір та обґрунтування параметрів перехідного процесу.

    2. 3.3. Обґрунтування закону регулювання.

    3. 3.4. Розрахунок оптимальних настроювань регулятора.

    4. 3.5. Моделювання та оптимізація перехідного процесу.

3.6. Розрахунок показників надійності контуру регулювання.

Висновки.

Список літератури.


Пояснювальну записку виконують на стандартних аркушах паперу формату А4 з відступами зверху і знизу по 2 см, зліва 2,5 см, справа 1,5 см, шрифт Times New Roman розміром 14, міжрядковий інтервал  1,5, формули  в редакторі MS Equation 3.0.

Текстовий матеріал оформлюють згідно з вимогами до оформлення наукових розробок та статей. Всі технічні рішення студента повинні бути науково обґрунтовані та узгоджені з керівником. Загальновідомі технічні рішення повинні базуватись на літературних джерелах із використанням відповідних посилань.

Формули, графіки, номограми, таблиці, алгоритми, програми повинні бути пронумеровані і мати відповідні назви.

На всі літературні джерела, наведені в переліку літератури, повинні бути посилання у відповідних розділах.

Кожен розділ описової частини проекту повинен мати заголовок. Не допускається скорочення термінів, за винятком загально-прийнятих. Всі розрахунки виконуються в системі SI. Графічні матеріали та креслення виконуються згідно з вимогами ЄСКД та вимогами до розроблення систем автоматизації. Позначення основних фізичних величин в розрахункових формулах повинні відповідати SI і мати пояснення після першого їх використання в тексті. Позначення специфічних величин і параметрів виконувати згідно з даними довідників та навчальних посібників.

Графічна частина роботи повинна включати функціональну схему автоматизації, інформаційну схему об’єкта автоматизації та результати аналізу основного контуру автоматичного регулювання.
ІІІ. Зміст пояснювальної записки
Титульну сторінку оформлюють відповідно до додатку 1.

Завдання на курсовий проект оформлюють відповідно до додатку 2.

У вступі необхідно подати загальну характеристику технологічного процесу і його призначення. Вказати досягнутий рівень автоматизації даного технологічного процесу та обґрунтувати напрямки вдосконалення системи автоматизації з врахуванням сучасних можливостей програмно-технічних засобів автоматизації та комп’ютерних технологій.

В розділі 1 технологічний процес аналізують як об’єкт автоматизованого керування.

1.1. Розглядають технологічну схему, виділяють основну стадію технологічного процесу. Описують апаратні рішення по реалізації технологічного процесу. Наводять основні технічні показники та режимні параметри роботи технологічного обладнання.

1.2. Визначають і аналізують фактори, що впливають на економічність, продуктивність, інтенсивність, якість, безпеку реалізації та інші особливості даного процесу. Визначають критерій ефективності й мету автоматизованого керування об’єктом.

1.3. Проводять теоретичний аналіз технологічного процесу, встановлюють основні математичні закономірності, на яких базується технологічний процес; за необхідності визначають конструктивно-технологічні параметри процесу та обґрунтовують конструктивні рішення щодо апаратного оформлення процесу [1-6].

1.4. На основі вивчення фізико-хімічних явищ, які відбуваються в технологічних апаратах і машинах, складають рівняння матеріального і теплового балансів в диференціальній формі за всіма компонентами. В результаті аналізу рівнянь динаміки, складених на основі матеріального і теплового балансів, отримують передаточні функції по каналах вхід-вихід та вирази для коефіцієнтів передачі і постійних часу передаточних функцій. Далі від рівнянь динаміки переходять до рівнянь статики, та здійснюють лінеаризацію нелінійних характеристик, розкладаючи нелінійну функцію в ряд Тейлора при збереженні лінійних членів ряду.

1.5. За результатами математичного аналізу, виконаного в пунктах 1.3 і 1.4, визначають координати керування об’єктом, поділяючи їх на вхідні керуючі, вхідні збурюючі і вихідні параметри. В більшості випадків, вихідні параметри підлягають стабілізації, або зміні за певним законом у часі. Вхідні параметри, в свою чергу, поділяють на три групи: параметри зміною яких здійснюється керування об’єктом (регулюючі величини); параметри, які впливають на вихідні величини, але керування за якими ускладнене або неможливе (ці параметри називають збурюючими величинами або впливами); параметри (фактори), що пов’язані зі специфікою роботи технологічного апарата. З урахуванням аналізу технологічного об’єкта та поділом параметрів на вихідні, регулюючі, збурюючі і фактори, пов’язані зі специфікою роботи, складають його структурну (інформаційну) схему. На структурній схемі показують технологічний об’єкт у вигляді прямокутника, а вхідні, вихідні і збурюючи величини  стрілками, зв’язки між окремими величинами  лініями.

1.6. Аналізують структурну схему технологічного об’єкта керування та визначають величини, що найбільш суттєво впливають на хід технологічного процесу оцінюють значення динамічних параметрів об’єкту по окремих каналах збурення та вибирають регулюючі та регульовані координати. Оцінюють динамічні властивості контурів регулювання.

Використовуючи додаткові відомості про технологічний регламент, наукові дослідження технологічного процесу, правила експлуатації технологічної апаратури та вимоги до охорони довкілля, обґрунтовують номінальні значення параметрів і межі їх відхилення. Назви технологічних параметрів, їх номінальні значення та можливі межі відхилень заносять в технологічну карту параметрів, яку складають у вигляді табл.1.

Таблиця 1

Карта технологічних параметрів

№ п/п

Назва параметра

Одиниця вимірювання

Номінальне значення

Допустимі відхилення


















В розділі 2 проводять розробку автоматизованої системи управління технологічним процесом.

2.1. Аналіз існуючих схем автоматизації ТОК проводять з метою використання набутих відомостей для побудови контурів систем автоматичного регулювання та зв’язків між ними, визначення можливостей забезпечення необхідних показників перехідного процесу окремих контурів регулювання з врахуванням конкретних умов роботи об’єкта та забезпечення функціональних ознак проектованої системи.

2.2. Проектування системи автоматизації передбачає розробку її структурної схеми. Під структурою системи автоматизації розуміють сукупність підсистем на які вона може бути розкладена. Графічне зображення структури керування називають структурною схемою. Вибір структури керування технологічним об’єктом суттєво впливає на ефективність її роботи. В курсовому проекті рекомендується однорівнева централізована структура, що складається із технологічного об’єкта керування і системи керування.

2.3. На основі аналізу статичних і динамічних характеристик технологічного об’єкта по окремих каналах зв’язку, виконаних в пунктах 1.5, 1.6, та існуючих схемах автоматизації обґрунтовують контури автоматичного контролю, регулювання, сигналізації та блокування. При виборі контурів автоматичного контролю, регулювання, сигналізації та блокування слід враховувати, що система автоматизації повинна надійно захистити технологічне обладнання, оперативний персонал та навколишнє середовище. Крім того, система автоматизації при мінімальних технічних засобах повинна забезпечувати найбільшу кількість функціональних можливостей. Обсяг одержуваної технологічної інформації повинен бути достатнім для розрахунку техніко-економічних показників та прогнозування надійної роботи системи.

Рекомендації щодо вибору контурів автоматизації та засобів їх реалізації містяться в довідковій літературі галузевих проектних організацій.

Враховуючи сучасні тенденції автоматизації, рівень науково-технічної підготовки об’єкта до автоматизації та функціональні можливості сучасних засобів автоматизації, визначають функціональні ознаки систем автоматизації по окремих каналах технологічного об’єкта та параметрах. Вибрані і обґрунтовані функціональні ознаки зводять у табл. 2.

Таблиця 2

Функціональні ознаки контурів автоматизації


№ з/п


Обсяг

автоматизації

Назва

параметра

Індикація

Реєстрація

Дистанційне керування

Захист

Блокування

Автоматичне регулювання

Сигналізація

1

2

3

4

5

6

7

8

9






























2.4. Для побудови функціональної схеми автоматизації (ФСА) спочатку необхідно обґрунтувати і вибирати комплект технічних засобів автоматизації (ТЗА), якими оснащуються вибрані контури автоматизації. При виборі ТЗА необхідно враховувати особливості технологічного процесу, умови пожежо- і вибухонебезпечності, агресивність і токсичність оточуючого середовища; параметри і фізико-хімічні властивості контрольованих середовищ; необхідну точність та швидкодію засобів. Систему автоматизації технологічного процесу реалізують, як правило, на базі серійних ТЗА з уніфікованими вхідними та вихідними сигналами. При цьому слід передбачити можливості сумісності обладнання, для чого можуть використовуватися відповідні перетворювачі. Для об’єднання в систему ТЗА повинні забезпечувати функціональні ознаки окремих контурів регулювання. Всі вибрані з каталогів ТЗА заносять у зведену таблицю – специфікацію на ТЗА за формою табл.3.

Для успішного виконання цього завдання слід використовувати знання, набуті в курсах "Технологічні вимірювання і прилади" та "Технічні засоби автоматизації".

Таблиця 3

Специфікація на технічні засоби автоматизації

№ п/п

Поз.

на ФСА

Назва параметра

Номінальне значення

Назва засобу та коротка техн. характерис-тика

Тип

Кількість

1

2

3

4

5

6

7























Графу 5 специфікації заповнюють таким чином, щоб даний засіб можна було замовити в комплектуючих організаціях. Форма замовлення окремих засобів наводиться в каталогах.
2.5. Використовуючи результати аналізу інформаційної схеми об’єкта (пункти 1.5, 1.6), на технологічній схемі визначають точки відбору сигналів вимірювання та введення керуючих впливів, відокремлюють основні та додаткові канали проходження сигналів, складають окремі контури регулювання, які компенсують вплив збурень. У разі потреби контури регулювання взаємопов’язують. Для складних технологічних процесів ФСА окремих технологічних об’єктів об’єднують в загальну ФСА. Вносять необхідні корективи в схеми з узгодженням роботи окремих технологічних апаратів та приймають остаточне рішення щодо обсягу ФСА.

2.6. Опис ФСА має бути повний. Спочатку описують контури вимірювання, сигналізації, а потім контури автоматичного регулювання, дистанційного керування, захисту та блокування. Опис кожного контуру здійснюється за функціональними зв'язками із зазначенням позицій кожного засобу, який входить в контур. В описі розкривають функціональне призначення кожного засобу. Послідовність опису визначається черговістю проходження сигналу в контурі. Опис аналогічних контурів не роблять, а роблять посилання, що цей контур діє аналогічно як описаний (наприклад, контур 2 діє як контур 3).


В розділі 3 наводять результати розрахунку основного контуру регулювання.

3.1. Основу системи автоматизації неперервних технологічних процесів складають контури автоматичного регулювання, тому в курсовому проекті передбачено розрахунок, моделювання та оптимізацію параметрів основного контуру системи автоматичного регулювання. Для більшості типових технологічних об’єктів можна використовувати математичні моделі запозичені з навчальної і методичної літератури. Математична модель повинна бути доведена до конкретних числових значень параметрів моделі. Маючи аналітичні залежності для визначення параметрів математичної моделі та знаючи геометричні розміри об’єкта, значення параметрів, матеріальні та енергетичні потоки, розраховують основні параметри математичної моделі об’єкта. Можлива побудова математичної моделі на основі кривих розгону об’єкта та його ідентифікації [10].

3.2. Параметри перехідного процесу контуру регулювання визначають на основі аналізу статичних та динамічних характеристик об’єкта, можливих значень збурень та вимог щодо якості регулювання технологічного параметра. Ці вимоги, як правило, формуються технологами і наводяться в довідковій літературі. Згідно з вимогами технології вибирають один з трьох типових перехідних процесів: аперіодичний; з 20% перерегулюванням або з мінімальною квадратичною оцінкою якості регулювання при обмеженнях на запаси стійкості.

3.3. Для технологічних параметрів, до яких не ставляться жорсткі вимоги відносно якості перехідного процесу, вибирають регулятори з простим схемним рішенням. Для параметрів, які є визначальними для даного об’єкта, вибирають оптимальний перехідний процес, що відповідає, як правило, перехідним процесом із мінімальною квадратичною площею відхилення [7,8]. Закон регулювання регулятора вибирають з урахуванням динамічних особливостей об’єкта та вимог щодо якості регулювання. В промисловості найбільш часто застосовують П-, ПІ- та ПІД-регулятори.

3.4. Розрахунок оптимальних настроювань регулятора.

Розрахунок оптимальних параметрів настроювань регуляторів за мінімумом інтегральної квадратичної оцінки якості, розглянутий в [7, 8], можна використовувати для лінійних систем, в яких немає динамічних ланок з постійним запізненням.

Серед інженерних методів розрахунку настроювань регуляторів найпоширенішими є експериментальний за кривими розгону, метод незгасаючих коливань (метод Нікольса – Циглера) і метод розширених частотних характеристик (РЧХ). Суть і особливості методів розкриваються в теоретичному курсі даної дисципліни.

Якщо об'єкт ідентифікується диференціальним рівнянням першого порядку і має сталу часу , час чистого запізнення та коефіцієнт передачі по досліджуваному каналу , то оптимальні настроювання регулятора (ОНР) знаходять експериментальним методом за такими формулами:

- коефіцієнт підсилення регулятора

; /3.1/

- постійна інтегрування

; /3.2/

- постійна диференціювання

. /3.3/

Експериментальний метод є наближеним, стосується об’єктів першого порядку з постійним запізненням і використовується у випадках, коли відомі параметри кривої розгону об’єкта.

При знайденій передаточній функції еквівалентного об’єкта оптимальні настроювання регулятора можна знайти методом незгасаючих коливань. Автоматична система регулювання розміщується на межі стійкості, тобто має коливання вихідної величини з однаковими амплітудою і частотою, якщо характеристичне рівняння такої системи дорівнює нулю. Отже, для одноконтурної АСР маємо:

. /3.4/

В частотному домені рівняння /3.4/ набирає вигляду:

/3.5/

або

. /3.6/

Комплексне рівняння /3.6/ виконується за умов, що

, /3.7/

. /3.8/

Приймається спочатку, що регулятор ґрунтується на П-законі регулювання, частотна характеристика якого:

. /3.9/

З урахуванням /3.9/ система рівнянь /3.7/, /3.8/ набирає такого вигляду:

, /3.10/
. /3.11/

З рівняння /3.11/ знаходять критичну частоту коливань . Підставивши цю частоту в рівняння /3.10/, отримують критичний коефіцієнт підсилення регулятора . Далі за знайденими і розраховують ОНР за формулами, наведеними в табл. 4.

Таблиця 4

Оптимальні настроювання регуляторів


Регулятор

Оптимальне настроювання







П







ПІ







ПІД








Розраховані за табл.4 настроювання регулятора забезпечують ступінь загасання .

Метод розширених частотних характеристик ґрунтується на такому самому принципі, як і попередній метод, з тією лише різницею, що умова /3.5/ виконується при заданому ступені коливальності , тобто

. /3.12/

Розширені частотні характеристики регулятора та еквівалентного об’єкта отримуються з передаточних функцій шляхом підстановки:

/3.12/

Величина забезпечує необхідний на практиці запас стійкості. Метод використовується при невисоких порядках об’єктів із постійним запізненням.

Детальний опис методів оптимального налаштування регуляторів наведено [7 - 14].

3.5. Перехідний процес в аналізованій замкнутій САР можна отримати, розв’язавши диференціальне рівняння, що описує динаміку цілої системи регулювання класичним чи операторним методами [7]. Можуть також використовуватися як точні аналітичні, так і наближені методи [11]. Найпростішим способом побудови перехідного процесу в контурі є використання програмного середовища MATLAB із додатком Simulink. Одержаний перехідний процес порівнюють із заданим і вносять необхідні зміни в параметри і структуру регулятора. Шляхом комп’ютерного моделювання встановлюють чутливість системи до зміни параметрів об’єкта. Якщо заданої якості регулювання в одноконтурній системі забезпечити не вдається, слід використати складнішу багатоконтурну систему регулювання.

3.6. Ефективність застосованих ТЗА в більшості випадків визначається їх надійністю. В цьому підрозділі необхідно оцінити один із розроблених контурів на надійність. Довідкові дані для розрахунку надійності можна знайти в [21] або інших літературних джерелах.

У висновку характеризують обсяг виконаної роботи та основні досягнення при розробленні теми.

IV. Графічна частина проекту
Графічна частина проекту складається з функціональної схеми автоматизації технологічного процесу. Інші графічні матеріали приводять в записці у відповідності з обсягом виконаної роботи.

ФСА виконують згідно з діючими держстандартами на умовне зображення технологічного обладнання без дотримання масштабу. Умовні позначення засобів автоматизації на ФСА виконують згідно з ДСТУ Б А.2.4-16:2008. Правила і норми графічного виконання ФСА наведені в [22].

Контури технологічного обладнання на ФСА рекомендовано виконувати лініями товщиною 0,6 – 1,5 мм; трубопровідні комунікації 0,6 – 1,5 мм; ТЗА – 0,5 – 0,6 мм; лінії зв’язку – 0,2 – 0,3 мм. Прямокутники пунктів керування – 0,6 – 1,5 мм.

Всі вимірювальні й перетворювальні прилади, встановлені на технологічному об'єкті зображуються на функціональних схемах автоматизації у вигляді кіл діаметром 10 мм. Якщо прилади розміщуються на щитах і пультах в центральних або місцевих операторських приміщеннях, то всередині кола проводиться горизонтальна роздільна лінія. У верхній частині кола розміщують позначення параметрів, що контролюються, сигналізуються або регулюються та позначення функцій і функціональних ознак приладів і пристроїв. У нижній частині позиційні позначення приладів і пристроїв.

Місця розташування відбірних пристроїв і точок виміру вказуються за допомогою тонких суцільних ліній.

Літерні позначення засобів автоматизації будуються на основі латинського алфавіту і складаються з трьох груп літер:
1 літера – вказує контрольований, сигналізований або регульо-ваний параметр:

D  густина;
Е  будь-яка електрична величина;
F  витрата;
G  розмір, положення, переміщення;

Н  ручна дія;

К  час, часова програма;
L  рівень;
М  вологість;

N – комплектна станція (контактор);

Р тиск;
Q величина, що характеризує якість, склад, концентрація;
R радіоактивність;
S швидкість (лінійна або кутова), частота обертання;
Т температура;
U різнорідні величини;
V в'язкість;
W – маса.
2 літера (не обов'язкова) може вказувати уточнення характеру вимірюваної величини:

D різниця, перепад;
F – співвідношення;
J автоматичне перемикання;
Q підсумовування, інтегрування.
3 група символів (декілька букв) вказується один або декілька символів, що позначають функції та функціональні ознаки приладу:

I  індикація;
R реєстрація;
С
 регулювання;
S  перемикання;
Y перетворення сигналів;
А  сигналізація;
Е первинне перетворення параметра;
Т проміжне перетворення параметра, передача сигналів на

відстань;
К перемикання управління з ручного на автоматичне і

навпаки, управління за програмою, корекція.

Шрифт літерних позначень приймають 2,5 мм згідно з ДСТУ Б А.2.4-16:2008.



Література


  1. Кухнюк Н.В. Автоматизація технологічних процесів: Інтерактивний комплекс навчально-методичного забезпечення /для студентів спеціальності 5.092503 "Монтаж, обслуговування засобів і систем автоматизації технологічного виробництва"– Рівне: Технічний коледж НУВГП, 2009 – 238с.

  2. Стенцель Й. І. Автоматизація технологічних процесів хіміч-них виробництв: Навч. посібник. – К.: ІСДО, 1995.  360 с.

  3. Стенцель Й. І. Математичне моделювання технологічних об’єктів керування: Навч. посібник. – К.: ІСДО, 1993.320 с.

  4. Атоматическое управление в химической промышленности. Учебник для вузов (Под ред. Дудникова).  М.: Химия, 1987.  368 с.

  5. Шински Ф. Системы автоматического регулирования химико-технологических процессов. – М.: Химия, 1974.  336 с.

  6. Касаткін Л. Г. Основні процеси та апарати хімічної промисловості. Вид.9. -М.; Хімік. 1973. 750 с.

  7. Корчик Н. М., Бєлікова С. В. Виробничі процеси та обладнання об’єктів автоматизації. Методичні вказівки до розрахунково-графічної роботи 077-132. – Рівне: НУВГП, 2010.  47 с.

  8. Клепач М. І., Кінчур О. Ф., Христюк А. О. Теорія автомати-ного управління лінійними системами. Методичні вказівки до виконання курсової роботи 043-13. – Рівне: НУВГП, 2010.  32 с.

  9. Клепач М. І. Теорія автоматичного керування. Навчальний посібник. – Рівне: НУВГП, 2007.  206 с.

  10. Баховець Б.О. Автоматизований електропривод. Навчальний посібник. – Рівне: НУВГП, 2009.  96 с.

  11. Сидорчук Б. П. Ідентифікація об’єктів автоматичного управління. Методичні вказівки до розрахунково-графічної роботи 043-15. Рівне НУВГП, 2010. 10 с.

  12. Ким Д. П. Теория автоматического управления. Т.1. Линейные системы.  М.: ФИЗМАТЛИТ, 2003.  288 с.

  13. Стефани Е.П., Панько М.А., Пикина Г.А. Сборник задач по теории автоматического регулирования теплоэнерге-тических процессов. Учебник для вузов.  М.: Энергия, 1973.  336 с.

  14. Балакирев В. С. и др. Оптимальное управления процессами химической технологии. Экстремальные задачи АСУ. – М.: Химия, 1987. – 384 с.

  15. Бояринов А. Н., Кафаров В. В. Методы оптимизации в химической технологии.  М.: Химия, 1971.

  16. Шински Ф. Управления процессами по критерию экономии энергии. – М.: Мир, 1981.  387 с.

  17. Вершинин О. Е. Применение микропроцессоров для автома-тизации технологических процессов.  Л.: Энергоатомиздат, 1986. – 208 с.

  18. Рей У. Методы управления технологическими процессами. – М.: Мир, 1988. – 868 с.

  19. Справочник проектировщика автоматизированных систем управления производственными процессами. (Под ред. Г. Л. Снялянского)  М.: Машиностроение, 1983. – 528 с.

  20. Стефани В. П. Основы построения АСУТП. – М.: Энергия, 1982. – 852 с.

  21. Полоцкий Л. М., Лапшинков Г. И. Автоматизация химических производств. – М.: Высшая школа, 1982.

  22. Ястребецкий М. А., Солянин В. Л. Определение надежности аппаратуры промышленной автоматики в условиях эксплуатации.  М.: Энергия, 1968.

  23. Клюев А. С. и др. Проектирование систем автоматизации технологических процессов. Справочное пособие.  М.: Энергия, 1980.

  24. Кошарский Б. Д. и др. Справочные материаллы. Автомати-ческие приборы и регуляторы.  М.: Машиностроение, 1976.

  25. Справочник. Промышленные приборы и средства автоматизации.  М.: Машиностроение. 1987,  847 с.

  26. Чистяков В. С. Краткий Справочник по техническим измерениям.  М.: Энергоатомиздат, 1990 – 320 с.

  27. ДСТУ Б А.2.4-16:2008. Автоматизація технологічних процесів. Умовні графічні зображення приладів і засобів автоматизації в схемах. – К.: Мінрегіонбуд України, 2009.

  28. ДСТУ Б А.2.4-8:2009. Умовні графічні позначення елементів санітарно-технічних систем. – К.: Мінрегіонбуд України, 2009.

  29. ДСТУ Б А.2.4-3:2009. Система проектної документації для будівництва. Правила виконання робочої документації автоматизації технологічних процесів. – К.: Мінрегіонбуд України, 2009.

  30. ГОСТ 2.780-96. ЄСКД. Позначення умовні графічні. Кондиціонери робочого середовища, місткості гідравлічні і пневматичні.

  31. ГОСТ 2.789-74. Аппараты теплообменные. – М.: Стандарт-издат, 1974.

  32. ГОСТ 2.782-68. Насосы и двигатели гидравлические и пневматические. – М.: Стандартиздат, 1982.

  33. ГОСТ 2.793-79. Элементы и устройства машин и аппаратов химических производств. – М.: Стандартиздат, 1979.

  34. ГОСТ 2.792-74. Аппараты сушильные. – М.: Стандартиздат, 1974.

  35. ГОСТ 2.791-74. Отстойники и фильтры. – М.: Стандартиздат, 1974.

  36. ГОСТ 2.790-74. Аппараты колонные. – М.: Стандартиздат, 1974.

  37. ГОСТ 2.788-74. Аппараты выпарные. – М.: Стандартиздат, 1974.


Додаток 1

  1   2

скачати

© Усі права захищені
написати до нас