Ім'я файлу: metod_practyka (10).doc
Розширення: doc
Розмір: 407кб.
Дата: 08.04.2021

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

“ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА”






Методичні вказівки


до проведення практичних занять

з дисципліни «Вимірювання в промисловості»

для студентів базового напряму 6.051002 “Метрологія, стандартизація та сертифікація”

Затверджено на засіданні кафедри

Метрологія, стандартизація та сертифікація”

Протокол №1 від 22.08.2014 р.


Львів-2014


Вимірювання в промисловості. Методичні вказівки до проведення практичних занять з дисципліни «Вимірювання в промисловості» для студентів базового напряму 6.051002 “Метрологія, стандартизація та сертифікація”/ Укл. Т.З.Бубела, – Львів: Видавництво Національного університету “Львівська політехніка”, 2014 –

ЗМІСТ



  1. СНОВНІ ТЕОРЕТИЧНІ ВІДОМОСТІ

1.1. Загальні відомості про оцінювання якості продукції

1.2. Методи визначення показників якості продукції

2. ОСНОВНІ ТЕМИ ДО ВИВЧЕННЯ ДИСЦИПЛІНИ

3.КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ ТА ЗАДАЧІ
ЛІТЕРАТУРА


1.ОСНОВНІ ТЕОРЕТИЧНІ ВІДОМОСТІ
1.1. Загальні відомості про оцінювання якості продукції

Кваліметрія - область практичної й наукової діяльності, пов'язана з розробленням теоретичних основ і методів вимірювання й кількісного оцінювання якості. Кваліметрія є складовою частиною квалітології - науки про якість.

Основні завдання кваліметрії: обґрунтування номенклатури показників якості, розроблення методів визначення показників якості продукції і їх оптимізації, оптимізація типорозмірів і параметричних рядів виробів, розроблення принципів побудови узагальнених показників якості й обґрунтування умов їх використання в завданнях стандартизації й управління якістю. Кваліметрія використовує математичні методи: лінійне, нелінійне й динамічне програмування, теорію оптимального управління, теорію масового обслуговування й т.п.

Якістю об'єкта можна вважати сукупність його характеристик, за допомогою яких можуть бути задоволені відповідні потреби людей. Таке визначення якості має прикладний характер і тому є більш вузьким і специфічним. Існують і інші визначення якості, коли вона оцінюється не за всіма, а за одним або за декількома найважливішим для людей характеристикам об'єкта. Слід зазначити, що до поняття про якість об'єкта споживання ввійшли як об'єктивні властивості, так і суб'єктивні оцінки корисності об'єкта, призначеного для споживання або вже споживаного людьми.

Об'єкт кваліметрії - це дослідження принципів і методів оцінки якості, а предмет - сукупність складових якості предметів і процесів, з якими людина контактує у своїй практичній діяльності.

Предмет кваліметрії становлять чотири концепції, одна з яких є спеціальною і виражає сутність її «вимірювання», а три – фундаментальними, які виражають структуру і логіку побудови теорії.

Термін кваліметрія був запропонований в 1968 році групою радянських науковців (економістів і інженерів) на чолі з Азгальдовим Г.Г., що виявили методологічну спільність способів кількісного оцінювання якості зовсім різних об'єктів (якими вони займалися). Одночасно була усвідомлена необхідність теоретичного узагальнення цих способів у рамках самостійної наукової дисципліни.

Про назву кваліметрія. Корінь "метрео" - загальновживаний у міжнародному науковому лексиконі. Що ж стосується кореня "квалі", то похідні від нього як і в українській мові (кваліфікація, кваліфікувати й т.д.), так і в мовах більшості країн світу означає "якість". Наприклад, в англійському - quality ("кволити"), в іспанському - cualidad ("квалидад"), у французькому - qualite ("кваліт"), в італійському - qualita ("квалита"), у голландському - kwaliteit ("квалитайт"), у німецькому - qualitat ("квалітет").

Таким чином, термін кваліметрія дуже зручний: він лаконічний і досить точно передає зміст поняття "вимірювання якості"; складові його частини зрозумілі для людей, що говорять на різних мовах; характер терміна дозволяє легко утворювати будь-які потрібні похідні слова: наприклад, учений, дослідник, що займається кваліметрією, - кваліметролог; підхід до вивчення якогось об'єкта, з погляду виміру, оцінювання його якості, - кваліметричний підхід і т.д.

Перші відомі випадки оцінювання якості продукції відносяться до XV століття до н.е. Тоді гончарі острова Крит маркували свої вироби спеціальним знаком, що свідчив про рівень виробників і про високу якість їхньої продукції. Це була оцінка якості відповідно до так званої «шкали найменувань», або до «адресної шкали». Фірмові знаки, а також інші знаки якості й зараз служать орієнтиром, ознакою високої якості продукції. Пізніше, як різновид експертного методу оцінювання якості продукції, використовувався спосіб, що базувався на узагальненому досвіді споживачів, - спосіб «колективної мудрості». Найдавнішим прикладом експертного оцінювання якості є дегустація вин. Всезростаюча необхідність визначення відповідності продуктів праці потребам споживачів призвела до виникнення спеціальної наукової дисципліни - товарознавство. Це було обумовлено появою на ринку продажів великої кількості різноманітних товарів, що вимагали класифікації, а також оцінювання їхньої якості й вартості. Перша кафедра товарознавства була організована в 1549 р. в Італії при Падуанскому університеті. Розвиток міжнародної торгівлі вимагав класифікації продукції за якісними категоріями, а для цього треба було вимірювати не лише окремі властивості продукції, але кількісно оцінювати її якість за сукупністю всіх основних споживчих властивостей. У зв'язку із цим у Європі й США наприкінці XIV – початку XX ст. стали широко використовувати методи оцінювання якості продукції за допомогою балів.

В 20-30 роках XX ст. в окремих країнах методи кількісного оцінювання якості товарів успішно розвивалися й використовувалися на практиці. Так, наприклад, в 1922 р. П.Бриджмен запропонував спосіб зведення до одного показника декількох кількісних оцінок різних параметрів, що характеризують якість.

Кваліметрія як самостійна наука про оцінювання якості будь-яких об'єктів сформувалася наприкінці 60-х років XX ст. Її поява була обумовлена нагальною потребою більше ефективного й наукового обґрунтування управління якістю виробленої продукції.

У роки «холодної війни» двох соціальних систем особливо загострилася не лише військово-політична, але й конкурентна економічна боротьба різних країн і фірм, перемога в якій залежала значною мірою від якості виробленої продукції.

У першій половині минулого століття в економічно розвинених країнах Заходу з'явилися різні емпіричні й в основному статистичні й експертні способи чисельної оцінки якості різної продукції.

Однак для рішення багатьох практичних проблем потрібні були єдині методики, що дозволяли б більш вірогідно й точно визначати рівні якості і на цій основі приймати адекватні управлінські, інженерно-технологічні й інші рішення відносно якості продукції.

Крім того, рішення різних спеціальних проблем техніки, наприклад надійності, технологічності, безпеки, естетичності й ін., підводили вчених до усвідомлення необхідності проведення комплексних оцінювань якості за всіма найважливішими параметрами властивостей технічних систем: машин, устаткування, приладів і т.д. з іншого боку, були потрібні методики кількісних оцінювань різних об'єктів. Все це привело до того, що група вчених у складі військового інженера-будівельника Г.Г. Азгальдова, інженерів-машинобудівників З.Н. Крапивенского, Ю.П. Кураченко й Д.М. Шпекторова, економістів в області авіабудування А.В. Гличева й В.П. Панова, а також архітектора М.В. Федорова, переконавшись у методичній спільності існуючих різноманітних способів кількісних оцінок різних об'єктів, вирішили здійснити теоретичне узагальнення цих способів шляхом розробки самостійної наукової дисципліни під назвою «кваліметрія».

Це по суті історичне для науки рішення було прийнято в листопаді 1967 р. на неофіційній зустрічі групи ентузіастів. Уже в січневому номері 1968 р. журналу «Стандарты и качество» була опублікована стаття з викладом колективної позиції «групи», де кваліметрія була представлена як наука, у рамках якої вивчається проблематика вимірювання якості і розробляються методологія й методи кількісного оцінювання якості об'єктів будь-якої природи: матеріальних і нематеріальних, предметів і процесів, продуктів праці й природи й т.д. У статті доводилася принципова можливість виражати якість об'єкта одним кількісним показником, незважаючи на багаточисельність його різних властивостей і ознак.

В 1971 р. видана перша «Методика оцінки рівня якості промислової продукції». У тому ж році на 15-й Міжнародної конференції європейської організації контролю якості одна з п'яти секцій була присвячена питанням кваліметрії. В 1972р. в Таллінні була проведена перша всесоюзна наукова конференція з кваліметрії.

1979 р. - Держстандарт СРСР видає Керівний документ РД 50-149-79 за назвою «Методичні вказівки з оцінки технічного рівня і якості промислової продукції».

Починаючи з 1979 р. термін «кваліметрія» почали стандартизувати. У наступні роки були видані десятки монографій, опубліковані сотні статей, проводяться наукові конференції й семінари, захищено багато докторських і кандидатських дисертацій, присвячених проблемам і питанням кваліметрії. Кваліметрія викладається студентам багатьох технічних вузів, що готують інженерів за фахом «Метрологія, стандартизація й управління якістю», а також майбутнім інженерам-менеджерам спеціальності «Управління якістю». Кваліметрія, що зародилася й активно розвивається, тепер освоюється фахівцями іноземних країн. Так, наприклад, відомо, що в США в жовтні 1997р. відбувся міжнародний семінар з навчання менеджерів використання методології й способів кваліметрії.

Кваліметрію зазвичай поділяють на теоретичну кваліметрію, що вивчає проблеми оцінки якості в загальному плані, і прикладну кваліметрію, що розглядає питання вимірювання якості стосовно до конкретних об'єктів.

Кваліметрія виступає взаємозалежною системою різних теорій, до яких можна віднести:

- загальну кваліметрію, що розглядає систему понять, теорію вимірювань і оцінювання, теорію статистичних шкал;

- спеціальні кваліметрії (методи й моделі оцінок), до яких відносяться:

а) експертна кваліметрія, де оцінки даються експертами або автоматизованими експертними системами;

б) імовірнісно статистична кваліметрія, що використовує методи теорії ймовірності і математичної статистики, оцінюючи однорідність генеральної сукупності й вибірок, збіг законів розподілу, ергодичність;

в) індексна кваліметрія, що використовує міри якості, отримані при нормуванні на базі індексації (порівняння);

г) таксономічна кваліметрія (або кваліметрична таксономія), що ґрунтується на класах якості об'єкта, при цьому розглядаються вид, сорт і т.п. об'єкта;

д) предметна кваліметрію (з точки зору предмету оцінювання) - продукції, праці, проектів, процесів.

Кваліметрія як наука переживає період становлення, чим пояснюється відсутність єдиної думки з ряду питань. Будучи в значній мірі науковою дисципліною міжгалузевого характеру, кваліметрія в багатьох питаннях стикається з конкретними інженерними дисциплінами: стандартизацією, метрологією, економікою, організацією виробництва, правом, психологією й ін., а в її апарат включається ціла група математичних теорій.

Отже, кінцевою метою кваліметрії є розроблення й удосконалення методик, за допомогою яких якість конкретного оцінюваного об'єкта може бути виражено одним числом, що характеризує ступінь задоволення даним об'єктом суспільної або особистої потреби. Крім того, подібні методики дозволяють вирішити й інші завдання кваліметричного аналізу.

Якість.

Якість, як характеристика сутності об'єктів і їхніх властивостей, завжди мала й має для людей велике практичне значення. Тому питання оцінки якості всього, з чим має справу людина, були й залишаються серед найважливіших.

Структура кваліметрії визначена концепціями:

1. специфікації (типології) показників якості-множини або якості-континууму;

2. суперпозиції якостей та вимірювання екстенсивних та інтенсивних властивостей;

3. потужності класифікованої та стратифікованої множини (або континууму).

Якість є основним і найбільш загальним поняттям у системі вихідних понять кваліметрії - науки про методи кількісної оцінки якостей різних об'єктів.

Найпоширенішою є думка про те, що якість - це «сукупність характеристик об'єкта». Однак численними дослідженнями доведено, що якість - це не просто сукупність властивостей об'єкта і його характеристик, а єдина синергетична система елементів, якими є властивості з їхніми характеристиками. Тому принципово важливо визначитися: якість об'єкта - це сукупність його властивостей або характеристик, або - це сукупна характеристика всіх властивостей об'єкта в цілому.

Якщо вважати, що якість це сукупність характеристик, то вона повинна оцінюватися деякою безліччю характеристик. Але якщо якість є самостійна характеристика сутності об'єкта, повинен бути рівень якості оцінюваного об'єкта або стосовно якостей інших однорідних об'єктів, або стосовно еталонної якості. Фактично кваліметричними методами якість об'єкта оцінюється одним узагальненим показником. Цим доводиться, що якість - це сукупна характеристика сутності об'єкта, обумовлена його властивостями й ознаками. Якість – атрибут, певна сутність об'єкта, показником якої є сукупна характеристика всіх його властивостей і ознак.

Методологія визначення й оцінювання якості.

Якість об'єкта проявляється в першу чергу через його властивості, тобто через об'єктивні особливості об'єкта, вважається, що для оцінки якості необхідно, по-перше, визначити перелік тих властивостей, сукупність яких у досить повній мірі характеризує якість; по-друге, виміряти властивості, тобто визначити їхні чисельні значення; по-третє, аналітично порівняти отримані дані з подібними характеристиками іншого об'єкта, прийнятого за зразок або еталон якості. Отриманий результат буде з достатнім ступенем вірогідності характеризувати якість досліджуваного об'єкта.

На етапі метрологічного вимірювання властивостей (швидкості, ваги й т.д.) одержують об'єктивні відомості про них. Однак уже наступний кваліметричний етап у дослідженні якості об'єкта носить багато в чому суб'єктивний характер. Суб'єктивність полягає в самому виборі еталона якості або «базового зразка», з даними про який зіставляються відомості про властивості досліджуваного об'єкта. Крім того, суб'єктивність підсумкової характеристики рівня якості полягає і у використанні таких методик кваліметричного оброблення даних про властивості об'єктів, що зіставляються, які більше відповідають інтересам і завданням дослідника.

Виходячи із сучасних визначень якості як про єдність внутрішньої або зовнішньої визначеності об'єкта, треба, щоб під час оцінки його якості враховувались не тільки окремі властивості в їхній сукупності, але й ознаки, а також характеристики внутрішньої визначеності, наприклад рівень внутрішньої структурованості, стійкості структури і її елементів або ж їхньої пристосовності до умов, що змінюються, функціонування й т.і. Однак з метрологічної й, зокрема, із кваліметричної позиції досить урахувати лише зовнішні прояви якості. Такий підхід до вимірювання якості приводить до не цілком адекватного результату і тому має більшу похибку.

Вимірювання і узагальнення показників зовнішніх властивостей і характеристик внутрішньої сутності об'єкта дослідження, дають, мабуть, можливість одержання більш точної чисельної характеристики рівня якості, тобто більше правильної оцінки якості.

Отриманий кваліметричний результат, тобто чисельний показник рівня якості дослідженого об'єкта стосовно якості еталона, - це ще не остаточна оцінка якості, а тільки основа для цього. Оцінка якості - це відповідь на питання, яким чином отриманий рівень якості дослідженого об'єкта відповідає інтересам або потребам групи людей або суспільства в цілому.

При оцінюванні якості іноді рекомендують використовувати образ «ідеального», необхідної корисної якості, якому рідко коли відповідає обраний еталон. Навіть ідеальний еталон якості не може всіх задовольнити, тому що інтереси, потреби, погляди на цінності у всіх людей різні. Тому будь-які оцінки якості суб'єктивні з об'єктивною їхньою основою у вигляді чисельних показників рівнів якостей. Це свідчить про єдність і очевидне протиріччя об'єктивного й суб'єктивного в оцінках якості реальних об'єктів, що цікавлять людей. Тут повною мірою проявляється діалектика об'єктивного й суб'єктивного в позиції будь-якої якості.

Оцінка якості, що виражає цінність або ступінь корисності об'єкта, є предметом вивчення багатьох спеціальних наук, у тому числі й аксіології - теорії цінностей. У цій теорії розкриваються сутності основних категорій, які виражають ту або іншу цінність для людини. До таких категорій належать, наприклад, духовні цінності, матеріальні цінності (властивості товарів і послуг, безпека техніки). Понятійний апарат аксіології допомагає при розгляді багатьох питань, пов'язаних з якістю, насамперед продукції, виробничих процесів, послуг, навколишнього середовища й інших об'єктів, досліджуваних квалітологією і оцінюваних кваліметрією.

Отже, оцінка якості (Qоц) є результат взаємодії чотирьох компонентів, а саме:

Qоц=<Ооб, Оц, Б, А >,

де Ооб - оцінюваний об'єкт; Оц - оцінюючий об'єкт;

Б - база оцінки (еталон якості); А – алгоритм (логіка й прийоми) оцінювання.

В кваліметрії під порядковим вимірюванням розуміють не наближене вимірювання, як це прийнято в інших теоріях вимірювань, а принципово порядкове, котре може бути і наближеним, і точним. Тому віддається перевага терміну „ординальний”, оскільки термін „порядковий” асоціюється з поняттям наближених значень. З основних концепцій кваліметрії, ординальне вимірювання виражає вимірювання якісних змін за допомогою інтенсивних величин, а кардинальне вимірювання – кількісних змін за допомогою екстенсивних величин.

Спеціальна концепція кваліметрії.

Звернімося до обґрунтування спеціальної концепції про ординальне вимірювання й операціоналізацію та доведімо тотожність виразів інтенсивної величини ступенем (ординальним числом) і відношенням екстенсивних величин (кардинальних чисел) на базі семантико-лінгвістичних ідей.

Пізнання предметів будь-якої природи виражається за допомогою понять мови. Тим часом, для аналітичного опису предмета потрібно виразити його властивості числовими значеннями, з якими можна проводити математичні операції. Тому в процедурі операціоналізації потрібно лінгвістичні характеристики предмета подати у вигляді величин, доступних вимірюванню.

Спеціальна концепція ординального вимірювання й операціоналізації базується:

· на адекватності представлення будь-якого поняття за допомогою інтенсіоналу й екстенсіоналу (мовою логіки) та за допомогою інтенсивних та екстенсивних величин (мовою математики);

· на доведенні адекватності інтенсивної величини, вираженої порядковим числівником (ординальним числом), і відношення (пропорції) екстенсивних величин, виражених іменованими кількісними числівниками (кардинальними числами);

· на обгрунтуванні можливості аналітичного представлення інтенсивної величини, безпосередньо не вимірюваної, у вигляді одно- й багатомірної функції екстенсивних величин, вимірюваних безпосередньо, що є сутністю ідеї операціоналізації.

1.2. Методи визначення показників якості продукції

Як відомо, показники якості в кваліметрії мають таке саме значення, як і фізичні величини в технічних вимірюваннях. Але, якщо в метрології за отриманими результатами можна судити про ту чи іншу величину, то в кваліметрії значення показників якості ще не є якістю продукції в цілому. Наприклад, що можна сказати про якість приладу за його технічними характеристиками, чи про якість зерна за значенням його вологості, вмісту домішок, клейковини і т. д. Відповідь буде однозначною - конкретно нічого. Тобто, для оцінки якості продукції необхідно провести порівняння її показників з базовими. За результатами такого порівняння можна зробити висновок про рівень якості - :вищий чи нижчий від базового. Звідси випливає, що для оцінювання якості продукції необхідно, насамперед, здійснити оцінювання її одиничних показників.

На сьогоднішній день існує декілька методів визначення значень показників якості (рис.1.).


Рис.1. Методи визначення показників якості

2. ОСНОВНІ ТЕМИ ДО ВИВЧЕННЯ ДИСЦИПЛІНИ


Тема 1. Поняття оцінювання якості та контролю продукції. Показники якості різної продукції.

Тема 2. Методи визначення показників та рівня якості продукції.

Тема 3. Особливості контролю та вимірювань характеристик об’єктів електричної та неелектричної природи.

Тема 4. Аналіз сипких (на прикладі грунтів), рідких та газоподібних об’єктів.

Тема 5 Прилади та методи вимірювань у харчовій та фармацевтичній промисловості. Методи та апаратура для визначення вмісту вологи та сухих речовин.

Тема 6. Прилади та методи для визначення вмісту вуглеводів.

Тема 7. Прилади та методи для визначення кислотності та окисно-відновного потенціалу.
Тема 8. Прилади та методи для визначення вмісту білків (азоту).

Тема 9. Прилади та методи для визначення вмісту жирів.

Тема 10. Прилади та методи для визначення вмісту мінеральних речовин.

Тема 11. Прилади та методи для визначення органолептичних показників. Методи органолептичного аналізу. Види та порядок проведення дегустації. Система дегустаційних оцінок. Оцінка сенсорної чутливості дегустатора. Формування результату аналізу.

Тема 12. Прилади та методи для визначення вмісту складних сумішей.

Тема 13. Біологічні та мікробіологічні методи аналізу .

Тема 14. Прилади та методи виявлення фальсифікацій продукції.

Тема 15. Прилади та методи вимірювань у машинобудуванні.

Тема 16. Прилади та методи вимірювань у житлово-комунальній сфері. Лічильне обладнання, види та принципи функціонування.

Тема 17. Прилади та методи вимірювань у сфері транспорту та зв’язку.


3.КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ ТА ЗАДАЧІ

  1. Назвати методи визначення показників якості продукції.

  2. Охарактеризувати основні методи вимірювань.

  3. Назвати величини, що можуть бути інформативним параметром у фізико-хімічних вимірюваннях.

  4. Які вимоги ставляться до біоіндикаторів під час застосування біологічного методу визначення показників якості?

  5. Охарактеризувати експертний метод оцінювання якості продукції.

  6. Охарактеризувати метод рейтингу.

  7. Охарактеризувати метод узагальнених незалежних характеристик.

  8. Класифікувати основні типи анкет за різними критеріями поділу.

  9. Назвати основні типи біоіндикаторів.

  10. У яких випадках використовують органолептичні методи прийнятності і переваги, розрізняльні методи та описові методи?

  11. Дати порівняльну характеристику методів оцінювання показників якості продукції.

  12. Вкажіть основні одиничні показники якості резисторів.

  13. Наведіть схему заміщення низькоомних резисторів.

  14. Наведіть схему заміщення високоомних резисторів.

  15. Запишіть формулу визначення тангенса кута втрат конденсаторів.

  16. Запишіть формулу визначення добротності котушок індуктивності.

  17. Охарактеризувати основні показники якості грунтів та методи їх визначення.

  18. Що таке бонітування грунтів?

  19. Назвати показники якості води.

  20. Класифікувати газові середовища.

  21. Класифікувати основні методи аналізу газових середовищ.

  22. Охарактеризувати фізичні методи аналізу газових середовищ.

  23. Охарактеризувати фізико-хімічні методи аналізу газових середовищ.

  24. Назвати основні переваги та недоліки хімічних методів аналізу газових середовищ.

  25. Дати порівняльну характеристику методів аналізу газових середовищ.




  1. Порівняти якість вимірювань, виконаних двома приладами, використовуючи невизначеність типу А. Нижче наведені результати n-разових спостережень для обох приладів.

Перший прилад

Другий прилад

U,В

U22

U,В

U22

196

38416

192

36864

198

39204

194

37636

198

39204

195

38025

199

39601

198

39204

200

40000

200

40000

200

40000

201

40401

201

40401

203

41209

201

40401

204

41616

202

40804

206

42436

205

42025

207

42849












_____________________________________________________________________________
2а. Записати формулу для сили F, з якою тіло масою m, рухаючись по колу радіуса r з швидкістю v притискається до опори, якщо залежність цих величин в загальному можна представити у вигляді:



Записати розмірність

- провідності

- опору

- ємності

- тиску

- потужності
3. Вказівник відлікового пристрою вольтметра класу точності 0.5 , шкала якого представлена нижче на рисунку, показав 124В. Обчислити стандартну невизначеність виміряної напруги.


_____________________________________________________________________________


2.5

4. Вказівник відлікового пристрою мегаметра класу точності , шкала якого представлена нижче на рисунку, показав 40 МОм. Обчислити стандартну невизначеність виміряної напруги.



______________________________
5. Вказівник відлікового пристрою ампервольтметра класу точності 0.02/0.01 , шкала якого представлена нижче на рисунку, показав 25А. Обчислити стандартну невизначеність виміряної сили струму.


_____________________________________________________________________________

6. Площа (об’єм) геометрично правильного тіла визначається на підставі вимірювань його параметрів з подальшим обчисленням за відповідною емпіричною формулою. Визначити результат непрямого вимірювання площі (об’єму) запропонованих об’єктів.




№__

Завдання

Визначити площу поверхні кулі з радіусом R



Результат прямих вимірювань

R=(0.10±0.01)



__________________________________________________________________________

7. Температура в термостаті вимірювалась технічним термометром з шкалою (0500)0С, що має границі допустимої основної похибки Δгран=40С. Показ термометра Ттехн склав 3460С. Одночасно з технічним термометром в термостат був занурений лабораторний термометр, що пройшов метрологічну перевірку, і його показ склав Тлаб=3520С. Поправка для лабораторного термометра складає П= -0,50С. Визначити фактичне значення похибки Δфакт технічного термометра. Вказати, чи вийшла за допустимі межі похибка технічного термометра.

__________________________________________________________________________


  1. Елемент живлення, е.р.с. якого становить 1,5 В, а внутрішній опір 0,2 Ом, замкнутий на зовнішній опір 14,5 Ом. Визначити відносну похибку при розрахунку струму в колі, якщо внутрішнім опором знехтувати.



__________________________________________________________________________


  1. Шляхом опосередкованих вимірювань визначали питомий об’ємний опір діелектрика плоскої форми. Площа вимірювальних електродів склала зі стандартною невизначеністю типу А 0,25%. Для зменшення випадкових впливів опір між електродами та товщину пластини у різних місцях вимірювали n=10 разів і отримали наступні результати:






Ri , МОм

Hі, мм

1

98,951

1,003

2

99,366

1,003

3

99,701

1,013

4

100,316

1,005

5

102,231

0,993

6

98,971

0,997

7

100,576

0,997

8

98,981

1,005

9

99,966

0,995

10

101,011

0,997

11

99,461




12

99,061




13

99,741




14

100,286




15

100,346




16

101,466




17

99,586




18

100,896




19

99,741




20

99,146




Визначити: 1) питомий опір діелектрика, 2) оцінити відносну стандартну невизначеність типу А результату вимірювання питомого опору, приймаючи нормальний розподіл результатів.

_________________________________________________________________________

  1. У документації на прилад записано, що нормальні умови щодо температури становлять Тнорм=(20±2)0С (від 18 до 220С), а додаткова температурна похибка не перевищує основної на кожні 100С (ΔТз=100С) відхилення температури від нормальної області. Температура в приміщенні, де відбувалося вимірювання, становила Т=120С. Попередньо було оцінено границі основної відносної похибки δосн_гр=±0,25%. Оцінити границі відносної додаткової температурної похибки δдод_гр.


ЛІТЕРАТУРА

  1. Бубела Т. З. Методи та засоби визначення показників якості продукції. Львів.: НУ”Львівська політехніка”, 2012.

2. Руководство по методам анализа качества и безопасности пищевых продуктов. / Под ред. И.М.Скурихина, В.А.Тутельяна. – М.: Брандес, Медицина, 2008. – 342 с.

3. Петров И.К. Технические измерения и приборы в пищевой промышленности. - М:, Пищевая промышленность, 2003.

4. Головко Д.Б., Рего К.Г., Скрипник Ю.О. Основи метрології та вимірювань.-Київ.: Либідь, 2001. - 408 с.

5. Левченко О.І, Цюцюра В.Д. Технологічні вимірювання та прилади у харчовій промисловості. – Київ, УДУХТ, 20089. Бубела Т.З. Нормативно-технічне забезпечення митного контролю: Конспект лекцій – Львів: Вид-во «Львівська політехніка», 2010. – 72с.

НАВЧАЛЬНЕ ВИДАННЯ

Методичні вказівки


до проведення практичних занять з дисципліни «Вимірювання в промисловості» для студентів базового напряму 6.051002 “Метрологія, стандартизація та сертифікація”

Укладач Бубела Тетяна Зіновіївна
скачати

© Усі права захищені
написати до нас