Ім'я файлу: Тема_5_Міокардити.doc
Розширення: doc
Розмір: 141кб.
Дата: 05.12.2022
скачати
Пов'язані файли:
Закритий осколковий перелом правої ключиці в середній третині зі



«Івано-Франківський національний медичний університет»

Кафедра внутрішньої медицини №2 та медсестринства
Методичні вказівки для студентів до практичних занять.
Внутрішня медицина Модуль 2. «Внутрішні хвороби»

Змістовий модуль 1. « Основи діагностики, лікування та профілактики основних хвороб системи кровообігу»
Тема5: Міокардити. Визначення. Класифікація. Етіологія та патогенез основних видів міокардитів. Клінічні прояви, зміни ЕКГ, ЕхоКГ та інших променевих методів дослідження залежно від етіології і варіанту перебігу. Критерії діагнозу та диференційний діагноз. Ускладнення. Особливості лікування міокардитів в залежності від етіологічного чинника. Первинна та вторинна профілактика. Прогноз та працездатність.
Актуальність теми. Діагностика міокардитів залишається складною і актуальною проблемою, що обумовлене відсутністю патогномонічних клінічних ознак і схожістю семіотики захворювання з іншими формами серцевої патології.
Поняття «міокардит» об’єднує різні по етіології і патогенезу запальні захворювання міокарда, як при ізольованому його ураженні (первинний міокардит), так і при інфекційних захворюваннях і системних патологічних процесах (вторинний міокардит). Захворювання може протікати з вогнищевим або дифузним ураженням міокарда.
Навчальні цілі: навчити студентів діагностувати та диференціювати різноманітні клінічні види міокардиту, особливості їх перебігу, стандарти лікування і профілактики, реабілітації і експертизи працездатності. Набути знання і уміння з діагностики та лікування міокардитів.

Знати:

  • визначення міокардитів;

  • класифікацію міокардитів;

  • етіологію міокардитів;

  • патогенез міокардитів;

  • клініку, ЕКГ, ЕхоКГ-діагностику міокардитів;

  • варіанти перебігу міокардита Фідлера;

  • симптоми захворювань серцево-судинної системи, які супроводжуються аритмічним синдромом;

  • методи діагностики і перелік обов’язкових діагностичних досліджень у хворих з міокардитами;

  • ускладнення;

  • сучасні стандарти медикаментозного лікування міокардитів;

  • первинна та вторинна профілактика;

  • прогноз та працездатність.

Вміти:

  • проводити загальноклінічне обстеження хворого (скарги, анамнез, перкусія, пальпація, аускультація) згідно Протоколу надання медичної допомоги хворим на міокардит;

  • вимірювати артеріальний тиск, визначати пульс, зареєструвати ЕКГ;

  • розшифровувати рентгенограму, ЕКГ, ехокардіограму з наступною їх інтерпретацією;

  • обгрунтувати діагноз міокардиту за допомогою клінічних, лабораторних та інструментальних методів;

  • проводити диференційну діагностику для кожної нозологічної одиниці за допомогою характерних відмінних ознак (за принципом алгоритму);

  • встановлювати попередній діагноз, призначати необхідіні додаткові методи обстеження, встановлювати клінічний діагноз, призначати адекватну терапію, оформляти історію хвороби, щоденники та листок призначень

Зміст теми. Міокардити. Раніше під міокардитом розуміли захворювання, яке має інфекційний початок, характеризується наявністю запалення міокарда і супроводжується гострими судинними розладами (колапсами, умліваннями).

За сучасними уявленнями, під міокардитом розуміють ураження серцевого м'яза запального характеру, обумовлене безпосереднім або ж опосередкованим через імунні механізми впливом інфекції, паразитарної або протозойної інвазії, хімічних і фізичних факторів, метаболічних розладів, а також таке, що виникає при алергічних, аутоімунних захворюваннях і трансплантації серця.

Слід мати на увазі, що перифокальне демаркаційне запалення довкола зони інфаркта міокарда, пухлинних метастазів, травматичних пошкоджень міокарда не входить у поняття “міокардит”, оскільки не є міокардитом в нозологічному плані.

Етіологія. Довгий час виникнення міокардиту пов'язували з хронічною стрептококовою інфекцією, яка локалізується в мигдаликах (тонзилогенні міокардити) або інших вогнищах хронічної інфекції. Тепер вважається, що провідна роль у виникненні міокардита належить вірусам (Коксакі груп А, В, ЕСНО; грипу А, В; поліомієліту; ентеровірусам, цитомегаловірусу, вірусам герпесу простого I, II типів). Допускається можливість тривалої персистенції віруса в тканині міокарда, з подальшою їх активацією під впливом різних факторів, які знижують опірність організму. З мікробних збудників міокардит може викликати дифтерійна паличка, гриби (роль останніх зросла в зв'язку з широким застосуванням антибіотиків, глюкокортикоїдів, імуносупресантів). З неінфекційних етіологічних чинників, здатних викликати міокардит, найбільше значенння мають антибіотики, сульфаніламіди, анальгін, амідопірин, новокаїн, лікувальні сироватки та вакцини, токсичні хімічні речовини, деякі фізичні агенти (перегрівання, голодування, інтоксикації при опіках, вплив великих доз радіонуклідів - променеві міокардити).

Патогенез. Особливістю вірусних міокардитів є факт прямого проникнення віруса в кардіоміоцити з подальшою реплікацією і цитотоксичним ефектом аж до лізування клітини. Останнє може відбуватися й опосередковано через гуморальні та клітинні реакції в міокарді. Кардіотропний вірус як тригерний чинник індукує початкове пошкодження міокарда, яке викликає інфільтрацію мононуклеарними клітинами. Великою при цьому є роль спадковості.

Хворі, які швидко видужують від міокардиту без яких-небудь наслідків, очевидно, мають відповідний генетичний фактор (механізм), який забезпечує швидку відповідь шляхом утворення віруснейтралізуючих антитіл, відповідної реакції з боку натуральних кіллерних клітин (NK), цитотоксичної відповіді Т-клітин тощо.

У випадках миттєвого міокардиту вірусне пошкодження є первинним і домінуючим.

При гострому і хронічному активному міокардитах клони імунних клітин активуються проти власних протеїнів, оскільки віруси глибоко порушують внутрішньоклітинний білковий обмін.

У разі інфекційних міокардитів (туберкульозний, сифілітичний, черевнотифозний) імунний компонент запалення особливо виражений (поширена лімфогістіоцитарна інфільтрація міжм'язової строми, грануломатозні утворення).

Інфекційно-токсичні міокардити (дифтерія, скарлатина) відрізняються важкістю перебігу, що обумовлено впливом токсину, який пошкоджує ферментні системи м'язових клітин, інгібує синтез білка, викликає аутоімунне ураження різних відділів міокарда.

При алергічних міокардитах відбувається утворення комплексів антиген-антитіло, під впливом яких активуються ферменти, виділяється велика кільість біологічно активних речовин ( TNFα, інтерлейкіни IL-2, IL-6, IL-8, гістамін, серотонін, гепарин, ацетилхолін, брадикінін), які викликають пошкодження судинного мікроциркуляторного русла.

Класифікація. Провідний український терапевт О.Й.Грицюк та його школа (В.З.Нетяженко) рекомендують дотримуватись наступної класифікації міокардитів.

І. За етіологічною ознакою:

а) ревматичні;

б) неревматичні (з вказанням етіологічного агента - віруси, бактерії, гриби, рикетсії, токсини і алергени різного походження).

ІІ. За патогенетичною ознакою:

1. Первинно-інфекційні:

а) інфекційно-токсичні,

б) інфекційно-септичні;

2. Інфекційно-алергічні;

3. Токсико-алергічні;

4. Ідіопатичний міокардит Фідлера (найбільш важка форма інфекційно-алергічного або токсико-алергічного міокардита).

ІІІ. За патоморфологічною ознакою:

1. В залежності від переважного ураження паренхіми чи строми - паренхіматозний та інтерстиціальний міокардит.

2. В залежності від поширеності патологічного процесу – вогнищевий, дифузний міокардит.

3. В залежності від характеру запальної реакції: альтеративний, ексудативний, продуктивний, змішаний.

4. В залежності від специфічної морфологічної картини: специфічний (ревматичний - ревмокардит) і неспецифічний міокардити.

5. В залежності від поширеності запальної реакції на структури, які прилягають до міокарда: ізольований, поєднаний з ендо- або перикардитом.

В деяких клініках Західної Європи користуються наступною класифікацією (E. Lieberman):

1. Гострий міокардит (вірусний, бактеріальний, паразитарний).

2. Миттєвий міокардит.

3. Хронічний персистуючий міокардит.

4. Хронічний активний міокардит.

Розрізняють наступні клінічні варіанти міокардитів: малосимптомний, псевдокоронарний, декомпенсаційний, аритмічний, псевдоклапанний, тромбо­емболічний, змішаний.

Міокардити можуть перебігати: з серцевою недостатністю, з порушенням ритму серця і провідності, з болевим синдромом, можливий і змішаний варіант перебігу міокардитів.

Класифікація міокардитів, прийнята VI,VIІ, VIІІ, ІХ Національним Конгресом кардіологів.

  1. Гострий міокардит

а.з установленою етіологією 140,141 (інфекційні - 140,

бактеріальні -141.0, вірусні -141.1, паразитарні - 141.2, при інших хворобах - 141.8);

б. неуточнений 140.9

  1. Хронічний, не уточнений міокардит 151.4

  2. Міокардіофіброз 151.4

  3. Поширеність:

а.ізольований (осередковий) - 140.1

б. іншої (дифузійний) - 140.8

  1. Перебіг: легкий, середньої важкості, важкий

  2. Клінічні варіанти: аритмія, порушення реполярізації, кардіалгія і т.д.

  3. Серцева недостатність (О - III стадії)

Клініка. Основними клінічними ознаками міокардиту є:

  • біль в ділянці серця (типу кардіалгії або стенокардії, можливий і змішаний характер болю);

  • задишка (постійна, виснажлива);

  • серцебиття;

  • характерні також часті колаптоїдні стани, епізоди непритомності;

  • швидка втомлюваність, кволість;

  • звертає на себе увагу блідість шкіри;

  • при аускультації знаходять послаблений І тон на верхівці; там же систолічний шум (м'який, в протосистолі на ранніх етапах і виражений на пізніх стадіях, коли є дилатація лівого шлуночка);

  • патогномонічною ознакою є протодіастолічний ритм галопу (лівосерцевий, правосерцевий)

  • часто вислуховується шум тертя перикарду або плевроперикардіальні шуми (у випадках міоперикардиту);

  • спостерігається збільшення розмірів і маси серця характерно для міокардиту Фідлера, дифтерійного та важких інфекційно-алергічних, інфекційно-токсичних чи інфекційно-септичних міокардитів;

  • зазвичай спостерігається прогресування серцевої недостатності (набряково- асцитичний синдром);

  • ЕКГ-ознаками міокардитів є: блокада ніжок пучка Гіса, порушення серцевого ритму - шлуночкові екстрасистолії, тахікардії; інфарктоподібні зміни (зміщення сегменту ST, інверсія або реверсія зубця Т); порушення АВ-провідності;

  • ЕхоКГ-ознаки: потовщення стінок, збільшення індексу маси міокарда, дилатація порожнин, зниження фракції викиду ( 40%).

Особливості інфекційно-алергічного міокардиту:

  • зв'язок захворювання з вогнищевою інфекцією: під час грипу, аденовірусної інфекції з'являються ознаки кардиту, передусім біль у ділянці серця ттипу кардіалгії, стенокардії або змішаного характеру;

  • суб'єктивно-об'єктивна дисоціація: при наявності скарг на виражений больовий синдром лікар знаходить дуже мало об'єктивних ознак ураження серця (деяке послаблення тонів, м'який систолічний шум на верхівці);

  • клініко-лабораторна дисоціація: при очевидному зв'язку з інфекцією і вираженим болем в ділянці серця в загальному аналізі крові зміни можуть бути мінімальними, а проби на активність запального процесу - лише слабо позитивними;

  • відсутній ефект ацетилсаліцилової кислоти (вона ефективна лише, якщо міокардит є ревматичного походження);

  • не дивлячись на численні рецидиви захворювання лікар не знаходить даних за ваду серця (на відміну від первинного ревмокардиту, для якого це характерно через 1,5-2 місяці.

Характерними ознаками ідіопатичного міокардиту Фідлера є:

  • кардіомегалія (з відносною недостатністю мітрального і/або трикуспідального клапанів) в поєднанні з артеріальною гіпотензією;

  • протодіастолічний ритм галопу (ознака глибоких морфологічних змін з боку шлуночків, які призводять до того, що стінки їх втрачають пружність, еластичність);

  • мінливість (непостійність) порушень ритму і провідності (день від дня міняються різні види аритмій, що вказує на прогресування морфологічних змін, поширення “полей спустошення” на все нові ділянки міокарда);

  • рефрактерна до серцевих глікозидів серцева недостатність;

  • тромбоемболічні ускладнення.

Розрізняють сім клінічних варіантів перебігу ідіопатичного міокардиту Фідлера (за домінуючим синдромом):

  • асистолічний (миттєвий варіант, який закінчується летально);

  • аритмічний (непостійність одного виду аритмій);

  • тромбоемболічний (рецидивуюча ТЕЛА);

  • псевдокоронарний (нагадує клініку гострого інфаркта міокарда, часто супроводиться типовими для ІМ змінами ЕКГ);

  • астматичний (клініка серцевої астми);

  • декомпенсаційний (швидко наростають, прогресують ознаки серцевої недостатності);

змішаний (є ознаки кількох варіантів, зустрічається найчастіше).

Протокол надання медичної допомоги хворим із міокардитом

Код МКХ 10: І40, І41, І51.4

Умови в яких повинна надаватись медична допомога

Особливості обстеження та лікування залежать від поширеності та перебігу міокардиту. Хворі з вогнищевим міокардитом підлягають амбулаторному обстеженню та лікуванню за місцем проживання. Обстеження може проводитись в районних поліклініках, а за необхідності додаткових обстежень в кардіологічних диспансерах та в діагностичних центрах. Хворі із дифузним міокардитом середньої важкості або з важким перебігом потребують стаціонарного лікування в кардіологічних стаціонарах за місцем проживання або кардіологічних диспансерах з обов'язковим продовженням терапії в амбулаторних умовах.

Діагностична програма

Обов’язкові дослідження

  1. Збір скарг та анамнезу.

  2. Клінічний огляд.

  3. Вимірювання АТ з визначенням САТ, ДАТ, ПТ.

  4. Лабораторне обстеження (загальні аналізи крові та сечі, АЛТ, АСТ, білірубін, креатинін, СРП, КФК або МВ-КФК, тропонін Т або І, титр АСЛ-О, ліпідограма, глюкоза крові).

  5. Етіологічне дослідження із визначенням титрів віруснейтралізуючих антитіл до вірусів Коксакі групи В, ЕСНО, герпесу, гепатиту С і т.і. (імуноглобулінів класів G й M (IgМ, IgG)) у плазмі, а також полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР).

  6. Показників імунологічного стану.

  7. ЕКГ в 12 відведеннях.

  8. ЕхоКГ та допплєр-дослідження серця (трансмітральні потоки).

  9. Рентгенографія ОГК.

Додаткові дослідження

    1. Добовий моніторинг ЕКГ.

    2. Для діагностики міокардиту (особливо хронічного) радіоізотопна сцинтіграфія з використанням ізотопів: технецій (99mTc), цитрат галію (67Ga), або моноклональні антитіла до міозину, мічені індієм (111In).

    3. Комп'ютерна або магнітно-резонансна томографія із застосуванням таких контрастів, як омніскан і галодіамід. Комп’ютерна мультислайдова томографія серця.

    4. Ендоміокардіальна біопсія із визначенням сучасних гістологічних критеріїв, так званий «Консенсус по визначенню міокардиту» (Далаські критерії).

Лікувальна програма

Перелік і обсяг медичних послуг обов’язкового асортименту

Згідно з сучасними алгоритмами (затверджені на Конгресі кардіологів України (2008, 2009 р.)) лікування міокардиту відрізняються залежно від поширеності міокардіального пошкодження й важкості перебігу захворювання.

При гострому ізольованому міокардиті проводять:

  1. Етіологічне лікування: препарати інтерферону, антибактеріальні препарати і т.д.

  2. Бета-адреноблокатори.

  3. Нестероїдні протизапальні препарати.

  4. Системна ензимотерапія.

  5. Метаболічна терапія (мілдронат, триметазідін).

  6. Симптоматичне лікування:

    1. Антиаритмічні препарати;

    2. Дезагреганти;

    3. Діуретики.

При підгострому і хронічному ізольованих міокардитах:

  1. Бета-адреноблокатори;

  2. Нестероїдні протизапальні препарати;

  3. Системна ензимотерапія;

  4. Метаболічна терапія (мілдронат, триметазідин).

  5. Симптоматичне лікування:

    1. антиаритмічні препарати;

    2. дезагреганти;

    3. діуретики.

При гострому дифузному міокардиті:

  1. Етіологічне лікування: препарати інтерферону, противірусні й антибактеріальні препарати і т.д.;

  2. Бета-адреноблокатори і/або іАПФ чи блокатори рецепторів ангіотензину ІІ (АІІ).

  3. Діуретики.

  4. Дезагреганти і/або антикоагулянти.

  5. Антиаритмічні препарати.

  6. Системна ензимотерапія.

  7. Метаболічна терапія (мілдронат, триметазідін).

  8. На даному етапі також можливе застосування:

    • глюкокортикоїдів та імуносупресорів при ідіопатичному або аутоімунному міокардитах;

    • симпатоміметиків - для підтримки параметрів гемодинаміки при симптомах гострої декомпенсаційної серцевої недостатності і кардіогенного шоку (Killip III, IV).

При підгострому дифузному міокардиті:

  1. Курсове лікування гормонами і/або цитостатичними препаратами (при відсутності персистування вірусу!).

  2. Бета-адреноблокатори.

  3. Інгібітори АПФ або блокатори рецепторів АІІ.

  4. Діуретики.

  5. Дезагреганти і/або антикоагулянти.

  6. Антиаритмічні препарати.

  7. Системна ензимотерапія.

  8. Метаболічна терапія (мілдронат,триметазідін).

При хронічному дифузному міокардиті:

  1. Курсове лікування гормонами і/або цитостатичними препаратами;

  2. Симптоматичне лікування ХСН:

    1. бета-адреноблокатори;

    2. інгібітори АПФ або блокатори рецепторів АІІ;

    3. діуретики;

    4. дігоксин.

  1. Профілактика ускладнень:

    1. дезагреганти і/або антикоагулянти;

    2. антиаритмічні препарати;

  2. Системна ензимотерапія;

  3. Метаболічна терапія (мілдронат, триметазідін).

Перелік і обсяг медичних послуг додаткового асортименту

  1. При наявності показань – санація вогнищ хронічних інфекцій.

  2. При важкому перебігу дифузного міокардиту:

    • імплантація кардіовертера-дефібрилятора за наявності рецидивуючих фібриляції шлуночків або стійкої шлуночковій тахікардії і резистентності до антиаритмічних препаратів.

    • імплантація трикамерного ЕКС в режимі DDDR при тяжкій серцевій недостатності, що є рефрактерною до медикаментозної терапії, у хворих зі значними порушеннями внутрішньошлуночкової провідності і десинхронізацією скорочення шлуночків.

    • трансплантація серця при важкому перебігу захворювання та трансформації в ДКМП.

Характеристика кінцевого очікуваного результату лікування

Одужання при легкому перебігу, відсутність прогресування серцевої недостатності, збільшення тривалості життя при середньо важких та тяжких формах.

Тривалість лікування

Терміни стаціонарного лікування визначаються ступенем серцевої недостатності та ефектом від лікування. Строки амбулаторного лікування визначаються індивідуально залежно від поширенності та перебігу міокардиту. Загальний термін лікування може тривати до 6 місяців, а при важкому перебігу дифузного міокардиту симптоматична терапія може проводитись протягом невизначено тривалого часу.

Критерії якості лікування

Поліпшення загального стану. Позитивна динаміка показників лабораторних та інструментальних методів дослідження. При хронічному важкому дифузному міокардиті - усунення або зменшення вираженості суб’єктивних симптомів хронічної серцевої недостатності, підвищення фракції викиду лівого шлуночку, поліпшення якості життя, збільшення терміну між госпіталізаціями.

Можливі побічні дії і ускладнення

Можливі побічні дії препаратів згідно їх фармакологічних властивостей.

Рекомендації щодо подальшого надання медичної допомоги

Хворі потребують нагляду протягом 6 місяців після стаціонарного лікування. При хронічному дифузному міокардиті хворі повинні знаходитись на диспансерному спостереженні за місцем проживання і обстежуватись не менш, ніж 1 раз на 2 місяці, або частіше, якщо така необхідність визначається клінічною ситуацією.

Вимоги до дієтичних призначень і обмежень

Повноцінне раціональне харчування; у випадках виникнення серцевої недостатності з обмеженням споживання рідини й повареної солі. Відмова від тютюнопаління, обмеження вживання алкоголю.

Вимоги до режиму праці, відпочинку, реабілітації

Не рекомендується перебування під прямими сонячними променями, переохолодження та перегрівання.
Самостійна позааудиторна робота:

  • методика загальноклінічного обстеження хворого на міокардит;

  • зміни на ЕКГ, ЕхоКГ у хворих на міокардит;

  • методика реєстрації ЕКГ, ЕхоКГ;

  • інтерпретація результатів клінічного, лабораторного та інструментального обстеження у хворих на міокардит;

  • групи, фармакодинаміка і фармакокінетика, побічна дія ліків, що застосовуються для лікування хворих на міокардит.

Контрольні питання.

  1. Сучасні погляди на визначення, етіологію, патогенез міокардиту

  2. Класифікація міокардитів.

  3. Клінічна картина міокардитів.

  4. ЕКГ-діагностика та диференціальна діагностика міокардитів.

5. Методика загальноклінічного обстеження хворого на міокардит;

6. Стратифікація ризику та сучасні методи лікування міокардитів.

7. Клініка ускладнених та неускладнених міокардитів та особливості лікувальної тактики.

Самостійна аудиторна робота


Об’єм самостійної роботи:
1. Провести клінічне обстеження декількох тематичних хворих (анамнез, перкусія, пальпація, аускультація). При збиранні анамнезу враховувати онконастороженість, деонтологічні і етичні аспекти.

2. Виміряти артеріальний тиск (САТ, ДАТ, ПАТ) і переферійний пульс.

3. Аналіз лабораторних і інструментальних методів обстеження (розшифрувати рентгенограму, ЕКГ, протокол ехокардіографічного обстеження).

4. Оформити історію хвороби, щоденник і листок лікарських призначень.
ОСНОВНА ЛІТЕРАТУРА

1.150 випадків ЕКГ //Джон Хемптон, Девід Едлем, Джоанна Хемптон// науковий редактор перекладу Н.M.Середюк; переклад О.З.Скакун, - Kyiv.- 2020.- 245 с.

2.Internal medicine: textbook: in 2 books. Book 1. Deseases of the Cardiovascular and Respiratory Systems. (N.M. Seredyuk, I.P. Vakaliuk et al) Kyiv: AUS medicine Publishing, 2019. - 664 p.+ 48 color insert, ISBN 978-617-505-735-3 (edition in 2 book).

3.Internal Mtdicine. Book2// N.M.Seredyuk, I.P.Vakaliuk, R.I.Yatsychyn, M.M.Ostrovsky, V.N.Serediuk, S.V.Fedorov et al, - Kyiv.- 2020. - 660c.

4.The ECG Made Easy // John Hampton, Joanna Hampton// науковий редактор перекладу Н.M.Середюк; переклад О.З.Скакун, - Kyiv.- 2020. -234 c.

5.Внутрішні хвороби: у 2 частинах. Частина 1. Розділи 1-8: підручник / Л.В.Глушко, С.В.Федоров, І.М.Скрипник та ін. – К.: ВСВ «Медицина», 2019. - 680 c.

6.Внутрішня медицина: Терапія: Підручник для мед. ВНЗ І-ІІІ рів. акред. – 4-те вид., випр. Допущено МОЗ / Середюк Н.М., Вакалюк І.П. – К., 2013. – 668 с., тв. пал. (ст. 4 пр.).

7.ЕКГ в практиці. Навчальний посібник, тримовне видання/ Джон Р.Хемптон, за ред. проф. Н.М. Середюка, О.З. Скакуна. – К., 2018.- 539 с.

8.Наказ МОЗ України від 02.03.2016 № 152 «Про затвердження та впровадження медико-технологічних документів зі стандартизації медичної допомоги при стабільній ішемічній хворобі серця». Уніфікований клінічний протокол екстреної, первинної, вторинної (спеціалізованої) та третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги «Стабільна ішемічна хвороба серця».

9.Наказ МОЗ України від 02.07.2014 № 455 «Про затвердження та впровадження медико-технологічних документів зі стандартизації медичної допомоги при гострому коронарному синдромі з елевацією сегмента ST» Уніфікований клінічний протокол екстреної, первинної, вторинної (спеціалізованої) та третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги та медичної реабілітації «Гострий коронарний синдром з елевацією сегмента ST».

10.Наказ МОЗ України від 03.03.2016 № 164 «Про затвердження та впровадження медико-технологічних документів зі стандартизації медичної допомоги при гострому коронарному синдромі без елевації сегмента ST» Уніфікований клінічний протокол екстреної, первинної, вторинної (спеціалізованої) та третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги та медичної реабілітації «Гострий коронарний синдром без елевації сегмента ST».

11.Наказ МОЗ України від 13.06.2016 № 564 «Про затвердження та впровадження медико-технологічних документів зі стандартизації медичної допомоги в частині профілактики серцево-судинних захворювань». Уніфікований клінічний протокол первинної, вторинної (спеціалізованої) та третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги «Профілактика серцево-судинних захворювань».

12.Наказ МОЗ України від 15.01.2014 №34 «Про затвердження та впровадження медико-технологічних документів зі стандартизації екстреної медичної допомоги». Уніфікований клінічний протокол екстреної медичної допомоги «Гострі отруєння», «Гіпертонічний криз», «Гіпертермія», «Раптова серцева смерть», «Тромбоемболія легеневої артерії».

13.Наказ МОЗ України від 15.06.2016 № 597 «Про затвердження та впровадження медико-технологічних документів зі стандартизації медичної допомоги при фібриляції передсердь». Уніфікований клінічний протокол первинної, вторинної (спеціалізованої) та третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги «Фібриляція передсердь».

14.Практичні аспекти сучасної кардіології / Скибчик В.А., Соломенчук Т.М., за ред..В.К.Тащук, Ю.С.Рудик. – «Мс»., 2017. – 415 с.
ДОДАТКОВА ЛІТЕРАТУРА

1. Внутрішня медицина: Порадник лікарю загальної практики: навчальний посібник. / А.С. Свінціцький, О.О. Абрагамович, П.М. Боднар та ін.; За ред. проф. А.С. Свінціцького. – ВСВ «Медицина», 2014. – 1272 с. + 16с. кольоров. вкл.

2. Наказ МОЗ України від 24.05.2012 р. №384 «Про затвердження та впровадження медико-технологічних документів зі стандартизації медичної допомоги при артеріальній гіпертензії». Уніфікований клінічний протокол первинної, екстреної та вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги «Артеріальна гіпертензія».

3. Практикум з внутрішньої медицини: навч. пос. / К.М. Амосова, Л.Ф. Конопльова, Л.Л. Сидорова, Г.В. Мостбауер та ін. – К.: Український медичний вісник, 2012. – 416 с.

ІНФОРМАЦІЙНІ РЕСУРСИ (INFORMATION RESOURCES):

  1. Сайт «Івано-Франківського національного медичного університету» http://www.ifnmu.edu.ua/uk/

  2. coretvasa.com

  3. Всеукраїнська електронна бібліотека, розділ «Внутрішні хвороби» http://youalib.com

  4. Бібліотека ІФНМУ https://ifnmu.edu.ua/uk/holovna

  5. http://www.acc.org/guidelines/guidelines-search#sort=relevancy

  6. Офіційний веб-портал Верховної Ради України http://rada.gov.ua/

  7. Офіційний сайт Міністерства охорони здоров’я України http://moz.gov.ua

  8. Реєстр медико-технологічних документів зі стандартизації медичної допомоги http://mtd.dec.gov.ua

  9. Український журнал з проблем медицини праці http://ioh.org.ua/journal

  10. Електронні ресурси Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського http://nbuv.gov.ua/

  11. (National Center for Biotechnological Information, NCBI) https://ncbi.nlm.nih.gov/pubmed

  12. Тематичні розділи сайту Всесвітньої організації охорони здоров’я http://who.int

  13. Сайт Національного інституту охорони праці (National Institute for Occupational Safety and Health) http://niosh.com

  14. Тематичний розділ порталу Medscape http://www.medscape.com/index/list_6872_0

  15. https://www.aasld.org/

  16. http://www.acc.org/guidelines#sort=%40foriginalz32xpostedz32xdate86069%20descending

  17. https://www.asn-online.org/education/training/fellows/educational-resources.aspx#Guidelines

  18. www.brit-thoracic.org.uk/standards-of-care/guidelines

  19. https://cprguidelines.eu/

  20. https://www.diabetes. org

  21. https://www.escardio.org/Guidelines/Clinical-Practice-Guidelines

  22. http://www.eagen.org/

  23. http://www.ers-education.org/guidelines.aspx

  24. http://www.enp-era-edta.org/#/44/page/home

  25. https://www.eular.org/recommendations_management.cfm

  26. http://www.european-renal-best-practice.org

  27. http://www.esmo.org/Guidelines/Haematological-Malignancies

  28. https://ehaweb.org/organization/committees/swg-unit/scientific-working-groups/structure-andguidelines/

  29. http://www.gastro.org/guidelines

  30. www.ginasthma.org

  31. http://goldcopd.org.

  32. http://inephrology.kiev.ua/

  33. http://www.ifp.kiev.ua/index_ukr.htm

  34. http://kdigo.org/home/guidelines/

  35. http://mtd.dec.gov.ua/index.php/uk/

  36. https://www.nice.org.uk

  37. http://www.oxfordmedicaleducation.com/

  38. http://professional.heart.org/professional/GuidelinesStatements/UCM_316885_GuidelinesStatements.jsp

  39. https://www.rheumatology.org/Practice-Quality/Clinical-Support/Clinical-PracticeGuidelineshttps://www.thoracic.org/statements/

  40. http://www.strazhesko.org.ua/advice

  41. https://www.thyroid.org

  42. https://www.ueg.eu/guidelines/

  43. http://ukrgastro.com.ua/

  44. Вебсайт Центру громадського здоров’я МОЗ України: http://phc.org.ua/

  45. лектронний ресурс]. – режим доступу https://www.cdc.gov/

  46. Global AIDS Update [Electronic resource] / UNAIDS, 2016. – Access mode: http://www.unaids.org/sites/default/files/media_asset/global-AIDS-update2016_en.pdf


МЕТОДИЧНУ ВКАЗІВКУ ПІДГОТУВАЛА доц.Юсипчук У.В.

МЕТОДИЧНА ВКАЗІВКА ОБГОВОРЕНА І ЗАТВЕРДЖЕНА НА ЗАСІДАННІ КАФЕДРИ

ПРОТОКОЛ № ______від_____________р.
Зав. кафедри внутрішньої

медицини № 2

та медсестринства, д. мед. н., професор Нестор СЕРЕДЮК
скачати

© Усі права захищені
написати до нас