Ім'я файлу: методичка метаб.6 курс 2022.docx
Розширення: docx
Розмір: 61кб.
Дата: 31.05.2023
скачати
Пов'язані файли:
Варiант_4.doc
кр практ з ТЛ.doc
Тести ЖЦ ЛЗ_характеристика_b_r.docx
КР №1 ОЕФ дод - 2020 (2).DOC


МІНСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені О.О. БОГОМОЛЬЦЯ

„Затверджено”

на методичній нараді

кафедри педіатрії №2
Завідувач кафедри педіатрії №2

член-кореспондент НАМН України

д.м.н., професор Волосовець О.П.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ



Вибіркова дисципліна

Основи неонатології

Тема заняття №10

Неонатальні проблеми метаболізму

Курс

5

Факультет

Медичний № 2


Київ 2022

  1. Актуальність теми.

В неонатологічній практиці порушення обміну глюкози у дітей є дуже актульною проблемою. За статистичними даними симптоматична гіпоглікемія зустрічається у

20 % доношених новонароджених протягом перших годин після народження, гіпоглікемія з клінічними симптомами – у < 1% доношених новонароджених, у 5% малих до терміну гестації, у 15% новонароджених від матерів з діабетом. Оскільки глюкоза є основним субстратом діяльності головного мозку, некорегована своєчасно гіпоглікемія може призвести до незворотнього ураження нейронів з подальшим розвитком стійких неврологічних ускладнень або смерті дитини. В той же час гіперглікемія виявляється у 70% новонароджених з вагою < 1500,0, важкою перинатальною патологією, які отримують інфузійну терапію, що також є несприятливою ознакою щодо прогнозу. Порушення електролітного обміну, в першу чергу натрію та калію, можуть бути ознакою серьозної патології, що потребує негайної діагностики та проведення корекції з метою попередження розвитку ускладнень.

2. Конкретні цілі.

2.1. Знати:

  • причини розвитку порушень обміну глюкози та електролітних порушень у новонароджених дітей;

  • лабораторні критерії та прояви гіпо- та гіперглікемії, гіпо- та гіпернатріємії, гіпо- та гіперкаліємії;

  • принципи корекції порушень обміну глюкози та електролітних порушень.

2.2. Вміти:

  • проводити оцінку загального стану новонародженої дитини шляхом прийняття обґрунтованого рішення за існуючими алгоритмами та стандартними схемами, дотримуючись відповідних етичних та юридичних норм;

  • виділяти та ідентифікувати прояви гіпоглікеміЇ, гіперглікемії, гіпо- та гіпернатріємії, гіпо- та гіперкаліємії;

  • за стандартними методиками, використовуючи попередні дані анамнезу хворого, дані огляду хворого, встановлювати попередній клінічний діагноз захворювання;

  • збирати акушерський анамнез, оцінювати фізичний розвиток новонародженої дитини, стан органів та систем організму, на підставі результатів лабораторних та інструментальних досліджень оцінювати інформацію щодо діагнозу (загальний аналіз крові, сечі, протеїни крові, глюкоза крові, білірубін та його фракції, електроліти);

  • встановлювати остаточний клінічний діагноз шляхом прийняття обґрунтованого рішення та аналізу отриманих об’єктивних даних клінічного, додаткового обстеження, проведення диференційної діагностики, дотримуючись відповідних етичних і юридичних норм;




  • визначати тактику та надавати екстрену медичну допомогу при невідкладних станах, що пов’язані з порушенням обміну глюкози та електролітними порушеннями згідно з існуючими клінічними протоколами та стандартами лікування;

  • виконувати медичні маніпуляції (виконувати непрямий масаж серця, штучне дихання, встановлювати назогастральний та орогастральний зонд, відновлювати прохідність дихальних шляхів).

2.3. Здатен:

  • збирати медичну інформацію про пацієнта і аналізувати клінічні дані;

  • визначати необхідний перелік лабораторних та інструментальних досліджень та оцінювати їх результати;

  • встановлювати попередій та клінічний діагноз захворювання;

  • визначати характер харчування в залежності від стану дитини;

  • діагностувати невідкладні стани;

  • визначати тактику та надавати екстрену медичну допомогу;

  • виконувати медичні маніпуляції;

  • вести медичну документацію;

  • розуміло доносити власні знання, висновки та аргументацію;

  • дотримуватися етичних принципів.


3. Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми (міждисциплінарна інтеграція).


Дисципліни:

Отримані знання:

Фізіологія

Фізіологія обміну речовин.

Патофізіологія

Порушення електролітного обміну.

Пропедевтика педіатрії в тому числі сестринська практика, базові медичні навички в педіатричному відділенні

Анатомо-фізіологічні особливості водно-електролітного обміну у дітей.


4. Завдання для самостійної роботи під час підготовки до заняття.

4.1. Перелік основних термінів, параметрів, характеристик,які повинен засвоїти студент:


Термін:

Визначення:

Гіпоглікемія новонародженого

Рівень глюкози крові нижче 2,6 ммоль/л, у перші доби життя < 2,2 ммоль/л.

Гіперглікемія новонародженого


Рівень глюкози крові вище 6,9 ммоль/л в цільній крові і > 7,9 ммоль/л в плазмі у дитини, яка не отримує розчин глюкози.

Гіпонатріємія

Рівень натрію в крові < 130 ммоль/л.

Важка гіпонатріємія

Рівень натрію в крові < 120 ммоль/л.

Гіпернатріємія

Рівень натрію в крові > 150 ммоль/л.

Важка гіпернатріємія

Рівень натрію в крові > 200 ммоль/л.

Гіпокаліємія


Зниженння рівня сироваткового К+ < 3,5 ммоль/л.

Гіперкаліємія

Підвищення рівня сироваткового К+ > 6,5 ммоль/л.

Важка гіперкаліємія

Підвищення рівня сироваткового К+ > 7,5 ммоль/л.


4.2.Теоретичні питання до заняття:

  1. Фізіологічні особливості обміну глюкози у новонароджених.

  2. Гіпоглікемія – причини, клінічні ознаки, профілактика, лікування.

  3. Гіперглікемія – причини, клінічні ознаки, лікування.

  4. Гіпернатріемія – причини, клінічні ознаки, лікування.

  5. Гіпонатріемія – причини, клінічні ознаки, лікування.

  6. Гіперкалікемія – причини, клінічні ознаки, лікування.

  7. Гіпокалікемія – причини, клінічні ознаки, лікування.

4.3. Практичні роботи (завдання), як виконуються на занятті:

  • розв’язання тестів, ситуаційних задач;

  • робота у відділенні інтенсивної терапії новонароджених (вивчення акушерського анамнезу, ознайомлення з медичною картою новонародженої дитини, даними лабораторного обстеження, листом призначень, огляд хворих);

  • оцінювання результатів лабораторних та інструментальних методів обстеження;

  • на підставі акушерського анамнезу, даних огляду та результатів лабораторних та інструментальних досліджень встановлення попереднього клінічного діагнозу;

  • визначення чинників та патогенетичних механізмів розвитку захворювання;

  • призначення лікування (невідкладні заходи, медикаментозне лікування, особливості догляду, вигодовування);

  • визначення заходів щодо профілактики захворювань у передчасно народжених дітей;

  • відпрацювання медичних маніпуляцій з використанням манекену новонародженої дитини.


5. Зміст теми.

Глюкоза

Нормальний рівень глюкози крові у дитини, яка додатково не отримує розчин глюкози – 2,6-6,9 ммоль/л.

Оптимальна фізіологіча швидкість утилізації глюкози:

  • у плода – 8-10 мг/кг/хв;

  • для доношених новонароджених 4-6 мг/кг/хв;

  • для недоношених новонароджених 6-10 мг/кг/хв.

  • Гіпоглікемія – рівень глюкози крові нижче 2,6 ммоль/л, у перші доби життя < 2,2 ммоль/л (може бути транзиторна або стійка < 1%).

  • Гіперглікемія – рівень глюкози крові вище 6,9 ммоль/л в цільній крові і > 7,9 ммоль/л в плазмі у дитини, яка не отримує розчин глюкози.

Фізіологічні особливості обміну глюкози у новонароджених:

  1. Внутрішньоутробно:

  • глюкоза транспортується через плаценту від матері до плоду;

  • рівень глюкози крові плода складає 2/3 від рівня матері;

  • підшлункова залоза плода синтезує інсулін з ранніх термінів гестації.

  1. Після народження:

  • глюкоза є основим субстратом для діяльності головного мозку;

  • недостатні запаси глікогену, особливо у передчасно народжених;

  • підвищення потреб глюкози у невідповідному нейтральному температурному середовищі.


Гіпоглікемія

  1. Причини транзиторної гіпоглікемії:

  • діабет у матері (внаслідок гіперінсулінізму);

  • надмірне введення глюкози жінці перед пологами;

  • новонароджений, великий до терміну гестації;

  • передчасно народжений чи малий до терміну гестації;

  • підвищене споживання глюкози: асфіксія, сепсис, дихальні розлади, гіпотермія, поліцитемія;

  • порушення нейрогуморальної регуляції (ВЧК і ВШК);

  • неправильний розрахунок інфузії чи раптове припинення в/в введення глюкози.

  1. Причини стійкої гіпоглікемії:

  • врождені дефекти метаболізму (галактоземія, фенілкетонемія, тирозинемія);

  • вроджений гіперінсулінізм;

  • ендокринні порушення: гіпотиреоз, адреногенітальний синдром, крововиливи у наднирники.

Клінічні ознаки гіпоглікемії:

  • Млявість / летаргія.

  • Апное чи тахіпное.

  • Ціаноз.

  • Труднощі з вигодовуваннням (не смокче, не ковтає).

  • Тремор кінцівок, неспокій, високочастотний крик.

  • Судоми.

  • Гіпотермія.

  • Поява поту.

Профілактика гіпоглікемії:

  • ранній початок вигодовування дитини;

  • контроль рівня глюкози (новонародженим на грудному вигодовуванні не проводиться, дітям з вагою < 1500,0 через 4 години після народження, хворим новонародженим з появою клінічних симптомов).

Для постановки діагнозу необхідно зробити 2 досліження з інтервалом 30-60 хвилин поспіль:

  • необхідна наявність швидкого глюкотесту (глюкометру);

  • рівень глюкози ≤ 2,6 ммоль/л підтвердити лабораторно;

  • при поліцитемії рівень глюкози вимірюється лабораторно.

Лікування гіпоглікемії:

  1. Показання для початку лікування:

  • ≤ 2,6 ммоль/л і у дитини присутні клінічні прояви;

  • ≤ 2,2 ммоль/л незалежно від наявності клінічних проявів і дитина не годується;

  • <1,1 ммоль/л – віжка гіпоглікемія.

  1. Моніторинг під час лікування:

  • кожні 30 хвилин до отримання 2-х наступних результатів > 2,6 моль/л;

  • потім рутинно визначити рівень глюкози кожні 12 годин протягом наступних 3-х діб;

  • моніторинг рівня глюкози в сечі у дітей з вагою < 1000,0 один раз на добу.

  1. У випадку гіпоглікемії з клінічними проявами:

  • в/в болюсно 2 мл/кг 10% розчину глюкози;

  • продовжити крапельне введення 10% розчину глюкози 6-8 мг/кг/хвилини;

  • перевірити рівень глюкози через 30 хвилин:

  • якщо рівень > 2.6 ммоль/л і відсутні симптоми – припинити введення 10% глюкози і почати годування,

  • якщо рівень < 2.2 ммоль/л чи у дитини є клінічні прояви – повторити болюсне введення 2 мл/кг 10% розчину глюкози і продовжувати введення 10% глюкози 6-8 мг/кг/хвилин;

  • усунути причину гіпоглікемії.

  1. Лікування у випадку, якщо рівень глюкози < 2,2 ммоль/л продовжується через 1-2 години:

  • збільшити швидкість введення до 10-15 мг/кг/хвилину;

  • якщо через 30 хвилин рівень глюкози < 2,2 ммоль/л: призначити глюкагон 0,1-0,5 мг/кг в/м 2 рази на добу чи гідрокортизон 5-10 мг/кг/добу;

  • продовжити постійну інфузію глюкози з швидкістю 6-8 мг/кг/хвилину.

  1. Лікування у випадку гіпоглікемії без клінічних проявів:

  • якщо дитина може годуватися, розпочати чи продовжувати ентеральне годування;

  • контролювати рівень глюкози кожні 30 хвилин до отримання 2-х наступних результатів > 2,6 ммоль/л;

  • якщо дитина не годується ентерально:

  • в/в болюсно 10 мл/кг 10% розчину глюкози,

  • потім перейти на крапельне введення глюкози з швидкістю 6-8 мг/кг/хвилину,

  • усунути причину.

  1. Розрахунок дози глюкози:

  • доза глюкози (г/добу) = швидкість утилізації глюкози (мг/кг/хв) х масу тіла х 1.44.


Гіперглікемія

Причини гіперглікемії:

  1. Переважно проблема дітей з ННВН:

  • відносна інсулінова резистентність у передчасно народжених новонароджених.

  1. Ятрогенні:

  • висока швидкість інфузії глюкози (> 10 мкг/кг/хв);

  • висока концентрація глюкози для новонароджених з вагою < 1500,0;

  • пізнє і недостатнє призначення білків передчасно новонародженим з екстремальню вагою (не менше 1,5 г/кг з перших годин життя).

  1. Підвищення рівня стресових гормонів на сепсис, дихальні розлади, гіпоксію:

  • підвищення рівня кортизолу, глюкагону і катехоламінів приводить до пригніченню синтезу інсуліну.

Клінічні симптоми гіперглікемії:

  • Поліурія, дегідратація, втрата ваги.

  • Можливі в/ч крововиливи в результаті раптового підвищення рівня глюкози внаслідок швидкого введення концентрованих розчинів глюкози.

Діагноз грунтується на результатах 2-х наступних дослідженнях поспіль з інтервалом 30-60 хвилин:

  • рівень глюкози > 6,9 ммоль/л у новонароджених, які не отримували глюкозу;

  • рівень глюкози > 9-12 ммоль/л у новонароджених, які отримують глюкозу;

  • додаткові (глюкозурія, підвищення осмолярності плазми).

Лікування гіперглікемії:

  1. Розпочати якщо рівень глюкози в плазмі складає > 12 ммоль/л або присутня глюкозурія:

  • зменшувати введення глюкози на 2 мг/кг/хв через кожні 4-6 годин до 4,0-6,0 мг/кг/хвилину:

  • шляхом зниження концентрації (до 5%) чи швидкості переливання глюкози,

  • уникати гіпотонічних розчинів (< 5% глюкози),

  • якщо гіперглікемія утримується на тлі введення 5% глюкози, призначити фізіологічний розчин.

  1. Якщо рівень глюкози крові > 12 ммоль/л не дивлячись на проведені заходи:

  • призначити в/в інсулін короткої дії 0,1-0,2 ОД/кг кожні 6 годин або 0,01-0,03 ОД/кг/год в постійній інфузиії, титруючи дозу (контроль кожні 30 хв до стабілізації);

  • інсулін відмінити піісля нормалізації рівня глюкози і контролювати цей показник в динаміці.

  1. Лікувати до досягнення рівня глюкози крові ≥ 4 ммоль/л.

  2. Діти, які отримують інфузію глюкози, при рівні < 12 ммоль/л і відсутності глюкозурії і клінічних проявах гіперглікемії, лікування інсуліном не потребують.

Моніторинг рівня глюкози при гіперглікемії:

  1. Контроль рівня глюкози плазми:

  • кожні 1-4 години під час лікування в залежності від ступеню гіперглікемії;

  • при лікуванні інсуліном як мінімум кожні 2 години;

  • як мінімум кожні 8 годин після стабілізації рівня глюкози.

  1. Визначити рівень глюкози в капілярній крові чи з катетеру, через який не проводиться введення глюкози.


Натрій

Основні функції:

  • регулює водний баланс;

  • контролює осмотичний баланс між екстацелюлярною та інтрацелюлярною рідиною.

Фізіологічні особливості у новонароджених протягом 1-го тижня життя:

  • Низький рівень поступлення із зовні (з харчуванням).

  • Низький рівень екскреції внаслідок незрілості ниркової фільтрації.

  • Додаткові введення натрію можливі після відновлення діурезу (після 2-3 діб життя).

Норма Na+ становить 135-145 млмоль/л.

Потреба в Na+ :

  • доношені здорові новонароджені – 2-3 млмоль/кг/добу;

  • новонароджені з вагою < 1500 – 4-6 млмоль/кг/добу.


Гіпонатріємія

Показники: < 130 ммоль/л, важка < 120 ммоль/л.

Причини:

  • Дегідратація.

  • Підвищена секреція антидіуретичного гормону внаслідок асфіксії, інфекції, дихальних розладів, ураження ЦНС, яке призводить до гіпоальдостеронізму.

  • Низький вміст натрію в грудному молоці при годуванні новонароджених з вагою < 1500,0.

  • Неадекватна інфузійна терапія (надлишок).

  • Гіперкаліємія.

Перебіг, як правило асимптомний, при гострій гіпонатріємії можуть бути симптоми:

  • летаргія чи підвищена подразливість/судоми;

  • тремор;

  • апное.

Лікування:

  1. Рекомендується почати корекцію при рівні ≤ 120 ммоль/л або при рівні ≤ 130 ммоль/л і наявності клінічних ознак:

  • усунути причини;

  • важка гіпонатріємія або гіпонатріємія з клінічними ознаками.

  1. Розрахувати кількість Na для корекції дефіциту:

  • кількість Na+ (ммоль) = [бажаний рівень сироваткового Na (125 ммоль/л) - рівень визначеного Na] х 0,6 х вагу дитини (кг).

  1. Вводити розраховану кількість протягом 1-2 годин – використовувати 3% чи 10% розчин NaCl, розведений у 5% розчині глюкози до концентрації 0,45%-0,9%:

  • вводити повільно малий об`єм рідини для попередження набряку мозку;

  • не вводити більше 10-12 ммоль/кг/добу Na+;

  • перевірити рівень Na+ після введення половини об`єму розчину;

  • потім перейти на постійне введення добової потреби Na+ (розвести в 5% розчині глюкози).


Гіпернатріємія

Показники: > 150 ммоль/л, важка гіпернатріємія > 200 ммоль/л.

Причини:

  • Втрати води перевищують втрати натрію (гостра втрата ваги в перші доби життя, фототерапія, джерела променистого тепла, гіпертермія, діарея).

  • Надмірне введення Na+ (інфузійна терапія, парентеральне харчування, фортифікація ентерального харчування, введення бікарбонату натрію при лікуванні метаболічного ацидозу).

  • Передчасно народжені в терміні гестації 24-28 тижнів.

  • Зниження продукції антидіуретичного гормону (ураження ЦНС або нирок).

Клінічні симптоми неспецифічні:

  • втрата маси тіла (> 5% за добу, > 10% у доношених, >15% у передчасно народжених);

  • тахікардія;

  • артеріальна гіпотензія;

  • летаргія чи збудження/судоми.

Ускладнення:

  1. внутрішньочерепні крововиливи;

  2. тромбоз венозних синусів;

  3. гострий тубулярний некроз.

Лікування:

  1. Відновити судинний об`єм.

  2. Зменшити кількість введеного Na+:

  • розраховану кількість NaCl розвести в 5% розчині глюкози до концентрації 0,3-0,45%;

  • лікувати протягом, як мінімум, 2-3 діб.

  1. Оптимальним є зниження рівня Na+ на 10 мекв/добу з метою уникнення різкого зниження осмолярності плазми.

  2. У випадку відсутності ефекту застосувати діуретики (фуросемід).

  3. Уникати введення медикаментів з Na+ (бікарбонат натрію).

  4. Моніторинг під час корекції (маса тіла, рівень електролітів, кількість сечі, питома вага сечі).

Профілактичні заходи:

  • Правильний розрахунок необхідної кількості рідини.

  • Контролювати потенційні втрати рідини під час лікування (фототерапія, джерела променевого тепла).

  • Складати інфузійну терапію у відповідності до реальних потреб дитини.


Калій

Норма К+ в плазмі – 3,6-6,5 ммоль/л.

Потреба в К+ після 2 діб життя залежить від гестаційного віку:

  • доношені здорові новонароджені – 1-2 ммоль/кг/добу;

  • новонароджені з вагою < 1500,0 – 2-3 ммоль/кг/добу.

Основні функції:

  • значна кількість внутріклітинно;

  • підтримка кислотно-лужного балансу і осмолярності крові;

  • нормалізація водного балансу;

  • регулює калій-натрієвий насос: забезпечення мембранного потенціалу;

  • підтримка адекватних м`язевих скорочень.

Фізіологічні особливості у новонароджених:

  • Низький рівень катаболізму в перші доби життя.

  • Низький рівень екскреції внаслідок незрілості ниркової фільтрації.

  • Додаткові введення К+ можливі після встановлення діуреза (після 2-3 діб життя).


Гіпокаліємія

Критерій: зниженння рівня сироваткового К+ < 3,5 ммоль/л.

Причини:

  • Медикаменти (бікарбонат натрію, діуретики, інсулін).

  • Недостатнє забезпення (годування, інфузійна терапія).

  • Алкалоз (метаболічнкнй чи респіраторний).

  • Втрати з сечею (альдостеронізм, стероїди, діуретики).

  • Вроджені захворювання (хвороба Кушинга, синдром Бартера).

  • Гіпернатріємія.

  • Втрати через травний канал (діарея, рвота).

Клінічні прояви:

  • летаргія, слабкість скелетних м`язів, гіпорефлексія;

  • здуття живота і кишкова непрохідність;

  • поліурія;

  • тахікардія, екстрасистолія, аритмія;

  • зміни на ЕКГ: подовжений інтервал Q-T, негативний чи плоский зубець Т, пригічення інтервалу S-T;

  • гіперглікемія за рахунок порушень вивільненя інсуліну.

Лікування:

  1. Розрахувати кількість К+ для корекції дефіциту:

  • кількість К+ (ммоль/л) = [бажаний рівень сироваткового К+ (4,5 ммоль/л) – рівень визначеного К+] х 0,35 х вагу (кг).

  1. Розраховану кількість К+ додати до добової потреби дитини (1-2 ммоль/кг/добу).

  2. Використовувати 7,5% чи 15% розчин KCl.

  3. Отриману кількість KCl розвести в розчині глюкози і вводити довенно протягом доби:

  • швидке введення К+ може привести до зупинки серця: швидкість не перевищує 0,4 ммоль/кг/год;

  • у випадку ургентної ситуації допускається введення К+ 0.5 ммоль/кг протягом 1-2 годин.

  1. Скоригувати можливу причину гіпокаліємії.

  2. Визначити рівень К+ кожні 6 годин до нормалізації покаників.

  3. Після нормалізації рівня К+ продовжувати довенне введенння KCl в добовій потребі дитини, чи призначити ентерально з харчуванням.


Гіперкаліємія

Критерії: підвищення рівня сироваткового К+ > 6,5 ммоль/л, важка гіперкаліємія – > 7,5 ммоль/л.

Причини:

  • Тубулярний некроз.

  • Ураження наднирників (крововиливи, адреногенітальний синдром, гіпоальдостеронізм).

  • Надмірне введення калію (інфузійна терапія і переливання крові).

  • Гіпонатріємія.

  • Руйнування клітин клітин з вивільненням внутріклітинного калію (екхімози, травма, крововиливи, ДВЗ-синдром, кровотечі).

  • Надмірний гемоліз (ГХН).

  • Ацидоз (метаболічний чи респіраторний), шок, гіпоксемія.

  • Передчасно народжені з вагою < 1000,0 гр.

Клінічні симптоми:

  • м`язева гіпотонія і гіпорефлексія;

  • здуття живота і кишкова непрохідність;

  • аритмії, фібриляції;

  • зміни на ЕКГ: високий зубець Т, плоский зубець Р, широкий комплекс QRS, вентрикулярная тахікардія чи синусова брадикардія.

Додаткові обстеження: повторно визначити рівень калія і виключити гемоліз як можливу причину, рН крові, іонізований кальцій сироватки, натрій, магній, креатинін.

Лікування:

  1. Обмежити всі введення К+.

  2. Відновити ОЦК (регідратація):

  • 10 мл/кг 0,9% розчину NaCl протягом 10-15 хвилин.

  1. Призначити лазикс після збільшення судинного об'єму.

  2. Корекція ацидозу:

  • NaHCO3 1,5 – 2,0 ммоль/кг протягом 15 хвилин;

  • при необхідности – ШВЛ.

  1. Стабілізація мембрани міокардіоцитів і корекція гіпокальцемії:

  • в/в 10% розчин кальцію глюконату 0,5-1 мл/кг протягом 2-5 хвилин.

  1. Корекція гіпомагніємії (< 0,76 ммоль/л):

  • 0,2 ммоль/кг/введення протягом 3-4 годин.

  1. Якщо зміни на ЕКГ продовжуються чи рівень К+ не зменшується – призначити інсулін з глюкозою:

  • розвести 6 ОД інсуліну на 50 мл 50% глюкози (0,3 ОД/1 г глюкози);

  • ввести 1-2 мл підготованого розчину протягом 15-30 хвилин;

  • ефект наступає через годину і продовжуєтся 30 хвилин, при необхідності введення можна повторити;

  • контролювати рівень глюкози швидким методом;

  • якщо під час введення визначається гіпоглікемія:

  • пропорційно зменшити кількість інсуліну і підвищити кількість глюкози;

  • якщо під час введення визначається гіперглікемія:

  • пропорційно збільшити обʼєм інсуліну і зменшити кількість глюкози;

  • якщо відсутній ефект від заходів:

  • замінне переливання відмитих еритроцитів.


6. Матеріали для самоконтролю.

6.1. Тестові завдання:
1. Причини стійкої гіпоглікемії у новонароджених:

А. Діабетична фетопатія

Б. Асфіксія при народженні

В. Неонатальний сепсис

Г. Гіпотермія,

Д. Врождені дефекти метаболізму (галактоземія, фенілкетонемія, тирозинемія)
2. Клінічні ознаки гіперглікемії:

А. Дегідратація

Б. Млявість

В. Апное

Г. Ціаноз

Д. Тремор кінцівок
3. Зміни на ЕКГ при гіпокаліємії:

А. Високий зубець Т

Б. Плоский зубець Р

В. Негативний чи плоский зубець Т

Г.Широкий комплекс QRS

Д.Синусова брадикардія
4. Який метод використовується при лікуванні гіперкаліємії, якщо після стандартних заходів, рівень К+ не зменшується?

А. Призначити лазикс після збільшення судинного об'єму

Б. Провести корекцію гіпомагніємії

В.Провести корекцію гіпокальцемії

Г. Замінне переливання відмитих еритроцитів

Д. Провести корекцію ацидозу
5. Основні функції натрію в організмі:

А.Значна кількість внутріклітинно

Б. Пригнічує синтез інсуліну

В. Контролює осмотичний баланс між екстацелюлярною та інтрацелюлярною рідиною

Г. Регулює частоту серцевих скорочень

Д. Підтримка адекватних м`язевих скорочень



Тестове завдання

1

2

3

4

5

Правильна відповідь

Д

А

В

Г

В


6.2. Ситуаційні задачі:
1. Передчасно народжений хлопчик народився в терміні гестації 30 тижнів з вагою 1400 гр. На п`ятий день життя він став млявим, з`явились напади апное. Рівень сироваткового Na+ складає 119 млмоль/л. Скоригуйте гіпонатріємію у дитини.

Еталон відповіді:

  1. Розрахунок потреби в Na+:

  • (125-119) х 0,6 х 1,4 = 5 ммоль Na+;

  • 5 ммоль Na+ відповідає 10 мл 3% розчину NaCl АБО 3 мл 10% розчину NaCl;

  • розраховану кількість слід ввести за 2 години.

  1. Введення:

  • потреба в рідині на 5 добу у дитини складає 100 мл/кг: 1,4 х100 мл = 140 мл на добу (5,8 мл в год);

  • 3 мл 10% розчину NaCl + 9 мл 5% розчину глюкози ввести протягом 2 год.


2. Доношений хлопчик народився в терміні 39 тижнів. На даний час йому 7 днів, вага – 4000,0 гр. Він став млявим і у нього з`явились здуття живота, зригування. Рівень сироваткового К+ – 3,0 ммоль/л.

Еталон відповіді:

  1. Розрахунок потреби в К+:

  • (4,5 ммоль/л - 3,0 ммоль/л) х 4,0 х 0,35 = 2,1 ммоль;

  • фізіологічна потреба: 2 ммоль/л х 4,0 = 8 ммоль;

  • загальна кількість К+ складає 8 + 2,1 = 10,1 ммоль/добу;

  • 1 ммоль К - 1 мл 7,5% KCl;

  • 10.1 ммоль К = 10,1 мл 7,5% KCl.

  1. Введення:

  • розвести 10,1 мл 7,5% розчину KCl в 100 мл 5% - 10% глюкози для отримання 1% розчину;

  • потреба дитини складає 100 мл/кг - 400 мл на добу (16 мл/год);

  • вводити підготовлений розчин протягом 7 годин.


7. План і організаційна структура навчального заняття з дисципліни.




Етапи заняття

Розподіл часу

Види контролю

Засоби навчання

1.

Підготовчий етап

15%







1.1

Організаційні питання










1.2

Мотивація навчання










1.3

Контроль початкового рівня підготовки




Тестовий контроль та усне опитування

Набір тестових завдань

2.

Основний етап

65%

Практичні завдання

Медичні карти, результати лабораторних та інструментальних методів дослідження

3.

Заключний етап

20%







3.1

Контроль кінцевого рівня підготовки




Розв’язання

ситуаційних залач

Набір ситуаційних задач

3.2

Загальна оцінка навчальної діяльності студента










3.3

Інформування студента про тему наступного заняття











8. Методика організації навчального процесу на практичному занятті.

8.1.Підготовчий етап: викладач ознайомлює студентів з конкретними цілями та планом заняття та проводить контроль початкового рівня підготовки студентів за допомогою тестових завдань (додаток 1) та устного опитування за стандартизованим переліком питань.

8.2. Основний етап: робота студентів у відділенні інтенсивної терапії новонароджених, обговорення акушерського анамнезу, даних огляду, лабораторних показників, лікування. Викладач перераховує основні практичні завдання, що стоять перед студентами на занятті, дає вказівки щодо часу і місця їх виконання. В ході роботи студентів у відділенні викладач оцінує її.

8.3. Заключний етап: розв’язання клінічних задач (додаток 2). Оцінюється поточна діяльність кожного студента упродовж заняття, стандартизований кінцевий контроль, проводиться аналіз успішності студентів, оголошується оцінка діяльності кожного студента і виставляється у журнал обліку відвідувань і успішності студентів. Староста групи одночасно заносить оцінки у відомість обліку успішності і відвідування занять студентами, викладач завіряє їх своїм підписом. Доцільно коротко інформувати студентів про тему наступного заняття і методичні прийоми щодо підготовки до нього.
9. Література.

Основна:

1. Неонатологія: національний підручник: у 2 т. / за ред. професора Є.Є.Шунько – К., 2015. – Т.2. – с.405-419.

2. Уніфікований клінічний протокол вторинної (спеціалізованої) та третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги «Парентеральне харчування новонароджених дітей», затверджений Наказом МОЗ України від 18.04.2022 р. №650 http://journal.medlib.dp.gov.ua/wpcontent/uploads/2022/05/N_650_18_04_2022_dod.pdf

Додаткова:

1. Nelson Textbook of Pediatrics, Volume 1 of 5 volumes, 21th Edition, 2019 by Robert M.Kliegman, Nathan J. Blum, Samir S. Shah, Joseph W. ST GEME III, Robert C. Tasker, Karen M. Wilson, Richard E. Behrman, P.912, 925-928.
скачати

© Усі права захищені
написати до нас