Подано мету та завдання, програмний зміст (теми лекцій та семінарських занять), питання до контрольних заходів, теми контрольних робіт, список рекомендованої літератури та методичні рекомендації щодо підготовки до семінарських занять для опанування повного курсу дисципліни «Логіка» студентами всіх спеціальностей заочної форми навчання.

ВСТУП
Подані методичні матеріали сприяють самостійному опануванню студентами заочної форми навчання філософських дисциплін, що є обов’язковою складовою стандартів вищої освіти МОН України.

«Логіка» є складовою частиною спеціальної освіти на юридичному факультеті й гуманітарної освіти на юридичному й економічному факультетах, невід'ємною частиною вищої освіти в цілому.

Вона може допомогти студентам у навчанні й у майбутній професійній і громадській діяльності. Курс спрямований на практичне оволодіння формами логічного мислення. Наголос робиться на розв’язанні логічних задач, тренуванні логічних здібностей. Знання теорії розцінюється як необхідна умова для здійснення практичних завдань.

Запропоновані матеріали дозволяють студентам заочної форми навчання скласти уявлення про обсяг та зміст матеріалу зазначеної дисципліни, з’ясувати вимоги щодо кінцевих резуль татів вивчення дисципліни у вигляді загальних знань й умінь, звернутися до навчальної літератури, яка наведена в максимально продуктивному обсязі. Ознайомлення з поданими методичними матеріалами забезпечує можливість самостійно опанувати дисципліну «Логіка», свідомо використовуючи ефективні методи наукового дослідження та аналітики.
Навчальні цілі видання полягають у методичній підтримці самостійного опанування дисципліни «Логіка» студентами заочної форми навчання, а також забезпеченні достатнього обсягу інформації про зміст дисципліни, контрольних питань та літератури для успішного складання іспиту чи заліку.
І. МЕТА І ЗАВДАННЯ ДИСЦИПЛІНИ «Логіка»

• 
  навчити студентів правильно, з точки зору логіки, будувати свої думки;
  
• 
  критично ставитися до своїх міркувань;
  
• 
  стежити за логічною правильністю мислення інших людей;
  
• 
  виявляти й кваліфікувати порушення законів і правил логіки;
  

Завдання курсу – Навчити студентів орієнтуватися в аргументації наукових теорій, визначати міру їх обгрунтованості. Закласти теоретичні основи для подальшого опанування методології наукового дослідження.
Після вивчення дисципліни студент повинен:

ЗНАТИ:

• 
  основні етапи розвитку науки «Логіка»;
  
• 
  термінологію, якою користується наука «Логіка»;
  
• 
  основні закони і правила логіки;
  
• 
  форми логічного мислення (поняття, судження, умовивід) та їх види;
  
• 
  структурні елементи логічних побудов;
  
• 
  основи теорії аргументації;
  
• 
  основні положення про методи індукції та дедукції, метод побудови й підтвердження (спростування) гіпотези.
  

УМІТИ:

• 
  правильно, з точки зору логіки, будувати свої думки;
  
• 
  бачити й визначати в тексті (науковому, художньому тощо) форми логічного мислення;
  
• 
  оцінювати правильність логічного мислення як свого власного, так і інших людей;
  
• 
  виявляти й кваліфікувати логічні помилки.
  
• 
  правильно виконувати логічні операції, передбачені курсом;
  
• 
  орієнтуватися в видах логіки (формальна, діалектична);
  
• 
  правильно обґрунтовувати та відстоювати свої думки, наукові положення.
  

ІІ. ЗМІСТ ДИСЦИПЛІНИ «ЛОГІКА»

Тема 1. Логіка та її предмет

1. 
   ГетмановаЛ.Д. Логика.-Москва: Высшая школа, 1986.-287с.
   
2. 
   ДзюбенкоО.Г., Присяжный Т.В. Культура дискуссий. Киев/1990.-158 с.
   
3. 
   Єришев А.А. Логика: Учеб. пособ. – К.: МАУП,2004. – 216 с.
   
4. 
   Жеребкін В.Є. Логіка: Підручник.- К.: Знання, 2006. (2008) - 255 с.
   
5. 
   Жоль К.К. Вступ до сучасної логіки: навч. посіб./ К.К. Жоль. – К.: Либідь, 2002. – 152 с.
   
6. 
   Конверський А.Є. Логіка (традиційна та сучасна): Підручник.- К.: Центр навч. літ., 2004.- 535с.
   
7. 
   Конверський А.Є. Логіка: Підручник для студ. юрид. фак.- К.: Центр навч. літ., 2004.- 304 с.
   
8. 
   Логіка: Підручник / В.Д. Титов та ін. - X.: Право,2005.- 208 с. 127.
   
9. 
   Логика научного познания: Актуальные проблемы/ Ред. Д.П.Горский.- Москва: Наука, 1987.
   
10. 
    Мельников В.Н. Логические задачи.-Киев, Одесса, 1989.-343 с.
    
11. 
    Тофтул М.Г. Логіка: Посібник,- К.: Академвидав, 2003. -368 с.
    
12. 
    Хоменко І.В. Логіка для юристів: Підручник,- К.: Юрінком Інтер, 2004.- 219 с.
    
13. 
    Хоменко I.B., Алексюк I.А. Основи логіки.- Київ: Золоті Ворота, 1996.-251 с.
    
14. 
    Хоменко І.В. Логіка: Підручник,- К.: Центр навч. літ., 2007.- 335 с.
    
15. 
    Щербина О.Ю. Логіка для юристів: Курс лекцій. - К.: Юридична думка, 2007. -264 с.
    

1. 
   Що означає термін «логіка». Логіка як наука і її предмет.
   
2. 
   Поняття про форми мислення.
   
3. 
   Види форм мислення (поняття, судження, умовивід).
   
4. 
   Особливості поняття як рівня відображення.
   
5. 
   Операції над поняттям.
   
6. 
   Судження, його структура і види.
   

1. 
   Жеребкін В.Є. Логіка: Підручник.- К.: Знання, 2006. (2008) - 255 с.
   
2. 
   Хоменко I.B., Алексюк I.А. Основи логіки.- Київ: Золоті Ворота, 1996.-251 с.
   

1. 
   Поняття «умовивід», структура умовиводу.
   
2. 
   Простий категоричний силогізм, його структура, види і правила.
   
3. 
   Умовиводи зі складними судженнями.
   
4. 
   Скорочені, складні і складно-скорочені силогізми.
   
5. 
   Індуктивні умовиводи, їх структура і види.
   
6. 
   Традуктивні умовиводи, їх структура і види.
   

1. 
   Жеребкін В.Є. Логіка: Підручник.- К.: Знання, 2006. (2008) - 255 с.
   
2. 
   Хоменко I.B., Алексюк I.А. Основи логіки.- Київ: Золоті Ворота, 1996.-251 с.
   

Теми контрольних робіт із логіки для заочної форми навчання

1. 
   Судження. Структура простого судження. Судження і речення.
   
2. 
   Види індуктивних умовиводів.
   
3. 
   Навести свої, оригінальні приклади умовиводів, засновками яких є складні або складні і прості судження.
   

1. 
   Судження. Види суджень.
   
2. 
   Простий категоричний силогізм. Його структура. Повний силогізм і скорочений (ентимема). Види ентимем.
   
3. 
   Навести свій, оригінальний приклад прогресивного сориту, перетворити його на епіхейрему.
   

1. 
   Поділ простих атрибутивних суджень за якістю і кількістю (загально-стверджувальні (А), загально-заперечувальні (Е), частково-стверджувальні (І), частково-заперечувальні (О)). Види співвідношення термінів у таких судженнях.
   
2. 
   Суто умовні й умовно-категоричні умовиводи.
   
3. 
   За допомогою кіл Ейлера відшукати правильні модуси 2‑ї фігури простого категоричного силогізму, показати правильні і неправильні модуси й пояснити, чому вони правильні або неправильні.
   

1. 
   Судження. Види співвідношення і розподіленість термінів у простому судженні.
   
2. 
   Дедуктивні умовиводи зі складними судженнями. Їх види.
   
3. 
   Навести свій, оригінальний приклад регресивного сориту, перетворити його на епіхейрему.
   

1. 
   Співвідношення між судженнями. Логічний квадрат.
   
2. 
   Загальні правила силогізму (правила термінів, правила засновків).
   
3. 
   Навести свій, оригінальний приклад прогресивного сориту, перетворити його на полісилогізм.
   

1. 
   Складні судження. Логічні та граматичні сполучники. Кон`юнкція, диз`юнкція (строга і нестрога), імплікація, еквіваленція, логічне заперечення.
   
2. 
   Умовно-категоричні умовиводи, більшим засновком яких є еквівалентне судження, чим вони відрізняються від умовиводів, більшим засновком яких є імплікативні судження?
   
3. 
   Навести свій, оригінальний приклад прогресивного сориту, перетворити його на епіхейрему.
   

1. 
   Основні закони логіки висловлювань.
   
2. 
   Складноскорочені силогізми. Їх структура і види.
   
3. 
   Навести свій, оригінальний приклад прогресивного полісилогізму, перетворити його на епіхейрему.
   

1. 
   Помилки в дедуктивних умовиводах.
   
2. 
   Типи висловлювань пропозиційної логіки (логічний закон, логічна суперечність, виконуване висловлювання).
   
3. 
   Навести свої, оригінальні приклади правильних модусів 1-ї фігури простого категоричного силогізму, засновками якого виступають судження з виділеним суб’єктом, ствердні судження з розподіленим предикатом і судження-визначення понять.
   

1. 
   Складні, скорочені і складно-скорочені силогізми (полісилогізм, ентимема, сорит, епіхейрема).
   
2. 
   Метод аналітичних таблиць.
   
3. 
   Перевірити за допомогою таблиць істинності таке висловлювання: (A>B)<>(B>A)
   

1. 
   Силогізми, засновками яких є складні, складні і прості судження (розділово-категоричний, умовно-категоричний, умовно-розділовий, умовно-кон’юнктивний).
   
2. 
   Логічний аналіз питань і відповідей.
   
3. 
   Навести власні, оригінальні приклади правильних модусів 2-ї фігури простого категоричного силогізму.
   

1. 
   Типи відношень між висловлюваннями (сумісність, рівносильність, логічне слідування).
   
2. 
   Види індукції (повна і неповна індукція); види неповної індукції.
   
3. 
   Навести по три власні, оригінальні приклади ентимем, утворених з усіх правильних модусів 2-ї фігури простого категоричного силогізму.
   

1. 
   Логіка висловлювань і схеми правильних міркувань.
   
2. 
   Метод наукової індукції.
   
3. 
   Навести по три власні, оригінальні приклади ентимем, утворених з усіх правильних модусів 3-ї фігури простого категоричного силогізму.
   

1. 
   Індуктивні висновки про причиновий зв`язок; методи встановлення причинового зв`язку.
   
2. 
   Аналогія: Її структура і види.
   
3. 
   За допомогою кіл Ейлера відшукати правильні модуси 3‑ї фігури простого категоричного силогізму, показати правильні і неправильні модуси й пояснити, чому вони правильні або неправильні.
   

1. 
   Види індуктивних умовиводів. Помилки в індуктивних умовиводах;
   
2. 
   Моделювання і його види.
   
3. 
   Безпосередні умовиводи. Навести по 3 приклади перетворення, обернення й протиставлення предикату, використовуючи як засновки свої, оригінальні судження.
   

1. 
   Закони формальної логіки. Формальна і діалектична логіка.
   
2. 
   З логіки наукового дослідження: Поняття про мисленний експеримент.
   
3. 
   Навести по три власні, оригінальні приклади правильних модусів 4‑ї фігури простого категоричного силогізму.
   

1. 
   Основні етапи розвитку логіки як науки.
   
2. 
   Види гіпотези.
   
3. 
   За допомогою кіл Ейлера відшукати правильні модуси 4‑ї фігури простого категоричного силогізму, показати правильні і неправильні модуси й пояснити, чому вони правильні або неправильні.
   

1. 
   Підтвердження і спростування гіпотези.
   
2. 
   Роль гіпотези в науковому пізнанні.
   
3. 
   На прикладах і в колах Ейлера показати співвідношення між термінами в простих судженнях.
   

1. 
   Суто умовні умовиводи. Їх види.
   
2. 
   Доведення та його структура.
   
3. 
   Навести свої, оригінальні приклади 2-ї фігури простого категоричного силогізму, засновками яких виступають судження з виділеним суб’єктом, ствердні судження з розподіленим предикатом і судження-визначення понять.
   

1. 
   Прогресивний і регресивний сорит, його структура.
   
2. 
   Логічні правила доведення.
   
3. 
   Навести свої, оригінальні приклади 3-ї фігури простого категоричного силогізму, засновками якого є судження з виділеним предикатом, ствердні судження з розподіленим предикатом і судження-визначення понять.
   

1. 
   Епіхейрема, її види.
   
2. 
   Логічні правила доведення і спростування.
   
3. 
   Навести свій, оригінальний приклад прогресивного сориту, перетворити його на полісилогізм.
   

1. 
   Фігури і модуси простого категоричного силогізму.
   
2. 
   Порушення правил доведення та спростування й помилки, які виникають при цьому (паралогізми і софізми).
   
3. 
   Навести свій, оригінальний приклад прогресивного сориту, перетворити його на полісилогізм.
   

1. 
   Співвідношення і розподіленість термінів у загально-ствердних, загально-заперечних, частково-ствердних і частково-заперечних судженях.
   
2. 
   З логіки наукового дослідження: Поняття про теорію.
   
3. 
   Навести свій, оригінальний приклад регресивного сориту, перетворити його на епіхейрему.
   

• 
  уточнення та осмислення теми;
  
• 
  формулювання цілі виступу;
  
• 
  визначення основних питань для доповіді;
  
• 
  підбір фактичного матеріалу (теоретичних положень, прикладів з практики та інше);
  
• 
  написання повного тексту виступу чи тез, в окремих випадках – розгорнутого плану.
  

• 
  коректного і вичерпного обгрунтування запропонованих для розгляду проблемних ситуацій;
  
• 
  вичерпного теоретичного обгрунтування та ілюстрація відповідей прикладами;
  
• 
  прояву під час обговорень доповідей та повідомлень глибоких пізнань теоретичного матеріалу певної дисципліни, використання положень інших дисциплін;
  
• 
  вичерпного обгрунтування тез і пропозицій, що сформульовані у відповідях на поставлені питання, чітка логіка міркувань;
  
• 
  вичерпної аргументації та її відповідності точці зору, що відстоюється;
  
• 
  коректного використання фактичного матеріалу при відповідях на поставлені питання;
  
• 
  вільного володіння понятійним апаратом певної галузі знань, точне використання спеціальних термінів та їх визначень;
  
• 
  самостійності при вирішенні поставлених завдань, відповідях на запитання;
  
• 
  ініціативи в обговоренні проблем, доповідей та зауважень;