Ім'я файлу: бакалаврська перша частина.docx
Розширення: docx
Розмір: 49кб.
Дата: 28.04.2020


Формування здорового способу життя учнів початкових класів в позакласний час

ЗМІСТ
ВСТУП………………………………………………………………..

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕНННЯ ОСНОВНИХ АСПЕКТІВ ОСНОВ ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ УЧНІВ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ………………………………………….

1.1 Основні підходи до визначення змісту і структури здорового способу життя учнів початкових класів………………………………………..

1.2 Дослідження поняття «здоров`я» дитини, його основні компоненти

1.3 Шляхи формування здорового способу життя в учнів початкових класів…………………………………………………………………………..

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ1…………………………………………..

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ДОСЛІДЖЕНННЯ ОСНОВНИХ МЕТОДІВ ФОРМУВАННЯ ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ У ДІТЕЙ…………..

2.1 Констатувальний експеримент………………………………………..

2.2 Формувальний експеримент………………………………………….

2.3. Методичні рекомендації щодо формування здорового способу життя учнів початкових класів в позакласний час………………………….

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 2…………………………………………….

ВИСНОВКИ………………………………………………………………

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………

ВСТУП
Актуальність нашого дослідження. На сьогодні у сучасному суспільстві відбувається трансформація соціальних цінностей, серед яких усе частіше домінують турбота про здоров’я, гармонійний розвиток дитини. Провідними чинниками таких змін є порушення екологічного балансу в природі, забруднення навколишнього середовища, серійне виробництво на підприємствах продуктів сумнівної якості, збільшення частки розумової праці в економічному секторі, що спричиняє гіподинамію. Зазначені процеси зумовлюють актуальність дослідження феномена здоров’я.

Особлива увага приділяється формуванню здорового способу життя учнів початкових класів, оскільки дотримання режиму дня закладені в дитини ще з раннього віку.

У той же час, надмірне використання сучасних інформаційних технологій, порушення рухливості учнів, руйнування ціннісної свідомості, вікові функціональні зміни в діяльності різних систем організму, особливо молодих школярів, спричинили погіршення здоров’я дітей.

Саме тому актуалізується проблема формування здорового способу життя учнів початкових класів як однієї з ключових компетентностей, визначених Державним стандартом початкової освіти.

Здоровий спосіб життя є не лише невід’ємною частиною фізичного здоров’я людини, але й одним із найбільш проблемних: те чи дотримуватися принципів здорового способу життя, чи ні завжди залежить від більш-менш свідомого вибору людини.

Основними «ворогами» здорового способу життя є культурні забобони, деякі соціальні фактори (відсутність фінансової підтримки тощо), а також так звані «шкідливі звички», які мають як психологічну, культурну, так і соціальну природу. Фізичне виховання має на меті послабити та нейтралізувати дію цих негативних факторів, що з кожним роком призводять до збільшення смертності та погіршення загального стану здоров’я населення України.

Те, що погіршення здоров'я молоді – основного і найпродуктивнішого носія генофонду нації – може призвести до демографічної катастрофи, не може бути піддане сумніву. Екологічна ситуація в Україні склалася так, що дослідники з сумом і розпачем свідчать: навряд чи навіть 5% населення може бути визнане об'єктивно здоровим. Отже, під переважну більшість об'єктивно нездорових підпадає і більша частина молоді.

Ситуацію в Україні не можна назвати виключно поганою. Ні на Сході, ні в ідеалізованому з деяких точок зору, на Заході ще не вдалося досягти повної відмови від шкідливих звичок та інших видів діяльності, що перешкоджають здоровому способу життя. Об’єктивні труднощі завжди повинні боротися об'єктивними методами. На жаль, в системі освіти України наголошується на загальному, масовому фізичному вихованні, яке сприймається більшістю дітей, як невиправдане та упереджене.

Що стосується західного досвіду, то майже скрізь проблема фізичного виховання вирішується особистим підходом до учнів, проектуючи їхнє реальне самопочуття у комплекс заходів, які слід вжити проти цього.

Основні підходи до формування здорового способу життя та зміцнення здоров’я викладені в Державній програмі «Діти України», в якій наголошується, що здоров’я підростаючого покоління є інтеграційним показником соціального розвитку, потужним фактором впливу на економічний та культурний потенціал країни. У науковій та методичній літературі здоровий спосіб життя визначається як сукупність оздоровчих заходів, що забезпечують гармонійний розвиток та зміцнення здоров’я [34].

Аналіз рухової активності молодших школярів, їх режиму праці та відпочинку, психолого-педагогічні спостереження за молодшими школярами дають нам підставу стверджувати, що у багатьох учнів виявляється байдужість, відсутність інтересу до пошуку рухової ініціативи . Діти починають втрачати інтерес до фізичної культури і поступово розвивається стійка зневага та небажання до рухової активності .

Для нашого дослідження важливим є досвід використання активних форм, методів та прийомів роботи з молодшими школярами в галузі фізичного виховання та спорту. Наразі відбуваються активні пошуки шляхів удосконалення фізкультурно-оздоровчої діяльності підростаючого покоління: поєднання уроків фізичної культури з елементами українського народного танцю формування здорового способу життя засобами вправ оздоровчої спрямованості;впровадження занять йога-аеробікою та стретчингом традиційного карате; дихальних вправ у комплексі загальнорозвивальних вправ; впровадження ботмерівської гімнастики; тощо.

Учні початкових класів проявляють свою рухову активність лише в грі (і то не завжди), а до інших фізичних вправ відносяться пасивно. Як відомо, вони не зацікавлені у виконанні одноманітних рухових дій кілька разів (це стало звичним явищем), особливо якщо вони не пов’язані зі звичним середовищем і насправді мають абстрактний характер (Л.К. Грицюк., В.І. Елашвілі).

Основою нашого дослідження є аналіз нормативних документів для створення середовища, сприятливого для формування здорового способу життя молодого покоління та фізичної активності та здоров'я дітей раннього шкільного віку

Об’єктом нашого дослідження – є процес формування здорового способу життя учнів початкових класів.

Предмет дослідження – процес формування здорового способу життя учнів початкових класів.

Мета роботи – розглянути і виявити шляхи формування здорового способу життя учнів початкових класів у позакласний час.

Мета була реалізована через вирішення завдань дослідження :

1) Визначити теоретико-методичні засади здорового способу життя.

2) Визначити засоби формування формування здорового способу життя у дітей початкових класів.

3) Формування здорового способу життя учнів початкових класів у позакласний час.

4) Визначити рівень фізичної підготовленості учнів молодших класів.

Експериментальна база дослідження. Дослідженням було охоплено

Практичне значення роботи полягає у визначенні засобів фізичної культури для формування здорового способу життя школярів молодших класів, визначенні рівня соматичного здоров’я учнів молодших класів.

Результати дослідження можуть бути використані в процесі фізичного виховання учнів молодших класів.

Структура роботи

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕНННЯ ОСНОВНИХ АСПЕКТІВ ОСНОВ ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ УЧНІВ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ

1.1 Основні підходи до визначення змісту і структури здорового способу життя учнів початкових класів
Рівень фізичного виховання дітей молодшого шкільного віку – є одним із показників успішного функціонування державної системи освіти. Переорієнтація традиційних підходів до організації освітнього процесу в початковій школі на нову українську школу з пріоритетом рухової та пізнавальної активності особистості спрямована, окрім інших вагомих завдань, на організацію фізкультурно-оздоровчої діяльності учнів.

На сьогодні сучасна наука може спостерігати основну тенденцію до інтеграції знань, комплексного аналізу тих чи інших явищ об’єктивної реальності, посилення зв’язків між науками та науковими напрямками. Перед науковцями дедалі частіше виникають проблеми, що виходять за межі конкретного дослідження, тобто методологічні.

Тому, ми вважаємо, що потрібно поставити за необхідне визначення методологічних аспектів здорового способу життя з метою розробки системи його формування в молодших школярів. У зв'язку з цим системний підхід, який дозволяє виявити, зрозуміти природні зв’язки між структурними компонентами різних систем, стає провідним.

Ретельне вивчення філософської літератури дозволило проаналізувати основні положення про суть здоров’я та здорового способу життя, дозволило простежити генезис філософських думок щодо вирішення досліджуваної проблеми.

Ретроспективний аналіз виявив, що філософські концепції Стародавнього світу (Алкмеон, Гіппократ, Платон, Арістотель, Епікур, Сенека, Демокрит) ґрунтувалися на виявленні фізичної та моральної краси; здоров'я та щастя; існування та ідеї; правильний спосіб життя та правильні думки, стан та спосіб буття.

Вчення філософів середньовіччя (Авіценна, Тертулліан, К. Олександрія, Оріген) було християнським вченням, де правильний спосіб життя порівнюється зі святим способом життя.

У епоху Відродження людина починає відчувати себе частиною природи; хвороба більше не розцінюється як покарання Бога. Філософія сучасності (Б. Спіноза, Г. Гегель, І. Кант, Ф. Ніцше) остаточно зарахувала людину до світу природи і довела, що сутність людини виражається через розум, а розум - це те, що допоможе йому дбати про своє здоров’я .

У сучасній філософії (Г. Апанасенко, Г. Зайченко, В. Сагатовський, Г. Шалігіна, Є. Шевчук) з’явились і щодня розвивається так звана «філософія здоров’я», з’являються нові напрямки цієї нагальної проблеми.

Темп сучасного життя розглядається, як соціальна несприятливість, несприятливе екологічне середовище, гіподинамія, шкідливі звички - всі ці фактори погіршують здоров’я наших дітей. Важливе значення для збереження здоров'я людини має його спосіб життя. Сьогодні більшість дітей не замислюються про свою поведінку, дбають про власне здоров'я, виховують шкідливі звички.

Відомо, що майже 75% захворювань дорослих були набуті в дитинстві та підлітковому віці. І. Воронцов вважає, що проблема формування основ здорового способу життя особливо нагальна для учнів початкових класів, оскільки в цей період відбувається формування власної життєвої програми, і дитина залучається до важкої роботи щодо формування саморефлексії, самоконтролю та саморегуляція.

Адже здоров’я підростаючого покоління – це один з найважливіших показників, що характеризують економічне, соціальне та моральне благополуччя суспільства. Сучасний стан здоров’я школярів насторожує широку громадськість, особливо лікарів та педагогів. Про це свідчать повідомлення ЗМІ про становище дітей, а також результати досліджень вчених.

Статистика свідчить, що наприкінці XX - початку XXI століття кількість здорових дітей зменшується в 4-5 разів під час навчання в школі. Така ситуація спричинена важкою соціально-економічною ситуацією: безробіттям та міграцією, регіональними конфліктами, збільшенням кількості соціально незахищених сімей, кризою духовних цінностей, зниженням морального рівня населення.

Деяку провину за зниження здоров'я дітей по праву покладають на загальноосвітні школи. До факторів, що негативно впливають на здоров'я можна віднести перевантаження дітей навчальною діяльністю, авторитарний стиль, недостатнє врахування вікових та індивідуальних особливостей дітей у навчанні, гіподинамії тощо.

У сучасних умовах розвитку нової української школи стає очевидним, що успішне вирішення проблеми збереження та зміцнення здоров’я учнів багато в чому залежить від спільних зусиль медичних працівників та вчителів.

Виникла потреба в обґрунтуванні шляхів та засобів вирішення цієї проблеми в рамках педагогічної науки. З безлічі зафіксованих показників, що визначають низький рівень здорового способу життя дітей та студентів, головним є відсутність необхідних соціально-педагогічних технологій для формування здорового способу життя та державної системи впровадження цих нововведень.

Загалом, вивчаючи здоровий спосіб життя дітей, ми виявили наступні суперечності:

- необхідність переорієнтації системи початкової освіти на процес збереження здоров'я, що передбачає включення дитини до оздоровчої діяльності та недостатній розвиток педагогічних основ цього процесу;

- рівень біологічної та соціальної адаптації учнів до сучасних потреб суспільства та школи та низьке психічне та фізичне здоров'я учнів;

- необхідність створення здорового способу життя школярів та відсутність ефективних на основі доказів здоров’я зберігаючих моделей та технологій.

Покладання на школу і вчителя такого специфічного завдання як турбота про здоров’я учнів – визначається багатьма чинниками. Серед яких варто відзначити, що дорослі завжди несуть відповідальність за те, що відбувається з дітьми, які перебувають під їх опікою. Це стосується і дитячого здоров’я.

Саме в школі, під «наглядом» учителів, школярі проводять значну частину часу, і не допомогти їм зберегти здоров’я, було б проявом бездушності і непрофесіоналізму. Окрім цього, велика частина всіх впливів на здоров’я учнів – бажаних і небажаних – здійснюється саме педагогами, в стінах освітніх установ. Якщо ж дотримуватися точки зору, що всіма питаннями здоров’я повинні займатися медики, то до кожного класу треба прикріпити, хоча б одного лікаря.

До науково-педагогічних аспектів збереження та зміцнення здоров’я школярів, включають положення про здоров’я людини. Під здоров’ям людини розуміємо врівноважений стан організму, який характеризується його оптимальним функціонуванням на фізичному, психічному і моральному рівнях [3].

Здоров’я дітей у початкових класах представляє особисту та соціальну цінність, а здоровий спосіб життя виражається через спосіб життя людини, що сприяє ефективному виконанню людиною професійних, громадських, сімейних та побутових функцій в оптимальних умовах здоров’я та визначає спрямованість зусиль особистості. у збереженні та зміцненні здоров'я та здоров'я населення.

Таким чином, навчальний процес у початковій школі враховує пізнавальні та вікові можливості, потреби учнів початкової школи, визначається зміст загальної початкової освіти, спрямовує її на формування та розвиток духовно-моральних та інтелектуальних цінностей молодших школярів.

Наскільки успішно формуватись і закріплюватись у свідомості учнів навички здорового способу життя, залежить від їх подальшого розвитку. Завдання початкової школи - посилити роботу над формуванням у учнів знань про здоровий спосіб життя.

Наступна концепція, яку слід розглянути в цьому дослідженні, - це "здоровий спосіб життя". Яка також неоднозначно трактується в словниках, але в цілому "здоровий спосіб життя" - це сукупність життєвих форм людей, викликана цим способом виробництва. Він проявляється в роботі, побуті, суспільно-політичному житті, культурі, в поведінці людей і є найважливішим показником рівня розвитку суспільства [5].

Аналіз літератури, а також бесіди з фахівцями в галузі медицини, педагогіки, психології, фізичної культури дозволили виділити такі визначення: «спосіб життя» – це одна із найважливіших категорій, інтегруючих уявлення про певний вид життєдіяльності людини.

«Спосіб життя» – це поведінка, закріплена в стереотипах повсякденного життя: трудова діяльність; побут; форми використання вільного часу; задоволення духовних і матеріальних потреб; участь у повсякденному житті; норми і правила поведінки.

Основними елементами «здорового способу життя» як стверджує В. Петленко є: організація режиму харчування, сну, перебування на свіжому повітрі, що відповідають вимогам санітарно-гігієнічних норм; організація індивідуально доцільного режиму рухової активності; змістовне дозвілля, яке надає розвиваючий вплив на особистість; подолання шкідливих звичок; культура міжособистісного поведінки в колективі, самоствердження і самоорганізації [23].

Інтегральним вираженням взаємозв’язків способу життя та здоров’я людини виступає поняття «здоровий спосіб життя». Воно об’єднує все, що сприяє виконанню людиною професійних, громадських, побутових функцій в найбільш оптимальних умовах для здоров’я і розвитку людини.

Таким чином, «здоровий спосіб життя» – це діяльність особистості, спрямована на зміцнення і розвиток індивідуального і суспільного здоров’я [18].

Найбільш ефективним шляхом формування цінності здоров’я та здорового способу життя є спрямована та зоорієнтована дорослими (вчителем, вихователем, психологом, дорослими в сім’ї) самостійна робота, яка сприяє активній та успішній соціалізації дитини в освітній установі, розвиваюча здатність розуміти свій стан, знати способи і варіанти раціональної організації режиму дня та рухової активності, харчування, правил особистої гігієни.

Однак тільки знання основ здорового способу життя не забезпечують і не гарантують їх використання, якщо це не стає необхідною умовою щоденного життя дитини в сім’ї та освітньому закладі.

Під час вибору стратегії формування здорового способу життя в молодшому шкільному віці необхідно, враховуючи психологічні та психофізіологічні характеристики віку, спиратися на зону актуального розвитку, виходячи з того, що провідні цінності здоров’я та здорового способу життя – необхідний і обов’язковий компонент здоров’язберігаючої діяльності освітньої установи, що вимагає відповідної здоров’язберігаючої організації всього її життя.

До якої варто включити її інфраструктуру, створення сприятливого психологічного клімату, забезпечення раціональної організації навчального процесу, ефективної фізкультурно-оздоровчої роботи, раціонального харчування. Одним з компонентів формування цінності здоров’я та здорового способу життя є просвітницька робота з батьками (законними представниками), залучення батьків (законних представників) до спільної роботи з дітьми, до розробки програми формування цінності здоров’я та здорового способу життя.

Здоровий спосіб життя – це активна діяльність людей, спрямована на збереження і поліпшення здоров’я. Спосіб життя відносять до соціально-біологічних чинників, компонентами якого служить тріада показників: рівень, якість і стиль життя.

Отже, як ми можемо спостерігати, що розробка програми формування цінності здоров’я та здорового способу життя, а також організація всієї роботи по її реалізації повинна будуватися на основі наукової обґрунтованості, послідовності, вікової адекватності, інформаційної безпеки та практичної доцільності.

1.2 Дослідження поняття "здоров`я” дитини, його основні компоненти
Здоров'я – безцінне надбання не тільки кожної людини, але і всього суспільства. При зустрічах, розставаннях з близькими і дорогими людьми ми бажаємо їм доброго і міцного здоров'я, оскільки це – основна умова і застава повноцінного і щасливого життя. Здоров'я допомагає нам виконувати наші плани, успішно вирішувати основні життєві задачі, долати труднощі, а якщо доведеться, то і значні перевантаження. Добре здоров'я, що розумно зберігається і укріплюється самою людиною, забезпечує йому довге і активне життя [24].

Сучасні концепції світової науки щодо феномену здоров'я учнів початкових класів базуються на новому розумінні актуальності проблеми виживання людства взагалі.

Поняття здоров'я визначають як філософські, соціальні, економічні, біологічні, медичні категорії, як об’єкт споживання, внесок капіталу, індивідуальну та соціальну цінність, явище системного характеру, динамічне, що постійно взаємодіє із середовищем.

Сам стан системи охорони здоров’я спричинює в середньому лише близько 10% всього комплексу наслідків. Решта 90% пов'язані з навколишнім середовищем (близько 20%), спадковістю (близько 20%), а найбільше з умовами та способом життя (близько 50%).

Л. П. Сущенко проводить досить детальний аналіз відомих поглядів, визначень та підходів до концепції здоров'я. За її словами, "точка зору, згідно з якою здоров'я визначається взаємодією біологічних та соціальних факторів, тобто зовнішніх впливів, опосередкованих особливостями функцій організму та їх регуляторних систем, все більше приймається".

Існує визначення здоров’я як стану оптимальної життєдіяльності. У науковій роботі авторки проаналізовано понад 200 визначень поняття "здоров'я".

Дискусія щодо визначення здоров'я ще триває, але важливо визнати, що здоров'я людини не зводиться до фізичного стану, а передбачає психоемоційну рівновагу, духовне та соціальне здоров'я [59].

Поняття сфер або компонентів здоров'я. Світова наука виробила цілісний погляд на здоров'я як на явище, що інтегрує принаймні чотири його сфери чи компоненти - фізичну, психічну (психічну), соціальну (соціальну) та духовну.

Всі ці компоненти є невід’ємними один для одного, вони тісно взаємопов'язані і разом вони разом визначають стан здоров’я людини. Для зручності вивчення, для полегшення методології дослідження явища охорони здоров'я наука розмежовує поняття фізичного, психічного, соціального та духовного здоров’я. Цей принцип диференціації був закладений у групуванні показників опитування з урахуванням змісту кожної сфери.

У сферу фізичного здоров'я включаються такі фактори, як:

1.індивідуальні особливості анатомічної будови організму,

2. перебіг фізіологічних функцій організму в різних умовах спокою, руху,

3. оточення,

4. генетичне успадкування,

5.рівень фізичного розвитку органів і системи організму.

У сферу психічного здоров'я включають індивідуальні особливості психічних процесів і властивостей людини, такі як збудження, емоційність, чуйність.

Психічне життя індивіда складається з потреб, інтересів, мотивів, стимулів, ставлень, цілей, ідей, почуттів тощо. Психічне здоров'я пов'язане з особливостями мислення, характеру, здібностей. Усі ці компоненти та фактори визначають особливості індивідуальних реакцій на однакові життєві ситуації, ймовірність виникнення стресу, [59].

Духовне здоров'я залежить від духовного світу особистості, зокрема складових духовної культури людства - освіти, науки, мистецтва, релігії, моралі, етики. Свідомість людини, її менталітет, життєва самоідентифікація, ставлення до сенсу життя, оцінка реалізації власних здібностей та можливостей у контексті своїх ідеалів та світогляду - все це визначає стан духовного здоров’я особистості.

Соціальне здоров'я пов'язане з економічними чинниками, відносинами особистості зі структурними одиницями суспільства - сім’єю, організаціями, з якими формуються соціальні зв’язки, робота, відпочинок, побут, соціальний захист, охорона здоров'я, безпека існування тощо.

Міжетнічні відносини, значення різниці в доходах різних соціальних верств суспільства, рівень матеріального виробництва, техніки та технології, їх суперечливий вплив на здоров'я в цілому. Ці фактори та компоненти створюють відчуття соціального забезпечення (або незахищеності), що має значний вплив на здоров'я людини.

В цілому соціальне здоров'я визначається характером і рівнем розвитку основних сфер суспільного життя в конкретному середовищі - економічної, політичної, соціальної, духовної.

Зрозуміло, що в реальному житті всі чотири компоненти - соціальний, духовний, фізичний, розумовий і діють одночасно. Комплексний вплив цих компонентів визначає стан здоров’я людини як цілісного комплексного явища [41, 60].

Поняття передумов здоров’я. Основні передумови здоров'я включають вісім факторів: мир, дах над головою, соціальна справедливість, освіта, харчування, прибуток, стабільна екосистема, стійкі ресурси.

Ті передумови, наявність яких (відсутність, недостатність), які можна було б визначити повністю або частково за допомогою опитування, відображаються відповідними показниками.

Сучасна система фізичного виховання не враховує соціально-економічні явища в Україні, внаслідок чого значно знижується рухова активність підростаючого покоління.

На сьогодні існує велике перевантаження центральної нервової системи, недотримання режиму дня, скорочення спортивних секцій і гуртків призводять до поганого самопочуття.

Таким чином ми можемо зробити висновки, що державні органи влади з освітянами потребують встановлення нової моделі фізичного виховання для підростаючого покоління та здобуття майбутніми вчителями сучасних якісних знань у галузі фізичного виховання для набуття необхідних професійних навичок та навичок для розвитку здорового способу життя маленьких дітей.

1.3 Шляхи формування здорового способу життя в учнів початкових класів
Молодші школярі хочуть швидше відчути себе дорослішими. І це бажання реалізується у всіх формах повсякденного життя дитини: в іграх, у спілкуванні з однолітками, у повсякденних стосунках, у відповіді на питання, поставлені перед її життям, у прояві самостійності у вирішенні певних проблем.

Аналіз рухової активності молодших школярів, режиму праці та відпочинку, психолого-педагогічні спостереження молодших школярів дають нам підставу стверджувати, що у багатьох учнів виявляється байдужість, відсутність інтересу до пошуку рухової ініціативи .

Діти починають втрачати інтерес до фізичної культури і поступово розвивається стійке зневага та небажання до рухової активності даним питанням займались (Н.М. Глушак, А.С. Бахчанян, Н.А. Яблочкін).

Діти проявляють свою рухову активність лише в грі (і то не завжди), а до інших фізичних вправ належать пасивно. Як відомо, вони не зацікавлені у виконанні одноманітних рухових дій кілька разів (це стало звичним явищем), особливо якщо вони не пов’язані зі звичним середовищем і насправді мають абстрактний характер (Л.К. Грицюк., В.І. Елашвілі).

Дослідження останніх років показують, що близько 30-35% дітей приходять до 1 класу з різними станами здоров'я. Серед випускників шкіл понад 80% не можна назвати абсолютно здоровими.

Висновок полягає в тому, що навчальні заклади не додають здоров’я дітям чи навіть навпаки. Звичайно, проблема охорони здоров’я дітей та підлітків є складною проблемою, і було б неправильно зводити всі її аспекти лише до навчального закладу.

Але в той же час аналіз структури захворюваності учнів переконливо показує, що по мірі їх навчання в школі збільшується кількість захворювань дихальних шляхів, патологій травного тракту, постуральних розладів, захворювань очей, прикордонних психічних розладів. Такі стани здоров’я є не тільки результатом тривалого несприятливого впливу соціально-економічних та екологічних факторів, а й ряду педагогічних факторів, таких як:

- тактика стресу авторитарної педагогіки;

- інтенсифікація навчального процесу (постійне збільшення темпу та обсягу навчального навантаження);

- діти перенавантажені у системі дошкільної освіти;

- невідповідність програм та технологій навчання функціональним та віковим особливостям учнів, недотримання основних фізіологічних та гігієнічних вимог до організації навчально-виховного процесу;

- недостатня підготовка вчителів до питань розвитку та охорони здоров’я дитини;

- Масова неграмотність батьків у питаннях збереження здоров'я дітей;

- Суттєві недоліки в сучасній системі фізичної культури та в роботі медичних служб.

У зв'язку з цим одним із пріоритетів системи освіти має бути створення умов для збереження та зміцнення здоров’я дітей, формування в них ставлення до здоров'я як до основної людської цінності. [22]

Основними напрямами охорони та зміцнення здоров'я студентів є:

- формування цінності здоров'я та здорового способу життя в діяльності навчального закладу;

- чергування навчання і фізичних вправ;

- Навчання та підвищення кваліфікації педагогічних кадрів;

- Розробка та впровадження інноваційних програм, спрямованих на охорону та зміцнення здоров'я дітей, їх повноцінного розвитку;

- Створення адаптивного освітнього середовища для дітей з обмеженими можливостями та проблемами розвитку;

- Створення системи та механізмів спільної діяльності школи та сім’ї для формування культури здорового способу життя учнів, їх батьків, вчителів.

Тому здоров’я людини залежить від багатьох факторів: спадкової, соціально-економічної, екологічної, діяльності системи охорони здоров’я. Але особливе місце серед них займає спосіб життя людини.

Здоровий спосіб життя створюється і в сім'ї, і в школі. Під загальним контролем повинні бути навантаження, режим дня, харчування, фізичні навантаження, загартовування, нервове навантаження, психологічний клімат вдома, у школі та на уроці, взаємовідносини батьків та дітей, учнів та вчителів, види та форми дозвілля , розваги та інтереси. [23]

Неправильно організована шкільна робота може завдати шкоди здоров’ю. Тому велике значення має встановлення раціонального способу життя.

Людина, яка здатна правильно організувати режим своєї праці та відпочити від шкільного часу, надалі ще довго буде вести життєрадісну та творчу діяльність. Здоровий спосіб життя формується з усіх сторін і проявів суспільства, пов'язаних з особистісно-мотиваційним втіленням соціальних, психологічних та фізіологічних можливостей та здібностей індивіда. Наскільки вдало формувати та закріплювати у свідомості принципи та навички здорового способу життя в юному віці, далі залежить від усіх видів діяльності, що перешкоджають розкриттю потенціалу особистості.

Відповідно до сучасних концепцій, концепція здорового способу життя включає такі компоненти:

- кинути шкідливі звички (куріння, вживання алкоголю та наркотиків);

- Оптимальний руховий режим;

- раціональне харчування;

- Загартовування;

- Особиста гігієна;

- Позитивні емоції.

За словами С.В. Існуюча система шкільної освіти Попова не формує належної мотивації до здорового способу життя. Дійсно, більшість людей знає, що куріння, пиття та вживання наркотиків шкідливі, але багато дорослих дотримуються цих звичок. Ніхто не погоджується з бажанням рухатися, загартовуватися, але більшість дорослих людей ведуть сидячий спосіб життя. Неправильне, нераціональне харчування призводить до збільшення надмірної ваги людей та всіх наслідків, що випливають з цього. Труднощі сучасного життя залишають дуже мало місця для позитивних емоцій. [24]

Сказане говорить про те, що «знання» дорослих про здоровий спосіб життя не стало вірою в те, що немає ніякої мотивації дбати про власне здоров’я.

Існує велика кількість література про наслідки цих пристрастей для здоров'я. Якщо говорити про школу, то дії вчителя повинні бути спрямовані не на те, щоб відмовити школяреві від куріння, вживання алкоголю та наркотиків, а на запобігання цьому учневі. Іншими словами, головне - це профілактика.

Корисні звички допомагають формувати гармонійно розвинену особистість, шкідливі - навпаки, гальмують її формування. Звички надзвичайно стійкі.

Гегель наголосив, що звички роблять людину рабом. Тому в шкільному віці важливо розвивати корисні звички та рішуче боротися зі шкідливими, які загрожують перейти у пороки.

Корисними звичками можна назвати бажання регулярно вдосконалювати знання, займатися фізичними вправами, а також такі чудові форми дозвілля, як читання, відвідування театрів, фільмів, прослуховування музики. Всі ці форми дозвілля, природно в розумні параметри часу, збагачують людину, роблять життя цікавішим, сприяють самовдосконаленню.

Однак багато шкідливих звичок виникають у шкільні роки. Сюди входять нераціональний режим дня, нерегулярна підготовка до занять. Але найбільш шкідливими є куріння та зловживання алкоголем. Ці звички можуть непомітно перерости в пороку, який може зруйнувати життя людини.

Завдання вчителів - це, по-перше, довести до відома дітей інформацію про шкоду, яку запоює людина їх здоров’ю та здоров’ю своїх близьких (насамперед - дітей), по-друге, розповісти учням про суть алкоголізму. [27]

Режим дня - одна з основних умов здорового способу життя. Чітке виконання принаймні на кілька тижнів продуманого та розумно складеного порядку денного допоможе студенту виробити динамічний стереотип. Його фізіологічна основа - утворення в корі великої півкулі певної послідовності процесів збудження та гальмування, необхідних для ефективної діяльності.

Організацію раціонального режиму дня слід здійснювати з урахуванням особливостей роботи конкретного вищого навчального закладу (графік занять), оптимального використання існуючих умов, розуміння їх індивідуальних особливостей, у тому числі біоритмів.

Найважливіше значення для кожного з нас - це наявність певних цілей, потреб, цікавих і корисних для діяльності суспільства, вміння встановлювати правильний, раціональний режим дня.

Окрім розумного розпорядку дня, ми можемо виділити такі компоненти раціонального способу життя учня, які залежать від успіху в навчанні та міцного здоров’я: гігієна розумової праці, правильне харчування, сон, оптимальна рухова активність, позбавлення від шкідливих звичок. [29]


ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ1

Отже, можемо зробити висновки, що ведення здорового способу життя прямо впливає на збереження, зміцнення і відновлення здоров'я і опосередковано - на успіх у навчанні, сприяє інтелектуальному й духовному розвитку особистості. Він впливає на фізичний стан організму, сприяє гармонійному розвитку тіла людини та високому рівню функціонування систем організму.

Дитина, яка веде здоровий спосіб життя, вільніше долає психоемоційні труднощі, стресові ситуації. Здоровий спосіб життя позитивно впливає на духовну сторону здоров'я: на ціннісні орієнтири, оптимізм, моральні й вольові якості.

Завдання педагогів полягає, перш за все, у донесенні до відома дітей інформацію про ту шкоду, яку завдають людям шкідливі звички.

Необхідним є привчання дітей до режиму дня - одного з основних умов здорового способу життя. Чітке виконання хоча б протягом декількох тижнів заздалегідь продуманого і розумно складеного розпорядку дня допоможе школяреві виробити в собі динамічний стереотип.

Його фізіологічна основа - формування в корі великих півкуль певній послідовності процесів збудження і гальмування, необхідних для ефективної діяльності.

Таким чином, крім раціонального режиму дня виділяються також такі складові частини раціонального способу життя школяра, від дотримання яких залежать успіх в навчанні і хороше здоров'я:

  1. чергування розумової праці і відпочинку,

  2. збалансоване харчування,

  3. сон(з 10 вечора до 7 ранку)

  4. оптимальна рухова активність,

5. вплив шкідливих звиок.

Виходячи з вище вказаного…….
скачати

© Усі права захищені
написати до нас