Методичні рекомендації до вибору теми, виконання та оформлення індивідуального проекту

1 2

Ім'я файлу: Методичні рекомендації щодо індивідуального проекту.doc
Розширення: doc
Розмір: 307кб.
Дата: 10.12.2022
скачати

ЗАГАЛЬНІ МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ВИБОРУ ТЕМИ, ВИКОНАННЯ ТА ОФОРМЛЕННЯ ІНДИВІДУАЛЬНОГО ПРОЕКТУ
Вибір теми індивідуального проекту (запланований вид діяльності підприємства) здійснюється студентом самостійно та узгоджується з викладачем.

Рекомендовані види діяльності підприємства для виконання індивідуального проекту:

1. Виробництво хліба та хлібобулочних виробів.

2. Виробництво м’ясних продуктів (сухих, солоних, копчених, напівфабрикатів).

 Виробництво морозива.

4. Виробництво меблів.

5. Технічне обслуговування та ремонт автомобілів.

6. Виробництво макаронних виробів.

7. Виробництво молочних продуктів (пастеризованого молока, інших видів розфасованого молока, кефіру, йогуртів, ряжанки, вершків, сухих молока та вершків, казеїну, лактози, молочної сироватки та інших молочних продуктів):

Виробництво сиру (м’якого сиру, твердих (жирних) сирів, включаючи бринзу).

9. Виробництво спортивних товарів.

10. Виробництвоковбасних виробів (сосисок, салямі, сервелатів, паштетів, напівфабрикатів).

11. Виробництво керамічної плитки.

12. Виробництво напоїв.

13. Виробництво сухарів, печива, пирогів і тістечок.

14. Виробництво цукру.

15. Виробництво рафінованої олії з соняшнику, ріпаку, сої, кукурудзи, льону та інших рослинних культур.

16. Виробництво продуктів дитячого харчування.

17. Виробництво борошна.

18. Виробництво виробів з текстилю (простирадл, підодіяльників, скатерок, серветок, чохлів для меблів; гардин, занавісок, постільних ковдр; чохлів для автомобілів, чохлів для моторних човнів, тентів).

19. Виробництво одягу (робочого, верхнього, білизни).

20. Виробництво різних виробів з деревини.

21. Виробництво фруктових та овочевих соків.

22. Виробництво іграшок з усіх видів матеріалів.

23. Виробництво варення, джему, повидла, желе, мармеладу, конфітюрів.

24. Вирощування зернових, технічних та інших культур.

25. Овочівництво, декоративне садівництво і вирощування продукції розсадників.

26. Розведення великої рогатої худоби, свиней, птиці, інших тварин і виробництво їх продукції.

27. Виробництво санітарно-гігієнічних виробів і паперових виробів для побутового користування (паперу для домашнього господарства, особистої гігієни, паперових рушників і серветок, носових хустинок, туалетного паперу, паперових стаканів, тарілок, підносів).

28. Виробництво інших виробів з пластмаси (пластмасового посуду, виробів для кухні, канцелярські та шкільні вироби, предмети одягу, фурнітуру для меблів).

29. Виробництво круп.

30. Виробництво молочних консервів (згущеного молока, вершків).

Слід мати на увазі, що у вищезазначеному переліку наведені лише рекомендовані види діяльності підприємства для виконання індивідуального проекту, студент може вибрати і інший вид діяльності підприємства попередньо узгодив його з викладачем. Якщо у студента виникають складнощі з виконанням роботи, він може звернутися на кафедру за роз’ясненням (на консультаціях за розкладом викладача-керівника) або дозволом на зміну завдання.

При виконанні індивідуального проекту необхідно дотримуватись таких вимог:

1. Завдання індивідуального проекту необхідно виконувати у запропонованому порядку.

2. Розрахунки щодо обґрунтування виробничої програми, оцінка потреби у ресурсах, аналіз ефективності необхідно супроводжувати відповідними формулами, повністю наведеними розрахунками і аналітичними поясненнями.

3. В кінці роботи необхідно навести список використаної літератури.

Індивідуальний проект повинен бути оформлен з дотриманням усіх технічних вимог до наукових робіт, викладених у ДСТУ 3008-95 «Документація. Звіти у сфері науки і техніки. Структура і правила оформлення».

Індивідуальний проект друкують через півтора інтервалу, шрифт – Times New Roman, розмір шрифту – 14 pt. Текст слід друкувати, додержуючись таких розмірів полів: верхнє і нижнє – 20 мм, ліве – 25 мм, праве – 1,5 мм.

Титульний лист є першою сторінкою пояснювальної записки і слугує основним джерелом інформації, яка необхідна для обробки, пошуку та посилання на документ. На титульному аркуші приводяться наступні данні: назва організації; назва підрозділу; назва документа; назва роботи; шифр групи та прізвище виконавця; посада, вчений ступінь та вчене звання керівника роботи; місце та рік виконання роботи. Інформація про керівника та виконавця роботи засвідчується особистими підписами вказаних осіб.

Сторінки індивідуального проекту слід нумерувати арабськими цифрами, додержуючись наскрізної нумерації впродовж усього тексту. Номер сторінки проставляють у правому верхньому куті сторінки без крапки в кінці.

Цифровий матеріал оформлюють у вигляді таблиць. Таблицю необхідно розташовувати безпосередньо після тексту, в якому вона згадується вперше, або на наступній сторінці. На всі таблиці мають бути посилання в тексті роботи. Назва таблиці складається зі слова «Таблиця», її порядкового номера та безпосередньо назви, яка стисло відбиває зміст наведених у ній даних.

Повну назву таблиці вказують один раз над таблицею зліва з абзацним відступом. У випадку переносу частини таблиці на наступну сторінку, над нею з абзацного відступу пишуть: «Продовження таблиці Х», де Х – номер таблиці.

Заголовки та дані таблиці можуть бути виконані через один інтервал, шрифт – Times New Roman, розмір шрифту – 12 pt. Заголовки граф таблиці починають з великої літери, а підзаголовки – з малої, якщо вони складають одне речення з заголовком.

Підзаголовки, що мають самостійне значення, пишуть з великої літери. В кінці заголовків і підзаголовків таблиць крапки не ставлять. Заголовки і підзаголовки граф указують в однині. Приклад оформлення таблиці наведений у додатку.

Формули та рівняння розташовують безпосередньо після тексту, в якому вони згадуються, посередині сторінки. Вище і нижче кожної формули або рівняння повинно бути залишено не менше одного вільного рядка, відступи стандартні.

Формули і рівняння у роботі (за винятком формул і рівнянь, наведених у додатках) слід нумерувати порядковою нумерацією в межах розділу. Номер формули або рівняння складається з номера розділу і порядкового номера формули або рівняння, відокремлених крапкою, наприклад, формула (1.3) – третя формула першого розділу. Номер формули або рівняння зазначають на рівні формули або рівняння в дужках у крайньому правому положенні на рядку.

Пояснення значень символів і числових коефіцієнтів, що входять до формули чи рівняння, слід наводити безпосередньо під формулою у тій послідовності, в якій вони наведені у формулі чи рівнянні. Пояснення значення кожного символу та числового коефіцієнта слід давати з нового рядка. Перший рядок пояснення починають з абзацу словом «де» без двокрапки.

Переносити формули чи рівняння на наступний рядок допускається тільки на знаках виконуваних операцій, повторюючи знак операції на початку наступного рядка. Коли переносять формули чи рівняння на знаку операції множення, застосовують знак «х». Формули, що йдуть одна за одною й не розділені текстом, відокремлюють комою.

Список літератури слід розміщувати одним із таких способів: у порядку появи посилань у тексті чи в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків, у хронологічному порядку. Бібліографічні описи посилань у переліку наводяться відповідно ДСТУ 7.1-2006 «Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання».

СТРУКТУРА ТА ОБСЯГ ІНДИВІДУАЛЬНОГО ПРОЕКТУ

В основній частині індивідуального проекту має бути відображена наступне:

Аналіз доцільності виробництва продукції та її конкурентоспроможності, який має включати: дослідження відповідного ринку, характеристику продукції та характеристику підприємства (існуючого або майбутнього).
Обґрунтування виробничої програми і потреби в ресурсах підприємства.

2.1. Обґрунтування виробничої програми здійснюється на основі маркетингових досліджень щодо ємності ринку. Передбачається, що номенклатура продукції підприємства має складати не менше 3-х виробів. Приклад оформлення даних щодо характеристики виробничої програми підприємства наведено нижче.

Таблиця 2.1 – Визначення виробничої програми на рік

Назва продукції	Одиниця виміру	Обсяг виробництва	Ціна за одиницю продукції грн.	Обсяг реалізації, грн.



Разом

2.2. Визначення потреби в основних виробничих фондах потребує наступної інформації:

1. Норма штучного часу (Тшт) на операцію. Технологічний процес має складатись мінімум з 3-х операцій.

2. Річна виробнича програма (шт).

Річний фонд роботи виробничого обладнання (режим роботи вибирається виконавцем курсової роботи в залежності від кількості змін роботи обладнання). Одиниця виміру – години.
Площі одиниці обладнання з урахуванням зони знаходження основного робітника, а також проходів, проїздів, складських приміщень тощо (кв.м).
Площі приміщень для управлінського персоналу, допоміжного виробництва, інженерно-технічних працівників (ІТП), службовців тощо (задається у процентному відношенні до площі основного виробництва). Одиниця виміру – кв.м.
Вартості одиниці обладнання (визначається за ринковою ціною). Одиниця виміру – грн.
Вартості будівництва 1кв.м. виробничої площі (або оренди). Одиниця виміру – грн.
Вартості оргтехніки транспортних засобів і інших основних фондів (задається у процентному відношенні до вартості основних виробничих фондів). Одиниця виміру – грн.

Розрахунки рекомендується оформлять у наступній табличній формі.

Таблиця 2.2 – Потреба у виробничих площах підприємства

Тип приміщення	Площа, м²	Ставка орендної плати на місяць, грн/м²	Сума орендної плати на місяць, грн.




Разом

Таблиця 2.3 – Розрахунок вартості первісної, залишкової вартості основних фондів та амортизаційних відрахувань

Назва об’єктів основних фондів	Кіль-кість, шт.	Вартість об’єкта, грн./шт.	Загальна вартість, грн.	Термін корисного викорис-тання, років	Річна норма амор-тизації, %	Річна сума аморти-зації, грн.	Залишкова вартість основних фондів, грн.



Всього

2.3 Чисельність персоналу підприємства здійснюється на основі таких даних:

1. Чисельність основних робітників (Чор) визначається за формулою:

Чор = (Тшт х Впр) / Д, чол. (2.1)

де Впр – річна виробнича програма, шт; Д – дійсний річний фонд робочого часу, годин.

2. Чисельність допоміжних робітників, апарату управління, ІТП, службовців та молодшого обслуговуючого персоналу (МОП) задається в процентному відношенні до чисельності основних робітників. Наприклад: 10, 2, 5 і 3 відсотки відповідно.

3. Розрахунок заробітної плати виконується за таким алгоритмом:

Заробітну плату основним робітникам рекомендується нараховувати за відрядною, відрядно-прогресивною, або відрядно-преміальною системами. Для цього необхідно визначити розряд, що відповідає певній операції і годинну тарифну ставку. Тоді розцінка на операцію (Рв) визначатиметься за формулою:

Рв = Тшт х Гтс, грн. (2.2)

де Гтс – годинна тарифна ставка, грн. ,

Річну заробітну плату (ЗПрв) основних робітників (за відрядною системою):

ЗПрв = Рв х Впр, грн. (2.3)

Заробітна плата іншим категоріям працюючих розраховується у відповідності до фактично відпрацьованого часу та посадових окладів (для адміністрації, ІТП, службовців та МОП) або годинної тарифної ставки (для допоміжних робітників).

Слід враховувати, що нарахування на заробітну плату (ЄСВ) працівників складають 22%.

Таблиця 2.4 – Розрахунок заробітної плати персоналу з урахуванням нарахувань до соціальних фондів

Категорія робітників	Кіль-кість, чол.	Посадовий оклад, грн./міс.	Премія 20%, грн./міс.	Місячний ФЗП, грн./міс.	Нарахування ЄСВ (22%), грн./міс.	ФЗП с нараху-ваннями, грн./міс.	ФЗП с нараху-ваннями, грн./рік
					…


Всього

2.4. Витрати на сировину і матеріали визначаються студентом з урахуванням технологічних відходів (утому числі повернених).

Позавиробничі витрати визначаються студентом самостійно, у відсотках до виробничих витрат.

Оцінка потреби в оборотних коштів у виробничих запасах, що тяжіють до основних фондів, здійснюється за показниками:

1. Норматив оборотних коштів у незавершеному виробництві

можна визначити, користуючись формулою

, (2.4)

де Vд – середньодобовий випуск товарної продукції за її виробничою собівартістю;

Тц – середня тривалість виробничого циклу у днях;

КнВ – коефіцієнт наростання витрат (собівартості незавершеного виробництва).

Коефіцієнт наростання витрат можна обчислювати за такою спрощеною формулою:

КнВ = Спц + 0,5 Срц / СВ, (2.5)

де Спц – первісні витрати на початку (у перший день) виробничого циклу;

Срц – решта витрат на виготовлення виробу;

Св – виробнича собівартість виробу.

2. Норматив оборотних коштів у витратах майбутніх періодів розраховується виходячи з залишку коштів на початок періоду та суми витрат протягом розрахункового (планового) періоду з підрахунком величини наступного погашення витрат за рахунок собівартості продукції.

3. Норматив оборотних коштів у залишках готової продукції визначається як добуток вартості одноденного випуску готових виробів на норму їхнього запасу на складі у днях.

4. Сукупний норматив оборотних коштів підприємства на розрахунковий (плановий) період є не що інше, як загальна сума нормативів, обчислених для окремих елементів (виробничих запасів, незавершеного виробництва, витрат майбутніх періодів та залишків готової продукції).

5. Розрахунок потреби в сировині та матеріалах із урахування запасів.

Норматив оборотних коштів у виробничих запасах, що їх відносять до оборотних фондів (сировина, матеріали, паливо), визначається помноженням середньодобового споживання матеріалів у вартісному виразі на норму їхнього запасу в днях. На підприємствах існує кілька видів запасів: транспортний, підготовчий (технологічний), поточний, середній поточний (половина від поточного запасу) страховий.

Транспортний запас - період з моменту оплати виставленого постачальником рахунку до прибуття вантажу на склад підприємства.

Підготовчий запас - період часу, необхідного для приймання, складування і підготовки до виробничого використання матеріальних ресурсів.

Поточний запас розраховується як половина середнього інтервалу між поставками певних видів матеріальних ресурсів.

Визначення резервного (страхового) запасу може здійснюватись двома способами: за середнім відхиленням фактичних строків поставки від передбачених договором або за періодом, необхідним для термінового оформлення замовлення та доставки матеріалів від виробника до споживача.

Таблиця 2.5 – Розрахунок необхідної маси сировини за технологією виробництва

Найменування сировини	Потреба на виробництво одиниці продукції, кг	Вага одиниці продукції, кг.	Чиста вага продукції, кг	Маса необхідної сировини, кг.


Разом

Таблиця 2.6 – Розрахунок потреби в сировині та матеріалах на виробничу програму

№ п/п	Найменування сировини та матеріалів	Кількість, кг	Ціна, грн.	Вартість, грн.
Сировина
1
2
3
	Разом
Тара та пакувальні матеріали
1
2
	Разом
	Всього

Таблиця 2.7 – Розрахунок транспортного запасу сировини та допоміжних матеріалів

№ з/п	Найменування сировини	Річна потреба, кг	Кількість робочих днів на рік	Денна потреба, кг	Період зриву поставки, днів	Транспортний запас			Потреба на виробничу програму із урахуванням транспортного запасу, грн./рік
№ з/п	Найменування сировини	Річна потреба, кг	Кількість робочих днів на рік	Денна потреба, кг	Період зриву поставки, днів	Кіль-кість, кг	Ціна, грн.	Вар-тість, грн.
Сировина
1
2
3
	Разом
Тара та пакувальні матеріали
1
2
	Разом
	Всього

Таблиця 2.8 – Розрахунок поточного запасу сировини та допоміжних матеріалів

№ з/п	Найменування сировини	Річна потреба, кг	Кількість робочих днів на рік	Денна потреба, кг	Період між поставками, днів	Транспортний запас			Потреба на виробничу програму із урахуванням поточного запасу, грн./рік
№ з/п	Найменування сировини	Річна потреба, кг	Кількість робочих днів на рік	Денна потреба, кг	Період між поставками, днів	Кіль-кість, кг	Ціна, грн.	Вартість, грн.
Сировина
1
2
3
	Разом
Тара та пакувальні матеріали
1
2
	Разом
	Всього

Таблиця 2.9 – Розрахунок страхового запасу сировини та допоміжних матеріалів (25% від поточного)

№ з/п	Найменування сировини	Поточний запас, кг	Страховий запас сировини			Всього страховий запас на виробничу програму, грн.
№ з/п	Найменування сировини	Поточний запас, кг	Кількість, кг	Ціна, грн.	Вартість, грн.	Всього страховий запас на виробничу програму, грн.
Сировина
1
2
3
4
5
	Разом
Тара та пакувальні матеріали
1
2

	Всього

Таблиця 2.10 - Розрахунок потреби в пальних матеріалах

Транспортні засоби	Призначення транспортного засобу	Середньодобовий пробіг, км	Кількість робочих днів на місяць	Загальний пробіг за місяць, км	Норма витрати палива, л/100 км	Витрати палива за місяць, л	Вид палива (марка бензину)	Ціна, грн./л	Витрати на паливо, грн./міс.	Витрати на паливо, грн./ рік


Разом

Таблиця 2.11 – Розрахунок витрат на електроенергію для виробництва

Вид обладнання	Кількість обладнання, шт.	Споживання потужності кВт/год.	Кількість роботи на рік, годин	Тариф за 1 кВт/год, грн.	Сума витрат на рік, грн.


Разом

Таблиця 2.12 - Розрахунок витрат електроенергії на освітлення адміністративних приміщень

Потужність лампочки, кВт/год.	Кількість лампочок, шт.	Час роботи на добу, час.	Кількість днів на рік, днів	Тариф за 1 кВт/год., грн.	Сума витрат на рік, грн.


Разом

Таблиця 2.13 – Розрахунок інших витрат

Найменування	Кількість, шт.	Ціна, грн.	Сума витрат, грн.


Разом

Таблиця 2.14 - Калькуляція собівартості продукції

Витрати	Продукція А		Продукція Б		Продукція В		Всього на рік, грн.
Витрати	Всього, грн.	На од. продукції, грн.	Всього, грн.	На од. продукції, грн.	Всього, грн.	На од. продукції, грн.	Всього на рік, грн.
1. Сировина й матеріали
2. Паливо
3. Ел/енергія для виробництва
4. Ел/енергія на освітлення
5. ФОП с нарахуваннями
6. Оренда приміщень
7. Амортизація основних фондів
8. Інші витрати
9. Реклама
10. …
Разом

Таблиця 2.15 – Розподіл витрат на постійні та змінні

Види витрат	Постійні витрати, грн.	Змінні витрати, грн.
1	2	3
Сировина й матеріали		+
Паливо	+	+
Електроенергія для виробництва		+
Електроенергія на освітлення	+
ФОП з нарахуваннями	+	+
Оренда приміщень	+
Амортизація основних фондів	+
Реклама	+	+
Інші витрати	+
Всього

2.5 Розробка та обґрунтування реалізаційної програми підприємства
1 2

скачати

© Усі права захищені
написати до нас