Міністерство освіти і науки України
Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича
Інститут біології,хімії та біоресурсів
Кафедра загальної хімії та хімічного матеріалознавства
«Методи контролю знань, умінь та навичок учнів в школі»
Курсова робота
Студентки ІІІ курсу 322 групи
спеціальності «Хімія(середня освіта)»
Рішко Богдана Іванівна
Керівник к.х.н. Іваніцька Валентина Григорівна
Чернівці -2019
Зміст
Вступ 3
1. Сутність педагогічного контролю. 4
2. Цілі, функції та принципи контролю в процесі навчання 4
3. Типи контролю 7
4. Форми контролю. 8
5. Методи контролю 10
Висновки 16
Список літератури 17
Вступ
Контроль результатів навчання - важлива частина процесу навчання. Його завдання полягає в тому, щоб перевірити засвоєння учнями навчального матеріалу та досягнення цілей уроку. Контроль результатів виконує всі три функції, які притаманні процесу навчання та має чітко виражений навчальне, виховне та розвиваюче значення. Навчальне значення контролю дає можливість учням скоригувати свої знання. Виховне його значення дуже велике. Контроль привчає учнів систематично працювати над собою та звітувати про свої знання вчителеві та класу. В учнів виробляється цілеспрямованість, самостійність, відповідальність та прагнення добитися кращих результатів. Контроль виховує наполегливість та працьовитість, вміння долати труднощі, тобто формує моральні якості особистості. Систематичний контроль сприяє формуванню навичок самоконтролю. Головною вимогою до контролю - його систематичність. Контроль важливий для вчителя, оскільки він дає змогу вчителю вивчати своїх учнів та корегувати навчальний процес, важливий і для батьків, які прагнуть знати про успіхи своїх дітей. Контроль допомагає вчителю керувати навчальним процесом.
Контроль відповідає всім функціям, які реалізуються в процесі навчання, в його процесі повинно визначити, чи відповідає рівень засвоєння знань поставленим цілям в цілому.
Сьогодні перед усіма учасниками навчального процесу постала проблема покращення якості навчання, його адаптації до нових стандартів. В сьогоднішній час педагогічний контроль набуває особливого значення , так як йде перегляд поняття «якісна освіта». Тому актуальна проблема підвищення ефективності педагогічного контролю. Ефективність систем контролю і оцінка ходу результативності навчання необхідні для того, щоб обґрунтовано судити про те, наскільки точно і повно реалізуються цілі навчання, і своєчасно вносити потрібні корективи, стимулювати учнів до успішного засвоєння шкільного матеріалу.
Ціль курсової роботи – вивчення форм і видів педагогічного контролю в сучасній школі і його впливу на якість навчання.
1. Сутність педагогічного контролю.
Уявлення про перевірку знань учнів як про окрему складову навчального процесу має принципіальне значення. Контроль ефективності засвоєння матеріалу являється обов’язковим компонентом, потрібним на всіх етапах навчання . Особливо важливо здійснювати його після проходження будь-якого розділу програми або після завершення окремої теми.
Контроль - це одночасно і об’єкт теоретичних досліджень, і сфера практичної діяльності педагога. За допомогою контролю можна виявити достоїнства та недоліки нових методів навчання, встановити взаємний зв'язок між плановими , реалізованими і досягнутими рівнями освіти, порівнювати роботу різних педагогів , дати оцінку досягненням учнів і виявити недоліки в його знаннях , дати керівнику навчального закладу об’єктивну інформацію для прийняття управлінських рішень.
Саме поняття «педагогічний контроль» стосовно процесу навчання має декілька трактувань. З одного боку педагогічний контроль являється цілісно дидактичною і методичною системою перевірочної діяльності. Ця взаємопов’язана спільна діяльність вчителя та учнів при керівній ролі вчителя на виявлення результатів навчального процесу і на підвищення його ефективності. З іншого боку стосовно до звичайного процесу навчання під контролем розуміють виявлення та оцінку підсумків навчальної діяльності учнів.
2. Цілі, функції та принципи контролю в процесі навчання
Основна ціль контролю знань і умінь полягає у виявленні досягнень, успіхів учнів, у показанні шляхів самовдосконалення, поглиблення знань, умінь, з тим, щоб створювати умови для подальшого включення учнів у активну діяльність. Ця ціль в першу чергу пов’язана з певними якостями засвоєння навчального матеріалу – рівнем володіння знань, умінь і навичок передбачених програмою предмету. По-друге, конкретизація основної цілі контролю пов’язана із навчанням учнів прийомів взаємоконтролю і самоконтролю , формуванню потреби в самоконтролі та взаємоконтролі. По-третє, ця мета передбачає виховання в учнів таких якостей особистості, як відповідальність за виконану роботу , прояв ініціативи.
Якщо перерахувати цілі контролю знань і умінь, то можна говорити про те, що контроль виконує наступні функції[1]:
контролюючу;
навчальну;
діагностичну;
прогностичну;
розвиваючу;
виховну.
Контролююча функція полягає у виявлені стану знань та умінь учнів, рівня їх розумового розвитку, у вивчені степені засвоєння прийомів пізнавальної діяльності, навичок раціональної наукової праці[2].
За допомогою контролю визначається вихідний рівень для подальшого
оволодінням знаннями, уміннями і навичками , вивчається глибина і об’єм їх засвоєння. Порівняння запланованих та дійсних результатів , та визначення ефективності застосування вчителем форм та засобів проведення уроку.
Навчальна функція полягає в вдосконаленні знань та умінь. Учні не лише повторюють раніше вивчене а й застосовують знання на новій ситуації
Перевірка знань допомагає учням виділяти головні аспекти з усього матеріалу та зробити свої знання більш ясними та чіткішими. Контроль забезпечує узагальнення та систематизацію знань.
Розвиваюча функція полягає у стимуляції пізнавальної діяльності учнів. В процесі контролю розвивається пам'ять, воля , уява і мислення учнів.
Прогностична функція контролю дає змогу вчителю на підставі перевірки прогнозувати про хід певного процесу та вияснити чи в повній мірі засвоєний матеріал , уміння та навички для подальшого вивчення нових тем або розділів. За допомогою прогнозу вчитель планує та здійснює навчальний процес.
Виховна функція полягає у вихованні в учнів самостійності та відповідальності, твердої волі та наполегливої праці. Систематичний контроль дає змогу учням контролювати себе при виконанні завдань, тобто формує навички контролю та самоконтролю[3].
Дані функції контролю підкреслюють його значимість в процесі навчання. Вони можуть відноситися між собою в різних співвідношеннях та різному поєднанні.
Контроль повинен бути об’єктивним, цілеспрямованим, регулярним та індивідуальним. Ці характеристики формують принципи контролю.
Розглянемо принципи контролю докладніше :
завдяки об’єктивності контролю попереджаються випадки суб’єктивних і помилкових рішень, які знижують ефективність процесу навчання. Об’єктивність контролю залежить від багатьох факторів: чітке виявлення цілей навчання; підбір методів та змісту контролю; засоби обробки, аналізу та оцінювання результатів контролю, організованість його проведення;
цілеспрямованість передбачає чітке визначення цілі перевірки. Ціль перевірки визначає всю подальшу роботу, тобто які засоби та методи контролю будуть використані. Ціль контролю дає відповіді на такі запитання: що має перевіряється, хто має проходити цей контроль та які висновки можна зробити на підставі результатів перевірки. Ціль контролю повинна відповідати триєдиній меті процесу навчання;
під регулярністю розуміється систематичний контроль знань в процесі навчання ;
індивідуальний контроль проводиться для оцінки знань, умінь та навичок кожного учня.
3. Типи контролю
Контроль невід’ємна частина навчання. В залежності від функцій, які він виконує в навчальному процесі, можна виділити такі три основні його види :
попередній;
поточний;
підсумковий.
Призначення попереднього контролю полягає у встановленні вихідного рівня знань учнів, пізнавальної діяльності та індивідуального розвитку особистості. Успіх вивчення будь-якої теми залежить від степеня засвоєння тих понять, термінів і т.д., які вивчалися на попередніх заняттях. Якщо інформації про це у педагога немає, то він позбавлений вибору оптимального методу навчання. Необхідну інформацію вчитель отримує, після проведення попереднього контролю знань. Останній потрібний для того щоб зафіксувати вихідний рівень знань кожного учня. Порівняння початкового та отриманого результату дає змогу вчителеві виміряти «приріст» знань, сформованості умінь та навичок, ефективності педагогічної діяльності, оцінити професіоналізм вчителя.
Головною функцією поточного контроль – зв'язок між вчителем та учнями. Зворотній зв'язок допомагає вчителю контролювати хід процесу навчання кожного учня, він становить головну умову перебігу процесу засвоєння. Зворотній зв'язок повинен нести не тільки правильність чи не правильність засвоєння матеріалу , але й дати можливість вчителеві контролювати хід процесу навчання , стежити за діями учнів. Поточний контроль необхідний для діагностування дидактичного процесу, виявлення його динаміки, зіставлення отриманих результатів із запланованими. Крім прогностичної функції поточний контроль знань та умінь, стимулює навчальну працю учнів, виявлення прогалин у ході засвоєння матеріалу, підвищення загальної продуктивності праці. Поточний контроль зазвичай здійснюється за допомогою усного опитування, який постійно вдосконалюється педагогами. Тестові завдання для поточного контролю формуються так, щоб охопити всі найважливіші елементи знань та умінь, які учні вивчали на протязі 2-3 уроків. Після проходження контролю обов’язково аналізують допущені помилки. Учні повинні знати, що процес засвоєння нової теми обмежений в часі і повинен закінчитися певним результатом, який буде оцінюватися[4].
Контроль виконує не тільки функції зворотного зв’язку, а й покликаний дати уявлення учням про досягнуті результати. Цей вид контролю називається підсумковим. Підсумок може стосуватися окремої теми або цілого предмету. Підсумковий контроль проводиться в кінці навчального семестру, а також в кінці року. Саме на цьому етапі дидактичного процесу систематизуються та узагальнюється весь навчальний матеріал[5].
В залежності від того,хто здійснює контроль за діяльністю учнів, його поділяють на три види:
зовнішній ( здійснюється вчителем над діяльністю учня);
взаємний ( здійснюється учнями над роботами товариша);
самоконтроль або самоаналіз (учні самі здійснюють аналіз своє діяльності).
4. Форми контролю.
Завдання, які виносяться вчителем на контроль знань повинні відображати тему вивченого матеріалу та відповідати вимогам навчальної програми. Виділяють наступні види контрою:
усний контроль – фронтальне та індивідуальне опитування , правильність та повнота відповіді визначається та коментується вчителем;
письмовий контроль – виконується за допомогою різного типу робіт, хімічних диктантів, розв’язанням розрахункових задач і т.д.;
лабораторний контроль-практикум - спрямований на перевірку вмінь роботи з хімічним посудом та реактивами; розв’язування експериментальних задач;
тестовий контроль – тести повинні охоплювати вивчений матеріал за певний період;
самоконтроль – вміння учнів самостійно знаходити допущені помилки, неточності та намічати способи усунення прогалин знань.
Діагностувати, перевіряти та оцінювати знання та вміння учнів потрібно в тій послідовності , в якій проводилося їх вивчення.
Розглянемо етапи контролю:
в системі перевірки потрібно враховувати попередній рівень знань учнів, здійснюється на початку року, спрямований на усунення прогалин знань на початку навчального року, та в його середині, перед вивченням нової теми або розділу;
поточна перевірка засвоєння кожної досліджуваної теми; головна функція такої перевірки – навчальна, методи які при цьому використовуються дуже різноманітні, вони залежать від таких факторів, як змісту навчального матеріалу, віку та рівня підготовки учнів,конкретних умов уроку;
Повторна перевірка як і поточна має бути тематичною, паралельно з вивченням нового матеріалу учні повторюють раніше вивчений матеріал – це дає можливість зміцненню знань, але не дає змогу діагностувати рівень міцності засвоєння знань;
періодична перевірка знань та умінь учнів з окремої теми або розділу ; мета такої перевірки - діагностування якості засвоєння учнями взаємозв'язків між структурними елементами навчального матеріалу, а головними її функціями є узагальнення та систематизація;
підсумкова перевірка та облік знань, умінь учнів набутих на протязі всього дидактичного процесу , проводиться в кінці кожної чверті та в кінці навчального року.
При здійсненні такого поетапного контролю забезпечується якісна діагностика знань учнів , що призводить до підвищення якості освіти , так як управління нею проводиться за допомогою педагогічного контролю .
5. Методи контролю
Методи контрою – це спільна діяльність вчителя та учнів, в ході якої виявляється засвоєння навчального матеріалу та оволодіння учнями необхідними знаннями, навичками та уміннями. На сьогоднішній момент методи контролю дуже різноманітні. Не дивлячись на їхнє різноманіття вони постійно оновлюються та вдосконалюються. Але основними методами контроль в середній школі є: усне опитування, письмові та практичні роботи, лабораторні роботи. Загальним призначенням цих методів контролю є забезпечити всебічний зв'язок учнів та викладача, на підставі якого, встановлюється як учні сприймають і засвоюють матеріал.
Цілі контролю визначаю вибір методу, але слід пам’ятати що всі названі методи контролю можуть застосовуватися у всіх видах контролю. Також необхідно пам’ятати що тільки комплексне використання методів контролю дозволяє регулярно і об’єктивно виявити динаміку формування системи знань та навичок учнів. Кожен метод має свої переваги та недоліки, але тільки правильне і педагогічно доцільне їх поєднання сприяє підвищенню якості навчально-виховного процесу.
Усне опитування – один з найпоширеніших методів контролю знань учнів. При усному опитуванні встановлюється безпосередній контакт між вчителем й учнем, в процесі якого вчитель має змогу вивчити індивідуальні особливості засвоєння учнями навчального матеріалу. Усне опитування вимагає ретельної підготовки не тільки від учнів , а й від вчителя. Вчитель повинен ретельно продумати запитання, завдання та приклади, які будуть запропоновані учням, відібрати зміст предмету, шляхів активізації навчальної діяльності всіх учнів в ході перевірки та створення на урочі ділової та доброзичливої обстановки. Розрізняють фронтальний, індивідуальний та комбінований метод усного контролю. Фронтальне опитування проводиться вчителем з групою учнів у формі бесіди. Він органічно повторюється з повторенням вивченого, будучи засобом закріплення знань. Перевага його в тому, що до активної бесіди можна залучити всіх учнів класу. Для цього питання мають бути лаконічними , мати логічний зв'язок один з одним та бути поданими в такій послідовності, щоб учні зрозуміли зміст теми. За допомогою фронтального опитування вчитель може перевірити домашнє завдання, готовність учнів до засвоєння нового матеріалу , визначити сформованість понять , які були подані на уроці. Доцільно використовувати цей метод контролю перед виконанням практичних та лабораторних робіт, щоб перевірити готовність учнів до їх виконання[6].
Питання повинні мати пошуковий характер , щоб спонукати учнів до самостійної розумової діяльності та пошуку алгоритму розв’язку даного питання. Цій вимозі відповідають, наприклад, питання таких видів: на встановлення послідовності дії, процесу, способу; на порівняння; на пояснення причини; на встановлення знання того чи іншого явища або процесу.
Індивідуальне опитування передбачає пояснення, змістовну відповідь учня на запитання, яке стосується досліджуваного ним матеріалу , тому він служить особливим засобом розвитку мови, пам’яті та мислення учнів. Щоб зробити таку перевірку більш змістовною та глибокою, треба ставити учням такі питання, які потребують розгорнутої відповіді. Питання для індивідуального опитування мають бути чіткими, конкретними, мати прикладний характер, та охоплювати основний, раніше пройдений матеріал. Зміст питань має стимулювати учнів логічно мислити, порівнювати сутність певних явищ,підбирати переконливі приклади, встановлювати причино – наслідковий зв'язок , робити певні висновки і цим сприяти об’єктивному визначення знань учнів. Під час перевірки питання задаються всьому класу і після невеликої паузи, яка необхідна для того, щоб всі учні зрозуміли його і приготувалися до відповіді, викликають до відповіді одного конкретного учня. Для того щоб клас слухав свого товариша, досвідченні педагоги використовують різні прийоми. Наприклад, прийом який викликає інтерес до перевірки, як постановка питань до учня який відповідає біля дошки. У тому випадку , коли учень відчуває труднощі , то викладач пропонує групі задавати йому питання в такій послідовності, щоб відповіді на ці запитання повністю розкрили зміст отриманого завдання. Таким чином щоб викликати при перевірці пізнавальну діяльність всього класу , доцільно поєднувати фронтальне та індивідуальне опитування. Тривалість усного опитування залежить від самого предмету, виду занять та індивідуальних особливостей класу в якому проводиться перевірка. Для поглиблення знань учнів , можна дати індивідуальне завдання дослідницького характеру , наприклад підготувати коротку доповідь з проблемних питань даного предмету. Заключним етапом усного опитування – аналіз відповідей учнів. Вчитель вказує позитивні сторони відповіді, вказує на недоліки , робить висновки про підготовку учнів до уроку. При оцінюванні відповіді він враховує її правильність та повноту , логічність викладу матеріалу,вміння поєднувати теоретичний матеріал з практикою.
Письмова перевірка поряд з усною є найважливішим методом перевірки знань, умінь та навичок. Однорідність робіт, виконаних учнями, дозволяє пред’явити до всіх однакові вимоги, що підвищує об’єктивність оцінки результатів засвоєння знань. Застосування цього методу перевірки дає змогу в найкоротший час одночасно перевірити рівень засвоєння знань усього класу та визначити напрямок для індивідуальної роботи з кожним. Письмова перевірка використовується у всіх видах контролю та здійснюється як в аудиторній, та і поза аудиторній формі(виконання домашнього завдання). Письмові роботи за змістом і формою в залежності від предмету можуть бути різними: хімічні диктанти, відповіді на запитання, розв’язання розрахункових задач, оформлення лабораторних та практичних робіт, складання тез. За тривалістю письмові контрольні роботи можуть бути короткочасними( 7-15 хв.), коли перевіряється засвоєння малого обсягу матеріалу, та більш тривалими, але не більше одної академічної години . Для забезпечення більшої самостійності рекомендують подавати декілька варіантів контрольних робіт. При цьому складність питань в різних варіантах повинна бути однаковою.
Після перевірки та оцінки письмових робіт проводиться їх аналіз, виявляються типові помилки та причини, що викликали невдоволення оцінками. При великій кількості однотипних помилок, які свідчать про недостатній рівень засвоєння учнями окремої теми або розділу, на занятті слід провести повторний розбір погано засвоєного матеріалу. Потрібно відзначити особливість таких форм письмової перевірки, як самостійна робота, реферат, самоконтроль та самоперевірка.
Самостійну роботу проводять з метою поточного контролю . Самостійні роботи, як правило не великі за обсягом , містять питання в основному по темі навчального матеріалу. Своєрідність самостійних робіт в тому, що вона допомагає враховувати індивідуальні особливості кожного учня.
Реферати доцільні для повторення і узагальнення вивченого, вони не тільки систематизують знання учня, а й показують його вміння розкривати тему та відіграють особливу роль у формуванні світогляду. У процесі підготовки реферату учень систематизує наявні знання, та самостійно набуває нових, необхідних для розкриття теми реферату. При перевірці таких робіт звертається увага на відповідність теми реферату, повноту її розкриття, послідовність викладення матеріалу,самостійність суджень.
Поряд з аудиторними роботами учні виконують домашні завдання , над якими учні працюють кілька днів, так як вони охоплюють великий розділ наукової програми. Виконання домашнього завдання вимагає серйозної самостійної роботи з підручником та іншими посібниками .
Практична перевірка займає особливе місце в системі контролю. Вона дозволяє виявити ,як учні вміють використовувати свої знання на практиці, на скільки вони оволоділи необхідними уміннями та навичками. Для практичної перевірки пропонують найрізноманітніші завдання: провісти деякі виміри, зробити найпростіші хімічні операції, дослідження речовин, поставити експеримент і т.д.
Наприклад, на лабораторних роботах вчитель має можливість перевірити не тільки знання методики, необхідної для виконання лабораторної роботи. Завдяки спостереженням за роботою учня у ході виконання роботи, вчитель може дати об’єктивну оцінку тому, наскільки добре сформовані навички поводження учня з хімічним посудом, реактивами та ін..
Останнім часом значно активізувалася робота по вдосконаленні методів контролю. Пошуки нового призвели до того,що в багатьох навчальних закладах з’явився тестовий контроль знань. тестовий контроль складається з двох частин – завдання та еталону. Завдання видаються учням до виконання, а еталон є зразком правильного та послідовного їх виконання. Порівнюючи роботи учнів з еталоном, можна об’єктивно судити про рівень та якість засвоєння навчального матеріалу. Тестова перевірка знань здійснюється у формі відповідей учнів на різні запитання, записані. на спеціальних картках – завданнях[7]. Правильність вирішення тестових завдань можна визначити двома способами: за. допомогою машинного та безмашинного контролю. При машинному способі перевірки відповіді учнів кодуються та заносяться у контролюючий пристрій, де вони порівнюються з еталонами, і машина на основі заданих критеріїв видає оцінку. При безмашинному контролі відповіді учнів опрацьовуються вчителями та перевіряються за допомогою різних пристосувань – шаблонів. Перевагою тестового контролю є те що за обмежений проміжок часу можна перевірити всіх учнів. Головним недоліком цього методу – обмеженість його застосування: за його допомогою можна провірити лише репродуктивну діяльність учнів , тому він більше застосовується в процесі поточного контролю. Тестовий контроль у силу своєї обмеженості не дозволяє перевірити розгорнуту змістовну відповідь, що характеризує продуктивну діяльність учня, рівень його розвитку та логіку мислення. Тому такий метод доцільно застосовувати в органічній єдності з іншими методами контролю.
Сукупність всіх вище згаданих методів контролю дозволяє отримати досить чітку та об’єктивну картину про рівень знань учнів.
Висновки
Сучасний етап розвитку освіти можна назвати перехідним. Перехід від класичних до нових, більш ефективніших форм навчання. Це стало причиною створення нової системи контролю, яка б дала змогу об’єктивно оцінювати знання, уміння та навички учнів.
Контроль та оцінювання знань та умінь учнів є важливим елементом навчально-виховного процесу. При правильній його організації сприяє розвитку пам’яті, мовленню, мислення учнів, систематизуючи та узагальнюючи їх знання.
В даній курсовій роботі розкривається суть поняття «контроль». Вказано його види, методи та форми.
На сучасному етапі розвитку методів контролю більш вживаними є такі види контролю : усний контроль та тестова перевірка знань.
Під час усної відповіді учня вчитель має можливість задати додаткове питання діагностичного характеру, який допоможе виявити стан знань і умінь учня який відповідає. Головним недоліком усного контролю, те що за певний період часу можна перевірити лише частину учнів класу. Натомість тес тестова перевірка знань є більш ефективнішою, оскільки дає змогу оцінити всіх учнів за короткий період часу.
На мою думку, тільки поєднання декількох видів контролю є ефективним. За допомогою таких поєднань вчитель складає для себе об’єктивну картину знань учнів.
Список літератури
Прокопьев И.И. Педагогика. Основы общей педагогики. Дидактика/ Учеб. пособие. – Мн., 2002, с. 544
Болдырев Н.И. Педагогика. – М., 1968. с. 147
Амонашвили Ш. А, Обучение. Оценка. Отметки. – М., 1980. с. 376
Баранов С.П. Принципы обучения. – М., 1981. с. 354
Беспалько В.П. Слагаемые педагогической технологии. – М., 1989, с. 342.
Воронцов А.Б. Некоторые подходы к вопросу контроля и оценки учебной деятельности учащихся // средняя школа 1999 – №7 – с. 25
Данилов М.А., Есипов Б.П. Дидактика. – М., 1957, с. 477