Метаболічний алкалоз — патологічний стан, зумовлений підвищенням в організмі кількості основ або втратою кислот, не пов’язаними зі змінами легеневої вентиляції.
Причини:
1. Надмірні втрати Н+ і СГ (тривале блювання, форсований діурез, особливо з використанням салуретиків типу фуросеміду).
2. Пригнічення здатності нирок виводити НС03.
3. Надмірие введення натрію гідрогенкарбонату, лактату у випадках неадекватної корекції метаболічного ацидозу.
4. Надлишкове введения натрію цитрату при переливанні препаратів крові (метаболізується до НС03).
5. Олігурія з антидіурезом і затримкою На+ та НСО3 у післятравматичиому періоді.
КОМПЕНСАЦІЯ МЕТАБОЛІЧНОГО АЛКАЛОЗУ
1. Корекція електролітних порушень (гіпохлоремія, гіпокаліємїя, гіпонатріемія) за допомогою розчинів хлоридів: калію, натрію, кальцію, магнію, аргініну.
2. Значно рідше застосовують розчини, які містять Н+ (первинний дефіцит їх може бути причиною надлишку основ і метаболічного алкалозу): 0,4 % розчин хлороводневої кислоти, 0,9 % розчин амонію хлориду (100 — 150 мл) під пильним контролем стану хворого (аміак має токсичну дію на головний мозок, може також сприяти гемолізу).
3. Корекція гемодинаміки (відновлення ОЦК), нормалізація всіх видів обміну
Метаболічний ацидоз — найчастіше порушення КОС, в основі якого лежить збільшення концентрації Н+ або зниження вмісту буферних основ у плазмі крові, не пов'язане з гіперкапнією, а зумовлене накопиченням недоокиснених продуктів унаслідок порушення процесів обміну або введення сильних кислот.
Причини:
1. Гіпоксичні стани будь-якого генезу, при яких порушується забезпечення клітин організму киснем. Особливо тяжкий метаболічний ацидоз виникає під час клінічної смерті (припинення кровообігу).
2. Надлишкове утворення нелетких кислот, наприклад кетонових тіл ({5-оксимасляної, ацетооцтової тощо), у хворих на цукровий діабет.
3. Гостра і хронічна недостатність нирок (розлад виведення Н+).
4. Застосування амонію хлориду при набряках (розпадається на аміак і хлоро- водневу кислоту).
5. Надмірні втрати НС03 (діарея, кишкові та жовчні нориці, непрохідність кишок).
6. Гостра недостатність печінки.
7. Отруєння кислотами, саліцилатами, метанолом тощо.
8. Гіпергідратація (гіпо- та ізотонічна), яка зумовлює розведення буферних систем крові (ацидоз розведення).
9. Гостра масивна кровотеча (кількість втрачених буферних систем пропорційна крововтраті)
КОМПЕНСАЦІЯ МЕТАБОЛІЧНОГО АЦИДОЗУ
Лікування хворих у стані метаболічного ацидозу має бути комплексним і здійснюватися у кількох напрямах:
1. Усунення причини розвитку метаболічного ацидозу (гіпоксії, гострої недостатності серця, нирок):
- нормалізація гемодинаміки, мікроциркуляції, реологічних властивостей крові;
- корекція водно-електролітного обміну (усунення гіперкаліємії, гіпонатріємії, гіперхлорсмії тощо);
- усунення анемії, гіпопротеїиемії;
- поліпшення тканинних окисно-відновних процесів (вітаміни, глюкоза, інсулін тощо).
2. Поліпшення вентиляції легень.
3. Посилення гідрогенкарбонатної буферної системи (лужні розчини). Інфузія лужних розчинів (натрію гідрогенкарбонат, трисамін, натрію лактат) є одним із першочергових у комплексі лікувальних заходів (за pH < 7,1).
Натрію гідрогенкарбонат — ефективний засіб для корекції метаболічного ацидозу, проте введення його у великих кількостях сприяє розвитку гіперпатріємії.
Для корекції метаболічного ацидозу іноді застосовують 3,66 % розчин трисаміну (ТНАМ)
Натрію лактат для корекції метаболічного ацидозу використовують значно рідше.
Досить велика кількість натрію лактату міститься у препаратах сорбілакт та реосорбілакт.
Дихальний (респіраторний) ацидоз- спричинюється підвищенням концентрації Н+ внаслідок розвитку гіперкапнії за невідповідності альвеолярної вентиляції до продукції С 0 2 у тканинах.
П р и ч и н и :
1. Гіловеитиляція, зумовлена центрогеною, нервово-м’язовою, бронхолегеневою або торакоабдомінальною ГНД
2. Неадекватність ШВЛ.
3. Накопичення СО2 внаслідок неправильного проведення наркозу
КОРЕКЦІЯ ДИХАЛЬНОГО АЦИДОЗУ
Лікування хворого полягає насамперед у нормалізації вентиляції легень. Оскільки при ГНД внаслідок гіпоксії може виникати метаболічний ацидоз, іноді на фоні гіперкапнії переливають лужні розчини (при pH крові <7,1). Олужнювальну терапію проводять дуже обережно після нормалізації показників легеневої вентиляції на фоні ШВЛ під безперервним клініко-лабораторним контролем стану хворого
Дихальний (респіраторний) алкалоз - виникає внаслідок посилення елімінації С02 і зниження рС 0 2 < 35 мм рт. ст.
Причини:
1. Патологія ЦНС (крововиливи в мозок, енцефаліт, черепно-мозкова травма, емболія мозкових судин, епілепсія, отруєння саліцилатами тощо).
2. Больовий синдром.
3. Гіпервентиляція при ШВЛ.
4. Психічне збудження.
5. Ендогенна інтоксикація (особливо гостра недостатність нирок, печінки, септичні стани тощо), хоча частіше при цьому виникає метаболічний ацидоз.
КОРЕКЦІЯ ДИХАЛЬНОГО АЛКАЛОЗУ
Лікування полягає в нормалізації вентиляції легень і усуненні метаболічних порушень. Гіпервептиляцію можна знизити за допомогою засобів, які пригнічують дихальний центр (наркотичні анальгетики, невролелтичні, седативні засоби), знижують температуру тіла під час гарячки, Деякий ефект може мати штучне збільшення шкідливого (мертвого) простору дихальних шляхів або інгаляція суміші, яка містить кисень з вуглекислотою (5 % С02).
Найефективнішим методом усунення гіпервентиляції є ШВЛ у режимі нормо- вентиляції (одним із показань до її застосування е збільшення частоти дихання понад 40—45 за 1 хв).